Стратегія захисту від несправжньої борошнистої роси.

У зв’язку із різкими перепадами температур від високих до низьких, що спостерігаються в Україні протягом останніх декількох тижнів, значно підвищився рівень загрози масових уражень посівів соняшнику пероноспорозом. На даний момент повідомлення про спалахи хвороби надходять із різних регіонів, найчастіше – з південних областей.  Рівень зараження залежить від стійкості сортів та гібридів, кількості інфекції на полі та, звичайно, систем захисту. Складність боротьби зі збудниками пероноспорозу зумовлена їхніми біологічними особливостями. Застосування малоефективних препаратів призводить до накопичення патогенів у ґрунті, відтак щороку проблема набуває все більших масштабів.

До речі, втрати врожаю від шкідливого впливу НБР на соняшнику іноді сягають понад 50% від загальної площі посіву. Попри своє поширення НБР належить до карантинних організмів, адже навіть незначні рівні ураження хворобою можуть мати серйозні наслідки для виробництва соняшнику та експорту насіння. До 2017 р. кілька топових гібридів соняшнику мали в Європі генетичну резистентність. Проте у 2017-му дослідники зафіксували перше руйнування деяких специфічних генів резистентності, зокрема в м. Ареццо (Італія). На той час це було несуттєво, але в 2018 р. у цій місцевості випадки інфікування стійких гібридів почастішали, особливо в регіоні Тоскана.

Що таке несправжня борошниста роса (НБР) – знає, напевно, кожен агроном, що пропрацював у полі хоча б кілька років. У 2014–2016 рр., коли вегетаційні сезони в Україні ознаменувалися прохолодною та вологою погодою, НБР гучно заявляла про себе на посівах соняшнику, сої та ріпаку.

Залежність прояву НБР від погоди – пряма: зараження рослин відбувається при частих дощах, насиченні ґрунту вологою, наявності крапель на рослинах і температурі від +9 до +22°С (оптимально +15…18°С). За таких умов, якщо раніше спостерігалася інфекція, а вирощуваний сорт чи гібрид генетично нестійкий і не захищений фунгіцидами, можливе масове ураження несправжньою борошнистою росою, що призводить до значних втрат урожаю. Так, на посівах соняшнику в роки епіфітотій спостерігається зрідження сходів, загибель молодих рослин, недобір насіння може сягати 30-60%.

Докладно вивчена несправжня борошниста роса на соняшнику, яку відносять до найбільш поширених і шкідливих хвороб культури. Ареал її поширення – між 40-ю і 55-ю паралелями північної широти, в Європі її часто виявляють в Іспанії, Франції, Польщі, Румунії, Болгарії, Молдові, Україні, Росії.

Збудник НБР соняшника – ооміцет Plasmopara halstedii (Farl.) Berl. et de Toni, син. Plasmopara helianthi forma helianthi Novot. и Plasmopara helianthi Novot. Синонімом якого є Peronospora halstedii - звідси й друга назва захворювання: пероноспороз, цикл розвитку якого можна побачити на малюнку.

Отже, Гриб Plasmopara halstedii або ж Peronospora halstedii - це гриб, що мешкає в ґрунті і викликає таке захворювання, як несправжня борошниста роса. Розвивається він двома типами: статевим - ооспорами і безстатевим (зооспорами). Але джерелами інфекції є: як ооспори, так і зооспори, а ще заражені рослинні рештки (тому ооспори зберігаються і в рослинних рештках, і в ґрунті) і заражені насіння, в яких знаходиться грибниця (міцелій).
На соняшнику пероноспороз інтенсивно розвивається при зниженій температурі (12-14 0С) і високої вологості повітря (90-95%). За таких умов з ооспори (нерухомої спори) утворюються зооспорангії - так би мовити «мішечки», в яких при температурі 15-18 0С і високій вологості розвиваються рухливі спори (зооспори). Гриб, як в самій рослині, так і від рослини до рослини поширюється за допомогою зооспорангіїв. В результаті всередині ураженої тканини (а це може бути і насіння) утворюється світлий міцелій гриба. Ґрунтова інфекція пероноспорозу може зберігатися в землі до 10 років, а проявитись лише в ті роки, коли в момент проростання насіння соняшника ґрунт насичений водою і температура не вище 18 ℃.

Збудник несправжньої борошнистої роси є облігатним паразитом і розвивається тільки на живих рослинах. Нині в світі відомо 12 його фізіологічних рас, які відрізняються за здатністю уражати різні генотипи соняшника. Первинне ураження рослин відбувається внаслідок проникнення гриба при проростанні зооспор в кореневу систему проростків через кореневі волоски при температурі не вище +15°С та достатній кількості опадів, що забезпечують в ґрунті наявність вільної вологи протягом кількох годин. Далі гриб розвивається всередині рослини міжклітинно, піднімається за точкою росту вгору до надземних органів (дифузне ураження). Критичним періодом для цього є фаза від проростання насіння до першої пари справжніх листків. Хвороба добре проявляється лише при наявності крапельно рідкої вологи в період від 3 до15 днів після посіву. Конідієносці на поверхню листків виходять через продихи. Вторинне ураження можливе тільки за умови високої вологості повітря в період вегетації рослин і здійснюється шляхом переносу зооспор, які в масі утворюються на уражених рослинах, дощем, вітром, комахами і стічними водами на великі відстані. Зооспори проникають в здорові рослини через продихи листків, спричинюючи локальне (місцеве) ураження. Розвитку і поширенню хвороби сприяють: прохолодна і дощова погода після сівби та у другій половині літа; скорочення періоду ротації соняшника в сівозміні (менше 8 років); порушення агротехнічних правил обробітку ґрунту; посів не протруєним насінням.

Що цікаво, виявити ознаки ураження в деяких випадках надзвичайно важко. Дана хвороба на рослині соняшника може проявлятися в шістьох формах,  дві з яких – приховані. В таких випадках патоген локалізується в кореневій системі, при цьому візуально виявити зараження можна лише за забарвленням серцевини стебла (в уражених рослин вона має коричневий колір).

Дослідниками (Н. С. Новотельновою, О. І. Тихоновим та ін.) описано шість форм симптомів прояву цієї хвороби:

• 1 форма (спостерігається у фазах сходи – 3–6 пар листя). Загальна пригніченість рослин – відставання у рості, тонке стебло, недорозвинене коріння, дрібне листя, на верхньому боці його кутасті світло-зелені плями вздовж жилок; з нижнього боку на них – світлий наліт спороношення. Уражені рослини, як правило, гинуть, і тільки деякі утворюють дрібні (2–3 см в діаметрі) кошики без сім’янок;
• 2 форма (у фазах від 6-ї пари листя до формування насіння). Карликовість – відставання у рості, стебло вкорочене і потовщене, листя гофроване, на верхньому боці кутасті світло-зелені плями, які поширюються від основи листка вздовж жилок; з нижнього боку помітний наліт спороношення. Рослини надалі можуть проходити всі фази розвитку з утворенням кошика, але насіння щупле, недорозвинене, містить ознаки інфекції (рис. 1а)

• 3 форма. Локальні плямистості листя – на верхньому боці великі кутасті розпливчасті плями світло-зеленого кольору, на нижньому – білий наліт спороношення (рис. 1б);

• 4 форма. Безсимптомна – візуально ураження майже не виявляється, збудник локалізований у підземній частині стебла, і тільки в окремих випадках поширюється вгору на висоту близько 30 см, ознакою чого є характерне світло-зелене забарвлення стебла в цих місцях. Така форма хвороби свідчить про генетичну стійкість рослин;
• 5 форма (спостерігається після частих опадів у другій половині вегетації). Ураження зав’язі в кошиках – сектор засохлих квіток на фоні жовтих трубчастих квіток, на тильному боці кошика в цьому ж місці – темно-зелена секторна пляма (в міру пожовтіння кошика пляма зберігає зелений колір). Сім’янки пусті, кошики втрачають гнучкість;
• 6 форма. Безсимптомна пізня форма прихованого перебігу хвороби – без зовнішніх ознак ураження, але при цьому інфекція досягає насіння і передається потомству, в якого розвивається 4 форма хвороби.

Діагностика.
Найчастіше ознаки  пероноспорозу можна помітити на двох стадіях розвитку:
– ранній - 3-4 пара листків;
–  пізній - фаза цвітіння.

Для контролю грибкових захворювань потрібно ретельно підходити до вибору фунгіциду й розробки самої системи захисту. Адже неможливо за допомогою внесення одного препарату «подолати» всі хвороби на полі на весь сезон уперед. Окрім цього, дуже часто рослини заражені декількома патогенами одночасно. У такому випадку варто пам’ятати, що фунгіцид, у складі якого лише одна діюча речовина, не завжди в змозі захистити її від інфекцій.

Пероноспора має дуже багато рас, і в різних гібридів соняшнику може бути різна стійкість до різних його рас. Тому для контролю пероноспори має значення вдалий добір стійких гібридів. Проте й тут варто бути обачливим і підходити до їхнього вибору зважено, адже дуже часто хтось із агровиробників робить ставку на селекцію, а хтось — на хімію. Таким чином ті агровиробники, що обирають стійкі гібриди, як правило, економлять на фунгіцидах, і навпаки — обираючи менш стійкий гібрид, застосовують потужний фунгіцид. І перша, й друга ситуація стосовно пероноспори не проходить. Чому? Пероноспора — це той гриб, який дуже інтенсивно мутує, вна­слідок чого виникають резистентні спори, які здатні заражувати стійкі гібриди (долаючи гени стійкості). Яка вірогід­ність виникнення такої мутації? Дуже мізерна — 10-12. Проте уявіть, скільки спор утворює пероноспора протягом кожної доби — мільярди. Якщо взяти мізерну вірогідність і помножити її показник на кількість утворюваних спор, то це означає, що, хочете ви того чи ні, а щодня на полі з’явиться одна- дві спори, які здатні інфікувати стійкі гібриди. Що буде з цими спорами? Вони уразять рослину, розмножаться — утворивши мільйони спор, і вже наступного року ваш стійкий гібрид буде уражений тотально. Це означає, що головний спо­сіб контролю пероноспорозу — це якіс­ні селекція та засоби захисту.

Треба пам’ятати, що фітопатогенні гриби поділяються на дві групи: справжні й несправжні. Майже всі вони, такі як фома, септорія, альтернарія є справжніми. Це означає, що однією й тією ж діючою речовиною можна закрити все коло проблем. Але існують і несправжні, наприклад, фітофтора, пероноспора, пітіум для яких фунгіцидний контроль доволі специфічний.

Коли соняшник уражений пероноспорозом через корені, він є невиліковним, але може заразити інші рослини на полі. Вторинне зараження пероноспорозом можна контролювати фунгіцидами. Оскільки пероноспороз — це специфічна грибна інфекція, то і захист від нього доволі складний. Здебільшого проти нього використовують спеціальні діючі речовини, які мають низьку ефективність проти інших хвороб.Найпоширеніша група фунгіцидів яка використовується в Україні, це триазоли. Азоли блокують синтез ергостеролу в мембранах гри­бів. Септорія та фузаріум містять ергостерол, але у мембранах фітофтори та пероноспори його немає. І це означає, що якщо ви спробуєте фітофтору чи пероноспору вилікувати азолом, то ефект отримаєте нульовий. Так само й доволі поширений карбендазим, який блокує поділ ядра і який діє на певні групи справжніх грибів. Через те, що він відносно недорогий, його часто рекомендують для контролю пероноспорозу. І тут зверніть увагу! Не варто вестися на цю маркетингову принаду, тому що він принципово не може подіяти на пероноспороз. По-перше, механізм дії карбендазиму такий, що він не впливає на цю групу грибів, по-друге, він здебільшого контактний, що стосується контактних препаратів, то у випадку пероноспорозу їх можна застосовувати лише превентивно. Оскільки основним джерелом зараження несправжньою борошнистою росою є ґрунт та рослинні рештки, відповідно, захворювання по рослині рухається знизу-вгору. При наявності інфікованих рослин на полі внесення фунгіциду контактної дії дає нульовий результат, адже на цей момент інфекція вже тривалий час знаходиться всередині культури. Крім того пероноспора, яка, як відомо, поширюється під час дощової погоди, а після того, як дощ промив листя рослини і вся д.р. з них змилася, свіжовимите листя спокійнісінько заселяють спори пероноспори. Хоча є агровиробники, які стверджують, що ось, мовляв, ми застосовували карбендазим — і пероноспора зникла. Насправді вона зникла не тому, що подіяв карбендазим, а тому, що… почалося літо. Як тільки температура повітря перевищила теплову позначку 25°С, а ці умови несприятливі для розвитку гриба пероноспори, відповідно гриб законсервувався. Але — до періоду осінніх рос та туманів. Тому зверніть увагу на те, що пероноспора — це «міна», яка схована в ґрунті, і ви не зможете спрогнозувати, як вона «поведе себе».

Заходи захисту.

• вирощування культури на високому агрофоні;
• мікроелементи Mn та B підвищують стійкість рослин до захворювання;
• використання здорового посівного матеріалу;
• протруювання насіння;
• знищення рослинних решток.

При сприятливих для розвитку хвороби умовах чи появі перших при знаків хвороби застосування фунгіцидів.

Так, за словами представників хімічних компанії, дійсно якісну роботу проти НБР забезпечують такі складові фунгіцидів: металаксил, цимоксаніл, фосетил алюмінію, азоксистробін, пікоксістробін, дімоксістробін, пропамокарб гідрохлорид.