"Коли ти праймал, то головний твій фетиш це партнер" - інтерв'ю з Риссю і Кусем
Довоєнний Львів. Аромат кави і вузькі старовинні вулиці. Місто, де Гугл мапс втрачає свою силу, де ти душею обираєш куди й кудою тобі йти. Скажені таксисти на світлофорах як бики на кориді. Дорога до тематичної студії, центр міста переходить в інший вимір як у книгах Роджера Желязни. Напівтемрява і затишок, з якого іноді видьоргує електрична помпа на балоні питної води. До її звуку неможливо звикнути. Лекція-дискусія про праймалізм. До того, що кажуть спікер і її супутник, який чомусь сидить у неї в ногах, теж неможливо звикнути і сприйняти за чисту монету. Дорослі люди, а як діти грають в своїх звіриків. Хантер, прей, ниточка з берегом. Укуси, тактильне - звучить сумнівно. Мабуть в дитинстві не надивилися казкових фільмів.
Аж ось дискусія дещо стихає і вони шушукаються про щось своє. Може вирішать зробити черговий кофібрейк? Але ж ні. Супутник спікера мотає головою, до аудиторії долітає "... вони можуть бути не готові бачити таке". А спікер до нього: "А я вважаю, що варто показати. А вони самі розберуться, цікаво це їм чи ні. Тим більше, я скучила за нашими праймальськими взаємодіями".
Розкажіть про ваші позиціонування.
Рись: Моє позиціонування світч. Взаємний з Кусем, роздільний з іншими. І здається моя звірюга теж (посміхається).
Кусь: Світч. Взаємний з Ксенією, роздільний з усіма іншими. По хорошому навіть Верх з іншими, бо в нижній ролі не з Ксенією я можу сприймати лише деякі елементи, але не піду в повноцінний екшн.
Ви знаходитесь зараз у стосунках?
Рись: Це складне питання. Я поліамор, і в мене не одні стосунки. Так, я є в стосунках. Чи є в мене зараз саме праймальські взаємодії? Швидше ні, нажаль. Війна вносить багато коректив в життя
Окей, трохи неочікувано. Тоді поцікавлюся в Куся: як тобі з тим, що твоя партнерка не моногамна і в неї є інші стосунки? Чи не "зачіпає" це твого звіра?
Кусь: Знаєш, з цим цікаво. Відповідь не буде короткою. Раніше я вважав, що я не ревнива людина. Зараз я розумію, що це неправда. Я маю певні ревнощі, але загалом якось можу справлятися з ними. Принаймні, завдяки Ксенії, я зрозумів, що таке поліаморія. Це про традиційні стосунки, будемо казати так.
Але що стосується праймалів – тут все по іншому. Одного разу, коли Ксенія відчула сильну цікавість до одного з праймалів – я відчув просто звірине бажання перешкодити цьому, завадити, запобігти. Ревнощі порівняно з моїми відчуттями тоді були дрібним цуціком. Я чесно озвучив свої відчуття. У нас була довга розмова. З одного боку ми пишалися одне одним, бо ми розрулили її по дорослому, серйозно і спокійно. З іншого ж боку, я розумів, що я «наступаю на горло» чужій пісні. Але не міг не наступати. Мій звір просто вив тоді. Через певний час була і зворотня ситуація. Тут вже мені довелося включати всю свою свідомість. І маю сказати, що в мене це вийшло не зразу. Але зробити це було потрібно. Заради стосунків і заради нас. У звірів є таке – ти можеш сприймати і взаємодіяти лише з тим, чий запах тобі подобається. Але якщо від чийогось запаху тобі зносить дах (тобто якщо дуже сильно подобається) – тут жди біди. З досвіду ми обоє вже знаємо, що таких потенційних партнерів варто уникати.
Рись: Відповім і я тут, бо мабуть треба.
Цікаво що на нетематичні взаємодії я реагую досить спокійно, а от на праймальські ревнощі в 90% випадків. Причому відсотків 10 з них будуть дикі ревнощі, які потребують часу щоб хоча б змогти говорити адекватно. Звірюга в мене та ще (посміхається).
Кусь сказав про запахи, коли "зносить дах" і таких партнерів треба уникати. Це тому що затягує і це стає загрозою стосункам?
Кусь: Так. Це затягує і стає загрозою багато чому. Перестаєш себе контролювати. Фізіологія і інстинкти беруть верх над розумом. А запорука успіху - звір завжди має бути контрольований. Запах є однією з найважливіших речей для праймалів. І коли він настііільки смачний - вже не оцінюєш адекватно решту факторів, вимикаєш фільтри і критичне мислення. Тобто людина може бути зовсім не твоєю - а ти пропускаєш це. Резюмуючи, запах - це необхідна, але не достатня умова для взаємодій.
Рись: Про запахи скажу що це не лише наша точка зору. Справа в тому що майже все ми обговорюємо в чаті праймалів, бо це може бути корисно іншим, і це правило поки стабільно підтверджується.
Ви усвідомили себе праймалами до того як прийшли в БДСМ чи після?
Рись: Здається нею [Риссю - З.] я була завжди. Якось сміялися в чаті, що у деяких, і в мене теж, в підлітковому віці були фантазії про те що ми перевертні. Сильна реакція на повну луну, бажання відчувати це все шкірою... А ще вона завжди була зі мною коли я захищалася, фізично чи кордони. Це специфічний стан, холодний розум і спокій, або цілковита, застилаюча очі лють. А ще я завжди любила царапатися, за що регулярно відгрібала від своїх партнерів. Саме свідомим праймалом я стала відносно недавно, тоді ж почала досліджувати це. Ми з партнером створили чат, багато обговорювали це з іншими звірами, виводили закономірності, правила, шукали шляхи робити це більш безпечним.
Кусь: Після. Ота гарнесенька Рисенька мене вловила свого часу. Чи я її... Ні, все ж вона мене. Бо саме вона перша розповіла мені про праймалів. Я приміряв почуте на себе і вже не схотів знімати назад. Бо у мене склався пазл з моєї, часом дивної, поведінки, уваги до запахів і тактильного, бажання кусати і чухати. Тоді просто гора впала з плеч, коли прийшло усвідмлення, що не я один такий «придуркуватий», що праймалів є багато. Що хтось може сприймати це, бо до того було лише непорозуміння.
Тут ще можна сказати про те, що хтось з праймалів відразу відчуває, яким звіром він себе ідентифікує. Хтось не зразу. Я, наприклад, далеко не зразу прийшов до того, що я дхол - червоний вовк. А хтось взагалі не може себе ідентифікувати так чітко.
Більш того - на англомовних праймальських ресурсах є нормальним ідентифікувати себе як міфічних істот - наприклад, драконів.
Що до фантазій про перевертнів. Чи можна сказати, що праймалізм це така "гра", або звернення до чогось "дитячого": містичне уявлення світу, звернення до внутрішньої дитини в якої нема внутрішнього засудження перед "перевтіленням" в звіра?
Рись: Точно не можу це сказати. Тут цікаво, маючи звіра ти себе контролюєш набагато більше ніж коли він був неусвідомлений. Тобто це не крок до прямо свободи. Це крок до нового, іншого себе, але набагато більш... Небезпечного?
Цікаво. Можеш розвинути думку будь-ласка? Що ти вкладаєш в поняття "небезпечності"?
Рись: На початку війни я йшла по вулиці і розмовляла по телефону, розповідаючи дівчинці що відправила їй гроші і що це не проблема. Назустріч мені йшов наркоман, який після цих слів розвернувся і пішов за мною. Я спокійно поклала телефон в карман, дістала з іншого кармана ніж, і згадала його одяг, щоб прорахувати де різати. Це все холодно і спокійно. І саме цікаве в тому, що все життя моя стресова реакція прикинутися мертвою.
Коли я злюся, справді, мене бояться. І коли проявляю агресію повністю.
А ще іноді хочеться вкусити до крові. Дерти кігтями до ран. Це потребує контролю. Особливо цікаво дивитися на людей коли дізнаються що я праймал з ножичком і практикую найф.
Звір це про контроль. Бо коли він виходить повністю, можна наробити лиха. Ти ніби стаєш більш сильним, але і більш хижим.
Як гадаєте, чи можна сказати, що праймалізм - це субкультура в субкультурі, або навіть окрема кінкі-течія?
Рись: Особисто я вважаю що праймал це людська характеристика, поза кінками, в тому числі і БДСМ. Ти просто є звіром. Все одно, чи сесія в тебе, чи секс, чи ти просто ідеш по вулиці і пританцьовуєш під це, ловиш запахи снігу чи палого листя... До БДСМ це можна віднести лише тому що звір любить кусатися, дряпатися, і те дуже з натяжкою, бо немає цілі зробити боляче, а звірина ієрархія дуже відрізняється від БДСМ.
Кусь: Швидше друге, але з певними уточненнями. Як на мене, до Теми праймалізм відносять досить умовно. І він не є субкультурою. Не те щоб його не було змоги віднести ще кудись, бо якщо ти праймал – в тебе не забрати цього, будь ти тематик чи математик. Тут швидше справа в тому, що тематики в більшості своїй мають усвідомлений підхід і бажання розібратися в суті речей. А знаючи про свою звірину сутність більше, ти можеш дуже смачно використати це у своїх взаємодіях. Бо звір це про силу і емоційність.
В Рисі є хороша стаття про те хто ж такі праймали, але хочеться почути як це "бути звіром" зсередини?
Рись: Як це, бути звіром? Це відчувати запахи, використовувати їх для отримання інформації про світ. Це радіти так, як в дитинстві. Це бути страшною під час сварок і вміти це стримувати. Це сприймати партнера під час взаємодії всією шкірою та суттю. Це дуже багато чого і в той же час досить прості речі.
Бути праймалом це не лише хижість. Це інший рівень тактильності. Це інше ставлення. Це не зібрати гарем з самочок, це піклуватися і захищати своїх так, як не захищаєш себе. Це радіти можливості триматися за руки більше, ніж колись від сексу. Це зв'язок з партнером, глибокий і сильний. І життя. Живе, в повні груди.
Кусь: Дерти шпалери і пісяти в тапок (ні).
Компанія, де я працюю, раніше мала офіс на території однієї з промзон. Якось взимку я засидівся на роботі допізна і коли закрив офіс – на території вже нікого не було. По дорозі до виходу мене наздогнала зграя місцевих собакенів і за хвилину я вже стояв спиною до будівлі охорони, а вони, припадаючи на передні лапи, півколом навкруги мене. Виставлений на витягнутій руці перед собою рюкзак допомагав мало. Охоронці з помірною цікавістю дивилися на ситуацію, але виходити надвір не особливо збиралися, навіть після того як я постукав у вікно і показав на собак. Коли один з пйоселів накинувся на рюкзак, у мене було враження, що з цього моменту я став глядачем у своєму власному кінотеатрі. Хтось інший замість мене вийшов на сцену і справився з ситуацією. Цим іншим, як я розумію зараз, був звір. Саме він розбив ліктем скло у вікні, вхопив з землі найбільший уламок, захищаючись ним, дійшов до дверей будівлі охорони, відкрив їх, поклав уламок охоронцям на стіл і запропонував їм провести мене до виходу. Вже десь за воротами я відчув, що я перестав бути глядачем і намагався знайти відповідь на запитання – хто це був в мені?
Якщо говорити на рівні емоцій – то звір це про справжність. Фиркати, коли тобі щось не подобається. Ловити писком сніжинки, коли в тебе чудовий настрій. Насолоджуватися тактильністю від доторків. Роздувати ніздрі, відчувши на вулиці смачний запах. Шматувати бургер. Вкусити партнера від надлишку емоцій, а потім вилизувати це місце і милуватися укусом. Багато чого.
Окей, зрозуміло. Здається (сміюсь). Але давайте точно відокремимо праймалізм від пет-плею. Чим це особливо відрізняється?
Рись: Пет-плей це копіювати повадки тварини. Ти обираєш ту, яка подобається (зазвичай це котики, песики, коні, рідко хто інший, адже їх повадки і поведінку ми непогано знаємо), і копіюєш її. В тебе немає бажання перевтілитися, проживати події як котик, ти повторюєш дії, реакції. Часто для цього потрібна атрибутика, хвостики, маски тощо.
А праймал це бути звіром. На початку ми часто не знаємо хто ми і вгадуємо свого звіра по наявним проявами. Праймалам не потрібні вушка і хвостики, бо заважатимуть. Це те, що йде зсередини.
От воно як. Знову питання більше до Куся. Праймал - це все ж таки звір. І як твоя "нижність" проявляється у праймал-взаємодіях (чи краще сказати іграх?)? Адже ти чоловік і банально сильніше фізично (статевий диморфізм, тут нічого не поробиш), ти "піддаєшся"?
Кусь: Таки взаємодіях, а не іграх.
Не дивлячить на те, що формально у взаємодіях праймалів є primal hunter і primal prey, це зовсім не те, що Верх і низ в тематичних взаємодіях. Prey – це не легка здобич. Це теж звір, а звір не складе покірно лапки. Він буде гризтись і кусатись, пручатися, вириватися, чекати моменту. Він вивернеться, буде битися лапою, нападати. Тобто його треба вполювати. Просто сказати «я начальник, слухайся мене» тут не працює. Коли я hunter – я одначе визнаю силу і в певні моменти можу давати майже вполювати себе. Але після цього неодмінно вполюю сам. Триматиму зубами за загривок і притискатиму лапами. Коли ж я prey – так, в кінці я визнаю, що вполювали мене, але це не буде про піддавки. Я справді визнаватиму силу звіра партнера. Але да, в процесі я буду всіляко фиркати, гарчати, вириватися.
Звір Ксенії насправді сильніший за мого звіра. Але кожного разу ми відчуваємо, хто з нас кого хоче вполювати. Окрім полювання, взаємодії можуть бути і про турботу і про підтримку. Коли відчуваєш, що партнеру зараз кепсько – обіймаєш його всіма лапами і хвостом. Вилизуєш. Він ховається до тебе під лапу. Йому там спокійно і затишно.
Рись: Відповім і тут трішечки. Не хто кого вполювати. Я можу бути сильніше, але я вибрала тебе ватажком. Рись вибрала. Тому підкоряється.
Як думаєте, більшість праймалів - світчі? Чи може праймали виключно світчі (бо під час взаємодій динаміка влади і сили може змінюватися то туди, то сюди)?
Кусь: Взаємодія праймалів – це не тематична взаємодія світчів. Більш того – це не зовсім про Тему. Або навіть зовсім не про Тему.
Я б може навіть сформулював навпаки: більшість світчів праймали. Але це неточно. Динаміка влади тут справді ходить туди-сюди як покази вольтметра, коли у вас в одну розетку включені праска, фен і пральна машина. Це десь як в «Матриці» Морфеус казав Нео: «Не думай, що ти швидкий – знай, що ти швидкий». І ще раз уточню – це навряд чи ігри, бо це справжнє. Мабуть навіть більш справжнє, як наше повсякденне життя.
Рись: Знаю праймалів з різним позиціонуванням. Як на мене, скільки світчів в темі, стільки і тут. Але є підозра що більшість нижніх праймалів брети (посміхається).
Мені, як в людини зі сторони цікаво дізнатися, чи є у вас фетиші дотичні до праймалізму?
Рись: Ну, коли ти праймал, то головний твій фетиш це партнер. Ти насолоджуєшся запахом, і іноді це може мати дивні форми, наприклад попросити футболку чи білизну партнера, бо це улюблений рідний запах. Це неймовірно сильне бажання відчувати шкірою, це навіть більш бажане ніж секс та тема. В мене взагалі іноді буває відчуття що добра половина моїх фетишів це саме про ставлення до партнера.
Кусь: Знаєш, не задумувався над цим раніше. Дякую за цікаву постановку питання. Думаю, що мій фетиш на пухнастість (я про волосся на жіночому тілі – рід руками, на ніжках, в інтимній зоні) цілком можна віднести сюди. Але це навряд чи є показовим.
Розкажіть будь ласка про кумедні випадки під час взаємодій чи з іншими людьми, коли звір "проривався" назовні (якщо такі були).
Рись: Кумедні... Зграя може бути не з однієї людини, а більше. В мене є друг, він Пес. Сильний, гарний. Коли ми спілкуємося як люди, все нормально. Але коли я в звичайному спілкуванні випускаю праймала, він каже що його Пес на мене реагує як в житті. Мені досі цікаво, загонить він мене колись на дерево чи ні (посміхається).
Кусь: Всі наші публічні взаємодії - це один великий кумедний випадок (посміхається). Бо навтіь люди, котрі знають нас, не витримують емоційного накалу. Як тільки ми вирішуємо випустити своїх звірів і торкаємося одне одного - ми концентруємося лише на нас (до речі, ще одна цікавинка: коли звір виходить - включається тунельний зір, притаманний хижакам - ти бачиш тільки того, хто безпосередньо перед тобою. Все інше для тебе в розфокусі). І коли відриваємося одне від одного - практично завжди бачимо, що в приміщенні, де ми щойно взаємодіяли, лишилися тільки ми. Всі інші якось тихенько але дуже цілеспрямовано зникають звідти. Спершу ми дивувалися цьому, потім трохи звикли і почали жартувати з цього (сміється).
Що ви можете порадити, або просто сказати праймалам, що тільки починають свій шлях.
Рись: Що порадити? Бути праймалом дійсно гарно. Я розумію тих, хто боїться випускати свого звіра з партнером, адже досить часто знайомимося ми зі звіром під час захисту себе. Але я не бачила ще ні одного звіра лише агресивного. Навіть найсуворіший вожак зграї хоче щоб його любили, чухали і вилизували. Так, на початку, поки ви в парі ще обираєте хто лідер (позиціонування на це не впливає), можливо різне. Але своє не ламають. А без звіра жити... Несмачно мабуть.
Кусь: - Чітко зрозуміти для себе різницю між праймалізмом і пет-плей.
- Завжди, ні не так - ЗАВЖДИ контролювати свого звіра у взаємодіях. Це дозволить уникнути травмування себе і партнера. Я розумію спокусу відпустити контроль і "обірвати ниточку з берегом", поринувши повністю - але повірте мені, цього робити не варто. Надто великою є потенційна небезпека.
- Дотримуватися культури згоди. Не можна просто так підійти і вкусити рандомну людину. Точніше, можна - але буде кваліфіковано як тяжкі тілесні - а це вже не про праймалів (посміхається).
М'яка і ніжна Киця, яка тільки що гладила і чухала партнера біля своїх ніг, сповзає до нього і піднімає очі. Напружений. Тикнутися носом, рикнути, дати відчути силу. Моє! Ти сильний, але і я теж. Штовхнула на підлогу. Не хочу притискати, хочу відчути твою силу. Тепер доторки тілом, стати одним цілим. Вчепитися, крутити, хижо грати. І радіти кожному руху, і своєму, і партнера. Хочеш притиснути лапами? Не дам! Кладу руку на живіт і відштовхую. Моє! Фиркаю і шиплю. Б'юся лапою, вислизаю, дотягуюсь, кусаю, встигаю лизнути, тікаю, настигає, впіймав, впився, пручаюся, гарчить, притис. Моє. А я - його.
Піднімаємо очі на аудиторію. Сидять тихо як мишки і ледве дихають. Наче світліше стало, хоча вже вечір. То горять наші очі...