May 22, 2018

ЗУ + Постанови

ЗУ «Про Національний банк України»

ЗУ «Про банки і банківську діяльність»

Постанова НБУ №22

Постанова НБУ №174

Постанова НБУ №492

Постанова НБУ №516

Постанова НБУ №368

Постанова НБУ №351

Постанова НБУ №867

Постанова НБУ №417

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Національний банк України

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 29, ст.238)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 1458-III від 17.02.2000, ВВР, 2000, № 14-15-16, ст.121

№ 1658-III від 20.04.2000, ВВР, 2000, № 29, ст.230

№ 1919-III від 13.07.2000, ВРР, 2000, № 42, ст.351

№ 2121-III від 07.12.2000, ВВР, 2001, № 5-6, ст.30

№ 2740-III від 20.09.2001, ВВР, 2002, № 5, ст.30

№ 2922-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.117

№ 1416-IV від 03.02.2004, ВВР, 2004, № 19, ст.256

№ 3163-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.100

№ 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96}

{Додатково див. ст. 97 Закону

№ 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, № 7-8, ст.66}

{Додатково див. Рішення Конституційного Суду

№ 6-рп/2007 від 09.07.2007}

{Із змінами, внесеними згідно із Законом

№ 639-VI від 31.10.2008, ВВР, 2009, № 14, ст.181 - зміни діють не пізніше ніж до 1 січня 2011 року}

{Додатково див. Закон

№ 835-VI від 26.12.2008, ВВР, 2009, № 20, № 21-22, ст.269}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 800-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 19, ст.257

№ 1131-VI від 17.03.2009, ВВР, 2009, № 31, ст.454

№ 1533-VI від 23.06.2009, ВВР, 2009, № 52, ст.763

№ 1608-VI від 21.08.2009, ВВР, 2010, № 4, ст.15}

{Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду

№ 13-рп/2010 від 11.05.2010}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 2388-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 37, ст.496

№ 2457-VI від 08.07.2010, ВВР, 2010, № 48, ст.564

№ 2478-VI від 09.07.2010, ВВР, 2010, № 49, ст.570

№ 2856-VI від 23.12.2010, ВВР, 2011, № 29, ст.272

№ 3024-VI від 15.02.2011, ВВР, 2011, № 36, ст.362

№ 3394-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 47, ст.533

№ 3828-VI від 06.10.2011, ВВР, 2012, № 21, ст.204

№ 4395-VI від 09.02.2012, ВВР, 2012, № 40, ст.479

№ 4452-VI від 23.02.2012, ВВР, 2012, № 50, ст.564

№ 5042-VI від 04.07.2012, ВВР, 2013, № 26, ст.264

№ 5103-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 30, ст.346

№ 5178-VI від 06.07.2012, ВВР, 2013, № 39, ст.517

№ 5284-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 37, ст.488

№ 5285-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 37, ст.489

№ 5411-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 42, ст.587

№ 5463-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 4, ст.61

№ 5480-VI від 06.11.2012, ВВР, 2013, № 50, ст.696

№ 5518-VI від 06.12.2012, ВВР, 2014, № 8, ст.90

№ 399-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 14, ст.255

№ 1586-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 33, ст.1162

№ 1702-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 50-51, ст.2057

№ 78-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.41

№ 80-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 5, ст.37

№ 213-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 22, ст.145

№ 541-VIII від 18.06.2015, ВВР, 2015, № 32, ст.315

№ 629-VIII від 16.07.2015, ВВР, 2015, № 43, ст.386

№ 889-VIII від 10.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.43

№ 911-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.50

№ 1670-VIII від 06.10.2016, ВВР, 2016, № 48, ст.808

№ 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25

№ 2148-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 40-41, ст.383

№ 2163-VIII від 05.10.2017, ВВР, 2017, № 45, ст.403

№ 2210-VIII від 16.11.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.38

№ 2277-VIII від 06.02.2018, ВВР, 2018, № 11, ст.58}

{У статтях 1, 7, 9, 15, 25, 26, 41, 42, 55, 57, 58, 60, 61, 62, 63, 65, 67 слова "фінансово-кредитна установа", "та фінансово-кредитні установи", "інші фінансово-кредитні установи", "та інші фінансово-кредитні установи", "а також інших фінансово-кредитних установ" у відповідних відмінках виключено на підставі Закону № 1919-III від 13.07.2000}

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Терміни та поняття

У цьому Законі терміни та поняття вживаються у такому значенні:

{Абзац другий статті 1 виключено на підставі Закону № 2922-III від 10.01.2002}

банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства;

банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку;

{Абзац п'ятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

валютні цінності - матеріальні об'єкти, визначені законодавством України про валютне регулювання як засоби валютно-фінансових відносин;

відкритий ринок - ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента. Використовується центральними банками для купівлі-продажу, як правило, короткострокових державних цінних паперів з метою регулювання грошової маси. Внаслідок купівлі збільшується вкладення коштів в економіку, внаслідок продажу - зменшується;

валютна позиція - співвідношення вимог та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за іноземними валютами та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за іноземними валютами та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань;

{Абзац восьмий статті 1 в редакції Закону № 1533-VI від 23.06.2009}

грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України через використання визначених цим Законом засобів та методів;

{Визначення терміна в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

грошово-кредитні зобов'язання - валюта в обігу, фінансові вимоги до Національного банку України, за винятком зобов'язань Національного банку України перед Кабінетом Міністрів України та міжнародними фінансовими організаціями;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

грошовий сурогат - будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів в господарському обороті, крім валютних цінностей;

{Абзац статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000}

девізна валютна політика - політика регулювання валютного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти;

дисконтна валютна політика - зниження або підвищення Національним банком України процентних ставок за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позичковий капітал;

золотовалютний резерв - резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків;

{Абзац статті 1 виключено на підставі Закону № 2922-III від 10.01.2002}

кредитор останньої інстанції - Національний банк України, до якого може звернутися банк для отримання рефінансування в разі вичерпання інших можливостей рефінансування;

{Визначення терміна в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

казначейські зобов'язання - боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску;

металеві рахунки - рахунки, які відкриваються уповноваженими банками України для обліку операцій, що здійснюються з банківськими металами;

міжнародні стандарти аудиту - прийняті Міжнародною федерацією бухгалтерів документи, що визначають стандарти аудиту;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

міжнародні стандарти професійної практики внутрішнього аудиту - прийняті Радою з Міжнародних Стандартів внутрішнього аудиту, схвалених Наглядовою Радою Професійної Практики;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

міжнародні стандарти фінансової звітності - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, що визначають стандарти фінансової звітності та бухгалтерського обліку;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

нереалізовані доходи/витрати - доходи/витрати від переоцінки фінансових активів та зобов'язань, монетарного золота та банківських металів, а також доходи/витрати від купівлі іноземної валюти, монетарного золота та банківських металів, якщо такі операції здійснюються не за офіційним валютним курсом;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

{Визначення терміна "основні засади грошово-кредитної політики" виключено на підставі Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів;

{Визначення терміна в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

облікові системи - сукупність відносин щодо формування, оброблення, зберігання та передавання інформації між державними органами, фінансовими установами, іншими юридичними особами під час реалізації державних проектів;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 5518-VI від 06.12.2012}

офіційне видання Національного банку України - друковане видання Національного банку, зареєстроване у встановленому порядку;

{Визначення терміна в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави;

охорона цінностей та об'єктів - організація та практичне здійснення Національним банком заходів охорони щодо визначених і належних йому будівель, споруд, територій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, спрямованих на недопущення чи припинення протиправних дій щодо них, забезпечення їх недоторканності та цілісності, припинення несанкціонованого доступу до них третіх осіб, а також на забезпечення особистої безпеки, життя та здоров'я працівників Національного банку;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 5103-VI від 05.07.2012}

платіжний баланс - співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. До платіжного балансу входять розрахунки за зовнішньою торгівлею, послугами, неторговими операціями, доходи від капіталовкладень за кордоном, торгівлі ліцензіями, від фрахтування та обслуговування кораблів, туризму, утримання дипломатичних і торгових представництв за кордоном, грошові перекази окремих осіб, виплати іншим країнам за позики тощо. Платіжний баланс включає рух капіталів: інвестиції та кредити;

реалізовані доходи/витрати - доходи/витрати від переоцінки під час вибуття переоцінених фінансових активів і зобов'язань, монетарного золота та банківських металів;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

резервна позиція в Міжнародному валютному фонді (далі - МВФ) - вимоги держави-члена до МВФ, що визначаються як різниця між квотою та авуарами МВФ в її (держави-члена) валюті за мінусом грошових авуарів МВФ, отриманих державою-членом у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку МВФ № 2, що не перевищує однієї десятої процента від квоти держави-члена;

ставки рефінансування Національного банку України - виражена у відсотках плата за кредити, що надаються банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування;

{Визначення терміна із змінами, внесеними згідно із Законами № 2478-VI від 09.07.2010№ 541-VIII від 18.06.2015}

спеціальні права запозичення (СПЗ) - міжнародний резервний актив, створений МВФ з метою доповнення існуючих міжнародних резервних активів, який являє собою "кошик" із п'яти валют, склад яких переглядається кожні п'ять років. Вартість спеціальних прав запозичення визначається щоденно;

{Абзац статті 1 виключено на підставі Закону № 2922-III від 10.01.2002}

фінансова стабільність - стан фінансової системи, в якому вона здатна належним чином забезпечити можливість ефективно виконувати свої ключові функції, такі як фінансове посередництво та забезпечення здійснення платежів, і таким чином сприяти стійкому економічному зростанню, а також протистояти негативному впливу кризових явищ на економіку;

{Статтю 1 доповнено терміном згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

цінова стабільність - збереження купівельної спроможності національної валюти шляхом підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких, стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін.

{Визначення терміна в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

{Абзац статті 1 виключено на підставі Закону № 2922-III від 10.01.2002}

Терміни "асоційована особа", "ділова репутація", "істотна участь, Кредитний реєстр Національного банку України" розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про банки і банківську діяльність".

{Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2277-VIII від 06.02.2018}

Стаття 2. Правова основа діяльності Національного банку України

Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Місцезнаходження Ради Національного банку України (далі - Рада Національного банку), Правління Національного банку України (далі - Правління Національного банку) та центрального апарату Національного банку - місто Київ.

{Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 3. Статутний капітал

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю.

Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку.

{Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000}

Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є частина його прибутку до розподілу, а при необхідності - Державний бюджет України.

{Частина третя статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Стаття 4. Економічна самостійність

Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису адміністративних витрат, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України.

{Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і закріплено за ним на праві господарського відання.

{Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами.

Національний банк, його установи, філії та представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Стаття 5. Кошторис адміністративних витрат

{Назва статті 5 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Національний банк щорічно складає кошторис адміністративних витрат, який повинен забезпечувати виконання Національним банком його функцій, установлених Конституцією України та цим Законом.

{Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Національний банк України включає до кошторису адміністративних витрат прогнозовані витрати, в тому числі амортизаційні відрахування, резерви під знецінення активів, інвестиції, що спрямовуються на забезпечення діяльності Національного банку України, а також витрати на виплату винагороди членам Ради Національного банку за виконання ними своїх функцій з деталізацією розміру, посад та періодичності їх виплат.

{Частина друга статті 5 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Національний банк відображає доходи та витрати, визначає прибуток (збитки) та складає фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Національний банк створює загальні резерви, які використовуються на покриття його збитків, резерв переоцінки, який використовується на покриття нереалізованих витрат, а також інші резерви, які є джерелом фінансування інвестицій, що спрямовуються на забезпечення діяльності Національного банку.

{Частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

У разі недостатності коштів загальних резервів перевищення витрат Національного банку над його доходами компенсується за рахунок коштів Державного бюджету України наступного за звітним року.

{Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 639-VI від 31.10.2008№ 1608-VI від 21.08.2009№ 1919-III від 13.07.2000; в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 5-1. Прибуток до розподілу

Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку.

Національний банк визначає прибуток до розподілу шляхом зменшення прибутку на суму нереалізованих доходів. Національний банк спрямовує нереалізовані доходи до резерву переоцінки.

Нереалізовані доходи, що стають реалізованими у наступних періодах, включаються до прибутку до розподілу у відповідних звітних періодах.

Національний банк компенсує суму перевищення нереалізованих витрат над сумою резерву переоцінки коштами прибутку поточного року, а в разі їх недостатності - коштами загальних резервів.

Національний банк після підтвердження зовнішнім аудитом та затвердження Радою Національного банку річної фінансової звітності за рахунок прибутку до розподілу забезпечує формування загальних резервів у розмірі 10 відсотків від обсягу грошово-кредитних зобов’язань Національного банку.

{Частина п'ята статті 5-1 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Рада Національного банку має право прийняти рішення про додаткове спрямування прибутку до розподілу на формування інших резервів, які є джерелом фінансування інвестицій, що спрямовуються на забезпечення діяльності Національного банку, у розмірі до 2 відсотків від обсягу грошово-кредитних зобов’язань Національного банку та на збільшення статутного капіталу Національного банку.

{Частина статті 5-1 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Після спрямування прибутку до розподілу на цілі, визначені частинами п’ятою та шостою цієї статті, прибуток до розподілу підлягає перерахуванню до Державного бюджету України у повному обсязі.

{Частина сьома статті 5-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Національний банк не має права перераховувати до Державного бюджету України суму частини прибутку до розподілу більшу, ніж визначена у річній фінансовій звітності, що підтверджена зовнішнім аудитом та затверджена Радою Національного банку.

{Статтю 5-1 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

{Закон доповнено статтею 5-1 згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 6. Основна функція

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

{Частина друга статті 6 в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.

{Частина статті 6 в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.

{Частина статті 6 в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 7. Інші функції

Національний банк виконує такі функції:

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує готівковий грошовий обіг;

{Пункт 2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5285-VI від 18.09.2012}

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

{Пункт 6 статті 7 в редакції Закону № 5518-VI від 06.12.2012}

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

{Пункт 7 статті 7 в редакції Закону № 5284-VI від 18.09.2012}

8) здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі;

{Пункт 8 частини першої статті 7 в редакції Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

9) здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків, створює та веде Кредитний реєстр Національного банку України;

{Пункт 9 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2277-VIII від 06.02.2018}

10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

{Статтю 7 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

10-1) здійснює попередню кваліфікацію осіб, які можуть брати участь у виведенні неплатоспроможних банків з ринку, та складає перелік таких осіб;

{Статтю 7 доповнено пунктом 10-1 згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

{Пункт 11 статті 7 виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

{Пункт 12 частини першої статті 7 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

{Пункт 14 статті 7 в редакції Закону № 2922-III від 10.01.2002}

15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16) аналізує та прогнозує динаміку макроекономічних, грошово-кредитних, валютних та фінансових показників, у тому числі складає платіжний баланс;

{Пункт 16 частини першої статті 7 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

{Статтю 7 доповнено пунктом 20 згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

21) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;

{Статтю 7 доповнено пунктом 21 згідно із Законом № 3163-IV від 01.12.2005}

22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

{Статтю 7 доповнено пунктом 22 згідно із Законом № 3163-IV від 01.12.2005}

22-1) здійснює відповідно до компетенції повноваження у сфері депозитарного обліку;

{Статтю 7 доповнено пунктом 22-1 згідно із Законом № 5178-VI від 06.07.2012}

22-2) забезпечує облік і зберігання переданих йому цінних паперів та інших коштовностей, що конфісковані (заарештовані) на користь держави та/або таких, які визнані безхазяйними, для чого може відкривати рахунки в цінних паперах у депозитарних установах;

{Статтю 7 доповнено пунктом 22-2 згідно із Законом № 5178-VI від 06.07.2012}

23) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом;

{Пункт 24 статті 7 виключено на підставі Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

25) визначає порядок здійснення в Україні маршрутизації, клірингу та взаєморозрахунків між учасниками платіжної системи за операціями, які здійснені в межах України із застосуванням платіжних карток, емітованих банками-резидентами;

{Статтю 7 доповнено пунктом 25 згідно із Законом № 5284-VI від 18.09.2012}

26) створює Засвідчувальний центр для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації центрів сертифікації ключів, визначає порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису в банківській системі України та суб'єктами переказу коштів;

{Статтю 7 доповнено пунктом 26 згідно із Законом № 5284-VI від 18.09.2012}

27) видає ліцензії небанківським фінансовим установам, які мають намір стати учасниками платіжних систем, на переказ коштів без відкриття рахунків та відкликає їх відповідно до законодавства;

{Статтю 7 доповнено пунктом 27 згідно із Законом № 5284-VI від 18.09.2012}

28) веде реєстр платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури;

{Статтю 7 доповнено пунктом згідно із Законом № 5178-VI від 06.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5518-VI від 06.12.2012}

29) здійснює нагляд (оверсайт) платіжних систем та систем розрахунків;

{Статтю 7 доповнено пунктом згідно із Законом № 5178-VI від 06.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5518-VI від 06.12.2012}

30) здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за небанківськими фінансовими установами-резидентами, які є платіжними організаціями та/або членами/учасниками платіжних систем у частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів на підставі відповідних ліцензій, зокрема Національного банку України (крім операторів поштового зв'язку в частині здійснення ними переказу коштів);

{Статтю 7 доповнено пунктом 30 згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014}

31) здійснює аналіз стану фінансової системи щодо фінансової стабільності.

{Частину першу статті 7 доповнено пунктом 31 згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

32) визначає порядок, вимоги та заходи із забезпечення кіберзахисту та інформаційної безпеки у банківській системі України та для суб’єктів переказу коштів, здійснює контроль за їх виконанням; утворює центр кіберзахисту Національного банку України, забезпечує функціонування системи кіберзахисту у банківській системі України;

{Статтю 7 доповнено пунктом 33 згідно із Законом № 2163-VIII від 05.10.2017}

33) забезпечує формування та ведення переліку об’єктів критичної інфраструктури, а також реєстру об’єктів критичної інформаційної інфраструктури у банківській системі України, визначає критерії та порядок віднесення об’єктів у банківській системі України до об’єктів критичної інфраструктури та об’єктів критичної інформаційної інфраструктури, забезпечує проведення оцінювання стану кіберзахисту та аудиту інформаційної безпеки у банківській системі України.

{Статтю 7 доповнено пунктом 33 згідно із Законом № 2163-VIII від 05.10.2017}

Стаття 7-1. Особливості забезпечення стабільності банківської системи

Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, має право визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, у тому числі особливості підтримання ліквідності банків, застосування економічних нормативів, формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджувати обмеження на їх діяльність, у тому числі обмежувати або забороняти видачу коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків фізичних та юридичних осіб, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема операцій з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей.

Наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, підтверджується відповідним рішенням Ради з фінансової стабільності, повноваження якої визначаються указом Президента України.

{Закон доповнено статтею 7-1 згідно із Законом № 78-VIII від 28.12.2014}

Розділ II

ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ РАДИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ

{Назва розділу II в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 8. Завдання Ради Національного банку

Відповідно до Конституції України основними завданнями Ради Національного банку є розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за проведенням грошово-кредитної політики.

Рада Національного банку здійснює нагляд за системою внутрішнього контролю Національного банку.

{Статтю 8 доповнено частиною другою згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

{Стаття 8 в редакції Законів № 1919-III від 13.07.2000№ 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 9. Повноваження Ради Національного банку

Рада Національного банку:

1) розробляє Основні засади грошово-кредитної політики на підставі пропозицій, наданих Правлінням Національного банку, публікує їх в офіційних виданнях та подає щорічно до 15 вересня до Верховної Ради України для інформування;

2) здійснює контроль за проведенням грошово-кредитної політики;

3) здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;

4) затверджує щорічно до 15 вересня поточного року кошторис витрат Національного банку на наступний рік;

5) подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щорічно до 1 квітня відомості про частину прогнозованого прибутку до розподілу поточного року;

6) приймає рішення про спрямування прибутку до розподілу на збільшення статутного капіталу Національного банку та формування резервів, які є джерелом фінансування інвестицій, що спрямовуються на забезпечення діяльності Національного банку;

7) затверджує Регламент Ради Національного банку України, положення про Аудиторський комітет та інші робочі органи Ради Національного банку;

8) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;

9) визначає порядок, періодичність проведення внутрішнього аудиту у структурних підрозділах Національного банку та затверджує річний план його проведення, затверджує положення про підрозділ внутрішнього аудиту;

10) затверджує до 1 листопада звітного року аудиторську фірму для проведення аудиту річної фінансової звітності Національного банку, визначену за результатами проведення процедури закупівлі згідно із Законом України "Про здійснення державних закупівель";

11) розглядає аудиторський висновок та затверджує до 30 квітня наступного за звітним року річну фінансову звітність Національного банку, звіт про виконання кошторису адміністративних витрат Національного банку та розподіл прибутку до розподілу за звітний рік, оприлюднює затверджену Радою Національного банку річну фінансову звітність Національного банку на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку;

12) затверджує рішення Правління Національного банку про участь Національного банку у міжнародних фінансових організаціях;

13) оцінює діяльність Правління Національного банку щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з інших питань, рішення щодо яких є обов’язковими для Правління Національного банку; вносить Правлінню Національного банку рекомендації стосовно:

методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;

окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;

політики курсоутворення та валютного регулювання;

розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;

вдосконалення платіжної системи;

інших питань, віднесених законом до компетенції Ради Національного банку;

14) вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України;

15) затверджує за поданням Правління Національного банку методику визначення заробітної плати Голови Національного банку та його заступників;

16) створює Аудиторський комітет та інші робочі органи Ради Національного банку, визначає їх склад та керівників;

17) призначає на посаду та звільняє з посади керівника підрозділу внутрішнього аудиту;

18) призначає на посади та звільняє з посад першого заступника та заступників Голови Національного банку за поданням Голови Національного банку;

19) здійснює нагляд за діяльністю підрозділу внутрішнього аудиту;

20) затверджує за поданням Правління Національного банку методику визначення винагороди членам Ради Національного банку, крім Голови Національного банку. Розмір щорічної винагороди члена Ради Національного банку України не може бути вищим за чотирикратний максимальний розмір заробітної плати члена Правління Національного банку за один місяць.

{Пункт 20 частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017}

У разі неодноразового невиконання або неналежного виконання Правлінням Національного банку рішень Ради Національного банку, які є обов’язковими згідно з цим Законом, Рада Національного банку має право звернутися до Голови Національного банку або до Верховної Ради України та Президента України з викладенням своїх позицій.

{Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1919-III від 13.07.2000№ 2457-VI від 08.07.2010№ 2478-VI від 09.07.2010№ 2856-VI від 23.12.2010№ 3828-VI від 06.10.2011; в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Стаття 10. Склад та формування Ради Національного банку

До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Верховною Радою України та Президентом України. Верховна Рада України призначає чотирьох членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідної постанови. Президент України призначає чотирьох членів Ради Національного банку шляхом видання відповідного указу. Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою.

Кандидатури осіб для призначення Верховною Радою України членами Ради Національного банку проходять обговорення на спеціальному відкритому засіданні профільного комітету Верховної Ради України, який вносить свої рекомендації Верховній Раді України.

Членом Ради Національного банку може бути громадянин України, який постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту у галузі економіки, фінансів чи права або науковий ступінь у галузі економіки, фінансів чи права і при цьому має не менше 10 років досвіду роботи в органі законодавчої влади або на керівних посадах в інших органах державної влади та державних органах, які забезпечують проведення та реалізацію державної фінансової, економічної чи правової політики, або на керівних посадах у міжнародних фінансових організаціях, або на керівних посадах у банку, або наукової роботи за фінансовою, економічною чи правовою тематикою та має бездоганну ділову репутацію, зокрема не має судимості, не погашеної і не знятої в установленому законом порядку.

Особа не може бути членом Ради Національного банку, якщо вона має представницький мандат або є членом Кабінету Міністрів України, або обіймає чи обіймала посаду керівника органу державної влади (заступника керівника) та іншого державного органу (якщо не минув один рік з дня її звільнення з такої посади), або є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або є керівником (заступником керівника) підприємства, установи та організації, або є керівником політичної партії чи членом керівних органів політичної партії, є посадовою особою, яка перебуває у трудових відносинах або надає послуги відповідно до цивільно-правового договору юридичній особі, яка надає фінансові послуги і знаходиться під наглядом Національного банку, або є власником істотної участі в такій юридичній особі.

{Частина четверта статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017}

Для призначення членом Ради Національного банку кандидат на цю посаду подає відомості, що підтверджують відповідність його кандидатури вимогам, встановленим частинами третьою та четвертою цієї статті.

Строк повноважень членів Ради Національного банку - сім років, крім Голови Національного банку, який входить до складу Ради Національного банку на строк здійснення ним повноважень за посадою. Одна й та сама особа не може бути призначена членом Ради Національного банку більше ніж на два строки поспіль.

Призначення на посади та звільнення з посад членів Ради Національного банку здійснюється таким чином, щоб було забезпечено можливість проведення засідання Ради Національного банку відповідно до вимог частини четвертої статті 11 цього Закону.

Член Ради Національного банку звільняється з посади у зв’язку із закінченням строку його повноважень або у разі:

1) подання письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням із зазначенням аргументів такого рішення;

2) визнання його судом недієздатним;

3) невідповідності діяльності члена Ради Національного банку вимогам закону або втрати бездоганної ділової репутації;

4) відсутності без поважних причин на двох засіданнях Ради Національного банку поспіль;

5) невиконання обов’язків члена Ради Національного банку (в тому числі за станом здоров’я) більше чотирьох місяців поспіль;

6) встановлення факту надання недостовірної інформації для призначення на посаду члена Ради Національного банку;

7) виникнення обставин, що виключають можливість особи бути членом Ради Національного банку (відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті).

У разі смерті, визнання в установленому порядку безвісно відсутньою чи оголошення в установленому порядку померлою особи, яка є членом Ради Національного банку, повноваження такого члена Ради Національного банку вважаються припиненими з дня його смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть, або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання особи безвісно відсутньою чи про оголошення особи померлою.

Президент України звільняє призначених ним членів Ради Національного банку шляхом видання відповідного указу, в якому мають бути зазначені підстави для звільнення.

Верховна Рада України звільняє призначених нею членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідної постанови за поданням профільного комітету Верховної Ради України, в якій мають бути зазначені підстави для звільнення.

Повноваження Голови Національного банку як члена Ради Національного банку достроково припиняються у зв’язку з його відставкою або в разі звільнення його з посади з інших підстав, визначених цим Законом.

Члени Ради Національного банку (крім Голови Національного банку) за виконання своїх функцій отримують винагороду за рахунок Національного банку. Розмір винагороди визначається відповідно до методики, затвердженої Радою Національного банку за поданням Правління Національного банку.

Інформація про розмір винагороди, отриманої кожним членом Ради Національного банку, підлягає опублікуванню у складі річної фінансової звітності Національного банку.

Членам Ради Національного банку оплачуються витрати, здійснені у зв’язку з виконанням ними своїх повноважень, відповідно до Регламенту Ради Національного банку України.

Матеріально-технічне та організаційне забезпечення роботи Ради Національного банку та її робочих органів здійснює Національний банк відповідно до кошторису адміністративних витрат.

{Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000; в редакції Законів № 2478-VI від 09.07.2010№ 541-VIII від 18.06.2015}

Стаття 11. Порядок роботи Ради Національного банку

Рада Національного банку діє відповідно до Регламенту Ради Національного банку України, що затверджується на її засіданні.

{Статтю 11 доповнено новою частиною першою згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Засідання Ради Національного банку проводяться не рідше десяти разів на рік.

{Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Позачергові засідання Ради Національного банку скликаються Головою Ради Національного банку за його власною ініціативою або Радою Національного банку за наполяганням не менше однієї третини від загальної кількості її членів, а також за вимогою Голови Національного банку України. Члени Ради Національного банку сповіщаються про засідання не пізніш як за п'ять календарних днів до дня його проведення. Порядок підготовки позачергових засідань Ради Національного банку визначається її Регламентом.

{Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000}

Засідання Ради Національного банку є правомочними за наявності не менше шести її членів.

{Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1919-III від 13.07.2000№ 541-VIII від 18.06.2015}

Засідання Ради Національного банку веде Голова Ради Національного банку, а у разі відсутності - його заступник, відповідно до Регламенту.

Рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Ради Національного банку. Кожний член Ради Національного банку має один голос.

На засідання Ради Національного банку можуть бути запрошені керівники центральних органів влади, представники суб'єктів підприємницької діяльності, науковці та інші фахівці.

Члени Правління Національного банку можуть брати участь в роботі Ради Національного банку з правом дорадчого голосу.

{Частина статті 11 в редакції Закону № 1919-III від 13.07.2000}

Стаття 12. Голова Ради Національного банку та його заступник

Голова Ради Національного банку обирається Радою Національного банку зі свого складу строком на три роки.

{Частина перша статті 12 в редакції Закону № 1919-III від 13.07.2000; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

Головою Ради Національного банку не може бути обрано Голову Національного банку.

{Статтю 12 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

Голова Ради Національного банку:

організовує засідання Ради Національного банку і головує на них;

скликає позачергові засідання за своєю ініціативою або за наполяганням не менше однієї третини від загальної кількості членів Ради Національного банку, а також на вимогу Голови Національного банку;

інформує у порядку, визначеному Регламентом Ради Національного банку України, Президента України або Верховну Раду України про виникнення підстав для звільнення з посади призначених ними членів Ради Національного банку;

{Частину третю статті 12 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

здійснює інші повноваження і функції відповідно до Регламенту Ради Національного банку України;

{Частина статті 12 в редакції Закону № 1919-III від 13.07.2000}

Голова Ради Національного банку має заступника, який обирається Радою Національного банку зі свого складу строком на три роки.

{Частина статті 12 в редакції Закону № 1919-III від 13.07.2000; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

Заступник заміщає Голову Ради Національного банку у разі його відсутності або неможливості ним здійснювати свої повноваження та здійснює інші повноваження і функції відповідно до рішень Ради Національного банку.

Звільнення Голови Ради Національного банку або його заступника протягом строку його повноважень здійснюється:

у зв'язку із закінченням строку його повноважень;

за власним бажанням, за умови подання письмової заяви;

у разі систематичного невиконання своїх обов'язків за станом здоров'я протягом чотирьох місяців.

У разі припинення повноважень Голови Ради Національного банку або його заступника вибори на цю посаду здійснюються у порядку, передбаченому цим Законом.

Стаття 13. Рішення Ради Національного банку

{Назва статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

Матеріали засідань Ради Національного банку оформлюються у вигляді протоколів та рішень і підписуються головуючим на її засіданні.

Основні засади грошово-кредитної політики та рішення Ради Національного банку з питань, визначених пунктами 3468-101215171820 статті 9 цього Закону, є обов’язковими для виконання Правлінням Національного банку.

{Частина друга статті 13 в редакції Закону № 1919-III від 13.07.2000; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Рекомендації Ради Національного банку розглядаються Правлінням Національного банку протягом п'яти робочих днів. За результатами такого розгляду Правління Національного банку зобов'язане надіслати Раді Національного банку вмотивовану відповідь.

Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку.

{Частину п'яту статті 13 виключено на підставі Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Рішення Ради Національного банку підлягають оприлюдненню, крім випадків, коли такі рішення становлять державну, банківську або службову таємницю відповідно до закону.

Членам Ради Національного банку забороняється розголошувати державну, банківську або службову таємницю, яка стала їм відома у зв'язку із здійсненням ними їх повноважень відповідно до Регламенту.

Стаття 13-1. Аудиторський комітет

Рада Національного банку утворює Аудиторський комітет з метою оцінки надійності та результативності системи внутрішнього контролю в Національному банку, повноти та достовірності річної фінансової звітності Національного банку.

Аудиторський комітет є консультативним робочим органом Ради Національного банку та діє на підставі положення, що затверджується Радою Національного банку.

До складу Аудиторського комітету, крім членів Ради Національного банку, можуть входити незалежні експерти. Незалежним експертом може бути особа, яка має повну вищу освіту у галузі економіки, фінансів чи права або науковий ступінь у цих галузях, досвід роботи за фахом не менше 10 років та має бездоганну ділову репутацію, зокрема не має судимості, не погашеної і не знятої в установленому законом порядку.

На незалежних експертів поширюються обмеження, встановлені частиною четвертою статті 10 та частиною першою статті 65 цього Закону.

Кількість членів Аудиторського комітету не може бути більшою ніж п’ять осіб.

Засідання Аудиторського комітету проводяться не рідше десяти разів на рік.

{Розділ II доповнено статтею 13-1 згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Розділ III

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ТА СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ

{Закон доповнено назвою розділу згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 14. Функції Правління Національного банку

Правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує виконання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 цього Закону та здійснює управління діяльністю Національного банку.

Стаття 15. Повноваження Правління Національного банку

Правління Національного банку:

1) приймає рішення:

щодо надання пропозицій Раді Національного банку стосовно розроблення Основних засад грошово-кредитної політики;

щодо економічних засобів та монетарних методів для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до прийнятих рішень Ради Національного банку із цих питань та необхідності забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти;

щодо банківського регулювання та нагляду;

щодо організації системи рефінансування;

щодо визначення та здійснення валютно-курсової політики, валютного регулювання та управління золотовалютними резервами;

щодо функціонування платіжних систем та організації розрахунків;

про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;

про встановлення та зміну облікової та інших процентних ставок Національного банку;

про диверсифікацію активів Національного банку та їх ліквідності;

щодо лімітів позабалансових зобов'язань Національного банку;

про формування резервів та покриття фінансових ризиків Національного банку;

щодо мінімального розміру золотовалютних резервів Національного банку;

про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які здійснює Національний банк;

про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку;

про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України;

про встановлення економічних нормативів для банків;

про розмір та порядок формування обов'язкових резервів для банків;

про застосування заходів впливу (санкцій) до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших законів України;

{Абзац дев'ятнадцятий пункту 1 статті 15 в редакції Законів № 1702-VII від 14.10.2014№ 541-VIII від 18.06.2015}

про створення та ліквідацію підприємств, установ Національного банку;

про участь у міжнародних фінансових організаціях;

про купівлю та продаж майна для забезпечення діяльності Національного банку;

щодо встановлення плати за надані відповідно до закону послуги (здійснені операції);

{Абзац двадцять четвертий пункту 1 статті 15 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних;

{Пункт 1 статті 15 доповнено абзацом згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

про фінансову спроможність приймаючого банку виконати зобов'язання перед вкладниками та іншими кредиторами;

{Пункт 1 статті 15 доповнено абзацом згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

про створення комітетів Правління Національного банку;

{Пункт 1 статті 15 доповнено абзацом двадцять сьомим згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

про делегування частини своїх повноважень окремим комітетам Правління Національного банку, передбаченим частинами четвертою та п’ятою статті 17 цього Закону;

{Пункт 1 статті 15 доповнено абзацом двадцять восьмим згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

2) подає на затвердження Раді Національного банку річну фінансову звітність Національного банку, проект кошторису адміністративних витрат на наступний рік та інші документи і рішення відповідно до статті 9 цього Закону; надає на вимогу Ради Національного банку для інформування бухгалтерські, статистичні та інші необхідні для виконання її завдань відомості щодо діяльності Національного банку та банківської системи України;

{Пункт 2 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

3) визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує положення про структурні підрозділи (крім положення про підрозділ внутрішнього аудиту) та установи Національного банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозділів (крім керівника підрозділу внутрішнього аудиту), підприємств та установ, визначає перелік функцій щодо управління діяльністю власного корпоративного недержавного пенсійного фонду, а також порядок здійснення таких функцій;

{Пункт 3 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5178-VI від 06.07.2012№ 541-VIII від 18.06.2015}

3-1) погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників структурних підрозділів, що забезпечують виконання функцій Національного банку;

{Статтю 15 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

3-2) визначає перелік структурних підрозділів, що забезпечують виконання функцій Національного банку;

{Статтю 15 доповнено пунктом 3-2 згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

4) затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати праці;

5) розробляє та подає на затвердження Раді Національного банку методику визначення заробітної плати Голови Національного банку та його заступників;

6) встановлює порядок надання юридичним особам, які мають намір здійснювати банківську діяльність, банківських ліцензій, а також ліцензій іншим юридичним особам у випадках, передбачених законом;

{Пункт 6 статті 15 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

7) видає нормативно-правові акти Національного банку;

8) затверджує Регламент Правління Національного банку України;

9) розробляє та подає на затвердження Раді Національного банку методику визначення винагороди членам Ради Національного банку, крім Голови Національного банку;

{Пункт 9 статті 15 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та не віднесені до повноважень Голови Національного банку та Ради Національного банку.

{Пункт статті 15 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Правління Національного банку несе колегіальну відповідальність за діяльність Національного банку в межах компетенції членів Правління. Голова Національного банку несе відповідальність за діяльність Національного банку перед Президентом України та Верховною Радою України.

{Статтю 15 доповнено частиною другою згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

{Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1919-III від 13.07.2000№ 2922-III від 10.01.2002; в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 16. Склад та порядок формування Правління Національного банку

Правління Національного банку є колегіальним органом та складається з шести осіб: Голови Національного банку, першого заступника та заступників Голови Національного банку.

Правління Національного банку очолює Голова Національного банку.

{Стаття 16 в редакції Законів № 2478-VI від 09.07.2010№ 541-VIII від 18.06.2015}

Стаття 17. Порядок роботи Правління Національного банку та його комітетів

Порядок організації та проведення засідань Правління Національного банку визначається Регламентом Правління Національного банку України.

Рішення Правління Національного банку приймаються на колегіальній основі простою більшістю голосів. Кожний член Правління Національного банку має один голос. Голова Національного банку має право вирішального голосу у разі рівного розподілу голосів членів Правління Національного банку під час прийняття рішень.

Засідання Правління Національного банку є правомочним, якщо на ньому присутні не менше чотирьох членів Правління Національного банку.

Правління Національного банку має право утворити Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем та делегувати йому повноваження щодо здійснення банківського регулювання та нагляду, в тому числі застосування до банків та інших осіб, які можуть бути об’єктом перевірки Національного банку України, заходів впливу (санкцій), передбачених законами України, крім заходів, передбачених пунктами 11-1-13 частини першої статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Правління Національного банку має право утворити Комітет з управління активами та пасивами Національного банку та делегувати йому повноваження щодо прийняття рішень з питань управління активами і пасивами, у тому числі золотовалютним резервом України, забезпечення моніторингу ризиків і фінансових результатів за операціями з активами і пасивами Національного банку.

{Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Стаття 18. Призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку

Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України строком на сім років.

Одна й та сама особа не може бути Головою Національного банку більше ніж два строки поспіль.

{Частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Головою Національного банку може бути громадянин України, який постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту у галузі економіки чи фінансів або науковий ступінь у галузі економіки чи фінансів і при цьому має не менше 10 років досвіду роботи в органі законодавчої влади або на керівних посадах в інших органах державної влади та державних органах, які забезпечують проведення та реалізацію державної фінансової, економічної чи правової політики, або на керівних посадах у міжнародних фінансових організаціях, або на керівних посадах у банку, або наукової роботи за фінансовою, економічною чи правовою тематикою та має бездоганну ділову репутацію, зокрема, не має судимості, не погашеної і не знятої в установленому законом порядку.

Особа не може бути Головою Національного банку, якщо вона має представницький мандат або обіймає чи обіймала посаду керівника органу державної влади та іншого державного органу (якщо не минув один рік з дня її звільнення з такої посади), або є керівником політичної партії чи членом керівних органів політичної партії, або є керівником чи входить до складу керівного органу юридичної особи (за винятком Національного банку), або є прямим чи опосередкованим власником будь-якої кількості акцій (часток, паїв) юридичної особи. На час перебування на посаді Голова Національного банку зупиняє членство в політичній партії.

Для призначення Головою Національного банку кандидат на цю посаду подає відомості, що підтверджують відповідність його кандидатури вимогам, установленим частинами третьою та четвертою цієї статті.

У разі незатвердження Верховною Радою України кандидатури, запропонованої Президентом України, порядок внесення нової кандидатури регулюється Законом України "Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України".

Одна кандидатура може вноситись не більше двох разів.

Голова Національного банку звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України у таких випадках:

1) закінчення строку повноважень;

2) у зв'язку із заявою про відставку із зазначенням аргументів такого рішення, поданою у письмовому вигляді та прийнятою Президентом України;

{Пункт 2 частини восьмої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

3) набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

4) на підставі рішення суду про визнання особи недієздатною;

5) припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне місце проживання;

6) втрати бездоганної ділової репутації;

7) встановлення факту надання недостовірної інформації при призначенні на посаду Голови Національного банку;

8) смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою;

9) невиконання посадових обов'язків, у тому числі за станом здоров'я, протягом більш як чотири місяці поспіль;

{Пункт 9 частини восьмої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

10) виникнення обставин, що виключають можливість особи бути Головою Національного банку (відповідно до частин третьої і четвертої цієї статті).

Голова Національного банку перебуває на посаді до вступу на посаду новопризначеного Голови, крім випадків, передбачених пунктами 2-10 частини восьмої цієї статті.

Голова Національного банку на пленарному засіданні Верховної Ради України при розгляді питання про його звільнення у випадку, передбаченому пунктом 2 частини восьмої цієї статті, доповідає про результати діяльності на посаді Голови Національного банку.

{Статтю 18 доповнено новою частиною згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

У разі звільнення Голови Національного банку з посади у випадках, передбачених пунктами 2-10 частини восьмої цієї статті, тимчасове виконання обов'язків Голови Національного банку здійснюється відповідно до Закону України "Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України".

{Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000; в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 19. Обов'язки та повноваження Голови Національного банку

Голова Національного банку:

1) керує діяльністю Національного банку у межах компетенції, визначеної цим Законом;

{Пункт 1 статті 19 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

2) діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і організаціями;

3) головує на засіданнях Правління Національного банку;

4) підписує протоколи, постанови, прийняті Правлінням Національного банку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються Національним банком;

{Пункт 4 статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

5) вносить Раді Національного банку подання про призначення на посади та звільнення з посад заступників Голови Національного банку, розподіляє обов’язки між заступниками Голови Національного банку;

{Пункт 5 статті 19 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

6) видає акти організаційно-розпорядчого характеру, обов'язкові до виконання усіма службовцями Національного банку, його підприємствами, установами;

{Пункт 6 статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

7) ініціює перед Радою Національного банку проведення позапланового внутрішнього аудиту у структурних підрозділах Національного банку.

{Пункт 7 статті 19 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

{Пункт 8 статті 19 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Стаття 20. Заступники Голови Національного банку

Голова Національного банку має п’ятьох заступників, у тому числі одного першого заступника, які призначаються на посади та звільняються з посад Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку.

{Частина перша статті 20 в редакції Законів № 5285-VI від 18.09.2012№ 541-VIII від 18.06.2015}

Заступник Голови Національного банку призначається на посаду на строк, що відповідає терміну повноважень Голови Національного банку. Призначення на посади та звільнення з посад заступників Голови Національного банку здійснюється таким чином, щоб було забезпечено можливість проведення засідання Правління Національного банку відповідно до вимог частини третьої статті 17 цього Закону.

{Частина статті 20 в редакції Законів № 5285-VI від 18.09.2012№ 541-VIII від 18.06.2015}

Одна й та сама особа не може бути призначена на посаду заступника Голови Національного банку більше ніж два строки поспіль.

{Частина статті 20 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Заступником Голови Національного банку може бути громадянин України, який відповідає вимогам, установленим частиною третьою статті 10 цього Закону.

{Частина четверта статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017}

Особа не може бути заступником Голови Національного банку, якщо вона має представницький мандат або обіймає чи обіймала посаду керівника органу державної влади та іншого державного органу (якщо не минув один рік з дня її звільнення з такої посади), або є керівником політичної партії чи членом керівних органів політичної партії, або є керівником чи входить до складу керівного органу юридичної особи (за винятком Національного банку, а також інших юридичних осіб, у керівних органах яких законом передбачено участь представників Національного банку або в яких є акції (частки, паї), що належать державі), або є прямим чи опосередкованим власником будь-якої кількості акцій банку. На час перебування на посаді заступник Голови Національного банку зупиняє членство в політичній партії.

{Частина статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4395-VI від 09.02.2012}

Для призначення заступником Голови Національного банку кандидат на цю посаду подає відомості, що підтверджують відповідність його кандидатури вимогам, установленим частинами четвертою та п’ятою цієї статті.

{Частина шоста статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Рада Національного банку призначає особу на посаду заступника Голови Національного банку у разі її відповідності вимогам, передбаченим частинами четвертою та п’ятою цієї статті.

{Частина сьома статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Заступник Голови Національного банку звільняється з посади у таких випадках:

1) закінчення строку повноважень;

2) подання заяви про звільнення за власним бажанням із зазначенням аргументів такого рішення;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

4) на підставі рішення суду про визнання особи недієздатною;

5) втрати бездоганної ділової репутації;

6) встановлення факту надання недостовірних відомостей при призначенні на посаду заступника Голови Національного банку;

7) смерті або на підставі рішення суду про визнання в установленому порядку особи безвісно відсутньою чи про оголошення особи померлою;

8) невиконання посадових обов’язків, у тому числі за станом здоров’я, протягом більш як чотири місяці поспіль;

9) виникнення обставин, що виключають можливість особи бути заступником Голови Національного банку (відповідно до частин четвертої та п’ятої цієї статті).

{Частина восьма статті 20 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Рада Національного банку звільняє з посади заступника Голови Національного банку у випадку, передбаченому пунктом 2 частини восьмої цієї статті, на своєму засіданні після його доповіді про результати діяльності на посаді.

{Частина статті 20 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Заступник Голови Національного банку, строк повноважень якого закінчився, перебуває на посаді до вступу на посаду новопризначеного заступника Голови.

{Частина статті 20 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

{Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000; в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

{Статтю 21 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

{Назву розділу III виключено на підставі Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 22. Структура Національного банку

Структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

До структури Національного банку входять центральний апарат, відокремлені підрозділи та юридичні особи, створені Національним банком для забезпечення його діяльності, які здійснюють діяльність виключно в межах завдань та функцій Національного банку, встановлених законом.

{Частина друга статті 22 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

{Частину третю статті 22 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Для перевезення цінностей, охорони цінностей та належних йому об’єктів Національний банк має право створювати підрозділи, озброєні бойовою вогнепальною зброєю. Такі підрозділи в межах повноважень, наданих цим Законом, мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби оборони і бойову вогнепальну зброю в порядку, передбаченому частинами першою - третьоюпунктами 12 і 4 частини четвертоїчастинами п’ятою - сьомою статті 42статтями 43 і 44частиною першоюпідпунктом "а" пункту 2підпунктом "а" пункту 3підпунктами "а""б" пункту 6 частини третьоїпунктами 1 і 2 частини четвертоїчастинами шостою і сьомою статті 45частинами першою і другоюпунктами 1246 і 7 частини четвертоїчастиною п’ятоюпунктами 124 і 5 частини шостоїчастинами сьомою - тринадцятою статті 46 Закону України "Про Національну поліцію".

{Частина четверта статті 22 в редакції Закону № 5103-VI від 05.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015; в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

{Статтю 23 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Розділ IV

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА

Стаття 24. Основні засади грошово-кредитної політики

Основні засади грошово-кредитної політики визначають показники діяльності Національного банку у середньостроковій перспективі для досягнення цілей Національного банку, визначених статтею 6 цього Закону.

Рада Національного банку розробляє Основні засади грошово-кредитної політики на підставі пропозицій, наданих Правлінням Національного банку.

{Статтю 24 доповнено новою частиною згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

При розробленні Основних засад грошово-кредитної політики використовуються макроекономічні показники, розраховані Кабінетом Міністрів України та Національним банком України, а також інша необхідна інформація.

{Частина третя статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Національний банк інформує Верховну Раду України про Основні засади грошово-кредитної політики та стан грошово-кредитного ринку в державі в порядку, передбаченому цим Законом.

{Частина четверта статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

{Частину статті 24 виключено на підставі Закону № 3828-VI від 06.10.2011}

{Стаття 24 в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 25. Засоби та методи грошово-кредитної політики

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для банків;

{Пункт 1 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

2) процентну політику;

3) рефінансування банків;

{Пункт 3 частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку;

{Пункт 5 статті 25 в редакції Закону № 1919-III від 13.07.2000}

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) запровадження на строк до шести місяців вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті;

{Частину першу статті 25 доповнено новим пунктом згідно із Законом № 5480-VI від 06.11.2012}

8) зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

{Частину першу статті 25 доповнено новим пунктом згідно із Законом № 5480-VI від 06.11.2012}

9) емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.

{Статтю 25 доповнено пунктом згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000}

Національний банк має право надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи.

{Статтю 25 доповнено частиною другою згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 26. Нормативи обов'язкового резервування

{Назва статті 26 в редакції Закону № 2922-III від 10.01.2002}

Національний банк встановлює банкам норматив обов'язкового резервування коштів. При цьому:

{Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

1) норматив обов'язкового резервування встановлюється єдиним для банків в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті;

{Пункт 1 статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

2) для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися різні нормативи обов'язкового резервування;

{Пункт 2 статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

3) рішення про підвищення нормативу обов'язкового резервування набирає чинності не раніше ніж через 10 днів після його опублікування.

{Пункт 3 статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

Стаття 27. Процентні ставки

Національний банк встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.

Стаття 28. Управління золотовалютними резервами

Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні.

Стаття 29. Операції відкритого ринку

Операціями відкритого ринку Національного банку, в тому числі з премією або з дисконтом, є купівля-продаж казначейських зобов'язань, а також інших цінних паперів (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права) та боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку.

{Стаття 29 в редакції Закону № 1919-III від 13.07.2000; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 30. Регулювання імпорту та експорту капіталу

Національний банк відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність та систему валютного регулювання і валютного контролю регулює імпорт та експорт капіталу.

Стаття 31. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів

Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов'язані зберігати бюджетні кошти у Національному банку на рахунку, відкритому центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено Бюджетним кодексом України.

Умови та порядок обслуговування бюджетних коштів визначаються договором між Національним банком та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, при цьому послуги для центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, надаються Національним банком безоплатно.

{Стаття 31 в редакції Закону № 2457-VI від 08.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012}

Розділ V

УПРАВЛІННЯ ГОТІВКОВИМ ГРОШОВИМ ОБІГОМ

Стаття 32. Грошова одиниця

Грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам.

Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються.

Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

Стаття 33. Повноваження Національного банку щодо організації готівкового грошового обігу

Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює:

1) виготовлення та зберігання банкнот і монет;

2) створення резервних фондів банкнот і монет;

3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну банкнот та монет, а також обмежень щодо використання систем захисту, платіжних ознак та відтворення елементів дизайну банкнот та монет;

{Пункт 3 статті 33 в редакції Закону № 5285-VI від 18.09.2012}

4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

5) встановлення правил випуску в обіг, обробки, зберігання, інкасації, перевезення, вилучення з обігу та знищення готівки;

{Пункт 5 статті 33 в редакції Закону № 5285-VI від 18.09.2012}

6) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій;

{Пункт 6 статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

7) визначення вимог стосовно технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ.

Стаття 34. Емісія

Виключне право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організація їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку.

Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків - банкнот (паперових) і монет (металевих). Загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках Національного банку як його пасив.

Банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями Національного банку і забезпечуються всіма його активами.

Стаття 35. Обіг банкнот і монет

Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Стаття 36. Курс гривні

Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу.

{Дію частини другої статті 36 зупинено в частині встановлення і зміни ставки рефінансування та визначення порядку надання кредитів комерційним банкам для підтримки ліквідності (рефінансування комерційних банків) Національним банком України одноосібно згідно із ст. 86 Закону № 835-VI від 26.12.2008 - статтю 86 виключено на підставі Закону № 1131-VI від 17.03.2009}

Стаття 37. Конвертованість гривні

Умови та порядок конвертації (обміну) гривні на іноземну валюту встановлюються Національним банком відповідно до законодавства України про валютне регулювання.

Національний банк не може обмежувати права суб'єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.

Стаття 38. Порядок заміни зношених і пошкоджених банкнот і монет

Зношені і пошкоджені грошові знаки України приймаються й обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національним банком та банками України без обмежень щодо сум та строків такої заміни.

{Частина перша статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

Особливості і порядок визначення платіжності грошових знаків, а також порядок обміну зношених і пошкоджених грошових знаків встановлюються Національним банком.

Стаття 39. Вилучення з обігу банкнот і монет

Національний банк, банки України зобов'язані вилучати фальшиві, підроблені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки (банкноти, монети).

{Частина перша статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

Порядок вилучення таких грошових знаків встановлюється Національним банком і регулюється відповідними нормативними актами.

Національний банк та банки не зобов'язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти та монети.

{Частина третя статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

Національний банк офіційно повідомляє через засоби масової інформації про вилучення з обігу грошових знаків України (банкнот, монет).

Виготовлення з метою введення в обіг або введення в обіг підроблених грошових знаків тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства України.

Розділ VI

ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗРАХУНКІВ ТА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Стаття 40. Регулювання розрахунків

Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків.

{Частина перша статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини банків та через їх власні розрахункові системи.

{Частина друга статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

Національний банк України визначає порядок обміну інформаційними повідомленнями та клірингу за операціями, здійсненими в межах України.

{Статтю 40 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 5178-VI від 06.07.2012}

Стаття 41. Регулювання бухгалтерського обліку

Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

{Текст статті 41 в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Розділ VII

ОПЕРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ

Стаття 42. Види операцій Національного банку

Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції:

1) надає кредити банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком;

{Пункт 1 частини першої статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

2) надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на умовах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку;

{Частину першу статті 42 доповнено пунктом 2 згідно із Законом № 2740-III від 20.09.2001; в редакції Закону № 639-VI від 31.10.2008 - зміни діють не пізніше ніж до 1 січня 2011 року; в редакції Законів № 5411-VI від 02.10.2012№ 1586-VII від 04.07.2014}

3) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком;

4) купує (крім купівлі в емітента) та продає цінні папери в установленому законодавством порядку. Обмеження, встановлене цим пунктом, не поширюється на придбання цінних паперів у емітента у випадках, передбачених пунктом 3 частини другої статті 71 цього Закону;

{Пункт 4 частини першої статті 42 в редакції Закону № 5042-VI від 04.07.2012}

5) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

6) купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;

7) зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;

{Пункт статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000}

8) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А;

{Пункт 8-1 частини першої статті 42 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

{Пункт 9 частини першої статті 42 виключено на підставі Закону № 5178-VI від 06.07.2012}

10) видає гарантії і поруки, відповідно до положення,затвердженого Радою Національного банку;

11) веде рахунок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, без оплати і нарахування відсотків;

{Пункт 11 частини першої статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012}

12) виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;

13) веде особові рахунки працівників Національного банку;

{Пункт статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000}

14) веде рахунки міжнародних організацій;

15) здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України, в тому числі за рішенням суду;

{Пункт статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000}

16) веде рахунки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

{Частину першу статті 42 доповнено пунктом 16 згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

17) безпосередньо взаємодіє з Центральним депозитарієм цінних паперів для забезпечення своїх операцій з цінними паперами;

{Частину першу статті 42 доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 5178-VI від 06.07.2012}

18) встановлює прямі кореспондентські відносини з міжнародними депозитаріями з метою здійснення функцій грошово-кредитної політики та управління державним боргом з метою депонування облігацій зовнішньої державної позики в іноземних депозитаріях;

{Частину першу статті 42 доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 5178-VI від 06.07.2012}

19) забезпечує здійснення клірингу та розрахунків за правочинами на фінансових ринках шляхом участі у створенні та регулюванні діяльності Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, у тому числі через можливість підтримання його ліквідності у порядку, визначеному Національним банком України;

{Частину першу статті 42 доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 5178-VI від 06.07.2012}

20) веде інформаційну базу стосовно договорів, що укладаються на фінансовому ринку, у порядку, визначеному Національним банком України.

{Частину першу статті 42 доповнено пунктом 20 згідно із Законом № 5178-VI від 06.07.2012}

Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

Національний банк має право встановлювати плату за надані ним відповідно до закону послуги (здійснені операції).

{Статтю 42 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

Стаття 43. Участь в міжнародних організаціях

Національний банк має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасницею яких є Україна, а також відповідно до угод між ним та іноземними центральними банками.

Розділ VIII

ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ ЩОДО ОПЕРАЦІЙ З ВАЛЮТНИМИ ЦІННОСТЯМИ

Стаття 44. Повноваження в сфері валютного регулювання та контролю

{Назва статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать:

{Частина друга статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

{Пункт 1 частини другої статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства;

{Пункт 2 частини другої статті 44 в редакції Закону № 2922-III від 10.01.2002}

3) встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту;

4) встановлення порядку проведення обов'язкового продажу та розміру надходжень в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу;

{Частину другу статті 44 доповнено новим пунктом згідно із Законом № 5480-VI від 06.11.2012}

5) зміна строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

{Частину другу статті 44 доповнено новим пунктом згідно із Законом № 5480-VI від 06.11.2012}

6) застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

{Частину другу статті 44 доповнено пунктом згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

Стаття 45. Організація валютного ринку

Національний банк визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до законодавства України про валютне регулювання.

Стаття 46. Дисконтна та девізна валютна політика

Національний банк проводить дисконтну та девізну валютну політику і застосовує в необхідних випадках валютні обмеження.

Національний банк здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

Національний банк здійснює девізну валютну політику на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках.

Стаття 47. Структура золотовалютного резерву

Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк має золотовалютний резерв, що складається з таких активів:

монетарне золото;

спеціальні права запозичення;

резервна позиція в МВФ;

іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном;

цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;

будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.

{Стаття 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000}

Стаття 48. Поповнення та використання золотовалютного резерву

Поповнення золотовалютних резервів проводиться Національним банком шляхом:

1) купівлі монетарного золота та іноземної валюти;

{Пункт 1 статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000}

2) отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами;

3) залучення Національним банком валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів.

Використання золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі цілі:

1) продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу;

2) витрати по операціях з іноземною валютою, монетарними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами та операціях із забезпечення діяльності Національного банку в межах сум, передбачених кошторисом адміністративних витрат Національного банку;

{Пункт 2 частини другої статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4395-VI від 09.02.2012№ 541-VIII від 18.06.2015}

3) повернення Національним банком валютних коштів міжнародним фінансовим організаціям, іноземним центральним банкам та іншим кредиторам, включаючи відсотки за користування такими коштами та інші обов'язкові нарахування;

{Частину другу статті 48 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

4) участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до статті 43 цього Закону.

{Частину другу статті 48 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

Не допускається використання золотовалютного резерву для надання кредитів і гарантій та інших зобов'язань резидентам і нерезидентам України.

Стаття 49. Зберігання золотого запасу

Національний банк є зберігачем державного золотого запасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, інших коштовностей.

{Стаття 49 в редакції Закону № 1416-IV від 03.02.2004}

{Статтю 50 виключено на підставі Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 50. Позареалізаційні валютні доходи та збитки

Доходи та збитки Національного банку, пов'язані із зміною оцінки активів і пасивів, представлених у вигляді банківського золота та іноземної валюти, спеціальних прав запозичення, у зв'язку із змінами курсу іноземних валют та ціни золота враховуються і компенсуються у такому порядку:

1) чисті валютні доходи та збитки збалансовуються відповідною сумою на спеціальному резервному рахунку переоцінки валютних резервів у балансі Національного банку;

2) зазначені чисті доходи та збитки не враховуються при розрахунку річного доходу Національного банку.

{До Закону включено статтю 50 згідно із Законом № 2856-VI від 23.12.2010 - діє до 1 січня 2012 року}

Розділ IX

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ З ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ, ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ ТА КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Стаття 51. Підзвітність

Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.

Підзвітність означає:

1) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку Верховною Радою України за поданням Президента України;

2) призначення та звільнення Президентом України половини складу Ради Національного банку;

3) призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради Національного банку;

4) доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного банку;

5) надання Президенту України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

Національний банк України щоквартально надає інформацію Президенту України, Кабінету Міністрів України та Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності щодо безготівкової емісії у відповідному періоді, а саме:

проведення операцій з рефінансування банків;

проведення інтервенцій на міжбанківському валютному ринку;

проведення операцій на фондовому ринку.

{Статтю 51 доповнено частиною згідно із Законом № 1533-VI від 23.06.2009}

Національний банк України має право подавати Президенту України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України.

{Статтю 51 доповнено частиною згідно із Законом № 3163-IV від 01.12.2005}

Національний банк щорічно подає Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України:

до 15 березня - прогнозні монетарні показники на наступний рік;

до 1 квітня - інформацію про розрахунок частини прогнозованого прибутку до розподілу поточного року, яка підлягатиме перерахуванню до Державного бюджету України;

до 1 вересня - інформацію про розрахунок частини прогнозованого прибутку до розподілу наступного року, яка підлягатиме перерахуванню до Державного бюджету України.

{Статтю 51 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3828-VI від 06.10.2011}

Стаття 52. Взаємовідносини з Кабінетом Міністрів України

Національний банк та Кабінет Міністрів України проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку.

{Частина перша статті 52 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Національний банк на запит Кабінету Міністрів України надає інформацію щодо монетарних процесів та грошово-кредитного ринку.

{Частина друга статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади на запит Національного банку надають інформацію, що має вплив на стан платіжного балансу, на монетарні процеси, грошово-кредитний ринок, включаючи щомісячну інформацію про показники доходів, видатків і дефіциту державного та зведеного бюджетів, стан державного боргу та графік платежів за ним.

{Частина третя статті 52 в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Національний банк підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України.

Голова Національного банку або за його дорученням один із його заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

{Частина п'ята статті 52 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

У засіданнях Правління Національного банку можуть брати участь члени Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

{Частина шоста статті 52 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Національний банк України має право подавати Кабінету Міністрів України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України.

{Статтю 52 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3163-IV від 01.12.2005}

Стаття 53. Гарантії невтручання

Не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та цим Законом.

Національний банк подає звітність та надає інформацію органам державної влади та іншим державним органам у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом.

Законодавче регулювання питань, пов’язаних з виконанням Національним банком своїх функцій, установлюється або змінюється виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

{Частина третя статті 53 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

{Стаття 53 в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Стаття 54. Заборона надання кредитів державі

Національний банк не має права надавати кредити в національній та іноземній валюті, як прямо, так і опосередковано через державну установу, іншу юридичну особу, майно якої перебуває у державній власності, на фінансування витрат Державного бюджету України.

Національний банк не має права купувати на первинному ринку цінні папери, емітовані Кабінетом Міністрів України, державною установою, іншою юридичною особою, майно якої перебуває у державній власності.

{Стаття 54 в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Розділ X

БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ І БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД

Стаття 55. Мета та сфера банківського нагляду

Головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

{Частина друга статті 55 в редакції Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

{Частина третя статті 55 в редакції Закону № 2922-III від 10.01.2002; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Стаття 56. Акти Національного банку

Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом’якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку (крім нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом), які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти Національного банку (крім нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом) набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур’єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Національним банком.

Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності у порядку, встановленому цими актами.

Акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

{Стаття 56 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2388-VI від 01.07.2010№ 1586-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Стаття 57. Доступ до інформації

Для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків, учасників банківських груп та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку, а також від осіб, стосовно яких Національний банк здійснює наглядову діяльність відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.

{Частина перша статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2922-III від 10.01.2002№ 3024-VI від 15.02.2011№ 3394-VI від 19.05.2011}

Для підготовки грошово-кредитної, фінансової статистики, статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу, банківської статистичної інформації та аналізу фінансової стабільності, а також аналізу та прогнозу динаміки макроекономічних, грошово-кредитних, валютних та фінансових показників Національний банк має право безоплатно отримувати необхідну інформацію від органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання усіх форм власності.

{Частина друга статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002; в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Стаття 58. Економічні нормативи

З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків Національний банк відповідно до визначеного ним порядку встановлює для них обов'язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиком.

{Частина перша статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

Про подальші зміни нормативів та методики їх розрахунку Національний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.

Стаття 59. Резерви забезпечення ризиків

Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.

{Частина перша статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.

{Статтю 60 виключено на підставі Закону № 2922-III від 10.01.2002}

Стаття 61. Повноваження щодо здійснення регулятивних функцій

Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність", як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду.

{Стаття 61 в редакції Закону № 2922-III від 10.01.2002}

{Стаття 62 втратила чинність на підставі Закону № 2121-III від 07.12.2000}

Стаття 63. Обмеження вимог Національного банку

Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку.

Розділ XI

СЛУЖБОВЦІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ

Стаття 64. Статус працівників Національного банку

{Установити, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за віком (з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", пункту "в" частини другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему" та статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні") у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом № 489-V від 19.12.2006; додатково див. Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007}

{Установити, що у 2007 році пенсія за віком відповідно до цього Закону призначається лише при досягненні пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно із Законом № 489-V від 19.12.2006}

{Установити, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а по інших категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2007 році, не може перевищувати 10 тисяч гривень на місяць згідно із Законом № 489-V від 19.12.2006}

{Установити, що розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених у 2006 році відповідно до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних пенсій за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно із Законом № 3235-IV від 20.12.2005}

{Установити, що у 2006 році достроково призначена пенсія за віком з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, не виплачується згідно із Законом № 3235-IV від 20.12.2005}

Умови найму, звільнення, надання відпусток, службові обов'язки та права, система дисциплінарних стягнень, питання соціального захисту службовців Національного банку визначаються Правлінням Національного банку з урахуванням законодавства про працю. Тимчасово, по 30 вересня 2017 року, службовцям Національного банку (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи у Національному банку, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

{Частина перша статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законами № 213-VIII від 02.03.2015№ 541-VIII від 18.06.2015№ 911-VIII від 24.12.2015№ 889-VIII від 10.12.2015№ 1774-VIII від 06.12.2016№ 2148-VIII від 03.10.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року}

Працівниками Національного банку є службовці та обслуговуючий персонал Національного банку. Службовцями вважаються особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Національного банку та займають посади, передбачені штатним розписом.

Правління Національного банку визначає перелік посад працівників, трудовий договір з якими укладається у формі контракту.

{Статтю 64 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000}

{Частину четверту статті 64 виключено на підставі Закону № 889-VIII від 10.12.2015}

{Частину п'яту статті 64 виключено на підставі Закону № 889-VIII від 10.12.2015}

{Частину шосту статті 64 виключено на підставі Закону № 889-VIII від 10.12.2015}

До складу обслуговуючого персоналу Національного банку входять працівники, обов'язки яких безпосередньо не пов'язані із виконанням функцій Національного банку.

Структура та розмір оплати праці службовців Національного банку визначаються Правлінням Національного банку відповідно до законодавства про оплату праці.

{Частина восьма статті 64 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Розмір оплати праці обслуговуючого персоналу Національного банку встановлюється Правлінням Національного банку відповідно до норм законодавства про оплату праці.

Стаття 64-1. Правовий захист

Члени Правління Національного банку та інші працівники Національного банку, члени Ради Національного банку повинні неухильно дотримуватися Кодексу етики працівника Національного банку та уникати будь-яких ситуацій, внаслідок яких може виникнути конфлікт інтересів.

Члени Правління Національного банку та інші службовці Національного банку, члени Ради Національного банку, залучені експерти не несуть відповідальності за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позови, подані проти таких осіб, вважаються позовами, поданими проти Національного банку. Національний банк забезпечує правовий захист членів Правління Національного банку, інших службовців, членів Ради Національного банку, залучених експертів, у тому числі шляхом забезпечення надання правової допомоги адвокатами та іншими фахівцями у галузі права, у разі подання проти них позовів або їх участі в адміністративному чи кримінальному провадженні, що пов’язані із виконанням ними своїх повноважень.

Шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Національного банку (його працівників та/або залучених експертів), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки працівників Національного банку та/або залучених експертів, відшкодовується Національним банком згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення).

Національний банк відповідно до законодавства має право здійснювати страхування професійної відповідальності та страхування від нещасного випадку членів Правління Національного банку та інших службовців Національного банку.

Відшкодування Національним банком згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення) шкоди, заподіяної внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Національного банку (його працівників та/або залучених експертів), у тому числі шкоди, заподіяної внаслідок професійної помилки, не звільняє винних осіб від адміністративної та/або кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

{Закон доповнено статтею 64-1 згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Стаття 65. Заборонена діяльність

На членів Правління Національного банку та інших службовців Національного банку поширюються обмеження, передбачені законодавством у сфері запобігання корупції, у тому числі щодо запобігання конфлікту інтересів. Конфлікт інтересів виникає, якщо члени Правління Національного банку та інші службовці Національного банку, члени Ради Національного банку мають приватні інтереси, які впливають або ймовірно можуть вплинути на неупереджене та об’єктивне виконання ними своїх обов’язків.

Службовцям Національного банку та їхнім родичам першого ступеня споріднення забороняється входити до органів управління та/або бути акціонерами банків, споріднених та афілійованих з банками осіб, у тому числі учасників банківської групи, крім випадків, передбачених законодавством.

{Стаття 65 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002; в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Стаття 66. Збереження таємниці

Службовцям Національного банку забороняється розголошувати інформацію, що становить державну таємницю, банківську таємницю або іншу конфіденційну інформацію, яка стала відома їм у зв'язку з виконанням службових обов'язків, і в разі припинення роботи в Національному банку, крім випадків, передбачених законодавством України.

{Стаття 66 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

Розділ XII

ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ СТАТИСТИКИ, СТАТИСТИКИ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ, МІЖНАРОДНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЗИЦІЇ, ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ, БАНКІВСЬКОЇ СТАТИСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

{Назва розділу XII в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Стаття 67. Визначення звітності

Національний банк з метою виконання регулятивних та наглядових функцій визначає форми звітності (у тому числі консолідованої), порядок її складання та подання до Національного банку, які є обов'язковими до виконання усіма суб'єктами господарювання, в тому числі:

{Абзац перший частини першої статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

1) для банків, розташованих на території України (резидентів і нерезидентів), банківських груп, учасників банківських груп та інших фінансових установ - для складання грошово-кредитної та фінансової статистики, статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу, банківської статистичної інформації;

{Пункт 1 частини першої статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2922-III від 10.01.2002№ 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

2) усіх суб'єктів господарської діяльності (резидентів і нерезидентів) - для складання статистики платіжного балансу міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу та здійснення валютного контролю.

{Пункт 2 частини першої статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2922-III від 10.01.2002№ 541-VIII від 18.06.2015}

Надана банками, небанківськими фінансовими установами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності інформація розголошенню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.

{Частина друга статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Вимоги цієї статті не стосуються зведеної статистичної інформації, яка підлягає відкритому опублікуванню Національним банком.

Стаття 68. Публікації

З метою забезпечення гласності з питань банківської діяльності та статистики платіжного балансу Національний банк:

1) публікує в офіційних виданнях, а також на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку щорічний та квартальні баланси Національного банку;

{Пункт 1 частини першої статті 68 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

2) видає щомісячний статистичний бюлетень та інші видання в електронному або друкованому форматах;

{Пункт 2 частини першої статті 68 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

3) публікує в офіційних виданнях поточну банківську інформацію, інформацію з питань грошово-кредитної та банківської статистики, яка не належить до державної та банківської таємниці;

4) надає для опублікування інформацію з питань грошово-кредитної і банківської статистики та статистики платіжного балансу відповідно до міжнародних договорів;

5) забезпечує щомісячне інформування громадськості про рішення Правління Національного банку стосовно процентних ставок та умов проведення трансакцій з банками та про факти, які є важливими для осіб, що функціонують на фінансовому ринку, а також про здійснювану ним політику рефінансування, валютну політику, в тому числі публікує інформацію про:

надані банкам кредити (на строк більше 30 календарних днів) з обов'язковим зазначенням найменування банку, суми та виду кредиту, типу наданого забезпечення та дати відповідного рішення Національного банку;

{Абзац другий пункту 5 частини першої статті 68 із змінами, внесеними згідно із Законом № 78-VIII від 28.12.2014}

здійснення валютних інтервенцій з обов'язковим зазначенням виду операції (купівля/продаж іноземної валюти), обсягу операції, виду валюти та курсу валютної інтервенції.

{Частину першу статті 68 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

Національний банк інформує громадськість про свою діяльність шляхом опублікування відповідних відомостей на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку та в офіційних виданнях Національного банку, проведення прес-конференцій, виступів на радіо і телебаченні та в інший передбачений законом спосіб.

{Статтю 68 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010; в редакції Законів № 4395-VI від 09.02.2012№ 541-VIII від 18.06.2015}

Склад відомостей для опублікування в засобах масової інформації визначається Державним комітетом статистики України відповідно до законодавства України.

Власником зведеної інформації з питань грошово-кредитної та банківської діяльності є Національний банк, який встановлює режим доступу до неї відповідно до законодавства України. Використання офіційної банківської інформації іншими органами для широкого публікування можливе лише з дозволу Національного банку або з посиланням на джерело її офіційного опублікування.

Національний банк у визначеному ним порядку розміщує на сторінках Офіційного інтернет-представництва Національного банку України інформацію щодо:

1) структури власності банків та складу банківських груп;

2) керівників банків;

3) керівників та власників істотної участі у банках, які були ліквідовані не з ініціативи їх власників.

{Статтю 68 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 541-VIII від 18.06.2015№ 629-VIII від 16.07.2015; в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

Розділ XIII

АУДИТ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ

Стаття 69. Внутрішній аудит

Національний банк утворює підрозділ внутрішнього аудиту, який здійснює оцінювання ефективності процесів управління ризиками, внутрішнього контролю та виконання управлінських функцій, що забезпечуються структурними підрозділами Національного банку, у відповідності з міжнародними стандартами професійної практики внутрішнього аудиту.

Підрозділ внутрішнього аудиту діє на підставі положення, що затверджується Радою Національного банку.

Внутрішній аудит у структурних підрозділах Національного банку здійснюється згідно з порядком та річним планом, що затверджуються Радою Національного банку за поданням Аудиторського комітет��.

Голова Національного банку має право ініціювати проведення позапланового внутрішнього аудиту у структурних підрозділах Національного банку.

Підрозділ внутрішнього аудиту діє незалежно при проведенні внутрішнього аудиту у структурних підрозділах Національного банку. Підрозділ внутрішнього аудиту регулярно інформує Раду Національного банку, Голову Національного банку та Правління Національного банку про результати проведення внутрішнього аудиту у структурних підрозділах Національного банку.

Керівник підрозділу внутрішнього аудиту призначається Радою Національного банку строком на п’ять років. Одна й та сама особа не може бути призначена керівником підрозділу внутрішнього аудиту більше ніж на два строки поспіль.

Керівником підрозділу внутрішнього аудиту може бути особа, яка відповідає вимогам, встановленим частиною третьою статті 10 цього Закону, а також має досвід роботи у відповідних сферах (аудиту, бухгалтерського обліку, управління ризиками) не менше п’яти років.

На керівника підрозділу внутрішнього аудиту також поширюються обмеження, встановлені частиною п’ятою статті 20 цього Закону.

Керівник підрозділу внутрішнього аудиту звільняється з посади Радою Національного банку за наявності підстав, визначених у частині восьмій статті 20 цього Закону.

{Стаття 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010; в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Стаття 70. Зовнішній аудит

Аудит річної фінансової звітності Національного банку, складеної за міжнародними стандартами фінансової звітності, проводиться не рідше одного разу на рік аудиторською фірмою, яка має досвід проведення аудиту центральних банків. Аудит річної фінансової звітності Національного банку проводиться за міжнародними стандартами аудиту.

{Частина перша статті 70 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Рада Національного банку затверджує аудиторську фірму для перевірки річної фінансової звітності Національного банку за результатами проведення процедури закупівлі згідно із Законом України "Про здійснення державних закупівель".

{Частина друга статті 70 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Одна й та сама аудиторська фірма не має права проводити аудит річної фінансової звітності Національного банку більше ніж п'ять років поспіль.

{Частина третя статті 70 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Рахункова палата в порядку здійснення контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України та використанням коштів Державного бюджету України здійснює перевірку виконання кошторису адміністративних витрат Національного банку.

{Частина четверта статті 70 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

{Стаття 70 в редакції Закону № 2478-VI від 09.07.2010}

Розділ XIV

ОСОБЛИВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 71. Обмеження діяльності

Національному банку забороняється:

1) бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ, крім передбачених законом випадків;

{Пункт 1 частини першої статті 71 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5178-VI від 06.07.2012}

2) здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням діяльності Національного банку та його установ;

3) здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає функціям Національного банку;

4) надавати кредити, позики юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених цим Законом.

{Частину першу статті 71 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

Обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, не стосуються:

1) набуття з метою покриття заборгованості Національного банку будь-яких прав та активів за умови їх відчуження в найкоротший строк;

2) випадків, передбачених статтею 42 цього Закону;

3) участі у капіталах інших підприємств, установ, що забезпечують діяльність Національного банку;

4) виробничої діяльності Банкнотно-монетного двору, фабрики банкнотного паперу та Державної скарбниці України, яка здійснюється відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку.

{Частину другу статті 71 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 4395-VI від 09.02.2012}

{Пункт 5 частини другої статті 71 виключено на підставі Закону № 1670-VIII від 06.10.2016}

Стаття 72. Податковий режим

Національний банк сплачує податки відповідно до законів України з питань оподаткування.

Стаття 73. Переважне і безумовне право

Національний банк має переважне і безумовне право задовольняти будь-яку основану на здійсненому рефінансуванні банку вимогу, оформлену у встановленому законом порядку, за якою настав строк погашення.

{Частина перша статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2922-III від 10.01.2002}

Переважне і безумовне право реалізується Національним банком шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з рахунків банку і відчуження майна, що перебуває у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу від їх відчуження. Національний банк здійснює відчуження майна, набутого у власність, у рахунок погашення боргу за наданими банкам кредитами для підтримки ліквідності у визначеному ним порядку, без погодження з іншими органами державної влади.

{Частина друга статті 73 в редакції Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

Національний банк України також застосовує право безспірного списання коштів з кореспондентського рахунку банку на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі звернення Фонду в порядку, встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

{Статтю 73 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

Частини перша і друга цієї статті не поширюються на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних, які виводяться Фондом з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

{Статтю 73 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

{Закон доповнено статтею 73 згідно із Законом № 1919-III від 13.07.2000}

Стаття 74. Оскарження рішень Національного банку

Рішення Національного банку України, його службовців можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення законності таких рішень.

Оскарження рішення, акта або дії Національного банку України не зупиняє їх виконання. Забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії не допускається.

{Закон доповнено статтею 74 згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Розділ XV

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, за винятком частин дев'ятої та десятої статті 10 цього Закону, які набирають чинності з дня формування Ради Національного банку України у повному складі Президентом України та Верховною Радою України.

{Пункт 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1658-III від 20.04.2000}

2. Рада Національного банку має бути сформована протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом. На період формування Ради Національного банку її функції щодо грошово-кредитної політики виконує Правління Національного банку.

3. Вважати такими, що втратили чинність:

розділи II та V Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 25, ст.281);

Постанову Президії Верховної Ради України "Про Статут Національного банку України" від 7 жовтня 1991 року.

4. Кваліфікаційні вимоги до членів Ради Національного банку та Голови Національного банку, визначені цим Законом, поширюються на осіб, які призначаються на посади члена Ради Національного банку та Голови Національного банку після набрання чинності Законом України від 9 липня 2010 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Національного банку України".

Члени Ради Національного банку, призначені на посади до дня набрання чинності Законом України від 9 липня 2010 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Національного банку України", продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення строку, на який вони були призначені.

{Розділ XV доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

5. Національному банку у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом України від 9 липня 2010 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Національного банку України" сформувати склад Правління Національного банку відповідно до запроваджених ним вимог та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

{Розділ XV доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

6. Установити, що Національний банк здійснює відрахування до загальних резервів згідно із статтею 5-1 цього Закону поки сума загальних резервів у 2014, 2015 та 2016 роках не дорівнюватиме у ці роки відповідно 4, 7 та 10 відсотків обсягу грошово-кредитних зобов'язань Національного банку.

Надати право Національному банку у першому кварталі 2015 року здійснити перерахування прибутку до Державного бюджету України, але не більше 25 відсотків від річної суми.

{Розділ XV доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 80-VIII від 28.12.2014 з урахуванням змін, внесених Законом № 217-VIII від 02.03.2015}

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ

20 травня 1999 року

№ 679-XIV

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про банки і банківську діяльність

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст.30)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 2740-III від 20.09.2001, ВВР, 2002, № 5, ст.30

№ 249-IV від 28.11.2002, ВВР, 2003, № 1, ст. 2

№ 485-IV від 06.02.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.104

№ 835-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 35, ст.270

№ 914-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.322

№ 1294-IV від 20.11.2003, ВВР, 2004, № 13, ст.181

№ 1828-IV від 22.06.2004, ВВР, 2004, № 38, ст.473

№ 2631-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, № 26, ст.358

№ 3127-IV від 29.11.2005, ВВР, 2006, № 8, ст.90

№ 3163-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.100

№ 3201-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 13, ст.110

№ 3205-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 14, ст.118

№ 3273-IV від 22.12.2005, ВВР, 2006, № 16, ст.134

№ 3541-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, № 35, ст.296

№ 133-V від 14.09.2006, ВВР, 2006, № 43, ст.414

№ 358-V від 16.11.2006, ВВР, 2007, № 2, ст.15

№ 532-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 10, ст.90

№ 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.440

№ 639-VI від 31.10.2008, ВВР, 2009, № 14, ст.181 - зміни діють до 1 січня 2011 року, крім змін, внесених підпунктом 2 пункту 7 розділу II Закону № 639-VI від 31.10.2008, які діють до 1 січня 2012 року згідно із Законом № 2856-VI від 23.12.2010

№ 661-VI від 12.12.2008, ВВР, 2009, № 15, ст.190

№ 1533-VI від 23.06.2009, ВВР, 2009, № 52, ст.763

№ 1617-VI від 24.07.2009, ВВР, 2010, № 2-3, ст.11

№ 2258-VI від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 29, ст.392

№ 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471

№ 2478-VI від 09.07.2010, ВВР, 2010, № 49, ст.570

№ 2510-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.20

№ 2522-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.26

№ 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, № 19-20, ст.142

№ 2756-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 23, ст.160

№ 2856-VI від 23.12.2010, ВВР, 2011, № 29, ст.272

№ 3011-VI від 04.02.2011, ВВР, 2011, № 35, ст.345

№ 3024-VI від 15.02.2011, ВВР, 2011, № 36, ст.362

№ 3265-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 43, ст.448

№ 3385-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 45, ст.493

№ 3394-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 47, ст.533

№ 3795-VI від 22.09.2011, ВВР, 2012, № 21, ст.197

№ 4452-VI від 23.02.2012, ВВР, 2012, № 50, ст.564}

{Зміни до статті 76 див. в Законі

№ 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 4841-VI від 24.05.2012, ВВР, 2013, № 15, ст.117

№ 5042-VI від 04.07.2012, ВВР, 2013, № 26, ст.264

№ 5080-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 29, ст.337

№ 5178-VI від 06.07.2012, ВВР, 2013, № 39, ст.517

№ 5248-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 36, ст.473

№ 5410-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 42, ст.586

№ 5463-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 4, ст.61

№ 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.178

№ 401-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.707

№ 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712

№ 1166-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 20-21, ст.745

№ 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.816

№ 1261-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 28, ст.937

№ 1323-VII від 05.06.2014, ВВР, 2014, № 34, ст.1166

№ 1507-VII від 17.06.2014, ВВР, 2014, № 31, ст.1060

№ 1586-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 33, ст.1162

№ 1587-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 32, ст.1129

№ 1588-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 36, ст.1183

№ 1698-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 47, ст.2051

№ 1700-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 49, ст.2056

№ 1702-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 50-51, ст.2057

№ 78-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.41

№ 80-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 5, ст.37

№ 218-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 17, ст.122

№ 541-VIII від 18.06.2015, ВВР, 2015, № 32, ст.315

№ 629-VIII від 16.07.2015, ВВР, 2015, № 43, ст.386

№ 772-VIII від 10.11.2015, ВВР, 2016, № 1, ст.2

№ 794-VIII від 12.11.2015, ВВР, 2016, № 6, ст.55

№ 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44

№ 911-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.50

№ 928-VIII від 25.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.54

№ 1404-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 30, ст.542

№ 1414-VIII від 14.06.2016, ВВР, 2016, № 32, ст.555

№ 1734-VIII від 15.11.2016, ВВР, 2017, № 1, ст.2

№ 1736-VIII від 15.11.2016, ВВР, 2016, № 48, ст.816}

{Додатково див. Закон № 1801-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 3, ст.31}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 1983-VIII від 23.03.2017, ВВР, 2017, № 25, ст.289

№ 2210-VIII від 16.11.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.38

№ 2246-VIII від 07.12.2017, ВВР, 2018, № 3-4, ст.26

№ 2269-VIII від 18.01.2018, ВВР, 2018, № 12, ст.68

№ 2277-VIII від 06.02.2018, ВВР, 2018, № 11, ст.58}

{У тексті Закону слова "спостережна рада банку", "правління (рада директорів)" та "служба внутрішнього аудиту" у всіх відмінках замінено відповідно словами "рада банку", "правління" та "підрозділ внутрішнього аудиту" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014}

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Предмет та мета Закону

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

{Визначення терміна "андеррайтинг" виключено на підставі Закону № 5042-VI від 04.07.2012}

асоційована особа - чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку;

банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

банк-оболонка - банк, інша фінансова установа - нерезидент, що не має постійного місцезнаходження та не провадить діяльність за місцем своєї реєстрації та/або не підлягає відповідному нагляду в державі (на території) за місцем свого розташування;

{Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014}

банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків;

{Термін із змінами, внесеними згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006}

банківська група - група юридичних осіб:

які мають спільного контролера, що складається з материнського банку, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або

що складається з материнського банку, який є контролером, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або

які мають спільного контролера, що складається з двох або більше українських фінансових установ та/або компаній, для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, їх українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною, або

що складається з небанківської фінансової установи або компанії, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, яка є контролером, її однієї або декількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною.

Банківська холдингова компанія та компанія з надання допоміжних послуг, яка має спільного контролера з учасниками банківської групи, належить до складу цієї банківської групи.

Компанія вважається такою, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, якщо частка доходу від реалізації фінансових послуг за результатами попереднього звітного року становить 50 і більше відсотків загального обсягу чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Переважна діяльність у групі є банківською, якщо сукупне середньоарифметичне значення активів банків (банку) - учасників (учасника) банківської групи за останні чотири звітні квартали становить 50 і більше відсотків сукупного розміру середньоарифметичних значень активів усіх фінансових установ, що належать до цієї групи, за зазначений період. Розрахунок переважної діяльності банківської групи здійснюється щороку станом на 1 січня.

Після того, як групу було визначено банківською на підставі переважної діяльності та частка сукупних активів банків (банку) у сукупному розмірі активів установ, що належать до цієї групи, зменшилася і становить від 40 до 50 відсотків, група продовжує вважатися банківською протягом трьох років з моменту такого зменшення.

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Законів № 1587-VII від 04.07.2014№ 218-VIII від 02.03.2015№ 629-VIII від 16.07.2015}

банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність;

{Термін із змінами, внесеними згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006}

банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів;

банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;

банківська холдингова компанія - фінансова холдингова компанія, в якій переважною діяльністю фінансових установ, що є її дочірніми та асоційованими компаніями, є банківська діяльність;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків;

дочірня компанія - юридична особа, яка контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією);

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;

{Визначення терміна "державна реєстрація банку" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

ділова репутація - відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

економічні нормативи - показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов'язковим для банків;

{Визначення терміна "ідентифікація особи" статті 2 виключено на підставі Закону № 485-IV від 06.02.2003}

іноземний - пов'язаний з громадянином або юридичною особою будь-якої країни, крім України;

інспекційна перевірка банку - форма здійснення банківського нагляду уповноваженими Національним банком України особами безпосередньо у банку;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

капітал банку - власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

{Визначення терміна "капітал підписний" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

капітал приписний - сума грошових коштів у вільно конвертованій валюті, надана іноземним банком філії для її акредитації;

{Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006}

капітал статутний - сплачена грошовими внесками учасників банку вартість акцій, паїв банку в розмірі, визначеному статутом;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

капітал регулятивний - сукупність основного та додаткового капіталів, складові яких визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

керівники юридичної особи (крім банку) - керівник підприємства, установи, одноосібний виконавчий орган або члени колегіального виконавчого органу юридичної особи та члени ради (наглядової ради, спостережної ради) юридичної особи;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;

ключовий учасник юридичної особи - будь-яка фізична особа, яка володіє корпоративними правами такої юридичної особи, юридична особа, яка володіє двома і більше відсотками корпоративних прав такої юридичної особи, і при цьому:

1) якщо юридична особа має більше ніж 20 учасників - фізичних осіб, ключовими учасниками вважаються 20 учасників - фізичних осіб, частки яких є найбільшими;

2) якщо однакові за розміром пакети корпоративних прав юридичної особи належать більше ніж 20 учасникам - фізичним особам, ключовими учасниками вважаються всі фізичні особи, які володіють двома і більше відсотками корпоративних прав такої юридичної особи;

3) вважається, що публічна компанія не має ключовиx учасників;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

конфлікт інтересів - наявні та потенційні суперечності між особистими інтересами і посадовими чи професійними обов'язками особи, що можуть вплинути на добросовісне виконання нею своїх повноважень, об'єктивність та неупередженість прийняття рішень;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014}

кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент;

кредитний реєстр Національного банку України (далі - Кредитний реєстр) - інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, зберігання, зміну, використання та поширення (надання) інформації про кредитні операції банків та про стан виконання зобов’язань за такими операціями, аналіз та класифікацію кредитів;

{Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 2277-VIII від 06.02.2018}

кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань;

{Визначення терміна із змінами, внесеними згідно із Законом № 2277-VIII від 06.02.2018}

ланцюг володіння корпоративними правами юридичної особи - інформація про склад ключовиx учасників юридичної особи, яка включає інформацію про ключовиx учасників першого і кожного наступного рівня володіння корпоративними правами юридичної особи;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

{Визначення терміна із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

{Визначення терміна "ліквідатор" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

{Визначення терміна "ліквідаційна маса" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

материнський банк - український банк, серед дочірніх та/або асоційованих компаній якого є банк та/або інша фінансова установа та який не є дочірньою компанією іншого українського банку або банківської холдингової компанії;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

{Визначення терміна "мораторій" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

{Визначення терміна "неплатоспроможність банку" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку - співвідношення між розміром регулятивного капіталу і сумою активів та позабалансових зобов'язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику, та сумою вимог для покриття інших ризиків банку;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

нормативно-правові акти Національного банку України - нормативно-правові акти, що видаються Національним банком України у межах його повноважень на виконання цього та інших законів України;

{Ви��начення терміна "підрозділ банку" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

{Визначення терміна "представництво банку" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

публічна компанія - іноземна юридична особа, створена у формі публічного акціонерного товариства, акції якої включені до біржових списків (пройшли процедуру лістингу) фондових бірж, які відповідають критеріям, визначеним Національним банком України;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам;

{Визначення терміна із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017}

рівень володіння корпоративними правами юридичної особи - відносини щодо володіння корпоративними правами юридичної особи між такою юридичною особою та її учасниками. Якщо всі учасники юридичної особи є фізичними особами, така юридична особа має лише один рівень володіння корпоративними правами;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

розкриті резерви - резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи;

споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі;

системно важливий банк - банк, що відповідає критеріям, встановленим Національним банком України, діяльність якого впливає на стабільність банківської системи;

{Визначення терміна "системоутворюючий банк" замінено визначенням терміна "системно важливий банк" згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

структура власності юридичної особи - система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу визначити:

1) всіх ключових учасників (включаючи публічні компанії) і контролерів такої юридичної особи;

2) всіх ключових учасників кожної юридичної особи, яка існує у ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;

3) всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у такій юридичній особі;

4) відносини контролю щодо цієї юридичної особи між усіма особами, зазначеними у пунктах 1-3 цього визначення;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 218-VIII від 02.03.2015}

{Визначення терміна "тимчасова адміністрація" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

{Визначення терміна "тимчасовий адміністратор" виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

уповноважена особа банку - особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення;

учасники банку - засновники банку, акціонери банку і пайовики кооперативного банку;

{Визначення терміна "учасники банку" статті 2 в редакції Закону № 133-V від 14.09.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

учасники банківської групи - банки, інші фінансові установи, банківські холдингові компанії, компанії з надання допоміжних послуг, які мають спільного контролера;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

{Визначення терміна "філія банку" виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

{Визначення терміна "фінансова холдингова група" виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

учасник юридичної особи - особа, яка володіє корпоративними правами цієї юридичної особи;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

{Статтю 2 доповнено визначенням згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009}

Терміни "асоційована компанія""материнська компанія""фінансова холдингова компанія""компанія з надання допоміжних послуг" вживаються в значеннях, визначених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

{Статтю 2 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Терміни "андеррайтер" та "андеррайтинг" вживаються у значеннях, визначених Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".

{Статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 5042-VI від 04.07.2012}

Стаття 3. Сфера застосування

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків.

{Статтю 3 доповнено частиною згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006}

Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону.

Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі зобов'язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких пов'язана з функціонуванням банків.

Відносини, що виникають під час застосування процедури тимчасової адміністрації та ліквідації емітента іпотечних облігацій, цей Закон регулює в частині, що не суперечить Закону України "Про іпотечні облігації".

{Статтю 3 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3265-VI від 21.04.2011}

{Частину шосту статті 3 виключено на підставі Закону № 1507-VII від 17.06.2014}

Стаття 4. Банківська система України

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг.

Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого.

Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк України визначає системно важливі банки відповідно до таких критеріїв: розміру банку, ступеня фінансових взаємозв'язків, напрямів діяльності.

{Статтю 4 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.

{Частина статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 401-VII від 04.07.2013№ 1586-VII від 04.07.2014}

{Текст статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 5. Економічна незалежність банків

Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.

Стаття 6. Організаційно-правова форма банку

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку.

{Частина перша статті 6 в редакції Закону № 133-V від 14.09.2006; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1617-VI від 24.07.2009№ 2210-VIII від 16.11.2017}

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

{Частина друга статті 6 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

Законодавство про акціонерні товариства застосовується до банків з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі суперечності положень цього Закону та законодавства про акціонерні товариства перевагу мають положення цього Закону.

{Статтю 6 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017}

Стаття 7. Державні банки

Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Державний банк створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

{Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011№ 5248-VI від 18.09.2012№ 1507-VII від 17.06.2014}

Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Державна реєстрація державних банків здійснюється відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

{Частина п'ята статті 7 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Кабінет Міністрів України здійснює управління державним банком у випадках, встановлених цим Законом, іншими законами і статутом державного банку.

{Частина шоста статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку.

{Частина сьома статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку.

{Частина восьма статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку, а також здійснює інші функції, визначені цим Законом.

{Частина дев'ята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України, Президентом України і Кабінетом Міністрів України. З метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представники органів виконавчої влади та інші особи, які відповідають вимогам, зазначеним у цій статті. Термін повноважень членів наглядової ради державного банку - п'ять років.

{Частина десята статті 7 в редакції Законів № 532-V від 22.12.2006№ 5463-VI від 16.10.2012}

Президент України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідного Указу.

{Частина одинадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Верховна Рада України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови.

{Частина дванадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Кабінет Міністрів України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови.

{Частина тринадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Членом наглядової ради державного банку може бути громадянин України, який має вищу економічну або юридичну освіту, або науковий ступінь у галузі економіки, фінансів та/або права і при цьому має досвід роботи в органі законодавчої влади чи на керівних посадах центральних органів виконавчої влади України, які забезпечують формування та реалізують державну фінансову, економічну та правову політику, або в банківській установі, чи досвід наукової, практичної роботи у галузі економіки, фінансів, права. Особа, яка входить до складу наглядової ради чи іншого органу управління банку (крім державного) чи є членом сім'ї такої особи першого ступеня споріднення, або особа, яка була засуджена за зловживання у фінансовій сфері, судимість якої не погашена або не знята в установленому законом порядку, не може бути членом наглядової ради державного банку. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів.

{Частина чотирнадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012}

Члени наглядової ради державного банку виконують свої функції без отримання будь-якої матеріальної винагороди.

{Частина п'ятнадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Наглядову раду державного банку очолює голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів.

{Частина шістнадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Засідання наглядової ради є правомочним за наявності не менше десяти його членів.

{Частина сімнадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів наглядової ради державного банку. Статут і внутрішні положення державного банку можуть передбачати порядок скликання, голосування, прийняття і оформлення рішень наглядової ради.

{Частина вісімнадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Повноваження призначеного складу наглядової ради державного банку та/або кожного з його членів можуть припинятися відповідно за рішенням Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України щодо призначених ними осіб, але не раніше ніж через один рік з дня призначення. З дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноваження наглядової ради державного банку призупиняються.

{Частина дев'ятнадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

У своїй діяльності наглядова рада державного банку керується цим Законом, іншими актами законодавства України і статутом державного банку. Наглядова рада не може втручатися в оперативну діяльність державного банку.

{Частина двадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

До компетенції наглядової ради державного банку належить прийняття рішень з питань, визначених у пунктах 156 статті 38 цього Закону і пунктах 1-7 статті 39 цього Закону, а також з інших питань, необхідність врегулювання яких передбачена цим Законом.

{Частина двадцять перша статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Рішення про зміну розміру статутного капіталу державного банку та припинення його діяльності приймається Кабінетом Міністрів України. При цьому Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру зміни розміру статутного фонду державного банку.

Повноваження виконавчого органу державного банку визначаються його статутом. Кандидатури голови та членів виконавчого органу узгоджуються з Національним банком України відповідно до вимог цього Закону.

Банк, створений у порядку, визначеному частиною другою цієї статті, має право додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.

У разі прийняття рішення про часткове або повне відчуження державою належних їй акцій (паїв) державного банку такий банк втрачає статус державного. Власники акцій зобов'язані привести статут та діяльність банку у відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

{Частину двадцять шосту статті 7 виключено на підставі Закону № 1507-VII від 17.06.2014}

{Частину двадцять сьому статті 7 виключено на підставі Закону № 1507-VII від 17.06.2014}

Стаття 8. Кооперативні банки

Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому цим Законом. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, що не суперечить цьому Закону.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку. Органи управління та контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої повноваження відповідно до цього Закону.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону.

Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Обмеження, встановлені цим Законом для операцій банку з пов'язаними особами, не поширюються на операції кооперативного банку.

Стаття 9. Банківський нагляд на консолідованій основі

Банківський нагляд на консолідованій основі - це нагляд, що здійснюється Національним банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному Національним банком України порядку.

Національний банк України з метою здійснення нагляду на консолідованій основі має право визначати в межах банківської групи підгрупи, що складаються принаймні з двох фінансових установ, та здійснювати за ними нагляд на субконсолідованій основі.

Критерії визначення таких підгруп встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України має право встановлювати вимоги до банківської групи та/або банківської підгрупи на консолідованій та субконсолідованій основі щодо:

1) наявності ефективної системи корпоративного управління;

2) наявності ефективної системи управління ризиками;

3) наявності ефективної системи внутрішнього контролю;

4) наявності облікових процедур, інформаційних систем, необхідних для забезпечення виконання вимог на консолідованій основі;

5) складання та порядку подання консолідованої та субконсолідованої звітності;

6) достатності регулятивного капіталу;

7) економічних нормативів;

8) лімітів та обмежень стосовно певних видів діяльності, у тому числі щодо діяльності на території інших держав;

9) порядку подання необхідної звітності та інформації.

Юридична або фізична особа, яка має намір стати контролером банківської групи, через визначену нею уповноважену особу зобов'язана повідомити про це Національний банк України та надати Національному банку України відомості про таку банківську групу, у тому числі структуру власності банківської групи та види діяльності її учасників, у порядку, встановленому Національним банком України.

Банківська група, підгрупа, її учасники зобов'язані дотримуватися вимог, установлених Національним банком України відповідно до цього Закону.

Небанківські фінансові установи, які є учасниками банківської групи, підлягають нагляду з боку Національного банку України в межах нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі відповідно до цього Закону.

Керівник банківської холдингової компанії, його заступники, члени виконавчого органу та наглядової ради, головний бухгалтер, його заступник повинні відповідати вимогам до керівників банків, установленим цим Законом.

Банківська група зобов'язана визначити серед учасників банківської групи відповідальну особу банківської групи, яка спроможна забезпечити виконання вимог, установлених Національним банком України до банківської групи, та погодити її з Національним банком України. У банківській групі, до складу якої входить материнський банк, відповідальною особою є цей материнський банк.

{Частина дев'ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014}

Погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи здійснюється на підставі клопотання, яке має містити обґрунтування щодо визначення такої особи, та інших документів, визначених Національним банком України.

До погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи або в разі, якщо за висновком Національного банку України відповідальна особа, визначена банківською групою, не спроможна забезпечити виконання функцій відповідальної особи, відповідальною особою є банк - учасник групи з найбільшим значенням активів за останній звітний період (квартал).

Учасник банківської групи не пізніше 10 календарних днів після зміни своєї структури власності та видів діяльності зобов'язаний повідомити про це відповідальну особу банківської групи.

Відповідальна особа банківської групи зобов'язана повідомити Національний банк України про зміни щодо структури власності банківської групи та видів діяльності її учасників не пізніше 30 календарних днів після настання таких змін.

Відповідальна особа банківської групи зобов'язана забезпечити дотримання банківською групою вимог, установлених Національним банком України відповідно до цього Закону.

Відповідальна особа банківської групи складає консолідовану звітність на основі звітності учасників банківської групи у порядку, визначеному Національним банком України.

{Частина п'ятнадцята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014}

Учасники банківської групи зобов'язані подавати відповідальній особі банківської групи звіти, інформацію та документи, необхідні для підготовки консолідованих звітів, та забезпечувати виконання вимог щодо нагляду на консолідованій основі.

Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи в статутному капіталі юридичної особи, що не є фінансовою установою, не повинна перевищувати 15 відсотків консолідованого регулятивного капіталу банківської групи.

Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи в статутному капіталі всіх юридичних осіб, які не є фінансовими установами, не повинна перевищувати 60 відсотків консолідованого регулятивного капіталу банківської групи.

Сума вкладень учасників банківської групи в капітал страхової компанії (страхових компаній) виключається з регулятивного капіталу банківської групи.

Національний банк України здійснює контроль за операціями між учасниками банківської групи.

Національний банк України здійснює контроль за операціями між учасниками банківської групи та їх пов'язаними особами, які не є фінансовими установами. Сукупний обсяг операцій, що генерують кредитний ризик, між учасниками банківської групи та їх пов'язаними особами, які не є фінансовими установами, не повинен перевищувати 20 відсотків консолідованого статутного капіталу банківської групи. Сукупний обсяг операцій, що генерують кредитний ризик, між учасниками банківської групи та однією пов'язаною особою банківської групи, яка не є фінансовою установою, не повинен перевищувати 5 відсотків консолідованого статутного капіталу банківської групи.

Перелік операцій, що генерують кредитний ризик, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Кожний учасник банківської групи зобов'язаний забезпечити проведення щорічної аудиторської перевірки річної фінансової звітності аудитором (аудиторською фірмою). Відповідальна особа банківської групи зобов'язана забезпечити проведення щорічної перевірки аудиторською фірмою річної консолідованої звітності банківської групи.

Аудитор (аудиторська фірма), що здійснює аудиторську перевірку річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої звітності банківської групи, зобов'язаний повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та під час надання інших аудиторських послуг викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі, а також про будь-які події, які можуть суттєво вплинути на платоспроможність, безпеку та надійність учасника групи або всієї банківської групи, протягом трьох днів з моменту виявлення таких подій чи фактів.

Аудитор (аудиторська фірма) на вимогу Національного банку України зобов'язаний подати Національному банку України робочі документи з питань аудиту річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої звітності банківської групи.

{Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2522-VI від 09.09.2010№ 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

{Статтю 10 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

{Статтю 11 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

{Статтю 12 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

Стаття 13. Банківські спілки та асоціації

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.

Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки).

Розділ II

СТВОРЕННЯ, ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВ

Глава 2

СТВОРЕННЯ БАНКІВ

Стаття 14. Учасники банків

Учасниками банку можуть бути учасники цивільних відносин. Держава Україна може бути учасником банку в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

{Частина перша статті 14 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий/майновий стан.

{Частина друга статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017}

Вимоги щодо ділової репутації та фінансового/майнового стану засновників банку, власників істотної участі в банку та осіб, які набувають або збільшують істотну участь у банку, встановлюються Національним банком України.

{Частина третя статті 14 в редакції Законів № 3024-VI від 15.02.2011№ 2210-VIII від 16.11.2017}

Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, громадські об’єднання, політичні партії, релігійні та благодійні організації.

{Частина четверта статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011№ 5080-VI від 05.07.2012№ 2210-VIII від 16.11.2017}

Інститути спільного інвестування можуть бути засновниками банку та власниками істотної участі у банку лише за умови, що такий інститут спільного інвестування є корпоративним інвестиційним фондом та більш як 75 відсотків акцій такого фонду і більш як 75 відсотків акцій (часток) компанії з управління активами такого фонду прямо та/або опосередковано належать одній особі або групі асоційованих осіб.

{Статтю 14 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 5080-VI від 05.07.2012; в редакції Законів № 629-VIII від 16.07.2015№ 2210-VIII від 16.11.2017}

Стаття 15. Найменування банку

Банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку.

Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням.

Слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів "Україна", "державний", "центральний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України.

Національний банк України має право відмовити у використанні банком запропонованого найменування за наведених у цій статті підстав.

Відокремлений підрозділ банку використовує найменування лише того банку, відокремленим підрозділом якого він є. До назви відокремленого підрозділу банку може додаватися найменування місцезнаходження цього відокремленого підрозділу.

{Частина шоста статті 15 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 16. Статут банку

Статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу УкраїниГосподарського кодексу України, цього Закону та інших законів України.

{Частина перша статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Статут банку обов'язково має містити таку інформацію про банк:

{Абзац перший частини другої статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

1) найменування банку (повне та скорочене);

{Пункт 1 частини другої статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

2) його місцезнаходження;

3) організаційно-правову форму;

4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;

5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами;

6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;

7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону;

8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку;

9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку;

10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків;

11) положення про аудиторську перевірку банку;

12) положення про органи внутрішнього аудиту банку.

Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

{Частина третя статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.

{Частина четверта статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк подає документи для погодження змін до статуту банку, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу, виключно після повної сплати учасниками внесків до статутного капіталу.

{Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України.

{Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів.

{Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

{Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Глава 3

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ БАНКІВ

Стаття 17. Державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, проводиться відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Уповноважена засновником особа подає документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, після погодження Національним банком України статуту цієї особи.

Особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї особи подає Національному банку України разом із заявою про погодження статуту такі документи:

1) протоколи зборів засновників та установчих зборів, договір про створення банку або рішення про створення державного банку;

2) статут банку;

3) копії документів, визначених Національним банком України, необхідних для ідентифікації самого засновника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

4) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:

ділову репутацію самого засновника, а для засновника - юридичної особи також і членів виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність;

фінансовий стан засновника - юридичної особи, а також про майновий стан засновника - фізичної особи;

наявність у засновника достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу, джерела походження таких коштів;

{Абзац четвертий пункту 4 частини третьої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014}

5) документи, що засвідчують повну сплату засновниками внесків до статутного капіталу;

6) відомості про структуру власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та засновника, що набуває істотної участі в ній, відповідно до вимог Національного банку України;

7) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про асоційованих осіб засновника - фізичної особи;

8) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких засновник - фізична особа є керівником та/або контролером;

8-1) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про пов’язаних із банком осіб, що відповідають ознакам, передбаченим частиною першою статті 52 цього Закону;

{Частину третю статті 17 доповнено пунктом 8-1 згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

9) копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

10) висновок Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених законодавством України;

11) копію платіжного документа про внесення плати за погодження статуту банку, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї особи додатково подає Національному банку України встановлені частиною дев'ятою статті 34 цього Закону документи щодо засновників - іноземних юридичних осіб та частиною одинадцятою статті 34 цього Закону щодо засновників - фізичних осіб - іноземців. Документи, що подаються згідно з цією частиною, мають бути складені з урахуванням вимог частин дванадцятої і тринадцятої статті 34 цього Закону.

Національний банк України приймає рішення про погодження статуту або про відмову в погодженні статуту не пізніше тримісячного строку з дня подання повного пакета документів, визначених цим Законом. Національний банк України приймає рішення з урахуванням вимог частини чотирнадцятої статті 34 цього Закону.

Національний банк України має право вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

Засновнику юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, забороняється відчужувати та обтяжувати зобов'язаннями належні йому акції до отримання цією юридичною особою банківської ліцензії.

Юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків.

Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без отримання банківської ліцензії, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

{Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 18. Підстави для відмови в погодженні статуту юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Національний банк України має право відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту, у разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, необхідних для погодження статуту;

2) документи містять недостовірну інформацію;

3) документи не відповідають вимогам законів України чи нормативно-правових актів Національного банку України;

4) ділова репутація засновника, а для засновника - юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в банку, не відповідає вимогам, встановленим Національним банком України;

5) фінансовий стан засновника - юридичної особи та/або майновий стан засновника - фізичної особи не відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;

6) засновник не має власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу;

7) структура власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або засновника, що набуває істотної участі, не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України;

8) не надано документи, що підтверджують наявність сплаченого статутного капіталу юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність.

Національний банк України не має права відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту з інших підстав, крім зазначених у цій статті.

{Стаття 18 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 19. Банківська ліцензія

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для отримання банківської ліцензії подає Національному банку України разом із заявою про видачу банківської ліцензії такі документи:

{Пункт 1 частини другої статті 19 виключено на підставі Закону № 5410-VI від 02.10.2012}

2) копію статуту з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи;

3) копії зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (для банку, що створюється у формі акціонерного товариства);

{Пункт 3 частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5463-VI від 16.10.2012№ 2210-VIII від 16.11.2017}

{Зміни до пункту 3 частини другої статті 19 див. в Законі № 5042-VI від 04.07.2012}

4) відомості про кількісний склад наглядової ради, правління, ревізійної комісії;

{Пункт 4 частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017}

5) відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:

наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління, у тому числі голови правління, їх професійну придатність та ділову репутацію;

професійну придатність головного бухгалтера та керівника підрозділу внутрішнього аудиту;

ділову репутацію членів наглядової ради, головного бухгалтера та керівника підрозділу внутрішнього аудиту;

{Абзац четвертий пункту 5 частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017}

наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень, що відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;

6) копії внутрішніх положень банку, що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;

7) бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, встановленими Національним банком України;

8) копію платіжного документа про внесення плати за видачу банківської ліцензії, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана подати Національному банку України для отримання банківської ліцензії одночасно всі документи та інформацію, визначені цим Законом.

Національний банк України приймає рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні протягом двох місяців з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом. У разі реорганізації банку за результатами процедури тимчасової адміністрації рішення про надання банківської ліцензії приймається Національним банком України протягом трьох днів з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом.

Національний банк України вносить відомості про юридичну особу до Державного реєстру банків одночасно з прийняттям рішення про надання банківської ліцензії.

Банк не має права передавати банківську ліцензію третім особам.

Керівники банку та особи, які мають істотну участь у банку, зобов'язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус або мають істотну участь у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом.

{Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 639-VI від 31.10.2008; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 19-1. Підстави для відмови у видачі банківської ліцензії

Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, необхідних для видачі банківської ліцензії;

2) документи, подані для видачі банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;

3) документи, подані для видачі банківської ліцензії, не відповідають вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України;

4) юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, звернулася із заявою про видачу банківської ліцензії після спливу річного терміну з дня її державної реєстрації;

5) професійна придатність та/або ділова репутація хоча б одного з керівників юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або керівника її підрозділу внутрішнього аудиту не відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;

6) як мінімум три особи не призначені членами правління, у тому числі голова правління;

7) відсутні банківське обладнання, комп'ютерна техніка, програмне забезпечення, приміщення, що відповідають вимогам, встановленим Національним банком України.

Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі невиконання її засновниками вимог частини сьомої статті 17 цього Закону.

Національний банк України зобов'язаний звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи у разі невиконання юридичною особою, яка має намір здійснювати банківську діяльність, протягом року з дня державної реєстрації вимог частини першої статті 19 цього Закону.

{Закон доповнено статтею 19-1 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

{Статтю 20 виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

{Статтю 21 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

{Статтю 22 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Глава 4

ВІДОКРЕМЛЕНІ ПІДРОЗДІЛИ БАНКУ

{Назва глави 4 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 23. Порядок відкриття відокремлених підрозділів банку на території України

Банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу.

Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку до Державного реєстру банків на підставі письмового повідомлення банку.

Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу.

У повідомленні про відкриття відокремленого підрозділу, що здійснюватиме діяльність від його імені, банк зобов'язаний зазначити:

1) внутрішньобанківський реєстраційний код відокремленого підрозділу;

2) повне найменування відокремленого підрозділу;

3) місцезнаходження відокремленого підрозділу;

4) прізвище, ім'я та по батькові керівника відокремленого підрозділу;

5) обсяг та види діяльності, що виконуватиметься відокремленим підрозділом;

6) інформацію про відповідне рішення уповноваженого органу банку про відкриття такого підрозділу;

7) номер та дату затвердження положення про відокремлений підрозділ банку;

8) підтвердження відповідності відокремленого підрозділу вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, у тому числі щодо приміщення, обладнання відокремленого підрозділу банку і професійної придатності та ділової репутації керівників відокремленого підрозділу.

Національний банк України має право прийняти рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій на користь або за дорученням клієнтів, якщо інформація про відкриття банком свого відокремленого підрозділу містить неправдиві відомості чи діяльність такого відокремленого підрозділу не відповідає вимогам цього Закону та нормативно-правовим актам Національного банку України.

До повідомлення про відкриття відокремленого підрозділу, що виконуватиме функції представництва та захисту інтересів банку, додаються такі документи:

1) рішення уповноваженого органу банку про відкриття представництва;

2) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом банку.

Банк зобов'язаний повідомляти Національний банк України про зміни в документах та інформації, які надаються згідно з вимогами цієї статті, та надсилати Національному банку України копію рішення про внесення змін до положення про відокремлений підрозділ у двотижневий строк після його затвердження уповноваженим органом банку.

Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про прийняття уповноваженим органом банку рішення про закриття відокремленого підрозділу в семиденний строк після прийняття такого рішення та про фактичне припинення його діяльності - у триденний строк.

{Стаття 23 в редакції Законів № 358-V від 16.11.2006№ 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 24. Порядок відкриття філій та представництв іноземних банків на території України

Іноземні банки мають право відкривати філії та представництва на території України.

{Частина перша набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі - див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Іноземний банк має право на відкриття філії в Україні за таких умов:

1) до держави, в якій зареєстровано іноземний банк, відсутні суттєві застереження з боку відповідних міжнародних органів щодо виконання нею міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;

{Пункт 1 частини другої статті 24 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду;

3) між Національним банком України та органом банківського нагляду держави, в якій зареєстровано іноземний банк, укладено угоду про взаємодію у сфері банківського нагляду, гармонізації їх принципів та умов;

4) мінімальний розмір приписного капіталу філії на момент її акредитації є не меншим 120 мільйонів гривень;

{Пункт 4 частини другої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

5) наявність письмового зобов'язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов'язань, які виникли у зв'язку з діяльністю його філії на території України.

{Частина друга набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі - див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Національний банк України здійснює акредитацію філій та представництв іноземних банків на території України в порядку та на умовах, визначених цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

{Частина третя статті 24 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Акредитація філії іноземного банку здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків та видачі банківської ліцензії.

{Частина четверта набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі - див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Акредитація філії іноземного банку є підставою для здійснення нею банківської діяльності.

{Частина п'ята набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі - див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Для акредитації філії іноземного банку подаються:

1) клопотання іноземного банку про відкриття філії із зазначенням її місцезнаходження на території України;

2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку в державі його походження;

3) рішення уповноваженого органу іноземного банку про відкриття філії;

4) положення про філію, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;

5) відомості щодо професійної придатності та ділової репутації керівника і головного бухгалтера філії іноземного банку;

6) копія статуту іноземного банку;

7) підтверджена незалежним аудитором фінансова звітність іноземного банку за три останніх роки;

8) письмовий дозвіл на відкриття філії іноземного банку в Україні, виданий державним або іншим уповноваженим контролюючим органом держави, в якій зареєстровано іноземний банк, або письмове запевнення іноземного банку про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу;

9) повідомлення уповноваженого наглядового органу іноземної держави про здійснення нагляду за діяльністю іноземного банку;

10) письмове зобов'язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов'язань, які виникають у зв'язку з діяльністю його філії на території України;

11) документи, що підтверджують внесення коштів у розмірі приписного капіталу філії;

12) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію філії іноземного банку, що встановлюється Національним банком України;

13) копії внутрішніх положень (їх перелік), що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;

{Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 13 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

14) відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень відповідно до вимог, встановлених Національним банком України;

{Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

15) бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, установленими Національним банком України;

{Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 15 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

16) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію іноземного банку;

{Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 16 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

17) відомості, визначені Національним банком України, щодо власників істотної участі в іноземному банку.

{Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Діяльність філії іноземного банку повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України здійснює регулювання діяльності та встановлює економічні нормативи для філій іноземних банків відповідно до вимог законодавства України.

{Частина сьома набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі - див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Національний банк України має право відмовити в акредитації філії іноземного банку з таких підстав:

1) подані документи не відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України;

2) приміщення та обладнання філії не відповідають вимогам Національного банку України;

3) кандидатури керівника та головного бухгалтера філії не відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України щодо професійної відповідності та ділової репутації;

4) в іноземного банку виявлено фінансові або правові проблеми, що вказують на можливість негативних наслідків для клієнтів чи потенційних клієнтів банку в результаті відкриття філії.

{Частина восьма набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі - див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Національний банк України приймає рішення про акредитацію або відмову в акредитації філії іноземного банку протягом трьох місяців з моменту подання всіх необхідних документів. Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

{Частина дев'ята набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі - див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Філія іноземного банку здійснює свою діяльність відповідно до вимог, встановлених законами України для банків.

{Частина десята статті 24 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України має право ініціювати процедуру ліквідації філії іноземного банку у порядку, передбаченому законодавством України.

{Частина одинадцята статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

{Частина одинадцята набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі - див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

{Частину дванадцяту статті 24 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Акредитація представництва іноземного банку здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Для акредитації представництва іноземного банку подаються такі документи:

1) клопотання іноземного банку про акредитацію представництва за підписом уповноваженої особи;

2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку;

3) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;

4) довіреність керівнику представництва від іноземного банку на здійснення представницьких функцій;

5) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію представництва, що встановлюється Національним банком України.

Національний банк України може відмовити в акредитації представництва іноземного банку в разі порушення порядку акредитації, невідповідності поданих документів вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, недостовірності наданої інформації або перевищення повноважень щодо сфер діяльності представництва.

Рішення про акредитацію або відмову в акредитації представництва іноземного банку Національний банк України приймає протягом одного місяця з моменту подання всіх необхідних документів.

Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

Національний банк України має право скасувати акредитацію представництва іноземного банку шляхом виключення відповідного запису з Державного реєстру банків у порядку, визначеному Національним банком України.

{Статтю 24 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Іноземний банк зобов'язаний повідомляти Національний банк України про зміни документів або відомостей, зазначених у пунктах 4-614-17 частини шостої та пунктах 3 і 4 частини чотирнадцятої цієї статті. Внесення змін має бути підтверджено відповідними документами.

{Частина дев'ятнадцята статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Офіційні документи, що подаються Національному банку України, повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

{Стаття 24 в редакції Закону № 358-V від 16.11.2006}

Стаття 25. Дочірні банки, філії і представництва українського банку на території інших держав

Українські банки мають право створювати (у тому числі шляхом придбання) дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав після отримання дозволу Національного банку України. Для відкриття дочірніх банків, філій або представництв українських банків на території інших держав пред'являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв'язку із створенням філії чи представництва банку на території іншої держави.

{Частина перша статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Для створення дочірнього банку, філії чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до Національного банку України бізнес-план та економічне обгрунтування доцільності створення дочірнього банку, філії чи представництва банку за кордоном.

Національний банк України має право відмовити банку в наданні дозволу на створення дочірнього банку, філії чи представництва банку на території іншої держави в разі невиконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку України, установлених для створення дочірніх банків, філій чи представництв банків на території України, та в разі якщо банківський нагляд у цій державі не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

{Статтю 25 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Дочірній банк, філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави.

Банк у місячний термін має повідомити Національний банк України про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів про їх реєстрацію.

Українські банки зобов'язані забезпечити подання дочірнім банком, філією банку, створеними на території інших держав, звітів та інформації материнському банку, Національному банку України відповідно до вимог Національного банку України щодо здійснення нагляду на консолідованій основі.

{Статтю 25 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Національний банк України має право вимагати від українського банку зменшення участі в капіталі дочірнього банку, закриття дочірнього банку, філії банку, створених на території інших держав, у разі неотримання ним інформації, необхідної для здійснення нагляду на консолідованій основі, або якщо нагляд за дочірніми банками або філією українського банку, створеними на території інших держав, який здійснюється органом нагляду іншої держави, є неефективним, зокрема не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

{Статтю 25 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Глава 5

РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКУ

Стаття 26. Способи реорганізації банку

Банк може бути реорганізований за рішенням власників банку.

{Частина перша статті 26 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов'язання.

{Стаття 26 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009}

Стаття 27. Умови реорганізації банку

{Частину першу статті 27 виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

{Частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009}

У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається.

{Статтю 27 доповнено частиною згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009}

Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку.

{Частина четверта статті 27 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009}

Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не будуть відповідати вимогам щодо економічних нормативів їх діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності.

{Частина п'ята статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.

{Частину сьому статті 27 виключено на підставі Закону № 1617-VI від 24.07.2009}

Стаття 28. Рішення про реорганізацію

Рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про:

1) угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання;

2) призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;

3) призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку банку (банків);

4) призначення аудиторської фірми;

{Пункт 4 частини першої статті 28 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

5) строки проведення реорганізації;

6) склад правління після реорганізації.

Реорганізація розпочинається після затвердження Національним банком України плану реорганізації, який крім інших необхідних заходів повинен передбачати подання Національному банку України відповідних документів, необхідних для погодження статуту нового банку або для погодження змін до статуту існуючого банку.

{Частина друга статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

{Частину третю статті 28 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

{Частину четверту статті 28 виключено на підставі Закону № 1617-VI від 24.07.2009}

Стаття 29. Угода про злиття або приєднання

Угода про злиття або приєднання укладається банками, що реорганізуються шляхом злиття або приєднання, у письмовій формі.

Угода про злиття або приєднання містить положення, що регулюють питання, визначені у статті 28 цього Закону.

Угода про злиття або приєднання набирає законної сили з моменту затвердження її більшістю у дві третини голосів акціонерів (учасників) на загальних зборах кожного з банків.

Розділ III

КАПІТАЛ, УПРАВЛІННЯ, ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

Глава 6

КАПІТАЛ, ФОНДИ ТА РЕЗЕРВИ БАНКУ

Стаття 30. Структура регулятивного капіталу банку

{Назва статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Регулятивний капітал банку включає:

{Абзац перший частини першої статті 30 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

1) основний капітал;

2) додатковий капітал.

Основний капітал банку включає статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у статутний капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:

{Абзац перший частини другої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку;

3) фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунки прибутків і збитків.

{Пункт 4 частини другої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість "прихованих" резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:

вони є незабезпеченими банком, субординованими і повністю сплаченими;

{Абзац другий пункту 3 частини третьої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

вони не можуть бути погашені за ініціативою власника;

вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій;

вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;

4) субординований борг (звичайні незабезпечені банком боргові капітальні інструменти, які за умовою договору не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума субординованого боргу, включеного у капітал, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п'яти останніх років дії договору.

У разі якщо субординований борг наданий в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України, він враховується при розрахунку капіталу за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на звітну дату.

{Пункт 4 частини третьої статті 30 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1533-VI від 23.06.2009}

{Пункт 4 частини третьої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1617-VI від 24.07.2009№ 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України має право визначати своєю постановою інші складові регулятивного капіталу, а також умови та порядок його формування.

{Частина четверта статті 30 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Додатковий капітал не може бути більш як 100 відсотків основного капіталу.

{Частина статті 30 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009}

Стаття 31. Розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 500 мільйонів гривень.

{Частина перша статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Національний банк України має право встановлювати для окремих юридичних осіб, які мають намір здійснювати банківську діяльність, залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний розмір статутного капіталу на момент їх державної реєстрації, але не нижче розміру, передбаченого цією статтею.

{Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законами № 133-V від 14.09.2006№ 1533-VI від 23.06.2009; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 32. Порядок формування та збільшення статутного капіталу банку

{Назва статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог цього Закону, законодавства України та установчих документів банку.

{У 2018 році положення частини другої статті 32 (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у разі придбання у державну власність акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням  статті 16 Закону № 2246-VIII від 07.12.2017 - див. пункт 4 Прикінцевих положень Закону № 2246-VIII від 07.12.2017} {У 2017 році положення частини другої статті 32 (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у разі придбання у державну власність акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням статті 16 Закону № 1801-VIII від 21.12.2016 - див. пункт 4 Прикінцевих положень Закону № 1801-VIII від 21.12.2016} {У 2016 році положення частини другої статті 32 (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у разі придбання у державну власність акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням статті 16 Закону № 928-VIII від 25.12.2015 - див. пункт 6 Прикінцевих положень Закону № 928-VIII від 25.12.2015}

Формування та капіталізація банку здійснюються шляхом грошових внесків, крім випадків, передбачених Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" протягом строку їх дії. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

{Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 639-VI від 31.10.2008- зміни діють до 1 січня 2012 року згідно із Законом № 2856-VI від 23.12.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2269-VIII від 18.01.2018}

Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, до отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків має право витрачати кошти, що вносяться засновниками для формування її статутного капіталу, виключно з метою підготовки до здійснення нею банківської діяльності.

{Частина четверта статті 32 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банківської ліцензії.

{Частина п'ята статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законами № 133-V від 14.09.2006№ 3024-VI від 15.02.2011,  № 629-VIII від 16.07.2015}

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

{Частина шоста статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

У разі зменшення загального обсягу вкладів (депозитів) у банківській системі на п'ять і більше відсотків у строк до шести календарних місяців за рішенням Національного банку України запроваджується (скасовується) спрощена процедура реєстрації випуску акцій, погодження Національним банком України змін до статуту банку, державної реєстрації змін до статуту банку. Відповідно до спрощеної процедури:

дата подання рішення про капіталізацію банку та змін до статуту банку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається датою реєстрації випуску акцій;

дата подання змін до статуту банку на погодження Національному банку України та для реєстрації державному реєстратору вважається відповідно датою їх погодження Національним банком України та датою реєстрації державним реєстратором;

дата подання документів для реєстрації випуску акцій банку вважається датою реєстрації випуску акцій банку.

{Статтю 32 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Дата подання належних документів до Національного банку України, державного реєстратора, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначається за відміткою відповідного державного органу про прийняття документів (реєстраційним індексом).

{Статтю 32 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Антимонопольний комітет України у випадках, передбачених частиною сьомою цієї статті, надає висновок та/або дозвіл на концентрацію не пізніше п'яти робочих днів з дня подання банком відповідних документів.

{Статтю 32 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Стаття 33. Акції банку та паї банку

Банки здійснюють емісію власних акцій відповідно до законодавства України про господарські товариства та цінні папери з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

{Частина перша статті 33 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банкам забороняється випуск акцій на пред'явника.

Наявність збитків у банку не є перешкодою для збільшення статутного капіталу банку.

{Частина третя статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням Національного банку України про вчинені правочини, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати вчинення правочинів. Банкам не дозволяється придбання власних акцій, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень.

{Частина четверта статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017}

Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій або паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк письмово повідомляє Національному банку України за 15 календарних днів до вчинення правочинів. Національний банк України має право заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку.

{Частина п'ята статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017}

Банк розміщує свої акції першим власникам безпосередньо або через андеррайтерів. Банку дозволяється виступати посередником для купівлі-продажу власних акцій або паїв.

{Частина шоста статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5042-VI від 04.07.2012}

Стаття 34. Істотна участь

Юридична або фізична особа, яка має намір набути істотної участі у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіти 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного капіталу банку чи правом голосу акцій (паїв) у статутному капіталі банку та/або незалежно від формального володіння справляти значний вплив на управління або діяльність банку, зобов'язана повідомити про свої наміри цей банк і Національний банк України за три місяці до набуття істотної участі або її збільшення (крім стратегічних інвесторів, які подають заявку на участь у конкурсі відповідно до Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, у капіталізації яких взяла участь держава").

{Частина перша статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2269-VIII від 18.01.2018}

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані надати Національному банку України разом з повідомленням повний пакет документів, визначених цим Законом і нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України розглядає документи, визначені у цій статті, протягом трьох місяців з дня отримання повного пакета відповідних документів (крім стратегічних інвесторів, які подають заявку на участь у конкурсі відповідно до Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, у капіталізації яких взяла участь держава"). У разі якщо зазначений у частині першій цієї статті банк має ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, Національний банк України інформує Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про зазначених осіб, які мають наміри набути або збільшити істотну участь у такому банку.

{Частина третя статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5042-VI від 04.07.2012№ 2269-VIII від 18.01.2018}

Національний банк України надає (надсилає) рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку відповідній особі із зазначенням підстав такої заборони.

У разі якщо Національний банк України у строк, визначений частиною третьою цієї статті, не надіслав відповідній особі рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку, таке набуття або збільшення вважається погодженим.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані повідомити банк про погодження Національним банком України набуття або збільшення істотної участі у банку та надати інформацію про свою структуру власності та розмір частки істотної участі у банку.

Юридична чи фізична особа, яка має намір передати істотну участь у банку будь-якій іншій особі або зменшити таку участь настільки, що її частка у статутному капіталі банку або право голосу виявиться нижче рівнів, визначених частиною першою цієї статті, або передати контроль над банком іншій особі, має повідомити про це банк та Національний банк України в установленому ним порядку.

Юридична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов'язана надати банку та Національному банку України в установленому ним порядку:

1) документи, визначені Національним банком України, що підтверджують істотну участь у банку для юридичної особи, яка має намір збільшити істотну участь у банку;

2) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:

ділову репутацію самої юридичної особи, членів її виконавчого органу і наглядової ради, власників істотної участі та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку;

фінансовий стан самої особи;

наявність достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу банку, джерела походження таких коштів;

{Абзац четвертий пункту 2 частини восьмої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014}

3) копії документів, визначених Національним банком України, необхідні для ідентифікації самої юридичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку;

4) відомості про свою структуру власності відповідно до вимог Національного банку України;

5) висновок Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених законодавством України.

Іноземна юридична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає Національному банку України такі документи:

1) копію рішення уповноваженого органу управління іноземної юридичної особи про участь у банку в Україні;

2) письмовий дозвіл на участь іноземної юридичної особи у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземної юридичної особи, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземної юридичної особи про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу;

3) витяг із торговельного, банківського, судового реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземної юридичної особи в країні, в якій зареєстровано її головний офіс;

4) копію аудиторського висновку аудитора іноземної держави, підтвердженого українською аудиторською фірмою, про фінансовий стан іноземної юридичної особи на кінець останнього повного календарного року.

Фізична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов'язана надати банку та Національному банку України в установленому ним порядку:

1) документи, визначені Національним банком України, що підтверджують істотну участь у банку для фізичної особи, яка має намір збільшити істотну участь у банку;

2) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію самої особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про майновий стан самої особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

3-1) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про джерела походження коштів, які використовуватимуться фізичною особою для набуття або збільшення істотної участі у банку;

{Частину десяту статті 34 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014}

4) копії документів, необхідних для ідентифікації фізичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку;

5) відомості за формою, установленою Національним банком України, про асоційованих осіб фізичної особи;

6) відомості за формою, установленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких фізична особа є керівником та/або контролером.

Фізична особа - іноземець, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає Національному банку України письмовий дозвіл на участь у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом країни, в якій вона має постійне місце проживання, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу.

Документи, зазначені в цій статті, що подаються іноземною юридичною особою та фізичною особою - іноземцем, мають бути нотаріально засвідчені за місцем видачі та легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, зазначені в цій статті, складені іноземною мовою, мають супроводжуватися нотаріально завіреним перекладом українською мовою.

Національний банк України погоджує набуття або збільшення істотної участі іноземною юридичною та фізичною особою за таких умов:

1) держава, в якій зареєстрована (має постійне місце проживання) іноземна особа, на належному рівні забезпечує виконання міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;

2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстрована (має постійне місце проживання) іноземна особа, за оцінкою відповідних міжнародних органів в цілому відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

{Пункт 3 частини чотирнадцятої статті 34 виключено на підставі Закону № 78-VIII від 28.12.2014}

Національний банк України має право заборонити юридичній або фізичній особі набувати або збільшувати істотну участь у банку, у разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, документи містять недостовірну інформацію або не відповідають вимогам законів України чи нормативно-правових актів Національного банку України;

2) ділова репутація особи, а для юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради, власників істотної участі у ній та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку, не відповідає вимогам щодо її бездоганності, установленим Національним банком України;

3) фінансовий стан юридичної особи та/або майновий стан фізичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку, не відповідають вимогам, установленим Національним банком України;

4) особа не має власних коштів для набуття або збільшення істотної участі у банку;

5) набуття або збільшення особою істотної участі у банку загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку або суперечитиме антимонопольному законодавству України;

6) структура власності юридичної особи не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України.

Набуття або збільшення істотної участі в банку без погодження Національного банку України не допускається, крім визначених нормативно-правовими актами Національного банку України випадків, у яких допускається погодження фактично набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення. У визначених Національним банком України випадках особа зобов’язана звернутися до Національного банку України за погодженням набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення у строки та порядку, встановлені Національним банком України. Для погодження набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення особа подає до Національного банку України документи, визначені цією статтею для осіб, які мають намір набути або збільшити істотну участь у банку. Національний банк України до прийняття рішення у визначеному ним порядку має право тимчасово заборонити такій особі використання права голосу щодо відповідних акцій банку. Національний банк України має право відмовити особі у погодженні набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення з підстав, визначених у частині п’ятнадцятій цієї статті.

{Статтю 34 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1983-VIII від 23.03.2017}

Юридична особа, яка має істотну участь у банку, зобов'язана повідомляти Національний банк України у встановленому ним порядку про всі зміни структури її власності, а також надавати інформацію щодо ділової репутації новопризначених керівників у місячний строк з моменту настання відповідних змін.

Фізична особа, яка має істотну участь у банку, зобов'язана повідомляти Національний банк України у встановленому ним порядку про всі зміни в інформації, яку вона надає згідно з вимогами цієї статті.

Національний банк України має право визначати наявність значного чи вирішального впливу на управління або діяльність юридичної особи.

{Стаття 34 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 35. Достатність (адекватність) регулятивного капіталу

Банк та кожний власник істотної участі зобов'язані підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому Національним банком України.

Національний банк України має право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення основного капіталу до сукупних активів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до зобов'язань банку.

Національний банк України, враховуючи потреби забезпечення стабільності банківської системи та загальноприйняті в міжнародній практиці принципи і стандарти, визначає мінімальний розмір регулятивного капіталу банку, мінімальне значення та порядок обчислення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу, нормативу достатності основного капіталу, коефіцієнта співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів та коефіцієнта співвідношення регулятивного капіталу до зобов'язань банку.

{Частина четверта статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Банк зобов'язаний подати на розгляд до Національного банку України план заходів щодо відновлення рівня регулятивного капіталу, якщо цей рівень зменшиться до мінімально встановленого Національним банком України. План заходів надається банком протягом 10 днів з дня встановлення факту зменшення рівня регулятивного капіталу та має визначати порядок і строки виконання запланованих заходів.

Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал банку в будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу та/або нормативу достатності основного капіталу.

{Частина шоста статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Банк має право здійснювати виплату дивідендів один раз на рік за підсумками календарного року за рахунок прибутку звітного року, що залишається в розпорядженні банку. Банк здійснює виплату дивідендів у порядку, передбаченому статутом банку.

{Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 133-V від 14.09.2006; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 36. Резервний та інші фонди банку

Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях.

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.

У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них.

Банки зобов'язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Глава 7

УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Стаття 37. Органи управління та контролю банку

Вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку.

{Частина перша статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017}

Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.

Банк зобов’язаний створити наглядову раду (далі - рада банку), що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку. Рада банку не бере участі в поточному управлінні банком.

{Частина третя статті 37 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

Розподіл функцій між органами управління банку має забезпечувати ефективну систему внутрішнього контролю.

Система внутрішнього контролю банку для забезпечення ефективності її функціонування повинна включати:

1) контроль керівництва за дотриманням законодавства України та внутрішніх процедур банку;

2) розподіл обов'язків під час здійснення діяльності банку;

3) контроль за функціонуванням системи управління ризиками;

4) контроль за інформаційною безпекою та обміном інформацією;

5) процедури внутрішнього контролю;

6) моніторинг системи внутрішнього контролю;

7) процедури внутрішнього аудиту.

Члени ради та правління банку несуть відповідальність за діяльність банку у межах своїх повноважень.

Члени ради та правління банку зобов'язані відмовитися від участі у прийнятті рішень, якщо конфлікт інтересів не дає їм змоги повною мірою виконувати свої обов'язки в інтересах банку, його вкладників та учасників.

{Стаття 37 в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014}

Стаття 38. Загальні збори учасників банку

До виключної компетенції загальних зборів учасників банку належить вирішення питань, віднесених законом до виключної компетенції загальних зборів учасників акціонерного товариства. Крім зазначених питань, до компетенції загальних зборів учасників банку статутом банку можуть бути віднесені також й інші питання, за винятком тих, які законом або статутом віднесені до виключної компетенції ради банку.

У разі якщо рада банку відповідно до статті 39 цього Закону ухвалює рішення про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку будь-якого питання, яке законом або статутом віднесене до виключної компетенції ради банку, загальні збори учасників банку мають право розглянути таке питання та прийняти рішення щодо нього.

Національний банк України має право вимагати позачергового скликання загальних зборів учасників банку.

Рішення загальних зборів учасників банку (рішення єдиного учасника банку) не має юридичної сили у разі його прийняття з використанням права голосу належних або контрольованих акцій (паїв) осіб, яким Національний банк України у порядку, визначеному цим Законом, заборонив користуватися правом голосу належних або контрольованих акцій (паїв).

{Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014; текст статті 38 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

Стаття 39. Рада банку

Членами ради банку можуть бути незалежні члени ради банку (далі - незалежні директори), учасники банку та представники учасників банку. Обрання членів ради банку здійснюється в порядку кумулятивного голосування, крім банку з одним акціонером.

{Частина перша статті 39 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

Кількісний склад ради банку визначається статутом банку, але не може становити менше п’яти осіб.

{Частина друга статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015; в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

Члени ради банку не можуть входити до складу правління банку, а також обіймати інші посади в цьому банку на умовах трудового договору (контракту) або надавати послуги банку відповідно до цивільно-правового договору.

{Частина третя статті 39 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

Рада банку не менш як на одну третину має складатися з незалежних директорів, при цьому кількість яких має бути не менше трьох осіб.

{Частина четверта статті 39 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

Незалежні директори повинні відповідати вимогам, установленим законом щодо незалежності директорів акціонерного товариства. Національний банк України має право визначати додаткові вимоги до незалежних директорів банків. Банк зобов’язаний забезпечувати контроль за відповідністю незалежних директорів вимогам щодо їх незалежності, а в разі виявлення невідповідності - забезпечити заміну таких незалежних директорів.

{Частина статті 39 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

До виключної компетенції ради банку належать такі функції:

1) затвердження стратегії розвитку банку відповідно до основних напрямів діяльності, визначених загальними зборами учасників банку;

2) затвердження бюджету банку, у тому числі бюджету підрозділу внутрішнього аудиту, та бізнес-плану розвитку банку;

3) визначення і затвердження стратегії та політики управління ризиками, процедури управління ними, а також переліку ризиків, їх граничних розмірів;

4) забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю банку та контролю за її ефективністю;

5) контроль за ефективністю функціонування системи управління ризиками;

6) затвердження плану відновлення діяльності банку;

7) визначення джерел капіталізації та іншого фінансування банку;

8) визначення кредитної політики банку;

9) визначення організаційної структури банку, у тому числі підрозділу внутрішнього аудиту;

10) затвердження внутрішніх положень, що регламентують діяльність структурних підрозділів банку;

11) призначення і звільнення голови та членів правління банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту;

12) здійснення контролю за діяльністю правління банку, внесення пропозицій щодо її вдосконалення;

13) визначення порядку роботи та планів підрозділу внутрішнього аудиту і контроль за його діяльністю;

14) визначення аудиторської фірми для проведення зовнішнього аудиту, затвердження умов договору, що укладається з нею, встановлення розміру оплати послуг;

15) розгляд висновку зовнішнього аудиту банку та підготовка рекомендацій загальним зборам учасників банку для прийняття рішення щодо нього;

16) контроль за усуненням недоліків, виявлених Національним банком України та іншими органами державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку, підрозділом внутрішнього аудиту та аудиторською фірмою, за результатами проведення зовнішнього аудиту;

17) прийняття рішення щодо створення дочірніх підприємств та участі в них, їх реорганізації та ліквідації, створення відокремлених підрозділів банку, затвердження їх статутів і положень;

18) затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів, що укладаються з членами правління банку та працівниками підрозділу внутрішнього аудиту, встановлення розміру їхньої винагороди, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат;

19) забезпечення своєчасного надання (опублікування) банком достовірної інформації щодо його діяльності відповідно до законодавства;

20) скликання загальних зборів учасників банку, підготовка порядку денного загальних зборів учасників банку, прийняття рішення про дату їх проведення;

21) повідомлення про проведення загальних зборів учасників банку відповідно до законодавства;

22) прийняття рішення про розміщення банком цінних паперів, крім акцій;

23) прийняття рішення про викуп розміщених банком цінних паперів, крім акцій;

24) прийняття рішення про продаж акцій, раніше викуплених банком;

25) вирішення питань про участь банку у групах;

26) прийняття рішень про вчинення значних правочинів відповідно до законодавства;

27) прийняття рішення про обрання (заміну) депозитарної та/або клірингової установи та затвердження умов договору, що укладається з нею, встановлення розміру оплати послуг;

28) надсилання у випадках, передбачених законодавством, пропозиції акціонерам про придбання належних їм акцій;

28-1) затвердження порядку здійснення операцій із пов’язаними з банком особами;

{Частину статті 39 доповнено пунктом 28-1 згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

29) здійснення інших повноважень відповідно до статуту.

Рада банку зобов'язана вживати заходів до запобігання виникненню конфліктів інтересів у банку та сприяти їх врегулюванню.

Рада банку зобов'язана повідомляти Національному банку України про конфлікти інтересів, що виникають у банку.

Рада банку зобов'язана забезпечувати підтримання дієвих стосунків з Національним банком України.

Національний банк України має право вимагати припинення повноважень члена ради банку, якщо він неналежним чином виконує свої функції.

Національний банк України має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку.

Банк зобов'язаний щороку, не пізніше 30 квітня, та на вимогу Національного банку України надавати Національному банку України в межах його повноважень щодо здійснення банківського нагляду інформацію про питання, що розглядалися на засіданні ради банку, та прийняті щодо них рішення, а також перелік членів ради банку, присутніх на засіданні.

Статутом банку до виключної компетенції ради банку можуть бути віднесені й інші питання.

{Статтю 39 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017}

Рада банку має право прийняти рішення про винесення на розгляд загальних зборів будь-якого питання, яке віднесене до її виключної компетенції законом або статутом.

{Статтю 39 доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом № 2210-VIII від 16.11.2017}

{Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014}

Стаття 40. Правління банку

Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення.

Заступники голови правління банку входять до складу правління банку за посадою.

Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

Голова правління банку має право брати участь у засіданнях ради банку з правом дорадчого голосу. Голова правління не може очолювати структурні підрозділи банку.

До компетенції правління банку належить вирішення всіх питань, пов’язаних з керівництвом поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та ради банку.

{Частина п'ята статті 40 в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

{Стаття 40 в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014}

{Статтю 41 виключено на підставі Закону № 1587-VII від 04.07.2014}

Стаття 42. Керівники банків

Керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер банку та його заступники.

Керівники банку повинні відповідати кваліфікаційним вимогам щодо ділової репутації та професійної придатності.

Керівники банку повинні мати бездоганну ділову репутацію.

Професійна придатність керівника банку визначається як сукупність знань, професійного та управлінського досвіду особи, необхідних для належного виконання посадових обов’язків керівника банку з урахуванням бізнес-плану та стратегії банку, а також функціонального навантаження та сфери відповідальності конкретного керівника банку.

Керівники банку повинні мати вищу освіту.

Голова правління банку повинен мати досвід роботи у банківському та/або фінансовому секторі не менше п’яти років у сукупності, у тому числі на керівних посадах - не менше трьох років.

Члени правління банку повинні мати досвід роботи у банківському та/або фінансовому секторі у сукупності не менше трьох років.

Не менше половини членів ради банку повинні мати досвід роботи у банківському та/або фінансовому секторі.

Головний бухгалтер банку та його заступники повинні мати вищу освіту у сфері бухгалтерського обліку та аудиту і досвід роботи за фахом у банківському та/або фінансовому секторі у сукупності не менше п’яти років - для головного бухгалтера, двох років - для заступників головного бухгалтера.

Кваліфікаційні вимоги до керівників банку встановлюються Національним банком України.

Національний банк України у встановленому ним порядку погоджує на посади керівників банку (кандидатів на посади керівників банку). Національний банк відмовляє у погодженні керівника банку (кандидата на посаду керівника банку), якщо він не відповідає кваліфікаційним вимогам, а щодо незалежних директорів - також/або вимогам щодо незалежності.

Голова правління банку та головний бухгалтер банку вступають на посаду після їх погодження Національним банком України.

Банк зобов’язаний подати до Національного банку України документи для погодження інших керівників банку не пізніше одного місяця з дня їх призначення (обрання) на посади. Банк має право звернутися до Національного банку України для попереднього погодження кандидатів на посади таких керівників банку до їх призначення (обрання) на посади.

Керівники банку протягом усього часу обіймання відповідних посад повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, а незалежні директори - також вимогам щодо їх незалежності. Банк повинен самостійно перевіряти відповідність керівників банку кваліфікаційним вимогам, а щодо незалежних директорів - також вимогам щодо їх незалежності, та забезпечувати контроль такої відповідності на постійній основі.

Національний банк України має право вимагати заміни будь-кого з керівників банку, якщо він не відповідає вимогам щодо ділової репутації, а щодо незалежних директорів - також/або вимогам щодо незалежності, та/або якщо керівник банку не забезпечує належного виконання своїх посадових обов’язків, що призвело до порушення банком вимог законодавства, виявлених під час здійснення банківського нагляду у порядку, визначеному цим Законом. Банк зобов’язаний вжити заходів щодо заміни такого керівника банку у порядку, визначеному Національним банком України.

Голові, членам правління банку та головному бухгалтеру банку забороняється займати посади в інших юридичних особах (крім материнських та дочірніх компаній, банківських спілок та асоціацій).

Національний банк України має право безоплатно одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших осіб інформацію, необхідну для визначення відповідності керівників банку (кандидатів на відповідні посади) кваліфікаційним вимогам. Органи та особи, які отримали такий запит Національного банку України, зобов’язані надати відповідну інформацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту Національного банку України.

Керівники банку зобов’язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.

Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть декілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.

{Стаття 42 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2478-VI від 09.07.2010№ 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Законів № 1587-VII від 04.07.2014№ 2210-VIII від 16.11.2017}

Стаття 43. Обов'язки щодо захисту інтересів банку

При виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних.

Зокрема, керівники банку зобов'язані:

1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків;

2) приймати рішення в межах наданих повноважень;

3) не використовувати службове становище у власних інтересах;

4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

{Частину другу статті 43 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009}

Стаття 44. Управління ризиками

Банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків.

Системно важливий банк, з урахуванням напрямів своєї діяльності та притаманних їй ризиків, зобов'язаний розробити план відновлення діяльності банку згідно з вимогами, встановленими Національним банком України.

{Частина друга статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

Банк утворює постійно діючий підрозділ з управління ризиками, що має відповідати за впровадження внутрішніх положень та процедур управління ризиками відповідно до визначених радою банку стратегії та політики управління ризиками.

Підрозділ з управління ризиками має бути підзвітний раді банку та відокремлений від підрозділу внутрішнього аудиту, підрозділів, що здійснюють операції, та підрозділів, що реєструють операції.

Банк зобов'язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема:

1) кредитний комітет;

2) комітет з питань управління активами та пасивами.

Банк має право залежно від рівня складності та обсягів операцій утворювати також інші комітети.

Одна й та сама особа не може суміщати посади голови кредитного комітету та підрозділу з управління ризиками.

{Стаття 44 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011№ 4452-VI від 23.02.2012; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014}

Стаття 45. Внутрішній аудит банку

Банк утворює постійно діючий підрозділ внутрішнього аудиту, який є складовою системи внутрішнього контролю.

Національний банк України встановлює вимоги до професійної підготовки працівників підрозділу внутрішнього аудиту.

Підрозділ внутрішнього аудиту підпорядковується раді банку та звітує перед нею, діє на підставі положення, затвердженого радою банку.

Організація та порядок роботи підрозділу внутрішнього аудиту встановлюються централізовано материнським банком для своїх дочірніх компаній. У дочірніх компаніях банку функції внутрішнього аудиту може виконувати підрозділ внутрішнього аудиту материнського банку.

Підрозділ внутрішнього аудиту здійснює такі функції:

1) перевіряє наявність та оцінює ефективність роботи систем управління ризиками, відповідність цих систем видам та обсягам здійснюваних банком операцій, і внутрішнього контролю банку;

2) перевіряє процес оцінки достатності капіталу з урахуванням ризиків банку;

3) здійснює моніторинг дотримання керівниками та працівниками банку вимог законодавства і внутрішніх положень банку, затверджених радою банку;

4) оцінює інформаційно-технічне забезпечення управління та проведення операцій;

5) перевіряє правильність ведення і достовірність бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

6) перевіряє фінансово-господарську діяльність банку;

7) перевіряє відповідність кваліфікаційним вимогам та виконання професійних обов'язків працівниками банку;

8) виявляє та перевіряє випадки перевищення повноважень посадовими особами банку і виникнення конфлікту інтересів у банку;

9) перевіряє достовірність та вчасність надання інформації органам державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку;

10) інші функції, пов'язані із здійсненням нагляду за діяльністю банку.

Підрозділ внутрішнього аудиту проводить оцінку видів діяльності банку, виконання яких забезпечується шляхом залучення юридичних та фізичних осіб на договірній основі (аутсорсинг).

Підрозділ внутрішнього аудиту за результатами проведених перевірок готує та подає раді банку звіти і пропозиції щодо усунення виявлених порушень.

Банк зобов'язаний у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку України, подавати Національному банку України звіт про роботу підрозділу внутрішнього аудиту та інші документи за результатами внутрішнього аудиту.

Національний банк України погоджує кандидатуру керівника підрозділу внутрішнього аудиту. Вимоги до професійної придатності та ділової репутації керівника підрозділу внутрішнього аудиту встановлюються Національним банком України.

Керівнику підрозділу внутрішнього аудиту забороняється займати посади в інших банках.

Рішення про звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту приймає рада банку. Рішення про звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту не з його ініціативи в обов'язковому порядку погоджується з Національним банком України.

Керівник підрозділу внутрішнього аудиту має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку.

Працівники підрозділу внутрішнього аудиту під час виконання своїх функціональних обов'язків мають право на ознайомлення з документами, інформацією, письмовими поясненнями з питань діяльності банку, включаючи всі підрозділи банку незалежно від країни їх місцезнаходження, та афілійованих компаній банку, право на доступ до системи автоматизації банківських операцій та на отримання письмових пояснень від керівників і працівників банку з питань, що виникають під час проведення перевірки та за її результатами.

{Стаття 45 із змінами, внесеними згідно із Законами № 914-IV від 05.06.2003№ 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014}

Стаття 46. Обов'язки щодо інформування Національного банку України

Правління банку зобов'язане протягом трьох робочих днів інформувати Національний банк України про:

1) звільнення керівника (керівників) банку та про кандидатуру на призначення на цю посаду;

2) зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених підрозділів;

{Пункт 2 частини першої статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

3) втрати на суму, що перевищує 15 відсотків капіталу банку;

4) падіння рівня капіталу банку нижче рівня регулятивного капіталу;

5) наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

{Пункт 5 частини першої статті 46 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

6) припинення банківської діяльності;

7) повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення керівнику банку, фізичній особі - власнику істотної участі або представнику юридичної особи - власнику істотної участі.

{Пункт 7 частини першої статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

Національний банк України має право визначити перелік іншої інформації, що є важливою для цілей банківського нагляду, про яку банк та власник істотної участі зобов'язані інформувати Національний банк України.

{Частина друга статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Глава 8

ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

Стаття 47. Види діяльності банку

Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті.

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг належать:

1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу);

{Пункт 2 частини третьої статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1983-VIII від 23.03.2017}

3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку. Центральний депозитарій цінних паперів має право провадити окремі банківські операції на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, що видається у встановленому Національним банком України порядку.

{Частина четверта статті 47 в редакції Закону № 5178-VI від 06.07.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 401-VII від 04.07.2013}

Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України. Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про укладені ним агентські договори. Національний банк веде реєстр комерційних агентів банків та встановлює вимоги до них. Банк має право укладати агентський договір з юридичною особою, яка відповідає встановленим Національним банком України вимогам.

{Частину шосту статті 47 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

{Частину сьому статті 47 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо:

1) інвестицій;

2) випуску власних цінних паперів;

3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей;

4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;

5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;

6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій);

7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.

Банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.

Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Банк має право розпочати новий вид діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) за умови виконання встановлених Національним банком України вимог щодо цього виду діяльності або послуги.

Банк не пізніш як за місяць до початку нового виду діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) зобов'язаний повідомити про це Національний банк України згідно з вимогами та в порядку, встановленими Національним банком України.

Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.

Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

{Стаття 47 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1533-VI від 23.06.2009№ 2510-VI від 09.09.2010; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 48. Обмеження щодо діяльності банків

Банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

{Статтю 48 доповнено новою частиною першою згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.

{Статтю 48 доповнено новою частиною другою згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:

1) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

2) майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави;

3) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

Банкам забороняється здійснювати без відображення в зобов’язаннях та активах банку операції шляхом залучення коштів фізичних осіб з метою їх прямого розміщення в кредити.

{Статтю 48 доповнено частиною шостою згідно із Законом№ 1736-VIII від 15.11.2016}

Стаття 49. Кредитні операції

Як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також:

1) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;

2) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

3) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

4) лізинг.

{Частина перша статті 49 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. В рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик по наданому кредиту пропорційно до внесених у консорціум коштів.

Банк зобов'язаний мати структурний підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням.

{Частина третя статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів, акцій інших банків та надання субординованого боргу банкам. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національного банку України.

{Частина четверта статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

Банкам забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов’язаними з банком особами.

{Статтю 49 доповнено новою частиною згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

{Частину статті 49 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Стаття 50. Прямі інвестиції банків

Банки здійснюють прямі інвестиції та операції з цінними паперами відповідно до законодавства України про цінні папери, інвестиційну діяльність та згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк має право здійснити інвестицію лише на підставі письмового дозволу Національного банку України, який надається в порядку, встановленому Національним банком України.

{Частина друга статті 50 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк, регулятивний капітал якого повністю відповідає вимогам для здійснення інвестицій, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України, має право здійснити інвестицію без письмового дозволу, у разі якщо:

1) інвестиція у фінансову установу становить у сукупності не більш як 1 відсоток статутного капіталу банку;

2) інвестиція здійснюється до статутного капіталу бюро кредитних історій, що має ліцензію національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

{Пункт 2 частини третьої статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1323-VII від 05.06.2014}

{Частина третя статті 50 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Порядок інформування про здійснення інвестиції, зазначеної у частині третій цієї статті, встановлює Національний банк України.

Банку забороняється інвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна відповідальність її власників.

{Частина п'ята статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Пряма та/або опосередкована участь банку у статутному капіталі будь-якої юридичної особи не має перевищувати 15 відсотків статутного капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не мають перевищувати 60 відсотків розміру статутного капіталу банку.

{Частина шоста статті 50 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Вимоги частини шостої цієї статті не застосовуються в разі, якщо:

{Абзац перший частини сьомої статті 50 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

1) акції та інші цінні папери, придбані банком у зв'язку з реалізацією права заставодержателя і банк не утримує їх більше одного року;

2) інвестиція здійснюється в статутний капітал банку - учасника банківської групи;

{Пункт 2 частини сьомої статті 50 в редакції Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

3) цінні папери придбані банком за договором про андеррайтинг та знаходяться у власності банку не більше одного року;

{Пункт 3 частини сьомої статті 50 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

4) акції та інші цінні папери придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Вимоги другої та шостої частин цієї статті не поширюються на діяльність інвестиційних банків.

Стаття 51. Розрахункові банківські операції

Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Під час оплати за договорами, укладеними підприємствами, утвореними у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державними, казенними, комунальними підприємствами, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірніми підприємствами, а також підприємствами, господарськими товариствами, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднаннями таких підприємств (господарських товариств), банки перевіряють наявність звіту про результати здійснення процедури закупівлі та інших документів, що підтверджують виконання такими підприємствами та господарськими товариствами вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

{Статтю 51 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3205-IV від 15.12.2005; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2289-VI від 01.06.2010№ 922-VIII від 25.12.2015 - щодо введення в дію зміни див. пункт 1 розділу IX Закону № 922-VIII від 25.12.2015}

Стаття 52. Пов’язані з банком особи

Для цілей ��ього Закону пов’язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Банк зобов’язаний подавати Національному банку України інформацію про пов’язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов’язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв’язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов’язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов’язаною з банком не доведе протилежного.

Особа, визначена рішенням Національного банку України пов’язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов’язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов’язаною з банком особою.

Угоди, що здійснюються з пов’язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами.

Угоди, укладені банком із пов’язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення.

Поточними ринковими умовами не вважаються, зокрема:

1) прийняття меншого забезпечення виконання зобов’язань, ніж вимагається від інших клієнтів;

2) придбання у пов’язаної з банком особи майна низької якості чи за завищеною ціною;

3) здійснення інвестиції в цінні папери пов’язаної з банком особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство;

4) оплата товарів і послуг пов’язаної з банком особи за цінами вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані;

5) продаж пов’язаній з банком особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого майна іншій особі;

6) нарахування відсотків та комісійних за послугами, наданими банком пов’язаним із банком особам, які є меншими, ніж звичайні;

7) нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від пов’язаних із банком осіб, які є більшими, ніж звичайні.

Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов’язань перед пов’язаною з банком особою; придбання активів пов’язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов’язаною з банком особою.

Національний банк України здійснює контроль за операціями банків із пов’язаними з банком особами.

Національний банк України має право встановлювати обмеження на операції банків із пов’язаними з банком особами.

{Стаття 52 в редакції Закону № 218-VIII від 02.03.2015}

Стаття 53. Забезпечення конкуренції у банківській системі

Банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди.

Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Банку забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.

Факти недобросовісної конкуренції щодо надання банком тих чи інших банківських послуг або здійснення операцій є підставою для заборони цьому банку подальшого надання таких послуг або здійснення операцій.

Стаття 54. Достовірність реклами

Банкам забороняється поширення реклами у будь-якій формі, що містить неправдиву інформацію про їх діяльність у сфері банківських послуг.

Національний банк України має право застосувати заходи впливу до банків та інших осіб, які порушують вимоги цієї статті.

Глава 9

ВІДНОСИНИ БАНКУ З КЛІЄНТАМИ

Стаття 55. Регулювання відносин банку з клієнтом

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.

Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

{Статтю 55 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 661-VI від 12.12.2008}

У разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов’язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

{Статтю 55 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом№ 1736-VIII від 15.11.2016}

Стаття 56. Право клієнта на інформацію

Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:

1) відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;

2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

3) перелік послуг, що надаються банком;

4) ціну банківських послуг;

5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг;

6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків.

{Статтю 56 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 639-VI від 31.10.2008 - зміни діють не пізніше ніж до 1 січня 2011 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; у частину першу статті 56 включено пункт 6 згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Банк зобов’язаний мати власний веб-сайт та розміщувати на ньому інформацію, визначену законами, нормативно-правовими актами Національного банку України, а також нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Банк несе відповідальність за актуальність та достовірність інформації, розміщеної на його веб-сайті.

{Статтю 56 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017}

Стаття 57. Гарантування вкладів фізичних осіб

Вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України.

{Частина перша статті 57 в редакції Закону № 358-V від 16.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

Вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою.

Стаття 58. Відповідальність банку за своїми зобов'язаннями

Банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

{Частина друга статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4452-VI від 23.02.2012№ 78-VIII від 28.12.2014}

Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

{Статтю 58 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

Пов’язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

{Статтю 58 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; в редакції Законів № 4452-VI від 23.02.2012№ 218-VIII від 02.03.2015}

Пов’язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов’язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов’язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

{Частина статті 58 в редакції Законів № 4452-VI від 23.02.2012№ 218-VIII від 02.03.2015}

Стаття 59. Арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках

Арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

{Частина перша статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3541-IV від 15.03.2006№ 2677-VI від 04.11.2010№ 1404-VIII від 02.06.2016}

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

{Частина друга статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3541-IV від 15.03.2006№ 2258-VI від 18.05.2010№ 1983-VIII від 23.03.2017}

У випадках, встановлених законом, майно або кошти банку, а також кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, на які накладено арешт, передаються в управління (перераховуються на рахунки) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не пізніше наступного робочого дня після надходження до банку вимоги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, здобутими злочинним шляхом, та доданих до неї копій звернення прокурора та ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту.

{Статтю 59 доповнено новою частиною згідно із Законом № 772-VIII від 10.11.2015}

Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

{Частина статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3541-IV від 15.03.2006}

Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

{Частина статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3541-IV від 15.03.2006№ 2677-VI від 04.11.2010; в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

{Стаття 59 в редакції Закону № 2631-IV від 02.06.2005}

Глава 10

БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ ТА КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 60. Банківська таємниця

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

{Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

{Пункт 1 частини другої статті 60 в редакції Закону № 997-V від 27.04.2007}

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;

9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.

{Частину другу статті 60 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 1734-VIII від 15.11.2016}

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю.

{Статтю 60 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Положення цієї статті не поширюються на інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд.

{Частина статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2478-VI від 09.07.2010}

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.

{Статтю 60 доповнено частиною згідно із Законом № 3163-IV від 01.12.2005}

Стаття 61. Зобов'язання щодо збереження банківської таємниці

Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.

Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

{Статтю 61 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3795-VI від 22.09.2011}

Органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що містить банківську таємницю, зобов’язані забезпечити збереження такої інформації, не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

{Частина четверта статті 61 в редакції Закону № 218-VIII від 02.03.2015}

У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами.

Стаття 62. Порядок розкриття банківської таємниці

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Інформація щодо рахунка умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, стосовно яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження;

{Пункт 1 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1170-VII від 27.03.2014№ 1983-VIII від 23.03.2017}

2) за рішенням суду;

{Пункт 2 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національної поліції, Національному антикорупційному бюро України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

{Пункт 3 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1294-IV від 20.11.2003№ 1698-VII від 14.10.2014№ 794-VIII від 12.11.2015№ 901-VIII від 23.12.2015}

4) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику:

а) на його письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;

{Підпункт "б" пункту 4 частини першої статті 62 виключено на підставі Закону № 1588-VII від 04.07.2014}

{Підпункт "в" пункту 4 частини першої статті 62 виключено на підставі Закону №1700-VII від 14.10.2014}

{Пункт 4 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011№ 5463-VI від 16.10.2012№ 406-VII від 04.07.2013; в редакції Законів № 1166-VII від 27.03.2014№ 1261-VII від 13.05.2014}

{Пункт 4 частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011№ 5463-VI від 16.10.2012№ 406-VII від 04.07.2013; в редакції Законів № 1166-VII від 27.03.2014№ 1261-VII від 13.05.2014}

5) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на його запит щодо фінансових операцій, пов'язаних з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій;

{Частину першу статті 62 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 249-IV від 28.11.2002; в редакції Законів № 3163-IV від 01.12.2005№ 2258-VI від 18.05.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012}

6) органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям на їхню письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", стосовно наявності та/або стану рахунків боржника, руху коштів та операцій на рахунках боржника за конкретний проміжок часу, а також про інформацію щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

{Частину першу статті 62 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 835-IV від 22.05.2003; в редакції Законів № 2677-VI від 04.11.2010№ 1404-VIII від 02.06.2016}

7) Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у випадках самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок;

{Частину першу статті 62 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 5042-VI від 04.07.2012}

8) за рішенням суду Національному агентству з питань запобігання корупції стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про запобігання корупції";

{Частину першу статті 62 доповнено пунктом 8 згідно із Законом №1700-VII від 14.10.2014}

9) іншим банкам у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

{Частину першу статті 62 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014 з урахуванням змін, внесених Законом № 78-VIII від 28.12.2014}

10) центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, на його письмовий запит під час бюджетного процесу з метою проведення верифікації і перевірки достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітних плат, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, та своєчасного і в повному обсязі їх здійснення, надається інформація щодо відкритих на їхнє ім’я рахунків (поточних, кредитних, депозитних тощо), операцій та залишків за ними. У разі нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, призначених на сім’ю або домогосподарство, інформація надається щодо кожного з членів сім’ї або домогосподарства;

{Частину першу статті 62 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015}

10) Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на його письмову вимогу у зв’язку із здійсненням ним виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, - щодо наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності.

{Частину першу статті 62 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 772-VIII від 10.11.2015}

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

{Частина п'ята статті 62 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009}

Банк має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, особі (в тому числі яка уповноважена діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов'язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації. Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування державної фінансової політики, інформацію, яка містить банківську таємницю щодо банків, участь у капіталізації яких бере держава.

{Статтю 62 доповнено частиною згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно із Законами № 4452-VI від 23.02.2012№ 5463-VI від 16.10.2012№ 1166-VII від 27.03.2014№ 1261-VII від 13.05.2014№ 1588-VII від 04.07.2014}

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України "Про Національний банк України", здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні ними функцій і повноважень, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

{Статтю 62 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

Національний банк України має право надавати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про банки чи клієнтів банків, що збирається під час проведення банківського нагляду і становить банківську таємницю, у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

{Статтю 62 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

Національний банк України зобов’язаний надавати банкам доступ до інформації з Кредитного реєстру, що становить банківську таємницю, яка складається з відомостей, визначених частиною одинадцятою статті 67-1 цього Закону.

{Статтю 62 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2277-VIII від 06.02.2018}

Національний банк України має право розкривати інформацію про банк чи пов’язаних із банком осіб, що збирається під час проведення банківського нагляду і становить банківську таємницю, органам державної влади, уповноваженим здійснювати досудове розслідування, в разі виявлення порушення законодавства, що містить ознаки кримінального правопорушення.

{Статтю 62 доповнено новою частиною згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

Національний банк України має право надавати органам державної виконавчої служби для примусового виконання свої рішення про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу, які відповідно до цього Закону є виконавчими документами та містять інформацію, що становить банківську таємницю. У такому разі органи державної виконавчої служби мають право розкривати одержану від Національного банку України інформацію, що містить банківську таємницю, учасникам виконавчого провадження та особам, які залучаються до проведення виконавчих дій.

{Статтю 62 доповнено новою частиною згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

При здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації неплатоспроможного банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, приймаючому банку, перехідному банку, інвестору, що придбаває неплатоспроможний або перехідний банк, іншим особам, які задіяні у процесі здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банку. Зазначені особи зобов'язані забезпечити збереження отриманої інформації, що містить банківську таємницю.

{Статтю 62 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

Національний банк України відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надавати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, а також отримувати від органу банківського нагляду іншої держави таку інформацію. Надана (отримана) інформація може бути використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

{Частина статті 62 в редакції Законів № 3163-IV від 01.12.2005№ 1617-VI від 24.07.2009}

Положення частин другої та четвертої цієї статті не поширюються на випадки подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформації у випадках, передбачених законом, та органам доходів і зборів - інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків відповідно до статті 69 Податкового кодексу України.

{Частина статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом № 249-IV від 28.11.2002; в редакції Закону № 3163-IV від 01.12.2005; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010№ 2756-VI від 02.12.2010№ 406-VII від 04.07.2013№ 1261-VII від 13.05.2014; в редакції Закону № 1702-VII від 14.10.2014}

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

Глава 11

ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ, ФІНАНСУВАННЮ ТЕРОРИЗМУ ТА ФІНАНСУВАННЮ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЗБРОЇ МАСОВОГО ЗНИЩЕННЯ

{Назва глави 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014}

Стаття 63. Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

{Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2258-VI від 18.05.2010; в редакції Закону № 1702-VII від 14.10.2014}

Стаття 64. Обов'язок щодо ідентифікації клієнтів

Банкам забороняється:

відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки;

встановлювати кореспондентські відносини з банками-оболонками, а також з банками та іншими фінансовими установами - нерезидентами, що підтримують кореспондентські відносини з банками-оболонками;

вступати в договірні відносини (проводити валютно-обмінні фінансові операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівкою (готівковими коштами) з клієнтами - юридичними чи фізичними особами:

у разі коли виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені;

яких включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції;

в інших випадках, встановлених законом.

Банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України:

клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку;

клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов'язані (пов'язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості;

клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах;

клієнтів, у яких банк залучає кошти на умовах субординованого боргу;

клієнтів, що укладають з банком кредитні договори, договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

осіб (крім банків, зареєстрованих в Україні), з якими банк як професійний учасник ринку цінних паперів укладає договори для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (фондовому ринку). З дня укладення договору така особа є клієнтом банку;

осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів/осіб (представника клієнта);

клієнтів (осіб), визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу.

Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.

Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

Банк зобов'язаний витребувати в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану.

Органи державної влади, державні реєстратори, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.

{Стаття 64 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010№ 5463-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 1702-VII від 14.10.2014}

{Статтю 65 виключено на підставі Закону № 1702-VII від 14.10.2014}

{Глава 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 249-IV від 28.11.2002; в редакції Закону № 485-IV від 06.02.2003}

Розділ IV

РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД

Глава 12

ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ

Стаття 66. Форми регулювання банківської діяльності

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу.

Стаття 67. Мета, організація, підстави та обсяг нагляду

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

{Частина друга статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011№ 3394-VI від 19.05.2011}

Національний банк України для цілей банківського нагляду має право отримувати від державних органів та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновників банку та осіб, що набувають або збільшують істотну участь у банку, їх ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуватимуться для формування статутного капіталу банку.

{Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Державні органи та інші особи зобов'язані протягом 20 днів з дня отримання запиту Національного банку України надати йому відповідну інформацію.

{Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.

{Частина п'ята статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3394-VI від 19.05.2011№ 4452-VI від 23.02.2012}

Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

{Статтю 67 доповнено частиною згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно із Законами № 4452-VI від 23.02.2012№ 629-VIII від 16.07.2015}

Куратор банку має право вимагати виключно в письмовій формі від керівників банку усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України, надання письмових пояснень з питань дотримання банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, виконання вимог та обмежень у діяльності банку, встановлених Національним банком України, а також щодо проведення банком будь-яких операцій.

{Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

Куратор банку має право отримувати згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України, від вкладників та інших кредиторів банку інформацію, необхідну для забезпечення контролю за станом виконання банком своїх зобов’язань.

{Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України може користуватися послугами інших установ за окремими угодами.

У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи банківського нагляду інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.

{Частина статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

{Частина статті 67 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України у межах безвиїзного нагляду має право письмово вимагати від банку копії документів, а також письмові пояснення з питань його діяльності.

{Частина статті 67 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк зобов'язаний надавати на письмову вимогу Національного банку України відповідну інформацію та копії документів.

{Частина статті 67 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України у разі розгляду питань щодо застосування заходів впливу до конкретного банку має право запрошувати для надання пояснень голову правління або голову ради цього банку.

{Частина статті 67 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися тільки в таких цілях:

для перевірки ліцензії установи на право ведення діяльності;

для перевірки права на здійснення банківської діяльності.

Національний банк України під час здійснення нагляду співпрацює з іншими державними органами, які здійснюють регулювання ринків фінансових послуг в Україні, та з відповідними органами нагляду за фінансовими установами іноземних держав. Співпраця відбувається на підставі укладених договорів, меморандумів чи в інших формах.

{Статтю 67 доповнено частиною згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Стаття 67-1. Кредитний реєстр

{Стаття 67-1 вводиться в дію з 04.05.2018, крім частини другої, яка вводиться в дію з 01.04.2018, та частини тринадцятої, яка вводиться в дію з 04.09.2018 - див. пункт 1 розділу II Закону № 2277-VIII від 06.02.2018}

Національний банк України у визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України порядку створює та веде Кредитний реєстр з метою сприяння фінансовій стабільності, здійснення банківського нагляду та управління банками кредитним ризиком у межах реалізації державної політики з питань національної безпеки України в економічній сфері.

Банк подає до Кредитного реєстру інформацію про здійснені ним щодо боржника кредитні операції, зазначені у частині першій статті 49 цього Закону, якщо сума заборгованості (за основною сумою та відсотками) за такими кредитними операціями дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальних заробітних плат (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на перший робочий день місяця, наступного за звітним). Інформація про кредитні операції банків, щодо яких Національним банком України прийнято рішення про віднесення їх до категорії неплатоспроможних або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію, подається до Кредитного реєстру Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень.

Банк подає до Кредитного реєстру інформацію, що складається з:

1) відомостей, що ідентифікують боржника, а саме:

для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку в паспорті);

для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) інформації про умови кредитної операції та виконання зобов’язань за кредитною операцією:

вид кредиту/наданого фінансового зобов’язання;

номер кредитного договору;

дата укладення кредитного договору;

загальна сума кредиту/сума наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;

заборгованість за кредитною операцією;

вид валюти зобов’язання;

кінцева дата погашення кредиту/дії наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;

розмір простроченої заборгованості;

кількість днів прострочення;

клас позичальника;

3) інформації про належність боржника до пов’язаних з банком осіб;

4) інформації про забезпечення виконання зобов’язань за кредитною операцією, у тому числі порукою (дата укладення договору про забезпечення виконання зобов’язання; вид забезпечення);

5) іншої інформації про боржника - юридичну особу, а саме:

вид економічної діяльності боржника, період, за який визначено вид економічної діяльності;

належність боржника до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем, яку банк аналізує для визначення розміру кредитного ризику; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи юридичних осіб, які знаходяться під спільним контролем; статус участі боржника у групі (материнська компанія чи учасник); клас групи, визначений на підставі консолідованої/комбінованої фінансової звітності;

належність боржника до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик;

відомості, що ідентифікують власників, які володіють 10 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи (для фізичних осіб - власників: прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку у паспорті), місце реєстрації; для юридичних осіб - власників: повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

факт проходження аудиту фінансової звітності боржника або консолідованої/комбінованої фінансової звітності групи, до складу якої входить боржник.

Перелік інформації, яка подається до Кредитного реєстру Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень, може бути обмежений окремими нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за погодженням з Національним банком України.

Порядок подання інформації до Кредитного реєстру та видалення інформації з Кредитного реєстру визначається Національним банком України.

Банки та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень зобов’язані передавати до Кредитного реєстру та оновлювати інформацію, передбачену цим Законом, станом на перший день місяця, наступного за звітним. Інформація передається до Кредитного реєстру не пізніше одинадцятого робочого дня місяця, наступного за звітним. Інформація, що передається до Кредитного реєстру банками та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень, у тому числі та, що ідентифікує боржника, обробляється з метою сприяння фінансовій стабільності, здійснення банківського нагляду та забезпечення банками оцінки кредитного ризику для захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків у межах реалізації державної політики з питань національної безпеки України в економічній сфері.

При здійсненні кредитної операції та укладанні відповідного договору банк зобов’язаний отримати згоду боржника - фізичної особи про передачу інформації до Кредитного реєстру. Відсутність такої згоди боржника - фізичної особи має наслідком відмову банку в укладенні договору та здійсненні кредитної операції. Банки передають інформацію до Кредитного реєстру без необхідності отримання на це згоди боржника - юридичної особи, при цьому письмово повідомивши про це боржника - юридичну особу. Інформація про інших пов’язаних з боржником осіб, відомості щодо яких банк передає до Кредитного реєстру відповідно до пункту 5 частини третьої цієї статті, передається без необхідності отримання на це згоди таких осіб, при цьому боржник повідомляє цих осіб про передачу даних стосовно них до Кредитного реєстру. Боржник має право отримати на безоплатній основі у банку інформацію щодо того, яка інформація стосовно інших пов’язаних з цим боржником осіб була передана банком до Кредитного реєстру згідно з частиною третьою цієї статті.

Боржник та інші особи, інформація стосовно яких міститься у Кредитному реєстрі (далі в цій статті - заявник), мають право доступу до даних про себе та до відомостей щодо запитів на отримання таких даних стосовно них у порядку, визначеному законодавством про захист персональних даних та нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня отримання заяви заявника безоплатно надати йому інформацію з Кредитного реєстру або повідомити про відсутність у Кредитному реєстрі інформації стосовно нього у визначеному нормативно-правовими актами Національного банку України порядку.

У разі незгоди з інформацією, що міститься стосовно нього у Кредитному реєстрі, заявник має право звернутися до Національного банку України із заявою про виправлення чи видалення такої інформації з Кредитного реєстру. У разі отримання заяви заявника про виправлення чи видалення інформації стосовно нього з Кредитного реєстру Національний банк України на час перевірки інформації позначає інформацію про кредитну операцію боржника відповідною позначкою та протягом п’яти робочих днів з дня отримання заяви звертається до банку, який надав інформацію до Кредитного реєстру, для її уточнення або до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень, якщо інформація була надана банком, щодо якого Національним банком України прийнято рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію.

Банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень протягом 15 робочих днів з дня звернення Національного банку України зобов’язані передати уточнену інформацію до Кредитного реєстру або надати вмотивовану відмову у внесенні змін до Кредитного реєстру. Національний банк України залишає інформацію без змін та знімає з неї позначку у разі підтвердження банком або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень інформації, що заперечується. У такому разі заявник у порядку, визначеному Національним банком України, має право на включення до інформації стосовно себе у Кредитному реєстрі коментаря обсягом не більше 100 слів щодо інформації, що заперечується, а Національний банк України зобов’язаний долучити цей коментар до інформації стосовно заявника.

Національний банк України не пізніше двадцять першого робочого дня з дня одержання заяви зобов’язаний повідомити заявника про зміну інформації стосовно нього у Кредитному реєстрі та надати витяг з Кредитного реєстру, що підтверджує внесення змін до такої інформації. Повідомлення надається заявнику в письмовій формі, якщо у заяві заявника не передбачено іншої форми повідомлення.

Національний банк України у разі вмотивованої відмови у внесенні змін до Кредитного реєстру стосовно заявника банку, який надав інформацію до Кредитного реєстру, або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень надсилає заявнику копію такої вмотивованої відмови. У разі ненадання банком, який передав інформацію до Кредитного реєстру, або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень відповіді у встановлений цією статтею строк Національний банк України вилучає або змінює інформацію, що заперечується заявником, та інформує заявника про ненадання відповіді. Заявник має право оскаржити дію або бездіяльність банку, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень або Національного банку України до суду.

Національний банк України у встановленому ним порядку надає банкам доступ до інформації з Кредитного реєстру про кредитні операції боржника, загальна заборгованість якого перед одним банком (за основною сумою та відсотками), відповідно до даних Кредитного реєстру, дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальної місячної заробітної плати (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на перший робочий день місяця, наступного за звітним). Така інформація надається банку лише щодо боржників (та/або їх пов’язаних осіб), якщо вони є боржниками (та/або їх пов’язаними особами) цього банку, або за наявності документально підтвердженого звернення особи щодо наміру здійснити активну операцію з цим банком та складається з:

1) відомостей, що ідентифікують боржника, а саме:

для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку в паспорті);

для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) інформації про умови кредитної операції та виконання зобов’язань за кредитною операцією:

вид кредиту/наданого фінансового зобов’язання;

номер кредитного договору;

дата укладення кредитного договору;

загальна сума кредиту/сума наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;

заборгованість за кредитною операцією;

вид валюти зобов’язання;

кінцева дата погашення кредиту/дії наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;

розмір простроченої заборгованості;

кількість днів прострочення;

клас позичальника;

коментар боржника щодо інформації, розміщеної стосовно нього у Кредитному реєстрі, з якою він не згоден (за наявності);

3) інформації про належність боржника до пов’язаних з банком осіб;

4) інформації про забезпечення виконання зобов’язань за кредитною операцією, у тому числі порукою (дата укладення договору про забезпечення виконання зобов’язання; вид забезпечення);

5) іншої інформації про боржника - юридичну особу, а саме:

вид економічної діяльності боржника, період, за який визначено вид економічної діяльності;

належність боржника до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем, яку банк аналізує для визначення розміру кредитного ризику; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи юридичних осіб, які знаходяться під спільним контролем; статус участі боржника у групі (материнська компанія чи учасник); клас групи, визначений на підставі консолідованої/комбінованої фінансової звітності;

належність боржника до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик;

відомості, що ідентифікують власників, які володіють 10 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи (для фізичних осіб - власників: прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку у паспорті), місце реєстрації; для юридичних осіб - власників: повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

факт проходження аудиту фінансової звітності боржника або консолідованої/комбінованої фінансової звітності групи, до складу якої входить боржник.

Національний банк України використовує інформацію з Кредитного реєстру для аналізу стану фінансової системи з метою сприяння фінансовій стабільності у визначеному його нормативно-правовими документами порядку, зокрема з дотриманням вимоги щодо обмеження використання інформації, що містить дані, які ідентифікують боржника або іншу особу.

Банк отримує інформацію з Кредитного реєстру без права передачі її третім особам. Національний банк України не має права передавати інформацію з Кредитного реєстру третім особам, крім випадків, визначених цим Законом.

Використання банками та Національним банком України інформації з Кредитного реєстру для інших цілей, ніж передбачені законом, забороняється.

Інформація у Кредитному реєстрі зберігається безстроково, крім інформації про кредитні операції, зобов’язання за якими виконані боржниками в повному обсязі або зобов’язання за якими припинені. Інформація про кредитні операції, зобов’язання за якими виконані боржниками в повному обсязі або зобов’язання за якими припинені, видаляється Національним банком України у визначеному ним порядку з Кредитного реєстру протягом 30 календарних днів після отримання інформації від банку про погашення кредиту або припинення зобов’язання.

Національний банк України надає банкам доступ до Кредитного реєстру в режимі реального часу на безоплатній основі.

{Главу 12 доповнено статтею 67-1 згідно із Законом № 2277-VIII від 06.02.2018}

Глава 13

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЗВІТНІСТЬ ТА АУДИТ

Стаття 68. Загальні засади ведення бухгалтерського обліку і звітності в банках

Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

{Частина перша статті 68 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

У фінансових звітах кожного банку відображаються результати його діяльності за звітний період.

Стаття 69. Звітність банків

Банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку.

Національний банк України має право вимагати від банку, банківської групи подання консолідованої і субконсолідованої звітності.

{Частина друга статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3394-VI від 19.05.2011№ 1587-VII від 04.07.2014}

Національний банк України встановлює для банків, банківських груп:

{Абзац перший частини третьої статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014}

1) форми звітності та методику її складання;

2) періодичність та строки подання звітності;

3) структуру пояснювальної записки;

4) мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та строки їх подання;

5) методику складання консолідованої і субконсолідованої звітності.

{Пункт 5 частини третьої статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Національний банк України має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звітності від банків та банківських груп.

{Частина четверта статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Кожний власник істотної участі в банку, який є юридичною особою, зобов'язаний подати Національному банку України у встановлений ним строк річний звіт про свою діяльність. Звіт повинен містити:

{Абзац перший частини п'ятої статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

1) види діяльності, які здійснює юридична особа;

2) інформацію щодо суб'єктів господарювання, в яких особа має участь, що перевищує 10 відсотків, зокрема: найменування та місцезнаходження юридичної особи, розмір частки, що знаходиться у власності цієї особи, види діяльності;

{Пункт 2 частини п'ятої статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

3) баланс та звіт про фінансові результати цієї особи на кінець останнього фінансового року, перевірені аудитором (аудиторською фірмою).

{Пункт 3 частини п'ятої статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України має право вимагати подання інших періодичних звітів чи інформації від власників істотної участі в банку з метою здійснення нагляду за безпекою і надійністю фінансового стану банку та забезпечення дотримання положень цього Закону.

Фінансовим роком банку вважається календарний рік, який починається 1 січня.

Банк зобов'язаний протягом місяця, наступного за звітним періодом, розповсюджувати на веб-сайті банку, а також розміщувати у приміщеннях банку, до яких мають доступ клієнти, у тому числі вкладники, квартальний баланс, звіт про фінансові результати банку та примітки до звітів, перелік яких визначається Національним банком України.

{Частина восьма статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк зобов'язаний оприлюднювати аудиторський висновок та перевірені аудиторською фірмою річну фінансову звітність і річну консолідовану фінансову звітність в обсязі, що включає:

1) баланс;

2) звіт про фінансові результати;

3) звіт про рух грошових коштів;

4) звіт про власний капітал;

5) примітки до звітів, перелік яких визначається Національним банком України.

{Частина дев'ята статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк зобов'язаний не пізніше 30 квітня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським висновком, а також інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про власників істотної участі у банку шляхом публікації в періодичних виданнях та/або поширення як окремих друкованих видань чи розміщення в мережі Інтернет.

{Частина статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк самостійно або на вимогу Національного банку України протягом місяця з дня оприлюднення зобов'язаний спростувати опубліковану недостовірну фінансову звітність (річну фінансову звітність та/або річну консолідовану фінансову звітність) у такий самий спосіб, у який вона була поширена.

{Частина статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Голова правління та головний бухгалтер банку несуть відповідальність, установлену законодавством України, у разі оприлюднення недостовірної (неповної) фінансової звітності, а також недотримання порядку спростування такої звітності.

{Частина статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Відповідальна особа банківської групи зобов’язана не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати аудиторський висновок та перевірену аудиторською фірмою річну консолідовану звітність банківської групи в складі та порядку, визначених Національним банком України з урахуванням вимог частини дев’ятої цієї статті.

{Статтю 69 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

Стаття 70. Зовнішній аудит банку

Банк зобов'язаний забезпечити проведення щорічної перевірки фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності аудиторською фірмою відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, норм і стандартів аудиту, затверджених Аудиторською палатою України згідно з міжнародними стандартами аудиту та етики.

Право на проведення аудиторської перевірки банку має аудиторська фірма, внесена до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків (далі - Реєстр аудиторських фірм), що ведеться Національним банком України.

Порядок ведення та включення до Реєстру аудиторських фірм визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Реєстр аудиторських фірм підлягає щорічному опублікуванню на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку України.

{Частина четверта статті 70 із змінами, внесеними згідно із Законом № 541-VIII від 18.06.2015}

Банк та аудиторська фірма зобов'язані надавати Національному банку України на його вимогу пояснення, у тому числі письмові, з питань зовнішнього аудиту банку.

Національний банк України має право вимагати від банку розширення предмета аудиторської перевірки в порядку та обсягах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк має право укладати договори на проведення аудиторських перевірок річної фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності з тією самою аудиторською фірмою не більше ніж сім років поспіль.

Банк зобов'язаний у порядку та за вимогами, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку України, надати Національному банку України аудиторський висновок та інші документи за результатами аудиту.

Аудиторська фірма зобов'язана повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та надання інших аудиторських послуг викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі банку, що можуть призвести до його неплатоспроможності, у тому числі значних втрат регулятивного капіталу банку.

Керівники банку зобов'язані забезпечити умови для здійснення зовнішнього аудиту банку відповідно до вимог законодавства України та на вимогу аудиторської фірми надати звіти про проведені Національним банком України перевірки банку та звіти зовнішнього і внутрішнього аудиту банку.

Аудиторська фірма на вимогу Національного банку України зобов'язана надати Національному банку України та уповноваженим ним особам робочі документи аудиторської фірми з питань аудиту банку в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Аудиторська фірма не несе відповідальності за розкриття Національному банку України інформації у випадках, визначених у цій статті.

{Стаття 70 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Глава 14

ІНСПЕКЦІЙНІ ПЕРЕВІРКИ БАНКІВ

Стаття 71. Інспекційні перевірки банків

Кожний банк є об'єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами.

{Частина перша статті 71 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк України зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.

Банки зобов'язані забезпечити уповноваженим Національним банком України особам умови для проведення інспекційної перевірки та вільний доступ у робочий час до всіх приміщень банку.

{Частина четверта статті 71 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Керівники та працівники банку зобов'язані безоплатно надавати уповноваженим Національним банком України особам доступ до системи автоматизації банківських операцій, а також інформацію, документи та письмові пояснення з питань діяльності банку, а в разі виявлення порушень законодавства України про банки і банківську діяльність, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, також копії документів у порядку, встановленому Національним банком України.

{Частина п'ята статті 71 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014}

Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обгрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою.

Уповноважені Національним банком України особи мають право одержувати від банку інформацію, документи та їх копії, письмові пояснення з питань діяльності банку, а також вилучати копії документів, що свідчать про порушення законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

{Частина сьома статті 71 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Не допускається надання матеріалів перевірки третім особам у разі, якщо в матеріалах перевірки відсутні дані про факти порушень законодавства, крім надання матеріалів перевірки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

{Частина восьма статті 71 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

У ході перевірки банку уповноважені Національним банком України особи мають право перевіряти будь-яку звітність афілійованої та спорідненої особи банку щодо взаємовідносин з банком з метою визначення впливу відносин з цією особою на стан банку. Для цілей перевірки афілійовані та споріднені особи сприяють Національному банку України відповідно до положень цієї статті у тому самому порядку, що застосовується до банків.

{Частина дев'ята статті 71 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України має право залучати працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі в інспекційних перевірках проблемного банку.

{Статтю 71 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

Стаття 72. Перевірка осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України

Національний банк України має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки Національний банк України має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов'язані подавати Національному банку України затребувану інформацію у визначений ним строк.

До осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, належать власники істотної участі у банку та учасники банківських груп.

{Частина друга статті 72 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Об'єктом перевірки Національного банку України може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії.

Стаття 73. Заходи впливу

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать:

{Абзац перший частини першої статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1586-VII від 04.07.2014№ 629-VIII від 16.07.2015}

1) письмове застереження;

{Пункт 1 частини першої статті 73 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

2) скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку;

{Пункт 2 частини першої статті 73 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо;

{Пункт 3 частини першої статті 73 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

4) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

{Пункт 4 частини першої статті 73 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

5) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

{Пункт частини першої статті 73 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

6) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

{Пункт частини першої статті 73 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов’язаними з банком особами;

{Пункт частини першої статті 73 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

8) заборона надавати бланкові кредити;

{Пункт частини першої статті 73 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

9) накладення штрафів на:

{Абзац другий пункту 9 частини першої статті 73 виключено на підставі Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу;

банк за невиконання вимог куратора банку у розмірі від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

{Пункт 9 частини першої статті 73 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

власників істотної участі у банку за невиконання прийнятих на себе зобов'язань про надання необхідної фінансової допомоги банку в рамках вжиття заходів з метою приведення діяльності проблемного банку у відповідність із вимогами законодавства у розмірі від п'яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

{Пункт 9 частини першої статті 73 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку з порушенням вимог статті 34 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі у банку в розмірі до 10 відсотків:

{Абзац шостий пункту 9 частини першої статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015; в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

номінальної вартості придбаних акцій (паїв) банку, якщо особа набула або збільшила пряму істотну участь у банку;

{Абзац пункту 9 частини першої статті 73 в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

номінальної вартості акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого особа набула або збільшила істотну участь у банку, якщо особа набула або збільшила опосередковану істотну участь у банку.

{Абзац пункту 9 частини першої статті 73 в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

Штраф за порушення порядку набуття або збільшення істотної участі у банку накладається на особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку, або на будь-яку з осіб у структурі власності банку, через яку така особа набула або збільшила істотну участь у банку.

{Абзац пункту 9 частини першої статті 73 в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

{Пункт частини першої статті 73 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

10) тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі у банку права голосу (тимчасова заборона права голосу);

{Пункт частини першої статті 73 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014; в редакції Закону№ 629-VIII від 16.07.2015}

11) тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади;

{Пункт частини першої статті 73 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

11-1) позбавлення генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій;

{Частину першу статті 73 доповнено пунктом 11-1 згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

12) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного;

{Пункт частини першої статті 73 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

13) відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

{Пункт частини першої статті 73 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

{Частина перша статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014}

{Частину другу статті 73 виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

Тимчасова заборона права голосу застосовується шляхом заборони використання права голосу:

щодо власника прямої істотної участі у банку - належних власнику істотної участі акцій (паїв) банку, а за порушення порядку набуття або збільшення істотної участі у банку - придбаних власником істотної участі акцій (паїв) банку;

щодо власника опосередкованої істотної участі у банку - акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого особа набула або збільшила істотну участь у банку.

{До Закону включено частину другу згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

Тимчасова заборона права голосу може бути застосована додатково до інших заходів впливу, передбачених частиною першою цієї статті.

{Закон доповнено новою частиною згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

У разі застосування тимчасової заборони права голосу Національний банк України призначає довірену особу, якій передається право голосу щодо відповідних акцій (паїв) і право будь-яким чином брати участь в управлінні банком.

{Частина статті 73 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012; в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

Національний банк України не має права призначати довіреною особою особу, яка є власником істотної участі в цьому банку.

{Частина статті 73 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Довірена особа зобов'язана під час голосування діяти в інтересах кваліфікованого та зваженого управління банком. Довірена особа зобов'язана протягом усього часу, упродовж якого вона зберігає свій статус, відповідати вимогам, установленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України щодо бездоганної ділової репутації.

{Частина статті 73 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Особу, яку на підставі розпорядження Національного банку України було відсторонено від посади або якій тимчасово заборонено користуватися правом голосу придбаних акцій (паїв), може бути поновлено на посаді або відновлено у використанні права голосу придбаних акцій (паїв) лише на підставі рішення Національного банку України.

{Частина сьома статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

{Частину статті 73 виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

Національний банк України в разі порушення банківською групою, відповідальною особою банківської групи, іншими учасниками банківської групи вимог цього Закону, нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників банку, наявності структури банківської групи, що унеможливлює здійснення нагляду на консолідованій основі, має право застосувати заходи впливу адекватно вчиненому порушенню, передбачені частиною першою цієї статті та/або будь-які зазначені нижче:

1) установлення для банківської групи підвищених економічних нормативів, лімітів та обмежень щодо здійснення окремих видів операцій;

2) заборона проведення операцій між банком та іншими учасниками банківської групи;

3) вимога до банку щодо відчуження часток участі в статутному капіталі дочірніх компаній, асоційованих компаній, які є членами банківської групи, розірвання угод, на підставі яких, за відсутності формального володіння, здійснюється вирішальний вплив на управління та/або діяльність цих осіб.

{Статтю 73 доповнено частиною згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Національний банк України в разі порушення небанківськими фінансовими установами, що входять до складу банківської групи, вимог цього Закону, нормативно-правових актів Національного банку України має право звернутися до державних органів, що здійснюють нагляд за такими особами, щодо вжиття до цих осіб адекватних заходів впливу.

{Статтю 73 доповнено частиною згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Стаття 74. Порядок застосування заходів впливу

Порядок застосування заходів впливу, встановлених статтею 73 цього Закону, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, встановлюється законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Заходи впливу до банків, філій іноземних банків, фізичних осіб, встановлені статтею 73 цього Закону, можуть бути застосовані Національним банком України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Заходи впливу до банків, філій іноземних банків за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення можуть бути застосовані Національним банком України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Рішення Національного банку України про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу є виконавчим документом та набирає законної сили з дня його прийняття. У разі невиконання такого рішення воно передається Національним банком України до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

{Стаття 74 в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

Розділ V

ПРОБЛЕМНИЙ ТА НЕПЛАТОСПРОМОЖНИЙ БАНК. ЛІКВІДАЦІЯ БАНКУ

Глава 15

КРИТЕРІЇ ВІДНЕСЕННЯ БАНКУ ДО ПРОБЛЕМНИХ ТА НЕПЛАТОСПРОМОЖНИХ

Стаття 75. Віднесення банку до категорії проблемних

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків:

щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або

значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів;

{Пункт 1 частини першої статті 75 в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014}

2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк;

{Пункт 2 частини першої статті 75 в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 78-VIII від 28.12.2014}

3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються:

за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів;

щодекади - два і більше разів;

{Пункт 4 частини першої статті 75 в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014}

4-1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;

{Частину першу статті 75 доповнено пунктом 4-1 згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку;

{Пункт 5 частини першої статті 75 в редакції Закону № 218-VIII від 02.03.2015}

6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов’язаними з банком особами.

{Пункт 6 частини першої статті 75 в редакції Закону № 218-VIII від 02.03.2015}

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

{Частина четверта статті 75 в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

Ця норма не поширюється на операції щодо виконання зобов’язань у міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах і системах розрахунків та на операції з цінними паперами, що здійснюються згідно із законодавством.

{Частина статті 75 в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Стаття 76. Віднесення банку до категорії неплатоспроможних

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

3) невиконання банком протягом п’яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов’язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних;

{Пункт 3 частини першої статті 76 в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

{Пункт 4 частини першої статті 76 виключено на підставі Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов’язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов’язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов’язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;

{Частину першу статті 76 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.

{Частину першу статті 76 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України"Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності та інформації до Кредитного реєстру в установленому Національним банком України порядку.

{Частина третя статті 76 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1586-VII від 04.07.2014№ 2277-VIII від 06.02.2018}

Банківський нагляд за перехідним банком, створеним відповідно до частини вісімнадцятоїстатті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", здійснюється Національним банком України у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

{Статтю 76 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Національний банк України поновлює банківський нагляд за банком у день отримання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення повноважень куратора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з приведенням діяльності банку у відповідність із вимогами банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності.

{Частина п'ята статті 76 в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014}

{Зміни до статті 76 див. в Законі № 4652-VI від 13.04.2012}

Глава 16

ЛІКВІДАЦІЯ БАНКУ

Стаття 77. Відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку

Банк може бути ліквідований:

1) за рішенням власників банку;

2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо:

1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

{Частину другу статті 77 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014 з урахуванням змін, внесених Законом № 78-VIII від 28.12.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за іні��іативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Стаття 78. Ліквідація банку з ініціативи власників

Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання банківської ліцензії.

Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

{Розділ V із змінами, внесеними згідно із Законами № 2740-III від 20.09.2001№ 1828-IV від 22.06.2004№ 3127-IV від 29.11.2005№ 3201-IV від 15.12.2005№ 3273-IV від 22.12.2005№ 639-VI від 31.10.2008№ 1617-VI від 24.07.2009№ 2856-VI від 23.12.2010№ 3011-VI від 04.02.2011№ 3024-VI від 15.02.2011№ 3385-VI від 19.05.2011№ 4841-VI від 24.05.2012; в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

Розділ VI

ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Стаття 79. Оскарження рішень Національного банку України

Банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.

{Частину другу статті 79 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

{Частину третю статті 79 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

{Частину четверту статті 79 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

{Частину п'яту статті 79 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

{Частину шосту статті 79 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

{Розділ VI із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

Розділ VII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Національний банк України має право встановлювати перехідні строки виконання передбачених цим Законом норм, які не повинні перевищувати загальних строків, передбачених цим Законом, якщо це дозволить банкам досягнути відповідності з вимогами цього Закону.

Банки, створені до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом двох років привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону.

Протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом Національний банк України зобов'язаний переоформити ліцензії банкам відповідно до класифікації операцій, передбачених цим Законом.

До процедури створення банку, надання ліцензії на здійснення банківських операцій, що почалися і не завершилися до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються положення цього Закону.

Процедура ліквідації банку, розпочата до дня набрання чинності цим Законом, завершується згідно з порядком, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими відповідно до цього Закону.

2. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України та Національному банку України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

4. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 25, ст. 281; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 20, ст. 276, № 47, ст. 644, № 48, ст. 656; 1993 р., № 10, ст. 76, № 11, ст. 83, № 19, ст. 209, № 24, ст. 272, № 26, ст. 277, № 29, ст. 307, ст. 308; 1994 р., № 12, ст. 60, № 27, ст. 222; 1995 р., № 14, ст. 90, ст. 93, № 21, ст. 154; 1996 р., № 3, ст. 11, № 7, ст. 28; 1997 р., № 3, ст. 7, № 4, ст. 24, № 8, ст. 63; 1998 р., № 10, ст. 36, № 14, ст. 61, № 26, ст. 149; 1999 р., № 37, ст. 334; 2000 р., № 35, ст. 282);

пункт 11 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 50, ст. 436);

статтю 62 Закону України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238; 2000 р., № 42, ст. 351);

Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 25, ст. 282; Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 52, ст. 467).

5. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" стаття 62 цього Закону застосовується з урахуванням того, що банки, які беруть участь у процедурі фінансової реструктуризації, мають право надавати інформацію, що містить банківську таємницю стосовно боржника, його поручителя (майнового поручителя), пов’язаних осіб боржника, без їхньої згоди іншим учасникам процедури фінансової реструктуризації, а також органам, що забезпечують проведення процедури фінансової реструктуризації (спостережній раді, секретаріату, арбітражному комітету (арбітру) відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

{Розділ VII доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 1414-VIII від 14.06.2016}

6. На період дії планів реструктуризації, затверджених відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію", Національний банк України не застосовує заходів впливу за порушення таких економічних нормативів: норматив короткострокової ліквідності, норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, нормативи інвестування, а також за порушення лімітів валютної позиції, якщо таке порушення сталося внаслідок участі банку у процедурі фінансової реструктуризації відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

{Розділ VII доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 1414-VIII від 14.06.2016}

7. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" Національний банк України за порушення банками положень цього Закону застосовує до них санкції, передбачені статтею 30 Закону України "Про фінансову реструктуризацію", у визначеному ним порядку.

{Розділ VII доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 1414-VIII від 14.06.2016}

8. У разі здійснення банком реструктуризації зобов’язань боржника відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" банк може встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні, нижчому за собівартість банківських послуг у цьому банку.

{Розділ VII доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 1414-VIII від 14.06.2016}

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ

7 грудня 2000 року

№ 2121-III

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.01.2004 № 22

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

29 березня 2004 р.

за № 377/8976

Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку

№ 132 від 15.04.2005

№ 407 від 18.10.2006

№ 296 від 15.05.2009

№ 154 від 18.05.2011

№ 122 від 30.03.2012

№ 590 від 28.12.2012

№ 221 від 09.04.2015

№ 8 від 09.02.2017

№ 71 від 27.07.2017

№ 106 від 25.10.2017

№ 133 від 18.12.2017

№ 38 від 11.04.2018}

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк України" та з метою приведення порядку здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті у відповідність до Цивільного кодексу УкраїниГосподарського кодексу України Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті(додається).

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Правління Національного банку України від 29.03.2001 № 135 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 за № 368/5559;

постанову Правління Національного банку України від 01.08.2001 № 318 "Про затвердження Змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14.09.2001 за № 818/6009;

пункт 1.13 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2001 № 495 "Про приведення у відповідність до законодавства про судочинство нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.12.2001 за № 1022/6213;

постанову Правління Національного банку України від 10.05.2002 № 173 "Про затвердження Змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24.05.2002 за № 448/6736;

постанову Правління Національного банку України від 12.02.2003 № 45 "Про внесення змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17.02.2003 за № 121/7442;

постанову Правління Національного банку України від 26.02.2003 № 66 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 12.03.2003 за № 197/7518;

постанову Правління Національного банку України від 16.04.2003 № 149 "Про затвердження Змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 08.05.2003 за № 357/7678;

постанову Правління Національного банку України від 04.06.2003 № 227 "Про затвердження Змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 11.06.2003 за № 475/7796.

3. Департаменту платіжних систем (В.М.Кравець) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків України для використання в роботі, а банкам - до відома своїх клієнтів.

4. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Голова

С.Л. Тігіпко

ЗАТВЕРДЖЕНО  Постанова Правління  Національного банку України  21.01.2004 № 22 Зареєстровано в Міністерстві  юстиції України  29 березня 2004 р.  за № 377/8976 ІНСТРУКЦІЯ  про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті {У тексті Інструкції та додатках до неї слова "орган державної податкової служби", "орган Державної казначейської служби України" у всіх відмінках і числах замінено відповідно словами "орган доходів і зборів", "орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів" у відповідних відмінках і числах згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

{У тексті Інструкції та додатках до неї слова "орган доходів і зборів" у всіх відмінках і числах замінено словами "контролюючий орган" у відповідних відмінках і числах згідно з Постановою Національного банку № 71 від 27.07.2017}

Глава 1. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України""Про банки і банківську діяльність""Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"Цивільного кодексу УкраїниГосподарського кодексу УкраїниПодаткового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк).

{Пункт 1.1 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 132 від 15.04.2005, № 122 від 30.03.2012}

1.2. Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

{Пункт 1.2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 132 від 15.04.2005, № 154 від 18.05.2011}

1.3. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.

{Пункт 1.3 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 122від 30.03.2012}

1.4. Терміни в цій Інструкції вживаються в такому значенні:

{Абзац другий пункту 1.4 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 38 від 11.04.2018}

{Абзац третій пункту 1.4 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 38 від 11.04.2018}

{Абзац четвертий пункту 1.4 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 38 від 11.04.2018}

банк платника/отримувача/стягувача - банк, що обслуговує платника/отримувача/стягувача;

банк-емітент - банк, що видав розрахунковий чек (розрахункову чекову книжку);

{Абзац третій пункту 1.4 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 38 від 11.04.2018}

безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді;

{Абзац п'ятий пункту 1.4 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 38 від 11.04.2018}

відповідальний виконавець - працівник банку, який відповідно до своїх службових обов'язків має повноваження вчиняти від імені банку певні дії, пов'язані із здійсненням розрахунків;

відповідний рахунок/відповідний позабалансовий рахунок - рахунок, визначений відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за № 919/9518 (із змінами);

{Абзац сьомий пункту 1.4 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 38 від 11.04.2018}

власник рахунку в банку (далі - власник рахунку) - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому;

дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в банку, що обслуговує отримувача, або в установі - члені платіжної системи;

дистанційне обслуговування - комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта;

дистанційне розпорядження - розпорядження банку виконати певну операцію, яке передається клієнтом за погодженим каналом доступу, без відвідання клієнтом банку;

документи, що засвідчують особу, - паспорт громадянина України, для громадян інших країн - паспортний документ, посвідка на проживання особи без громадянства та інші, визначені законодавством, документи;

електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами;

{Абзац тринадцятий пункту 1.4 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 38 від 11.04.2018}

інкасове доручення (розпорядження) - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (контролюючий орган) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача;

{Пункт 1.4 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 122 від 30.03.2012}

інкасування (інкасо) - здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах;

клієнт - особа, яка має рахунок у банку або користується його послугами;

код банку - реквізит банку, визначений і включений до довідника банківських установ України згідно з нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють питання міжбанківських розрахунків в Україні;

код платника/отримувача - ідентифікаційний код або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта, якщо фізична особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова";

{Пункт 1.4 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011, в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

кошти грошові (далі - кошти) - грошова одиниця України, яка виконує функцію засобу платежу та обліковується на рахунках у банках;

меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку;

надсилання (відсилання) паперового розрахункового документа та інших документів у паперовій формі, які надаються разом з ним, означає таке:

для банків - передавання підприємству зв'язку чи іншому спеціалізованому підприємству для відправлення засобами спецзв'язку (кур'єрською, фельд'єгерською поштою тощо) згідно з правилами приймання, оброблення та доставки кореспонденції банківських установ спецзв'язком Державного комітету зв'язку та інформатизації України;

для інших, крім банків, учасників безготівкових розрахунків - доставляння їх представником (фізичною особою - також особисто) або передавання підприємству зв'язку чи іншому спеціалізованому підприємству для відправлення засобами спецзв'язку (кур'єрською, фельд'єгерською поштою тощо) згідно з правилами приймання, оброблення та доставки кореспонденції банківських установ спецзв'язком Державного комітету зв'язку та інформатизації України або передавання підприємству зв'язку для відправлення рекомендованим чи цінним листом відповідно до правил користування послугами поштового зв'язку України;

неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів;

неналежний стягувач - особа, що не має визначених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" підстав для ініціювання переказу коштів з рахунку платника;

обслуговуючий банк (банк, що обслуговує) - банк, у якому відкрито рахунок учаснику безготівкових розрахунків та/або який здійснює для нього на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Обслуговування установ та організацій, оплата видатків яких здійснюється з єдиного казначейського рахунку, виконує також орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

{Абзац пункту 1.4 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

отримувач/одержувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу в готівковій формі;

операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та за наявності технічної можливості здійснюється їх оброблення, передавання і виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах;

{Абзац пункту 1.4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою -учасником платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах;

{Абзац пункту 1.4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

підприємства - юридичні особи незалежно від форми власності (у тому числі органи державної влади та установи й організації, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету), філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, у тому числі структурні підрозділи, виділені в процесі приватизації, виборчі фонди (політичних партій, виборчих блоків партій та кандидатів у депутати), представництва юридичних осіб-нерезидентів, іноземних інвесторів, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності;

платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання обтяжувача чи отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача;

{Абзац тридцять перший пункту 1.4 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 38 від 11.04.2018}

платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача;

платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача;

платіжні інструменти - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунку платника;

платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою коштів;

помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача;

розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача;

розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів;

розрахунково-касове обслуговування - надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунку(ок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором, форму та зміст якого банк розробляє самостійно;

списання договірне (далі - договірне списання) - списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом;

списання примусове (далі - примусове списання коштів) - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом;

сума переказу - відповідна сума коштів, яка в результаті переказу має бути зарахована на рахунок отримувача або видана йому в готівковій формі;

супровідні документи - документи, подання яких разом із розрахунковим документом передбачене цією Інструкцією або договором, укладеним між банком та клієнтом;

учасники безготівкових розрахунків - банки та їх філії, підприємства, фізичні особи та інші клієнти банку, з рахунків яких списуються або на рахунки яких зараховуються кошти;

{Абзац пункту 1.4 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

фізичні особи - фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання;

{Абзац пункту 1.4 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

чекодавець - підприємство або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його;

чекодержатель - підприємство або фізична особа, яка є отримувачем коштів за чеком.

{Пункт 1.4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

1.5. Учасники безготівкових розрахунків відкривають рахунки в порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку з питань відкриття та використання рахунків, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями.

{Абзац перший пункту 1.5 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 38 від 11.04.2018}

{Абзац другий пункту 1.5 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

Порядок проведення розрахункових операцій за цими рахунками регулюється цією Інструкцією, іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

{Абзац четвертий пункту 1.5 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

1.6. Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на банківському рахунку.

{Абзац другий пункту 1.6 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 133 від 18.12.2017}

{Абзац третій пункту 1.6 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

У випадках, передбачених законодавством України, клієнт може здійснювати платежі в інтересах третіх осіб.

1.7. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

{Пункт 1.7 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 122від 30.03.2012}

1.8. Платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією. Платники - фізичні особи мають право оформляти доручення про списання коштів зі своїх рахунків у довільній формі, погодженій у договорі з банком.

{Абзац перший пункту 1.8 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 296 від 15.05.2009}

Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку на бланках розрахункових документів, види яких передбачені договором банківського рахунку чи іншим договором, у якому обумовлено право банку здійснювати договірне списання коштів, а також у вигляді електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком.

Банк для здійснення розрахункових операцій може формувати електронні розрахункові документи.

{Абзац четвертий пункту 1.8 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

{Пункт 1.8 в редакції Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005}

1.9. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Для списання коштів з рахунку платника банк платника застосовує платіжні інструменти, які визначені цією главою, згідно з нормативно-правовими актами Національного банку та внутрішніми процедурами банку.

1.10. Платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платників/інкасові доручення (розпорядження) банки приймають незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконують їх у межах залишку коштів згідно з главами 2 та 12 цієї Інструкції.

{Пункт 1.10 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 122 від 30.03.2012}

1.11. Якщо немає/недостатньо коштів на рахунку платника, то банк не здійснює облік заборгованості платника, несплаченої в строк, та не веде реєстр розрахункових документів, неоплачених у строк у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника, за винятком здійснення банком таких операцій в межах укладених ним цивільно-правових договорів і в порядку, визначеному цими договорами.

1.12. Банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України строк зобов'язаний:

узяти розрахунковий документ платника/стягувача/отримувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу/отримувачу про невиконання його розрахункового документа в установлений законодавством України строк (додаток 21);

{Пункт 1.12 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

1.13. Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді.

Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів:

меморіального ордера (додаток 1);

{Абзац третій пункту 1.13 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

платіжного доручення (додаток 2);

платіжної вимоги-доручення (додаток 3);

платіжної вимоги (додаток 4);

розрахункового чека (додатки 5 та 6);

{Абзац восьмий пункту 1.13 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 38 від 11.04.2018}

інкасового доручення (розпорядження) (додаток 22).

{Пункт 1.13 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 122 від 30.03.2012}

За однотипними операціями банки можуть складати зведені меморіальні ордери відповідно до вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку з організації операційної діяльності в банках України, і внутрішніх процедур банку.

{Пункт 1.13 глави 1 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 407від 18.10.2006}

Використання векселів та електронних платіжних засобів регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.

{Абзац пункту 1.13 в редакції Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

1.14. Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають передбачені цією главою платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

Банк під час здійснення розрахункових операцій застосовує платіжні інструменти, що визначені цією главою, згідно із нормативно-правовими актами Національного банку та внутрішніми процедурами банку.

1.15. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

За несвоєчасне списання/зарахування коштів з/на рахунків(и) клієнтів банки несуть відповідальність згідно із законодавством України та укладеними договорами.

Платник несе відповідальність перед банком, що його обслуговує, згідно з укладеним між ними договором.

1.16. Платники самостійно нараховують пеню на несвоєчасно сплачені ними суми податкового боргу, оформляючи і подаючи до банку окреме платіжне доручення про сплату пені.

У платіжному дорученні про сплату пені в реквізиті "Призначення платежу" зазначається таке: "Пеня за прострочення ... (вид платежу)", а також номер, дата і сума розрахункового документа про сплату податкового боргу, за прострочення якого нараховано пеню. Крім того, у цьому реквізиті платіжного доручення платник може наводити розрахунок суми пені з посиланням на закон, згідно з яким установлено її розмір.

1.17. Банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунком клієнта в разі накладення на кошти арешту відповідно до законодавства України. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без установлення такої суми.

{Абзац перший пункту 1.17 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

Банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунками клієнтів на підставі рішення суду, яке винесене за зверненням контролюючого органу і надійшло до банку безпосередньо від суду або контролюючого органу після отримання рішення суду. Банк здійснює поновлення видаткових операцій за рахунком клієнта на підставі рішення податкового керуючого або суду.

{Пункт 1.17 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 590 від 28.12.2012}

Банк зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта, щодо якого в цьому банку є публічне обтяження рухомого майна, яке накладене державним/приватним виконавцем, на суму такого обтяження, та відновлює видаткові операції за рахунком у випадку, визначеному Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у порядку, визначеному договором банківського рахунку та внутрішніми процедурами банку.

{Пункт 1.17 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

Зупинення фінансових операцій клієнта, щодо яких є мотивована підозра, що вони пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, чи щодо яких застосовані міжнародні санкції, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовим актом Національного банку з питання здійснення банками фінансового моніторингу.

{Пункт 1.17 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

{Пункт 1.17 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

{Пункт 1.18 виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

{Пункт 1.19 виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

{Пункт 1.20 виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

{Пункт 1.21 виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

{Пункт 1.22 виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

{Пункт 1.23 виключено на підставі Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005}

{Пункт 1.24 виключено на підставі Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005}

{Пункт 1.25 виключено на підставі Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005}

{Пункт 1.26 виключено на підставі Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005}

{Пункт 1.27 виключено на підставі Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005}

1.18. Законодавством України і договорами можуть бути передбачені додаткові санкції, крім зазначених у цій главі, за окремі порушення під час виконання грошових зобов'язань або здійснення примусового списання коштів.

1.19. Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов'язкових платежів).

{Абзац перший пункту із змінами внесеними згідно з Постановами Національного банку № 132 від 15.04.2005, № 154 від 18.05.2011}

Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України.

Спірні питання між банками та їх клієнтами розглядаються ними відповідно до законодавства України.

Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

{Пункт із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

1.20. Банк має право перераховувати кошти, що внесені до каси банку різними платниками для переказу на рахунок одного отримувача, відповідно до укладених договорів між банком та отримувачем коштів за одним розрахунковим документом на загальну суму з обов'язковим наданням отримувачу всієї інформації про переказ кожного платника способом, визначеним у договорі.

Банк має право здійснити переказ кожної суми за окремими розрахунковими документами з обов'язковим зазначенням у реквізиті "Призначення платежу" інформації, зазначеної платником у реквізитах "Платник" та "Призначення платежу" документа на переказ готівки.

{Главу 1 доповнено пунктом 1.20 згідно з Постановою Національного банку № 296 від 15.05.2009}

1.21. Платник, якщо це передбачено договором між банком і платником, має право перерахувати кошти на рахунок банку для подальшого їх переказу цим банком на рахунки отримувачів у порядку, визначеному договором. Банк ініціює переказ цих коштів на підставі власних/ого розрахункових/ого документів/а.

{Главу 1 доповнено пунктом 1.21 згідно з Постановою Національного банку № 296 від 15.05.2009}

1.22. Банк приймає від платника розрахунковий документ на переказ коштів за договорами про закупівлі за товари, роботи і послуги відповідно до вимог Законів України "Про публічні закупівлі" та "Про банки і банківську діяльність".

{Главу 1 доповнено новим пунктом 1.22 згідно з Постановою Національного банку № 154від 18.05.2011, в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

1.23. Банк, який у випадках, передбачених Податковим кодексом України, виконує функцію податкового агента, списує кошти з рахунку платника в порядку, визначеному внутрішніми процедурами банку.

{Главу 1 доповнено новим пунктом 1.23 згідно з Постановою Національного банку № 154від 18.05.2011}

Глава 2. Загальні правила документообігу

2.1. Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 7 до цієї Інструкції та відповідних її глав.

У бланках форм розрахункових документів допускається застосування як слова "отримувач", так і слова "одержувач".

2.2. Бланки розрахункових документів (крім розрахункових чеків, що належать до документів суворого обліку та/або виготовляються і розповсюджуються централізовано) виготовляються на папері формату А4 або А5 будь-яким способом (друкарським, з використанням комп'ютерної техніки тощо) за умови обов'язкового забезпечення наявності та схематичного розташування всіх елементів (рамки, лінії, текстові елементи тощо, за винятком цифр у квадратних дужках, що позначають номери реквізитів) згідно із зразками, наведеними в додатках до цієї Інструкції.

Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою.

2.3. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

{Пункт 2.3 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

2.4. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 7 до цієї Інструкції:

{Абзац перший пункту 2.4 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 154 від 18.05.2011, № 122 від 30.03.2012}

банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника" та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення);

{Абзац другий пункту 2.4 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

банк отримувача - заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача", "Код банку отримувача" та "Підписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення);

{Абзац третій пункту 2.4 глави 2 із змінами, внесеними згідно з ПостановоюНаціонального банку № 106 від 25.10.2017}

банк стягувача - заповнення таких реквізитів: "Стягувач", "Код стягувача", "Рахунок стягувача", "Банк стягувача", "Код банку стягувача", а також "М.П. стягувача" та "Підписи стягувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).

2.5. Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 56 і 12 та додатка 7 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції.

{Абзац перший пункту 2.5 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 122 від 30.03.2012}

Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо:

у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту "Дата валютування";

немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено законами України, цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів;

{Абзац четвертий пункту 2.5 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України;

{Абзац п'ятий пункту 2.5 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції.

{Абзац шостий пункту 2.5 в редакції Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 122 від 30.03.2012}

У разі недотримання банками вимог, викладених у цьому пункті та в пункті 2.4 цієї глави, відповідальність за шкоду, завдану платнику (отримувачу, стягувачу), покладається на банк, що обслуговує платника (отримувача, стягувача).

2.6. Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків, з використанням електронно-обчислювальних і друкарських машин (далі - технічні засоби) за один раз.

{Абзац перший пункту 2.6 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою № 296 від 15.05.2009}

Дозволяється заповнення розрахункового документа власноручно.

{Пункт 2.6 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

2.7. Примірник розрахункового документа, реєстр платіжних вимог, які залишаються в банку, мають містити підписи/підпис відповідальних/відповідальної осіб/особи, зразки підписів яких/якої заявлені банку в картці із зразками підписів.

{Пункт 2.7 глави 2 в редакції Постанов Національного банку № 407 від 18.10.2006, № 296від 15.05.2009, № 106 від 25.10.2017}

2.8. Під час підписування розрахункового документа не дозволяється використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів.

2.9. Банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

2.10. Клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

{Абзац перший пункту 2.10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

{Абзац другий пункту 2.10 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

2.11. Якщо закінчення строку для пред'явлення розрахункового документа в банк припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається робочий день, наступний за неробочим.

2.12. Розрахункові документи приймаються банками без обмеження їх максимальної або мінімальної суми, крім випадків, передбачених чинним законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.

2.13. Банки приймають до виконання лише розрахункові документи:

своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів;

клієнтів інших банків або органів державного казначейства, якщо документи надсилають безпосередньо інші банки або органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;

{Абзац третій пункту 2.13 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) стягувача, на яких є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує цього стягувача, якщо він доставляє їх у банк платника самостійно (посильним, рекомендованим або цінним листом тощо).

{Абзац четвертий пункту 2.13 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 122 від 30.03.2012}

Розрахункові документи, оформлені своїми клієнтами, банк приймає протягом часу, визначеного в договорах банківського рахунку цих клієнтів. Розрахункові документи, оформлені клієнтами інших банків або органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, банк приймає протягом операційного дня.

{Абзац п'ятий пункту 2.13 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

{Пункт 2.13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

2.14. Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

{Абзац другий пункту 2.14 глави 2 виключено на підставі Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати:

{Абзац пункту 2.14 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку;

{Абзац пункту 2.14 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

{Абзац пункту 2.14 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

2.15. Порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

{Пункт 2.15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

2.16. Банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення у випадках, установлених статтею 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Банк повертає клієнту платіжне доручення без виконання і на зворотному боці платіжного доручення проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на статтю 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та на цей пункт), який засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку.

{Пункт 2.16 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 154 від 18.05.2011, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

2.17. Банк зобов'язаний/має право відмовитися від виконання платіжного доручення платника за фінансовою операцією у випадках, установлених статтею 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Банк повертає клієнту платіжне доручення без виконання і на зворотному боці платіжного доручення проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на статтю 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та на пункт 2.17 глави 2 цієї Інструкції), який засвідчується підписами відповідального виконавця, відповідального працівника банку або працівника, уповноваженого відповідальним працівником банку, та відбитком штампа банку.

{Пункт 2.17 глави 2 в редакції Постанов Національного банку № 154 від 18.05.2011, № 8 від 09.02.2017}

2.18. У разі відмови виконати платіжну вимогу, оформлену стягувачем, обтяжувачем або отримувачем (якщо договірне списання коштів), банк у день її надходження має зробити на її зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої платіжна вимога не може бути виконана, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати цю платіжну вимогу в орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів чи банк, від якого вона надійшла.

{Абзац перший пункту 2.18 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 154 від 18.05.2011, № 38 від 11.04.2018}

Якщо причиною повернення платіжної вимоги є неправильно зазначене найменування банку платника, то банк на зворотному боці платіжної вимоги зазначає його правильне найменування.

{Абзац другий пункту 2.18 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 154 від 18.05.2011}

Якщо платіжну вимогу стягувач доставляє в банк платника самостійно (посильним, рекомендованим або цінним листом тощо), то банк повертає її рекомендованим чи цінним листом.

2.19. Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

{Абзац другий пункту 2.19 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

{Пункт 2.19 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132від 15.04.2005; в редакції Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

2.20. Якщо платіжні вимоги на примусове списання коштів надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці платіжні вимоги з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих платіжних вимог недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до глави 5 цієї Інструкції.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці платіжні вимоги повертаються без виконання згідно з пунктом 2.18 цієї глави.

2.21. Платіжні вимоги, які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то вони цього самого дня виконуються частково відповідно до пункту 5.10 глави 5 цієї Інструкції. Якщо на його початок на рахунку платника не буде коштів для виконання платіжних вимог, то такі документи цього самого дня повертаються відповідно до пункту 2.18 цієї глави.

{Пункт 2.21 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

2.22. Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження згідно зі статтею 1072 Цивільного кодексу України та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

{Пункт 2.22 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 133 від 18.12.2017}

2.23. Розрахункові документи, надані клієнтом обслуговуючому банку для інкасування, надсилаються цим банком до банку платника в день їх надходження або, якщо документи надійшли після операційного часу, - наступного робочого дня.

{Пункт 2.23 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 38 від 11.04.2018}

2.24. Списання коштів (і в повній, і в частковій сумі) з рахунку платника здійснюється на підставі примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника.

{Абзац перший пункту 2.24 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 296 від 15.05.2009}

На вимогу клієнта банк надає довідку про виконання (часткове виконання) платіжної вимоги, що підписується уповноваженою(ими) особою(ами), або примірник підписаної нею(ними) платіжної вимоги, на підставі якої здійснено оплату.

{Абзац другий пункту 2.24 в редакції Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005}

Інші примірники розрахункового документа, але не менше ніж один (за винятком розрахункових чеків), банк передає платнику.

Умови (строки, періодичність тощо) передавання розрахункових документів, у тому числі електронних розрахункових документів, що підтверджують списання/зарахування коштів з/на рахунків(и) клієнтів банку або підтверджують прийняття документів на інкасо та інших документів, визначаються в договорах банківського рахунку клієнтів з урахуванням вимог цієї Інструкції.

{Абзац четвертий пункту 2.24 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

{Пункт 2.24 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

2.25. Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

Банк може виконувати платіжні доручення клієнтів з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнтів протягом операційного дня (поточні надходження), якщо це визначено в договорі банківського рахунку.

{Пункт 2.25 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

2.26. Банк платника може робити в розрахункових документах виправлення реквізитів у разі:

часткового виконання платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження). Реквізит "Сума" виправляється згідно з пунктом 5.10 глави 5 та пунктом 11.9 глави 11 цієї Інструкції;

{Абзац другий пункту 2.26 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005; в редакції Постанови Національного банку № 122 від 30.03.2012}

зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією банку, зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог законодавства) номера рахунку платника, найменування та коду банку платника. На звороті цього розрахункового документа зазначаються дата внесення виправлень, пункт цієї Інструкції, згідно з яким вони вносяться, підстава для їх унесення, і це засвідчується підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.

{Абзац третій пункту 2.26 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 296 від 15.05.2009, № 8 від 09.02.2017}

2.27. У разі порушення судом провадження у справі про банкрутство на час уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банк повертає без виконання платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платника/інкасові доручення (розпорядження) (у порядку, установленому пунктом 2.18 глави 2 та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції), крім платіжних вимог на примусове списання коштів, на які згідно із цим законом не поширюється дія мораторію.

{Пункт 2.27 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

2.28. У разі отримання банком постанови суду, яка надійшла від суду або арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) про визнання платника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банк повертає без виконання:

платіжні доручення платника, який визнаний банкрутом (у порядку, установленому пунктом 2.15 глави 2 цієї Інструкції);

платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) (у порядку, установленому пунктом 2.18 глави 2 та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції);

судові рішення/постанови державного/приватного виконавця про арешт коштів на рахунках платника, які надходитимуть до банку після отримання ним постанови суду про визнання платника банкрутом та які вже прийняті банком до виконання і обліковуються на відповідних позабалансових рахунках.

{Пункт 2.28 глави в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

2.29. Платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, ��о його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку.

Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

2.30. Банк платника в разі надходження запиту (на паперових або електронних носіях) від банку, що обслуговує стягувача, не пізніше ніж наступного робочого дня після дня отримання такого запиту повідомляє останньому дату надходження в банк платника платіжної вимоги стягувача на примусове списання коштів, а в разі його повернення - дату повернення.

{Абзац перший пункту 2.30 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

Банк ініціатора зобов'язаний на вимогу ініціатора письмово повідомити про стан виконання його доручення, що міститься на відповідному документі на переказ.

2.31. Банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей.

{Абзац перший пункту 2.31 в редакції Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005}

Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування". Банк має забезпечити зберігання належним чином оформленої/го (засвідченої/го підписом відповідального виконавця чи електронним цифровим підписом) паперової копії електронного розрахункового документа чи електронного розрахункового документа.

{Абзац другий пункту 2.31 в редакції Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 296 від 15.05.2009, № 154 від 18.05.2011}

{Абзац третій пункту 2.31 виключено на підставі Постанови Національного банку № 132від 15.04.2005}

2.32. Для встановлення належного отримувача банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою.

{Абзац перший пункту 2.32 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

У разі надання банком платника уточнених даних щодо номера рахунку та/або коду отримувача з метою зарахування коштів на його рахунок банк отримувача оформляє меморіальний ордер на підставі електронного розрахункового документа та уточнених даних банку платника щодо номера рахунку та/або коду отримувача. У реквізиті "Призначення платежу" меморіального ордера банк отримувача зазначає номер і дату електронного розрахункового документа та повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього документа. Документ про уточнені дані щодо номера рахунку та/або коду отримувача зберігається разом із паперовою копією електронного розрахункового документа або в електронній формі.

{Абзац другий пункту 2.32 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 296 від 15.05.2009, № 154 від 18.05.2011}

На вимогу отримувача банк надає йому паперову копію електронного розрахункового документа, реквізити якого уточнювалися, та копію документа про уточнені дані.

Якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення.

{Абзац четвертий пункту 2.32 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

Відповідальність за шкоду, завдану суб'єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

{Пункт 2.32 в редакції Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005}

2.33. Якщо кошти зараховані на рахунок "Кредитові суми до з'ясування" унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку "Кредитові суми до з'ясування" не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення.

{Абзац перший пункту 2.33 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

Якщо кошти зараховані на рахунок "Кредитові суми до з'ясування" унаслідок зміни з ініціативи банку отримувача (у зв'язку із зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог нормативно-правових актів Національного банку) номера рахунку отримувача, то банк отримувача перераховує кошти з цього рахунку на рахунок отримувача не пізніше наступного робочого дня після їх надходження.

Операцію з перерахування коштів з рахунку "Кредитові суми до з'ясування" на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

На вимогу отримувача банк надає йому паперову копію електронного розрахункового документа, кошти за яким були зараховані на рахунок "Кредитові суми до з'ясування".

{Пункт 2.33 в редакції Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005}

2.34. Якщо реквізит електронного розрахункового документа код отримувача містить п'ять дев'яток, то банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний перевірити тільки номер рахунку отримувача, що зазначений в електронному розрахунковому документі. У цьому разі банк зараховує кошти лише за номером рахунку, якщо цей номер належить фізичній особі.

{Пункт 2.34 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154від 18.05.2011}

2.35. Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

2.36. Якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги отримувач, якому призначалися кошти, має право в порядку, установленому законодавством України, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним отримувачем.

Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення про помилковий переказ (далі в цій главі - повідомлення), яке надсилає банк неналежному отримувачу, наведена в додатку 20 до цієї Інструкції.

2.37. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, отримавши повідомлення, передає його (у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня) отримувачу під підпис або надсилає рекомендованим листом.

Переказану неналежним отримувачем згідно з повідомленням суму коштів банк направляє на погашення дебіторської заборгованості. У разі несвоєчасного повернення неналежним отримувачем коштів банк, що надсилав повідомлення, має право вимагати в установленому законодавством України порядку сплати цим отримувачем пені у визначеному законодавством України розмірі.

У разі неповернення коштів неналежним отримувачем добровільно банк, з вини якого кошти зараховані цьому отримувачу не за призначенням, стягує їх в судовому порядку.

Спори між банком, з вини якого здійснено помилковий переказ коштів, та неналежним отримувачем цих коштів вирішуються в судовому порядку.

2.38. Банк, з вини якого кошти списано з рахунку неналежного платника, зобов'язаний повернути на рахунок цього платника помилково списану суму, за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншу відповідальність.

{Абзац перший пункту 2.38 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

Повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку платника без законних підстав або з ініціативи неналежного стягувача, або в разі порушення банком умов договору банківського рахунку чи іншого договору про надання банківських послуг в частині здійснення договірного списання, або внаслідок інших помилок банку, здійснюється в судовому порядку. За списання коштів з рахунку платника без законних підстав банк має сплатити платнику пеню у визначеному законодавством України розмірі, якщо договором не передбачено іншої відповідальності.

{Пункт 2.38 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

2.39. Працівники банку, з вини яких здійснено помилковий переказ коштів, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Глава 3. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

3.1. Платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити:

назву документа;

дату складання і номер;

прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;

{Абзац п'ятий пункту 3.1 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

найменування та код банку платника;

найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку;

{Абзац сьомий пункту 3.1 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

найменування та код банку отримувача;

суму цифрами та словами;

призначення платежу;

підпис платника.

{Пункт 3.1 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

3.2. Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Банк платника не приймає платіжного доручення, якщо дата валютування визначена пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

3.3. Банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування.

Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений датою валютування.

Якщо дата валютування припадає на неробочий день, то банк отримувача зараховує кошти на його рахунок на початок першого робочого дня, наступного за днем, який визначений датою валютування.

Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

3.4. Платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів.

Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього самого операційного дня перераховує кошти з відповідного рахунку на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.

{Абзац другий пункту 3.4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

3.5. Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

{Пункт 3.5 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

3.6. Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. Договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень.

{Пункт 3.6 глави 3 в редакції Постанов Національного банку № 407 від 18.10.2006, № 296від 15.05.2009}

3.7. Фізичні особи використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних та вкладних/депозитних рахунків згідно з режимом використання цих рахунків, що встановлений нормативно-правовими актами Національного банку з питань порядку відкриття та використання рахунків, без будь-яких підтвердних документів.

3.8. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

{Пункт 3.8 в редакції Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005}

3.9. Банк приймає від платника платіжні доручення та інші розрахункові документи, грошовий чек на перерахування (видачу) коштів для виплати заробітної плати в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням із Національним банком та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

{Абзац перший пункту 3.9 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

Банк не перевіряє правильність нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску. Відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несе платник.

Платник, який перебуває на казначейському обслуговуванні, подає до банку, у якому відкрито рахунок для обліку коштів, що перераховуються Державною казначейською службою України для здійснення цільових виплат готівкою, лише грошовий чек на отримання заробітної плати.

{Пункт 3.9 в редакції Постанов Національного банку № 132 від 15.04.2005, № 154 від 18.05.2011}

3.10. Банк приймає розрахункові документи на виплату оподатковуваного доходу, визначеного розділом IV Податкового кодексу України, лише за умови одночасного подання податковим агентом розрахункового документа на перерахування до бюджету утриманого податку на доходи фізичних осіб із суми доходу або документального підтвердження їх сплати раніше.

{Абзац перший пункту 3.10 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 122 від 30.03.2012, № 590 від 28.12.2012}

Якщо податковий агент перераховує на рахунки працівників підприємства, що відкриті в банках, дохід, з якого згідно з Податковим кодексом України не утримується податок на доходи фізичних осіб, то в реквізиті "Призначення платежу" розрахункового документа має бути зазначено, що дохід не підлягає оподаткуванню.

{Пункт 3.10 глави 3 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 590 від 28.12.2012}

Документальним підтвердженням про сплату податковим агентом утриманого податку на доходи фізичних осіб із суми заробітної плати є примірник платіжного доручення (документа на переказ) про його перерахування, у якому в реквізиті "Призначення платежу" платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит "Дата виконання".

{Абзац пункту 3.10 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 122 від 30.03.2012}

Банк не перевіряє правильність нарахування та своєчасність сплати податковим агентом податку до бюджету.

{Абзац пункту 3.10 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 122 від 30.03.2012}

{Главу 3 доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

3.11. Якщо фізична особа не має рахунку в банку, то розрахунки з нею платник може здійснювати, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою.

У реквізиті "Призначення платежу" такого платіжного доручення платник обов'язково має зазначати повністю прізвище, ім'я та по батькові цієї фізичної особи, інша інформація надається за бажанням платника.

3.12. Виплата коштів з цього рахунку здійснюється згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку з питань готівкового обігу.

Якщо банк не здійснив виплату готівкою тих коштів, що переказані отримувачу (фізичній особі) на відповідний рахунок, унаслідок його неявки протягом 30 робочих днів з дня надходження цих коштів до банку або зазначеної платником дати валютування, то банк отримувача зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути їх платнику (ініціатору). За недотримання цих строків банк отримувача несе відповідальність згідно із законодавством України.

{Абзац другий пункту із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

3.13. Якщо фізична особа не має рахунку в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв'язку шляхом перерахування відповідної суми на рахунок з переказних операцій підприємства зв'язку.

Через підприємства поштового зв'язку здійснюються перекази:

на ім'я окремих фізичних осіб - коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар тощо);

підприємствам - коштів на виплату заробітної плати, для організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції тощо в тих населених пунктах, у яких немає банків.

3.14. Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, у якому зазначає реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунку якого сплачуватимуться перекази їх отримувачам, та номери списків отримувачів коштів.

3.15. Взаємовідносини між підприємствами зв'язку, платниками та отримувачами, що стосуються здійснення підприємствами зв'язку переказу коштів, регулюються відповідними нормативно-правовими актами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Глава 4. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень

4.1. Платіжні вимоги-доручення (далі - вимога-доручення) можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

4.2. Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів, викладеними в додатку 7 до цієї Інструкції, і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках.

Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах.

4.3. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину згідно з вимогами додатка 7 до цієї Інструкції (від руки чи із застосуванням технічних засобів - незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує.

4.4. Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку.

4.5. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

4.6. Причини неоплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та отримувачем коштів без втручання банку.

Глава 5. Примусове списання коштів

{Назва глави 5 в редакції Постанови Національного банку № 154 від 18.05.2011}

5.1. Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом.

{Пункт 5.1 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154від 18.05.2011}

5.2. Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Примусове списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

{Абзац другий пункту 5.2 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо це передбачено договором між банком та органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, або повертаються стягувачу без виконання відповідно до пункту 2.18 глави 2 цієї Інструкції.

{Абзац третій пункту 5.2 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

5.3. Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі [орган державної виконавчої служби (державні виконавці) та приватні виконавці] на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

{Пункт 5.3 глави 5 в редакції Постанови Національного банку № 154 від 18.05.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 122 від 30.03.2012, № 8 від 09.02.2017}

5.4. За необґрунтованість примусового списання коштів, недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, стягувач несе відповідальність згідно із законодавством України.

5.5. Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу за формою, наведеною в додатку 4, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції та цій главі.

У реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа. Якщо в реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги зазначено характер сум, що підлягають списанню згідно з виконавчим документом, то платіжна вимога виконується відповідно до пункту 2.22 глави 2 цієї Інструкції. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не подається.

5.6. Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою, наведеною в додатку 8 до цієї Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції.

Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

5.7. Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання коштів. Крім того, стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Один примірник реєстру платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує стягувача.

{Пункт 5.7 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 296від 15.05.2009}

5.8. Якщо стягувач сам надсилає до банку платника (відповідно до пункту 2.13 глави 2 цієї Інструкції) платіжну вимогу на примусове списання коштів, то банк, що обслуговує стягувача, повертає стягувачу всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру. Примірник реєстру платіжних вимог із написом про одержання примірників платіжної вимоги, засвідчений підписом стягувача, залишається в банку, що обслуговує стягувача.

{Пункт 5.8 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 296від 15.05.2009}

5.9. Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання стягувачем реєстру платіжних вимог.

Банк платника в платіжній вимозі не перевіряє заповнення реквізитів, визначених в абзаці четвертому пункту 2.4 глави 2 цієї Інструкції.

{Пункт 5.9 глави 5 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

Банк платника в платіжній вимозі має право робити виправлення в номері рахунку платника, найменуванні та коді банку платника в разі їх зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією банку, зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог законодавства). Виправлення в платіжній вимозі банк виконує відповідно до пункту 2.26 глави 2 цієї Інструкції.

{Пункт 5.9 глави 5 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 296 від 15.05.2009; із змінами , внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

{Пункт 5.9 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

5.10. У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів згідно з главою 2 цієї Інструкції.

Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату платіжної вимоги, яку частково сплачено, суму, що залишилася до сплати, та повторює текст, що наведений у реквізиті "Призначення платежу" цієї платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець на примірнику платіжної вимоги окреслює реквізит "Сума" та зазначає на зворотному боці дату, суму часткового платежу, засвідчуючи це своїм підписом.

{Абзац другий пункту 5.10 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

Примірник платіжної вимоги, на підставі якого здійснено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника.

{Абзац третій пункту 5.10 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 296 від 15.05.2009}

5.11. Банк не пізніше ніж наступного робочого дня повідомляє платника про надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів з його рахунку, якщо умова про таке повідомлення передбачена договором банківського рахунку цього платника (у порядку, передбаченому договором).

{Пункт 5.11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

5.12. Стягувач може відкликати платіжну вимогу в будь-який час до списання коштів з рахунку платника шляхом подання листа про відкликання до банку, що обслуговує стягувача.

Платіжна вимога відкликається лише в повній сумі.

У листі про відкликання платіжної вимоги стягувач зазначає таке: найменування платника та номер його рахунку, найменування та код банку платника, номер, дату і суму, зазначену в документі, що відкликається. Цей лист засвідчується підписами відповідальних осіб стягувача та відбитком печатки, які мають відповідати зразкам підписів та відбитка печатки, заявленим у картці із зразками підписів та відбитка печатки, що зберігається в банку, який обслуговує стягувача.

{Абзац третій пункту 5.12 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

5.13. Банк стягувача не пізніше наступного робочого дня надсилає до банку платника лист про відкликання платіжної вимоги. Якщо стягувач самостійно доставив у банк платника лист про відкликання платіжної вимоги, на якому є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує стягувача, то банк платника приймає цей лист до виконання.

Банк платника, отримавши лист про відкликання платіжної вимоги, не списує кошти з рахунку платника і через банк, що обслуговує стягувача, або безпосередньо стягувачу повертає платіжну вимогу.

5.14. Банк платника не має права на списання коштів з рахунку платника коштів за платіжною вимогою після отримання листа про її відкликання. Якщо всупереч отриманому листу про відкликання платіжної вимоги її суму списано з рахунку платника та перераховано стягувачу, то повернення цієї суми платник здійснює в судовому порядку. Банк, що не виконав лист про відкликання або прострочив строк його передавання банку платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Глава 6. Договірне списання

{Пункт 6.1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005}

6.1. Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

{Пункт із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

6.2. Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема:

умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання;

номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання;

найменування отримувача;

{Абзац четвертий пункту 6.2 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника;

перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

6.3. Отримувач для здійснення договірного списання оформляє платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника, відповідно до пункту 2.13 глави 2 цієї Інструкції.

Платіжна вимога оформляється за формою, наведеною в додатку 4, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції. У реквізиті "Призначення платежу" отримувач зазначає назву, номер і дату договору з платником, яким передбачене право отримувача на договірне списанн��, а також назву і статтю закону, що передбачає таке списання.

6.4. Платіжні вимоги про здійснення договірного списання коштів з рахунків платників банки приймають і виконують відповідно до глави 2 цієї Інструкції.

6.5. Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання.

{Абзац другий пункту 6.5 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 296 від 15.05.2009}

{Пункт із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

6.6. Платник у договорах банківського рахунку або інших договорах про надання банківських послуг може передбачати доручення банку на договірне списання коштів з його рахунків на користь третіх осіб або на свої рахунки, які відкриті в цьому чи іншому банку.

{Абзац перший пункту 6.6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає інформацію про платіж і номер, дату договору, за яким передбачено можливість застосування договірного списання.

{Абзац третій пункту 6.6 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 132 від 15.04.2005, № 296 від 15.05.2009}

6.7. Звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на кошти, що розміщені на банківському рахунку, здійснюється шляхом договірного списання за платіжною вимогою обтяжувана за умови повідомлення банку про таке обтяження.

{Главу 6 доповнено новим пунктом 6.7 згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

Глава 7. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

7.1. Розрахункові чеки (далі в цій главі - чеки) використовуються в безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги).

Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 7.10 цієї глави).

7.2. Чеки виготовляються на замовлення банку Банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог, передбачених цією Інструкцією (додатки 5 і 6). Чеки (додаток 5) брошуруються в розрахункові чекові книжки (далі в цій главі - чекові книжки) по 10, 20, 25 аркушів (додаток 9).

Чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій (додаток 6), виготовляються як окремі бланки, облік яких банки ведуть окремо від чекових книжок.

Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

7.3. Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку "Розрахунки чеками" відповідних балансових рахунків (далі в цій главі - аналітичний рахунок "Розрахунки чеками") у банку-емітенті.

Для цього разом із заявою про видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок "Розрахунки чеками" (фізична особа може подавати заяву про перерахування коштів за формою, наведеною в додатку 10 до цієї Інструкції, або вносити суму готівкою).

7.4. Чекову книжку на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця.

Один або кілька чеків на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент може видати на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним готівкою.

7.5. Строк дії чекової книжки - один рік, чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. Чеки, виписані після зазначеного строку, уважаються недійсними і до оплати не приймаються.

Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), засвідчуючи її підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку.

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

7.6. Оформлення та отримання чекової книжки (чека) здійснюється відповідно до додатка 11 до цієї Інструкції.

Чек обов'язково має містити всі реквізити, що передбачені його формою та додатком 7 до цієї Інструкції, і заповнюється чекодавцем власноручно або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума чека мають зазначатися словами).

{Абзац другий пункту 7.6 глави 7 в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

Не дозволяється внесення до чека виправлень та використання замість підпису факсиміле.

У чекових книжках та чеках, що були виготовлені до набрання чинності цією Інструкцією, у реквізиті "Дата" виправляється рік "199_":

банк виправляє рік на зворотному боці першої сторінки обкладинки чекової книжки та в корінці чека на той, що відповідає року її/його фактичної видачі чекодавцю (фізичній особі);

чекодавець у чеку виправляє рік на той, що відповідає року його складання (оформлення).

Чек, що не відповідає вимогам цього пункту, уважається недійсним і без виконання повертається банку чекодавця згідно з главою 2 цієї Інструкції.

7.7. Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).

7.8. Чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).

7.9. Забороняється передавання чека/чекової книжки його/її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання ним незаповнених бланків чека.

{Абзац перший пункту 7.9 глави 7 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 221 від 09.04.2015, № 106 від 25.10.2017}

За бажанням фізичної особи чек може виписуватися на ім'я іншої особи, яка стає його власником.

Видача чеків на пред'явника не проводиться.

7.10. Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін чека на готівку та отримувати готівкою здачу із суми чека.

Фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою (але не більше ніж 20 відсотків від суми цього чека).

Власник чека повертає до банку-емітента невикористаний чек для зарахування суми на свій рахунок або обміну його на готівку. Повертаючи чекову книжку з невикористаними чеками, її власник одночасно подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку "Розрахунки чеками", на свій поточний рахунок.

7.11. Чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги).

Виписуючи чек, чекодавець переписує на його корінець залишок ліміту з корінця попереднього чека і зазначає новий залишок ліміту.

7.12. Чек підписує службова особа чекодавця, яка має право підписувати розрахункові документи.

{Абзац перший пункту 7.12 глави 7 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 221 від 09.04.2015, № 106 від 25.10.2017}

Порядок ведення документації та зберігання документів за розрахунками із застосуванням розрахункових чеків визначається внутрішніми правилами банку з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку.

{Пункт 7.12 глави 7 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 407від 18.10.2006}

7.13. Якщо чек чекодавця за дорученням керівника підприємства підписує службова особа, то право підпису чека обумовлюється в цьому дорученні. У цьому разі в чеку перед підписом робиться напис

"За дорученням від __________".

(дата)

За дорученням чекодавця - фізичної особи, засвідченим нотаріусом у встановленому порядку, його розрахунки з використанням чека може здійснювати інша фізична особа. Доручення, у якому обов'язково зазначаються серія, номер і сума чека, подається разом з чеком, що пред'явлений до оплати. У всіх документах, які використовуються надалі під час розрахунків чеками, робиться напис

"За дорученням___________________________".

(прізвище, ім'я, по батькові)

7.14. Приймаючи чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє:

відповідність його встановленому зразку;

правильність заповнення;

відсутність виправлень;

відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

строк дії;

достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;

наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця (прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи, даних документа, що засвідчує цю особу).

Після цього чекодержатель установлює особу пред'явника чека за документом, що її посвідчує.

Після зазначеної перевірки чекодержатель відриває (відрізає) чек від корінця, ставить на його зворотному боці та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки (додаток 16).

7.15. Якщо на корінці чека, який був сплачений раніше, є напис "Зіпсований", а зіпсованого чека немає, то оплата за товари (виконані роботи, надані послуги) не проводиться і чекодавцю рекомендується звернутися до банку-емітента для підтвердження залишку на рахунку за чековою книжкою.

У разі здійснення фізичною особою розрахунку за одноразовим чеком працівник підприємства торгівлі або сфери послуг ставить на зворотному боці цього чека свій штамп і календарний штемпель, підписує його та робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Чек, оформлений з порушенням вимог цієї глави, до оплати не приймається.

7.16. Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстру розрахункових чеків (додаток 17) - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках.

Реєстри розрахункових чеків (далі - реєстр чеків) складаються в розрізі банків-емітентів згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції.

Банк чекодержателя зобов'язаний перевірити заповнення реквізитів реєстру чеків згідно з вимогами додатка 7 до цієї Інструкції та своєчасність пред'явлення їх до оплати.

Суми чеків, що оформлені з порушенням вимог цієї Інструкції, викреслюються з реєстру чеків з виправленням його загального підсумку, і такі чеки повертаються чекодержателю під підпис на першому примірнику цього реєстру.

Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунку чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя.

У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків чеками банк чекодержателя приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, лише після отримання їх від банку-емітента.

7.17. Прийняті на інкасо чеки обліковуються за відповідним позабалансовим рахунком групи "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо".

Умови інкасування чеків мають зазначатися в договорі банківського рахунку клієнта.

Останній примірник реєстру чеків повертається чекодержателю з відміткою про оплату, якщо клієнти обслуговуються в одному банку, або з відміткою про дату прийняття його на інкасо, якщо клієнти обслуговуються в різних банках.

{Пункт 7.17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

7.18. Банк-емітент, отримавши чек разом з двома примірниками реєстру чеків, перевіряє:

належність чека до цього банку;

відповідність підписів чекодавця заявленим банку в картці із зразками підписів;

{Абзац третій пункту 7.18 глави 7 в редакції Постанов Національного банку № 221 від 09.04.2015, № 106 від 25.10.2017}

чи не перевищує сума чека граничної суми ліміту розрахункової чекової книжки;

належність номера чека до номерів чеків виданої чекової книжки та дотримання строків дії чекової книжки;

відповідність оформлення чека вимогам цієї глави.

7.19. Банк-емітент списання коштів на підставі першого примірника реєстру чеків та їх перерахування на рахунок чекодержателя оформляє меморіальним ордером. Сплачений чек разом з примірником реєстру чеків залишається в банку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку "Проведено".

{Пункт 7.19 глави 7 в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

7.20. Банк-емітент може відмовитися від оплати чека, якщо:

чек або реєстр чеків заповнено з порушенням вимог цієї глави або є виправлення, замість підпису стоїть факсиміле;

чек виписаний чекодавцем на суму, більшу, ніж заброньована на аналітичному рахунку "Розрахунки чеками".

У разі відмови за цих причин оплатити чек банк-емітент викреслює його з реєстру чеків, виправляє загальний підсумок і не пізніше наступного робочого дня надсилає цей чек до банку чекодержателя. Одночасно банк-емітент повідомляє електронною поштою банк чекодержателя про причини неоплати чека.

Банк чекодержателя, отримавши чек і повідомлення про причини його неоплати, списує суму реєстру чеків з відповідного позабалансового рахунку групи "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо" та повертає чек чекодержателю із зазначенням причин його неоплати.

7.21. Під час зарахування за призначенням банком чекодержателя коштів, що надходять за оплаченим чеком, сума цього чека списується з відповідного позабалансового рахунку групи "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо".

7.22. У разі ненадходження коштів банк чекодержателя після закінчення 10 календарних днів від дати інкасування чека здійснює запит електронною поштою до банку-емітента щодо причин неоплати цього чека.

Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робочого дня має дати відповідь банку чекодержателя, який повідомляє про це чекодержателя.

У разі неотримання відповіді банк чекодержателя повідомляє про це чекодержателя і після закінчення 20 календарних днів від дати інкасування чека списує його суму з відповідного позабалансового рахунку групи "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо" як таку, що нереально отримати.

7.23. Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

Для поповнення ліміту чекодавець подає до банку платіжне доручення (фізична особа може подавати заяву про перерахування коштів за формою, наведеною в додатку 10 до цієї Інструкції) разом з відповідною чековою книжкою. У реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу" робиться напис "Поповнення ліміту за чековою книжкою, номери невикористаних чеків з № ____ до № ____" .

У разі припинення клієнтом подальших розрахунків чеками до закінчення строку дії чекової книжки та наявності за нею невикористаного ліміту чекодавець подає чекову книжку до банку разом з платіжним дорученням (фізична особа може подавати її з заявою про перерахування коштів за формою, наведеною в додатку 18 до цієї Інструкції) для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого бронювалися кошти.

Якщо після повного використання чеків із чекової книжки її ліміт буде невикористаним, то чекодавцю може надаватися нова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Строк дії нової чекової книжки встановлюється з дня її видачі.

Чекодавець подає до банку-емітента заяву про отримання нової чекової книжки разом з використаною чековою книжкою та корінцями використаних чеків.

Відповідальний виконавець банку, перевіривши за корінцями використаних чеків залишок невикористаного ліміту, робить у реєстраційній картці в графі "Примітка" у рядку, у якому був зроблений запис щодо видачі цієї книжки, напис "Залишок ліміту перевірений", після чого повертає чекодавцю чекову книжку з корінцями.

7.24. Чекодавець має періодично перевіряти правильність використання уповноваженими ним особами чеків і відповідність оплачених чеків документам постачальників, на оплату яких вони видавалися. На зворотному боці корінця останнього виданого чека робиться відмітка про таку перевірку за підписом головного бухгалтера чекодавця або його заступника. Чекодавець має звіряти суми на корінцях чеків з отриманими від банку-емітента виписками з рахунку чекодавця, з якого здійснювалась оплата цих чеків.

7.25. У разі втрати чекової книжки (чека) чекодавець має подати до банку-емітента заяву (додаток 19) із зазначенням номерів невикористаних чеків. Відповідальний виконавець банку-емітента робить у реєстраційній картці (додатки 14 або 15) у графі "Примітка" відмітку про номери загублених чеків.

Кошти в сумі невикористаного ліміту чекової книжки повертаються клієнту на підставі його платіжного доручення (фізичній особі можуть повертатися на підставі заяви про перерахування коштів згідно з додатком 18). У разі втрати фізичною особою чека, який був виданий для одноразового розрахунку, кошти повертаються їй не раніше ніж через 10 календарних днів після закінчення строку дії чека.

7.26. У разі відмови банку-емітента оплатити чек чекодержатель має право звернутися з позовом до суду.

Чекодавець, якому видана чекова книжка (чек), відповідає за неправильне використання чеків, за збитки в разі передавання чекової книжки або окремих чеків іншій особі, втрати або крадіжки, а також через зловживання осіб, уповноважених на підписання чеків.

У разі порушення клієнтом порядку розрахунків чеками банк може позбавити його права користуватися цим платіжним інструментом, якщо це передбачено умовами договору банківського рахунку.

{Пункт 7.26 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

{Главу 8 виключено на підставі Постанови Національного банку № 38 від 11.04.2018}

Глава 8. Розрахунки під час здійснення заліку взаємної заборгованості

8.1. До розрахунків, що здійснюються як залік взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних підставах.

8.2. Ці розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов'язань між двома платниками або групою платників усіх форм власності однієї або різних галузей господарства.

8.3. Підприємства, що мають господарські зв'язки за поставками товарів (виконаними роботами, наданими послугами), можуть здійснювати розрахунки періодично за сальдо зустрічних вимог.

8.4. У договорах між підприємствами передбачаються періодичність звіряння взаємної заборгованості зі складанням відповідного акта, строки та платіжні інструменти, із застосуванням яких здійснюватимуться розрахунки.

8.5. Після складання акта звіряння взаємної заборгованості в строки, визначені законодавством України, та сторона, на користь якої склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань, виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, вимогу-доручення) або оформляє вексель.

Глава 9. Порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів

9.1. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що розміщені на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

{Абзац перший пункту глави в редакції Постанови Національного банку № 133 від 18.12.2017}

Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

{Абзац другий пункту глави в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

Банк приймає до виконання документ про арешт коштів, який доставлено до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

{Абзац третій пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 122 від 30.03.2012; в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

Банк також приймає до виконання постанову про арешт коштів, надіслану виконавцем у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації.

{Пункт глави доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

{Пункт глави в редакції Постанови Національного банку № 154 від 18.05.2011}

9.2. Банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

{Пункт глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 407 від 18.10.2006; в редакції Постанови Національного банку  № 8 від 09.02.2017}

9.3. Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", на підставі постанови виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 9.6 цієї глави.

{Пункт глави доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 154від 18.05.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

{Пункт глави в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

9.4. Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

{Пункт глави в редакції Постанов Національного банку № 407 від 18.10.2006, № 154 від 18.05.2011}

9.5. На документі про арешт коштів, який надійшов до банку після закінчення операційного дня, ставиться штамп "Вечірня", і забезпечення виконання цього документа банк здійснює в межах залишків коштів на рахунку на початок наступного операційного дня.

{Пункт глави в редакції Постанов Національного банку № 407 від 18.10.2006, № 154 від 18.05.2011}

9.6. Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії:

якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку;

якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання;

{Абзац третій пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

{Абзац четвертий пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

{Абзац п'ятий пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

Банк у разі зміни з його ініціативи (у зв'язку з реорганізацією банку, зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог законодавства) номера рахунку платника, найменування та коду банку платника письмово повідомляє про такі зміни орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів.

{Пункт глави доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 154від 18.05.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

{Пункт глави в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

9.7. Якщо на кошти накладено арешт і на рахунку арештована сума коштів менша, ніж та, що зазначена в документі про арешт коштів, то банк не приймає до виконання платіжні доручення клієнта і повертає їх згідно з пунктом 2.15 глави 2 цієї Інструкції.

{Пункт глави в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

9.8. Якщо під час дії документа про арешт коштів до банку протягом операційного дня надійшли інші документи про арешт коштів, то він виконує їх у порядку надходження згідно з пунктом 9.6 цієї глави.

{Пункт із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005, в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

9.9. Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

{Абзац перший пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 154 від 18.05.2011, № 122 від 30.03.2012}

Якщо до банку надійде платіжна вимога/інкасове доручення (розпорядження) за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає такий розрахунковий документ без виконання згідно з пунктом 2.18 глави 2 та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції.

{Абзац другий пункту глави в редакції Постанови Національного банку № 122 від 30.03.2012}

{Пункт глави в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

9.10. У разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

{Абзац перший пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 122 від 30.03.2012}

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 11.9 глави 11 цієї Інструкції.

{Абзац другий пункту глави в редакції Постанови Національного банку № 122 від 30.03.2012}

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

{Абзац третій пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 122 від 30.03.2012}

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

{Абзац четвертий пункту глави в редакції Постанови Національного банку № 122 від 30.03.2012}

У разі закриття рахунку за ініціативою банку або клієнта, у тому числі у випадках реорганізації юридичних осіб, арешт, накладений на кошти, не припиняється і документ про їх арешт продовжує обліковуватися за відповідним позабалансовим рахунком.

{Пункт глави доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 296 від 15.05.2009; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011;, в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

У разі закриття рахунку на підставі документа, виданого державним реєстратором у порядку, установленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи або на підставі інформації, отриманої банком з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів про державну реєстрацію припинення юридичної особи, банк списує вже прийняті до виконання документи про арешт коштів з відповідного позабалансового рахунку та повертає їх без виконання органу/виконавцеві, який надіслав документ про арешт коштів із зазначенням причини повернення.

{Пункт глави доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

{Пункт глави в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

9.11. Банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

Банк також приймає до виконання постанову виконавця про зняття арешту з коштів, надіслану у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації.

{Пункт глави в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011; в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

Глава 10. Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування

10.1. Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "миттєва безконтактна оплата" та інших систем дистанційного обслуговування.

{Абзац другий пункту глави в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

10.2. Програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування має відповідати вимогам законодавства, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку, які пред'являються до технології та захисту електронних банківських розрахунків.

{Пункт глави із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 407 від 18.10.2006, № 296 від 15.05.2009}

10.3. Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

{Пункт із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

10.4. Системи типу "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "миттєва безконтактна оплата" та інші системи дистанційного обслуговування на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

{Абзац перший пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Дистанційне обслуговування рахунку за допомогою системи "миттєва безконтактна оплата" регулюється нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів.

{Пункт глави доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

10.5. Під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них:

дату і номер;

назву, код платника та номер його рахунку;

{Абзац четвертий пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

код банку платника;

{Абзац п'ятий пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

назву, код одержувача та номер його рахунку;

{Абзац шостий пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

код банку одержувача;

{Абзац сьомий пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

суму цифрами;

призначення платежу;

електронний(і) підпис(и)/електронний(і) цифровий(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України;

{Абзац десятий пункту глави в редакції Постанов Національного банку № 154 від 18.05.2011, № 106 від 25.10.2017}

інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити".

Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

10.6. {Абзац перший пункту глави виключено на підставі Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

Не дозволяється формування клієнтами електронних розрахункових документів на підставі розрахункових документів, які мають додатки, а також формування стягувачем електронних розрахункових документів на підставі платіжних вимог на примусове списання, стягнення коштів, отримувачем - у разі договірного списання коштів, якщо отримувач коштів - клієнт іншого банку. Ці платіжні вимоги стягувач/отримувач надсилає до банку на паперових носіях згідно з главою 2 цієї Інструкції.

{Пункт глави із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 154 від 18.05.2011, № 38 від 11.04.2018}

10.7. Під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" банк щоденно архівує електронні розрахункові документи, які відправлені клієнтом, та зберігає їх протягом установленого строку.

{Пункт глави в редакції Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

10.8. {Абзац перший пункту 11.8 виключено на підставі Постанови Національного банку № 132 від 15.04.2005}

{Абзац другий пункту 11.8 виключено на підставі Постанови Національного банку № 132від 15.04.2005}

Під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки виконання клієнтом вимог щодо захисту інформації та зберігання засобів захисту і припиняти обслуговування клієнта за допомогою системи в разі невиконання ним вимог безпеки.

10.9. Для здійснення операцій за рахунком клієнта (оплата комунальних послуг, телефонних переговорів тощо) за допомогою системи "телефонний банкінг" (дистанційне обслуговування клієнтів за допомогою телефонних каналів зв'язку) клієнт у договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг зазначає інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку клієнта. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

{Пункт із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 15.04.2005}

10.10. Ідентифікація клієнта для доступу до системи "телефонний банкінг" здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені в договорі між банком та клієнтом.

Засоби ідентифікації (номер клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових та літерних компонентів тощо) банк надає клієнту після укладення договору.

10.11. Передавання дистанційного розпорядження за допомогою системи "телефонний банкінг" та реєстрація його банком здійснюються за погодженим каналом доступу в автоматичному режимі.

{Абзац перший пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 407 від 18.10.2006}

Дистанційне розпорядження вважається таким, що передане клієнтом та прийняте банком до виконання, якщо клієнт:

для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації;

увів код операції та всі параметри, які запитуються системою;

підтвердив це розпорядження.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі дистанційного розпорядження платника списання коштів з його рахунку, оформляє розрахунковий документ, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.

{Абзац шостий пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 407 від 18.10.2006}

Якщо клієнт не підтвердив розпорядження на здійснення операції, то банк операцію не виконує, про що інформує клієнта.

10.12. Банк має право залишити без виконання електронний розрахунковий документ/дистанційне розпорядження, що передано телефоном, у випадках, установлених статтею 64Закону України "Про банки і банківську діяльність". Банк повідомляє клієнта засобами системи про причину невиконання електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження (з обов'язковим посиланням на статтю 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та на цей пункт).

{Пункт глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

10.13. Банк зобов'язаний/має право відмовитися від виконання електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження, переданого телефоном за фінансовою операцією у випадках, установлених статтею 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Банк повідомляє клієнта засобами системи про причину відмови у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження [з обов'язковим посиланням на статтю 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" і на пункт 10.3 глави 10 цієї Інструкції].

{Пункт глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011; в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

10.14. Банк має забезпечити зберігання інформації про електронні розрахункові документи/дистанційні розпорядження, що не виконані внаслідок причин, що зазначені в пунктах 10.12 і 10.13 цієї глави, та включити цю інформацію до архіву системи для зберігання протягом установленого строку.

10.15. Також банк повертає електронний розрахунковий документ без виконання згідно з главою 2 цієї Інструкції, про причину повернення якого повідомляє клієнта засобами системи (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої електронний розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено).

Глава 11. Списання банком коштів з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання

11.1. Органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до статті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є контролюючі органи.

11.2. Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 11.1 глави 11 цієї Інструкції:

1) з рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених пунктом 95.5статті 95 Податкового кодексу України);

2) з рахунків суб'єктів господарювання - на підставі рішення суду.

{Пункт глави в редакції Постанови Національного банку № 71 від 27.07.2017}

11.3. Стягувач несе відповідальність згідно із законом за необґрунтованість стягнення коштів.

11.4. Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 22 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції.

У реквізиті "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення/рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу. Судове рішення/рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

{Абзац другий пункту глави в редакції Постанови Національного банку № 71 від 27.07.2017}

Банк, що обслуговує стягувача, приймає інкасові доручення (розпорядження) протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Стягувач доставляє інкасове доручення (розпорядження) в банк платника самостійно (через працівника стягувача, рекомендованим або цінним листом тощо).

11.5. Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів інкасового доручення (розпорядження) вимогам додатка 7 до цієї Інструкції:

банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника";

банк стягувача (відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів) перевіряє заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача", "Код банку отримувача".

{Абзац третій пункту глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

11.6. Банк платника приймає до виконання інкасове доручення (розпорядження) стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника.

11.7. Якщо інкасові доручення (розпорядження) надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці інкасові доручення (розпорядження) з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих інкасових доручень (розпоряджень) недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до пункту 11.9 цієї глави.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці інкасові доручення (розпорядження) повертаються без виконання згідно з пунктом 11.11 цієї глави.

11.8. Інкасові доручення (розпорядження), які надійшли до банку після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання інкасових доручень (розпоряджень), то вони цього самого дня виконуються частково відповідно до пункту 11.9 цієї глави. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника не буде коштів для виконання інкасових доручень (розпоряджень), то такі документи цього самого дня повертаються без виконання відповідно до пункту 11.11 цієї глави.

11.9. Банк у разі недостатності коштів на рахунку платника виконує інкасове доручення (розпорядження) у межах залишку коштів. Часткову оплату інкасового доручення (розпорядження) банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату інкасового доручення (розпорядження), яке частково оплачено, суму, що залишилася до сплати, та повторює текст, наведений у реквізиті "Призначення платежу" цього інкасового доручення (розпорядження). Банк у меморіальному ордері найменування стягувача зазначає в реквізиті "Додатковий реквізит" і під час формування електронного розрахункового документа системи електронних платежів Національного банку України розміщує його в полі "Допоміжні реквізити".

Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець на примірнику інкасового доручення (розпорядження) окреслює реквізит "Сума", зазначає на зворотному боці дату, суму часткового платежу та засвідчує це своїм підписом.

Примірник інкасового доручення (розпорядження), на підставі якого здійснено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника.

11.10. Банк платника в інкасовому дорученні (розпорядженні) має право робити виправлення в номері рахунку платника, назві та коді банку платника в разі їх зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією банку, зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог законодавства). Банк виконує виправлення в інкасовому дорученні (розпорядженні) відповідно до пункту 2.26 глави 2 цієї Інструкції.

11.11. Банк платника в разі відмови виконати інкасове доручення (розпорядження), оформлене стягувачем, у день його надходження має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої інкасове доручення (розпорядження) не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати (рекомендованим або цінним листом)/передати це інкасове доручення (розпорядження) стягувачу, від якого воно надійшло.

Якщо причиною повернення інкасового доручення (розпорядження) є неправильно зазначене найменування банку платника, то банк на зворотному боці інкасового доручення (розпорядження) зазначає його правильне найменування.

11.12. Банк не пізніше наступного робочого дня повідомляє платника про надходження інкасового доручення (розпорядження), якщо умова про таке повідомлення передбачена договором банківського рахунку цього платника (у порядку, передбаченому договором).

11.13. Стягувач може відкликати інкасове доручення (розпорядження) у будь-який час до списання коштів з рахунку платника шляхом подання листа про відкликання до банку, що обслуговує платника.

Інкасове доручення (розпорядження) відкликається лише в повній сумі.

У листі про відкликання інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає найменування платника та номер його рахунку, найменування та код банку платника, номер, дату і суму, зазначені в документі, що відкликається. Цей лист засвідчується підписами відповідальних осіб стягувача та відбитком його печатки.

11.14. Стягувач самостійно доставляє в банк платника лист про відкликання інкасового доручення (розпорядження). Банк платника приймає до виконання лист про відкликання інкасового доручення (розпорядження), оформлений відповідно до вимог пункту 11.13 цієї глави.

Банк платника, отримавши листа про відкликання інкасового доручення (розпорядження), не списує кошти з рахунку платника і повертає/надсилає інкасове доручення (розпорядження) безпосередньо стягувачу.

11.15. Банк платника не має права на списання коштів з рахунку платника за інкасовим дорученням (розпорядженням) після отримання листа про його відкликання.

{Інструкцію доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 122 від 30.03.2012}

Глава 12. Списання банком коштів на підставі платіжної вимоги, оформленої Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

1. Банк списує кошти, на які накладено арешт за ухвалою слідчого судді, суду в кримінальному провадженні щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, у порядку, визначеному главами 5 та 10 цієї Інструкції, з урахуванням обумовлених у главі 12 цієї Інструкції особливостей.

2. Списання коштів, на які накладено арешт за ухвалою слідчого судді, суду в кримінальному провадженні щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, ініціює Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), яке виконує функцію управління такими коштами відповідно до Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

3. Національне агентство для списання коштів, оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу за формою, наведеною в додатку 4 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції.

У реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги Національне агентство зазначає дату видачі та номер (якщо він присвоєний) ухвали слідчого судді, суду. Національне агентство подає до банку платіжну вимогу разом із копіями звернення прокурора, ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту.

Національне агентство надсилає платіжну вимогу банку платника через обслуговуючий банк або доставляє її самостійно (через представника Національного агентства, рекомендованим або цінним листом тощо).

4. Банк платника в платіжній вимозі не перевіряє заповнення реквізитів, визначених в абзаці третьому пункту 2.4 глави 2 цієї Інструкції.

5. У разі відмови виконати платіжну вимогу, оформлену Національним агентством, банк повертає її згідно з пунктом 2.18 глави 2 цієї Інструкції.

{Інструкцію доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

Директор Департаменту

платіжних систем

В.М. Кравець

Додаток 1  до Інструкції про безготівкові розрахунки  в Україні в національній валюті МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР {Додаток 1 в редакції Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

Директор Департаменту

платіжних систем

В.М. Кравець

Додаток 2

до Інструкції про безготівкові розрахунки

в Україні в національній валюті

ПЛАТІЖНЕ ДОРУЧЕННЯ

{Додаток 2 в редакції Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

Директор Департаменту

платіжних систем

В.М. Кравець

Додаток 3

до Інструкції про безготівкові розрахунки

в Україні в національній валюті

ПЛАТІЖНА ВИМОГА-ДОРУЧЕННЯ

{Додаток 3 в редакції Постанови Національного банку № 296 від 15.05.2009}

Директор Департаменту

платіжних систем

В.М. Кравець

Додаток 4

до Інструкції про безготівкові розрахунки

в Україні в національній валюті

Додаток 5

до Інструкції про безготівкові розрахунки

в Україні в національній валюті

(зворотний бік розрахункового чека)

Додаток 6  до Інструкції про безготівкові розрахунки  в Україні в національній валюті (зворотний бік розрахункового чека) {Додаток 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

{Зміни до Додатка 6 див. в Постанові Національного банку № 8 від 09.02.2017}

{Додаток 7 виключено на підставі Постанови Національного банку № 38 від 11.04.2018}

Додаток 7

до Інструкції про безготівкові розрахунки

в Україні в національній валюті

УКАЗІВКИ

щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях та їх реєстрів

1. Ці вказівки містять вимоги щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів.

2. У цих вказівках слово "Банк" означає банки, що обслуговують платника, отримувача, стягувача.

WN поля

Назва реквізиту

Вимоги щодо заповнення реквізиту

1

Назва документа

Зазначається назва розрахункового документа або реєстру, передбаченого Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

2

Код розрахункового документа

Зазначається код розрахункового документа з Державним класифікатором управлінської документації.

Код має відповідати назві розрахункового документа, зазначеній у полі 1.

3

Зазначається номер розрахункового документа (реєстру), що може включати як цифри, так і букви.

4

Дата складання

Зазначається дата складання розрахункового документа (реєстра): число, місяць та рік цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР (за винятком розрахункових чеків) або число - цифрами ДД місяць - словом, рік - цифрами РРРР.

5

Дата валютування

Зазначається дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Під час формування електронного розрахункового документа системи електронних платежів Національного банку України реквізит "Дата валютування" розміщується в полі "Допоміжні реквізити".

6

Сума словами

Зазначаються з великої букви сума розрахункового документа (реєстру) та слово "гривень" ("гривня", "гривні" або "грн."), копійки - цифрами та слово "копійка" ("копійки", "копійок" або "коп."). Якщо сума складається лише з копійок, то перед її зазначенням обов'язковим є написання слів "Нуль гривень".

Якщо сума платежу виражена в цілих гривнях, то зазначається "00 копійок" або "00 коп.".

7

Сума

Зазначається сума цифрами, гривні від копійок відділяються комою ",", копійки позначаються двома знаками. Якщо сума розрахункового документа виражена в цілих гривнях, то замість копійок проставляються два нулі "00".

Сума цифрами відповідає сумі словами.

8

Код платника

Зазначається ідентифікаційний код платника за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або реєстраційний (обліковий) номер платника податку, який присвоюється контролюючими органами (далі - ідентифікаційний код). Якщо ідентифікаційний код юридичній особі не присвоєний, то ставиться дев'ять нулів.

Для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта, якщо фізична особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова".

Під час формування електронного розрахункового документа системи електронних платежів Національного банку України в реквізиті ставиться десять нулів, якщо фізична особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова", а інформація щодо серії (за наявності) та номера паспорта розміщується в полі "Допоміжні реквізити".

Якщо згідно із законодавством України ідентифікаційний код нерезиденту не присвоюється, то ставиться дев'ять нулів.

9

Платник

Зазначаються найменування платника, що відповідає найменуванню платника, яке заявлене в банку платника в картці із зразками підписів, або його скорочене найменування, яке відповідає зареєстрованому в установчих документах.

Зазначається прізвище, ім'я, по батькові платника, що відповідає прізвищу, імені, по батькові платника, яке заявлене в банку платника в картці із зразками підписів;

У разі повернення платежів з бюджету зазначаються найменування (повне або скорочене) відповідної установи, на ім'я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації.

10

Рахунок платника

Зазначається номер рахунку платника в банку.

Якщо платником є орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (фінансова установа), який здійснює платіж за дорученням свого клієнта, то зазначається номер рахунку цього органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (фінансової установи).

11

Банк платника

Зазначаються найменування та місцезнаходження (населений пункт) банку (філії) платника. У разі складання розрахункового документа з використанням комп'ютерної техніки допускається скорочення найменування за умови, що в скороченому вигляді цей реквізит міститиме інформацію, достатню для однозначної ідентифікації банку (філії), місцезнаходження банку (філії) зазначати не обов'язково

12

Код банку платника

Код банку, зазначеного в полі 11.

13

Банк отримувача

Зазначається найменування та місцезнаходження (населений пункт) банку (філії) отримувача. У разі складання розрахункового документа з використанням комп'ютерної техніки допускається скорочення найменування за умови, що в скороченому вигляді цей реквізит міститиме інформацію, достатню для однозначної ідентифікації банку (філії), місцезнаходження банку (філії) зазначати не обов'язково.

14

Код банку отримувача

Код банку, зазначеного в полі 13.

15

Отримувач

Зазначаються найменування отримувача, що відповідає найменуванню отримувача, яке заявлене в банку отримувача в картці із зразками підписів, або його скорочене найменування, яке відповідає зареєстрованому в установчих документах.

Зазначається прізвище, ім'я, по батькові отримувача, що відповідає прізвищу, імені, по батькові отримувача, яке заявлене в банку отримувача в картці із зразками підписів;

Під час сплати платежів до бюджету зазначаються найменування (повне або скорочене) відповідної установи, на ім'я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації.

16

Код отримувача

Зазначається ідентифікаційний код отримувача за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або реєстраційний (обліковий) номер платника податку, який присвоюється контролюючими органами (далі - ідентифікаційний код). Якщо платник знає, що ідентифікаційний код юридичній особі не присвоєний, то ставиться дев'ять нулів.

Для фізконтролюючий органичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта, якщо фізична особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова".

Під час формування електронного розрахункового документа системи електронних платежів Національного банку України в реквізиті ставиться десять нулів, якщо фізична особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова", а інформація щодо серії (за наявності) та номера паспорта розміщується в полі "Допоміжні реквізити".

Якщо платник не знає реєстраційного номера облікової картки платника податків/ серії та номера паспорта фізичної особи, то ставиться п'ять дев'яток. Ця вимога поширюється лише на отримувача - фізичну особу".

Якщо згідно із законодавством України ідентифікаційний код нерезиденту не присвоюється, то ставляться дев'ять нулів.

17

Рахунок отримувача

Зазначається номер рахунку отримувача в банку.

Якщо отримувач - це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (фінансова установа), на рахунок якого в банку зараховуються кошти на користь його клієнта, то зазначається номер рахунку цього органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (фінансової установи).

18

Код країни нерезидента

Якщо платник є нерезидентом, то проставляється символ "П" і тризначний код країни платника;

якщо отримувач є нерезидентом, то проставляються символ "О" і тризначний код країни отримувача;

якщо платник і отримувач є нерезидентами одночасно, то проставляються символ "П" і тризначний код країни платника, далі символ "О" і тризначний код країни отримувача.

Під час формування електронного розрахункового документа системи електронних платежів Національного банку України цей реквізит розміщується в полі "Допоміжні реквізити".

19

Призначення платежу

Цей реквізит у платіжних дорученнях, меморіальних ордерах та платіжних вимогах-дорученнях заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 цієї Інструкції.

Реквізит "Призначення платежу" у платіжних вимогах на примусове списання коштів заповнюється з урахуванням вимог глави 5 цієї Інструкції.

Реквізит "Призначення платежу" у платіжних вимогах у разі договірного списання коштів заповнюється з урахуванням вимог глави 6 цієї Інструкції.

Реквізит "Призначення платежу" в інкасових дорученнях (розпорядженнях) заповнюється з урахуванням вимог глави 12 цієї Інструкції.

"Реквізит "Призначення платежу" у платіжних вимогах на списання коштів у кримінальному провадженні щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, заповнюється з урахуванням вимог глави 13 цієї Інструкції;

У розрахункових документах на сплату (стягнення) платежів до бюджету цей реквізит заповнюється з урахуванням вимог нормативноправових актів з питань заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету.

20

Додатковий реквізит

Заповнюється відповідно до нормативноправових актів Національного банку України

40

М.П.

Використання печатки платником не є обов'язковим.

41

Підписи платника

Ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб (відповідальної особи), які вповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці із зразками підписів.

Під час здійснення операцій за вкладним (депозитним) рахунком фізичної особи як зразок підпису власника рахунку використовується зразок підпису, зазначений у договорі банківського вкладу.

42

Підпис банку

Ставляться підписи відповідального виконавця банку, який оформив меморіальний ордер, та працівника, на якого покладено функції контролера. У разі перерахування коштів на рахунки клієнтів-отримувачів (фізичних та юридичних осіб), які відкриті в інших банках, розрахунковий документ засвідчується підписами керівника (його заступника) і головного бухгалтера (його заступника) банку або підписами уповноважених осіб згідно з внутрішніми нормативними документами банку та відповідального виконавця банку.

43

М.П. отримувача

Використання печатки отримувачем не є обов'язковим;

44

Підписи отримувачів

Ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб отримувача, які вповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку отримувача в картці зі зразками підписів.

45

Строк дії чека

Строк дії чека зазначається так: дата та рік цифрами, місяць словом.

50

Дата надходження

Зазначаються число, місяць та рік отримання банком платника розрахункового документа: цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словом і рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

51

Дата виконання

Зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

60

Дата надходження в банк стягувача/ отримувача

Зазначається дата прийняття та перевірки банком стягувача платіжної вимоги, яка підлягає надсиланню в банк платника (банком чи безпосередньо стягувачем), або дата прийняття банком отримувача розрахункового документа (реєстру) для надсилання в банк платника, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

61

Рахунок стягувача/ отримувача

Зазначається номер рахунку стягувача/отримувача (у разі договірного списання коштів) в обслуговуючому банку.

62

Стягувач/ отримувач

Зазначається назва стягувача/отримувача (у разі списання коштів у кримінальному провадженні щодо позову, пред'явленого в інтересах держави), що відповідає назві стягувача/отримувача, яка заявлена в банку стягувача/отримувача в картці із зразками підписів та відбитка печатки, або його скорочена назва, яка відповідає зареєстрованій в установчих документах.

Зазначається назва отримувача (у разі договірного списання коштів), що відповідає назві отримувача, яка заявлена в банку отримувача в картці із зразками підписів, або його скорочена назва, яка відповідає зареєстрованій в установчих документах.

63

Банк стягувача/ отримувача

Зазначається назва банку (філії, відділення), що обслуговує стягувача/отримувача (у разі договірного списання коштів/списання коштів у кримінальному провадженні щодо позову, пред'явленого в інтересах держави), у який стягувач/отримувач подав платіжну вимогу. Додатково може зазначатися місцезнаходження цього банку (філії, відділення). У разі складання розрахункового документа з використанням комп'ютерної техніки допускається скорочення назви за умови, що в скороченому вигляді цей реквізит міститиме інформацію, достатню для однозначної ідентифікації банку (філії, відділення).

64

М.П. стягувача/ отримувача

Ставиться відбиток печатки стягувача/отримувача (у разі списання коштів у кримінальному провадженні щодо позову, пред'явленого в інтересах держави), зразок якої заявлений банку стягувача/отримувача в картці із зразками підписів та відбитка печатки.

Використання печатки отримувачем не є обов'язковим (у разі договірного списання коштів).

65

Підписи стягувача/ отримувача

Ставлять підписи відповідальні особи стягувача/отримувача (у разі списання коштів у кримінальному провадженні щодо позову, пред'явленого в інтересах держави), зразки підписів яких заявлені банку стягувача/отримувача в картці із зразками підписів та відбитка печатки.

Ставлять підписи відповідальні особи отримувача (у разі договірного списання коштів), зразки підписів яких заявлені банку отримувача в картці із зразками підписів.

66

Код стягувача/ отримувача

Зазначається ідентифікаційний код стягувача/отримувача (у разі договірного списання коштів/списання коштів у кримінальному провадженні щодо позову, пред'явленого в інтересах держави) за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або реєстраційний (обліковий) номер платника податку, який присвоюється контролюючими органами.

67

Код банку стягувача/ отримувача

Зазначається код банку стягувача (органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо він присвоєний) або отримувача (у разі договірного списання коштів/списання коштів у кримінальному провадженні щодо позову, пред'явленого в інтересах держави), якому стягувач/отримувач надав розрахунковий документ.

70

Дата перевірки органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів

Зазначається дата перевірки відповідним органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, інкасового доручення (розпорядження), оформленого контролюючим органом, що засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

71

Рахунок отримувача

Зазначається номер бюджетного рахунку, відкритого в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у разі стягнення коштів з платника податків/суб'єкта господарювання як надходження до бюджету на підставі інкасового доручення (розпорядження), оформленого контролюючим органом.

72

Отримувач

Зазначаються найменування (повне або скорочене) відповідної установи, на ім'я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації в разі стягнення коштів з платника податків/суб'єкта господарювання як надходження до бюджету на підставі інкасового доручення (розпорядження), оформленого контролюючим органом.

73

Банк отримувача

Зазначається найменування органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на балансі якого відкрито рахунок отримувача коштів, у разі стягнення коштів з платника податків/ суб'єкта господарювання як надходження до бюджету на підставі інкасового доручення (розпорядження), контролюючим органом.

74

Код отримувача

Зазначається код органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів [у разі стягнення коштів на підставі інкасового доручення (розпорядження)] за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України

75

Код банку отримувача

Зазначається код органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на ім'я якого відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, у разі стягнення коштів на підставі інкасового доручення (розпорядження), оформленого контролюючим органом.

76

Стягувач

Зазначається найменування контролюючого органу. в разі стягнення коштів з платника податків/суб'єкта господарювання як надходження до бюджету на підставі інкасового доручення (розпорядження). Додатково може зазначатися місцезнаходження контролюючого органу.

Під час формування електронного розрахункового документа системи електронних платежів Національного банку України реквізит "Стягувач" розміщується в полі "Допоміжні реквізити"

77

М.П. стягувача

Ставиться відбиток печатки контролюючого органу в разі стягнення коштів на підставі інкасового доручення (розпорядження)

78

Підписи стягувача

Ставлять підписи відповідальні особи контролюючого органу в разі стягнення коштів на підставі інкасового доручення (розпорядження)

{Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 132 від 15.04.2005, № 407 від 18.10.2006, № 296 від 15.05.2009, № 154 від 18.05.2011, № 122 від 30.03.2012, № 221 від 09.04.2015, № 8 від 09.02.2017№ 106 від 25.10.2017№ 38 від 11.04.2018}

Додаток 8

до Інструкції про безготівкові розрахунки

в Україні в національній валюті

(зворотний бік реєстру платіжних вимог)

Додаток 9  до Інструкції про безготівкові розрахунки  в Україні в національній валюті РОЗРАХУНКОВА ЧЕКОВА КНИЖКА

{Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 221 від 09.04.2015, № 106 від 25.10.2017}

Додаток 10  до Інструкції про безготівкові розрахунки  в Україні в національній валюті ЗАЯВА

про перерахування коштів

{Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

Додаток 11  до Інструкції про безготівкові розрахунки  в Україні в національній валюті ОФОРМЛЕННЯ ТА ОТРИМАННЯ  розрахункової чекової книжки (розрахункового чека) 1. Для отримання розрахункової чекової книжки юридична особа подає до банку-емітента заяву в одному примірнику (додаток 14), підписану особами, яким відповідно до законодавства та установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів. Для отримання розрахункової чекової книжки (розрахункового чека) фізична особа подає до банку-емітента заяву в одному примірнику (додаток 13). Заява визначеної форми заповнюється клієнтом від руки або з використанням технічних засобів за всіма зазначеними в ній реквізитами. У заяві та талоні до неї чекодавець ставить номер рахунку, з якого здійснюватиметься оплата розрахункових чеків. Заява приймається банком протягом 30 календарних днів з дати її складання. У разі потреби дозволяється одночасне надання підприємству за однією заявою кількох розрахункових чекових книжок із зазначенням загальної суми ліміту за рахунок заброньованих чекодавцем коштів. На зворотному боці заяви чекодавець самостійно зазначає суму ліміту за кожною книжкою. 2. Заповнена клієнтом заява подається до банку-емітента. Відповідальний виконавець установлює особу клієнта за документом, що її засвідчує, перевіряє правильність заповнення заяви, наявність коштів на його рахунку, відповідність підпису чекодавця тим, що зазначені в картці із зразками підписів, подає заяву на підпис головному бухгалтеру і керівнику банку або особам, яким надане право такого підпису, і передає її разом з талоном до каси. 3. Касир ставить на заяві та талоні до неї номери розрахункових чеків і передає відповідальному виконавцю розрахункову чекову книжку разом із заявою під розпис у талоні. Талон до заяви залишається в касі. 4. Відповідальний виконавець перевіряє наявність усіх розрахункових чеків у розрахунковій чековій книжці та на внутрішньому боці її обкладинки зазначає: назву чекодавця (для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові чекодавця, дані документа, що засвідчує його особу), номер рахунку, з якого сплачуються розрахункові чеки, строк дії розрахункової чекової книжки та її ліміт. Потім в кожний розрахунковий чек записуються такі реквізити: а) назву і код (номер) банку-емітента (банк може ставити свій штамп); б) назву чекодавця (для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові чекодавця, дані документа, що засвідчує його особу) і номер його рахунку, з якого здійснюється оплата розрахункових чеків. Дозволяється ставити штамп із назвою чекодавця. Під час видачі фізичній особі розрахункового чека (додаток 6) відповідальний виконавець заповнює такі його реквізити: а) назву і код (номер) банку-емітента (банк може ставити свій штамп); б) прізвище, ім'я, по батькові чекодавця, дані його паспорта або документа, що його замінює, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); в) номер рахунку, з якого здійснюється оплата розрахункового чека; г) суму цифрами та словами; ґ) строк дії розрахункового чека; д) число, місяць та рік видачі розрахункового чека (місяць має бути написаний словами, дата видачі розрахункового чека має відповідати його реальній видачі); е) на зворотному боці корінця розрахункового чека - окремими сумами суму чека, яка була внесена готівкою, і суму, що була перерахована в безготівковій формі з рахунку фізичної особи. Чекодавець ставить свій підпис на розрахунковому чеку та його корінці. {Пункт 5 виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

{Пункт 6 виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

{Пункт 7 виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

5. Банк веде позасистемний облік номерів розрахункових чеків (додаток 5) у реєстраційних картках (далі - картка) за формою додатка 15, у якій зазначаються номер рахунку, з якого здійснюватиметься оплата розрахункових чеків, дата видачі розрахункової чекової книжки, номери розрахункових чеків, строк дії розрахункової чекової книжки, для яких розрахунків видається ця книжка.

Під час видачі банком-емітентом розрахункового чека (додаток 6) банк веде позасистемний облік номерів розрахункових чеків у спеціальних реєстраційних картках за формою додатка 16, у яких зазначаються номер рахунку, з якого здійснюватиметься оплата розрахункових чеків, дата видачі розрахункового чека, його номер, для яких розрахунків видається розрахунковий чек.

Якщо підприємству за однією заявою видають кілька розрахункових чекових книжок, то в картці вони можуть бути зареєстровані одним рядком із зазначенням першого й останнього номерів розрахункових чеків з книжок, якщо порядковість номерів розрахункових чеків у цих розрахункових чекових книжках є незмінною.

{Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 154 від 18.05.2011, № 221 від 09.04.2015, № 106 від 25.10.2017}

Додаток 12  до Інструкції про безготівкові розрахунки  в Україні в національній валюті {Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 154 від 18.05.2011}

{Зміни до Додатка див.в Постанові Національного банку № 8 від 09.02.2017}

Додаток 13  до Інструкції про безготівкові розрахунки  в Україні в національній валюті ЗАЯВА

Додаток 14  до Інструкції про безготівкові розрахунки  в Україні в національній валюті РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА Особовий рахунок ___________                               (номер) Дата видачі розрахункової чекової книжки Номери розрахункових чеків Для яких розрахунків видана розрахункова чекова книжка або назва постачальника Строк дії розрахункової чекової книжки Примітки   перший останній               Додаток 15  до Інструкції про безготівкові розрахунки  в Україні в національній валюті РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА Номер рахунку Дата видачі розрахункового чека Номер чека Для яких розрахунків виданий розрахунковий чек або назва постачальника Строк дії розрахункового чека Примітки                 Додаток 16  до Інструкції про безготівкові розрахунки  в Україні в національній валюті ВІДОМІСТЬ

про прийняті до оплати розрахункові чеки

Додаток 17

до Інструкції про безготівкові розрахунки

в Україні в національній валюті

Додаток 18  до Інструкції про безготівкові розрахунки  в Україні в національній валюті ЗАЯВА

про перерахування коштів

{Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

Додаток 19

до Інструкції про безготівкові розрахунки

в Україні в національній валюті

ЗАЯВА

про втрату розрахункової чекової книжки

{Додаток 20 виключено на підставі Постанови Національного банку № 38 від 11.04.2018}

Додаток 20

до Інструкції про безготівкові розрахунки

в Україні в національній валюті

ПОВІДОМЛЕННЯ

про помилковий переказ

Додаток 21

до Інструкції про безготівкові розрахунки

в Україні в національній валюті

(пункт 1.12 глави 1)

ПОВІДОМЛЕННЯ

про невиконання розрахункового документа

{Додаток в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

Додаток 22  до Інструкції про безготівкові розрахунки  в Україні в національній валюті {Інструкцію доповнено новим Додатком згідно з Постановою Національного банку № 122від 30.03.2012}

{Додаток 24 виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

{Додаток 25 виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

{Додаток 26 виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 18.10.2006}

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01.06.2011 № 174

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

25 червня 2011 р.

за № 790/19528

Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного

банку

№ 252 від 26.07.2011

№ 465 від 22.12.2011

№ 375 від 13.09.2012

№ 45 від 18.02.2013

№ 249 від 30.04.2014

№ 113 від 19.02.2015

№ 892 від 17.12.2015

№ 341 від 07.06.2016

№ 393 від 17.10.2016

№ 3 від 11.01.2017

№ 62 від 11.07.2017

№ 103 від 13.10.2017

№ 107 від 26.10.2017

№ 6 від 25.01.2018}

Відповідно до статей 733 Закону України "Про Національний банк України" та з метою вдосконалення організації касової роботи банками в Україні Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Інструкцію про ведення касових операцій банками в Україні (далі - Інструкція), що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Правління Національного банку України від 14.08.2003 № 337 "Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 за № 768/8089;

постанову Правління Національного банку України від 18.02.2004 № 62 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 09.03.2004 за № 303/8902;

пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 21.04.2004 № 173 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.05.2004 за № 609/9208;

постанову Правління Національного банку України від 15.09.2004 № 440 "Про поліпшення якості банкнот гривень, що перебувають в обігу", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 28.09.2004 за № 1228/9827;

постанову Правління Національного банку України від 17.11.2004 № 553 "Про внесення змін до Інструкції про касові операції в банках України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 25.11.2004 за № 1497/10096;

постанову Правління Національного банку України від 04.12.2004 № 593 "Про внесення змін до Інструкції про касові операції в банках України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 10.12.2004 за № 1570/10169;

підпункт 1.1 пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 14.06.2005 № 211 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.07.2005 за № 704/10984;

постанову Правління Національного банку України від 11.01.2007 № 2 "Про затвердження Змін до Інструкції про касові операції в банках України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 26.01.2007 за № 65/13332;

постанову Правління Національного банку України від 02.04.2007 № 111 "Про внесення змін до Інструкції про касові операції в банках України", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 13.04.2007 за № 334/13601.

3. Департаменту готівково-грошового обігу (Кисельов Р.В.) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків України для використання в роботі.

4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України Кротюка В.Л.

5. Постанова набирає чинності з дня її офіційного опублікування, крім пунктів 4.2 і 4.11глави 4 розділу II Інструкції, що набирають чинності через 12 місяців після набрання чинності цією постановою.

Голова

С.Г. Арбузов

ЗАТВЕРДЖЕНО  Постанова Правління  Національного банку України  01.06.2011 № 174 Зареєстровано в Міністерстві  юстиції України  25 червня 2011 р.  за № 790/19528 ІНСТРУКЦІЯ  про ведення касових операцій банками в Україні {У тексті Інструкції слова "територіальне управління" у всіх відмінах та числах замінено словами "відділ (управління) грошового обігу в регіоні" у відповідних відмінках та числах згідно з Постановою Національного банку № 892 від 17.12.2015}

I. Загальні положення

1. Ця Інструкція розроблена згідно із статтями 733 Закону України "Про Національний банк України", Законами України "Про банки і банківську діяльність""Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", іншими законами та нормативно-правовими актами Національного банку України (далі - нормативно-правові акти).

2. Ця Інструкція встановлює порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній валюті, регулює взаємовідносини банків (філій, відділень) з відділами (управлінням) грошового обігу в регіоні Департаменту грошового обігу [далі - відділи (управління) грошового обігу в регіоні], Центральним сховищем Національного банку України (далі - Центральне сховище), іншими банками (філіями, відділеннями) та клієнтами з цих питань.

{Абзац перший пункту 2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015; в редакції Постанови Національного банку № 892 від 17.12.2015}

Предметом регулювання цієї Інструкції є такі касові операції:

приймання через касу банку готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку (філії, відділення);

видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їх рахунків через касу банку;

приймання від фізичних та юридичних осіб готівки національної та іноземної валюти для переказу і виплати отримувачу суми переказу в готівковій формі через операційну касу;

отримання банком (філією, відділенням) у відділах (управлінні) грошового обігу в регіоні, Центральному сховищі підкріплення готівкою та здавання надлишків, у тому числі пачок банкнот у касетах;

{Абзац шостий пункту 2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 892 від 17.12.2015}

вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження;

обмін клієнтам не придатних до обігу та вилучених з обігу банкнот (монет) національної валюти на придатні, монет на банкноти, банкнот на монети, банкнот (монет) одних номіналів на банкноти (монети) інших номіналів;

оброблення готівки;

прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

{Пункт 2 розділу I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 249 від 30.04.2014}

3. Вимоги цієї Інструкції щодо оформлення касових документів та оброблення банкнот (монет), а також порядку здавання та отримання банками готівки національної валюти у відділах (управлінні) грошового обігу в регіоні, порядку видачі (приймання) банкнот у касетах поширюються на Операційний департамент, відділи (управління) грошового обігу в регіоні та Центральне сховище.

{Абзац перший пункту 3 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015; в редакції Постанови Національного банку № 892 від 17.12.2015}

Вимоги цієї Інструкції в частині здійснення операцій з переказу готівки в національній валюті, у тому числі із застосуванням платіжних терміналів та програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), та оформлення касових документів поширюються на небанківські фінансові установи.

{Абзац другий пункту 3 розділу I в редакції Постанов Національного банку № 45 від 18.02.2013№ 113 від 19.02.2015}

4. У цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні:

автоматична касова машина (далі - АТМ) - машина, що обслуговує клієнтів в автоматичному або частково автоматичному режимі. До АТМ належать ПТКС та банкомати, депозитні системи, пристрої з видачі/приймання готівки та інших цінностей;

{Абзац другий пункту 4 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

бандероль - паперова стрічка (кільце) з установленими характеристиками, яка (яке) використовується для пакування корінців банкнот або пачки (в упаковці Банкнотно-монетного двору);

банкноти - паперові грошові знаки;

банкноти (монети) з дефектами виробника - банкноти (монети) національної валюти, що не відповідають затвердженому зразку;

відповідальні особи сховища - посадові особи, на яких покладено обов'язки щодо зберігання готівки та інших цінностей у сховищі;

{Абзац шостий пункту 4 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 6 від 25.01.2018}

готівка - грошові знаки у вигляді банкнот і монет;

депозитна система - система з обладнанням для внесення на зберігання цінностей до приймального блоку, яка відповідає вимогам ДСТУ EN 1143-1;

{Абзац восьмий пункту 4 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 62 від 11.07.2017}

дослідження сумнівних банкнот (монет) національної та іноземної валюти - аналіз банкнот (монет) з метою перевірки наявності ознак справжності та платіжності, оцінки їх відповідності встановленим зразкам;

зразок банкноти - контрольний примірник банкноти національної та іноземної валюти, виготовлений на замовлення банку-емітента, з повною системою ознак платіжності та захисних елементів, який має нульову нумерацію і на який за допомогою перфорації або друку нанесено слово "ЗРАЗОК" будь-якою мовою. Як виняток, зразок банкноти може бути виготовлений з обігової пронумерованої банкноти шляхом перфорації слова "ЗРАЗОК";

ідентифікаційний номер індикаторної пломби - унікальна чисельна, та/або чисельно-літерна, та/або штрихкодова комбінація, яка використовується для обліку та ідентифікації індикаторних пломб;

індикаторна пломба - пристрій разового використання, який забезпечує опломбування і контроль за захищеністю об'єкта шляхом індикації несанкціонованого доступу та обліковування і відповідає вимогам ДСТУ 4551;

каса банку - сукупність операційних кас банку, його філій, відділень, пунктів дистанційного обслуговування, пунктів обміну іноземної валюти, а також ПТКС та банкоматів;

{Абзац тринадцятий пункту 4 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013; в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

касове обслуговування - надання послуг з приймання, видачі та обміну готівки;

касовий документ - паперовий або електронний документ, який оформляється для здійснення касової операції. Касовий документ може бути: паперовий для банку та клієнта, електронний для банку та паперовий для клієнта, електронний для банку та клієнта;

{Абзац п'ятнадцятий пункту 4 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

касові операції - операції з видачі готівки, її приймання, обміну не придатних до обігу банкнот (монет) та виведених з обігу на придатні до обігу банкноти (монети), банкнот на монети, монет на банкноти, банкнот (монет) одного номіналу на банкноти (монети) іншого номіналу, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет), валютно-обмінні операції та операції з банківськими металами, а також операції з приймання на інкасо банкнот іноземної валюти та чеків в іноземній валюті, інших цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках;

{Пункт 4 розділу I доповнено новим абзацом шістнадцятим згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015}

корінець банкнот - 100 (сто) банкнот одного номіналу, які упаковані бандероллю;

критерії оцінки якості сортування банкнот - стандарти з питань придатності банкнот до обігу, що застосовуються під час налаштування обладнання для автоматизованого оброблення банкнот;

монети - металеві грошові знаки різного номіналу;

надлишки банкнот (монет) - кількість (сума) зайвих банкнот (монет) щодо кількості (суми), що зазначена на упаковці банкнот чи монет або в касовому документі;

невідсортовані банкноти - банкноти гривні одного номіналу, які попередньо не сортувалися на придатні до обігу та зношені, за винятком значно зношених банкнот;

{Абзац двадцять перший пункту 4 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

недостача банкнот (монет) - кількість (сума) банкнот (монет), яких не вистачає, щодо кількості (суми), яка зазначена на упаковці банкнот чи монет або в касовому документі;

неповний корінець банкнот - менше 100 (ста) банкнот одного номіналу, які упаковані бандероллю;

номінал банкнот (монет) - вартість, що зазначена на банкнотах (монетах);

обігові монети - монети національної валюти номіналом від 1 гривні, що виконують функцію законного платіжного засобу;

обладнання для автоматизованого оброблення банкнот - обладнання для роботи з готівкою, яке незалежно від кількості виконуваних функцій забезпечує в автоматичному режимі (без втручання оператора) перераховування банкнот, ідентифікацію захисних ознак банкнот, установлених у цій Інструкції, та фізичне відокремлення (сортування) банкнот на придатні до обігу, не придатні до обігу, сумнівні банкноти;

оброблення готівки - комплекс операцій, що включає визначення справжності та платіжності банкнот (монет), сортування, перераховування, формування та пакування відповідно до вимог нормативно-правових актів;

операційна каса - касовий вузол банку (філії, відділення), у якому здійснюються касові операції;

пачка банкнот - 1 000 банкнот одного номіналу і зразка, що складається з 10 корінців банкнот по 100 банкнот (менше 10 корінців - неповна пачка);

післяопераційний час - частина робочого дня банку (філії, відділення) після закінчення операційного часу, уключаючи роботу у вихідні та святкові дні, протягом якої здійснюються касові операції з їх відображенням у бухгалтерському обліку не пізніше наступного операційного дня;

пред'явник банкнот (монет) - фізична або юридична особа, яка пред'явила на дослідження сумнівні банкноти (монети);

розмінні монети - монети національної валюти номіналом 1 коп., 2 коп., 5 коп., 10 коп., 25 коп. та 50 коп., які виконують функції розміну банкнот і обігових монет та законного платіжного засобу;

сумнівні банкноти (монети) - банкноти (монети), справжність або платіжність яких викликає сумнів, а також ті, що мають ознаки підроблення, до проведення їх дослідження та складання експертом (фахівцем) Національного банку України відповідного акта;

{Абзац тридцять третій пункту 4 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015}

сховище - спеціально обладнане приміщення банку (філії, відділення), сейф, депозитна система та АТМ-сейфи, що використовуються для зберігання готівки та інших цінностей, технічний стан яких відповідає нормативно-правовим актам;

{Абзац тридцять четвертий пункту 4 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 6 від 25.01.2018}

технічні засоби для роботи з готівкою - машини, пристрої, прилади для оброблення банкнот (монет), за допомогою яких виконуються кілька або окремі операції з перераховування банкнот (монет), контролю захисних ознак банкнот (монет), обандеролювання корінців банкнот, упаковування банкнот (монет);

цінності - готівка національної та іноземної валюти, сумнівні (уключаючи підроблені) банкноти, зразки банкнот, пам'ятні та інвестиційні монети, сувенірна продукція, банківські метали, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, цінні папери та інші цінності, які мають вартість.

Інші терміни вживаються в значеннях, визначених законами України та нормативно-правовими актами.

5. Банк (філія, відділення) може здійснювати касове обслуговування клієнтів з використанням електронного підпису (далі - ЕП), у тому числі електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП).

Клієнт - фізична особа має право використовувати ЕЦП, який за своїм статусом прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (далі - ЕЦП, прирівняний до власноручного підпису), ЕЦП, що застосовується сторонами на договірних засадах, будь-який інший ЕП.

Інші клієнти мають право використовувати ЕЦП, прирівняний до власноручного підпису, та ЕЦП, що застосовується сторонами на договірних засадах.

Працівник банку (філії, відділення), якому надано право підпису касових документів, повинен використовувати ЕЦП, прирівняний до власноручного підпису [далі - ЕЦП працівника банку (філії, відділення)].

Організаційно-методологічні умови застосування ЕП у банківській системі України під час створення, оброблення та зберігання електронних документів, пов'язаних із вчиненням правочинів, регулюються Положенням про застосування електронного підпису в банківській системі України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2017 року № 78.

{Пункт 5 розділу I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 107 від 26.10.2017}

{Розділ I доповнено новим пунктом 5 згідно с Постановою Національного банку № 62 від 11.07.2017}

6. Банк (філія, відділення) зобов'язаний:

здійснювати касове обслуговування клієнтів на підставі договірних відносин через касу банку. Якщо касове обслуговування клієнтів здійснюється з використанням ЕП, то договір повинен містити умови та порядок (процедуру) визнання учасниками електронної взаємодії електронних документів із використанням ЕП та містити умови щодо розподілу ризиків збитків, що можуть бути заподіяні банку (філії, відділенню), клієнту і третім особам;

{Абзац другий пункту розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013; в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

забезпечувати оброблення готівки в операційній касі;

забезпечувати контроль за платіжністю і справжністю банкнот (монет) під час приймання та оброблення готівки з використанням відповідного обладнання (приладів);

визначати платіжність банкнот (монет) відповідно до вимог нормативно-правових актів та з використанням довідкової інформації, що надається Національним банком України (далі - Національний банк), банками-емітентами або іншими уповноваженими установами;

здійснювати операції лише з тими видами і номіналами банкнот іноземної валюти, які перебувають в обігу в країнах-емітентах або підлягають обміну в порядку, установленому банком-емітентом.

Банку (філії, відділенню) заборонено здійснювати касові операції (у тому числі ті, що здійснюються під час купівлі/продажу готівкової іноземної валюти між банками) з банкнотами (банківськими білетами) та монетами Центрального банку Російської Федерації із зображенням мап, символів, будівель, пам'ятників, пам'яток археології, архітектури, історії, краєвидів та будь-яких інших об'єктів, розташованих на окупованих Російською Федерацією адміністративно-територіальних одиницях України, та/або які містять тексти, що стосуються окупації Російською Федерацією адміністративно-територіальних одиниць України.

{Пункт 6 розділу І доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 103 від 13.10.2017}

7. Банк (філія, відділення) організовує роботу операційної каси з касового обслуговування клієнтів протягом операційного часу та в післяопераційний час відповідно до внутрішніх положень (інструкцій) банку.

За рішенням керівника банку в операційній касі застосовується АТМ.

Робоче місце з приймання готівки має бути обладнане таким чином, щоб клієнт міг спостерігати за розкриттям пачок/мішечків та перерахуванням готівки.

{Абзац третій пункту розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

Банк (філія, відділення) зобов'язаний (зобов'язана, зобов'язане) протягом операційного часу (у післяопераційний час) без будь-яких обмежень безкоштовно обмінювати фізичним та юридичним особам не придатні до обігу платіжні банкноти та монети національної валюти на придатні. Також підлягають безкоштовному обміну на придатні до обігу платіжні банкноти та монети національної валюти без будь-яких обмежень банкноти і монети, що вилучаються Національним банком з обігу, а також банкноти, прийняті від правоохоронних органів, що оброблені спеціальними хімічними реактивами під час проведення слідчо-оперативних заходів. Банк (філія, відділення) зобов'язаний також здійснювати на вимогу клієнта обмін банкнот на монети, монет на банкноти, банкнот (монет) одних номіналів на банкноти (монети) інших номіналів. Такий обмін, якщо справжність та платіжність банкнот (монет) не викликає сумніву, банк (філія, відділення) здійснює безпосередньо під час приймання готівки без відображення в бухгалтерському обліку.

{Абзац четвертий пункту розділу I в редакції Постанови Національного банку № 3 від 11.01.2017}

8. Банк здійснює видачу готівки під звіт відповідно до вимог нормативно-правових актів.

Звітування за одержання під звіт готівки здійснюється відповідно до законодавства України.

{Пункт розділу I в редакції Постанови Національного банку № 113 від 19.02.2015}

9. Банк під час здійснення касових операцій має забезпечувати:

визначення справжності та платіжності банкнот (монет) національної та іноземної валюти;

обов'язкове приймання банкнот і монет на вимогу клієнта, у тому числі таких, що вилучаються з обігу Національним банком, крім операцій, зупинення яких вимагається законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

своєчасне повне оприбутковування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до каси банку, та її зарахування на зазначені клієнтами рахунки;

своєчасну видачу клієнтам придатних до обігу банкнот (монет) національної та іноземної валюти, у тому числі під час здійснення сплати платежів;

документальне оформлення руху готівки національної та іноземної валюти в касі банку, у тому числі готівки, що видана працівникам банку для роботи в післяопераційний час та її повернення;

своєчасне відображення касових операцій у бухгалтерському обліку, належний внутрішній контроль за касовими операціями;

здавання готівки національної валюти до відділів (управління) грошового обігу в регіоні (Центрального сховища) згідно з договорами про касове обслуговування з дотриманням вимог цієї Інструкції;

задоволення потреб своїх клієнтів у готівці насамперед за рахунок власних надходжень, перерозподілу готівки у власній мережі, а в разі її недостатності - отримання підкріплення готівкою в відділі (управлінні) грошового обігу в регіоні відповідно до договорів про касове обслуговування з дотриманням вимог цієї Інструкції, придбання її в інших банках;

систематичний аналіз стану надходжень і видачі готівки в національній та іноземній валюті;

ідентифікацію і верифікацію клієнтів (представників клієнтів) відповідно до вимог законодавства України.

{Пункт розділу I в редакції Постанови Національного банку № 3 від 11.01.2017}

10. Банк згідно із цією Інструкцією, вимогами законодавства України та з урахуванням переліку касових операцій зобов'язаний розробити і затвердити внутрішні положення (інструкції) про організацію роботи щодо здійснення касових операцій, у яких слід визначити порядок:

1) роботи операційної каси в операційний та післяопераційний час;

2) використання електронного документообігу;

3) опису технології та механізму електронного документообігу, використання ЕП, а також збереження банком інформації, процедуру надання за бажанням клієнта оригінала електронного касового документа/оригінала паперового документа/копії на папері з електронного документа (на вимогу клієнта) з усіма реквізитами тощо;

4) приймання, видачі, зберігання готівки та інших цінностей в операційній касі, у тому числі із застосуванням АТМ-систем;

5) внутрішнього переміщення готівки і цінностей між працівниками банку (філії, відділення);

6) роботи каси перерахування та формування готівки для касового обслуговування власних клієнтів;

7) зведення залишків готівки та інших цінностей в операційній касі;

8) контролю за касовими операціями;

9) підкріплення готівкою власних філій (відділень) і приймання від них готівки;

10) визначення відповідальних осіб сховища (їх кількість та посади), організація їх роботи;

11) забезпечення схоронності готівки та інших цінностей банку;

12) обліку та зберігання печаток і штампів, індикаторних пломб; роботи з іншими цінностями, що зберігаються у сховищі (пам'ятні та інвестиційні монети, сувенірна продукція тощо);

13) проведення ревізії готівки та інших цінностей, що зберігаються в операційній касі та платіжних пристроях (строки проведення та види ревізій, оформлення результатів ревізії);

14) роботи із застосуванням електронних платіжних засобів через операційну касу;

15) роботи з банкоматами, платіжними терміналами, ПТКС та іншими платіжними пристроями (далі - платіжні пристрої);

16) надання в оренду індивідуальних сейфів та зберігання в них цінностей клієнтів банку (філій, відділень);

17) приймання від клієнтів/видачі клієнтам на відповідальне зберігання цінностей;

18) відкривання і закривання сховищ та сейфів, що використовуються як сховища, і сховищ для індивідуальних сейфів та здавання їх під охорону та прийняття з-під охорони, а також зберігання ключів (дублікатів ключів) від них та індивідуальних сейфів, металевих шаф, візків, які призначені для зберігання готівки та інших цінностей;

19) обміну клієнтам не придатних до обігу та вилучених з обігу банкнот (монет) національної валюти на придатні, монет на банкноти, банкнот на монети, банкнот (монет) одних номіналів на банкноти (монети) інших номіналів та вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) і надсилання їх на дослідження;

20) приймання інкасаторських сумок із готівковою виручкою;

21) управління якістю касових операцій з урахуванням стрес-сценаріїв;

22) опису форм звітів про касові операції і періодичність подання їх органам управління банку;

23) урегулювання спорів між банком (філією, відділенням) і клієнтом з питань касового обслуговування.

Банк (філія, відділення) зобов'язаний (зобов'язана/зобов'язане) за зверненням клієнта врегулювати відповідно до законодавства України спірні питання, які виникають та/або пов'язані з касовими операціями, у тому числі здійсненими через платіжні пристрої, а також пов'язані із застосуванням електронного документообігу та використанням ЕП.

{Пункт 10 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013; в редакції Постанов Національного банку № 3 від 11.01.2017№ 62 від 11.07.2017}

11. Банк зобов'язаний забезпечити зберігання готівки та інших цінностей лише у сховищах свого банку (філії, відділення), сейфах, що використовуються як сховище, депозитних системах та АТМ-сейфах, що використовуються для зберігання готівки та інших цінностей, технічний стан яких відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку з організації захисту приміщень банків в Україні.

{Абзац перший пункту 11 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 62 від 11.07.2017}

Протягом робочого часу готівка та інші цінності операційної каси банку (філії, відділення) зберігаються в сховищі, АТМ-системах та у сейфах, візках, металевих шафах, ящиках столів, що розташовані на робочих місцях працівників банку.

{Пункт розділу I в редакції Постанови Національного банку № 3 від 11.01.2017}

12. Банк (філія, відділення) встановлює платіжні пристрої як у приміщенні банку (філії, відділення), так і за його межами на території адміністративно-територіальних одиниць України.

{Пункт 12 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

13. Банк (філія, відділення) допускає до роботи з готівкою та цінностями працівників, які склали залік щодо знання вимог цієї Інструкції, нормативно-правового акта щодо визначення ознак справжності і платіжності банкнот (монет) національної та іноземної валюти та внутрішніх положень про організацію роботи щодо здійснення касових операцій (змін до них) у межах тих питань, що належать до їх функціональних обов'язків.

Банку (філії, відділенню) забороняється допускати до касової роботи неповнолітніх осіб.

Про складання працівником заліку банк (філія) оформлює відповідний протокол, який зберігається в особовій справі працівника.

14. Банк наказом призначає відповідальних осіб сховища (у складі не менше двох осіб), на яких покладаються обов'язки щодо зберігання цінностей у сховищі та/або сейфах, що використовуються як сховища, та виконання операцій з ними. У разі зберігання у сховищі/сейфі, депозитних системах та АТМ-сейфах банку (філії, відділення) залишків цінностей, обсяг яких не перевищує 20 мінімальних заробітних плат протягом шести місяців, банк має право призначати відповідальними особами сховища одного працівника. Стаж роботи в банківській системі працівників, які входять до складу відповідальних осіб банку або філії, становить не менше ніж один рік, а відділень банку - не менше ніж шість місяців.

{Пункт 14 розділу I в редакції Постанов Національного банку № 113 від 19.02.2015№ 3 від 11.01.2017}

15. Керівник банку (філії, відділення), а також відповідальні особи в разі незабезпечення схоронності цінностей в касі банку несуть відповідальність згідно із законами України.

16. Банк (філія, відділення) зобов'язаний (зобов'язана, зобов'язане) розмістити в доступному для огляду клієнтами місці таку інформацію:

режим роботи операційної каси з касового обслуговування клієнтів протягом операційного часу та в післяопераційний час;

перелік операцій, які здійснює операційна каса в операційний та післяопераційний час;

зразки заповнення реквізитів касових документів;

витяг з наказу (розпорядження) про встановлення тарифів за касове обслуговування фізичних осіб, юридичних осіб у національній та іноземній валюті;

матеріали (плакати, буклети тощо) з описами банкнот (монет) національної валюти, що перебувають в обігу, уводяться в обіг та/або вилучаються з обігу;

повідомлення про те, якщо готівка не була перерахована клієнтом у приміщенні банку (філії, відділення) під контролем працівника банку (філії, відділення), то претензії від клієнта щодо відшкодування банком недостачі не приймаються (повідомлення розміщується на видному місці в операційній касі банку (філії, відділення);

перелік номіналів банкнот гривні, на приймання та видачу яких налаштовані платіжні пристрої;

з проблемних питань, які виникають від повідомлення про права інвалідів I та II груп на позачергове обслуговування, а також інших осіб, яким відповідно до законодавства України надано таке право;

контактна інформація банку (філії, відділення), за якою клієнт мав би можливість ознайомитися про час касового обслуговування тощо.

{Розділ I доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 3 від 11.01.2017}

17. Банку (філії, відділенню) заборонено зберігати, передавати і відтворювати електронні дані, що використовуються підписувачем для накладання ЕП, зокрема, особисті ключі підписувача. Банк (філія, відділення) несе відповідальність за виконання цієї вимоги.

{Розділ I доповнено новим пунктом згідно с Постановою Національного банку № 62 від 11.07.2017}

II. Порядок забезпечення банків готівкою

1. Порядок здавання та отримання банками підкріплень готівкою національної валюти через відділи (управління) грошового обігу в регіоні/Центральне сховище

1. Відділи (управління) грошового обігу в регіоні/Центральне сховище здійснюють касове обслуговування банку (філії, відділення) незалежно від його (її, його) місцезнаходження на підставі договору про касове обслуговування, який укладається банком (філією, яка має окремий код банку) шляхом приєднання до Єдиного договору банківського обслуговування та надання інших послуг Національним банком України (далі - договір про касове обслуговування). Національний банк укладає договір про касове обслуговування з банком (філією банку, яка має окремий код банку), який (яка) на підставі банківської ліцензії мають виключне право надавати банківські послуги та відомості про яку внесені до Державного реєстру банків України.

Договір про касове обслуговування набирає чинності для банку (філії, яка має окремий код банку) із дня підписання ним (нею) Заяви про приєднання до умов в рамках Єдиного договору банківського обслуговування та надання інших послуг Національним банком України (далі - Заява про приєднання), якщо інше не передбачено умовами договору про касове обслуговування або Заявою про приєднання, та діє до прийняття сторонами чи однією зі сторін рішення про його розірвання або до дня офіційного оприлюднення Національним банком заяви про відкликання цієї публічної пропозиції в цілому чи в частині на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку.

Відділи (управління) грошового обігу в регіонах/Центральне сховище здійснюють касове обслуговування банків (філій, відділень), у яких/якої є необхідність отримання послуг у Національному банку, на підставі договору про касове обслуговування, до якого приєднався банк (філії, яка має окремий код банку). Національний банк уносить зміни до договору про касове обслуговування шляхом їх розміщення на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку.

2. Банк, філія (яка має окремий код банку), який/яка приєднався/приєдналася до договору про касове обслуговування, зобов'язаний/зобов'язана інформувати відділи (управління) грошового обігу в регіонах/Центральне сховище про перелік філій (відділень), які отримуватимуть/припиняють отримувати послуги в Національному банку.

Відділи (управління) грошового обігу в регіонах/Центральне сховище здійснюють приймання готівки національної валюти - придатних до обігу банкнот (монет), не придатних до обігу банкнот (монет), виведених з обігу банкнот (монет) від ліквідаторів банків - відповідно до законодавства України, договорів про касове обслуговування і нормативно-правових та розпорядчих актів Національного банку.

3. Банк, філія (яка має окремий код банку) у разі приєднання до договору про касове обслуговування подає відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні/Центральному сховищу картку зі зразками підписів та відбитка печатки банку/філії/відділення (кількість примірників обумовлюється сторонами), затверджену керівником і головним бухгалтером, за формою, установленою додатком 3 до Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2006 року № 320, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2006 року за № 1035/12909 (із змінами). У картці містяться зразки підписів осіб (не менше двох) банку (філії, відділення), який (яка, який) відповідає за схоронність цінностей, а також відбиток печатки банку (філії, відділення), який/яка мають намір отримувати послуги з касового обслуговування у відділі (управлінні) грошового обігу в регіоні/Центральному сховищі. Банк у тижневий строк у разі зміни зазначених осіб або печатки банку (філії, відділення) подає нові відповідно оформлені картки зі зразками підписів та відбитка печатки.

4. Банк (філія, яка має окремий код банку), який/яка приєднався/приєдналася до договору про касове обслуговування, для підкріплення готівкою та здавання готівки (придатної, невідсортованої та не придатної до обігу) банку (філії, відділення) у регіонах завчасно надсилає засобами програмного комплексу "Автоматизація оброблення заявок банків на підкріплення готівкою, вивезення її надлишків і не придатних до обігу банкнот і монет" до відділів (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища, заявки на підкріплення готівкою, вивезення її надлишків і не придатних до обігу банкнот і монет за підписом уповноваженої особи банку, філії (яка має окремий код банку) з розподілом сум у розрізі номіналів (для здавання - з орієнтовним визначенням загальної суми та розподілом її за номіналами). Банк (філія, яка має окремий код банку) надсилає заявки на підкріплення готівкою, вивезення її надлишків і не придатних до обігу банкнот і монет до відділів (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища, в якому безпосередньо проводитиметься касове обслуговування банку (філії, відділення).

5. Відділи (управління) грошового обігу в регіоні/Центральне сховище розглядають заявки на підкріплення банків (філій, відділень) готівкою, здійснюють аналіз структури банкнот і монет в обігу, насиченості обігу банкнотами та монетами всіх номіналів, розмінності банкнот і монет, що перебувають в обігу, і, ураховуючи фактичну наявність банкнот і монет у запасах готівки відділів (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища, визначають остаточні обсяги підкріплень готівкою.

6. Відділи (управління) грошового обігу в регіоні/Центральне сховище здійснюють видачу банкам (філіям, відділенням) підкріплень готівкою з оборотних кас за умови надходження до відділів (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища відповідних сум із кореспондентських рахунків банків (філій).

7. Банк (філія, відділення) отримує у відділах (управлінні) грошового обігу в регіоні/Центральному сховищі підкріплення готівкою лише в упаковці відділів (управлінь) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища та Банкнотно-монетного двору.

8. Банк (філія, відділення) отримує готівку через уповноважених осіб безпосередньо з видаткової каси відділів (управління) грошового обігу в регіоні за видатковим касовим ордером на підставі довіреності на отримання готівки та інших цінностей (додаток 27), підписаної керівником, головним бухгалтером банку (філії), їх заступниками або уповноваженими керівником особами. Строк дії довіреності не повинен перевищувати 10 календарних днів. Банк визначає внутрішнім положенням порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання готівки та інших цінностей з використанням журналу реєстрації довіреностей (додаток 26).

Інкасатори отримують у відділі (управлінні) грошового обігу в регіоні/Центральному сховищі підкріплення готівкою через приміщення для приймання-передавання готівки відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань перевезення валютних цінностей.

9. Банк (філія, яка має окремий код банку) здійснює перерахування коштів відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні/Центральному сховищу за готівку, яку отримує відділення. Банк (філія, яка має окремий код банку) надає підтвердження відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні/Центральному сховищу про отримання готівки, на балансі якого (якої) обліковується це відділення, у день отримання готівки в разі доставки готівки підрозділом перевезення цінностей та організації інкасації відділу (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища.

10. Банк (філія, відділення) складає в разі виявлення під час перерахування готівки касового прорахунку або сумнівних чи неплатіжних банкнот (монет) акт про розбіжності (додаток 1).

Національний банк приймає до розгляду акти про розбіжності, затверджені керівником банку (філії), у разі встановлення недостачі банкнот (монет) в упаковці відділу (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища та Банкнотно-монетного двору від тих банків (філій, відділень), яким було видано безпосередньо підкріплення готівкою через інкасаторів.

Банк (філія, відділення) до примірника акта про розбіжності, який надсилається до Національного банку, додає:

1) для банкнот - бандеролі від усіх корінців та упаковку пачки, розрізані зі збереженням їх первинних розмірів;

2) для монет - обв'язку з пломбою, поліетиленову упаковку та ярлик (етикетку) від упаковки з монетами.

Національний банк не приймає від банків (філій, відділень) претензій щодо недостачі банкнот (монет), якщо уповноважена особа банку (філії, відділення) не перерахувала готівку, не відходячи від видаткової каси відділу (управління) грошового обігу в регіоні або у відведеному для цього приміщенні під наглядом призначеного працівника.

Банк (філія) перераховує суму надлишку, виявлену в упаковці відділу (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища, Банкнотно-монетного двору, на підставі акта про розбіжності до відділу (управління) грошового обігу в регіоні/Центральному сховищу, в якому була отримана готівка.

11. Відділи (управління) грошового обігу в регіоні/Центральне сховище надсилають акти про розбіжності, складені ними, у зв'язку з виявленими під час оброблення готівки в упаковці банків (філій, відділень) недостачами (у тому числі неплатіжні, підроблені, навмисно пошкоджені з метою вчинення кримінального правопорушення, забруднені спеціальним розчином унаслідок несанкціонованого втручання в спецпристрій для зберігання цінностей, пошкоджені під час надзвичайного режиму) та надлишками банкнот (монет) національної валюти банку (філії, яка має окремий код банку), з яким/якою укладено договір про касове обслуговування. В акті про розбіжності зазначається банк (філія, відділення), у пачках (мішечках) яких виявлено недостачі/надлишки. Один примірник акта про розбіжності разом із пакувальним матеріалом надсилається банку, філії (яка має окремий код банку) з яким/якою укладено договір про касове обслуговування.

До одного примірника акта про розбіжності для пачки, сформованої банком (філією, відділенням) ручним способом, додаються накладка, бандероль з одного корінця, упаковка пачки.

Для пачки, сформованої банком (філією, відділенням) за допомогою автоматизованої системи, додаються накладка, бандеролі всіх корінців, упаковка пачки.

Банк (філія, яка має окремий код банку) самостійно визначає джерела відшкодування сум недостач і відшкодовує їх протягом трьох робочих днів із дня отримання акта про розбіжності.

Сума надлишку, установленого відділом (управлінням) грошового обігу в регіоні/Центральним сховищем під час перерахування готівки в упаковці банку (філії, відділення), перераховується відповідному банку (філії, яка має окремий код банку), з яким/якою укладено договір про касове обслуговування, протягом трьох робочих днів із дня виявлення розбіжності.

12. Банк (філія, відділення) зобов'язаний (зобов'язана, зобов'язане) здійснювати вивезення готівки, у тому числі не придатної до обігу, до відділу (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища лише в упаковці свого банку (філії, відділення).

13. Банк (філія, відділення) здає готівку (у тому числі не придатну до обігу) через уповноважених осіб до прибуткової каси відділу (управління) грошового обігу в регіоні, а через інкасаторів - до приміщення для приймання-передавання готівки. Банк (філія, відділення) здає банкноти повними пачками, а банкноти номіналами 100, 200 та 500 грн. і неповними пачками (по одній за кожним номіналом і зразком) без поаркушного перерахування. Банк (філія, відділення) здає значно зношені банкноти, банкноти, що вилучаються з обігу, та банкноти з дефектом виробника як повними, так і неповними пачками (по одній за кожним номіналом і зразком) та через прибуткову касу неповними корінцями з поаркушним перерахуванням.

Банк (філія, відділення) здає до відділу (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища пачки банкнот з корінців, сформованих тільки одним касиром за однією датою.

Банк (філія, відділення) здає монети повними мішечками, а зношені та з дефектами виробника - неповними.

14. Відділ (управління) грошового обігу в регіоні/Центральне сховище відповідно до умов договору про касове обслуговування має право приймати від банків (філій, відділень) пачки невідсортованих банкнот гривень для оброблення на автоматизованих системах оброблення банкнот.

15. Банк (філії, відділення), відділи (управління) грошового обігу в регіоні/Центральне сховище виконує операції з банкнотами, пошкодженими під час надзвичайного режиму, відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку з питань організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі.

{Глава 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 6 від 25.01.2018}

2. Забезпечення банків (філій, відділень) зразками банкнот національної валюти та їх зберігання

2.1. Банк (філія) отримує за самостійно визначеною потребою від відділу (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища зразки банкнот національної валюти, а відповідні плакати та буклети банк (філія) отримує під час уведення в обіг банкнот нового дизайну.

{Абзац перший пункту 2.1 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 45 від 18.02.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 62 від 11.07.2017; в редакції Постанови Національного банку № 6 від 25.01.2018}

Для інформування клієнтів щодо зразків банкнот банк (філія) використовує плакати та буклети, що розміщуються в операційній касі на видному місці. Банк (філія) для виготовлення плакатів і буклетів використовує електронну версію плакатів та буклетів з описами банкнот національної валюти, яка розміщена на сторінках Офіційного інтернет-представництва Національного банку.

{Абзац другий пункту 2.1 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

2.2. Зразки банкнот банк (філія) обліковує на відповідному позабалансовому рахунку за номінальною вартістю і має забезпечувати їх зберігання у сховищі цінностей.

2.3. Банк (філія) надає відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні під час отримання зразків банкнот національної валюти зобов'язання (додаток 2) щодо забезпечення ним схоронності, непошкодженості (виключаючи їх наклеювання) та використання зразків банкнот за призначенням і повернення їх на першу вимогу відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні. Зобов'язання оформляється у двох примірниках, які засвідчуються підписами керівника банку (філії). У разі повернення банком (філією) зразків банкнот до відділу (управління) грошового обігу в регіоні це зобов'язання відділ (управління) грошового обігу в регіоні повертає банку (філії), а в разі повернення частини зразків банкнот оформляється нове зобов'язання на кількість і суму зразків банкнот, що залишаються в банку (філії).

2.4. Банк (філія, яка має окремий код банку), з яким/якою укладено договір про касове обслуговування, у разі виявлення недостачі зразків банкнот сплачує відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні/Центральному сховищу відшкодування в сумі, що дорівнює номіналу зразка банкноти.

{Пункт 2.4 глави 2 розділу II в редакції Постанов Національного банку № 3 від 11.01.2017№ 6 від 25.01.2018}

2.5. Банк (філія), на балансі якого (якої) обліковуються відділення, самостійно забезпечує за потреби свої відділення зразками банкнот.

Банк (філія), який (яка) безпосередньо видав (видала) відділенню зразки банкнот, контролює забезпечення відділенням схоронності зразків банкнот, їх непошкодженість та використання за призначенням.

{Пункт 2.5 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 6 від 25.01.2018}

2.6. У разі реорганізації філії (відділення) з правонаступництвом зразки банкнот залишаються у відділенні (філії) з обов'язковим переоформленням зобов'язання у відповідному відділі (управлінні) грошового обігу в регіоні.

2.7. У разі ліквідації відділення банку зразки банкнот національної валюти повертаються банку (філії) або відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні, який їх надав. У разі ліквідації банку (філії) зразки банкнот національної валюти повертаються відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні, яке їх надало.

Відділи (управління) грошового обігу в регіоні в разі накопичення непошкоджених зразків банкнот національної валюти, що не затребувані банками (філіями) для використання в роботі, передають їх до Центрального сховища.

{Пункт 2.7 глави 2 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015}

{Пункт 2.7 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 45 від 18.02.2013}

2.8. Банк (філія, відділення) повертає пошкоджені зразки банкнот до відділу (управління) грошового обігу в регіоні, а відділ (управління) грошового обігу в регіоні відправляє їх до Центрального сховища для утилізації.

2.9. Філія, відділення використовує у своїй роботі нормативно-правові акти Національного банку, електронні версії плакатів і буклетів з описами банкнот національної валюти, які розміщені на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку, іншу довідникову літературу, що має опис певних ознак платіжності та захисних елементів, що властиві цим банкнотам, якщо банк/філія не має змоги забезпечити зразками банкнот.

{Главу 2 розділу II доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013; в редакції Постанови Національного банку № 6 від 25.01.2018}

3. Порядок передавання готівки банками своїм філіям (відділенням), а також іншим банкам

3.1. Банк (філія), крім ліквідаторів банків (уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку), має право самостійно передавати готівку своїм філіям (банку), відділенням або іншим банкам (філіям, відділенням) незалежно від їх місця розташування на території України.

{Пункт 3.1 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 3 від 11.01.2017}

3.2. Передавання готівки між банками (філіями) здійснюється на підставі укладених між ними договорів, у яких визначається відповідальність за виявлення недостач (неплатіжних, підроблених) банкнот (монет).

3.3. Банк (філія, відділення) видає готівку банку-отримувачу за прибутково-видатковим касовим ордером та довіреністю (через уповноважену особу) або за описом цінностей у національній валюті України, що перевозяться (далі - опис цінностей), прибутково-видатковим касовим ордером та дорученням на перевезення валютних цінностей (через інкасаторів).

Перевезення готівки між банками (підрозділами банків різних юридичних осіб) здійснюється тільки підрозділом інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банку або юридичної особи, яка надає банкам послуги з інкасації на підставі отриманої від Національного банку ліцензії.

{Пункт 3.3 глави 3 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 3 від 11.01.2017}

3.4. Відділення банків, які не мають самостійного балансу, мають право передавати готівку філіям та відділенням свого банку, іншим банкам, їх філіям (відділенням) тільки з дозволу банку (філії), на балансі якого (якої) вони обліковуються.

Договори про передавання відділеннями готівки укладаються між банками - юридичними особами в порядку, передбаченому законодавством України.

{Абзац другий пункту 3.4 глави 3 розділу II в редакції Постанов Національного банку № 45 від 18.02.2013№ 3 від 11.01.2017}

Розрахунки за готівку тих відділень, які не мають самостійного балансу, здійснюють банки (філії), на балансі яких вони обліковуються.

3.5. У разі передавання банком (філією) готівки національної валюти іншим банкам (філіям) не пізніше наступного робочого дня Департаменту грошового обігу надсилається повідомлення в розрізі регіонів щодо передавання готівки як банком, що передає готівку, так і банком, що її одержує, засобами програмного комплексу АРМ "Автоматизація оброблення заявок банків на підкріплення готівкою, вивезення її надлишків і не придатних до обігу банкнот і монет" або, як виняток, засобами електронного зв'язку за погодженням із Департаментом грошового обігу.

У повідомленні про передавання готівки мають зазначатися:

у разі передавання готівки - дата видачі готівки, найменування банку, що передав готівку, код регіону, сума готівки та найменування банку-отримувача з кодом регіону;

у разі отримання готівки - дата отримання готівки, найменування банку, що одержав готівку, код регіону, сума готівки, найменування банку-відправника, дата видачі готівки з кодом регіону та дані сум надлишків/недостач готівки в разі їх виявлення.

{Пункт 3.5 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013; в редакції Постанов Національного банку № 113 від 19.02.2015№ 393 від 17.10.2016№ 107 від 26.10.2017}

3.6. Готівка та інші цінності, що передаються відокремленому підрозділу банку в разі перетворення філії на відділення чи зміни підпорядкованості (у тому числі в разі переведення на єдиний баланс) такого відокремленого підрозділу, можуть не переміщуватися до інших підрозділів банку чи до інших банків за умови подання банком до відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні за місцезнаходженням відокремленого підрозділу повідомлення щодо здійснення самої операції, дати та її суми, а також письмового підтвердження забезпечення банком умов схоронності готівкових коштів та інших цінностей під час проведення зазначених змін.

Операції з передавання готівки та інших цінностей під час реорганізації чи зміни підпорядкованості відокремленого підрозділу банку без переміщення готівки відображаються в бухгалтерському обліку та відомості обліку касових оборотів за символами статистичних звітів форм № 747 "Звіт про касові обороти банку (декадна)" та № 748 "Звіт про касові обороти банку (місячна)", визначених у додатку 1 до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 01 березня 2016 року № 129 (із змінами), у день унесення відповідних змін до електронної форми Державного реєстру банків.

{Абзац другий пункту 3.6 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 107 від 26.10.2017}

{Главу 3 розділу II доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

4. Вимоги щодо порядку оброблення банкнот (монет) національної валюти

4.1. Банк (філія, відділення) здійснює оброблення банкнот і монет ручним способом з використанням технічних засобів для роботи з готівкою або автоматизованим способом з використанням обладнання для автоматизованого оброблення банкнот і має право повторно випускати банкноти в обіг, якщо вони перевірені на відповідність захисним ознакам, що властиві цим банкнотам, та визначені як придатні до обігу відповідно до встановлених критеріїв якості.

Оброблення банкнот, які за критеріями якості належать до категорії значно зношених банкнот, здійснюється виключно ручним способом з використанням приладів (детекторів) для контролю за справжністю банкнот, що забезпечують збільшення зображень, візуалізацію ультрафіолетового та інфрачервоного захисту та магнітний контроль.

{Пункт 4.1 глави 4 розділу II доповнено новим абзацом другим згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015}

Під час організації оброблення банкнот ручним способом мають бути застосовані критерії якості банкнот, що встановлені нормативно-правовими актами.

Під час організації оброблення банкнот автоматизованим способом мають бути застосовані критерії оцінки якості сортування банкнот, що наведені в додатку 3 до цієї Інструкції.

Банк (філія, відділення) має забезпечити контроль за результатами налаштування обладнання для автоматизованого оброблення банкнот та експертну оцінку якості сортування банкнот відповідно до встановлених критеріїв оцінки якості сортування банкнот. Налаштування цього обладнання має здійснюватися з використанням банкнот, попередньо підготовлених банком (філією, відділенням) відповідно до критеріїв оцінки якості сортування банкнот, з урахуванням описів ознак банкнот, що наведені в офіційних виданнях та повідомленнях Національного банку.

4.2. Банк (філія, відділення) має право повторно випускати банкноти в обіг через мережу АТМ лише після їх оброблення автоматизованим способом з використанням обладнання для автоматизованого оброблення банкнот.

Банк (філія, відділення) зобов'язаний (зобов'язана) передавати банкноти для повторного випуску в обіг своїм філіям, відділенням або іншим банкам (філіям, відділенням) тільки ті, які оброблені автоматизованим способом із використанням обладнання для автоматизованого оброблення банкнот.

{Пункт 4.2 глави 4 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 393 від 17.10.2016}

4.3. Відділи (управління) грошового обігу в регіоні (Центральне сховище) приймають від банку (філії, відділення) готівку національної валюти за умови дотримання таких вимог:

{Абзац перший пункту 4.3 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 3 від 11.01.2017}

банкноти (монети) мають бути розсортовані за номіналами, кожен номінал - на придатні до обігу, зношені, значно зношені та з дефектами виробника, а банкноти також відповідно до їх зразка;

розсортовані за номіналами і зразком банкноти формуються лицьовим боком догори в одному напрямку та пакуються окремо;

надірвані та розірвані (розрізані) на дві частини банкноти мають бути склеєні прозорими клейкою полімерною або за допомогою клею паперовою стрічкою завширшки не більше ніж 10 мм у такий спосіб, щоб це не призводило до склеювання сусідніх банкнот у корінці. Склеювати розірвані на дві частини банкноти потрібно впритул без накладання однієї частини на іншу.

До значно зношених відсортовуються і пакуються окремо такі банкноти:

що не викликають сумніву щодо їх справжності, але пошкоджені, розірвані (розрізані) та склеєні в установлений вище спосіб, у тому числі банкноти з утраченими частинами (якщо залишилося не менше ніж 55% початкової площі банкноти);

які склеєні з порушенням установлених вимог, що перешкоджає їх обробленню на автоматизованих системах оброблення банкнот;

прийняті від правоохоронних органів, оброблені спеціальними хімічними реактивами під час проведення слідчо-оперативних заходів (для уникнення забруднення перерахування таких банкнот доцільно здійснювати в захисних латексних рукавичках або за допомогою пінцета).

Невідсортовані банкноти, що приймаються від банків (філій, відділень), відповідно до укладених договорів мають бути розсортовані за номіналом без сортування на придатні та зношені, за винятком значно зношених.

{Абзац дев'ятий пункту 4.3 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

Відділи (управління) грошового обігу в регіоні приймають від банків (філій, відділень) банкноти, пошкоджені на підставі розпорядчих документів Національного банку України, разом з актом про пошкодження готівки, у тому вигляді, як вони були пошкоджені банком (без склеювання розрізаних або розірваних частин). Якщо акта про пошкодження готівки немає, то банкноти надсилаються на дослідження як сумнівні.

{Пункт 4.3 глави 4 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015}

Відділи (управління) грошового обігу в регіоні за потреби можуть здійснювати приймання від банків (філій, відділень) пошкоджених банкнот частинами із зазначенням їх суми в акті про пошкодження готівки.

{Пункт 4.3 глави 4 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015}

Пошкоджені банком (філією, відділенням) на підставі розпорядчих документів Національного банку України банкноти гривні відсортовуються до значно зношених банкнот.

{Пункт 4.3 глави 4 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015}

4.4. Банк (філія, відділення) зобов'язаний (зобов'язана, зобов'язане) під час приймання готівки від фізичних і юридичних осіб, а також перед обробленням банкнот автоматизованим способом візуально перевірити банкноти та вилучити такі, що мають ознаки пошкодження, за якими вони підлягають дослідженню, для передавання в установленому порядку до уповноважених підрозділів Національного банку для проведення досліджень.

{Главу 4 розділу II доповнено новим пунктом 4.4 згідно з Постановою Національного банку № 892 від 17.12.2015; в редакції Постанови Національного банку № 3 від 11.01.2017}

4.5. Під час пакування готівки, яка передається банком (філією, відділенням) до відділів (управлінь) грошового обігу в регіоні, а також у відділах (управліннях) грошового обігу в регіоні, Центральному сховищі та Банкнотно-монетному дворі застосовуються такі види пакування.

Кожні 100 аркушів банкнот, відсортованих за критеріями якості, одного номіналу й зразка формуються в корінець банкнот та пакуються хрестоподібно або поперечно бандероллю або з використанням бандерольних кілець з відповідними кольоровими смугами (додаток 4). Поперечне обандеролювання потрібно здійснювати таким чином, щоб кінці бандеролей не потрапляли між банкнот корінця та не насувалися на його торець. Склеювання банкнот з бандероллю не допускається.

4.6. На бандеролі корінця банкнот мають бути такі реквізити:

найменування банку, код банку або номер за електронною поштою;

номінал;

кількість банкнот;

сума;

дата формування (ДД/ММ або МММ/місяць цифрами або скорочено літерами/РРРР);

підпис та іменний штамп (код) працівника, який здійснював оброблення банкнот, а в разі колективної (бригадної) матеріальної відповідальності - відбиток штампа із зазначенням коду бригади.

4.7. У разі оброблення банкнот на автоматизованій системі, яка має функцію автоматичного обандеролювання корінців банкнот, на бандеролі зазначаються такі реквізити: ідентифікатор користувача, скорочене найменування банку, код банку, номер автоматизованої системи оброблення банкнот, дата і час формування корінця банкнот, а за можливості і номер укладальника автоматизованої системи оброблення банкнот.

4.8. На бандеролі корінця банкнот в упаковці Банкнотно-монетного двору залежно від способу оброблення банкнот мають зазначатися такі реквізити:

під час оброблення на автоматизованій системі контролю за якістю BPS-2000 - абревіатура "НБУ", номінал, сума, дата і час формування корінця банкнот, ідентифікатор оператора, номер укладальника;

під час оброблення на автоматизованих лініях і попримірникового оброблення - абревіатура "НБУ", номінал, сума, дата, код бригади, кодова мітка у вигляді квадрата.

4.9. Кожні 10 корінців банкнот формуються в пачку по 1000 аркушів одного номіналу і зразка, яка споряджається верхньою та нижньою накладками з картону. На верхній накладці пачки, сформованої вручну або на автоматизованих системах оброблення банкнот, крім реквізитів, які визначені пунктом 4.5 глави 4 розділу II цієї Інструкції, після реквізиту "номінал" у нижньому лівому куті проставляється реквізит "зразка _______ року", "зразка до 2003 року", або "зразків 2003 - 2007 років випуску", або "зразків 2014 та наступних років випуску". У верхньому правому куті бандеролей та накладки пачки не придатних до обігу банкнот проставляється штамп "зношені", "значно зношені" або "з дефектами виробника".

{Абзац перший пункту 4.9 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 3 від 11.01.2017}

У разі пакування пачок банкнот бригадою працівників, з якою укладений договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, на накладці пачки проставляються відбиток штампа із зазначенням коду бригади та підпис працівника, який пакував пачку. На накладках пачок банкнот, оброблених на місці ручного дооброблення на автоматизованих системах оброблення, проставляються підпис та відбиток іменного штампа працівника, який здійснював оброблення цих банкнот.

4.10. На накладках пачок не придатних до обігу банкнот, сформованих банками (філіями, відділеннями), які відправлятимуться відділами (управліннями) грошового обігу в регіоні до Центрального сховища, проставляється відбиток штампа з найменуванням відділу (управління) грошового обігу в регіоні, яке відправляє ці пачки (крім пачок, упакованих у поліетиленову плівку та/або касети).

4.11. Сформована таким чином пачка банкнот з хрестоподібним обандеролюванням корінців пакується одним з таких способів:

обв'язується стрічкою з полімерного матеріалу (із зварюванням кінців стрічки) два рази впоперек пачки симетрично щодо центру і один раз уздовж по центру пачки із зварюванням перехрещень стрічки. Зварні кінці стрічки мають розташовуватися збоку пачки. На стрічці проставляються код банку або номер за електронною поштою та особистий код працівника або номер закріпленого за ним пломбіра. Під час автоматичного нанесення кодів на стрічку вони проставляються на місцях зварювання стрічки, а під час ручного нанесення - проставляються за допомогою пломбіра на повздовжній стрічці у двох-трьох місцях, після чого здійснюється обв'язка. Відбитки кодів банку та працівника мають бути чіткими, що дасть змогу однозначно ідентифікувати банк і працівника;

запаковується на відповідному обладнанні для оброблення банкнот у термоусадкову плівку. Зварні шви можуть бути зверху і знизу пачки або з її торців і їх має бути не більше ніж три. На один із широких боків пачки в термоусадковій плівці наклеюється перфорована клейка етикетка, яка виготовлена з матового паперу білого кольору розміром 70 х 55 мм, що унеможливлює її несанкціоноване зняття без пошкодження. На перфоровану клейку етикетку друкарським способом ставляться реквізити "номінал", "кількість" і "сума", а всі інші реквізити, визначені для накладок, проставляються під час пакування пачок. У цьому разі верхні та нижні накладки можуть не використовуватися;

пакується в поліетиленові пакети із зварюванням країв (у разі застосування відповідного обладнання для оброблення банкнот). Під час пакування застосовуються накладки встановленого зразка. Пакети зварює працівник, який формував корінці банкнот, із проставленням свого особистого коду;

обв'язується, як виняток, до придбання обладнання шпагатом, що не має вузлів та надривів, хрестоподібно на чотири глухих вузли. На верхній або нижній накладці на обох кінцях шпагату біля вузла накладається пломба, на якій зазначаються код банку або номер за електронною поштою, номер пломбіра (для банків).

Пачка банкнот, сформована одним з вищезазначених способів, повинна мати щільну обв'язку, щоб унеможливити зміщення корінців у пачці.

Пачка банкнот з корінцями, обандероленими поперечно, обов'язково запаковується в термоусадкову плівку або в поліетиленові пакети в установленому порядку.

4.12. Банк (філія, відділення) зобов'язаний (зобов'язана, зобов'язане) здавати до відділів (управлінь) грошового обігу в регіоні (Центрального сховища) пачки зношених банкнот, упаковані в термоусадкову плівку чи поліетиленові пакети.

{Пункт 4.12 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 3 від 11.01.2017}

4.13. На бандеролі пачки банкнот, упакованої Банкнотно-монетним двором на автоматизованій лінії, мають зазначатися такі реквізити: "Національний банк України" та "Банкнотно-монетний двір", номінал, кількість банкнот, сума, дата формування і код бригади. На пачках, які перевірялися обліковцем та працівником відділу контролю якості, додатково проставляються відповідні підписи та штампи.

Банкноти, оброблені на автоматизованій системі контролю за якістю BPS-2000, формуються в півпачки по 5 корінців у кожній, обв'язуються поліетиленовою стрічкою із зварюванням її кінців. На один із широких боків півпачки наклеюється етикетка, яка виготовлена з паперу білого кольору розміром 65 х 33 мм. На етикетці мають зазначатися такі реквізити: "Національний банк України", "Банкнотно-монетний двір", номінал, кількість банкнот, сума, дата формування та ідентифікатор оператора, номер машини, порядковий номер вихідного масиву і номер пачки, а також штрих-код для контролю за якістю етикетки.

Пачка формується з двох напівпачок, повернутих одна стосовно одної на 180 град.

Пачка банкнот пакується в термоусадкову плівку і може мати два зварних шви з боків або два зварних шви зверху та знизу пачки й один зварний шов на її торці.

4.14. На накладках неповних пачок і бандеролях неповних корінців банкнот, крім передбачених реквізитів, кількість та сума проставляються від руки.

4.15. Придатні до обігу монети одного номіналу пакуються в стандартні мішечки без зовнішніх швів. Горловина кожного мішечка прошивається разом з ярликом із тканини і щільно зав'язується шпагатом, що не має вузлів і надривів. Кінці шпагату зав'язуються глухим вузлом з накладенням пломби, на якій зазначаються код банку або номер за електронною поштою та номер пломбіра. До неповних мішечків з монетами прикріплюється ярлик з картону із зазначенням відповідних реквізитів.

Кількість та суму вкладення монет в упаковку визначено в додатку 5 до цієї Інструкції.

4.16. На ярликах до мішечків з монетами зазначаються такі реквізити: найменування банку, код банку або номер за електронною поштою, номінал, а для пам'ятних монет - назва монети, сума, дата пакування, прізвище (код) та підпис працівника, а в разі колективної (бригадної) матеріальної відповідальності - підпис працівника та код бригади, який формував мішечок.

4.17. На ярликах, прикріплених до мішечків, в які пакуються розмінні та обігові монети на Банкнотно-монетному дворі, зазначаються такі реквізити: повне найменування виробника монет, його логотип, номінал монет, сума вкладень, номер пакувальника, дата (місяць, рік) пакування. Горловина мішечка разом із ярликом з тканини прошивається та опломбовується свинцевою пломбою з такими реквізитами: логотип Монетного двору, особистий номер пакувальника. Банкнотно-монетний двір пакує пам'ятні монети з дорогоцінних і недорогоцінних металів в індивідуальну упаковку, малі та великі картонні коробки, які обандеролює хрест-навхрест полімерною стрічкою зі зварюванням її кінців на кришці коробки. У місці перехрестя стрічок на кришці малої та великої картонних коробок наклеюється паперова етикетка з такими реквізитами: повне найменування виробника, логотип Монетного двору, назва монети, позначка технічних умов, назва металу, номінал монети, кількість монет, сума вкладення, маса брутто, дата (число, місяць, рік) пакування, номер пакувальника (або відбиток його штампа) та підпис, а також попереджувальний напис "Зберігати при вологості не більше ніж 60%".

Кількість і сума вкладення пам'ятних монет із дорогоцінних і недорогоцінних металів та інвестиційних монет в упаковку визначені в додатку 6 до цієї Інструкції.

{Абзац другий пункту глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 45 від 18.02.2013}

4.18. Розмінні та обігові монети, виготовлені Банкнотно-монетним двором, пакуються в паперові ролики на автоматичних пакувальних установках. На пакувальному папері, що формує ролик, зазначаються такі реквізити: повне найменування виробника, його логотип, номінал, сума вкладень, кількість монет у ролику, номер пакувальника, позначення пакувальної машини літерами, дата (число, місяць, рік) пакування.

Ролики з монетами в кількості, зазначеній у додатку 5 до цієї Інструкції, пакуються в термоусадкову плівку (поліетиленові пакети).

Два пакети з роликами (без наклеювання на них етикеток) пакуються в блоки шляхом перехресного обандеролювання блоку полімерною стрічкою. На перехресті стрічок наклеюється самоклеювальна перфорована етикетка, з'єднуючи їх між собою, з такими реквізитами:

найменування виробника, його логотип;

номінал;

кількість роликів;

сума вкладення в блок;

номер пакувальника;

дата пакування;

маса брутто блока.

На пакеті, який не упакований Банкнотно-монетним двором у блоки, на одному із широких боків має бути наклеєна самоклеювальна перфорована етикетка з такими реквізитами:

найменування виробника, його логотип;

номінал;

кількість роликів;

сума вкладення в пакет;

номер пакувальника;

дата пакування.

4.19. Банк (філія) у разі підкріплення власних структурних підрозділів банкнотами (монетами) та для касового обслуговування клієнтів може формувати готівку в порядку, установленому внутрішніми положеннями, а для передавання готівки іншим банкам - відповідно до вимог, обумовлених договором.

III. Порядок видачі (приймання) відділами (управлінням) грошового обігу в регіоні, Центральним сховищем банкам, їх філіям та відділенням (від банків, їх філій та відділень) банкнот у касетах

{Назва розділу III в редакції Постанови Національного банку № 892 від 17.12.2015}

1. Організація роботи з касетами

1.1. Банк (філія, відділення) має право отримувати підкріплення банкнотами від відділу (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища, здавати придатні та не придатні до обігу, невідсортовані банкноти в касетах на умовах, передбачених договором про касове обслуговування.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 892 від 17.12.2015; в редакції Постанови Національного банку № 6 від 25.01.2018}

1.2. Відділи (управління) грошового обігу в регіоні, Центральне сховище визначають один із таких способів роботи з банком (філією, відділенням) із застосуванням касет:

{Абзац перший пункту 1.2 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 892 від 17.12.2015}

за банком (філією, відділенням) закріплюється певна кількість касет, видача яких оформляється актом про приймання-здавання. Обмін касет на таку саму їх кількість проводиться під час видачі (приймання) банкнот;

банку (філії, відділенню) видається підкріплення банкнотами в касетах з подальшим їх поверненням до відділу (управління) грошового обігу в регіоні, Центрального сховища з готівкою або порожніми.

{Абзац третій пункту 1.2 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 892 від 17.12.2015}

Відділ (управління) грошового обігу в регіоні, Центральне сховище обліковують видані банку (філії, відділенню) касети в книзі позасистемного обліку касет для транспортування і зберігання банкнот.

{Абзац четвертий пункту 1.2 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 892 від 17.12.2015}

1.3. Банк (філія, відділення) придбаває сертифіковані індикаторні пломби, які мають відповідати вимогам ДСТУ 4551, що підтверджується сертифікатом відповідності для певної партії пломб.

{Пункт 1.3 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

1.4. Банк (філія, відділення) виготовляє супровідні ярлики до касет з банкнотами (далі - супровідний ярлик) (додаток 7).

1.5. Особи, які здійснювали опломбування касет, забезпечують наявність належної кількості пачок банкнот у касеті, цілісність упаковки цих пачок, відповідність їх формування вимогам цієї Інструкції, а також відповідність суми банкнот згідно з написами на накладках (етикетках) тій сумі, що зазначена на супровідному ярлику, за умови, що корпус касети та її пломби не пошкоджені, а номер індикаторної пломби відповідає тому номеру, що зазначений на супровідному ярлику.

У разі пошкодження касет, порушення цілісності індикаторних пломб на касетах чи невідповідності номерів пломб даним, зазначеним на супровідному ярлику, особи, які відповідали за ці касети, забезпечують належну кількість пачок у касеті та повноту вкладення готівки (у разі порушення цілісності пачки).

Працівники, які формували пачки, забезпечують повноту суми вкладень банкнот у пачках за умови, що упаковка пачок, укладених у касету, не пошкоджена.

Зазначені особи несуть матеріальну відповідальність відповідно до закону.

1.6. Банк (філія, відділення) зобов'язаний зберігати пачки банкнот, доставлені в касетах, у сховищі цінностей. Пачки банкнот можуть зберігатися як у касетах, так і вилученими з них (у стосі з касетами повинно бути не більше 16 штук).

1.7. Банк (філія, відділення) самостійно визначає порядок обліку та місце зберігання порожніх касет у своєму приміщенні.

1.8. Банк (філія, відділення) зобов'язаний перевіряти під час підрахунку залишків готівки у сховищі цінностей опломбовані касети з банкнотами за їх кількістю і за написами на супровідних ярликах без їх відкриття.

1.9. Відділи (управління) грошового обігу в регіоні, Центральне сховище щороку за станом на 1 січня та 1 липня зобов'язані здійснювати звіряння кількості касет, що позасистемно обліковуються у відділі (управлінні) грошового обігу в регіоні, Центральному сховищі, і касет, які зберігаються в банку (філії, відділенні). Банк (філія, відділення) зобов'язаний надати відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні, Центральному сховищу інформацію про кількість касет, що перебувають у них на зберіганні. Форма і строки надання такої інформації зазначаються в договорах про касове обслуговування.

{Пункт 1.9 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 892 від 17.12.2015}

2. Порядок пакування пачок банкнот у касети

2.1. Пакування пачок банкнот у касети, закриття та опломбування касет здійснюють Банкнотно-монетний двір, Центральне сховище, відділи (управління) грошового обігу в регіоні (далі - установи Національного банку) і банки (філії, відділення).

2.2. Для пакування пачок банкнот у касети відділ (управління) грошового обігу в регіоні, Центральне сховище призначають матеріально відповідальних осіб, касових працівників у кількості двох осіб, банк (філія, відділення) - двох працівників (далі - пакувальники).

2.3. До однієї касети вкладають 10 повних пачок одного номіналу та зразка, що сформовані відповідно до вимог цієї Інструкції.

2.4. Відділи (управління) грошового обігу в регіоні під час підготовки готівки для видачі банку (філії, відділенню) з оборотної каси, а банки (філії, відділення) під час здавання готівки мають право пакувати як повні, так і неповні (до 10 пачок) касети з пачок банкнот одного номіналу та зразка або повні та неповні касети з пачок банкнот різного номіналу й зразка (збірні касети).

Відділи (управління) грошового обігу в регіоні перевкладають пачки зношених банкнот із неповних або збірних касет, прийнятих від банків (філій, відділень), і формують повні касети та відправляють їх до Центрального сховища.

2.5. Пакувальники зобов'язані перевіряти перед укладанням пачок банкнот у касету відповідність пачок банкнот даним супровідного ярлика і відсутність пошкоджень на упаковці пачок банкнот, а також на корпусі та кришці касети.

2.6. Пакувальники після вкладання пачок банкнот у касету вкладають за захисну прозору пластину зовнішнього відділення касети супровідний ярлик. На супровідному ярлику, сформованому Банкнотно-монетним двором, Центральним сховищем, відділом (управлінням) грошового обігу в регіоні, мають зазначатися: найменування та код відділу (управління) грошового обігу в регіоні (Центрального сховища, Банкнотно-монетного двору), що здійснювали пакування касети, у разі необхідності - напис "зношені" або "значно зношені", номінал, індекс, кількість пачок банкнот, сума цифрами та словами, ідентифікаційний номер індикаторних пломб, дата вкладання пачок банкнот,прізвища, ініціали та підписи пакувальників (для Банкнотно-монетного двору - прізвище, ініціали та підпис контролера).

Супровідний ярлик до касети з банкнотами, сформований банком, має містити такі реквізити: найменування регіону, найменування та код банку (філії, відділення), що здійснював пакування касети, у разі необхідності - напис "зношені", номінал, зразок випуску банкнот (дизайн до 2003 року випуску, 2003 року та наступних років випуску), кількість пачок банкнот, суму цифрами та словами, ідентифікаційний номер індикаторних пломб, дату вкладання пачок банкнот, прізвища, ініціали та підписи пакувальників.

{Пункт 2.6 глави 2 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 45 від 18.02.2013}

2.7. Пакувальники зобов'язані здійснювати опломбування касети не менше ніж двома індикаторними пломбами. Пакувальники вставляють індикаторні пломби в отвори для опломбування, що розміщені на касеті ближче до центру.

{Пункт 2.7 глави 2 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 113 від 19.02.2015}

2.8. Керівник банку (філії, відділення) має право надати повноваження щодо приймання, зберігання, видачі та контролю за використанням індикаторних пломб особі, до посадових обов'язків якої не належить здійснення операцій з готівкою.

Уповноважена особа зобов'язана здійснювати облік приймання і видачі індикаторних пломб у журналі, що ведеться у довільній формі, у якому мають обов'язково зазначатися: дата приймання або видачі, прізвище пакувальника банку, якому видано індикаторні пломби, його підпис про одержання індикаторних пломб, перший і останній ідентифікаційні номери індикаторних пломб з одержаної або виданої партії.

Пакувальник здає невикористані індикаторні пломби уповноваженій особі, що фіксується в журналі.

{Абзац третій пункту 2.8 глави 2 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 113 від 19.02.2015}

3. Порядок видачі банкам (філіям, відділенням) підкріплень пачок банкнот у касетах та приймання касет від банків (філій, відділень)

3.1. Приймання-видачу пачок банкнот у касетах у відділах (управлінні) грошового обігу в регіоні, Центральному сховищі здійснюють матеріально відповідальні особи або відповідальні особи, а в банках (філіях, відділеннях) - відповідальні особи сховища цінностей.

{Пункт 3.1 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 892 від 17.12.2015}

3.2. Передавання банкнот у касетах як у відділі (управлінні) грошового обігу в регіоні, Центральному сховищі, так і безпосередньо в банку (філії, відділенні) здійснюється за описами цінностей без відкриття касет і порушення індикаторних пломб, якими ці касети опломбовані, за даними, що зазначені на супровідному ярлику.

{Абзац перший пункту 3.2 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 892 від 17.12.2015}

Видача інкасаторам порожніх касет здійснюється за описом цінностей, у якому зазначається їх кількість.

3.3. Інкасатори, матеріально відповідальні особи (відповідальні особи) відділу (управління) грошового обігу в регіоні, Центрального сховища, банк (філія, відділення) під час приймання касет зобов'язані перевірити:

{Абзац перший пункту 3.3 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 892 від 17.12.2015}

відповідність номерів індикаторних п��омб номерам, зазначеним на супровідному ярлику;

відсутність пошкоджень на корпусі касети та індикаторних пломбах;

правильність оформлення реквізитів і наявність підписів пакувальників на супровідному ярлику.

3.4. Інкасатори приймають касети з пачками банкнот від банку (філії, відділення) або матеріально відповідальних осіб (відповідальних осіб) відділу (управління) грошового обігу в регіоні тільки за умови відповідності упаковки касет вимогам глави 2 розділу III цієї Інструкції.

3.5. Банк (філія, відділення), матеріально відповідальні особи (відповідальні особи) відділу (управління) грошового обігу в регіоні в разі виявлення під час приймання від інкасаторів опломбованої касети невідповідностей в оформленні супровідного ярлика, пошкодження індикаторної пломби, корпусу та/або кришки касети здійснює приймання банкнот за пачками в установленому порядку. Для цього така касета розкривається, а всі вкладені в неї пачки банкнот виймаються під наглядом інкасаторів.

Банк (філія, відділення), матеріально відповідальні особи (відповідальні особи) відділу (управління) грошового обігу в регіоні під час виймання пачок банкнот із касет зобов'язані здійснювати в установленому порядку перевірку пачок банкнот, що вкладені в касети.

У разі виявлення під час зняття індикаторних пломб їх пошкодження та/або розпломбування без зламування фіксуючого елемента, а також у разі виявлення невідповідностей в оформленні пачки банкнот чи її пошкодження, банк (філія, відділення) перераховує банкноти в цій пачці згідно з вимогами нормативно-правових актів.

У разі встановлення невідповідності вкладення готівки даним супровідного ярлика результати перевірки оформляються актом про розбіжності в установленому порядку.

IV. Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами

1. Загальні вимоги до оформлення касових документів

1.1. До касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 8), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 9), заява на видачу готівки (додаток 10), прибутковий касовий ордер (додаток 11), видатковий касовий ордер (додаток 12), грошовий чек (додаток 13), квитанція про прийняття на інкасо банкнот іноземних держав (додаток 22), квитанція про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті, рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою.

{Абзац перший пункту 1.1 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 45 від 18.02.2013№ 249 від 30.04.2014}

Валютно-обмінні операції, а також операції з банківськими металами здійснюються на підставі касових документів, визначених іншими нормативно-правовими актами.

Для проведення операцій з цінностями, які обліковуються на позабалансових рахунках, використовуються видатковий позабалансовий ордер (додаток 14) і прибутковий позабалансовий ордер (додаток 15).

1.2. Цією Інструкцією визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.

Зразки касових документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу готівкою, визначаються відповідною платіжною системою.

Форми касових документів, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, установлюються банком/небанківською фінансовою установою з урахуванням обов'язкових реквізитів, установлених цією Інструкцією, та технічних можливостей платіжного пристрою.

{Абзац третій пункту 1.2 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 45 від 18.02.2013}

1.3. Касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, власноручні підписи або ЕП платника/отримувача та власноручні підписи або ЕЦП працівників банку (філії, відділення), уповноважених здійснювати касову операцію.

{Абзац перший пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.

У грошових чеках, заявах на видачу готівки, на підставі яких видається клієнтам готівка, незалежно від суми мають зазначатися дані паспорта громадянина України - отримувача (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), найменування документа, серія (за наявності), номер і дата його видачі, найменування установи, що його видала [для нерезидентів - номер (та за наявності - серія) паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, громадянство].

{Абзац третій пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 3 від 11.01.2017}

У прибуткових, видаткових та прибутково-видаткових касових ордерах на приймання та видачу готівки працівникам банку (філії, відділення) зазначаються прізвище, ім'я, по батькові отримувача, найменування та номер документа (посвідчення/перепустки).

Крім обов'язкових, касові документи можуть містити й додаткові реквізити, потрібні для здійснення окремих касових операцій, визначених банком.

Реквізити в усіх касових документах заповнюються згідно з правилами, зазначеними в додатку 16 до цієї Інструкції.

1.4. Клієнт заповнює касові документи від руки чи за допомогою технічних засобів або банк (філія, відділення) за згодою клієнта заповнює касові документи із застосуванням технічних засобів або системи автоматизації банку (далі - САБ).

Правильність заповнення банком (філією, відділенням) реквізитів касового документа із застосуванням технічних засобів або САБ клієнт засвідчує своїм власноручним підписом або ЕП.

{Абзац другий пункту 1.4 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

1.5. Прибуткові, видаткові та прибутково-видаткові касові ордери, заяви на видачу готівки банк (філія, відділення) оформляє за допомогою технічних засобів із зазначенням номера примірника в правому верхньому кутку або виписує з використанням копіювального або самокопіювального паперу.

1.6. Банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, у тому числі з використанням ЕЦП працівника банку (філії, відділення), забезпечує перевірку авторства та цілісності таких підписів і визначає систему їх зберігання, а також систему контролю за виконанням касових операцій.

{Пункт 1.6 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

1.7. На вимогу клієнта надається така кількість примірників паперових касових документів, крім грошового чека, яка потрібна для учасників розрахунків, або касовий електронний документ.

{Пункт 1.7 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

1.8. Проведення ідентифікації і верифікації клієнтів (представників клієнтів), які здійснюють касові операції без відкриття рахунку, здійснюється відповідно до законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

{Пункт 1.8 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015; в редакції Постанови Національного банку № 3 від 11.01.2017}

{Пункт 1.9 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 252 від 26.07.2011}

1.9. Грошові чеки дійсні протягом 10 календарних днів із дня їх виписки, не враховуючи день виписки. Дата на чеку зазначається так: дата та рік цифрами, місяць словом. Грошовий чек має містити підписи (підпис) уповноважених осіб (особи) клієнта згідно з карткою зразків підписів. Відбиток печатки клієнта на грошовому чеку не є обов'язковим. Використання факсиміле не допускається.

{Пункт 1.9 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 107 від 26.10.2017}

1.10. Прибутково-видаткові касові ордери застосовуються для оформлення операцій з приймання та видачі готівки відділом (управлінням) грошового обігу в регіоні, банкам, філіям (відділенням) за описом цінностей, а також видачі підкріплень власним філіям (відділенням) в опломбованих інкасаторських сумках з проставленням додаткових реквізитів, що передбачені у додатку 16 до цієї Інструкції.

Крім цього, прибутково-видаткові касові ордери застосовуються для оформлення касових операцій із завантаження і розвантаження платіжних пристроїв, видачі та приймання готівки під звіт працівниками банку (філії, відділення) під час ведення аналітичного обліку, переміщення готівки з відповідних рахунків, а також для оформлення загальної суми проведених касових операцій (приймання платежів за рахунками від фізичних осіб, операції, виконані із застосуванням електронних платіжних засобів через операційну касу та платіжні пристрої).

{Абзац другий пункту 1.10 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

За операціями видачі/внесення готівки клієнтами через банкомати та ПТКС прибутково-видаткові касові ордери роздруковуються за потреби.

{Пункт 1.10 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 62 від 11.07.2017}

1.11. У заявах на переказ готівки для нарахування податків, зборів та інших платежів до бюджету і фондів соціального страхування в додаткових реквізитах банк зазначає код бюджетної класифікації, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів) [для нерезидентів - номер (та за наявності - серію) паспорта (іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, громадянство], для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили відповідні органи державної фіскальної служби і мають відмітку в паспорті, для штрафів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - серію та номер протоколу про адміністративне правопорушення.

{Пункт 1.11 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 3 від 11.01.2017}

1.12. Банк (філія, відділення) приймає платежі готівкою за рахунками на сплату платежів (квартплата та комунальні послуги, телефонний зв'язок, кабельне телебачення, електроенергія, газ інше), які формуються юридичною особою - отримувачем платежів. Такий документ має містити всі обов'язкові реквізити, що передбачені пунктом 1.3 цієї глави.

Усі операції з приймання платежів готівкою за рахунками на сплату платежів банк зобов'язаний фіксувати в протоколі САБ або реєстрі у формі, яка не допускає зміни його змісту, що підтверджує виконання зазначених касових операцій.

1.13. У разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп "вечірня" або "післяопераційний час".

Виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

1.14. Банку (філії, відділенню) забороняється під час здійснення касових операцій виправляти в касових документах такі реквізити: номери рахунків (за винятком зміни номера рахунку на грошових чеках у зв'язку з реорганізацією банку), найменування клієнта, суми, призначення платежу, прізвища, імені, по батькові отримувача (платника).

1.15. Якщо прибутковий документ не заповнено або заповнено з порушенням вимог, що встановлені цією Інструкцією, або якщо сума наявних коштів менша, ніж сума платежу, то клієнт додає потрібну суму готівки або операція не виконується, а документ і готівка повертаються платнику. Порядок анулювання касової операції визначається внутрішнім положенням банку.

1.16. Клієнт має право зазначити в заяві на переказ готівки дату валютування, яка не може перевищувати 10 календарних днів після складання касового документа (день складання не враховується). Якщо дата валютування перевищує 10 календарних днів, то банк (філія, відділення) не приймає касовий документ до виконання.

Виплату отримувачам сум переказів готівкою банк (філія, відділення) здійснює, починаючи з визначеної дати валютування. Якщо дата валютування припадає на неробочий день, то банк (філія, відділення) здійснює виплату переказу, починаючи з першого робочого дня, наступного за днем, який визначено датою валютування.

До настання дати валютування клієнт може відкликати кошти, у зв'язку з чим подає відповідному банку (філії, відділенню) лист (для юридичних осіб) або заяву (для фізичних осіб) про відкликання коштів.

Якщо отримувач переказу протягом тридцяти робочих днів з дати валютування не отримав суму переказу, то банк (філія, відділення) отримувача зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути суму переказу банку (філії, відділенню) платника.

Виплата відкликаних (повернутих) коштів готівкою здійснюється фізичним особам та самозайнятим особам як виплата переказу без відкриття рахунку, а юридичним особам - шляхом зарахування на їх поточні рахунки.

{Абзац п'ятий пункту 1.16 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 45 від 18.02.2013}

Повернення помилково та/або надміру зарахованих податків, зборів та інших доходів до бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.

{Абзац пункту 1.16 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 45 від 18.02.2013}

1.17. За операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та надається відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) у вигляді паперового або електронного документа відповідно до умов договору. За операціями з видачі готівки із застосуванням банкомата формується і роздруковується чек банкомата на вимогу клієнта.

{Абзац перший пункту 1.17 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

Банк (філія, відділення) має право налаштовувати термінали самообслуговування таким чином, щоб клієнт перед здійсненням касової операції мав змогу обирати на екрані термінала шляхи отримання квитанції в електронному вигляді, яка є підтвердженням касової операції, зокрема, смс-повідомлення, електронна пошта клієнта та/або інші шляхи дистанційного каналу обслуговування, які передбачені технологією налаштування термінала самообслуговування та внутрішніми інструкціями банку (філії, відділення).

{Пункт 1.17 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 3 від 11.01.2017}

{Пункт 1.17 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

1.18. Банк (філія, відділення) оформляє за підсумками касових операцій, виконаних із застосуванням платіжних пристроїв, на загальну їх суму за видами платежу прибутково-видатковий касовий ордер для відображення в бухгалтерському обліку.

{Пункт 1.18 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

1.19. Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов'язкові реквізити:

{Абзац перший пункту 1.19 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати;

номер платіжного пристрою;

{Абзац третій пункту 1.19 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

дату та час здійснення операції;

суму та валюту операції;

вид операції;

реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням;

{Абзац сьомий пункту 1.19 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі;

суму комісійної винагороди.

1.20. Квитанція платіжного термінала, сліп, що складається в разі здійснення касової операції в операційній касі, мають містити, крім зазначених у пункті 1.19 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, такі реквізити:

1) власноручний підпис або ЕЦП працівника(ів) банку (філії, відділення);

2) власноручний підпис або ЕП держателя електронного платіжного засобу (у разі оформлення сліпа - обов'язково, а в разі оформлення квитанції платіжного термінала - відповідно до умов договору та згідно з внутрішньобанківськими правилами, правилами платіжної системи).

{Пункт 1.20 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

1.21. Квитанції/чеки банкоматів, що формуються з використанням платіжних пристроїв за результатами операцій з приймання готівки для зарахування її суми на рахунки без застосування електронного платіжного засобу, крім реквізитів, зазначених у пункті 1.19 цієї глави, мають містити такі реквізити:

{Абзац перший пункту 1.21 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

платник;

отримувач;

код отримувача;

номер рахунку отримувача;

найменування банку (філії, відділення) отримувача;

код банку отримувача.

{Пункт 1.21 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 252 від 26.07.2011}

1.22. Реквізити касових документів, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв за результатами касових операцій, заповнюються як клієнтами, так і в автоматичному режимі платіжного пристрою, які використовують бази даних автоматизованої системи.

{Пункт 1.22 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

1.23. Банк (філія, відділення)/небанківська фінансова установа має право у внутрішніх правилах визначати додаткові реквізити касових документів, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, імпринтерів, платіжних терміналів, необхідні для здійснення касових операцій.

{Пункт 1.23 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

2. Приймання готівки

2.1. Банк (філія, відділення) приймає від клієнта готівку для здійснення її переказу через операційну касу і платіжні пристрої.

{Пункт 2.1 глави 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

2.2. Банк (філія, відділення) здійснює приймання від клієнта готівки національної валюти через операційну касу за такими прибутковими касовими документами:

за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки банку (філії, відділення), у тому числі на погашення кредиту, інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказ без відкриття рахунку;

за рахунками на сплату платежів - від фізичних осіб на користь юридичних осіб;

за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів банку (філії, відділення) за внутрішньобанківськими операціями;

за документами, установленими відповідною платіжною системою, - від фізичних і юридичних осіб для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті.

2.3. Банк (філія, відділення) здійснює приймання готівки іноземної валюти від клієнтів за такими прибутковими касовими документами:

за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб - резидентів, фізичних осіб - підприємців та представництв-нерезидентів для зарахування на власні поточні рахунки; від уповноваженого представника нерезидента - суб'єкта господарювання для зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті, відкритий цим банком (філією, відділенням) резиденту - суб'єкту господарювання; від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки погашення кредиту та переказ без відкриття рахунку;

{Абзац другий пункту 2.3 глави 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015}

за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів банку (філії, відділення) за внутрішньобанківськими операціями;

за документами, установленими відповідною платіжною системою, - від фізичних осіб на відправлення переказу, який приймається в готівковій формі.

2.4. Банк (філія, відділення) перевіряє в прибуткових касових документах:

1) повноту заповнення реквізитів;

2) наявність і тотожність власноручних підписів відповідальних працівників банку (філії, відділення) із зразками підписів (у разі прийняття заяви на переказ готівки у вигляді паперового документа через відповідальних працівників);

3) наявність ЕЦП відповідальних працівників банку (філії, відділення), їх відповідність вимогам до ЕЦП, прирівняного до власноручного підпису.

{Пункт 2.4 глави 2 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

2.5. Банк (філія, відділення) здійснює приймання платежів від клієнтів із застосуванням САБ.

{Пункт 2.6 глави 2 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 465 від 22.12.2011}

2.6. За згодою банку-отримувача та банку-ініціатора отримувачу переказу може бути надіслане повідомлення про надходження на його ім'я переказу в порядку, установленому банком отримувача.

2.7. Банк (філія, відділення) приймає від клієнтів готівку в операційну касу так: банкноти шляхом суцільного поаркушного перерахування, монети - за кружками.

2.8. За рішенням банку (філії, відділення) іноземна валюта у вигляді монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, приймається в операційну касу лише в разі:

касового обслуговування юридичних осіб, що мають право використовувати іноземну валюту як засіб платежу або здійснювати розрахунки, пов'язані з відрядженнями за кордон;

здійснення касових операцій з фізичними особами.

Банк (філія, відділення) купує у фізичної особи після виконання переказу, який приймається в готівковій формі, залишок суми в іноземній валюті, якщо він менший, ніж номінальна вартість мінімальної банкноти, що перебуває в обігу, за гривні за курсом, установленим банком на час здійснення касової операції.

2.9. Банк (філія, відділення) зобов'язаний (зобов'язана/зобов'язане) надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі у вигляді паперового або електронного документа відповідно до законодавства, умов договору та згідно з внутрішньобанківськими правилами, правилами платіжної системи). Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

{Пункт 2.9 глави 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 62 від 11.07.2017}

2.10. Банк (філія, відділення) приймає від клієнта плату за банківські послуги за окремим касовим документом (прибутковий касовий ордер або заява на переказ готівки), оформленим банком (філією, відділенням) у вигляді паперового або електронного документа відповідно до вимог цієї Інструкції та внутрішніх правил (інструкцій) банку.

{Пункт 2.10 глави 2 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

2.11. Банк (філія, відділення) у частині використання реєстраторів розрахункових операцій застосовує їх у межах, визначених законодавством України.

2.12. Банк (філія, відділення) після закінчення касового обслуговування клієнтів підраховує суми за касовими документами, за якими проведені касові операції, і звіряє їх та залишок готівки в операційній касі з даними бухгалтерського обліку.

3. Порядок видачі готівки

3.1. Банк (філія, відділення) зобов'язаний видавати з каси банку клієнтам тільки придатні до обігу банкноти (монети).

Банк (філія, відділення) видає іноземну валюту у вигляді монет у разі її наявності в операційній касі юридичним особам, що мають право використовувати іноземну валюту як засіб платежу або здійснювати розрахунки, пов'язані з відрядженнями за кордон, та фізичним особам.

3.2. Банк (філія, відділення) видає з операційної каси готівку національної валюти за такими видатковими касовими документами:

1) за грошовим чеком (або заявою на видачу готівки) - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також фізичним особам-підприємцям. У разі використання заяви на видачу готівки необхідно представлення довіреності на кожну заяву на видачу готівки або одноразово на здійснення таких операцій:

юридичною особою на уповноважену особу, якщо вона не внесена в картку із зразками підписів як особа з правом першого або другого підпису;

фізичною особою-підприємцем у разі надання повноважень іншій особі;

2) за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу), за операціями з клієнтами (видача кредиту, відшкодування сумнівних банкнот, які за результатами дослідження визнані справжніми, тощо);

3) за документом на отримання переказу готівкою в національній валюті, установленим відповідною платіжною системою, - фізичним і юридичним особам (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу);

4) за видатковим касовим ордером - працівникам банку (філії, відділення) за внутрішньобанківськими операціями.

У разі використання електронного документообігу банк (філія, відділення) на договірних умовах з клієнтом видає з операційної каси готівку національної валюти за заявою на видачу готівки з поточного рахунку юридичної особи, її відокремленого підрозділу, а також фізичної особи-підприємця. У цьому разі під час отримання готівки має пред'являтися довіреність, яка може бути передана до банку (філії, відділення) у вигляді електронного документа засобами систем дистанційного обслуговування (для юридичних осіб, для фізичних осіб-підприємців).

{Пункт 3.2 глави 3 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

3.3. Клієнт - юридична особа (фізична особа - підприємець) заповнює для одержання грошової чекової книжки заяву про видачу грошової чекової книжки (додаток 17) в одному примірнику, на якій після відповідної перевірки проставляється дозвільний напис уповноваженого працівника банку.

Банк (філія, відділення) заповнює до видачі клієнту грошової чекової книжки на кожному чеку належні реквізити (найменування та код банку, найменування юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи), номер його поточного рахунку) і реєструє їх номери в порядку, визначеному банком.

3.4. Банк (філія, відділення) здійснює видачу з операційної каси готівки іноземної валюти за такими видатковими касовими документами:

за заявою на видачу готівки - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також фізичним особам - підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами; фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо;

за видатковим касовим ордером - працівникам банку (філії, відділення) за внутрішньобанківськими операціями;

за документами на отримання переказу в готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою, - фізичним особам.

3.5. Банк (філія, відділення) перед видачею готівки у видаткових касових документах (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, грошовий чек) перевіряє:

1) повноту заповнення реквізитів на документі;

2) наявність власноручних підписів відповідальних осіб банку (філії, відділення), яким надано право підпису касових документів, і тотожність їх зразкам або наявність ЕЦП відповідальних осіб банку (філії, відділення), їх відповідність вимогам до ЕЦП, прирівняного до власноручного підпису;

3) належність пред'явленого паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів) отримувачу, відповідність даних паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів) тим даним, що зазначені в касовому документі [для нерезидентів - номер (та за наявності - серію) паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, громадянство];

4) відповідність оформлення довіреності на отримання готівки вимогам законодавства України - у разі отримання готівки за довіреністю;

5) наявність власноручного підпису або ЕП отримувача.

{Пункт 3.5 глави 3 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

3.6. Якщо клієнт отримує готівку за кількома видатковими касовими документами з різних рахунків, то готівка видається за кожним таким документом окремо.

3.7. Банк (філія, відділення) у разі звернення до банку (філії, відділення) отримувача переказу з вимогою про виплату суми переказу готівкою перевіряє наявність інформації про надходження такого переказу.

3.8. Банку (філії, відділенню) забороняється здійснювати виплату переказу готівкою без відкриття рахунку за видатковим касовим документом на суму, меншу, ніж сума переказу, що надійшла.

3.9. Видача банкнот із операційної каси проводиться повними пачками та корінцями банкнот у непошкодженій упаковці за зазначеними на накладках (етикетках) і бандеролях сумами без поаркушного перерахування або окремими банкнотами. Банк (філія, відділення) перераховує суцільно банкноти з розкритих або неповних корінців, а також пачки та корінці банкнот з пошкодженою упаковкою попередньо перед видачею.

Монети в непошкодженій упаковці, що розфасовані в мішечки (блоки), пакети та ролики, видаються за написами на ярликах, пакетах і роликах, а також окремими кружками.

3.10. Видача банком (філією, відділенням) готівки іноземної валюти за кредитом в іноземній валюті здійснюється із використанням поточного рахунку клієнта відповідно до укладених між ними договорів.

3.11. Операції з виплати готівки іноземної валюти з поточних, вкладних (депозитних) рахунків або фізичним особам за переказами без відкриття поточних рахунків здійснюються через операційну касу за наявності цієї валюти в повній сумі.

Залишок іноземної валюти менший, ніж номінальна вартість мінімальної банкноти, що перебуває в обігу, купується у фізичної особи та продається фізичній особі за гривню за курсом, установленим банком на час здійснення касової операції.

{Абзац другий пункту 3.11 глави 3 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 341 від 07.06.2016}

3.12. Клієнт видану з операційної каси готівку, не відходячи від неї, має перевірити: банкноти - за пачками та корінцями, монети - за мішечками (блоками), пакетами і роликами, а окремі банкноти (монети) перерахувати поаркушно (за кружками).

3.13. Банк (філія, відділення) зобов'язаний (зобов'язана/зобов'язане) надати у вигляді паперового або електронного документа клієнту після завершення видачі готівки один примірник видаткового касового документа (заява на видачу готівки, видатковий касовий ордер, інше) відповідно до законодавства, умов договору та згідно з внутрішньобанківськими правилами, правилами платіжної системи. Видатковий касовий документ у вигляді паперового документа, крім реквізитів, передбачених пунктом 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, має містити відбиток печатки (штампа) банку (філії, відділення). На електронний документ, який має ЕЦП уповноваженого працівника банку (філії, відділення), електронна печатка може не накладатися.

{Пункт 3.13 глави 3 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

3.14. Якщо отримувач готівки виявив бажання перерахувати в приміщенні банку (філії, відділення) банкноти в повних пачках поаркушно, а монети в повних мішечках за кружками, то в такому разі перерахування готівки здійснюється у відведеному для цього приміщенні під контролем працівника банку (філії, відділення).

3.15. Працівник банку (філії, відділення) під час здійснення візуального контролю за перерахуванням готівки стежить за тим, щоб верхня і нижня накладки (етикетка), бандеролі з корінців банкнот, упаковка пачки, а також ярлики і обв'язка з пломбою від мішечка, упаковка блока, пакета, роликів з монетами зберігалися до закінчення перерахування.

3.16. Банк (філія, відділення) у разі виявлення клієнтом під час перерахування готівки недостач або надлишків банкнот (монет) у пачках, окремих корінцях або мішечках (блоках, пакетах, роликах) уживає заходів щодо перевірки готівки і в разі підтвердження розбіжностей складає акт про розбіжності у двох примірниках, що засвідчується підписами осіб, які були присутні під час перерахування, та затверджується його керівником.

3.17. Банк (філія, відділення) виявлену клієнтом під час перерахування готівки суму недостачі відшкодовує отримувачу готівки (юридичній або фізичній особі) з операційної каси, а її надлишок приймає до операційної каси відповідно до оформленого акта про розбіжності.

3.18. Якщо готівка не була перерахована клієнтом у приміщенні банку (філії, відділення) під контролем працівника банку (філії, відділення), то претензії від клієнта щодо відшкодування недостачі не приймаються. Про це на видному місці в операційній касі розміщується відповідне оголошення.

3.19. Банк (філія, відділення) після закінчення касового обслуговування клієнтів підраховує суми за касовими документами, за якими проведені касові операції, і звіряє їх та залишок готівки в операційній касі з даними бухгалтерського обліку.

4. Порядок вилучення з обігу та передавання для дослідження сумнівних банкнот. Здійснення операцій з приймання на інкасо банкнот іноземних держав

{Назва глави 4 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 249 від 30.04.2014}

4.1. Банк (філія, відділення) у разі виявлення під час приймання, видачі, оброблення готівки сумнівних щодо справжності та платіжності банкнот (монет), у тому числі навмисно пошкоджених з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкоджених під час надзвичайного режиму банкнот національної валюти, а також сумнівних щодо справжності банкнот іноземної валюти зобов'язаний вилучити їх з оформленням довідки про вилучення (прийняття) банкнот (монет) для дослідження (додаток 18) у трьох примірниках.

{Пункт 4.1 глави 4 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 113 від 19.02.2015}

4.2. Банку (філії, відділенню) забороняється видавати клієнтам, а також повертати чи тимчасово передавати виявлені в них сумнівні щодо справжності та платіжності банкноти (монети), у тому числі навмисно пошкоджені з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкоджені під час надзвичайного режиму банкноти національної валюти, а також сумнівні щодо справжності банкноти іноземної валюти.

Банк (філія, відділення) у разі виявлення в однієї фізичної або юридичної особи двох або більше банкнот національної та/або іноземної валюти з однаковими ознаками підроблення; навмисно пошкоджених з метою вчинення кримінального правопорушення банкнот національної валюти; пошкоджених під час надзвичайного режиму банкнот національної валюти, зобов'язаний (зобов'язана/зобов'язане) негайно засобами телекомунікаційного зв'язку та не пізніше наступного робочого дня письмово, з поданням копії документа про вилучення, повідомити підрозділ Національної поліції України за місцезнаходженням банку.

{Абзац другий пункту 4.2 глави 4 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 107 від 26.10.2017}

Такі банкноти передаються уповноваженому представнику Національної поліції України за актом, який є підставою для зарахування або списання банкнот з відповідних рахунків. Про передавання банкнот Національній поліції України повідомляється клієнту банку (фізичній або юридичній особі) та Департаменту грошового обігу Національного банку України із зазначенням номіналів банкнот, їх реквізитів та кількості.

{Абзац третій пункту 4.2 глави 4 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 107 від 26.10.2017}

У разі неприбуття представника Національної поліції України протягом доби банкноти оформляються в установленому порядку як сумнівні для проведення досліджень.

{Пункт 4.2 глави 4 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

4.3. Банк (філія, відділення) має також приймати для проведення досліджень сумнівні банкноти (монети) національної валюти та сумнівні банкноти іноземної валюти, які пред'являються тільки з метою отримання висновку установи Національного банку. Фізичні та юридичні особи, які пред'являють такі банкноти (монети) до банку (філії, відділення), заповнюють заяву (додаток 19). На підставі заяви оформляється довідка про вилучення (прийняття) банкнот (монет) для дослідження у трьох примірниках.

4.4. Прибутковий позабалансовий ордер для зарахування сумнівних щодо справжності та платіжності банкнот (монет), у тому числі навмисно пошкоджених з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкоджених під час надзвичайного режиму банкнот національної валюти, а також сумнівних щодо справжності банкнот іноземної валюти оформляється на позабалансовий рахунок на підставі одного примірника довідки про вилучення (прийняття) банкнот (монет) для дослідження.

{Абзац перший пункту 4.4 глави 4 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 113 від 19.02.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 62 від 11.07.2017}

Один примірник прибуткового позабалансового ордера та один примірник довідки про вилучення (прийняття) банкнот (монет) для дослідження формуються в документи дня банку.

{Абзац другий пункту 4.4 глави 4 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 62 від 11.07.2017}

Один примірник прибуткового позабалансового ордера, засвідченого відбитком печатки або штампа банку (філії, відділення), та один примірник довідки про вилучення (прийняття) банкнот (монет) для дослідження видаються клієнту, який пред'явив до банку (філії, відділення) банкноти (монети) для проведення досліджень. Банк (філія, відділення) за бажанням пред'явника може не надавати примірник прибуткового позабалансового ордера.

Банк (філія, відділення) один примірник довідки про вилучення (прийняття) банкнот (монет) для дослідження та в разі потреби інші документи (заява пред'явника, акт про пошкодження готівки) разом із сумнівними банкнотами (монетами) передає для дослідження.

{Абзац четвертий пункту 4.4 глави 4 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 3 від 11.01.2017}

4.5. Відділи (управління) грошового обігу в регіоні/Центральне сховище та Департамент грошового обігу (далі - установи) здійснюють дослідження сумнівних щодо справжності та платіжності банкнот (монет), у тому числі навмисно пошкоджених з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкоджених під час надзвичайного режиму банкнот національної валюти.

Банк (філія, відділення) передає сумнівні банкноти (монети) до відділів (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища, де безпосередньо здійснюється його касове обслуговування або його філій (відділень). Якщо останні не мають змоги прийняти відповідне рішення, то передають їх до управління грошового обігу по м. Києву і Київській області Департаменту грошового обігу для дослідження фахівцями управління організації виготовлення і захисту грошей Департаменту грошового обігу.

Управління організації виготовлення і захисту грошей Департаменту грошового обігу проводить дослідження сумнівних щодо справжності банкнот іноземної валюти. Банк (філія, відділення) передає такі банкноти безпосередньо до управління грошового обігу по м. Києву і Київській області Департаменту грошового обігу.

{Пункт 4.5 глави 4 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 465 від 22.12.2011; в редакції Постанов Національного банку № 113 від 19.02.2015№ 393 від 17.10.2016№ 3 від 11.01.2017№ 6 від 25.01.2018}

4.6. Банк (філія, відділення) передають для проведення досліджень банкнот (монет) не пізніше, ніж на 20 робочий день після їх вилучення з обігу:

1) сумнівні щодо справжності та платіжності банкноти (монети), у тому числі навмисно пошкоджені з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкоджені під час надзвичайного режиму банкнот національної валюти, до відділів (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища, де безпосередньо здійснюється його касове обслуговування або його філій (відділень);

2) сумнівні щодо справжності банкноти іноземної валюти до управління грошового обігу по м. Києву і Київській області Департаменту грошового обігу.

{Пункт 4.6 глави 4 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 465 від 22.12.2011; в редакції Постанов Національного банку № 45 від 18.02.2013№ 6 від 25.01.2018}

4.7. Банк (філія, відділення) складає перед відправленням для дослідження сумнівних щодо справжності та платіжності банкнот (монет), у тому числі навмисно пошкоджених з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкоджених під час надзвичайного режиму банкнот національної валюти, а також сумнівних щодо справжності банкнот іноземної валюти опис (додатки 20, 21) у чотирьох примірниках.

Описи для дослідження сумнівних щодо справжності та платіжності банкнот (монет) та описи для банкнот, пошкоджених під час надзвичайного режиму, складаються окремо.

Один примірник опису залишається в документах дня банку разом з видатковим позабалансовим ордером.

Два примірники опису, довідка про вилучення (прийняття) банкнот (монет) для дослідження, а в разі потреби і заява пред'явника разом із сумнівними банкнотами (монетами) укладаються до конверта (пакета) або мішечка, які опечатуються або пломбуються в установленому порядку. На конверті (пакеті) або ярлику мішечка зазначається "Цінності для дослідження".

Один примірник опису разом з відповідним конвертом (пакетом) або мішечком, де зазначено "Цінності для дослідження", передаються службі інкасації або уповноваженій особі банку.

Доставка конвертів (пакетів) або мішечків з сумнівними щодо справжності та платіжності банкнотами (монетами), у тому числі навмисно пошкодженими з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкодженими під час надзвичайного режиму банкнотами національної валюти, до відділів (управління) грошового обігу в регіоні/Центрального сховища, де безпосередньо здійснюється його касове обслуговування або його філій (відділень), здійснюється власними силами банку (службою інкасації, уповноваженою особою), службою перевезення іншого банку або юридичною особою, що має ліцензію Національного банку на надання банкам послуг з інкасації.

{Абзац шостий пункту 4.7 глави 4 розділу IV в редакції Постанов Національного банку № 107 від 26.10.2017№ 6 від 25.01.2018}

Доставка конвертів (пакетів) або мішечків з сумнівними щодо справжності банкнотами іноземної валюти до управління грошового обігу по м. Києву і Київській області Департаменту грошового обігу здійснюється власними силами банку (службою інкасації, уповноваженою особою), службою перевезення іншого банку або юридичною особою, що має ліцензію Національного банку на надання банкам послуг з інкасації.

{Абзац сьомий пункту 4.7 глави 4 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 107 від 26.10.2017}

{Пункт 4.7 глави 4 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

4.8. Установи проводять безкоштовно дослідження сумнівних щодо справжності та платіжності банкнот (монет) національної валюти, у тому числі навмисно пошкоджених із метою вчинення кримінального правопорушення банкнот національної валюти, а також сумнівних щодо справжності банкнот іноземної валюти протягом п'яти робочих днів починаючи з наступного дня після їх отримання експертами.

У разі надходження групи сумнівних щодо справжності та платіжності банкнот (монет) національної валюти, у тому числі навмисно пошкоджених із метою вчинення кримінального правопорушення банкнот національної валюти, а також у разі потреби проведення додаткового дослідження іншими підрозділами Національного банку строк проведення дослідження продовжується та залежить від стану та кількості цих банкнот, але загальний строк не може перевищувати 60 робочих днів.

У разі надходження на дослідження групи банкнот національної валюти, пошкоджених під час надзвичайного режиму, строк проведення дослідження залежить від стану та кількості цих банкнот, але не може перевищувати 120 робочих днів.

У разі надходження на дослідження групи сумнівних банкнот іноземної валюти, строк проведення дослідження залежить від кількості цих банкнот, але не може перевищувати 30 робочих днів.

Установи за результатами досліджень сумнівних банкнот (монет) оформляють акт про дослідження сумнівних банкнот (монет).

{Пункт 4.8 глави 4 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 393 від 17.10.2016}

4.9. Установи, які провели дослідження сумнівних щодо справжності та платіжності банкнот (монет), у тому числі навмисно пошкоджених з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкоджених під час надзвичайного режиму банкнот національної валюти, а також сумнівних щодо справжності банкнот іноземної валюти, мають забезпечити:

1) відправлення одного примірника опису банкнот (монет), акта про дослідження сумнівних банкнот (монет) згідно з результатами досліджень та відповідного електронного повідомлення до банку (філії, відділення) протягом п'яти робочих днів;

2) відправлення на вимогу банку (філії, відділення) (у разі надходження від нього в двомісячний строк письмового запиту) банкнот (монет) національної валюти, визнаних за результатами проведеного дослідження неплатіжними;

3) зарахування (у день відображення за бухгалтерським обліком результатів досліджень) на відповідний балансовий рахунок банку (філії) суми платіжних банкнот (монет) національної валюти;

4) передавання підроблених банкнот (монет) національної та іноземної валюти і неплатіжних, навмисно пошкоджених з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкоджених під час надзвичайного режиму банкнот національної валюти до правоохоронних органів за їх вимогою з оформленням відповідного акта.

{Пункт 4.9 глави 4 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

4.10. Банк (філія, відділення), що вилучив (вилучила/вилучило) сумнівні щодо справжності та платіжності банкноти (монети), у тому числі навмисно пошкоджені з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкоджені під час надзвичайного режиму банкноти національної валюти, а також сумнівні щодо справжності банкноти іноземної валюти або прийняв (прийняла/прийняло) їх для дослідження від фізичних та юридичних осіб за заявою, зобов'язаний на підставі результатів досліджень:

1) списати підроблені банкноти (монети) національної та іноземної валюти і неплатіжні, навмисно пошкоджені з метою вчинення кримінального правопорушення, пошкоджені під час надзвичайного режиму банкноти національної валюти з відповідних позабалансових рахунків. Пошкоджені під час надзвичайного режиму банкноти національної валюти зараховуються на окремий аналітичний рахунок;

2) проінформувати пред'явників про результати досліджень та за їх бажанням ознайомити під підпис з актом про дослідження сумнівних банкнот (монет);

3) повністю відшкодувати пред'явникам суму банкнот (монет) національної валюти, визначених за результатами дослідження платіжними;

4) протягом 30 робочих днів із дня отримання банком (філією, відділенням) електронного повідомлення вжити заходів для отримання в управлінні грошового обігу по м. Києву і Київській області Департаменту грошового обігу справжні банкноти іноземної валюти (незалежно від ступеня їх зношеності) на підставі довіреності на отримання готівки та інших цінностей (додаток 27);

5) повернути пред'явникам справжні банкноти іноземної валюти або за їх бажанням прийняти для здійснення касових операцій;

6) за вимогою пред'явника повернути неплатіжні банкноти (монети) національної валюти протягом шести місяців із дня їх прийняття для дослідження. Після закінчення цього строку неплатіжні банкноти (монети) утилізуються встановленим порядком з оформленням відповідного акта.

{Пункт 4.10 глави 4 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 62 від 11.07.2017}

4.11. У касах банків, небанківських фінансових установ, крім національного оператора поштового зв'язку, приймаються на інкасо від фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) та юридичних осіб-резидентів і представництв юридичних осіб-нерезидентів (на умовах, що визначаються банком разом із банком-кореспондентом):

1) банкноти іноземних держав, які мають значні пошкодження та/або значні ознаки зношення чи є сумнів щодо їх платіжності, у тому числі:

розірвані (розрізані) на частини та склеєні;

ті, що не зберегли деяких ознак платіжності (є зміни в портреті, немає захисної стрічки, є написи, що заважають визначенню ознак платіжності банкнот);

із зміненим первісним кольором паперу та/або зображень;

із забрудненнями, що спричиняють загальну люмінесценцію паперу в ультрафіолетових променях;

обпалені, пропалені, трухлі (пошкоджені внаслідок тривалої дії вологи, різних рідин, хімікатів або з ознаками гниття);

залиті повністю або значною мірою фарбою, чорнилом, жиром;

мають явні друкарські недоліки;

2) банкноти, які вилучені іноземною державою з обігу після дати, оголошеної центральним банком - емітентом відповідної валюти (за наявності згоди банку-кореспондента відповідної держави на обмін цих банкнот).

{Главу 4 розділу IV доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 249 від 30.04.2014; в редакції Постанов Національного банку № 62 від 11.07.2017№ 107 від 26.10.2017}

4.12. Операції з приймання на інкасо банкнот іноземних держав здійснюються в порядку, передбаченому для операцій із приймання іменних чеків на інкасо в главах 4 - 6 Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 року № 520, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2001 року за № 152/5343 (зі змінами). Ці операції здійснюються з оформленням квитанції (додаток 22) та реєстру приймання на інкасо банкнот іноземних держав (додаток 23).

{Главу 4 розділу IV доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 249 від 30.04.2014}

Глава 5. Порядок обміну банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином

1. Банк має надати не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку використання спеціалізованого пристрою для зберігання валютних цінностей (далі - спецпристрій для зберігання цінностей) через дистриб'ютора (постачальника для банку спецпристроїв для зберігання цінностей) до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України або експертно-криміналістичних підрозділів при головних управліннях, управліннях МВС України в областях та місті Києві (далі - правоохоронні органи) за місцем розташування банку (філії, відділення) інформацію стосовно найменування виробника спецпристрою для зберігання цінностей, виробника спеціальних розчинів, а також примірник технічної документації на спецпристрій для зберігання цінностей та зразки спеціальних розчинів.

2. Банк (філія, відділення) у разі виявлення факту несанкціонованого втручання в спецпристрій для зберігання цінностей зобов'язаний оперативно засобами телекомунікаційного зв'язку та не пізніше наступного робочого дня письмово повідомити правоохоронний орган за місцем розташування банку (філії, відділення) для проведення розслідування та відповідний відділ (управління) грошового обігу в регіоні для підготовки інформації банкам (філіям, відділенням) та населенню про можливу появу в обігу банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином.

3. Банк (філія, відділення) приймає без обміну від клієнтів - фізичних та юридичних осіб та вилучає виявлені під час здійснення переказу та/або перерахування проінкасованої торгової виручки, інших надходжень готівки банкноти національної валюти, пошкоджені спеціальним розчином унаслідок несанкціонованого втручання в спецпристрої для зберігання цінностей, для дослідження.

4. Банк (філія, відділення) під час приймання через операційну касу від фізичних та юридичних осіб банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, складає довідку про вилучення банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, для проведення розслідувань та відповідних досліджень правоохоронними органами (додаток 24), на підставі якої оформляється прибутковий позабалансовий ордер.

Банк (філія, відділення) самостійно визначає кількість примірників довідки про вилучення банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, для проведення розслідувань та відповідних досліджень правоохоронними органами, що роздруковується.

5. Банк (філія, відділення) у разі виявлення під час перерахування проінкасованої торгової виручки, інших надходжень готівки банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, складає акт про розбіжності, довідку про вилучення банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, для проведення розслідувань та відповідних досліджень правоохоронними органами.

6. Банк (філія, відділення), який використовує спецпристрій для зберігання цінностей, складає на бланку в довільній формі акт про спрацювання спецпристрою для зберігання цінностей, у якому зазначаються номінал та кількість банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, за кожним номіналом, сума цифрами, дата спрацювання, обставини виявлення факту спрацювання спецпристрою для зберігання цінностей та причини пошкодження банкнот [санкціоноване, несанкціоноване, ненавмисне (у разі необережності) втручання в спецпристрій або з технічних причин].

Акт про спрацювання спецпристрою для зберігання цінностей підписує керівник банку (філії, відділення) або особа, яка його замінює, головний бухгалтер банку (філії) або особа, яка його замінює, а також працівник банку (філії, відділення), який виявив факт спрацювання спецпристрою для зберігання цінностей, та засвідчує відбитком печатки банку (філії, відділення).

Банк (філія, відділення) самостійно визначає кількість примірників акта про спрацювання спецпристрою для зберігання цінностей.

7. Банк (філія, відділення) протягом трьох робочих днів передає спецзв'язком вилучені у спосіб, визначений пунктами 3 - 5 цієї глави, пошкоджені спеціальним розчином банкноти національної валюти до правоохоронних органів за місцем розташування банку (філії, відділення) для проведення розслідувань та відповідних досліджень.

Банк (філія, відділення) формує для відправлення до правоохоронних органів для проведення досліджень пакет (мішечок), в який разом із вилученими пошкодженими спеціальним розчином банкнотами національної валюти вкладає:

лист банку (філії, відділення) у довільній формі, у якому зазначаються номінал, кількість та сума цифрами пошкоджених спеціальним розчином банкнот національної валюти за кожним номіналом;

примірник довідки про вилучення банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, для проведення розслідувань та відповідних досліджень правоохоронними органами;

примірник акта про спрацювання спецпристрою для зберігання цінностей (за наявності).

8. На пакет (мішечок) із пошкодженими спеціальним розчином банкнотами національної валюти оформляється ярлик з такими реквізитами: найменування банку (філії, відділення), кількість пошкоджених спеціальним розчином банкнот національної валюти, сума цифрами за кожним номіналом, загальна сума цифрами та словами, дата пакування, прізвище, ініціали та підпис касового працівника, який пакував пакет (мішечок).

Пакет опечатується печаткою банку (філії, відділення), мішечок опломбовується пломбою.

9. Банк (філія, відділення) не надсилає до правоохоронних органів банкноти національної валюти, пошкоджені спеціальним розчином унаслідок ненавмисного (у разі необережності) втручання в спецпристрій для зберігання цінностей або з технічних причин.

10. Банк (філія, відділення) про факт вилучення з обігу банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, та передавання їх до правоохоронних органів інформує відповідний відділ (управління)грошового обігу в регіоні.

11. Відділи (управління) грошового обігу в регіоні приймають банкноти національної валюти, пошкоджені спеціальним розчином, до обміну на придатні до обігу банкноти національної валюти тільки від банків (філій), які використовують спецпристрої, за наявності:

листа банку (філії) у довільній формі, у якому зазначаються номінал та кількість банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, сума цифрами за кожним номіналом та загальна сума;

примірника акта про спрацювання спецпристрою для зберігання цінностей та підтвердних документів про використання спецпристроїв для зберігання цінностей;

результатів дослідження правоохоронних органів, що підтверджують наявність на банкнотах національної валюти спеціального розчину та їх відповідність наданим зразкам [крім фактів ненавмисного (у разі необережності) втручання в спецпристрій для зберігання цінностей або з технічних причин];

документів правоохоронних органів чи суду (рішень, ухвал) щодо належності банку цих банкнот [крім фактів ненавмисного (у разі необережності) втручання в спецпристрій для зберігання цінностей або з технічних причин].

12. Відділи (управління) грошового обігу в регіоні за умови наявності документів, визначених пунктом 11 цієї глави, здійснюють обмін банкам (філіям, відділенням) банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, на придатні до обігу банкноти національної валюти шляхом зарахування відповідної суми банкнот, прийнятих до обміну, на кореспондентський рахунок банку (філії).

13. Відділи (управління) грошового обігу в регіоні передають банкноти національної валюти, пошкоджені спеціальним розчином, які обміняні на придатні до обігу, до Центрального сховища як значно зношені в установленому порядку.

14. Відділи (управління) грошового обігу в регіоні (Центральне сховище):

у разі виявлення під час перерахування в упаковці банків (філій, відділень) банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, оформляє акт про розбіжності в установленому порядку та довідку про вилучення банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, для проведення розслідувань та відповідних досліджень правоохоронними органами;

протягом п'яти робочих днів передає вилучені банкноти національної валюти, пошкоджені спеціальним розчином, до правоохоронних органів за місцем розташування банку (філії, відділення) для проведення відповідних досліджень.

Відділ (управління) грошового обігу в регіоні (Центральне сховище) формує для відправлення до правоохоронних органів для проведення досліджень пакет (мішечок), в який разом із вилученими пошкодженими спеціальним розчином банкнотами національної валюти вкладає:

лист Національного банку України в довільній формі, у якому зазначаються номінал, кількість та сума пошкоджених спеціальним розчином банкнот національної валюти за кожним номіналом, обставини виявлення тощо;

примірник довідки про вилучення банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, для проведення розслідувань та відповідних досліджень правоохоронними органами.

15. На пакет (мішечок) оформляється ярлик із такими реквізитами: найменування відділу (управління) грошового обігу в регіоні (Центральне сховище), кількість пошкоджених спеціальним розчином банкнот національної валюти, сума цифрами за кожним номіналом, загальна сума цифрами та словами, дата пакування, прізвище, ініціали та підпис касового працівника, який пакував пакет (мішечок).

Пакет опечатується печаткою відділу (управління) грошового обігу в регіоні (Центрального сховища), мішечок опломбовується пломбою.

Банкноти передаються згідно з актом про передавання банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином (додаток 25), який є підставою для списання банкнот національної валюти з позабалансового рахунку.

Банкноти національної валюти, пошкоджені спеціальним розчином, передаються представникам правоохоронних органів разом із:

примірником довідки про вилучення банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, для проведення розслідувань та відповідних досліджень правоохоронними органами;

примірником акта про спрацювання спецпристрою для зберігання цінностей (за наявності);

копією листа-інформації від Національного банку України щодо фактів незаконного заволодіння спецпристроями для зберігання цінностей (за наявності).

{Розділ IV доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015}

Директор Департаменту

готівково-грошового обігу

Р.В. Кисельов

Додаток 1  до Інструкції про ведення  касових операцій  банками в Україні АКТ

про розбіжності

Додаток 2

до Інструкції про ведення

касових операцій

банками в Україні

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Додаток 3  до Інструкції про ведення  касових операцій  банками в Україні КРИТЕРІЇ  оцінки якості сортування банкнот № з/п Захисні ознаки та ознаки пошкодження банкнот, що мають бути перевірені Опис захисних ознак та ознак пошкодження банкнот Вимоги до критеріїв якості сортування банкнот 1 2 3 4 1 Захисні ознаки, видимі в інфрачервоному діапазоні Опис захисних ознак банкнот гривні наведений на офіційному сайті, у відповідних виданнях та повідомленнях Національного банку України Обов'язкова перевірка наявності таких захисних ознак:  видимих в інфрачервоних променях, із розпізнаванням їх належності до банкнот відповідного номіналу;  видимих в ультрафіолетових променях, з перевіркою відсутності флюоресценції паперу банкноти;  з магнітними властивостями.  Ідентифікація інших захисних ознак має здійснюватися в разі наявності технічних можливостей обладнання для автоматизованого оброблення банкнот.  Банкнота вважається сумнівною, якщо немає хоча б однієї з вищенаведених захисних ознак або ознака втратила свої властивості через пошкодження, зношення або спотворення, унаслідок чого неможливо однозначно ідентифікувати номінал банкноти та її справжність 2 Захисні ознаки, видимі в ультрафіолетовому діапазоні 3 Захисні ознаки з магнітними властивостями 4 Інші захисні ознаки 5 Надрив Відкритий надрив з будь-якого краю банкноти Банкнота вважається не придатною до обігу, якщо вона має відкритий надрив з будь-якого краю, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 x 8 мм;  горизонтальний - 4 x 15 мм;  діагональний - 4 x 18 мм (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція), крім місць, що закриті транспортними ременями обладнання для автоматизованого оброблення банкнот 6 Склеєна банкнота Окремі частини банкноти або розриви на банкноті, склеєні з використанням клейкої стрічки або паперу, скріпленого клеєм Банкнота вважається не придатною до обігу, якщо вона має наклейку понад 10 x 40 мм, товщина якої перевищує 50 мкм 7 Отвір Відсутні частини у будь-яких місцях банкноти, крім країв Банкнота вважається не придатною до обігу, якщо в будь-яких місцях на ній є отвір понад 10 кв.мм, крім тих, що закриті транспортними ременями обладнання для автоматизованого оброблення банкнот 8 Відсутня частина Відсутні частини вздовж краю банкноти, крім кутів Банкнота вважається не придатною до обігу, якщо її довжина зменшена на 6 мм чи більше або її ширина зменшена на 5 мм чи більше 9 Відсутній кут Відсутні кути в банкнотах Банкнота вважається не придатною до обігу, якщо площа відсутнього кута перевищує 150 кв. мм, а довжина меншої сторони відсутнього кута перевищує 10 мм 10 Зім'ята банкнота Невпорядковані складки або згини на банкноті Банкнота вважається не придатною до обігу, якщо на ній є складки або згини, які призводять до зменшення довжини банкноти більше ніж на 6 мм або ширини банкноти більше ніж на 5 мм 11 Локальне забруднення Локалізована концентрація бруду у вигляді плям, малюнків, відбитків штампів, колір яких контрастує з навколишніми незабрудненими частинами банкноти Банкнота вважається не придатною до обігу, якщо на ній є локальне забруднення, розміри якого більші ніж 10 х 10 мм на тих її частинах, що не містять друкованих літер чи зображення, або більші ніж 15 х 15 мм на тих, що містять друковані літери чи зображення 12 Загальне забруднення Розподіл бруду на всій банкноті Банкнота вважається не придатною до обігу, якщо внаслідок загального забруднення збільшена її оптична щільність.  Визначення критеріїв непридатності банкноти до обігу за цією ознакою здійснюється на основі експертної оцінки рівня її забруднення під час налагодження обладнання для автоматизованого оброблення банкнот 13 Зношення банкноти Структурні зміни, пов'язані із зменшенням жорсткості банкноти Банкнота вважається не придатною до обігу, якщо внаслідок потертості, часткової втрати фарби, розпушення паперу, втрати папером жорсткості зменшена її оптична щільність.  Визначення критеріїв непридатності банкноти до обігу за цією ознакою здійснюється на основі експертної оцінки рівня її зношення під час налагодження обладнання для автоматизованого оброблення банкнот Додаток 4  до Інструкції про ведення  касових операцій  банками в Ук��аїні ЄДИНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ  пакувального матеріалу, що використовується для упаковки банкнот і монет 1. Для пакування банкнот у корінці застосовуються бандеролі, бандерольні кільця, бандерольна стрічка. Залежно від номіналів банкнот на бандеролях мають бути дві смуги таких кольорів: 1 гривня - зеленого кольору; 2 гривні - коричневого кольору; 5 гривень - синього кольору; 10 гривень - червоного кольору; 20 гривень - жовтого кольору; 50 гривень - фіолетового кольору; 100 гривень - чорного кольору; 200 гривень - дві смуги: одна жовтого та одна блакитного кольору; 500 гривень - дві смуги: одна оранжевого та одна зеленого кольору. Уздовж усієї бандеролі по краях стрічки є смуги завширшки 6 мм. Ширина бандерольної стрічки - 40 мм. Бандерольна стрічка виготовляється з цупкого паперу масою 60 - 80 кв.г/м, з рівною поверхнею, без плям та вкраплень. Уздовж бандерольної стрічки на фоні смуг робляться такі написи: уздовж верхнього краю: "БАНКНОТИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ"; уздовж нижнього краю: "100 аркушів по XXX грн. Сума XXXXX грн." 2. Є два види стрічок для обандеролювання: стрічка завдовжки 60 см для хрестоподібного обандеролювання; стрічка для поперечного обандеролювання, а саме: а) для ручного пакування корінців банкнот завдовжки 21 см. Кінці бандеролі з'єднуються один з одним за допомогою клею або клейкого паперу. Етикетка з клейкого паперу може використовуватися замість штампа касового працівника, якщо на неї нанесені за допомогою етикетпістолета потрібні реквізити. Розміри етикетки мають забезпечити надійне склеювання кінців бандеролі та не перевищувати за довжиною чи шириною 40 мм. Дозволяється також використання заздалегідь виготовлених бандеролей у формі кілець відповідного розміру; б) для автоматизованого пакування корінців банкнот. Стрічка для автоматизованого пакування банкнот виготовляється з ламінованого паперу, що відповідає вимогам виробника пакувального обладнання. 3. Для пакування монет у мішечки використовуються ярлики з тканини таких кольорів: 1 коп. - червоний; 2 коп. - жовтий; 5 коп. - салатовий; 10 коп. - світло-коричневий; 25 коп. - сірий; 50 коп. - блакитний; 1 грн. - рожевий; 2 грн. - фіолетовий; 5 грн. - помаранчевий; 10 грн. - зелений. Колір фарби, якою друкується інформація на роликах (повна назва виробника, його логотип, номінал, сума вкладень та кількість монет у ролику), має відповідати кольору ярлика з тканини. {Додаток 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 107 від 26.10.2017№ 6 від 25.01.2018}

Додаток 5  до Інструкції про ведення  касових операцій  банками в Україні  (у редакції постанови  Правління Національного  банку України  25.01.2018 № 6)

(пункт 4.15 глави 4 розділу II)

ВИМОГИ

щодо вкладання монет в упаковку

1. Кількість монет, які вкладаються в один ролик, становить 50 шт. за номіналами від 1 коп. до 2 грн та 40 шт. за номіналами 5 грн та 10 грн на суму вкладення:

1) по 1 коп. - 50 коп.;

2) по 2 коп. - 1 грн;

3) по 5 коп. - 2 грн 50 коп.;

4) по 10 коп. - 5 грн;

5) по 25 коп. - 12 грн 50 коп.;

6) по 50 коп. - 25 грн;

7) по 1 грн - 50 грн;

8) по 2 грн - 100 грн;

9) по 5 грн - 200 грн;

10) по 10 грн - 400 грн;

11) пам'ятних монет номіналом:

2 грн - 25 шт. на суму 50 грн;

5 грн - 25 шт. на суму 125 грн;

10 грн - 25 шт. на суму 250 грн.

2. Кількість роликів у поліетиленовому пакеті (мішечку) становить для монет номіналом:

1) 1 коп. - 20 шт. на суму 10 грн.;

2) 2 коп. - 20 шт. на суму 20 грн.;

3) 5 коп. - 10 шт. на суму 25 грн.;

4) 10 коп. - 20 шт. на суму 100 грн.;

5) 25 коп. - 10 шт. на суму 125 грн.;

6) 50 коп. - 10 шт. на суму 250 грн.;

7) 1 грн - 10 шт. на суму 500 грн.;

8) 2 грн - 10 шт. на суму 1000 грн.;

9) 5 грн - 10 шт. на суму 2000 грн.;

10) 10 грн - 10 шт. на суму 4000 грн.;

11) пам'ятних монет номіналом 10 грн - 5 шт. на суму 1250 грн.

3. Сума вкладення монет в один мішечок установлюється для монет номіналом:

1) від 1 до 5 коп. - 50 грн;

2) від 10 до 50 коп. - 500 грн;

3) 1 грн - 1000 грн;

4) 2 грн - 2000 грн;

5) 5 грн - 5000 грн;

6) 10 грн - 10000 грн.

4. Пакети з роликами пакуються в блоки в такій кількості на суму вкладення:

1) 1 коп. - 2 пакети (40 штук роликів) на суму 20 грн;

2) 2 коп. - 2 пакети (40 штук роликів) на суму 40 грн;

3) 5 коп. - 2 пакети (20 штук роликів) на суму 50 грн;

4) 10 коп. - 2 пакети (40 штук роликів) на суму 200 грн;

5) 25 коп. - 2 пакети (20 штук роликів) на суму 250 грн;

6) 50 коп. - 2 пакети (20 штук роликів) на суму 500 грн;

7) 1 грн - 2 пакети (20 штук роликів) на суму 1000 грн;

8) 2 грн - 2 пакети (20 штук роликів) на суму 2000 грн;

9) 5 грн - 2 пакети (20 штук роликів) на суму 4000 грн;

10) 10 грн - 2 пакети (20 штук роликів) на суму 8000 грн;

11) пам'ятні монети номіналом 10 грн - 2 пакети (10 штук роликів) на суму 2500 грн.

{Додаток 5 в редакції Постанов Національного банку № 107 від 26.10.2017№ 6 від 25.01.2018}

Додаток 6  до Інструкції про ведення  касових операцій  банками в Україні ВКЛАДАННЯ  пам'ятних монет в упаковку Діаметр монети (мм) Номінал (грн.) Метал Упаковка мала коробка з картону, кількість укладених монет (шт.) сума вкладення в малу коробку (грн.) велика коробка з картону, кількість укладених монет (шт.) сума вкладення у велику коробку (грн.) 25 200 золото 20 4 000 240 48 000 25 100 золото 20 2 000 240 24 000 25 50 золото 20 1 000 240 12 000 32 100 золото 16 1 600 192 19 200 100 100 срібло - - 5 500 85 50 срібло - - 10 500 50 20 срібло 20 400 120 2 400 38,61 10 срібло 20 200 240 2 400 33 5 срібло 20 100 240 1 200 31 20 біметал: золото срібло 20 400 240 4 800 13,92 2 золото 20 40 240 480 13,92 2 золото 16 32 192 384 28 5 біметал: нейзильбер мельхіор 180 900 1440 7 200 35 5 нейзильбер 120 600 960 4 800 31 2 нейзильбер 150 300 1200 2 400 Вкладання інвестиційних монет в упаковку Інвестиційні монети Мала картонна коробка Велика картонна коробка кількість інвестиційних монет (шт.) сума вкладення (грн.) кількість малих коробок (шт.) кількість інвестиційних монет (шт.) сума вкладення (грн.) Мі-Ср1Г 20 20 10 200 200 Мі-Пл1Г 20 200 200 Мі-Зл10Г 200 200 2000 Мі-Зл20Г 400 200 4000 Мі-Зл2Г 40 80 400 800 Мі-Зл5Г 200 400 2000 {Додаток 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

Додаток 7  до Інструкції про ведення  касових операцій  банками в Україні СУПРОВІДНИЙ ЯРЛИК

до касети з банкнотами

{Додаток 7 в редакції Постанови Національного банку № 45 від 18.02.2013}

Додаток 8

до Інструкції про ведення

касових операцій

банками в Україні

ЗАЯВА

на переказ готівки

{Додаток 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015}

Додаток 9

до Інструкції про ведення

касових операцій

банками в Україні

ПРИБУТКОВО-ВИДАТКОВИЙ

касовий ордер

Додаток 10

до Інструкції про ведення

касових операцій

банками в Україні

ЗАЯВА

на видачу готівки

Додаток 11  до Інструкції про ведення  касових операцій  банками в Україні ПРИБУТКОВИЙ

касовий ордер

{Додаток 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

Додаток 12

до Інструкції про ведення

касових операцій

банками в Україні

ВИДАТКОВИЙ

касовий ордер

{Додаток 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013}

Додаток 13

до Інструкції про ведення

касових операцій

банками в Україні

ГРОШОВИЙ ЧЕК

Додаток 14

до Інструкції про ведення

касових операцій

банками в Україні

ВИДАТКОВИЙ

позабалансовий ордер

Додаток 15

до Інструкції про ведення

касових операцій

банками в Україні

ПРИБУТКОВИЙ

позабалансовий ордер

Додаток 16  до Інструкції про ведення  касових операцій банками в Україні  (у редакції постанови Правління  Національного банку України  11.07.2017 № 62)

(пункт 1.3 глави 1 розділу IV)

ПРАВИЛА

заповнення реквізитів касових документів

№ з/п

Назва реквізиту

Вимоги щодо заповнення реквізиту

1

2

3

1

Номер

Банк (філія, відділення), що здійснює операцію, проставляє порядковий номер реєстрації касового документа

2

Дата здійснення операції

У заяві на переказ готівки зазначається дата фактичного пред'явлення її до банку. Грошові чеки дійсні протягом 10 календарних днів із дня їх виписування, не враховуючи день виписування. У всіх інших касових документах зазначається дата здійснення касової операції. Дата здійснення операції в документі зазначається так: число цифрами "ДД", місяць словом, рік цифрами "РРРР"

3

Платник

Зазначаються найменування юридичної особи та прізвище, ім'я, по батькові особи, яка уповноважена діяти від імені юридичної особи, що здійснює переказ готівки. Якщо переказ готівки здійснює фізична особа, то зазначаються її прізвище, ім'я та по батькові та/або реєстраційний номер облікової картки платника податків/номер особового рахунку або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідні органи державної фіскальної служби і мають відмітку в паспорті) [для нерезидентів - номер (та за наявності - серія) паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що видав, громадянство]. За операціями з казначейськими зобов'язаннями прізвище, ім'я та по батькові клієнта не зазначаються, крім випадків, установлених законодавством України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Ідентифікація та верифікація клієнтів здійснюється відповідно до вимог законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У прибутковому, видатковому та прибутково-видатковому касових ордерах зазначаються прізвище, ім'я, по батькові працівника банку. Під час оформлення прибутково-видаткового касового ордера на загальну суму виконаних касових операцій та за касовою операцією з оприбуткування готівки, зданої інкасаторами, за наявності підписів інкасаторів у первинному документі про здавання готівки цей реквізит не заповнюється

4

Отримувач

У касових документах на видачу готівки фізичній особі зазначаються її прізвище, ім'я та по батькові, юридичній особі - найменування юридичної особи та прізвище, ім'я та по батькові особи, яка уповноважена діяти від імені юридичної особи.

У касових документах на переказ готівки зазначаються найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи.

За операціями з казначейськими зобов'язаннями прізвище, ім'я та по батькові клієнта не зазначаються, крім випадків, установлених законодавством України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Під час оформлення прибутково-видаткового касового ордера на загальну суму виконаних касових операцій та за касовою операцією з видачі готівки через інкасаторів, за наявності підписів інкасаторів у первинному документі про отримання ними готівки цей реквізит не заповнюється

5

Код отримувача

У разі здійснення переказу готівки для зарахування на рахунок отримувача, відкритий в іншому банку, зазначаються: для юридичної особи - код платника податків; фізичної особи - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідні органи державної фіскальної служби і мають відмітку в паспорті)

6

Банк отримувача

Зазначаються найменування та місцезнаходження банку отримувача

7

Банк платника

Зазначаються найменування та місцезнаходження банку платника

8

Код банку отримувача

Зазначається реквізит банку отримувача, визначений і включений до довідника банківських установ України

9

Назва валюти

Зазначається літерний код валюти відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України під час здійснення операцій з іноземною валютою

10

Дебет/Кредит

Зазначаються відповідні рахунки за касовими операціями

11

Сума цифрами

Сума зазначається цифрами, гривні відділяються від копійок комою, копійки позначаються двома цифрами. Аналогічно зазначається сума в іноземній валюті

12

Еквівалент у гривнях

Зазначається під час здійснення операцій з іноземною валютою сума в гривнях, що розраховується в установленому порядку

13

Загальна сума

Зазначаються сума словами, а назва національної валюти повністю "гривень" або скорочено "грн.". Якщо сума складається лише з копійок, то перед її зазначенням ставиться "Нуль гривень". Якщо сума виражена в цілих гривнях, то зазначається "00 коп." або "00 копійок". Під час здійснення операцій з іноземною валютою сума словами зазначається в іноземній валюті та її еквівалент у гривнях в аналогічному порядку

14

Призначення платежу

У разі видачі готівки з операційної каси зазначається, на які цілі вона видається, під час приймання готівки зазначається вид платежу або джерела її надходження, а в разі внесення суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами на поточні рахунки власної готівки за рахунок заощаджень зазначається "унесення власних заощаджень готівкою". За операціями за вкладними (депозитними) рахунками зазначається внесення готівки на вкладний (депозитний) рахунок або видача готівки з нього. За операціями на сплату платежів за штрафами у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зазначається серія та номер протоколу про адміністративне правопорушення (код бюджетної класифікації - 21081300). За операціями, не пов'язаними з платежами та вкладними (депозитними) рахунками, зазначається "переказ готівки"

15

Підстава

Зазначаються номер і дата розпорядчого документа або реєстру, протоколу САБ, у яких зафіксовано здійснені касові операції

16

Пред'явлений документ

У грошових чеках, заявах на видачу готівки незалежно від суми зазначаються найменування пред'явленого документа (паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів) серія (за наявності), номер і дата його видачі, найменування установи, що видала документ [для нерезидентів - номер (та за наявності - серія) паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що видав, громадянство]. Дата народження та місце проживання (для нерезидентів - місце тимчасового перебування) зазначаються в разі ідентифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. У прибуткових, видаткових та прибутково-видаткових касових ордерах і заявах на видачу готівки працівникам банку зазначаються назва документа (посвідчення, перепустка) та його номер (крім операцій з видачі готівки касовим працівникам під час ведення аналітичного обліку. На прибутково-видаткових касових ордерах з видачі/приймання готівки між касою банку та інкасаторами цей реквізит не заповнюється, якщо є підпис інкасаторів про передавання/приймання цінностей у Супровідному касовому ордері до сумки, Описі цінностей у національній/іноземній валюті, що перевозяться, Супровідній відомості до сумки з готівкою)

17

Підпис платника/отримувача

Платник/отримувач ставить підпис власноручно або накладає ЕП. На прибутково-видатковому касовому ордері [для банків (філій, відділень)], прибутковому касовому ордері та видатковому касовому ордері (для системи Національного банку України) підписи платника/отримувача не ставляться, якщо вони оформлені на загальну суму виконаних касових операцій, а також є підпис платника/отримувача на первинному документі, на підставі якого оформлено касовий документ. За операціями з видачі/приймання готівки через інкасаторів, вони проставляють підпис про передавання/приймання цінностей у Супровідному касовому ордері до сумки, Описі цінностей в національній/іноземній валюті, що перевозяться, Супровідній відомості до сумки з готівкою. Підпис інкасатора на прибутково-видатковому ордері, видатковому та видатковому позабалансовому ордері не вимагається

18

Підписи банку

Посадові особи, визначені банком, проставляють власноручний підпис або накладають ЕЦП працівника банку

19

Додаткові реквізити

20

Код платника

У разі внесення готівки як сплати податків і зборів до бюджету платник зазначає код/номер, а саме: юридична особа - код платника податків; фізична особа - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідні органи державної фіскальної служби і мають відмітку в паспорті) [для нерезидентів - номер (та за наявності - серію) паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що видав, громадянство].

Зазначається в разі ідентифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

21

Код бюджетної класифікації

Зазначається платником у разі здійснення платежів податків, зборів та інших платежів до бюджету

22

Період платежу

Зазначається, за який період здійснюється платіж

23

Дата валютування

Заповнюється клієнтом за його бажанням. Дата валютування не може перевищувати 10 календарних днів від дати складання касового документа (дата складання документа не враховується)

24

Кількість сумок

У прибутково-видатковому касовому ордері зазначається кількість (цифрами і словами) отриманих для перевезення інкасаторських сумок з готівкою (у разі не оформлення Опису цінностей)

25

Інші додаткові реквізити

Додаткові реквізити, потрібні для здійснення операції переказу готівки, у тому числі контактна інформація про клієнта, а саме, місце проживання чи перебування, номер телефону тощо, який здійснює переказ готівки без відкриття рахунку, банк визначає самостійно

{Додаток 16 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 375 від 13.09.2012№ 45 від 18.02.2013№ 113 від 19.02.2015; в редакції Постанов Національного банку № 3 від 11.01.2017№ 62 від 11.07.2017}

Додаток 17  до Інструкції про ведення  касових операцій  банками в Україні ЗАЯВА

Додаток 18

до Інструкції про ведення

касових операцій

банками в Україні

ДОВІДКА

про вилучення (прийняття) банкнот (монет) для дослідження

Додаток 19

до Інструкції про ведення

касових операцій

банками в Україні

ЗАЯВА

Додаток 20

до Інструкції про ведення

касових операцій банками в Україні

(у редакції постанови Правління

Національного банку України

26.10.2017 № 107)

(пункт 4.7 глави 4 розділу IV)

ОПИС

банкнот (монет) національної валюти, які надсилаються для дослідження з позабалансового рахунку

{Додаток 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 45 від 18.02.2013; в редакції Постанов Національного банку № 113 від 19.02.2015№ 62 від 11.07.2017№ 107 від 26.10.2017}

Додаток 21

до Інструкції про ведення касових

операцій банками в Україні

(у редакції постанови Правління

Національного банку України

26.10.2017 № 107)

(пункт 4.7 глави 4 розділу IV)

ОПИС

банкнот іноземної валюти, які надсилаються для дослідження з позабалансового рахунку

{Інструкцію доповнено новим Додатком згідно з Постановою Національного банку № 249 від 30.04.2014; в редакції Постанов Національного банку № 113 від 19.02.2015№ 3 від 11.01.2017№ 62 від 11.07.2017№ 107 від 26.10.2017}

Додаток 22

до Інструкції про ведення

касових операцій

банками в Україні

(пункт 1.1 глави 1 розділу IV)

КВИТАНЦІЯ

про прийняття на інкасо банкнот іноземних держав

{Інструкцію доповнено новим Додатком згідно з Постановою Національного банку № 249 від 30.04.2014}

Додаток 23  до Інструкції про ведення  касових операцій  банками в Україні  (пункт 4.12 глави 4 розділу IV) РЕЄСТР

приймання на інкасо банкнот іноземних держав

{Інструкцію доповнено новим Додатком згідно з Постановою Національного банку № 249 від 30.04.2014}

Додаток 24  до Інструкції про ведення  касових операцій  банками в Україні  (пункт 4 глави 5 розділу IV) ДОВІДКА

про вилучення банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином, для проведення розслідувань та відповідних досліджень правоохоронними органами

{Інструкцію доповнено новим Додатком 24 згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015}

Додаток 25  до Інструкції про ведення  касових операцій  банками в Україні  (пункт 17 глави 5 розділу IV) АКТ

про передавання банкнот національної валюти, пошкоджених спеціальним розчином

{Інструкцію доповнено новим Додатком 25 згідно з Постановою Національного банку № 113 від 19.02.2015}

Додаток 26  до Інструкції про ведення  касових операцій  банками в Україні  (пункт 1.8 глави 1 розділу II) ЖУРНАЛ

реєстрації довіреностей

{Інструкцію доповнено новим Додатком 26 згідно з Постановою Національного банку № 892 від 17.12.2015}

Додаток 27  до Інструкції про ведення  касових операцій  банками в Україні  (пункт 1.8 глави 1 розділу II) ДОВІРЕНІСТЬ

на отримання готівки та інших цінностей

{Інструкцію доповнено новим Додатком 27 згідно з Постановою Національного банку № 892 від 17.12.2015}

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.11.2003 № 492

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

17 грудня 2003 р.

за № 1172/8493

Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах

{У зв'язку з технічною помилкою додатково див. Лист Національного банку № 25-119/1690-9687 від 23.12.2003}

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку

№ 295 від 23.06.2004

№ 110 від 04.04.2005

№ 280 від 10.08.2005

№ 419 від 10.11.2005

№ 485 від 21.12.2005

№ 236 від 26.06.2006

№ 3 від 08.01.2008

№ 158 від 23.03.2009

№ 4 від 05.01.2010

№ 223 від 30.04.2010 - Постанова втратила чинність на підставі Постанови

Національного банку № 705 від 05.11.2014

№ 421 від 10.09.2010

№ 527 від 06.12.2010

№ 572 від 22.12.2010

№ 145 від 16.05.2011

№ 389 від 09.11.2011

№ 273 від 26.06.2012

№ 291 від 11.07.2012

№ 327 від 03.08.2012

№ 189 від 03.06.2013

№ 212 від 06.06.2013

№ 265 від 12.05.2014

№ 450 від 29.07.2014

№ 499 від 18.08.2014

№ 712 від 06.11.2014

№ 221 від 09.04.2015

№ 571 від 01.09.2015

№ 833 від 27.11.2015

№ 225 від 31.03.2016

№ 346 від 14.06.2016

№ 403 від 22.11.2016

№ 8 від 09.02.2017

№ 106 від 25.10.2017

№ 133 від 18.12.2017}

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк України" і з метою приведення порядку ведення рахунків клієнтів банків у відповідність до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (додається).

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Правління Національного банку України від 18.12.98 № 527 "Про затвердження Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24.12.98 за № 819/3259;

постанову Правління Національного банку України від 22.07.99 № 364 "Про внесення змін і доповнень до Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 06.08.99 за № 538/3831;

постанову Правління Національного банку України від 14.04.2000 № 146 "Про внесення змін до Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 06.05.2000 за № 263/4484;

підпункт 2.1 пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 17.01.2001 № 18 "Про затвердження Правил здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти та про внесення змін до нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.02.2001 за № 99/5290;

постанову Правління Національного банку України від 20.03.2001 № 114 "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 за № 309/5500;

постанову Правління Національного банку України від 05.12.2001 № 500 "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21.12.2001 за № 1057/6248;

постанову Правління Національного банку України від 11.12.2001 № 505 "Про посилення контролю за ідентифікацією осіб, з якими банки вступають у договірні відносини", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 25.01.2002 за № 61/6349;

постанову Правління Національного банку України від 09.01.2002 № 9 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття поточних рахунків виборчих фондів та про внесення змін до Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 за № 14/6302;

пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 03.04.2002 № 128 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.07.2002 за № 553/6841;

постанову Правління Національного банку України від 04.09.2002 № 323 "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 29.10.2002 за № 852/7140;

пункт 1.3 постанови Правління Національного банку України від 12.02.2003 № 55 "Про внесення змін до окремих нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.02.2003 за № 126/7447;

постанову Правління Національного банку України від 16.04.2003 № 148 "Про внесення змін до Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 25.04.2003 за № 333/7654;

постанову Правління Національного банку України від 04.06.2003 № 224 "Про затвердження Змін до Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 11.06.2003 за № 472/7793.

3. Департаменту платіжних систем (В.М.Кравець) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома Операційного, територіальних управлінь Національного банку України та банків для використання в роботі.

4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на начальників територіальних управлінь Національного банку України.

5. Постанова набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Голова

С.Л. Тігіпко

ЗАТВЕРДЖЕНО  Постанова Правління  Національного банку України  12.11.2003 № 492 Зареєстровано в Міністерстві  юстиції України  17 грудня 2003 р.  за № 1172/8493 ІНСТРУКЦІЯ  про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах {У тексті Інструкції слова "товарів (робіт, послуг)" і "Правил торгівлі іноземною валютою" у всіх відмінках замінено відповідно словами "продукції, робіт, послуг" і "нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008}

{У тексті Інструкції слова "Інструкція про переміщення валюти", "Правила здійснення переказів іноземної валюти", "назва банку" у всіх відмінках замінено відповідно словами "нормативно-правовий акт Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України", "нормативно-правовий акт Національного банку, що регулює здійснення за межі України переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями", "найменування банку" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

{У тексті Інструкції слова "паспорт або документ, що його замінює" у всіх відмінках замінено словами "паспорт або інший документ, що посвідчує особу" у відповідних відмінках; слова "присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків", "присвоєння цим особам ідентифікаційного номера платника податків" у всіх відмінках замінено відповідно словами "їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків" у відповідних відмінках; слова "присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків", "присвоєння цій особі ідентифікаційного номера платника податків" у всіх відмінках замінено відповідно словами "її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків" у відповідних відмінках; слова "присвоєння фізичній особі-резиденту ідентифікаційного номера платника податків" у всіх відмінках замінено словами "реєстрацію фізичної особи-резидента в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків" у відповідних відмінках; слова "присвоєння ідентифікаційного номера платника податків фізичній особі", "присвоєння ідентифікаційного номера платника податків особі" у всіх відмінках замінено відповідно словами "реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків фізичної особи" у відповідних відмінках; слова "ідентифікаційний номер" у всіх відмінках замінено словами "реєстраційний номер облікової картки" у відповідних відмінках; слова "податки і збори (обов'язкові платежі)" у всіх відмінках замінено словами "податки і збори" у відповідних відмінках; слова і цифри "пунктом 2.3 цієї Інструкції" замінено словами і цифрою "главою 2 цієї Інструкції" згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011}

{У тексті Інструкції слова "ідентифікаційний код за ЄДРПОУ" замінено словами "код за ЄДРПОУ" згідно з Постановою Національного банку № 273 від 26.06.2012}

{У тексті Інструкції слова "статутного фонду" виключено згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

{У тексті Інструкції слова "орган державної податкової служби" у всіх відмінках замінено словами "контролюючий орган" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 221 від 09.04.2015}

{У тексті Інструкції слова "картка із зразками підписів і відбитка печатки" у всіх відмінках та числах замінено словами "картка із зразками підписів" у відповідних відмінках та числах згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

1. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність""Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та іншого законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк).

Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки):

{Абзац другий пункту 1.1 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 273 від 26.06.2012№ 189 від 03.06.2013№ 212 від 06.06.2013; в редакції Постанови Національного банку № 133 від 18.12.2017}

поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти);

{Абзац пункту 1.1 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 133 від 18.12.2017}

рахунків умовного зберігання (ескроу) у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам-резидентам та нерезидентам-інвесторам (далі - клієнти).

{Абзац пункту 1.1 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 133 від 18.12.2017}

{Пункт 1.1 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

1.2. У межах застосування цієї Інструкції нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

відокремлений підрозділ - філія, представництво, відділення або інший відокремлений підрозділ, що не має статусу юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені юридичної особи-резидента;

іноземні представництва - іноземні дипломатичні, консульські, торговельні, інші офіційні представництва та установи міжнародних організацій, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, представництва іноземних банків, іноземних компаній, фірм, які представляють інтереси юридичних осіб-нерезидентів в Україні;

{Абзац третій пункту 1.2 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

нерезиденти-інвестори - суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства інших країн; фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені в дієздатності; іноземні державні органи, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, що визнаються такими відповідно до законодавства України;

офіційні представництва - іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями;

{Абзац шостий пункту 1.2 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

постійні представництва - представництва юридичних осіб-нерезидентів (іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, що представляють інтереси юридичних осіб-нерезидентів в Україні), через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України;

суб'єкти господарювання - юридичні особи-резиденти і фізичні особи-підприємці;

{Абзац восьмий пункту 1.2 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

уповноважений банк - банк, що має генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

{Абзац дев'ятий пункту 1.2 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

уповноважений працівник банку - працівник банку, на якого відповідно до внутрішніх положень банку покладено обов'язок відкривати рахунки клієнтам;

{Абзац одинадцятий пункту 1.2 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

фізичні особи-нерезиденти - іноземці, особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

фізичні особи-резиденти - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

юридичні особи-нерезиденти - юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави;

юридичні особи-резиденти - юридичні особи з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України.

Інші терміни, що вживаються в цій Інструкції, застосовуються в значеннях, визначених законодавством України.

{Пункт 1.2 глави 1 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 223 від 30.04.2010}

1.3. Клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

{Абзац перший пункту 1.3 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти - інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

{Абзац пункту 1.3 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

Фізичні особи мають право відкривати рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

{Абзац пункту 1.3 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

Юридичні особи-резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу).

{Пункт 1.3 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005}

1.4. Порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.

Відкриття і закриття рахунків виборчих фондів кандидатів на пост Президента України, політичних партій (далі - партії), кандидати в народні депутати України від яких зареєстровані в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, кандидатів у народні депутати України в одномандатних виборчих округах, місцевих організацій партій, кандидати в депутати від яких зареєстровані в багатомандатних виборчих округах, кандидатів у депутати в одномандатних виборчих округах, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, старости фонду референдуму ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму здійснюються в порядку, визначеному законодавством України, у тому числі цією Інструкцією.

{Абзац другий пункту 1.4 глави 1 в редакції Постанов Національного банку № 419 від 10.11.2005№ 421 від 10.09.2010№ 273 від 26.06.2012; із змінами, внесеними згідно з з Постановами Національного банку № 189 від 03.06.2013№ 571 від 01.09.2015}

{Абзац третій пункту 1.4 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 419 від 10.11.2005}

1.5. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

1.6. Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

1.7. Банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених законодавством України і договором.

1.8. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки, за договором рахунку умовного зберігання (ескроу) - рахунки умовного зберігання (ескроу).

{Абзац перший пункту 1.8 глави 1 із змінами, внесеними згідно з ПостановоюНаціонального банку № 133 від 18.12.2017}

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

поточні рахунки типу "П", що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

{Абзац сьомий пункту 1.8 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 223 від 30.04.2010}

поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів та фонду референдуму.

{Абзац пункту 1.8 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 295 від 23.06.2004№ 189 від 03.06.2013}

інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України відповідно до вимог цієї Інструкції для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні;

{Пункт 1.8 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005}

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

{Абзац пункту 1.8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" для накопичення заощаджень на виплату пенсії.

{Пункт 1.8 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005}

Рахунок умовного зберігання (ескроу) - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зарахування на рахунок коштів та перерахування їх/видачі коштів готівкою у випадках, передбачених законодавством України, особі (особам), зазначеній (зазначеним) клієнтом (бенефіціару або бенефіціарам), або повернення таких коштів клієнту за настання підстав, передбачених договором.

{Пункт 1.8 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

1.9. Договір банківського рахунку, договір банківського вкладу та договір рахунку умовного зберігання (ескроу) укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України.

{Абзац перший пункту 1.9 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет.

Банк зобов'язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення.

{Пункт 1.9 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009, в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

1.10. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються:

вид банківського вкладу;

сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок;

строк зберігання коштів (за строковим вкладом);

{Абзац п'ятий пункту 1.10 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009}

розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін;

{Абзац шостий пункту 1.10 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

умови дострокового розірвання договору;

інші умови за погодженням сторін.

1.11. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.

{Главу 1 доповнено новим пунктом 1.11 згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

1.12. Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) суб'єкта господарювання - юридичної особи (у національній та/або іноземній валюті).

{Пункт в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 212 від 06.06.2013№ 833 від 27.11.2015}

1.13. Юридичні особи-нерезиденти (інвестори) можуть відкривати в банках України:

інвестиційні рахунки для здійснення інвестицій у національній та іноземних валютах;

рахунки умовного зберігання (ескроу) у національній та іноземних валютах.

{Пункт із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005; в редакції Постанови Національного банку № 133 від 18.12.2017}

1.14 Банк зобов'язаний надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття рахунку клієнта - платника податків та проводити видаткові операції за рахунком такого клієнта в порядку, визначеному статтею 69 глави 6 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Особа, яка відкриває рахунок фізичній особі (власник рахунку/ представник власника рахунку/особа, яка відкриває рахунок на користь третьої особи), зобов'язана письмово повідомити банк про наявність або відсутність у власника рахунку статусу підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

{Пункт глави 1 в редакції Постанов Національного банку № 389 від 09.11.2011№ 133 від 18.12.2017}

1.15. Банк зобов'язаний у встановленому законодавством України порядку подати повідомлення про відкриття/закриття рахунку політичної партії/місцевої організації політичної партії до Рахункової палати України та Національного агентства з питань запобігання корупції за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

{Главу 1 доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

1.16. Днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі "Відмітки банку".

{Пункт1.15 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

1.17. Документи, подані клієнтом для відкриття рахунків, мають бути чинними та містити достовірну інформацію на час їх подання банку.

За наявності в банку підтвердженої інформації про те, що будь-який з поданих документів є нечинним, банк відмовляє особі у відкритті рахунку.

{Абзац третій пункту глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

{Абзац третій пункту 1.17 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Абзац четвертий пункту 1.17 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009}

1.18. Копії документів, які вимагає ця Інструкція для відкриття рахунків, мають бути засвідчені в установленому законодавством України порядку.

Уповноважений працівник банку має право засвідчувати своїм підписом копії документів, які подаються для відкриття рахунків, якщо клієнт пред'явив оригінали цих документів.

Документи, подані для відкриття рахунків, які були видані на території іноземної держави, мають бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Копії цих документів мають бути нотаріально засвідченими.

Уповноважений працівник банку засвідчує своїм підписом/електронно-цифровим підписом роздруковані/скопійовані відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) про суб'єкта господарювання (у тому числі установчі документи юридичних осіб), отримані у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів.

{Пункт глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 346 від 14.06.2016}

{Пункт глави 1 в редакції Постанов Національного банку № 158 від 23.03.2009№ 389 від 09.11.2011}

1.19. У разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунку клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку.

Відкриття поточного рахунку клієнту - публічному діячеві або пов'язаній з ним особі здійснюється з дозволу керівника банку/керівника філії іноземного банку.

{Пункт глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

1.20. Текст заяви про відкриття поточного рахунку може бути зазначений у договорі банківського рахунку між банком і клієнтом у довільній формі, але із збереженням реквізитів, передбачених у відповідних додатках до цієї Інструкції.

{Пункт 1.20 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

1.21. Якщо клієнт уже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований та верифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття нового рахунку може здійснюватися банком на підставі поданих клієнтом за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем документів в електронній формі, визначених цією Інструкцією, оформлених з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис" та нормативно-правового акта Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України.

{Главу 1 доповнено новим пунктом 1.21 згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

1.22. Під час відкриття клієнтам поточних рахунків з обмеженими режимами їх використання банки мають забезпечити цих осіб інформацією про режим використання цих рахунків у порядку, установленому внутрішніми положеннями банку.

{Пункт глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

1.23. Під час здійснення операцій за рахунками клієнтів, для яких цією Інструкцією не передбачено подання картки із зразками підписів, використовується зразок підпису власника рахунку/представника власника рахунку/довіреної особи, зазначений у договорі банківського рахунку/договорі банківського вкладу/довіреності або в іншому документі, визначеному внутрішніми положеннями банку.

{Главу 1 доповнено новим пунктом 1.23 згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

1.24. Банк зобов'язаний повідомити державного виконавця, приватного виконавця про відкриття нового рахунку клієнта, якщо на кошти, що зберігаються на іншому рахунку цього клієнта, відкритому в банку, державним виконавцем, приватним виконавцем накладено публічне обтяження.

З метою забезпечення повідомлення державного виконавця, приватного виконавця:

банк передає клієнту письмове повідомлення про відкриття нового рахунку клієнту та вимагає від клієнта письмове підтвердження про його отримання;

клієнт передає державному виконавцю, приватному виконавцю зазначене повідомлення;

клієнт передає до банку документи, що підтверджують отримання державним виконавцем, приватним виконавцем повідомлення про відкриття нового рахунку клієнту, щодо якого в банку є публічне обтяження рухомого майна.

{Главу 1 доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005; в редакції Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

1.25. З документів, які вимагаються від клієнта в разі відкриття рахунків цією Інструкцією, формується справа з юридичного оформлення рахунку.

1.26. Банки та їх клієнти зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України з питань відкриття та ведення рахунків і цієї Інструкції.

За порушення зазначених вимог банки та їх клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

2. Ідентифікація та верифікація клієнтів

{Назва глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

2.1. Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати та верифікувати клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно-правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації та верифікації банком.

{Пункт 2.1 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 212 від 06.06.2013№ 833 від 27.11.2015№ 346 від 14.06.2016}

2.2. Ідентифікація клієнта не є обов'язковою, якщо клієнт уже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований та верифікований відповідно до вимог законодавства України.

{Пункт 2.2 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

2.3. Банк під час ідентифікації та верифікації клієнта встановлює ідентифікаційні дані про цього клієнта, передбачені статтею 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Банк зобов'язаний з метою здійснення ідентифікації суб'єкта господарювання під час укладення договору банківського вкладу, договору банківського рахунку або договору рахунку умовного зберігання (ескроу) з суб'єктом господарювання отримувати відомості, що містяться про нього в Єдиному державному реєстрі (у тому числі установчі документи юридичних осіб), у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів. Банк отримує установчі документи юридичної особи шляхом їх пошуку за кодом доступу, наданого/введеного представником юридичної особи. Банк зберігає отримані з Єдиного державного реєстру відомості про суб'єкта господарювання в порядку, визначеному внутрішніми положеннями банку.

{Абзац другий пункту 2.3 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 346 від 14.06.2016; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

Суб'єкт господарювання зобов'язаний повідомляти банк про внесення змін до відомостей про нього, які містяться в Єдиному державному реєстрі (у тому числі до установчих документів юридичних осіб), у порядку, визначеному договором банківського рахунку.

{Абзац третій пункту 2.3 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 346 від 14.06.2016}

{Пункт 2.3 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

2.4. Представники клієнта мають подати уповноваженому працівникові банку документи, що підтверджують їх повноваження.

2.5. Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію фізичної особи-резидента без пред'явлення документа, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, якщо в паспорті цієї особи:

контролюючими органами зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта або до паспорта внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

територіальними підрозділами Державної міграційної служби України внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків/унесений запис про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії, або на паспорті проставлено слово "відмова".

{Пункт 2.5 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

2.6. Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію клієнта під час укладення з клієнтом договору банківського вкладу, договору банківського рахунку або договору рахунку умовного зберігання (ескроу) в порядку, визначеному внутрішніми положеннями банку.

{Пункт 2.6 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013; в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

2.7. Якщо в процесі обслуговування рахунку власник рахунку надає право розпорядження рахунком новому представникові, то банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати нового представника в порядку, установленому цією главою.

{Пункт 2.7 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

2.8. Під час укладення договору банківського вкладу або договору банківського рахунку на користь третьої особи банк здійснює ідентифікацію та верифікацію особи (у тому числі представника такої особи), яка відкриває рахунок, а особи, на користь якої укладено договір і відкрито рахунок, - під час пред'явлення цією особою до банку першої вимоги або вираження нею іншим способом наміру використати цей рахунок.

{Пункт 2.8 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013; в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

2.9. Банк має право витребувати від клієнта інші документи та відомості, крім визначених цією Інструкцією, з метою ідентифікації та верифікації його особи, змісту діяльності та фінансового стану.

{Абзац перший пункту 2.9 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Банк зобов'язаний відмовитися від відкриття рахунку, якщо здійснення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України є неможливим.

{Абзац другий пункту 2.9 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

2.10. Ідентифікаційні дані, отримані банком під час здійснення ідентифікації та верифікації клієнта, можуть використовуватися клієнтом під час отримання послуг від суб'єкта надання адміністративних послуг.

{Главу 2 доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 346 від 14.06.2016}

{Глава 2 в редакції Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

3. Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання

3.1. Якщо суб'єкт господарювання не має в цьому банку рахунків, то відкриття йому поточного рахунку здійснюється в такому порядку.

Особа, яка від імені суб'єкта господарювання відкриває поточний рахунок, має:

{Абзац другий пункту 3.1 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 212 від 06.06.2013}

пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Представники суб'єктів господарювання мають також надати документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

{Абзац третій пункту 3.1 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 212 від 06.06.2013№ 346 від 14.06.2016}

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку), визначені цією главою Інструкції.

На підставі зазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та ідентифікацію і верифікацію особи, уповноваженої відкривати поточний рахунок.

{Абзац п'ятий пункту 3.1 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.

3.2. Банк відкриває поточний рахунок юридичній особі, яка не має рахунку в цьому банку, на підставі таких документів:

заяви про відкриття поточного рахунку (додаток 2). Заяву підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа;

копії належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/положення). Юридичні особи, установчі документи яких оприлюднені на порталі електронних сервісів, установчий документ у паперовій формі не подають. Юридичні особи публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають. Юридична особа, яка створена та/або діє на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, подає копію рішення про її створення або про провадження діяльності на підставі модельного статуту, підписаного усіма засновниками;

{Абзац третій пункту 3.2 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 346 від 14.06.2016}

{Абзац четвертий пункту 3.2 глави 3 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

картки із зразками підписів (додаток 3).

{Пункт 3.2 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

3.3. Банк відкриває поточний рахунок відокремленому підрозділу, який не має рахунків у цьому банку, на підставі таких документів:

заяви про відкриття поточного рахунку (додаток 2). Заяву підписує керівник відокремленого підрозділу або інша уповноважена на це особа;

клопотання юридичної особи або відповідного органу приватизації (щодо структурних підрозділів, які відокремлюються в процесі приватизації) до банку, у якому відкривається поточний рахунок відокремленого підрозділу, про відкриття рахунку із зазначенням номера поточного рахунку юридичної особи та найменування банку, у якому він відкритий, а також інформації про те, чи є відокремлений підрозділ платником єдиного внеску. У разі одночасного відкриття в банку поточних рахунків через кілька відокремлених підрозділів однієї юридичної особи подається одне клопотання юридичної особи з вищезазначеною інформацією і переліком відокремлених підрозділів, через які відкриваються рахунки, та копії цього клопотання в кількості, потрібній для формування справ з юридичного оформлення рахунків за кожним відокремленим підрозділом;

копії належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ;

{Абзац п'ятий пункту 3.3 глави 3 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

картки із зразками підписів (додаток 3).

{Пункт 3.3 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

3.4. Банк відкриває поточний рахунок для здійснення підприємницької діяльності фізичній особі - підприємцю, яка не має рахунків у цьому банку, на підставі таких документів:

заяви про відкриття поточного рахунку (додаток 4), що підписана фізичною особою - підприємцем або її представником;

{Абзац третій пункту 3.3 глави 3 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

картки із зразками підписів (додаток 5).

{Пункт 3.4 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

{Пункт 3.5 глави 3 виключено на підставі Постанови Національного банку № 346 від 14.06.2016}

{Пункт 3.5 глави 3 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт 3.6 глави 3 виключено на підставі Постанови Національного банку № 346 від 14.06.2016}

3.5. Військові частини, установи й організації Збройних Сил України та інші утворені відповідно до законів України військові формування, які не мають у цьому банку рахунків, для відкриття поточного рахунку подають до банку такі документи:

заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 2). Заяву підписує уповноважена на це особа;

копію свідоцтва про реєстрацію військової частини (установи) як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах України, засвідчену відповідним органом (або інший підтвердний документ відповідного міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, що містить відомості про те, що військове формування є юридичною особою);

копію довідки відповідного центрального органу виконавчої влади, що підтверджує присвоєння коду за ЄДРПОУ;

картку із зразками підписів (додаток 3).

{Пункт глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 221 від 09.04.2015}

3.6. Якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття поточного рахунку здійснюється за умови подання цим клієнтом заяви про відкриття поточного рахунку та засвідченої в установленому порядку картки із зразками підписів (додаток 3) / картки із зразками підписів (додаток 5). Додатково до цих документів подається клопотання юридичної особи, якщо відкривається поточний рахунок відокремленого підрозділу.

{Пункт із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 221 від 09.04.2015№ 106 від 25.10.2017}

{Пункт 3.7 глави 3 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

4. Особливості відкриття поточних рахунків

4.1. Під час відкриття поточного рахунку для забезпечення таких видів діяльності, як виробнича кооперація, спільне виробництво та інші види спільної діяльності, що здійснюються на підставі договорів (контрактів) без утворення юридичної особи, уповноважена учасниками договору особа (особи) подає до банку такі документи:

{Абзац пункту 4.1 глави 4 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 2), що підписана уповноваженою учасниками договору особою;

копію договору про ведення спільної діяльності, засвідчену нотаріально;

рішення учасників договору про визначення осіб, яким надається право розпорядчого підпису під час проведення грошових операцій за цим рахунком, що оформляється у формі довіреності;

картку із зразками підписів (додаток 3);

{Абзац пункту 4.1 глави 4 в редакції Постанови Національного банку № 221 від 09.04.2015}

копію документа, що підтверджує взяття на облік в контролюючому органі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

{Абзац сьомий пункту 4.1 глави 4 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Кошти за цим рахунком використовуються відповідно до порядку, установленого для використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання.

{Пункт 4.1 глави 4 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008}

4.2. Під час відкриття поточного рахунку для формування (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) суб'єкта господарювання - юридичної особи (крім банків) подаються:

заява про відкриття поточного рахунку (додаток 2), що підписана особою, уповноваженою на відкриття рахунку засновниками (учасниками) новостворюваної юридичної особи;

{Абзац другий пункту 4.2 глави 4 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

один примірник оригіналу установчого документа або його копія, засвідчена нотаріально. У разі відкриття рахунку для формування (статутного капіталу) акціонерного товариства замість установчого документа подається договір/рішення про створення акціонерного товариства або його копія, засвідчена нотаріально;

{Абзац третій пункту 4.2 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 3 від 08.01.2008№ 158 від 23.03.2009}

рішення засновників (учасників) про визначення особи, якій надається право відкриття та розпорядження рахунком новостворюваної юридичної особи, що оформляється у формі довіреності, посвідченої нотаріально [якщо хоча б одним із засновників (учасників) є фізична особа]. Замість оригіналу довіреності до банку може бути подана її копія, засвідчена нотаріально.

{Абзац четвертий пункту 4.2 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 3 від 08.01.2008№ 212 від 06.06.2013}

{Абзац п'ятий пункту 4.2 глави 4 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

У разі відкриття поточного рахунку для формування (статутного або складеного капіталу) господарського товариства, засновником (учасником) якого є одна особа, подаються:

заява про відкриття поточного рахунку (додаток 2). Інформація про те, що рахунок відкривається для формування (статутного або складеного капіталу) господарського товариства, засновником (учасником) якого є одна особа, зазначається в рядку "Додаткова інформація" заяви про відкриття поточного рахунку;

один примірник оригіналу установчого документа або його копія, засвідчена нотаріально. У разі відкриття рахунку для формування (статутного капіталу) акціонерного товариства замість установчого документа подається рішення про заснування акціонерного товариства або його копія, засвідчена нотаріально;

{Абзац пункту 4.2 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

{Абзац восьмий пункту 4.2 глави 4 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

довіреність або копія довіреності на ім'я особи, яка має право відкриття та розпорядження рахунком, засвідчена нотаріально. Якщо рахунок відкривається особисто засновником (учасником), то цей документ не вимагається.

На цей рахунок зараховуються кошти засновників (учасників) для формування статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду новостворюваної юридичної особи до її державної реєстрації як юридичної особи. Цей рахунок починає функціонувати як поточний тільки після одержання банком документів, передбачених пунктом 3.2 глави 3 цієї Інструкції, та отримання банком повідомлення-відповіді або корінця повідомлення про взяття рахунку на облік контролюючим органом за місцезнаходженням суб'єкта господарювання - юридичної особи. У разі відмови в державній реєстрації суб'єкта господарювання - юридичної особи кошти повертаються засновникам (учасникам), а рахунок закривається на підставі письмового звернення із зазначенням підстав закриття рахунку, підписаного особою, уповноваженою засновниками (учасниками) новостворюваної юридичної особи на закриття рахунку. Якщо засновником (учасником) суб'єкта господарювання є одна особа, то письмове звернення із зазначенням підстав закриття рахунку підписується цією особою або уповноваженою нею особою.

{Абзац пункту 4.2 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008; в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

{Пункт 4.2 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

4.3. У разі відкриття рахунку для формування статутного капіталу новостворюваного банку подаються такі документи:

заява про відкриття поточного рахунку (додаток 2), що підписана уповноваженою особою юридичної особи, яка має намір надавати банківські послуги;

{Абзац другий пункту 4.3 глави 4 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

один примірник оригіналу договору/рішення про створення банку у формі публічного акціонерного товариства або його копія, засвідчена в установленому порядку. У разі відкриття рахунку для формування статутного капіталу новостворюваного кооперативного банку подається витяг з протоколу зборів засновників (учасників) з рішенням про визначення особи, уповноваженої укладати договори і діяти від імені засновників (учасників) банку, засвідчений нотаріально;

{Абзац третій пункту 4.3 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 3 від 08.01.2008№ 158 від 23.03.2009№ 389 від 09.11.2011№ 106 від 25.10.2017}

картка із зразками підписів (додаток 3). Картка засвідчується підписом уповноваженого працівника банку.

{Абзац четвертий пункту 4.3 глави 4 в редакції Постанови Національного банку № 221 від 09.04.2015}

Рахунок використовується для акумулювання коштів засновників (учасників) новостворюваного банку та їх внесення на накопичувальний рахунок, відкритий у Національному банку для формування статутного капіталу. Цей рахунок закривається на підставі заяви про закриття рахунку, що підписана уповноваженою особою юридичної особи, яка має намір надавати банківські послуги, після внесення відомостей про юридичну особу до Державного реєстру банків або в разі відмови в погодженні статуту юридичної особи, яка має намір надавати банківські послуги, після повернення коштів засновникам (учасникам).

{Абзац п'ятий пункту 4.3 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011; в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

4.4. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час відкриття накопичувального рахунку для перехідного банку подає до Національного банку такі документи:

{Абзац перший пункту 4.4 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

заяву про відкриття накопичувального рахунку, що підписана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

копію рішення Фонду про створення перехідного банку;

картку із зразками підписів (додаток 3).

Рахунок використовується для формування статутного капіталу перехідного банку. Цей рахунок закривається на підставі заяви про закриття рахунку, що підписана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, після отримання перехідним банком банківської ліцензії в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку про міжбанківські перекази коштів в Україні в національній валюті. Залишок коштів із накопичувального рахунку перераховується уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відкритий нею кореспондентський рахунок перехідного банку.

{Главу 4 доповнено новим пунктом 4.4 згідно з Постановою Національного банку № 221 від 09.04.2015}

4.5. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час відкриття накопичувального рахунку для здійснення процедури ліквідації банку подає до Національного банку такі документи:

заяву про відкриття накопичувального рахунку, що підписана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку;

копію рішення Фонду про початок процедури ліквідації банку та делегування повноважень ліквідатора банку;

картки із зразками підписів (додаток 3).

Накопичувальний рахунок використовується для здійснення операцій, передбачених нормативно-правовим актом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Накопичувальний рахунок закривається на підставі заяви про закриття рахунку, що підписана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі закінчення процедури ліквідації банку та затвердження ліквідаційного балансу.

{Главу 4 доповнено новим пунктом 4.5 згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

4.6. Відкриття поточного рахунку з метою акумуляції коштів для виїзду на лікування за кордон здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про порядок направлення громадян на лікування за кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.95 за № 991.

4.7. Фізична особа, яка відкриває поточний рахунок для провадження незалежної професійної діяльності, зобов'язана подати банку такі документи:

заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 6);

копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності (свідоцтво про реєстрацію/дозвіл/ сертифікат/посвідчення тощо);

{Абзац третій пункту глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, на облік в контролюючому органі;

копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, на облік в органі Пенсійного фонду України;

картку із зразками підписів (додаток 5).

{Абзац шостий пункту глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

Кошти за поточним рахунком фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, використовуються відповідно до порядку, установленого для використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання".

{Главу 4 доповнено пунктом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005; в редакції Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

4.8. Нотаріус з метою вчинення нотаріальних дій з прийняття у депозит грошової суми відкриває окремий поточний рахунок у порядку, передбаченому пунктом 4.7 цієї глави.

{Абзац перший пункту глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 346 від 14.06.2016}

Зазначений рахунок використовується виключно для проведення операцій, пов'язаних із:

виконанням зобов'язань клієнта нотаріуса-боржника перед кредитором;

проведенням розрахунків за договорами купівлі-продажу між клієнтами нотаріуса - фізичними особами, у тому числі на суму, що перевищує встановлену Національним банком граничну межу для готівкових розрахунків між фізичними особами.

Кошти, що перебувають на зазначеному рахунку, належать клієнтам нотаріусів у межах переданої кожним клієнтом суми. Нотаріус здійснює управління коштами, що перебувають на зазначеному рахунку, в порядку, визначеному законодавством, та не має права використовувати ці кошти з іншою метою, ніж виконання доручення клієнта, яким вони передані.

{Главу 4 доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

4.9. Приватний виконавець для здійснення примусового виконання рішень відкриває окремі поточні рахунки в порядку, передбаченому пунктом 4.6 глави 4 цієї Інструкції.

Зазначені рахунки використовуються для:

обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам;

зарахування коштів виконавчого провадження;

зарахування винагороди.

Видаткові операції за поточними рахунками приватного виконавця, призначеними для обліку депозитних сум, зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та коштів виконавчого провадження здійснюються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Кошти за поточним рахунком приватного виконавця, призначеним для зарахування винагороди, використовуються відповідно до порядку, установленого для використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання.

У разі припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця банк, у якому відкриті поточні рахунки такому приватному виконавцю для зберігання стягнутих з боржника коштів та коштів авансування витрат виконавчого провадження, зобов'язаний переказати залишок коштів на таких рахунках на відповідні поточні рахунки іншого приватного виконавця або відповідного органу державної виконавчої служби, якому передано виконавчі провадження для продовження вчинення виконавчих дій. Після проведення завершальних операцій приватний виконавець закриває поточні рахунки в порядку, визначеному главою 20 цієї Інструкції.

{Главу 4 доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

4.10. У разі відкриття поточного рахунку на ім'я фізичної особи-банкрута для проведення ліквідаційної процедури ліквідатор має подати до банку такі документи:

заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 6), підписану ліквідатором;

копію рішення суду про визнання фізичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, засвідчену нотаріально або органом, який прийняв таке рішення;

картку із зразками підписів (додаток 5). До цієї картки включається зразок підпису ліквідатора фізичної особи-банкрута.

{Абзац четвертий пункту 4.10 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та ідентифікацію і верифікацію ліквідатора в порядку, установленому главою 2 цієї Інструкції.

Поточний рахунок використовується для зарахування коштів, отриманих від продажу майна фізичної особи-банкрута, та здійснення розрахунків з кредиторами фізичної особи-банкрута.

На цей рахунок також зараховуються кошти, спрямовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів під час здійснення процедури ліквідації банку за вкладом фізичної особи-банкрута.

{Пункт 4.10. глави 4 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Главу 4 доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 346 від 14.06.2016}

4.11. У випадках, визначених законодавством України, юридична особа може відкрити поточний рахунок з правом розпорядження ним іншими юридичними особами.

Для відкриття цього рахунку юридична особа подає до банку документи, зазначені в пункті 3.2 цієї Інструкції, крім картки із зразками підписів.

Додатково до визначеного переліку документів до банку подаються:

картки із зразками підписів тих юридичних осіб, які матимуть право розпорядження рахунком. Ці картки мають бути складені та засвідчені відповідно до вимог глави 18 цієї Інструкції;

{Абзац четвертий пункту глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008}

документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку), на підставі яких банк може ідентифікувати відповідно до законодавства України юридичних осіб, які матимуть право розпорядження рахунком. Ідентифікація та верифікація представників цих юридичних осіб здійснюється в порядку, визначеному главою 2 цієї Інструкції.

{Абзац п'ятий пункту глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 389 від 09.11.2011№ 833 від 27.11.2015}

{Главу 4 доповнено пунктом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

5. Використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання

5.1. За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

5.2. Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

{Пункт 5.2 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

{Пункт 5.3 виключено на підставі Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

{Пункт 5.4 виключено на підставі Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

5.3. На поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються такі кошти:

а) через розподільні рахунки:

у готівковій формі у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють використання готівкової іноземної валюти на території України;

{Абзац другий підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

{Абзац третій підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 виключено на підставі Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

{Абзац четвертий підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 виключено на підставі Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

{Абзац п'ятий підпункту "а" пункту виключено на підставі Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

{Абзац п'ятий підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 виключено на підставі Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

{Абзац шостий підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 виключено на підставі Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, установленому законодавством України;

за платіжними документами на ім'я власника рахунку, увезеними на територію України і задекларованими митному органу під час в'їзду в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

{Абзац четвертий підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами);

перераховані з-за кордону нерезидентами за придбані в резидента облігації зовнішньої державної позики;

{Підпункт "а" пункту доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

перераховані з-за кордону нерезидентами як повернення позик в іноземній валюті, отриманих від резидентів, а також, які були розміщені резидентами на вклади (депозити) за кордоном;

{Підпункт "а" пункту доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

повернені з будь-яких причин нерезидентом, на користь якого були перераховані раніше;

перераховані з-за кордону нерезидентом на рахунок резидента, який виступає посередником, для подальшого перерахування іншим резидентам - суб'єктам господарювання, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено продаж продукції, робіт, послуг;

перераховані з рахунку резидента-посередника, яким за дорученням власника рахунку на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод здійснюється продаж продукції, робіт, послуг нерезиденту, у сумі валютної виручки від такого продажу, яка надійшла від нерезидента;

{Абзац десятий підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 в редакції Постанови Національного банку № 3 від 08.01.2008}

перераховані з рахунків постійних представництв нерезидентів в Україні, якщо в призначенні платежу коштів, що надійшли з-за кордону, зазначено, що ці кошти згідно з договором (контрактом, угодою) належать цьому резиденту;

перераховані юридичними особами-нерезидентами (у тому числі через їх представництва в Україні) згідно з міжурядовими угодами та проектами технічної допомоги;

перераховані як благодійний внесок юридичними особами-нерезидентами (у тому числі через їх представництва в Україні) та фізичними особами-нерезидентами;

{Абзац тринадцятий підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 із змінами, внесеними Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011}

перераховані з-за кордону за видачу охоронних документів на використання об'єктів промислової власності і підтвердження їх чинності на території України (зараховуються на рахунок юридичних осіб-резидентів, які мають відповідні повноваження відповідно до законодавства України);

перераховані з-за кордону за використання авторського права резидентів (зараховуються на рахунок юридичних осіб-резидентів, які мають відповідні повноваження відповідно до законодавства України). Під час отримання коштів в іноземній валюті, що надійшли на ім'я фізичних осіб або капітана судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, юридичні особи-резиденти (посередники) здійснюють облік таких коштів окремо. Ці кошти не можуть бути використані на потреби, що не пов'язані з виконанням зобов'язань перед фізичними особами або капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту;

перераховані з-за кордону адвокатським та іншим компаніям-резидентам за справами, які перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю та ліцензією на відповідну діяльність. Під час отримання коштів в іноземній валюті, що надійшли на ім'я фізичних осіб або капітана судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, юридичні особи-резиденти (посередники) здійснюють облік таких коштів окремо. Ці кошти не можуть бути використані на потреби, що не пов'язані з виконанням зобов'язань перед фізичними особами або капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту;

перераховані з-за кордону згідно з контрактом (договором, угодою) юридичній особі-резиденту, яка є агентом юридичної особи-нерезидента згідно з Кодексом торговельного мореплавства України, для виплати капітану судна, що належить судновласнику-нерезиденту, на експлуатаційні потреби. Під час отримання коштів в іноземній валюті, що надійшли на ім'я фізичних осіб або капітана судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, юридичні особи-резиденти (посередники) здійснюють облік таких коштів окремо. Ці кошти не можуть бути використані на потреби, що не пов'язані з виконанням зобов'язань перед фізичними особами або капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту;

перерахована з-за кордону нерезидентами гуманітарна допомога за наявності рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення про визнання цих коштів гуманітарною допомогою відповідно до законодавства України. Облік коштів, що надходять на поточні рахунки отримувачів та набувачів як гуманітарна допомога, здійснюється окремо. Ці кошти використовуються виключно на потреби, визначені іноземним донором, та відповідно до Порядку використання гуманітарної допомоги у вигляді коштів в іноземній валюті з рахунків в іноземній валюті отримувачів гуманітарної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2000 № 542 (далі - Порядок використання гуманітарної допомоги);

{Абзац вісімнадцятий підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

{Абзац двадцять третій виключено на підставі Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

перераховані на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку;

{Абзац дев'ятнадцятий підпункту "a" пункту 5.3 глави 5 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

перераховані з-за кордону нерезидентами у формі кредитів (позик, фінансової допомоги);

перераховані з рахунку умовного зберігання (ескроу) нерезидента-інвестора у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну;

{Підпункт "а" пункту 5.3 глави 5 доповнено новим абзацом двадцять першим згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

інші надходження на користь резидента - власника рахунку, що не суперечать законодавству України;

б) безпосередньо на поточні рахунки:

куплені, обміняні уповноваженим банком Ук��аїни за дорученням власника рахунку за національну або іншу іноземну валюту відповідно до законодавства України;

{Абзац другий підпункту "б" пункту 5.3 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

повернуті працівником на підставі відповідного звіту невикористані залишки іноземної валюти, отримані для забезпечення витрат на відрядження за кордон;

{Підпункт "б" пункту 5.3 глави 5 доповнено новим абзацом третім згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

перераховані як кредит, позика, фінансова допомога відповідно до договору;

{Абзац підпункту "б" пункту в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

перераховані з власного вкладного (депозитного) рахунку в уповноваженому банку відповідно до договору банківського вкладу;

у сумі процентів, нарахованих за залишком коштів, що надійшли на рахунок як гуманітарна допомога. Облік коштів, що надходять на поточні рахунки отримувачів і набувачів як гуманітарна допомога, здійснюється окремо. Ці кошти використовуються виключно на потреби, визначені іноземним донором, та відповідно до Порядку використання гуманітарної допомоги;

перераховані з рахунку отримувача гуманітарної допомоги на рахунок набувача гуманітарної допомоги;

у сумі процентів, нарахованих за залишком коштів на власному поточному та вкладному (депозитному) рахунках;

перераховані з власного поточного рахунку;

повернуті з власного рахунку умовного зберігання (ескроу);

{Підпункт "б" пункту 5.3 глави 5 доповнено новим абзацом десятим згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

у готівковій формі у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють використання готівкової іноземної валюти на території України;

{Підпункт "б" пункту доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005; в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

перераховані з рахунку для ведення спільної інвестиційної діяльності за участю нерезидента-інвестора без створення юридичної особи в разі припинення спільної діяльності;

{Підпункт "б" пункту доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

повернені відповідно до договору, що були раніше розміщені в банках на умовах субординованого боргу.

{Підпункт "б" пункту 5.3 глави 5 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

5.4. З поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів за розпорядженням власника рахунку здійснюються такі операції:

оплата праці працівникам-нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні (виплата готівкою або перерахування на рахунки цих осіб, відкриті в уповноважених банках України);

{Абзац другий пункту в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

перерахування на рахунок працівника коштів для забезпечення витрат на відрядження за кордон на підставі заяви (наказу) та розрахунку витрат;

{Пункт 5.4 глави 5 доповнено новим абзацом третім згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

виплата готівкою або дорожніми чеками у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють використання готівкової іноземної валюти на території України. Вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України;

{Абзац пункту 5.4 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановами Нацбанку № 236 від 26.06.2006№ 158 від 23.03.2009}

{Абзац четвертий пункту 5.4 глави 5 виключено на підставі Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

{Абзац п'ятий пункту 5.4 глави 5 виключено на підставі Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

{Абзац шостий пункту 5.4 глави 5 виключено на підставі Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

перерахування з рахунку резидента-посередника на поточні рахунки інших резидентів - суб'єктів господарювання, за дорученням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено продаж нерезиденту продукції, робіт, послуг;

перерахування на користь нерезидента за межі України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами, угодами);

обмін на іншу іноземну валюту відповідно до законодавства України (у тому числі на міжнародних ринках з метою виконання зобов'язань перед нерезидентами в іноземній валюті, що обмінюється, без проміжного зарахування цієї іноземної валюти на поточний рахунок юридичної особи-резидента);

{Абзац пункту 5.4 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

перерахування коштів, що надійшли як гуманітарна допомога, за кордон на рахунки юридичних осіб-нерезидентів в оплату за продукцію та послуги в межах потреб, визначених іноземним донором, та відповідно до вимог Порядку використання гуманітарної допомоги;

{Абзац пункту 5.4 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008}

перерахування з рахунку отримувача гуманітарної допомоги на поточні рахунки набувачів гуманітарної допомоги. Облік коштів, що надходять на поточні рахунки отримувачів і набувачів як гуманітарна допомога, здійснюється окремо. Ці кошти використовуються виключно на потреби, визначені іноземним донором, та відповідно до Порядку використання гуманітарної допомоги;

перерахування за кордон на рахунок юридичної особи-нерезидента за видачу охоронних документів на використання об'єктів промислової власності і підтвердження їх чинності (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно із законодавством України);

перерахування за кордон на рахунок юридичної особи-нерезидента згідно з відповідними зобов'язаннями про сплату за використання творів зарубіжних авторів (здійснюється організаціями, що мають відповідні на це повноваження згідно із законодавством України);

перерахування за кордон за навчання, за участь у конференціях, виставках за умови наявності відповідних документів (запрошення, рахунка-фактури тощо), що підтверджують потребу здійснення зазначених перерахувань;

перерахування за кордон на рахунок юридичної особи-нерезидента, адвоката або нотаріуса для відшкодування витрат судовим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами (на підставі рішень судових органів, рахунків та інших документів, що підтверджують потребу здійснення зазначених перерахувань);

перерахування фізичним особам коштів, які отримані адвокатськими компаніями - резидентами України з-за кордону за дорученням фізичних осіб за справами, що перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю;

перерахування на рахунок в іноземній валюті фізичним особам-резидентам за використання їх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами-резидентами, які мають відповідні на це повноваження відповідно до законодавства України, за рахунок коштів, отриманих із-за кордону);

перерахування за кордон на ім'я фізичних осіб, які тимчасово перебувають за межами України в довгостроковому відрядженні або навчаються, як оплата праці (або як стипендія);

перерахування для погашення заборгованості за отриманим кредитом в іноземній валюті (у тому числі проценти, комісійні, неустойка);

{Абзац пункту в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

{Абзац вісімнадцятий пункту 5.4 розділу 5 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Абзац дев'ятнадцятий пункту 5.4 розділу 5 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Абзац двадцятий пункту 5.4 розділу 5 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Абзац двадцять перший пункту 5.4 розділу 5 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

перерахування на рахунок для ведення спільної інвестиційної діяльності за участю нерезидента-інвестора без створення юридичної особи, відкритий в уповноваженому банку України;

{Пункт доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

перерахування за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку відповідно до законодавства України;

{Абзац дев'ятнадцятий пункту 5.4 розділу 5 із змінами, внесеними згідно з ПостановоюНаціонального банку № 106 від 25.10.2017}

продаж валюти уповноваженим банком відповідно до законодавства України;

продаж на міжбанківському валютному ринку України коштів, що надійшли як гуманітарна допомога, для зарахування на поточні рахунки в гривнях набувачів гуманітарної допомоги. Облік коштів, що надходять на поточні рахунки отримувачів і набувачів як гуманітарна допомога, здійснюється окремо. Ці кошти використовуються виключно на потреби, визначені іноземним донором, та відповідно до Порядку використання гуманітарної допомоги;

перерахування на власний вкладний (депозитний) рахунок;

{Абзац двадцять третій пункту 5.4 розділу 5 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

перерахування за сплату державного мита відповідно до законодавства України;

перерахування на власний рахунок умовного зберігання (ескроу) в іноземній валюті з метою проведення розрахунків з нерезидентом-інвестором з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють питання здійснення іноземних інвестицій в Україну;

{Пункт 5.4 розділу 5 доповнено новим абзацом двадцять п'ятим згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

перерахування на власний поточний рахунок;

перерахування нерезидентам для погашення заборгованості за кредитами, позиками в іноземній валюті (у тому числі проценти, комісійні, неустойка), повернення поворотної фінансової допомоги на підставі реєстраційних свідоцтв щодо залучення кредитів, позик в іноземній валюті, виданих Національним банком;

{Абзац пункту в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

перерахування за межі України іноземної валюти для сплати вступних або членських внесків, що сплачуються як разові або періодичні внески для забезпечення поточної діяльності юридичних осіб-нерезидентів;

{Пункт 5.4 глави 5 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009; в редакції Постанови Національного банку № 291 від 11.07.2012}

перерахування коштів для розміщення в банках України на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку;

{Пункт 5.4 глави 5 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

інші перерахування, що не суперечать законодавству України.

5.5. На поточний рахунок відокремленого підрозділу в іноземній валюті можуть зараховуватися валютні кошти за реалізовану продукцію, виконані роботи і надані послуги у випадках, передбачених законодавством України, а також перераховані юридичною особою, яка створила відокремлений підрозділ, чи придбані на міжбанківському валютному ринку України.

{Абзац перший пункту 5.5 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 3 від 08.01.2008}

Виторг, одержаний за продукцію, роботи, послуги в іноземній валюті після зарахування на поточний рахунок відокремленого підрозділу протягом п'яти робочих днів (уключаючи день зарахування виторгу на поточний рахунок відокремленого підрозділу), перераховується в повному обсязі на поточний рахунок юридичної особи, яка створила відокремлений підрозділ (через розподільний рахунок, відкритий уповноваженим банком для цієї юридичної особи).

Кошти з поточного рахунку відокремленого підрозділу (у межах перерахованих юридичною особою, яка створила цей підрозділ, або придбаних на міжбанківському валютному ринку України) можуть бути використані відокремленими підрозділами для здійснення таких операцій (згідно із затвердженим кошторисом):

на оплату витрат на службові відрядження за кордон своїх працівників, а також для забезпечення експлуатаційних потреб власних (орендованих, зафрахтованих) транспортних засобів під час їх перебування за межами України;

на оплату праці працівників - нерезидентів України, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють у зазначених відокремлених підрозділах і здійснення оплати праці яких передбачено в іноземній валюті;

на придбання товарів, робіт, послуг, призначених для власного споживання, за контрактами (договорами) з нерезидентами.

{Абзац шостий пункту 5.5 в редакції Постанов Національного банку № 3 від 08.01.2008№ 212 від 06.06.2013}

Кошти з поточного рахунку в іноземній валюті відокремленого підрозділу юридичної особи, яка отримала генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, можуть бути використані для забезпечення здійснення валютних операцій у межах повноважень, наданих відокремленому підрозділу юридичною особою, яка створила цей підрозділ.

{Пункт 5.5 глави 5 доповнено абзацом сьомим згідно з Постановою Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

5.6. Зарахування коштів на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента, яка є підприємцем, та використання коштів з цього рахунку здійснюються за режимом поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів.

За довіреністю фізичної особи-підприємця, що засвідчена нотаріально, його рахунком можуть розпоряджатися інші особи.

У разі смерті фізичної особи-підприємця його права та обов'язки щодо розпорядження коштами на рахунках переходять до його спадкоємців відповідно до законодавства України.

5.7. На окремі поточні рахунки в національній та іноземній валюті юридичних осіб-резидентів, які мають відповідні повноваження згідно із законодавством України, зараховуються кошти, що підлягають переходу у власність держави (конфісковані, безхазяйні, прийняті митними органами на зберігання, у випадках, передбачених законодавством України, загублені або залишені в готелях, транспорті, театрах, інших громадських місцях, якщо за ними не звернувся їх власник протягом терміну, встановленого законодавством України, спадкові, подаровані державі тощо). Операції за цими рахунками здійснюються відповідно до вимог законодавства України.

{Главу 5 доповнено пунктом 5.9 згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

6. Порядок відкриття поточних рахунків фізичним особам для власних потреб

{Назва глави 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

6.1. Якщо фізична особа не має в цьому банку рахунків, то відкриття поточного рахунку здійснюється в такому порядку:

фізична особа пред'являє уповноваженому працівнику банку паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізичні особи-резиденти додатково мають пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

фізична особа, яка займається підприємницькою діяльністю, зобов'язана зазначити про свій статус підприємця у заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 6) у рядку "Додаткова інформація";

{Пункт 6.1 глави 6 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013; в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, зобов'язана також подати до банку копію документа, що підтверджує взяття на облік такої особи відповідним контролюючим органом;

{Пункт 6.1 глави 6 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

на підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію фізичної особи, яка відкриває рахунок;

{Абзац п'ятий пункту 6.1 глави 6 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 6);

{Абзац шостий пункту 6.1 глави 6 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.

6.2. Поточні рахунки на ім'я малолітніх осіб (дітей, які не досягли 14 років) відкриваються їх законними представниками - батьками (усиновлювачами) або опікунами.

Якщо в цьому банку немає рахунків, відкритих на ім'я малолітньої особи її законним представником, то відкриття поточного рахунку здійснюється в порядку, установленому в пункті 6.1 цієї Інструкції, за умови пред'явлення законним представником малолітньої особи документів, що дають змогу банку ідентифікувати цю малолітню особу та її законного представника, - свідоцтва про народження малолітньої особи або іншого документа, що посвідчує малолітню особу-нерезидента та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, законного представника. Опікун також має пред'явити документ, що підтверджує статус законного представника малолітньої особи (відповідне посвідчення, рішення суду тощо). Якщо малолітня особа та її законний представник є резидентами, то додатково подаються документи, видані відповідними контролюючими органами, що засвідчують їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. На підставі поданих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію малолітньої особи та ідентифікацію і верифікацію її представника.

{Абзац другий пункту 6.2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 3 від 08.01.2008№ 389 від 09.11.2011№ 833 від 27.11.2015№ 133 від 18.12.2017}

6.3. Якщо неповнолітня особа віком від 14 до 18 років не має в цьому банку рахунків, то відкриття поточного рахунку цій особі здійснюється в порядку, визначеному пунктом 6.1 глави 6 цієї Інструкції.

{Пункт 6.3 глави 6 в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

6.4. Якщо фізична особа (у тому числі неповнолітня особа) вже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований та верифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття поточного рахунку здійснюється в такому порядку.

{Абзац перший пункту 6.4 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 833 від 27.11.2015№ 106 від 25.10.2017}

Фізична особа має:

пред'явити уповноваженому працівнику банку паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

заповнити заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 6).

{Абзац четвертий пункту 6.4 глави 6 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.

6.5. Відкриття поточного рахунку фізичною особою на користь третьої особи здійснюється в такому порядку:

фізична особа, яка відкриває рахунок, пред'являє уповноваженому працівнику банку свій паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Якщо ця фізична особа є резидентом, то вона додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

на підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію фізичної особи, яка відкриває рахунок;

{Абзац третій пункту 6.5 глави 6 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

фізична особа, яка відкриває рахунок, заповнює заяву про відкриття поточного рахунку(додаток 6);

між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.

Під час першого звернення до банку фізичної особи, на користь якої відкрито рахунок, з метою використання рахунку вона має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізична особа-резидент додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію фізичної особи - власника рахунку.

{Абзац шостий пункту 6.5 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 833 від 27.11.2015№ 106 від 25.10.2017}

6.6. Відкриття поточного рахунку однією фізичною особою на ім'я іншої фізичної особи може здійснюватися на підставі довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку.

Відкриття поточного рахунку однією фізичною особою іншій фізичній особі на підставі довіреності здійснюється в порядку, визначеному пунктом 6.1 цієї Інструкції, за умови пред'явлення довіреною особою паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та подання довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально. Довіреність має містити інформацію, яка дає змогу банку ідентифікувати особу, на ім'я якої відкривається рахунок. Якщо довірена особа є резидентом, то вона додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Якщо рахунок відкривається на ім'я фізичної особи-резидента і в довіреності не зазначений реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи-резидента, на ім'я якої відкривається рахунок, то довірена особа додатково має подати копію документа, виданого контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків фізичної особи, на ім'я якої відкривається рахунок. Ця копія має бути засвідчена органом, що видав документ, або нотаріально чи уповноваженим працівником банку. На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію довіреної особи та ідентифікацію фізичної особи - власника рахунку.

{Абзац другий пункту 6.6 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Постановами Нацбанку № 110 від 04.04.2005№ 833 від 27.11.2015}

Під час першого звернення до банку фізичної особи, на ім'я якої відкрито поточний рахунок (власника рахунку), з метою використання рахунку вона має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізична особа-резидент додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, який засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

{Абзац пункту 6.6 глави 6 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

На підставі пред'явлених документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію фізичної особи - власника рахунку.

{Абзац пункту 6.6 глави 6 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

6.7. Суб'єкт господарювання для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) має право відкрити поточні рахунки фізичним особам, уклавши з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.

Суб'єкт господарювання для відкриття рахунків фізичним особам через свого представника (фізична особа-підприємець може подати зазначені нижче документи особисто) подає до банку такі документи:

заяву про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (додаток 7);

перелік фізичних осіб, на користь яких відкриваються рахунки, із зазначенням ідентифікаційних даних цих осіб.

Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію і верифікацію представника та суб'єкта господарювання у порядку, визначеному главою 2 цієї Інструкції.

Суб'єкт господарювання, який має відкритий рахунок у цьому банку, для відкриття поточних рахунків фізичним особам може подавати до банку зазначені в пункті 6.7. глави 6 цієї Інструкції документи в електронній формі засобами інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, якщо це передбачено договором банківського рахунку. У цьому разі документи мають містити електронний підпис/електронний цифровий підпис.

Банк та суб'єкт господарювання укладають договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.

Видаткові операції за таким рахунком здійснюються після звернення фізичної особи до банку (зокрема для отримання грошей або електронного платіжного засобу), пред'явлення нею документів, що дають змогу банку ідентифікувати та верифікувати клієнта, та укладення договору банківського рахунку.

{Пункт 6.7 глави 6 в редакції Постанов Національного банку № 389 від 09.11.2011№ 106 від 25.10.2017}

6.8. Для зарахування доходів з джерелом їх походження з України, що виплачуються фізичній особі-нерезиденту іншою фізичною особою-нерезидентом і підлягають оподаткуванню, фізична особа-нерезидент - отримувач доходів відповідно до Податкового кодексу України відкриває окремий поточний рахунок у порядку, установленому цією главою Інструкції.

{Абзац перший пункту 6.8 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011}

У разі відкриття цього окремого поточного рахунку фізичній особі-нерезиденту в договорі банківського рахунку має бути обумовлено:

зарахування на рахунок виключно доходів з джерелом їх походження в Україні, що виплачуються фізичній особі-нерезиденту іншою фізичною особою-нерезидентом і підлягають оподаткуванню;

подання фізичною особою-нерезидентом (власником рахунку) розрахункових документів на здійснення видаткових операцій з одночасним поданням платіжного доручення на перерахування суми податків (під час подання документів банк здійснює перевірку правильності нарахування суми податку) або визначено, що банк за дорученням власника рахунку самостійно нараховуватиме, утримуватиме та перераховуватиме суми податку під час здійснення за цим рахунком видаткових операцій.

6.9. Банк для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок у порядку, визначеному цією главою, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок).

Для відкриття окремого рахунку клієнт зобов’язаний у заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 6) в рядку “Додаткова інформація” зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат. Для діючого поточного рахунку така інформація визначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.

Видаткові операції за окремим рахунком здійснюються в порядку, визначеному главою 7 цієї Інструкції.

{Главу 6 доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 499 від 18.08.2014}

6.10. Поточні рахунки на ім'я фізичної особи, визнаної судом недієздатною, відкриваються її законним представником - опікуном (далі - опікун).

Якщо в цьому банку немає рахунків, відкритих опікуном на ім'я особи, визнаної судом недієздатною, то відкриття поточного рахунку здійснюється в порядку, установленому в пункті 6.1 цієї Інструкції. Опікун зобов'язаний пред'явити документи, що дають змогу банку ідентифікувати його та недієздатну особу. Опікун також має пред'явити документ, що підтверджує статус законного представника недієздатної особи (відповідне посвідчення, рішення суду тощо). Якщо недієздатна особа та її опікун є резидентами, то додатково подаються документи, видані відповідними контролюючими органами, що засвідчують їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. На підставі поданих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію недієздатної особи та ідентифікацію і верифікацію її опікуна.

{Главу 6 доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

6.11. Поточні рахунки на ім'я фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена, відкриваються її законним представником-піклувальником (далі - піклувальник).

Якщо в цьому банку немає рахунків, відкритих піклувальником на ім'я особи, цивільна дієздатність якої обмежена, то відкриття поточного рахунку здійснюється в порядку, установленому в пункті 6.1 глави 6 цієї Інструкції. Піклувальник зобов'язаний пред'явити документи, що дають змогу банку ідентифікувати його та особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Піклувальник також має пред'явити документ, що підтверджує статус законного представника особи, цивільна дієздатність якої обмежена (відповідне посвідчення, рішення суду, інші документи). Якщо особа, цивільна дієздатність якої обмежена, та її піклувальник є резидентами, то додатково подаються документи, видані відповідними контролюючими органами, що засвідчують їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. На підставі поданих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та ідентифікацію і верифікацію її піклувальника.

{Главу 6 доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

7. Використання коштів за поточними рахунками фізичних осіб

7.1. Видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує.

{Пункт 7.1 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Нацбанку № 236 від 26.06.2006№ 158 від 23.03.2009}

7.2. Якщо в процесі обслуговування поточного рахунку його власник - фізична особа надає право розпорядження рахунком іншій фізичній особі, то довірена особа під час першого звернення до банку з метою використання рахунку має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і підтвердити свої повноваження щодо розпорядження рахунком. Фізична особа-резидент додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

{Абзац перший пункту 7.2 глави 7 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 110 від 04.04.2005№ 106 від 25.10.2017}

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію довіреної особи.

{Абзац другий пункту 7.2 глави 7 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Документ, що підтверджує право розпорядження рахунком довіреною особою (довіреність або копія довіреності, засвідчена нотаріально), а також копії документів, які підтверджують здійснення банком ідентифікації довіреної особи, зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку.

7.3. Фізична особа може зробити відповідне розпорядження банку щодо коштів, що їй належать, на випадок своєї смерті (розпорядження). Якщо розпорядження клієнта складається у формі окремого документа, то на ньому має бути зазначена дата його складання. Цей документ засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

Дія розпорядження може бути повністю або частково скасована заповітом, що складений після того, як було зроблене розпорядження, якщо в заповіті змінено особу, до якої має перейти право на кошти фізичної особи - власника рахунку, або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця.

Незалежно від того, чи здійснюється успадкування вкладу згідно із законом, заповітом або розпорядженням, банк здійснює виплату вкладу (частини вкладу) спадкоємцю власника рахунку на підставі документів, визначених законодавством України.

{Пункт 7.3 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

{Пункт 7.3 глави 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

7.4. Коштами на поточному рахунку, відкритому на ім'я малолітньої особи, розпоряджаються її батьки (усиновителі) або опікуни після ідентифікації та верифікації банком цих осіб.

Неповнолітня особа має право самостійно розпоряджатися внесеними нею коштами на рахунок, відкритий нею на своє ім'я, а також заробітною платою (заробітком), стипендією або іншими доходами, що надходять на її рахунок.

Неповнолітня особа розпоряджається коштами, унесеними на поточний рахунок неповнолітньої особи будь-якою іншою особою, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновителів) або піклувальників.

Коштами на поточному рахунку, відкритому на ім'я особи, визнаної судом недієздатною, розпоряджаються її опікуни.

Коштами на поточному рахунку, відкритому на ім'я фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена, розпоряджається її піклувальник.

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, розпоряджається коштами на поточному рахунку, відкритому на її ім'я, за письмовою згодою піклувальника, після здійснення банком ідентифікації та верифікації цієї особи у порядку, установленому главою 2 цієї Інструкції.

{Пункт 7.4 глави 7 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

7.5. Видаткові операції за поточним рахунком, відкритим на користь третьої особи, здійснюються лише після ідентифікації та верифікації особи, на користь якої відкрито рахунок.

{Пункт 7.5 глави 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

7.6. Видаткові операції за поточним рахунком фізичної особи-нерезидента, відкритим іншою фізичною особою-резидентом або нерезидентом, здійснюються тільки за наявності довіреності фізичної особи-нерезидента, що засвідчена в установленому законодавством України порядку.

7.7. Забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

7.8. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Із цих рахунків забороняється перерахування коштів на рахунки фізичних осіб-нерезидентів, крім рахунків:

{Абзац другий пункту 7.8 глави 7 в редакції Постанов Національного банку № 280 від 10.08.2005№ 236 від 26.06.2006№ 346 від 14.06.2016}

нерезидентів-інвесторів;

{Абзац пункту 7.8 глави 7 в редакції Постанови Національного банку № 346 від 14.06.2016}

фізичних осіб-нерезидентів у разі самостійного виконання боржником - фізичною особою-резидентом рішення суду або рішення інших органів (посадових осіб), яке підлягає примусовому виконанню.

{Абзац пункту 7.8 глави 7 в редакції Постанови Національного банку № 346 від 14.06.2016}

7.9. На окремий поточний рахунок у національній або іноземній валюті фізичної особи-нерезидента, відкритий відповідно до Податкового кодексу України, зараховуються виключно кошти, отримані як доходи з джерелом їх походження з України, що виплачуються фізичній особі-нерезиденту іншою фізичною особою-нерезидентом і підлягають оподаткуванню.

{Абзац перший пункту 7.9 глави 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011}

Під час здійснення будь-яких видаткових операцій за окремим поточним рахунком банк нараховує, утримує і сплачує податок до бюджету від імені та за рахунок власника цього рахунку.

7.10. На поточні рахунки в національній валюті фізичних осіб-нерезидентів зараховуються такі кошти:

оплата праці, державна допомога та соціальні виплати, які здійснюються за рахунок коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, та матеріальна допомога працівникам, відшкодування витрат власних коштів у відрядженні, авторські гонорари, премії, призи, одержані від юридичної особи-резидента та представництва юридичної особи-нерезидента (у тому числі готівкові кошти, одержані в Україні як авторська винагорода, за умови пред'явлення авторського договору (договору про передачу права на використання твору), укладеного відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права", та свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір відповідно до частини п'ятої статті 11 цього Закону, копії яких уповноважений працівник банку має направити в документи дня банку);

{Абзац другий пункту 7.10 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 236 від 26.06.2006№ 291 від 11.07.2012}

дохід (прибуток), отриманий від здійснення підприємницької діяльності на території України, перерахований з власного поточного рахунку, відкритого для здійснення підприємницької діяльності, після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

{Пункт 7.10 глави 7 доповнено новим абзацом третім згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

відшкодовані/спрямовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення процедури ліквідації банку;

{Пункт 7.10 глави 7 доповнено новим абзацом четвертим згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок каліцтва;

за реалізоване власне майно за винятком коштів, отриманих від здійснення інвестицій в Україну;

{Абзац пункту 7.10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005}

одержані в порядку спадкування;

{Абзац пункту 7.10 глави 7 виключено на підставі Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

отримані на підставі рішень судів або рішень інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню;

повернені надлишково сплачені суми податків і зборів;

відшкодування страхових сум;

за погашені іменні ощадні (депозитні) сертифікати банку, у якому відкритий цей рахунок;

{Абзац пункту 7.10 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

з власних поточних і вкладних (депозитних) рахунків, відкритих для власних потреб;

{Абзац пункту 7.10 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 110 від 04.04.2005№ 106 від 25.10.2017}

перераховані з власних інвестиційних рахунків;

{Пункт 7.10 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005; в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи-нерезидента;

{Пункт 7.10 глави 7 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

від продажу на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти з власного поточного рахунку в іноземній валюті;

{Пункт 7.10 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

кошти, що були раніше зняті готівкою власником з рахунків і не використані. Такі кошти можуть бути зараховані на цей рахунок у сумі, яка не перевищує раніше зняту, і тільки до закінчення дії відкритої візи, а в разі безвізового в'їзду в Україну - до закінчення терміну законного перебування в Україні;

кошти, що були раніше помилково (надмірно) перераховані з цього рахунку. Зазначені кошти зараховуються на цей рахунок у сумі, що не перевищує раніше перераховану;

{Пункт 7.10 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

повернені відповідно до договору, що були раніше розміщені в банках на умовах субординованого боргу;

{Пункт 7.10 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

{Абзац пункту 7.10 виключено на підставі Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

сума процентів, нарахованих за залишком коштів на власному поточному та вкладному (депозитному) рахунках.

{Пункт 7.10 глави 7 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Готівкові кошти зараховуються на рахунок за наявності підтвердження джерел походження цих коштів (копії підтвердних документів залишаються в документах дня банку).

Ощадний (депозитний) сертифікат і документ банку про видачу фізичній особі-нерезиденту готівкової національної валюти України за переказом у межах України без відкриття поточного рахунку не може бути підтвердженням джерела походження коштів.

{Абзац пункту 7.10 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

7.11. З поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб-нерезидентів за розпорядженням власника або за його дорученням проводяться такі операції:

видача коштів готівкою;

видача платіжних документів для здійснення безготівкових розрахунків;

перерахування з метою здійснення розрахунків за купівлю товару, отримання послуг на території України;

{Абзац четвертий пункту 7.11 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

сплата податків і зборів;

сплата страхових і членських внесків;

здійснення платежів з відшкодування витрат судовим, слідчим, нотаріальним та іншим повноважним органам;

перерахування на поточний або вкладний (депозитний) рахунок іншої фізичної особи;

{Абзац восьмий пункту 7.11 глави 7 в редакції Постанови Національного банку № 3 від 08.01.2008}

перерахування на власні поточні (у тому числі інвестиційні) та вкладні (депозитні) рахунки;

{Абзац дев'ятий пункту 7.11 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

{Абзац десятий пункту 7.11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

{Абзац одинадцятий пункту 7.11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

перерахування за купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою її переказу за кордон відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, що регулює здійснення за межі України переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями;

{Абзац десятий пункту 7.11 в редакції Постанов Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 158 від 23.03.2009}

перерахування для здійснення розрахунків за іменні ощадні (депозитні) сертифікати цього банку;

повернення помилково (надмірно) отриманих коштів. Зазначені кошти перераховуються з цього рахунку в сумі, що не перевищує раніше отриману;

{Пункт 7.11 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

перерахування коштів для розміщення в банках України на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку;

{Пункт 7.11 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

перерахування благодійного внеску на поточний рахунок благодійної організації.

{Пункт 7.11 глави 7 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

7.12. На поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються:

готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку або його довіреною особою;

{Абзац другий пункту 7.12 глави 7 в редакції Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

валюта, перерахована працівникові юридичною особою/фізичною особою-резидентом, яка є підприємцем/офіційним представництвом/постійним представництвом для забезпечення витрат на відрядження;

{Пункт 7.12 глави 7 доповнено новим абзацом третім згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Абзац четвертий пункту 7.12 глави 7 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

валюта, перерахована з інвестиційного рахунку/рахунку умовного зберігання (ескроу) нерезидента-інвестора у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну;

{Пункт 7.12 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

валюта за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку відповідно до законодавства України;

валюта за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України;

валюта, переказана з-за кордону;

{Абзац пункту 7.12 глави 7 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

{Абзац восьмий пункту 7.12 глави 7 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

валюта за платіжними документами, ввезеними із-за кордону власником рахунку і задекларованими митному органу під час в'їзду в Україну. Під час зарахування на рахунок коштів у митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку;

{Абзац пункту 7.12 глави 7 в редакції Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009}

валюта, перерахована власнику рахунку за дорученням юридичної особи-нерезидента через юридичну особу-резидента (посередника) на підставі укладених міжнародних угод (контрактів, договорів), якими передбачено отримання фізичними особами-резидентами гонорарів, премій, призів та інших виплат від нерезидентів України з-за кордону за використання їх творів, винаходів, відкриттів тощо відповідно до законодавства України;

{Абзац дванадцятий пункту 7.12 глави 7 виключено на підставі Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009}

валюта, одержана в порядку спадкування та за договором дарування;

{Абзац десятий пункту 7.12 глави 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

валюта, перерахована за рішенням суду або рішенням інших органів (посадових осіб), яке підлягає примусовому виконанню;

{Абзац одинадцятий пункту 7.12 глави 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті, відкритого для власних потреб;

{Абзац дванадцятий пункту 7.12 глави 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

валюта, повернута з власного рахунку умовного зберігання (ескроу);

{Пункт 7.12 глави 7 доповнено новим абзацом тринадцятим згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

валюта, перерахована з рахунку отримувача гуманітарної допомоги на поточні рахунки набувачів гуманітарної допомоги;

валюта, перерахована в межах України іншою фізичною особою (резидентом або нерезидентом) з власного поточного рахунку в іноземній валюті;

валюта, куплена уповноваженим банком на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів на поточному рахунку в національній валюті цієї фізичної особи з метою перерахування її за кордон відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення за межі України переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та здійснення іноземних інвестицій в Україну;

{Абзац пункту 7.12 в редакції Постанов Нацбанку № 110 від 04.04.2005№ 485 від 21.12.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 291 від 11.07.2012}

валюта, одержана власником рахунку від погашення ощадних (депозитних) сертифікатів;

валюта, одержана власником рахунку за операціями з продажу, погашення казначейських зобов'язань України та/або виплати за ними доходу (відповідно до умов їх розміщення та погашення);

{Абзац пункту 7.12 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005; в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

валюта, куплена уповноваженим банком за дорученням власника рахунку для погашення заборгованості за кредитом, позикою (у тому числі проценти, комісійні, неустойка), повернення поворотної фінансової допомоги;

{Абзац пункту 7.12 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

валюта, перерахована адвокатською компанією, яка за дорученням власника рахунку представляє його інтереси за кордоном у вирішенні справ щодо спадщини, пенсії, аліментів, відшкодування заподіяної шкоди, страхового відшкодування;

валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського рахунку;

{Абзац пункту 7.12 в редакції Постанов Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 3 від 08.01.2008}

валюта, що перерахована на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку;

{Пункт 7.12 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005; в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

перераховані з рахунку резидента-посередника (повіреного, комісіонера) кошти іноземного інвестора за продаж власником рахунку цьому інвестору об'єкта інвестиційної діяльності в Україні;

{Пункт 7.12 глави 7 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008, в редакції Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

валюта, унесена/переказана власником рахунку з метою здійснення арбітражних операцій на умовах маржинальної торгівлі, а також валюта, одержана власником рахунку як прибуток від здійснення зазначених операцій;

{Пункт 7.12 глави 7 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 327 від 03.08.2012}

валюта, що була раніше помилково (надмірно) перерахована з цього рахунку. Зазначені кошти зараховуються на цей рахунок у сумі, що не перевищує раніше перераховану;

{Пункт 7.12 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

валюта, одержана власником рахунку за операціями з погашення облігацій внутрішніх державних позик України, номінованих в іноземній валюті, та/або виплати за ними доходу;

{Пункт 7.12 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 291 від 11.07.2012}

валюта, що була раніше розміщена в банках на умовах субординованого боргу та повернена відповідно до договору;

{Пункт 7.12 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

валюта, одержана у вигляді доходів, прибутків, інших коштів за операціями з цінними паперами іноземних емітентів, обіг яких здійснюється на території України;

{Пункт 7.12 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

сума процентів, нарахованих за залишком коштів на власному поточному та вкладному (депозитному) рахунках.

{Пункт 7.12 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

7.13. З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи-резидента або за його дорученням проводяться такі операції:

а) в іноземній валюті:

перерахування за межі України відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, що регулює здійснення за межі України переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями;

{Абзац другий підпункту "а" пункту 7.13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

повернення на рахунок юридичної особи/фізичної особи-резидента, яка є підприємцем/офіційного представництва/постійного представництва невикористаного залишку іноземної валюти, отриманої цією фізичною особою-резидентом - працівником для забезпечення витрат на відрядження;

{Підпункт "а" пункту 7.13 глави 7 доповнено новим абзацом третім згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

перерахування на інвестиційний рахунок нерезидента-інвестора в Україні або на його рахунок в іноземному банку з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну;

виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, крім коштів, отриманих від нерезидентів як кредит, позика, поворотна фінансова допомога;

{Абзац підпункту "а" пункту 7.13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 291 від 11.07.2012}

виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України;

перерахування в межах України на рахунок іншої фізичної особи-резидента;

перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті;

перерахування на власний рахунок умовного зберігання (ескроу) в іноземній валюті з метою проведення розрахунків з нерезидентом-інвестором з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють питання здійснення іноземних інвестицій в Україну;

{Підпункт "а" пункту 7.13 глави 7 доповнено новим абзацом дев'ятим згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

продаж на міжбанківському валютному ринку України для подальшого зарахування на рахунок у національній валюті;

перерахування коштів для здійснення операцій, передбачених відповідною індивідуальною ліцензією або реєстраційним свідоцтвом Національного банку;

перерахування власником рахунку коштів за операціями з ощадними (депозитними) сертифікатами;

перерахування з метою здійснення розрахунків за операціями з казначейськими зобов'язаннями України (відповідно до умов їх розміщення та погашення);

{Підпункт "а" пункту 7.13 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

{Абзац підпункту "а" пункту 7.13 глави 7 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

перерахування коштів для погашення заборгованості за отриманим кредитом в іноземній валюті (у тому числі проценти, комісійні, неустойка відповідно до законодавства України);

перерахування власником рахунку кредитору для виконання зобов'язань за боржника за договором поруки;

{Підпункт "а" пункту 7.13 глави 7 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008}

обмін валюти за дорученням власника рахунку відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського рахунку з одночасним зарахуванням обміняної іноземної валюти на рахунок цієї фізичної особи;

перерахування за межі України нерезиденту як відшкодування за виконане ним зобов'язання за гарантією, договором поруки;

{Абзац підпункту "а" пункту 7.13 глави 7 в редакції Постанови Національного банку № 3 від 08.01.2008}

перерахування з метою здійснення розрахунків за арбітражними операціями на умовах маржинальної торгівлі;

{Підпункт "а" пункту 7.13 глави 7 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 327 від 03.08.2012}

повернення помилково (надмірно) отриманих коштів. Зазначені кошти перераховуються з цього рахунку в сумі, що не перевищує раніше отриману;

перерахування на рахунок резидента-посередника, який за дорученням власника рахунку або іноземного інвестора на підставі договору комісії або доручення здійснює купівлю-продаж об'єкта іноземної інвестиції в Україні, що належить іноземному інвестору;

{Підпункт "а" пункту 7.13 глави 7 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

перерахування коштів для розміщення в банках України на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку;

{Підпункт "а" пункту 7.13 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

б) у грошовій одиниці України:

виплата готівкою в грошовій одиниці України (купівля іноземної валюти здійснюється за курсом уповноваженого банку, що діє на день здійснення операції).

{Пункт 7.13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005, в редакції Постанови Нацбанку № 485 від 21.12.2005}

7.14. На поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента зараховуються:

валюта, переказана з-за кордону;

{Абзац другий пункту 7.14 в редакції Постанов Національного банку № 212 від 06.06.2013№ 833 від 27.11.2015}

готівкова валюта, яка ввезена в Україну і задекларована митному органу під час в'їзду в Україну. Під час зарахування на рахунок коштів у митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку. Уповноважений банк може здійснити таке зарахування протягом року з часу оформлення митної декларації;

{Абзац третій пункту 7.14 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 110 від 04.04.2005№ 3 від 08.01.2008; в редакції Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009}

валюта за платіжними документами, ввезеними в Україну власником рахунку і задекларованими митному органу під час в'їзду в Україну. Під час зарахування на рахунок коштів у митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку. Уповноважений банк може здійснити таке зарахування протягом року з часу оформлення митної декларації;

{Абзац четвертий пункту 7.14 глави 7 в редакції Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009}

валюта за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, установленому законодавством України;

валюта за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України;

готівкова валюта, отримана в Україні відповідно до законодавства України (у разі отримання переказів із-за кордону, увезення електронних платіжних засобів і чеків емітентів-нерезидентів та інших платіжних документів);

{Абзац сьомий пункту 7.14 глави 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 346 від 14.06.2016}

валюта, одержана в Україні як оплата праці, відшкодування витрат власних коштів у відрядженні за кордоном, авторські гонорари, премії, призи відповідно до законодавства України;

{Абзац восьмий пункту 7.14 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 236 від 26.06.2006№ 291 від 11.07.2012}

валюта, перерахована працівникові юридичною особою/фізичною особою-резидентом, яка є підприємцем/офіційним представництвом/постійним представництвом для забезпечення витрат на відрядження за кордон;

{Пункт 7.14 глави 7 доповнено новим абзацом дев'ятим згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

валюта, що перерахована в межах України цією або іншою фізичною особою-нерезидентом з власного поточного рахунку в іноземній валюті;

{Абзац десятий пункту 7.14 глави 7 виключено на підставі Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009}

валюта, перерахована за рішенням суду або рішенням інших органів (посадових осіб), яке підлягає примусовому виконанню;

{Абзац одинадцятий пункту 7.14 глави 7 із змінами, внесеними згідно з ПостановоюНаціонального банку № 106 від 25.10.2017}

повернені суми сплаченого мита, зборів і застави;

валюта, одержана в порядку спадкування та за договором дарування;

{Абзац тринадцятий пункту 7.14 глави 7 в редакціїї Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

валюта з власних поточних або вкладних (депозитних) рахунків, відкритих для власних потреб;

{Абзац пункту 7.14 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005, в редакції Постанови Нацбанку № 485 від 21.12.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

перераховані з власних інвестиційних рахунків;

{Пункт 7.14 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005; в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

{Абзац п'ятнадцятий пункту 7.14 глави 7 виключено на підставі Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

готівкова валюта, що була раніше знята власником рахунку і не використана. Такі кошти можуть бути зараховані на цей рахунок у сумі, яка не перевищує раніше зняту, і тільки до закінчення дії відкритої візи, а в разі безвізового в'їзду в Україну - до закінчення терміну законного перебування в Україні;

валюта, одержана власником рахунку від погашення іменних ощадних (депозитних) сертифікатів банку, у якому відкритий рахунок;

{Абзац пункту 7.14 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

{Абзац сімнадцятий пункту 7.14 виключено на підставі Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

{Абзац вісімнадцятий пункту 7.14 виключено на підставі Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

{Абзац вісімнадцятий пункту 7.14 виключено на підставі Постанови Національного банку№ 106 від 25.10.2017}

валюта, що була раніше помилково (надмірно) перерахована з цього рахунку. Зазначені кошти зараховуються на цей рахунок у сумі, що не перевищує раніше перераховану;

{Пункт 7.14 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

валюта, куплена уповноваженим банком на міжбанківському валютному ринку України за рахунок наявних коштів на поточному рахунку в національній валюті цієї фізичної особи з метою переказу її за кордон відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, що регулює здійснення за межі України переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями;

{Абзац пункту 7.14 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

валюта, що перерахована в межах України на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку;

{Абзац двадцятий пункту 7.14 глави 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

валюта, що була раніше розміщена в банках України на умовах субординованого боргу та повернена відповідно до договору;

{Пункт 7.14 доповнено новим абзацом двадцять першим згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського рахунку;

{Абзац пункту 7.14 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

сума процентів, нарахованих за залишком коштів на власному поточному та вкладному (депозитному) рахунках.

{Пункт 7.14 доповнено новим абзацом двадцять третім згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Копії документів, що підтверджують джерела походження готівкової іноземної валюти у фізичної особи-нерезидента, залишаються в документах дня банку.

7.15. З поточного рахунку в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента за розпорядженням власника або за його дорученням здійснюються такі операції:

а) в іноземній валюті:

перерахування за межі України відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, що регулює здійснення за межі України переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями;

{Абзац другий підпункту "а" пункту 7.15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України;

виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України);

перерахування на власний поточний або вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, відкритий для власних потреб;

{Абзац підпункту "а" пункту 7.15 глави 7 в редакції Постанов Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 106 від 25.10.2017}

перерахування на власний інвестиційний рахунок;

{Підпункт "а" пункту 7.15 глави 7 доповнено новим абзацом шостим згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

перерахування в межах України на поточний або вкладний (депозитний) рахунок іншої фізичної особи - резидента або нерезидента;

{Абзац підпункту "а" пункту 7.15 глави 7 в редакції Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

{Абзац сьомий підпункту "а" пункту 7.15 глави 7 виключено на підставі Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

перерахування власником рахунку для здійснення операцій, передбачених відповідною індивідуальною ліцензією Національного банку;

{Підпункт "а" пункту 7.15 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005, в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

перерахування на рахунок юридичної особи-резидента як сплата мита, зборів або застави;

повернення на рахунок юридичної особи/фізичної особи-резидента, яка є підприємцем/офіційного представництва/постійного представництва невикористаного залишку іноземної валюти, отриманої цією фізичною особою-нерезидентом - працівником для забезпечення витрат на відрядження;

{Підпункт "а" пункту 7.15 глави 7 доповнено новим абзацом десятим згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

перерахування власником рахунку коштів за операціями з іменними ощадними (депозитними) сертифікатами цього банку;

{Абзац підпункту "а" пункту 7.15 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

{Абзац десятий підпункту "а" пункту 7.15 виключено на підставі Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

перерахування для погашення заборгованості за кредитами, позиками (у тому числі проценти, комісійні, неустойка);

{Підпункт "а" пункту 7.15 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

перерахування власником рахунку кредитору для виконання зобов'язань за боржника за договором поруки;

{Підпункт "а" пункту 7.15 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

{Абзац підпункту "а" пункту 7.15 виключено на підставі Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

перерахування за межі України нерезиденту як відшкодування за виконане ним зобов'язання за гарантією, договором поруки;

{Підпункт "а" пункту 7.15 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 110 від 04.04.2005; в редакції Постанови Національного банку № 3 від 08.01.2008}

{Абзац підпункту "а" пункту 7.15 глави 7 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

продаж на міжбанківському валютному ринку України для подальшого зарахування на поточний рахунок у національній валюті;

{Абзац підпункту "а" пункту 7.15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005}

перерахування коштів для сплати мита, податків та інших обов'язкових платежів (податки нараховуються з доходу, перерахованого в гривні за офіційним курсом Національного банку, що діє на день здійснення банком-резидентом видаткових операцій);

обмін валюти за дорученням власника рахунку відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського рахунку з одночасним зарахуванням обміняної іноземної валюти на поточний рахунок цієї фізичної особи;

{Абзац підпункту "а" пункту 7.15 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

повернення помилково (надмірно) отриманих коштів. Зазначені кошти перераховуються з цього рахунку в сумі, що не перевищує раніше отриману;

{Підпункт "а" пункту 7.15 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

перерахування коштів для розміщення в банках України на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку;

{Підпункт "а" пункту 7.15 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

б) у грошовій одиниці України:

виплата готівкою в грошовій одиниці України (купівля іноземної валюти здійснюється за курсом уповноваженого банку, що діє на день здійснення операції);

{Абзац третій підпункту "б" пункту 7.15 виключено на підставі Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

{Абзац четвертий підпункту "б" пункту 7.15 виключено на підставі Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

7.16. Фізична особа-резидент, яка виїжджає/виїхала на постійне місце проживання за кордон (до паспорта громадянина України/паспорта громадянина України для виїзду за кордон унесені відомості шляхом проставлення штампа/унесення інформації до безконтактного електронного носія про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання) і набуває/набула статусу нерезидента, закриває поточні рахунки в національній та іноземних валютах, які були раніше відкриті їй як резиденту, і відкриває рахунки як фізична особа-нерезидент. Залишок коштів з рахунку фізичної особи-резидента перераховується на рахунок цієї фізичної особи, відкритий як нерезиденту.

{Главу 7 доповнено пунктом 7.16 згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

8. Особливості використання поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів

{Назва глави 8 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

8.1. Клієнт - власник поточного рахунку має право здійснювати операції за цим рахунком з використанням електронного платіжного засобу після укладення договору, на підставі якого надається і використовується електронний платіжний засіб.

{Пункт 8.1 глави 8 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

8.2. Поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, використовується відповідно до визначених цією Інструкцією режимів поточних рахунків з урахуванням обмежень, установлених законодавством України, у тому числі цією главою.

{Абзац другий пункту 8.2 глави 8 виключено на підставі Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

{Пункт 8.2 глави 8 в редакції Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

8.3. Кошти з поточного рахунку юридичної особи та фізичної особи - підприємця не можуть бути використані за допомогою електронного платіжного засобу для одержання заробітної плати, інших виплат соціального характеру, здійснення розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами), здійснення іноземних інвестицій в Україну та інвестицій резидентів за її межі.

Кошти з поточного рахунку в іноземній валюті юридичної особи та фізичної особи - підприємця можуть бути використані за допомогою електронного платіжного засобу виключно для:

одержання готівки за межами України для оплати витрат на відрядження;

здійснення розрахунків у безготівковій формі за межами України, які пов'язані з витратами на відрядження та витратами представницького характеру, а також на оплату експлуатаційних витрат, пов'язаних з утриманням та перебуванням повітряних, морських, автотранспортних засобів за межами України, відповідно до умов Кодексу торговельного мореплавства УкраїниПовітряного кодексу УкраїниКонвенції про міжнародну цивільну авіаціюМіжнародної конвенції про дорожній рух.

{Пункт 8.3 глави 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013; в редакції Постанови Національного банку № 221 від 09.04.2015}

8.4. Кошти з поточного рахунку фізичної особи не можуть бути використані за допомогою електронного платіжного засобу для здійснення іноземних інвестицій в Україну та інвестицій резидентів за її межі.

{Пункт 8.4 глави 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

{Глава 8 в редакції Постанови Національного банку № 223 від 30.04.2010}

9. Порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків суб'єктам господарювання та використання коштів за цими рахунками

9.1. Якщо суб'єкт господарювання не має рахунків у цьому банку, то відкриття йому вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку.

Особа, яка від імені суб'єкта господарювання відкриває вкладний (депозитний) рахунок, має:

пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Представники суб'єктів господарювання також пред'являють документи, що підтверджують їх повноваження. Фізична особа-резидент додатково пред'являє документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

{Абзац третій пункту 9.1 глави 9 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку) за переліком, визначеним цією главою Інструкції;

на підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію суб'єкта господарювання та ідентифікацію і верифікацію особи, уповноваженої відкривати вкладний (депозитний) рахунок;

{Абзац п'ятий пункту 9.1 глави 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

між банком і суб'єктом господарювання укладається в письмовій формі договір банківського вкладу.

9.2. Банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок юридичній особі, яка не має рахунку в цьому банку, на підставі таких документів:

копії належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/положення). Юридичні особи, установчі документи яких оприлюднені на порталі електронних сервісів, установчий документ у паперовій формі не подають. Юридичні особи публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають. Юридична особа, яка створена та/або діє на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, подає копію рішення про її створення або про провадження діяльності на підставі модельного статуту, підписаного всіма засновниками.

{Абзац другий пункту 9.2 глави 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 346 від 14.06.2016}

{Абзац третій пункту 9.2 глави 9 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

{Абзац третій пункту 9.2 глави 9 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт 9.2 глави 9 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

9.3. Банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок відокремленому підрозділу, який не має рахунку в цьому банку, на підставі таких документів:

клопотання юридичної особи або відповідного органу приватизації (щодо структурних підрозділів, які відокремлюються в процесі приватизації) до банку, у якому відкривається вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу, про відкриття рахунку із зазначенням номера поточного рахунку юридичної особи та найменування банку, у якому він відкритий;

копії належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ.

{Абзац четвертий пункту 9.3 глави 9 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

{Абзац четвертий пункту 9.3 глави 9 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт 9.3 глави 9 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

{Пункт 9.4 глави 9 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

9.4. Якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється на підставі договору банківського вкладу.

{Абзац перший пункту 9.4 глави 9 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Абзац другий пункту глави 9 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

Додатково до договору банківського вкладу подається клопотання юридичної особи, якщо відкривається вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу цієї юридичної особи.

{Абзац пункту в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011}

9.5. Кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання перераховуються з його поточного рахунку і після настання обставин їх повернення, визначених договором банківського вкладу, повертаються на поточний рахунок суб'єкта господарювання, крім випадків, передбачених законодавством України. Банки можуть перераховувати грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання з його іншого вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в цьому банку, лише в разі зміни банком порядку бухгалтерського обліку рахунку суб'єкта господарювання, пов'язаної із:

запровадженням банком процедури зміни рахунків клієнтів не за їх ініціативою у випадках і в порядку, визначених нормативно-правовими актами Національного банку;

зміною умов договору банківського вкладу.

{Абзац четвертий пункту глави 9 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

За вкладним (депозитним) рахунком суб'єкта господарювання можуть проводитися операції, пов'язані з:

{Пункт глави 9 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011; в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

відступленням власником такого рахунку на користь іншої(их) особи(осіб)-резидента(ів) права вимоги за договором банківського вкладу щодо виплати грошової суми (вкладу) у національній валюті та процентів на неї. У такому випадку кошти з вкладного (депозитного) рахунку перераховуються на поточний рахунок у національній валюті особи(осіб)-резидента(ів), якій(им) були відступлені відповідні права вимоги за договором банківського вкладу;

{Пункт глави 9 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011; в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави.

{Пункт глави 9 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011; в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

9.6. Нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом) суб'єкта господарювання відповідно до умов договору банківського вкладу можуть перераховуватися на поточний рахунок або зараховуватися на поповнення вкладу (депозиту).

{Пункт глави 9 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

9.7. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника - суб'єкта господарювання.

Повернення вкладникові - суб'єкту господарювання банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, коли це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

{Пункт 9.7 глави 9 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

9.8. Особливості розміщення юридичними особами на вкладних (депозитних) рахунках коштів, наданих їм в управління іншими юридичними особами відповідно до законодавства України, визначаються договором банківського вкладу.

{Главу 9 доповнено пунктом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

10. Порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам і використання коштів за цими рахунками

10.1. Якщо фізична особа не має рахунків у цьому банку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку:

фізична особа має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізична особа-резидент додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію фізичної особи-резидента в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

фізична особа, яка займається підприємницькою діяльністю, зобов'язана повідомити банк про свій статус підприємця в письмовій формі в порядку, визначеному внутрішніми положеннями банку;

{Пункт 10.1 глави 10 доповнено новим абзацом третім згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013; в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, зобов'язана також подати до банку копію документа, що підтверджує взяття на облік такої особи відповідним контролюючим органом;

{Пункт 10.1 глави 10 доповнено новим абзацом четвертим згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

на підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію фізичної особи, яка відкриває рахунок;

{Абзац п'ятий пункту 10.1 глави 10 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу;

фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок;

на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

10.2. В ощадній книжці зазначаються найменування і місцезнаходження банку, номер вкладного (депозитного) рахунку, усі грошові суми, зараховані та списані з рахунку, а також залишок грошових коштів на рахунку на час пред'явлення ощадної книжки банку.

{Абзац перший пункту 10.2 глави 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

Відомості про вклад, наведені в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.

10.3. Вкладні (депозитні) рахунки на ім'я малолітніх осіб (дітей, які не досягли 14 років) відкриваються їх законними представниками [батьками (усиновлювачами) або опікунами] чи іншими особами.

10.4. Якщо в цьому банку немає рахунків, відкритих на ім'я малолітньої особи, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку на ім'я малолітньої особи її законним представником здійснюється в порядку, установленому цією Інструкцією для відкриття поточних рахунків на ім'я малолітніх осіб, а будь-якою іншою особою - у порядку, установленому цією Інструкцією для відкриття вкладних (депозитних) рахунків на користь третіх осіб.

У разі відкриття вкладного (депозитного) рахунку на ім'я малолітньої особи іншою особою, але не її законним представником, уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію малолітньої особи та ідентифікацію і верифікацію її законного представника під час першого звернення до банку законного представника з метою використання рахунку.

{Абзац другий пункту 10.4 глави 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

10.5. Якщо неповнолітня особа віком від 14 до 18 років не має рахунків у цьому банку, то відкриття їй вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в порядку, визначеному пунктом 10.1 глави 10 цієї Інструкції.

{Пункт 10.5 глави 10 в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

10.6. Якщо фізична особа (у тому числі - неповнолітня особа) вже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється на підставі договору банківського вкладу за умови пред'явлення цією фізичною особою паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

10.7. Фізична особа може відкрити вкладний (депозитний) рахунок на користь третьої особи шляхом укладення договору банківського вкладу за умови пред'явлення особою, яка відкриває рахунок, паспорта або іншого документа, що посвідчує особу. Якщо ця особа є резидентом, то вона додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію фізичної особи, яка відкриває рахунок.

{Абзац другий пункту 10.7 глави 10 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

У разі відкриття вкладного (депозитного) рахунку на користь третьої особи ця особа набуває права вкладника з часу пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

До набуття особою, на користь якої відкрито вкладний (депозитний) рахунок, прав вкладника ці права належать особі, яка відкрила вкладний (депозитний) рахунок.

Розпорядження коштами за вкладним (депозитним) рахунком особою, на ім'я якої відкрито рахунок, здійснюється лише після її ідентифікації та верифікації банком.

{Абзац п'ятий пункту 10.7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Якщо особа, на користь якої відкрито вкладний (депозитний) рахунок, відмовилася від вкладу, то особа, яка уклала договір банківського вкладу та відкрила вкладний (депозитний) рахунок на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести на своє ім'я шляхом укладення додаткової угоди або нового договору банківського вкладу і відкриття нового вкладного (депозитного) рахунку.

10.8. Відкриття вкладного (депозитного) рахунку однією фізичною особою на ім'я іншої фізичної особи може здійснюватися на підставі довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку.

Відкриття вкладного (депозитного) рахунку однією фізичною особою іншій особі на підставі довіреності здійснюється в такому порядку.

Довірена особа має:

пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізична особа-резидент додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

подати довіреність (або копію довіреності), засвідчену нотаріально.

Якщо рахунок відкривається на ім'я фізичної особи-резидента і в довіреності не зазначений реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи-резидента, на ім'я якої відкривається рахунок, то довірена особа має додатково подати копію документа, виданого контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків фізичної особи, на ім'я якої відкривається рахунок, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи уповноваженим працівником банку.

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію довіреної особи.

{Абзац сьомий пункту 10.7 глави 10 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Під час першого звернення до банку власника рахунку з метою використання коштів за рахунком він має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізична особа-резидент додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію фізичної особи - власника рахунку.

{Абзац восьмий пункту 10.7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

10.9. У разі укладення договору банківського вкладу з наданням вкладнику ощадної книжки видача коштів з вкладного (депозитного) рахунку, виплата процентів за вкладом і виконання розпоряджень власника рахунку про перерахування грошових коштів з вкладного (депозитного) рахунку іншим особам здійснюються банком у разі пред'явлення ощадної книжки.

Якщо ощадну книжку втрачено або її зроблено непридатною для пред'явлення, то банк за заявою власника рахунку видає йому нову ощадну книжку.

10.10. Пенсійні депозитні рахунки відкриваються фізичним особам у порядку, установленому цією Інструкцією.

Банки можуть залучати кошти фізичних осіб на пенсійні депозитні рахунки лише в межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом. Інші особливості залучення банками коштів на ці рахунки визначаються договором банківського вкладу.

{Главу доповнено пунктом 10.10 згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005}

10.11. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника - фізичної особи.

Повернення вкладникові - фізичній особі банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, коли це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

{Пункт 10.11 глави 10 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

10.12. Кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок.

На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

За вкладним (депозитним) рахунком фізичної особи можуть проводитися операції, пов'язані з:

{Пункт 10.12 глави 10 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011; в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

відступленням власником такого рахунку на користь іншої(их) особи(осіб)-резидента(ів) права вимоги за договором банківського вкладу щодо виплати грошової суми (вкладу) у національній валюті та процентів на неї. У такому випадку кошти з вкладного (депозитного) рахунку перераховуються на поточний рахунок у національній валюті особи(осіб)-резидента(ів), якій(им) були відступлені відповідні права вимоги за договором банківського вкладу;

{Абзац пункту 10.12 глави 10 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави.

{Абзац пункту 10.12 глави 10 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт 10.12 глави 10 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

10.13. Видаткові операції за вкладними (депозитними) рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника рахунку або за його дорученням на підставі довіреності, засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує.

{Абзац перший пункту 10.13 глави 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

{Абзац другий пункту 10.13 глави 10 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Абзац третій пункту 10.13 глави 10 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Якщо під час обслуговування вкладного (депозитного) рахунку його власник - фізична особа надає право розпоряджатися рахунком іншій фізичній особі, то довірена особа під час першого звернення до банку з метою використання рахунку має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і підтвердити свої повноваження щодо розпорядження рахунком. Фізична особа-резидент додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію довіреної особи.

{Абзац четвертий пункту 10.13 глави 10 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

{Абзац третій пункту 10.13 глави 10 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Абзац шостий пункту 10.13 глави 10 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Документ, що підтверджує право розпорядження рахунком довіреною особою (довіреність або копія довіреності, засвідчена нотаріально), а також копії документів, які підтверджують здійснення банком ідентифікації довіреної особи, зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку.

{Пункт в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

10.14. Нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом) фізичної особи відповідно до умов договору банківського вкладу можуть перераховуватися на її поточний рахунок або зараховуватися на поповнення вкладу (депозиту), або виплачуватися фізичній особі готівкою.

{Пункт 10.14 глави 10 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

10.15. Фізична особа може зробити відповідне розпорядження банку щодо коштів, що їй належать, на випадок своєї смерті (розпорядження). Якщо розпорядження клієнта складається у формі окремого документа, то на ньому має бути зазначена дата його складання. Цей документ засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

Дія розпорядження може бути повністю або частково скасована заповітом, складеним після того, як було зроблене розпорядження банку, якщо в заповіті змінено особу, до якої має перейти право на кошти фізичної особи - власника рахунку, або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця.

Незалежно від того, чи здійснюється успадкування вкладу згідно із законом, заповітом або розпорядженням, банк здійснює виплату вкладу (частини вкладу) спадкоємцю власника рахунку на підставі документів, визначених законодавством України.

{Пункт доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005; в редакції Постанови Національного банку № 221 від 09.04.2015}

{Пункт 10.15 глави 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

10.16. Коштами, що внесені на вкладний (депозитний) рахунок, відкритий на ім'я малолітньої особи, розпоряджаються її законні представники - бат��ки (усиновителі) або опікуни. Законний представник малолітньої особи може розпоряджатися рахунком, відкритим на ім'я малолітньої особи іншою особою, після пред'явлення ним документів, які дають змогу банку ідентифікувати і верифікувати його та ідентифікувати малолітню особу. Опікун додатково має пред'явити документ, що підтверджує статус законного представника малолітньої особи.

{Абзац перший пункту 10.16 глави 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію цих осіб.

{Абзац другий пункту 10.16 глави 10 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Неповнолітня особа має право самостійно розпоряджатися внесеними нею коштами на відкритий нею вкладний (депозитний) рахунок.

{Абзац третій пункту 10.16 глави 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку № 236 від 26.06.2006; в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Коштами, унесеними на вкладний (депозитний) рахунок неповнолітньої особи будь-якою іншою особою, розпоряджається неповнолітня особа за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновителів) або піклувальників.

{Абзац четвертий пункту 10.16 глави 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку № 236 від 26.06.2006; в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

10.17. На вкладні (депозитні) рахунки в національній валюті фізичних осіб-нерезидентів зараховуються:

готівкові кошти за наявності підтвердження джерел походження цих коштів (копії підтвердних документів залишаються в документах дня банку);

кошти з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку;

кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи - нерезидента, якщо це передбачено договором банківського вкладу;

{Абзац четвертий пункту 10.17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008}

нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.

{Абзац п'ятий пункту 10.17 глави 10 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

10.18. З вкладних (депозитних) рахунків фізичних осіб-нерезидентів у національній валюті кошти повертаються вкладнику шляхом:

виплати готівкових коштів;

виплати платіжними документами;

перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок.

10.19. На вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховуються:

готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку;

{Абзац другий пункту 10.19 глави 10 в редакції Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009}

валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті;

валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу;

{Абзац четвертий пункту в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу;

{Абзац п'ятий пункту 10.19 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 3 від 08.01.2008№ 158 від 23.03.2009}

нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.

{Абзац шостий пункту 10.19 глави 10 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

10.20. З вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи-резидента в іноземній валюті за розпорядженням вкладника або за його дорученням кошти повертаються шляхом:

виплати готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України;

виплати платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України;

перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті.

Якщо це передбачено договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи-резидента в іноземній валюті можуть бути повернуті шляхом обміну іноземної валюти на іншу іноземну валюту з одночасним зарахуванням обміняної іноземної валюти на власний поточний або вкладний (депозитний) рахунок цієї фізичної особи відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу.

{Абзац п'ятий пункту в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

{Пункт в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

10.21. На вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента зараховуються:

готівкова валюта, яка ввезена в Україну відповідно до законодавства України. Під час зарахування на рахунок увезених в Україну коштів у митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку. Уповноважений банк може здійснити таке зарахування протягом року з часу оформлення митної декларації. Копії документів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти, залишаються в документах дня банку;

{Абзац другий пункту 10.21 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 3 від 08.01.2008№ 158 від 23.03.2009}

готівкова валюта, отримана в Україні відповідно до законодавства України;

валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу;

{Абзац четвертий пункту 10.21 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті;

кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи - нерезидента, якщо це передбачено договором банківського вкладу;

{Абзац шостий пункту 10.21 в редакції Постанов Національного банку № 110 від 04.04.2005№ 3 від 08.01.2008}

нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.

{Абзац сьомий пункту 10.21 глави 10 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

Готівкові кошти зараховуються на рахунок за наявності підтвердження джерел їх походження (копії підтвердних документів залишаються в документах дня банку).

{Пункт 10.21 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008}

10.22. З вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента за розпорядженням власника або за його дорученням кошти повертаються шляхом:

перерахування за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків України та кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, що відкриті в уповноважених банках України, відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, що регулює здійснення за межі України переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями;

виплати готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України;

виплати платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України;

перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті.

Якщо це передбачено договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента можуть бути повернуті шляхом обміну іноземної валюти на іншу іноземну валюту з одночасним зарахуванням обміняної іноземної валюти на власний поточний або вкладний (депозитний) рахунок цієї фізичної особи відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу.

{Абзац шостий пункту 10.22 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

{Пункт 10.21 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

11. Порядок відкриття поточних рахунків типу "Н" у національній валюті та використання коштів за цими рахунками

11.1. Поточний рахунок типу "Н" у національній валюті відкривається уповноваженим банком таким іноземним представництвам:

офіційним представництвам;

представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються на території України підприємницькою діяльністю (далі в цій главі - представництва юридичних осіб-нерезидентів);

представництвам іноземних банків;

організаціям і установам (групам управління програмами або проектами), які згідно з чинними міжнародними договорами України та законодавством України залучаються до здійснення програм або проектів міжнародної допомоги чи міжнародної технічної допомоги.

{Абзац шостий пункту 11.1 глави 11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

11.2. Відкриття поточного рахунку типу "Н" у національній валюті іноземному представництву здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) відкривають рахунок, мають:

пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку) згідно з переліком, визначеним цією главою Інструкції.

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію іноземного представництва та ідентифікацію і верифікацію осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком типу "Н" у національній валюті.

{Абзац п'ятий пункту 11.2 глави 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Між банком та іноземним представництвом укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.

11.3. Для відкриття офіційному представництву поточного рахунку типу "Н" у національній валюті до уповноваженого банку подаються такі документи:

заява офіційного представництва про відкриття поточного рахунку (додаток 2);

копія посвідчення Міністерства закордонних справ України про акредитацію представництва на території України, засвідчена Міністерством закордонних справ України або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

{Абзац третій пункту 11.3 глави 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 4 від 05.01.2010}

картка із зразками підписів (додаток 3), засвідчена Міністерством закордонних справ України або нотаріально.

{Абзац п'ятий пункту 11.3 глави 11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

{Абзац шостий пункту 11.3 глави 11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

{Абзац сьомий пункту 11.3 глави 11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

{Абзац восьмий пункту 11.3 глави 11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

Офіційне представництво, яке використовує найману працю і відповідно до законодавства України є платником єдиного внеску, додатково до вищезазначеного переліку документів має подати копію документа, що підтверджує взяття офіційного представництва на облік в органі Пенсійного фонду України. Інформацію про те, що офіційне представництво не використовує найману працю і не є платником єдиного внеску, клієнт зобов'язаний зазначити в заяві про відкриття поточного рахунку в рядку "Додаткова інформація".

{Пункт 11.3 глави 11 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011}

11.4. Для відкриття представництву юридичної особи-нерезидента поточного рахунку типу "Н" у національній валюті до уповноваженого банку подаються такі документи:

заява представництва юридичної особи-нерезидента про відкриття поточного рахунку (додаток 2);

копія легалізованого або засвідченого шляхом проставлення апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру/реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи-нерезидента/документа, що свідчить про реєстрацію юридичної особи-нерезидента відповідно до законодавства країни її місцезнаходження, засвідчена нотаріально;

{Абзац третій пункту 11.4 глави 11 в редакції Постанови Національного банку № 133 від 18.12.2017}

копія свідоцтва про реєстрацію представництва юридичної особи-нерезидента в уповноваженому органі виконавчої влади України, засвідчена нотаріально або органом, що його видав чи підписом уповноваженого працівника банку;

{Абзац четвертий пункту 11.4 глави 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 4 від 05.01.2010}

копія легалізованої або засвідченої шляхом проставляння апостиля довіреності на виконання представницьких функцій тією або іншою особою в Україні, засвідчена нотаріально;

картка із зразками підписів (додаток 3), засвідчена нотаріально.

Представництво юридичної особи-нерезидента, яке використовує найману працю і відповідно до законодавства України є платником єдиного внеску, додатково до вищезазначеного переліку документів має подати копію документа, що підтверджує взяття представництва юридичної особи-нерезидента на облік в органі Пенсійного фонду України.

{Пункт 11.4 глави 11 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011}

{Абзац сьомий пункту 11.4 глави 11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

{Абзац восьмий пункту 11.4 глави 11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

{Абзац дев'ятий пункту 11.4 глави 11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

Представництво юридичної особи-нерезидента, яке відповідно до законодавства України зобов'язане сплачувати податки і збори, додатково до вищезазначеного переліку документів має подати копію документа, що підтверджує взяття представництва юридичної особи - нерезидента на облік відповідним контролюючим органом, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально, або підписом уповноваженого працівника банку.

{Пункт 11.4 глави 11 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

Інформацію про те, що представництво юридичної особи - нерезидента не використовує найману працю і не є платником єдиного внеску та/або не є платником податків і зборів, клієнт обов'язково зазначає в заяві про відкриття поточного рахунку в рядку "Додаткова інформація".

{Абзац пункту 11.4 глави 11 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку України № 389 від 09.11.2011}

11.5. Для відкриття представництву іноземного банку поточного рахунку типу "Н" до уповноваженого банку подаються такі документи:

заява представництва про відкриття поточного рахунку (додаток 2);

копія легалізованого або засвідченого шляхом проставлення апостиля положення про представництво іноземного банку, засвідчена нотаріально;

копія легалізованої або засвідченої шляхом проставлення апостиля довіреності на виконання представницьких функцій тією чи іншою особою в Україні, засвідчена нотаріально;

{Абзац п'ятий пункту 11.5 глави 11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 221 від 09.04.2015}

картка із зразками підписів (додаток 3), засвідчена нотаріально.

Представництво іноземного банку, яке використовує найману працю і відповідно до законодавства України є платником єдиного внеску, додатково до вищезазначеного переліку документів має подати копію документа, що підтверджує взяття представництва іноземного банку на облік в органі Пенсійного фонду України.

{Абзац сьомий пункту 11.5 глави 11 в редакції Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

Представництво іноземного банку, яке відповідно до законодавства України зобов'язане сплачувати податки і збори, додатково до вищезазначеного переліку документів має подати копію документа, що підтверджує взяття представництва іноземного банку на облік відповідним контролюючим органом, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально, або підписом уповноваженого працівника банку.

{Пункт 11.5 глави 11 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

Інформацію про те, що представництво іноземного банку не використовує найману працю і не є платником єдиного внеску та/або не є платником податків і зборів, клієнт обов'язково зазначає в заяві про відкриття поточного рахунку в рядку "Додаткова інформація".

{Абзац дев'ятий пункту 11.5 глави 11 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011}

11.6. Для відкриття поточного рахунку типу "Н" для впровадження програм та проектів міжнародної технічної допомоги організація або установа (група управління) до уповноваженого банку подає такі документи:

заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 2);

лист-клопотання організації або установи, уповноваженої від України на виконання міжнародної технічної угоди;

копію легалізованої або засвідченої шляхом проставлення апостиля довіреності на виконання тією або іншою особою представницьких функцій в Україні, засвідчену нотаріально;

картку із зразками підписів (додаток 3), засвідчену нотаріально;

{Абзац п'ятий пункту 11.6 глави 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 221 від 09.04.2015}

а також засвідчені уповноваженим органом державної влади України копію реєстраційної картки програми або проекту та копію свідоцтва про акредитацію організації або установи (групи управління) - виконавця програми чи проекту, яка підтверджує статус виконавця програми або проекту. Представництво донорської установи замість перелічених в абзаці шостому пункту 11.6 глави 11 цієї Інструкції документів подає засвідчену уповноваженим органом державної влади України копію посвідчення про реєстрацію представництва донорської установи в Україні.

{Абзац шостий пункту 11.6 глави 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

11.7. Для відкриття поточного рахунку типу "Н" для впровадження програм і проектів міжнародної допомоги організація або установа (група управління) відповідно до міжнародних угод між Україною та іноземними державами про надання допомоги Україні до уповноваженого банку подає такі документи:

заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 2);

картку із зразками підписів (додаток 3), засвідчену нотаріально;

{Абзац третій пункту 11.7 глави 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 221 від 09.04.2015}

лист-клопотання відповідного органу, який уповноважений на виконання від України міжнародної угоди;

копію легалізованої або засвідченої шляхом проставлення апостиля довіреності на виконання представницьких функцій тією або іншою особою в Україні, засвідчену нотаріально;

а також засвідчені визначеним в угоді органом копію документа про акредитацію організації або установи (групи управління) - виконавця програми чи проекту, що підтверджує її статус як виконавця програми або проекту, та копію програми або проекту міжнародної допомоги.

{Пункт 11.8 глави 11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

11.8. На поточний рахунок типу "Н" для здійснення розрахунків, пов'язаних з утриманням офіційного представництва, представництва юридичної особи - нерезидента, представництва іноземного банку, для виконання організацією або установою (групою управління програмою чи проектом) статутної діяльності юридичної особи - нерезидента, не пов'язаної з підприємницькою діяльністю в Україні, для провадження програм та проектів міжнародної технічної і міжнародної допомоги, а також для проведення доброчинних акцій в Україні можуть бути зараховані такі кошти:

{Абзац перший пункту глави 11 в редакції Постанови Національного банку № 3 від 08.01.2008}

від продажу на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти, отриманої від відповідного органу іноземної держави або юридичної особи-нерезидента;

отримані посольством, консульством за надані консульські послуги, у тому числі і в готівковій формі;

отримані для відшкодування збитків у разі настання страхових випадків, а також витрат, пов'язаних із страхуванням працівників представництва;

{Абзац четвертий пункту глави 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008}

від нарахованих процентів за залишком коштів на цьому рахунку (якщо таке нарахування передбачене договором банківського рахунку);

від продажу на території України майна, що належить представництву (транспортні засоби, комп'ютерна та інша техніка, меблі тощо);

від надання майна в оренду;

{Пункт глави 11 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011}

відшкодування суми податку на додану вартість від купівлі представництвом на території України майна для власних потреб у національній валюті;

у сумі невикористаного залишку готівкової національної валюти, що була раніше видана для оплати витрат, пов'язаних з їх проїздом по території України в разі виїзду за її межі, фізичним особам-резидентам, які уклали контракт (договір) з юридичною особою-нерезидентом про їх працевлаштування за межами України;

отримані на підставі рішень судів або рішень інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню;

отримані представництвом банку-нерезидента в Україні з кореспондентського рахунку цього банку-нерезидента в національній валюті, відкритого в уповноваженому банку України в порядку, установленому Положенням про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 26.03.98 № 118 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.04.98 за № 231/2671 (зі змінами);

раніше помилково (надмірно) перераховані представництвом з цього рахунку, повернуті суб'єктами господарювання у зв'язку з невиконанням або частковим виконанням ними своїх зобов'язань за договорами, укладеними представництвом щодо оплати видатків, пов'язаних з його утриманням, від юридичних осіб-резидентів, що були раніше перераховані представництвом з цього рахунку на їх користь як благодійні внески. Зазначені кошти зараховуються на рахунок представництва в сумі, що не перевищує раніше перераховану;

{Пункт доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

перераховані в межах України з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку;

{Пункт доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 291 від 11.07.2012№ 212 від 06.06.2013}

нараховані проценти за залишками коштів на власному вкладному (депозитному) рахунку;

{Пункт доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

отримані як благодійна допомога на проведення доброчинних акцій в Україні.

{Пункт глави 11 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008}

11.9. Наявні кошти з поточного рахунку типу "Н" можуть бути використані офіційним представництвом, представництвом юридичної особи-нерезидента, представництвом іноземного банку, організацією або установою (групою управління програмою чи проектом) згідно з кошторисом для:

здійснення в Україні розрахунків, пов'язаних з утриманням представництва, організації або установи (у тому числі на оплату праці, орендну плату, купівлю та утримання обладнання і транспортних засобів, поточний ремонт будівлі чи приміщення представництва, установи тощо), а також виконання представницьких функцій;

{Абзац другий пункту глави 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008}

страхування в Україні майна та транспортних засобів представництва, а також життя і здоров'я його працівників;

перерахування офіційним представництвом, представництвом юридичної особи-нерезидента та представництвом банка-нерезидента благодійних внесків на користь юридичних осіб-резидентів відповідно до законодавства України;

перерахування коштів на потреби, передбачені статутом міжнародної організації та її філій, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, та статутом представництва юридичної особи-нерезидента (покриття витрат на території України іммігрантам і біженцям на купівлю квитків, оформлення для них віз, їх проживання в готелях та харчування тощо);

впровадження організацією або установою (групою управління програмою чи проектом) програм і проектів міжнародної допомоги та міжнародної технічної допомоги;

виплати готівкових коштів фізичним особам-резидентам, які уклали контракт (договір) з юридичною особою-нерезидентом про працевлаштування за межами України, для оплати витрат, пов'язаних з їх проїздом по території України в разі виїзду за її межі;

повернення помилково (надмірно) отриманих коштів. Зазначені кошти перераховуються з цього рахунку в сумі, що не перевищує раніше отриману;

{Пункт доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

перерахування на власний поточний або вкладний (депозитний) рахунок.

{Пункт доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 291 від 11.07.2012№ 212 від 06.06.2013}

Кошти з поточного рахунку типу "Н" можуть бути використані офіційним представництвом, представництвом юридичної особи - нерезидента, представництвом іноземного банку, організацією або установою (групою управління програмою чи проектом) для проведення доброчинних акцій в Україні.

{Пункт глави 11 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008}

Офіційні представництва, представництва юридичних осіб-нерезидентів, представництва іноземних банків також можуть використовувати наявні кошти з поточного рахунку типу "Н" для купівлі на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти згідно з нормативно-правовими актами Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою з метою її перерахування на:

{Абзац десятий пункту в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

рахунок відповідного органу іноземної держави або рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якого представляє на території України це представництво (перерахування здійснюються також у разі припинення діяльності представництва на території України, що підтверджується відповідними документами);

власний рахунок в іноземній валюті в уповноваженому банку для використання коштів на оплату праці працівників-нерезидентів, на відрядження згідно з кошторисом.

{Пункт 11.10 глави 11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

{Пункт 11.11 глави 11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

12. Порядок відкриття поточних рахунків типу "П" у національній валюті та використання коштів за цими рахунками

12.1. Відкриття поточного рахунку типу "П" у національній валюті постійному представництву здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) відкривають рахунок, мають:

пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку) за переліком, визначеним цією главою Інструкції.

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію постійного представництва та ідентифікацію і верифікацію осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком типу "П" у національній валюті.

{Абзац п'ятий пункту 12.1 глави 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Між банком і постійним представництвом укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.

12.2. Для відкриття постійному представництву поточного рахунку типу "П" у національній валюті до уповноваженого банку подаються такі документи:

клопотання юридичної особи-нерезидента про відкриття постійному представництву поточного рахунку;

заява про відкриття поточного рахунку (додаток 2);

копія легалізованого або засвідченого шляхом проставлення апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру/реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи-нерезидента, якій належить постійне представництво/документа, що свідчить про реєстрацію юридичної особи-нерезидента відповідно до законодавства країни її місцезнаходження, засвідчена нотаріально;

{Абзац четвертий пункту 12.2 глави 12 в редакції Постанови Національного банку № 133 від 18.12.2017}

копія документа, що підтверджує взяття постійного представництва на облік відповідним контролюючим органом, засвідчена органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

копія легалізованої або засвідченої шляхом проставлення апостиля довіреності на здійснення представницьких функцій тією або іншою особою в Україні, засвідчена нотаріально;

{Абзац сьомий пункту 12.2 глави 12 виключено на підставі Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009}

картка із зразками підписів (додаток 3), засвідчена нотаріально.

{Абзац восьмий пункту 12.2 глави 12 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

{Абзац дев'ятий пункту 12.2 глави 12 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

{Абзац десятий пункту 12.2 глави 12 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

{Абзац одинадцятий пункту 12.2 глави 12 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

Постійне представництво, яке використовує найману працю і відповідно до законодавства України є платником єдиного внеску, додатково до вищезазначеного переліку документів має подати копію документа, що підтверджує взяття постійного представництва на облік в органі Пенсійного фонду України. Інформацію про те, що постійне представництво не використовує найману працю і не є платником єдиного внеску, клієнт зобов'язаний зазначити в заяві про відкриття поточного рахунку в рядку "Додаткова інформація".

{Пункт 12.2 глави 12 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку України № 389 від 09.11.2011}

12.3. Поточний рахунок типу "П" у національній валюті використовується відповідно до правил, установлених для поточних рахунків юридичних осіб-резидентів (у тому числі для нарахування та зарахування на рахунок процентів за залишком коштів на цьому рахунку, якщо таке нарахування передбачено договором банківського рахунку), крім випадків купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Наявні кошти з поточного рахунку типу "П" у національній валюті можуть бути використані постійним представництвом для купівлі на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти згідно з нормативно-правовими актами Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою з метою її перерахування тільки на:

{Абзац другий пункту 12.3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005}

а) рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво, на суму коштів:

отриманих під час здійснення в Україні операцій з купівлі-продажу продукції, робіт, послуг, у тому числі отриманих постійним представництвом страхового (перестрахового) брокера нерезидента в разі здійснення в Україні операцій з купівлі-продажу послуг, передбачених статтею 15 Закону України "Про страхування";

{Абзац другий підпункту "а" пункту 12.3 глави 12 в редакції Постанови Національного банку № 3 від 08.01.2008}

нарахованих і зарахованих процентів за розміщеними депозитами та за залишком коштів на цьому рахунку;

залишку на рахунку (після сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) у разі припинення діяльності на території України, яке підтверджується відповідними документами;

б) власний поточний рахунок в іноземній валюті в уповноваженому банку України для використання на:

оплату праці працівників-нерезидентів;

виплату коштів на відрядження за кордон;

оплату участі в міжнародних симпозіумах, семінарах, конференціях, виставках і спортивних заходах за умови наявності відповідних документів (запрошення, рахунку-фактури тощо), що підтверджують потребу здійснення зазначеної оплати.

{Підпункт "б" пункту 12.3 глави 12 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008}

12.4. Здійснення інвестицій в Україні з цього виду рахунків забороняється.

Розміщення коштів постійними представництвами на вкладних (депозитних) рахунках у банках України здійснюється з поточного рахунку типу "П" у національній валюті цих представництв з подальшим поверненням коштів і нарахованих процентів на зазначений рахунок.

13. Порядок відкриття поточних рахунків в іноземній валюті іноземним представництвам і використання коштів за цими рахунками

13.1. Якщо іноземне представництво не має рахунків у цьому банку, то відкриття йому поточного рахунку в іноземній валюті здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) відкривають рахунок, мають:

пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку), визначені главами 11 та 12 цієї Інструкції для відкриття іноземним представництвам поточних рахунків типу "Н" і "П" у національній валюті.

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію іноземного представництва та ідентифікацію і верифікацію осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком в іноземній валюті.

{Абзац п'ятий пункту 13.1 глави 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Між банком та іноземним представництвом укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.

13.2. Якщо іноземне представництво вже має в цьому банку поточний рахунок у національній валюті, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття поточного рахунку в іноземній валюті здійснюється за умови подання іноземним представництвом заяви про відкриття рахунку та засвідченої в установленому порядку картки із зразками підписів.

{Пункт 13.2 глави 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

13.3. На поточні рахунки в іноземній валюті офіційних представництв, представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю (у тому числі - представництв іноземних банків), установ (груп управління програмами або проектами міжнародної допомоги та міжнародної технічної допомоги) зараховуються такі кошти:

у готівковій формі, що ввезені на територію України уповноваженим представником юридичної особи-нерезидента і задекларовані митному органу під час в'їзду в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

у готівковій формі у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють використання готівкової іноземної валюти на території України;

{Абзац третій пункту 13.3 глави 13 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

{Абзац четвертий пункту 13.3 глави 13 виключено на підставі Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

повернуті працівником невикористані залишки іноземної валюти, отриманої для забезпечення витрат на відрядження за кордон;

{Пункт 13.3 глави 13 доповнено новим абзацом четвертим згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки (у тому числі для виконання міжнародних програм або проектів технічної допомоги);

за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, установленому законодавством України;

за платіжними документами на ім'я власника рахунку, увезеними на територію України і задекларованими митному органу під час в'їзду в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

за іменними платіжними документами (у тому числі - дорожні чеки), що ввезені в Україну та не задекларовані митному органу під час в'їзду в Україну, якщо немає передавальних написів на них (зараховуються тільки на рахунки офіційного представництва);

куплені на міжбанківському валютному ринку України власником рахунку за рахунок власних коштів, наявних на поточних рахунках типу "Н" у національній валюті (також у разі закриття цього рахунку), у порядку, установленому законодавством України;

перераховані в межах України власнику рахунку відповідно до законодавства України;

сума процентів, нарахованих за залишком коштів на власному поточному рахунку;

інші надходження на користь власника рахунку, що не суперечать законодавству України.

{Пункт 13.3 глави 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

13.4. З поточного рахунку в іноземній валюті офіційних представництв, представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю (у тому числі - представництв іноземних банків), установ (груп управління програмами або проектами міжнародної технічної допомоги) за розпорядженням власника проводяться такі операції:

оплата праці працівникам-нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні (виплата готівкою або перерахування на рахунки цих осіб, відкриті в уповноважених банках України);

{Абзац другий пункту 13.4 глави 13 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

виплата готівкою або дорожніми чеками у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють використання готівкової іноземної валюти на території України;

{Абзац третій пункту 13.4 глави 13 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

{Абзац четвертий пункту 13.4 глави 13 виключено на підставі Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

перерахування на рахунок працівника коштів для забезпечення витрат на відрядження за кордон;

{Пункт 13.4 глави 13 доповнено новим абзацом четвертим згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Абзац п'ятий пункту 13.4 глави 13 виключено на підставі Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

здійснення остаточного розрахунку з фізичними особами-резидентами, які уклали контракт (договір) з юридичною особою-нерезидентом про їх працевлаштування за межами України;

перерахування за межі України на рахунки юридичних осіб-нерезидентів згідно з контрактом (договором, угодою), що передбачає купівлю обладнання для виконання проектів у рамках чинних міжнародних угод про гуманітарне та техніко-економічне співробітництво;

перерахування за межі України на рахунки відповідних органів іноземної держави та юридичних осіб, інтереси яких представляють в Україні ці представництва (також у разі закриття цього рахунку);

перерахування на рахунок юридичної особи-резидента як благодійний внесок;

перерахування залишків коштів у разі закриття поточного рахунку в одному уповноваженому банку і відкриття поточного рахунку в іншому уповноваженому банку;

продаж на міжбанківському валютному ринку України з метою подальшого зарахування на рахунок типу "Н" для утримання представництва, виконання статутної діяльності, впровадження міжнародних програм або проектів технічної допомоги;

інші перерахування, що не суперечать законодавству України.

13.5. На поточні рахунки в іноземній валюті постійних представництв зараховуються кошти:

у готівковій формі, що ввезені на територію України уповноваженим представником юридичної особи-нерезидента і задекларовані митному органу під час в'їзду в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

у готівковій формі у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють використання готівкової іноземної валюти на території України;

{Абзац третій пункту 13.5 глави 13 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

повернуті працівником на підставі відповідного звіту невикористані залишки іноземної валюти, отриманої для забезпечення витрат на відрядження за кордон;

{Пункт 13.5 глави 13 доповнено новим абзацом четвертим згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки України;

за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, установленому законодавством України;

за платіжними документами на ім'я постійного представництва юридичної особи-нерезидента, увезеними на територію України і задекларованими митному органу під час в'їзду в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

куплені на міжбанківському валютному ринку України власником рахунку за рахунок власних коштів, наявних на рахунках типу "П" (також у разі закриття цього рахунку), у порядку, установленому законодавством України;

перераховані в межах України власнику рахунку відповідно до законодавства України;

у сумі процентів, нарахованих за залишком коштів на власному поточному рахунку;

перераховані в межах України з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку;

у сумі кредитів, отриманих за кредитними договорами;

інші надходження, отримання яких не суперечить законодавству України

{Пункт 13.5 глави 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

13.6. З поточного рахунку в іноземній валюті постійних представництв юридичних осіб-нерезидентів за розпорядженням власника рахунку проводяться такі операції:

оплата праці працівникам-нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні (виплата готівкою або перерахування на рахунки цих осіб, відкриті в уповноважених банках України);

{Абзац другий пункту 13.6 глави 13 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

виплата готівкою або дорожніми чеками у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють використання готівкової іноземної валюти на території України;

{Абзац третій пункту 13.6 глави 13 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

перерахування на рахунок працівника коштів для забезпечення витрат на відрядження за кордон на підставі розрахунку витрат;

{Пункт 13.6 глави 13 доповнено новим абзацом четвертим згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

перерахування за межі України на рахунки юридичних осіб-нерезидентів, інтереси яких представляють в Україні ці постійні представництва (також у разі закриття цього рахунку);

перерахування на користь юридичної особи-резидента, якщо в призначенні платежу коштів, що надійшли із-за кордону, зазначено, що ці кошти згідно з договором (контрактом, угодою) належать цьому резиденту;

перерахування на рахунок юридичної особи-резидента в уповноваженому банку як благодійний внесок;

перерахування на власний поточний або вкладний (депозитний) рахунок;

перерахування для погашення заборгованості за отриманим кредитом та сплати процентів за ним;

продаж на міжбанківському валютному ринку України з метою подальшого зарахування на рахунок типу "П" для цільового використання (оплата витрат за кошторисом, рахунків-фактур, благодійних внесків та інших витрат, що не суперечать законодавству України).

{Абзац десятий пункту 13.6 глави 13 виключено на підставі Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

{Пункт 13.7 глави 13 виключено на підставі № 833 від 27.11.2015}

{Пункт 13.8 глави 13 виключено на підставі № 833 від 27.11.2015}

14. Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах установам міжнародних організацій і використання коштів за цими рахунками

14.1. Спеціалізованим установам Організації Об'єднаних Націй (Міжнародний банк реконструкції і розвитку тощо), що здійснюють свою діяльність відповідно до Конвенції ООН "Про привілеї та імунітети спеціалізованих установ" (від 21.11.47), відкриваються поточні рахунки.

14.2. Особи (особа), які (яка) відкривають поточний рахунок, мають:

пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку), які дають змогу банку ідентифікувати спеціалізовану установу ООН, заяву про відкриття поточного рахунку(додаток 2) та картку із зразками підписів (додаток 3).

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію цього клієнта та ідентифікацію і верифікацію осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком.

{Абзац четвертий пункту 14.2 глави 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Між банком та спеціалізованою установою ООН укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.

14.3. Режим цього рахунку не обмежується жодним фінансовим контролем, правилами або мораторієм будь-якого роду відповідно до розділу 7 Конвенції ООН "Про привілеї та імунітети спеціалізованих установ" (від 21.11.47).

14.4. Міжнародні фінансові установи, які здійснюють свою діяльність на підставі міжнародних програм і домовленостей, підтриманих (гарантованих) Кабінетом Міністрів України, що спрямовані на підтримку економіки України, та міжнародні організації, що здійснюють свою діяльність відповідно до Конвенції "Про правовий статус, привілеї та імунітети міждержавних економічних організацій, які діють в певних галузях співробітництва"(від 05.12.80), відкривають поточні рахунки на підставі рішення Правління Національного банку.

{Пункт 14.4 глави 14 в редакції Постанови Національного банку № 3 від 08.01.2008}

15. Порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків іноземним представництвам і використання коштів за цими рахунками

15.1. Якщо іноземне представництво не має рахунків у цьому банку, то вкладний (депозитний) рахунок у національній або іноземній валюті йому відкривається в такому порядку.

Особа, яка відкриває рахунок, має:

пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і документи, що підтверджують її повноваження. Фізична особа-резидент додатково пред'являє документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку), визначені пунктом 15.2 цієї Інструкції.

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію іноземного представництва та ідентифікацію і верифікацію особи, уповноваженої відкривати вкладний (депозитний) рахунок.

{Абзац п'ятий пункту 15.1 глави 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Між банком та іноземним представництвом укладається в письмовій формі договір банківського вкладу.

15.2. Іноземному представництву, яке не має рахунків у цьому банку, для відкриття вкладного (депозитного) рахунку потрібно подати банку такі документи:

копію документа, що підтверджує реєстрацію (акредитацію) іноземного представництва в Україні, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально або підписом уповноваженого працівника банку;

{Абзац другий пункту 15.2 глави 15 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 4 від 05.01.2010№ 833 від 27.11.2015}

копію легалізованої або засвідченої шляхом проставлення апостиля довіреності на здійснення представницьких функцій тією або іншою особою в Україні, засвідчену нотаріально.

Представництво юридичної особи-нерезидента додатково має подати копію легалізованого або засвідченого шляхом проставлення апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру/реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи-нерезидента/документа, що свідчить про реєстрацію юридичної особи-нерезидента відповідно до законодавства країни її місцезнаходження, засвідчену нотаріально, а представництво іноземного банку - копію легалізованого або засвідченого шляхом проставлення апостиля положення про представництво іноземного банку, засвідчену нотаріально.

{Абзац четвертий пункту 15.2 глави 15 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 833 від 27.11.2015№ 133 від 18.12.2017}

Іноземне представництво, яке використовує найману працю і відповідно до законодавства України є платником єдиного внеску, додатково до вищезазначеного переліку документів має подати копію документа, що підтверджує взяття іноземного представництва на облік в органі Пенсійного фонду України. Інформацію про те, що іноземне представництво не використовує найману працю і не є платником єдиного внеску, клієнт зобов'язаний зазначити в договорі або довідці за довільною формою. Ця довідка має бути засвідчена підписом керівника і відбитком печатки (за наявності) іноземного представництва.

{Абзац п'ятий пункту 15.2 глави 15 в редакції Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 221 від 09.04.2015}

Іноземне представництво, яке відповідно до законодавства України зобов'язане сплачувати податки і збори, додатково до вищезазначеного переліку документів має подати копію документа, що підтверджує взяття іноземного представництва на облік відповідним контролюючим органом, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку. Інформацію про те, що іноземне представництво не є платником податків і зборів, клієнт обов'язково має зазначити в договорі або довідці за довільною формою. Ця довідка має бути засвідчена підписом керівника і відбитком печатки (за наявності) іноземного представництва.

{Пункт 15.2 глави 15 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 236 від 26.06.2006; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 221 від 09.04.2015}

{Абзац сьомий пункту 15.2 глави 15 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

15.3. Якщо іноземне представництво вже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється на підставі договору банківського вкладу.

{Пункт 15.3 глави 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

15.4. Кошти на вкладні (депозитні) рахунки іноземного представництва перераховуються з поточного рахунку, відкритого в уповноваженому банку. Кошти з вкладного (депозитного) рахунку іноземного представництва повертаються на поточний рахунок цього представництва.

За вкладним (депозитним) рахунком іноземного представництва можуть проводитися лише операції, пов'язані з реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави.

{Абзац другий пункту 15.4 глави 15 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт 15.4 глави 15 в редакції Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

15.5. Нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом) іноземного представництва відповідно до умов договору банківського вкладу можуть перераховуватися на поточний рахунок або зараховуватися на поповнення вкладу (депозиту).

{Пункт 15.5 глави 15 в редакції Постанови Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

16. Порядок відкриття рахунків нерезидентам-інвесторам і використання коштів за цими рахунками

16.1. Відкриття інвестиційного рахунку в національній або іноземній валюті здійснюється в такому порядку.

{Абзац перший пункту 16.1 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

Особи (особа), які (яка) відкривають рахунок, мають:

пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку) за переліком, визначеним цією главою Інструкції.

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію нерезидента-інвестора та ідентифікацію і верифікацію осіб (особи), уповноважених від його імені розпоряджатися інвестиційним рахунком.

{Абзац п'ятий пункту 16.1 глави 16 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 833 від 27.11.2015}

Між банком та особою, уповноваженою нерезидентом-інвестором, укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.

16.2. Для відкриття інвестиційного рахунку в національній або іноземній валюті розпорядники рахунку особисто подають до уповноваженого банку такі документи:

{Абзац перший пункту 16.2 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

заяву про відкриття поточного рахунку (додаток 2 або 6). У заяві в рядку "Додаткова інформація" обов'язково зазначається, що рахунок відкривається з метою здійснення інвестиції в Україну;

копію легалізованого або засвідченого шляхом проставлення апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру/реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи/документа, що свідчить про реєстрацію юридичної особи відповідно до законодавства країни її місцезнаходження, засвідчену нотаріально. Від іноземного інвестора - фізичної особи цей документ не вимагається;

{Абзац третій пункту 16.2 глави 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

копію легалізованої або засвідченої шляхом проставлення апостиля довіреності на ім'я особи, яка має право відкривати рахунок/документа, що підтверджує повноваження особи, яка має право відкривати рахунок без довіреності, засвідчену нотаріально. У разі видачі іноземним інвестором такої довіреності на території України подається копія цієї довіреності, засвідчена нотаріально. Якщо рахунок відкривається особисто іноземним інвестором - фізичною особою, то цей документ не вимагається;

{Абзац четвертий пункту 16.2 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 158 від 23.03.2009№ 133 від 18.12.2017}

картку із зразками підписів нерезидента-інвестора, засвідчену нотаріально і складену відповідно до глави 18 цієї Інструкції.

{Абзац п'ятий пункту 16.2 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

{Абзац шостий пункту 16.2 глави 16 виключено на підставі Постанови Національного банку № 221 від 09.04.2015}

16.3. На інвестиційний рахунок у національній валюті зараховуються такі кошти:

одержані від продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, що вносяться як іноземна інвестиція відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну;

доходи, прибутки та інші кошти, одержані нерезидентом-інвестором від здійснення інвестицій в Україну, у тому числі від спільної діяльності без створення юридичної особи;

повернуті внаслідок часткового або повного припинення нерезидентом інвестицій в Україну відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну;

повернуті з власного рахунку умовного зберігання (ескроу);

{Пункт 16.3 глави 16 доповнено новим абзацом п'ятим згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

перераховані з власного поточного (у тому числі інвестиційного) рахунку, відкритого в уповноваженому банку України;

перераховані з власного вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в уповноваженому банку України в порядку, установленому цією главою;

перераховані з вкладного (депозитного) рахунку іншого нерезидента-інвестора - юридичної особи, відкритого в уповноваженому банку України, у зв'язку з відступленням цим нерезидентом на користь власника інвестиційного рахунку прав вимоги за договором банківського вкладу щодо виплати грошової суми (вкладу) та процентів на неї;

{Пункт 16.3 глави 16 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 403 від 22.11.2016; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

у сумі процентів, нарахованих за залишками коштів на власному інвестиційному рахунку;

раніше помилково перераховані інвестором з цього рахунку. Зазначені кошти зараховуються на рахунок інвестора в сумі, що не перевищує раніше перераховану.

{Пункт 16.3 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 110 від 04.04.2005№ 280 від 10.08.2005, в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

16.4. З інвестиційного рахунку в національній валюті за дорученням власника рахунку проводяться такі операції:

здійснення інвестицій в Україну (уключаючи реінвестиції) відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну;

розрахунки за купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою;

розрахунки з митними, податковими та іншими органами у випадках, передбачених законодавством України;

розрахунки з резидентами (професійними учасниками фондового ринку, суб'єктами оціночної діяльності, нотаріусами, повіреними, комісіонерами тощо) за товари (продукцію, послуги, роботи), що пов'язані зі здійсненням/поверненням іноземних інвестицій, у тому числі з утриманням (обслуговуванням) об'єктів іноземного інвестування;

{Пункт 16.4 глави 16 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009; в редакції Постанови Національного банку № 346 від 14.06.2016}

перерахування коштів на власний вкладний (депозитний) рахунок, відкритий в уповноваженому банку України в порядку, установленому цією главою;

{Абзац шостий пункту 16.4 глави 16 в редакції Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

сплата послуг уповноваженому банку, який обслуговує рахунок (у порядку, визначеному законодавством України);

{Абзац восьмий пункту 16.4 глави 16 виключено на підставі Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

перерахування коштів на власний поточний (у тому числі інвестиційний) рахунок, відкритий в уповноваженому банку України;

{Абзац пункту 16.4 глави 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 225 від 31.03.2016}

перерахування коштів на власний рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий в уповноваженому банку України;

{Пункт 16.4 глави 16 доповнено новим абзацом дев'ятим згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

повернення помилково отриманих коштів. Зазначені кошти перераховуються з цього рахунку в сумі, що не перевищує раніше отриману.

{Абзац одинадцятий пункту 16.4 глави 16 виключено на підставі Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

{Пункт 16.4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 110 від 04.04.2005, в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

16.5. На інвестиційний рахунок в іноземній валюті зараховуються такі кошти:

перераховані з-за кордону для здійснення інвестицій в Україну відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну;

перераховані з іншого власного поточного (у тому числі інвестиційного) рахунку, відкритого в уповноваженому банку України;

у сумі процентів, нарахованих за залишками коштів на власному інвестиційному рахунку;

доходи, прибутки та інші кошти, одержані нерезидентом-інвестором від здійснення інвестицій в Україну, у тому числі від спільної діяльності без створення юридичної особи;

повернуті з власного вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в уповноваженому банку України в порядку, установленому цією главою;

перераховані з вкладного (депозитного) рахунку іншого нерезидента-інвестора - юридичної особи, відкритого в уповноваженому банку України, у зв'язку з відступленням цим нерезидентом на користь власника інвестиційного рахунку прав вимоги за договором банківського вкладу щодо виплати грошової суми (вкладу) та процентів на неї;

{Пункт 16.5 глави 16 доповнено новим абзацом сьомим згідно з Постановою Національного банку № 403 від 22.11.2016; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Абзац сьомий пункту 16.5 глави 16 виключено на підставі Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

раніше помилково перераховані інвестором з цього рахунку. Зазначені кошти зараховуються на рахунок інвестора в сумі, що не перевищує раніше перераховану;

повернуті внаслідок часткового або повного припинення нерезидентом здійснення інвестицій в Україну;

валюта, куплена уповноваженим банком України на міжбанківському валютному ринку України у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою;

{Абзац пункту 16.5 глави 16 виключено на підставі Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

повернуті з власного рахунку умовного зберігання (ескроу).

{Пункт 16.5 глави 16 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

{Пункт 16.5 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 110 від 04.04.2005№ 280 від 10.08.2005, в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

16.6. З інвестиційного рахунку в іноземній валюті за дорученням власника рахунку проводяться такі операції:

здійснення інвестицій в Україну (уключаючи реінвестиції) відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну;

розрахунки з митними органами у випадках, передбачених законодавством України;

пер��рахування на власні рахунки за кордон доходів, прибутків та інших коштів, отриманих від здійснення інвестицій в Україну, а також суми інвестиції в разі її припинення та коштів, повернутих з вкладних (депозитних) рахунків, відкритих в уповноважених банках України в порядку, установленому цією главою;

{Абзац четвертий пункту 16.6 глави 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

повернення за кордон коштів, не використаних для здійснення іноземних інвестицій в Україну. Зазначені кошти перераховуються за межі України на рахунок, з якого вони надійшли, або на інший власний рахунок нерезидента-інвестора в сумі, що не перевищує раніше отриману;

{Пункт 16.6 глави 16 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

{Абзац шостий пункту 16.6 глави 16 виключено на підставі Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

перерахування коштів на власний поточний (у тому числі інвестиційний) рахунок, відкритий в уповноваженому банку України;

{Абзац шостий пункту 16.6 глави 16 в редакції Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

перерахування коштів на власний вкладний (депозитний) рахунок, відкритий в уповноваженому банку України в порядку, установленому цією главою;

{Абзац восьмий пункту 16.6 глави 16 виключено на підставі Постанови Національного банку № 8 від 09.02.2017}

продаж на міжбанківському валютному ринку України з метою подальшого зарахування на інвестиційний рахунок нерезидента-інвестора в національній валюті для здійснення інвестицій в Україну;

повернення помилково отриманих коштів. Зазначені кошти перераховуються з цього рахунку в сумі, що не перевищує раніше отриману;

{Абзац одинадцятий пункту 16.6 глави 16 виключено на підставі Постанови Національного банку № 572 від 22.12.2010}

перерахування коштів на власний рахунок умовного зберігання (ескроу) в іноземній валюті з метою проведення розрахунків з резидентом/нерезидентом-інвестором з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють питання здійснення іноземних інвестицій в Україну.

{Пункт 16.6 глави 16 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

{Пункт 16.6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 110 від 04.04.2005, в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

16.7. Для забезпечення таких видів діяльності, як виробнича кооперація, спільне виробництво та інших видів спільної діяльності за участю нерезидентів-інвесторів, які здійснюються на підставі договорів (контрактів) без утворення юридичної особи, у банку відкривається поточний рахунок у національній або іноземній валюті для ведення обліку коштів за цими договорами (контрактами) на підставі таких документів:

заяви про відкриття поточного рахунку (додаток 2), засвідченої підписом особи, якій на підставі довіреності надано право розпорядчого підпису під час проведення операцій за цим рахунком;

копії договору (контракту) про ведення спільної діяльності, засвідченої нотаріально;

копії документа про реєстрацію договору (контракту) про ведення спільної діяльності, засвідченої нотаріально або органом, що видав цей документ;

копії легалізованого або засвідченого шляхом проставлення апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру/реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи/документа, що свідчить про реєстрацію юридичної особи відповідно до законодавства країни її місцезнаходження, засвідченої нотаріально (для нерезидента-інвестора). Якщо нерезидентом-інвестором є фізична особа, то цей документ не вимагається;

{Абзац п'ятий пункту 16.7 глави 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

копії документа, що підтверджує взяття на облік в контролюючому органі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, засвідченої органом, що видав документ, нотаріально або підписом уповноваженого працівника банку;

рішення учасників договору про визначення осіб, яким надається право розпорядчого підпису під час проведення операцій за цим рахунком, що оформляється у формі довіреності;

картки із зразками підписів (додаток 3).

{Абзац восьмий пункту 16.7 глави 16 в редакції Постанови Національного банку № 221 від 09.04.2015}

Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію осіб, які мають право розпоряджатися рахунком.

{Абзац дев'ятий пункту 16.7 глави 16 в редакції Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

16.8. Зарахування та списання коштів з поточних рахунків, що відкриваються для забезпечення таких видів діяльності, як виробнича кооперація, спільне виробництво та інші види спільної діяльності за участю нерезидентів-інвесторів без створення юридичної особи, має здійснюватися виключно на цілі, передбачені договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, уключаючи і розподіл прибутків між сторонами угоди (контракту) з урахуванням вимог законодавства України.

Якщо виникає потреба продажу іноземної валюти з метою забезпечення цього виду діяльності в Україні, учасники спільної діяльності можуть здійснити на міжбанківському валютному ринку України продаж іноземної валюти з рахунку спільної діяльності в іноземній валюті для подальшого зарахування коштів у гривнях на рахунок спільної діяльності в національній валюті.

{Пункт 16.8 доповнено абзацом другим згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

16.9. Після завершення розподілу належних сторонам коштів та/або строку дії договору (контракту) про спільну інвестиційну діяльність зазначені кошти перераховуються:

у національній валюті - на поточні рахунки резидентів та/або інвестиційні рахунки нерезидентів-інвесторів у національній валюті;

{Абзац другий пункту 16.9 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

в іноземній валюті - на поточні рахунки резидентів та/або інвестиційні рахунки нерезидентів-інвесторів в іноземній валюті, а також на рахунки нерезидентів-інвесторів у банках за кордоном.

{Абзац третій пункту 16.9 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

16.10. Нерезидент-інвестор - юридична особа може відкрити вкладний (депозитний) рахунок у банку, у якому йому відкрито інвестиційний рахунок, на підставі укладеного договору банківського вкладу.

{Пункт 16.10 глави 16 в редакції Постанов Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 572 від 22.12.2010}

16.11. Якщо нерезидент-інвестор - юридична особа не має в цьому уповноваженому банку рахунків, то відкриття йому вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку.

Особа, яка від імені нерезидента-інвестора - юридичної особи відкриває рахунок, має:

пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізична особа-резидент додатково пред'являє документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку) за переліком, визначеним цим пунктом Інструкції.

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію нерезидента-інвестора - юридичної особи та ідентифікацію і верифікацію особи, уповноваженої від його імені відкривати вкладний (депозитний) рахунок.

{Абзац п'ятий пункту 16.11 глави 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Між банком та особою, яка від імені нерезидента-інвестора - юридичної особи відкриває вкладний (депозитний) рахунок, укладається в письмовій формі договір банківського вкладу.

Для відкриття вкладного (депозитного) рахунку нерезиденту-інвестору - юридичній особі потрібно подати такі документи:

копію легалізованого або засвідченого шляхом проставлення апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру/реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи/документа, що свідчить про реєстрацію юридичної особи відповідно до законодавства країни її місцезнаходження, засвідчену нотаріально;

{Абзац восьмий пункту 16.11 глави 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010; в редакції Постанови Національного банку № 133 від 18.12.2017}

копію легалізованої або засвідченої шляхом проставлення апостиля довіреності на ім'я особи, яка має право відкривати рахунок/документа, що підтверджує повноваження особи, яка має право відкривати рахунок без довіреності, засвідчену нотаріально.

{Абзац дев'ятий пункту 16.11 глави 16 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 572 від 22.12.2010; в редакції Постанови Національного банку № 133 від 18.12.2017}

{Абзац десятий пункту 16.11 виключено на підставі Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

{Абзац десятий пункту 16.11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 712 від 06.11.2014}

{Пункт 16.11 глави 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

16.12. Кошти на вкладні (депозитні) рахунки нерезидентів-інвесторів - юридичних осіб можуть надходити з їх власних інвестиційних рахунків та з їх рахунків за кордоном. Кошти з цих рахунків повертаються на власні інвестиційні рахунки нерезидентів-інвесторів - юридичних осіб та на їх рахунки за кордоном.

За вкладним (депозитним) рахунком нерезидента-інвестора - юридичної особи можуть проводитися операції (за умови дотримання вимог, установлених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок здійснення іноземних інвестицій в Україну), пов'язані з:

{Пункт 16.12 глави 16 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011; в редакції Постанови Національного банку № 403 від 22.11.2016}

відступленням власником такого рахунку на користь іншого нерезидента-інвестора прав вимоги за договором банківського вкладу щодо виплати грошової суми (вкладу) та процентів на неї. У такому випадку кошти з вкладного (депозитного) рахунку перераховуються на інвестиційний рахунок нерезидента-інвестора, якому були відступлені відповідні права вимоги за договором банківського вкладу;

{Абзац пункту 16.12 глави 16 в редакції Постанови Національного банку № 403 від 22.11.2016; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави.

{Абзац пункту 16.12 глави 16 в редакції Постанови Національного банку № 403 від 22.11.2016; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом) нерезидента-інвестора - юридичної особи відповідно до умов договору банківського вкладу можуть перераховуватися на інвестиційний рахунок або зараховуватися на поповнення вкладу (депозиту), або перераховуватися за кордон.

{Пункт 16.2 глави 16 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 236 від 26.06.2006}

{Пункт 16.12 в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 572 від 22.12.2010}

16.13. Особливості функціонування поточних рахунків нерезидентів-інвесторів та особливості розміщення нерезидентами-інвесторами коштів на вкладних (депозитних) рахунках можуть визначатися нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну.

{Главу 16 доповнено пунктом 16.13 згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

17. Порядок відкриття і закриття рахунків виборчих фондів та фонду референдуму

{Назва глави із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 189 від 03.06.2013}

17.1. Банки відкривають за відповідними балансовими рахунками накопичувальний та поточні рахунки виборчого фонду кандидата на пост Президента України згідно із Законом України "Про вибори Президента України", накопичувальний та поточні рахунки виборчого фонду партії, кандидати в народні депутати України від якої зареєстровані в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі (далі - виборчий фонд партії), поточний рахунок виборчого фонду кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі згідно із Законом України "Про вибори народних депутатів України", накопичувальний та поточні рахунки виборчих фондів місцевої організації партії, кандидати в депутати від якої зареєстровані в багатомандатних виборчих округах, поточний рахунок виборчого фонду кандидата в депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости згідно із Законом України "Про місцеві вибори" накопичувальний та поточні рахунки фонду референдуму ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму (далі - ініціативна група) згідно із Законом України"Про всеукраїнський референдум".

{Абзац перший пункту 17.1 глави 17 в редакції Постанови Національного банку № 273 від 26.06.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 189 від 03.06.2013№ 571 від 01.09.2015}

Зазначені в цьому пункті рахунки відкриваються лише в національній валюті.

Банк зобов'язаний з метою здійснення ідентифікації партії/місцевої організації партії під час відкриття рахунків виборчого фонду отримувати відомості, що містяться про неї в Єдиному державному реєстрі, у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів, у яких зазначені дані про взяття на облік у контролюючих органах як платника податків. Банк зберігає отримані з Єдиного державного реєстру відомості про партію/місцеву організацію партії в порядку, визначеному внутрішніми положеннями банку.

{Пункт 17.1 глави 17 доповнено новим абзацом третім згідно з Постановою Національного банку № 571 від 01.09.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 346 від 14.06.2016}

Банк у разі відкриття рахунку виборчого фонду особі, зазначеній в абзаці першому цього пункту, її представником здійснює ідентифікацію та верифікацію цього представника на підставі таких документів:

{Абзац четвертий пункту 17.1 глави 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 571 від 01.09.2015}

паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

документа, виданого відповідним контролюючим органом, що засвідчує його реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Банк здійснює ідентифікацію та верифікацію представника, який відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і офіційно повідомив про це відповідний контролюючий орган, на підставі його паспорта з відміткою про наявність у нього права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта /із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії/на якому проставлено слово "відмова".

{Абзац пункту 17.1 глави 17 в редакції Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 571 від 01.09.2015 ; № 8 від 09.02.2017}

Представник обов'язково має пред'явити документ, що підтверджує його повноваження.

Розпорядник рахунку, призначений ініціативною групою, відкриває рахунок фонду референдуму.

{Пункт 17.1 глави 17 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 189 від 03.06.2013}

Розпорядник рахунку зобов'язаний пред'явити банку такі документи:

паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує його реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

документ, що підтверджує його повноваження.

Розпорядник, який відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і офіційно повідомив про це відповідний контролюючий орган, пред'являє паспорт з відміткою про наявність у нього права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта /із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії/на якому проставлено слово "відмова".

{Абзац пункту 17.1 глави 17 в редакції Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

17.2. Кандидат на пост Президента України відкриває один накопичувальний рахунок власного виборчого фонду в банку України в місті Києві та не більше одного поточного рахунку в банку в межах територіального виборчого округу.

{Абзац перший пункту 17.2 глави 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 346 від 14.06.2016}

Партія, кандидати в народні депутати України від якої зареєстровані в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, відкриває один накопичувальний рахунок виборчого фонду партії в банку України в місті Києві та не більше одного поточного рахунку в банку на території одного одномандатного виборчого округу.

Кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі відкриває один поточний рахунок власного виборчого фонду в банку України за місцезнаходженням окружної виборчої комісії.

Місцева організація партії, кандидати в депутати від якої зареєстровані в багатомандатних виборчих округах, відкриває один накопичувальний рахунок власного виборчого фонду в банку за власним вибором у межах відповідного багатомандатного виборчого округу та поточні рахунки виборчого фонду місцевої організації партії з розрахунку не більше одного поточного рахунку для одного територіального виборчого округу.

{Абзац пункту 17.2 глави 17 в редакції Постанови Національного банку № 571 від 01.09.2015}

Кандидат у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидат на посаду сільського, селищного, міського голови, старости відкриває поточний рахунок власного виборчого фонду в банку за власним вибором у межах відповідного одномандатного, єдиного одномандатного виборчого округу.

{Абзац пункту 17.2 глави 17 в редакції Постанови Національного банку № 571 від 01.09.2015}

Ініціативна група відкриває один накопичувальний рахунок свого фонду референдуму в установі банку України в місті Києві, яку визначає на свій розсуд, та не більше одного поточного рахунку в банку на території одного територіального округу референдуму. Один поточний рахунок фонду референдуму може обслуговувати декілька територіальних округів референдуму;

{Пункт 17.2 глави 17 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 189 від 03.06.2013}

{Пункт 17.2 глави 17 в редакції Постанови Національного банку № 273 від 26.06.2012}

17.3. Банк відкриває накопичувальний рахунок виборчого фонду кандидата на пост Президента України на підставі таких документів:

заяви про відкриття рахунку (додаток 8);

копії рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію кандидата на пост Президента України, засвідченої Центральною виборчою комісією;

паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, кандидата;

документа, виданого контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків кандидата;

картки із зразками підписів (додаток 9), яка має містити зразки підписів не більше двох розпорядників накопичувального рахунку, які мають виключне право на розпорядження згідно із законодавством України коштами, що надходять на накопичувальний рахунок. Зразки підписів розпорядників накопичувального рахунку засвідчуються в нотаріальному порядку.

Банк відкриває поточний рахунок виборчого фонду кандидата на пост Президента України на підставі таких документів:

заяви про відкриття рахунку (додаток 8);

довідки банку про відкриття накопичувального рахунку виборчого фонду кандидата на пост Президента України в довільній формі, яка має містити такі основні реквізити: прізвище, ім'я, по батькові кандидата, якому відкрито накопичувальний рахунок; номер накопичувального рахунку; найменування та код банку, у якому відкрито накопичувальний рахунок;

паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, кандидата;

документа, виданого контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків кандидата;

картки із зразками підписів (додаток 9), яка має містити зразок підпису розпорядника поточного рахунку виборчого фонду кандидата на пост Президента України у відповідному територіальному окрузі, який має виключне право на розпорядження коштами з відповідного поточного рахунку виборчого фонду кандидата на пост Президента України. Зразок підпису розпорядника поточного рахунку засвідчується в нотаріальному порядку.

17.4. Банк відкриває накопичувальний рахунок виборчого фонду партії на підставі таких документів:

заяви про відкриття рахунку (додаток 10);

копії рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, уключених до виборчого списку партії, засвідченої Центральною виборчою комісією;

{Абзац четвертий пункту 17.4 глави 17 виключено на підставі Постанови Національного банку № 346 від 14.06.2016}

{Абзац пункту 17.4 глави 17 виключено на підставі Постанови Національного банку № 571 від 01.09.2015}

картки із зразками підписів (додаток 11), яка має містити зразки підписів не більше двох розпорядників накопичувального рахунку виборчого фонду партії. Зразки підписів розпорядників накопичувального рахунку засвідчуються в нотаріальному порядку.

{Абзац четвертий пункту 17.4 глави 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Банк відкриває поточний рахунок виборчого фонду партії на підставі таких документів:

заяви про відкриття рахунку (додаток 10);

довідки банку про відкриття накопичувального рахунку виборчого фонду партії в довільній формі, яка має містити такі основні реквізити: повне найменування партії, якій відкрито накопичувальний рахунок; номер накопичувального рахунку; найменування та код банку, у якому відкрито накопичувальний рахунок;

{Абзац сьомий пункту 17.4 глави 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 346 від 14.06.2016}

{Абзац восьмий пункту 17.4 глави 17 виключено на підставі Постанови Національного банку № 346 від 14.06.2016}

{Абзац пункту 17.4 глави 17 виключено на підставі Постанови Національного банку № 571 від 01.09.2015}

картки із зразками підписів (додаток 11), яка має містити зразок підпису розпорядника поточного рахунку виборчого фонду партії у відповідному одномандатному виборчому окрузі. Зразок підпису розпорядника поточного рахунку засвідчується в нотаріальному порядку.

{Абзац восьмий пункту 17.4 глави 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт 17.4 глави 17 в редакції Постанови Національного банку № 273 від 26.06.2012}

17.5. Банк відкриває накопичувальний рахунок виборчого фонду місцевої організації партії, кандидати у депутати від якої зареєстровані в багатомандатному виборчому окрузі, на підставі таких документів:

заяви про відкриття рахунку (додаток 10);

копії рішення територіальної виборчої комісії про реєстрацію кандидатів у депутати, включених до виборчого списку від місцевої організації партії, засвідченої територіальною виборчою комісією;

{Абзац четвертий пункту 17.5 глави 17 виключено на підставі Постанови Національного банку № 346 від 14.06.2016}

картки із зразками підписів (додаток 11), яка має містити зразки підписів не більше двох розпорядників накопичувального рахунку виборчого фонду місцевої організації партії - з числа кандидатів у депутати, включених до її виборчого списку, або уповноважених осіб у багатомандатному виборчому окрузі. Зразки підписів розпорядників накопичувального рахунку засвідчуються в нотаріальному порядку.

{Абзац четвертий пункту 17.5 глави 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Банк відкриває поточний рахунок виборчого фонду місцевої організації партії, кандидати у депутати від якої зареєстровані в багатомандатному виборчому окрузі, на підставі таких документів:

заяви про відкриття рахунку (додаток 10);

довідки банку про відкриття накопичувального рахунку виборчого фонду місцевої організації партії в довільній формі, яка має містити такі основні реквізити: повне найменування місцевої організації партії, якій відкрито накопичувальний рахунок; номер накопичувального рахунку; найменування та код банку, у якому відкрито накопичувальний рахунок;

{Абзац сьомий пункту 17.5 глави 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 346 від 14.06.2016}

{Абзац восьмий пункту 17.5 глави 17 виключено на підставі Постанови Національного банку № 346 від 14.06.2016}

картки із зразками підписів (додаток 11), яка має містити зразок підпису розпорядника поточного рахунку виборчого фонду місцевої організації партії - з числа кандидатів у депутати, включених до її виборчого списку, або уповноважених осіб у багатомандатному, територіальних виборчих округах. Зразок підпису розпорядника поточного рахунку засвідчується в нотаріальному порядку.

{Пункт 17.5 глави 17 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 273 від 26.06.2012№ 389 від 09.11.2011; в редакції Постанови Національного банку № 571 від 01.09.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

17.6. Банк відкриває поточний рахунок виборчого фонду кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі, кандидата у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости (далі у цьому пункті - кандидат) на підставі таких документів:

{Абзац перший пункту 17.6 глави 17 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 273 від 26.06.2012№ 571 від 01.09.2015}

заяви про відкриття рахунку (додаток 8);

копії рішення Центральної виборчої комісії/територіальної виборчої комісії про реєстрацію відповідного кандидата, засвідченої Центральною виборчою комісією/територіальною виборчою комісією;

{Абзац третій пункту 17.6 глави 17 в редакції Постанови Національного банку № 273 від 26.06.2012}

паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, кандидата;

документа, виданого контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків кандидата;

картки із зразками підписів (додаток 9). У картку із зразками підписів виборчого фонду кандидата включається зразок підпису одного розпорядника виборчого фонду кандидата. Зразок підпису розпорядника поточного рахунку засвідчується в нотаріальному порядку.

17.7. Банк відкриває накопичувальний рахунок фонду референдуму ініціативної групи на підставі таких документів:

заяви про відкриття рахунку (додаток 12);

копії рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію ініціативної групи;

картки із зразками підписів (додаток 13), яка має містити зразок підпису розпорядника накопичувального рахунку фонду референдуму ініціативної групи. Зразок підпису розпорядника накопичувального рахунку засвідчується в нотаріальному порядку.

Банк відкриває поточний рахунок фонду референдуму ініціативної групи на підставі таких документів:

заяви про відкриття рахунку (додаток 12);

довідки банку про відкриття накопичувального рахунку фонду референдуму ініціативної групи в довільній формі, яка має містити такі основні реквізити: ініціативна група, якій відкрито накопичувальний рахунок; номер накопичувального рахунку; найменування та код банку, у якому відкрито накопичувальний рахунок;

картки із зразками підписів (додаток 13), яка має містити зразок підпису розпорядника поточного рахунку фонду референдуму ініціативної групи. Зразок підпису розпорядника поточного рахунку засвідчуються в нотаріальному порядку.

{Главу 17 доповнено новим пунктом 17.7 згідно з Постановою Національного банку № 189 від 03.06.2013}

17.8. Банк не пізніше наступного робочого дня після дня відкриття рахунку виборчого фонду кандидата на пост Президента України повідомляє Центральну виборчу комісію та Національне агентство з питань запобігання корупції про відкриття рахунку та його реквізити.

{Абзац перший пункту 17.8 глави 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 346 від 14.06.2016}

Банк не пізніше наступного робочого дня після дня відкриття рахунку виборчого фонду партії, кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі повідомляє відповідно Центральну виборчу комісію, окружну виборчу комісію та Національне агентство з питань запобігання корупції про відкриття рахунку та його реквізити.

{Абзац другий пункту 17.8 глави 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 346 від 14.06.2016}

Банк не пізніше наступного робочого дня з дня відкриття рахунку виборчого фонду місцевої організації партії, кандидати в депутати від якої зареєстровані в багатомандатних виборчих округах, кандидата в депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости повідомляє територіальну виборчу комісію про відкриття рахунку та його реквізити.

{Пункт 17.8 глави 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 265 від 12.05.2014; в редакції Постанови Національного банку № 571 від 01.09.2015}

17.9. Порядок формування виборчого фонду кандидата на пост Президента України та використання його коштів визначається Законом України "Про вибори Президента України".

Порядок формування виборчого фонду партії, кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі та використання його коштів визначається Законом України"Про вибори народних депутатів України".

{Абзац другий пункту глави 17 в редакції Постанови Національного банку № 273 від 26.06.2012}

Порядок формування виборчого фонду місцевої організації партії, кандидати в депутати від якої зареєстровані в багатомандатному виборчому окрузі, кандидата у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости та використання його коштів визначається Законом України "Про місцеві вибори".

{Абзац третій пункту 17.9 глави 17 в редакції Постанови Національного банку № 571 від 01.09.2015}

Порядок формування фонду референдуму ініціативної групи та використання його коштів визначається Законом України "Про всеукраїнський референдум";

{Пункт 17.9 глави 17 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного ��анку № 189 від 03.06.2013}

17.10. Банк закриває рахунки виборчого фонду кандидата на пост Президента України на п'ятнадцятий календарний день після дня офіційного оголошення Центральною виборчою комісією результатів виборів, а для кандидатів на пост Президента України, не включених до виборчого бюлетеня для повторного голосування, - з дня опублікування рішення про призначення повторного голосування.

{Абзац перший пункту 17.10 глави 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 265 від 12.05.2014}

Банк закриває рахунки виборчого фонду партії на п'ятнадцятий календарний день з дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів народних депутатів України.

{Абзац пункту глави 17 в редакції Постанови Національного банку № 273 від 26.06.2012}

Банк закриває рахунок виборчого фонду кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі на третій календарний день з дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів народних депутатів України у відповідному одномандатному виборчому окрузі.

{Абзац пункту глави 17 в редакції Постанови Національного банку № 273 від 26.06.2012}

Банк закриває рахунок виборчого фонду місцевої організації партії, кандидати в депутати від якої зареєстровані в багатомандатному виборчому окрузі, кандидата у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости на шістнадцятий день після дня офіційного оприлюднення результатів відповідних місцевих виборів.

{Абзац четвертий пункту 17.10 глави 17 в редакції Постанови Національного банку № 571 від 01.09.2015}

Банк закриває рахунки фонду референдуму ініціативної групи на п'ятнадцятий календарний день з дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів всеукраїнського референдуму. У разі припинення здійснення ініціативною групою ініціативи щодо проведення всеукраїнського референдуму банк закриває рахунки фонду референдуму ініціативної групи на сьомий календарний день з дня оприлюднення відповідного рішення Центральною виборчою комісією.

{Пункт 17.10 глави 17 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 189 від 03.06.2013}

{Глава 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 295 від 23.06.2004, в редакції Постанов Національного банку № 419 від 10.11.2005№ 421 від 10.09.2010, із змінами внесеними згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011}

18. Картки із зразками підписів

18.1. Усі юридичні особи незалежно від форм власності та їх відокремлені підрозділи подають картку із зразками підписів [додаток 3 (далі - картка)]. У картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України та установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів.

{Пункт 18.1 глави 18 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 221 від 09.04.2015№ 833 від 27.11.2015№ 106 від 25.10.2017}

18.2. Право першого підпису належить першому керівнику юридичної особи, якій відкривається рахунок, а також іншим уповноваженим на це особам.

Право другого підпису належить головному бухгалтеру або особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, чи іншим уповноваженим на це особам.

{Абзац другий пункту 18.2 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

18.3. Особи, які мають право першого та другого підпису, зазначаються в картці під час її складання.

Якщо в картці зразок підпису першого керівника юридичної особи не наведено, то банк має право витребувати письмове підтвердження про надання права іншим особам розпоряджатися рахунком, засвідчене підписом першого керівника юридичної особи, якщо документами, якими підтверджуються повноваження осіб, підписи яких включені до картки, таке право не підтверджується.

{Абзац другий пункту 18.3 глави 18 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 110 від 04.04.2005№ 221 від 09.04.2015№ 106 від 25.10.2017}

18.4. Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, які користуються правом другого підпису.

Право другого підпису не може бути надано особам, які користуються правом першого підпису.

{Пункт 18.4 глави 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

18.5. За рахунками юридичних осіб, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями, право другого підпису належить головному бухгалтеру централізованої бухгалтерії та особам, ним уповноваженим.

18.6. За рахунками юридичних осіб і рахунками відокремлених підрозділів, у штатному розписі яких немає осіб, яким може бути надане право другого підпису, до банку подається засвідчена відповідно до вимог цієї Інструкції картка із зразками підписів осіб, яким належить право першого підпису. У цьому разі під час складання картки в графі, що призначена для зазначення посад осіб, які мають право другого підпису, робиться напис про те, що в штатному розписі немає таких осіб.

{Пункт 18.6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005}

18.7.{Абзац перший пункту 18.7 глави 18 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

У разі отримання банком інформації про зміну місцезнаходження/місця проживання суб'єкта господарювання та підтвердження банком відповідності цієї інформації відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі, банк уносить відповідні зміни про місцезнаходження/місце проживання клієнта в картку із зразками підписів (додаток 3)/картку із зразками підписів(додаток 5).

{Пункт 18.7 глави 18 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 346 від 14.06.2016}

{Пункт 18.7 глави 18 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 158 від 23.03.2009№ 389 від 09.11.2011}

{Пункт 18.8 глави 18 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт 18.9 глави 18 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт 18.10 глави 18 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

18.8. Справжність підписів представників юридичної особи в картці засвідчуються нотаріально або підписом першого керівника організації, якій клієнт адміністративно підпорядкований. У населених пунктах, де немає нотаріусів, справжність підписів представників юридичної особи в картці засвідчується уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

{Абзац перший пункту 18.8 глави 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України, визначені Указом Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", подають картки, у яких справжність підписів їх представників засвідчено підписами керівників і головних бухгалтерів цих органів.

{Пункт глави 18 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

18.9. Справжність підписів представників юридичної особи у картці посвідчується написом нотаріуса за формою, установленою нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України.

{Абзац перший пункту глави 18 в редакції Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

Справжність підписів осіб, зазначених у картці, може бути засвідчена нотаріусом іноземної держави та легалізована в консульській установі України або засвідчена шляхом проставлення апостиля. У цьому разі застосовується форма посвідчувального напису нотаріуса іноземної держави.

{Абзац другий пункту глави 18 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 158 від 23.03.2009№ 212 від 06.06.2013}

18.10. У разі заміни або доповнення хоча б одного з підписів подається нова картка із зразками підписів усіх осіб, які мають право першого або другого підпису, засвідчена в установленому порядку.

Якщо в новій картці, що подається в разі заміни або доповнення підписів, підписи першого керівника та головного бухгалтера юридичної особи або відокремленого підрозділу залишаються колишні, то додатково засвідчувати таку картку не потрібно. Вона приймається за дозвільним написом головного бухгалтера банку або іншого уповноваженого на це працівника банку після звіряння ним підписів керівника та головного бухгалтера, які підписали картку, із зразками їх підписів на картці, що замінюється. Стара картка зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

{Пункт 18.11 глави 18 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

18.11. У разі призначення тимчасово виконуючого обов'язки першого керівника або головного бухгалтера нова картка не складається, а додатково подається тимчасова картка тільки із зразком підпису особи, яка тимчасово виконує обов'язки першого керівника чи головного бухгалтера, засвідчена у порядку, установленому пунктом 18.8 цієї Інструкції.

{Пункт глави 18 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 158 від 23.03.2009№ 106 від 25.10.2017}

18.12. У разі тимчасового надання особі права першого або другого підпису, а також у разі тимчасової заміни однієї з осіб, уповноважених першим керівником, нова картка не складається, а додатково подається картка тільки із зразком підпису тимчасово уповноваженої особи із зазначенням строку її дії і копія відповідного документа (протоколу, наказу тощо), що підтверджує ці повноваження.

{Абзац перший пункту із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005}

Ця тимчасова картка засвідчується підписом першого керівника та головного бухгалтера і додаткового засвідчення не потребує.

{Абзац другий пункту глави 18 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 221 від 09.04.2015№ 106 від 25.10.2017}

18.13 Картка, що подається під час відкриття нового поточного рахунку юридичної особи або нового поточного рахунку відокремленого підрозділу, які вже мають поточний рахунок у банку і право першого та другого підписів за новим рахунком надається усім особам, які мають право підпису за раніше відкритим рахунком, засвідчується головним бухгалтером банку або іншим уповноваженим на це працівником банку (після звіряння з раніше поданою карткою) і додаткового засвідчення не потребує.

Під час відкриття нового рахунку юридичній особі або відокремленому підрозділу у випадку, передбаченому пунктом 1.21 глави 1 цієї Інструкції, картка не подається.

{Пункт 18.13 глави 18 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005, в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

18.14. Фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, під час відкриття поточного рахунку подають картку із зразками підписів згідно з додатком 5 до цієї Інструкції, до якої включаються зразки підписів власника рахунку та/або його довірених осіб. Зразки підписів власника рахунку та/або його довірених осіб засвідчуються уповноваженою особою банку за умови їх особистої присутності та пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, і документа, виданого контролюючим органом, що свідчить про реєстрацію фізичної особи - резидента в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

{Абзац перший пункту глави 18 в редакції Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Абзац другий пункту 18.14 глави 18 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Абзац третій пункту 18.14 глави 18 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Заповнення картки із зразками підписів довіреною особою не припиняє дію карток із зразками підписів, що заповнені іншими особами (власником рахунку та/або довіреною особою).

{Пункт доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

У картці із зразками підписів на підставі документа, що підтверджує право розпорядження рахунком довіреною особою, у рядку "Інші відмітки" уповноважений працівник банку зазначає строк дії цієї картки. Якщо строк дії довіреності не встановлений, то в картці із зразками підписів, що заповнює довірена особа, у рядку "Інші відмітки" уповноважений працівник банку зазначає, що картка діє до припинення дії довіреності.

{Пункт доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

{Технічну помилку виправлено згідно з Листом Національного банку № 25-119/1690-9687 від 23.12.2003}

18.15. Під час відкриття нового рахунку фізичній особі-підприємцю та фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, у випадку, передбаченому пунктом 1.21 глави 1 цієї Інструкції, картка із зразками підписів не подається.

{Главу 18 доповнено новим пунктом 18.15 згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

18.16 У разі зміни рахунків клієнтів банку, викликаної реорганізацією банку, зміною місцезнаходження банку, яка призвела до зміни коду банку, або змінами в порядку обліку банками рахунків клієнтів, до картки уносяться відповідні зміни.

18.17. У разі відкриття поточного рахунку юридичною особою з наданням права розпорядження цим рахунком іншим юридичним особам у випадках, визначених законодавством України, кожною з юридичних осіб - розпорядників рахунку подається до банку картка із зразками підписів, складена за довільною формою із зазначенням таких обов'язкових реквізитів:

повного та скороченого найменування юридичної особи - власника рахунку, його коду за ЄДРПОУ і місцезнаходження;

{Абзац другий пункту глави 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

повного та скороченого найменування юридичної особи - розпорядника рахунку, його коду за ЄДРПОУ і місцезнаходження;

найменування та місцезнаходження банку, у якому відкривається рахунок, номера рахунку;

дозволу банку на прийняття зразків підписів, дати прийняття картки із зразками підписів.

У картку включаються зразки підписів уповноважених осіб юридичної особи - розпорядника рахунку, які мають право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів.

{Абзац шостий пункту глави 18 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 221 від 09.04.2015№ 106 від 25.10.2017}

Картка із зразками підписів має містити посвідчувальний напис нотаріуса відповідної форми.

{Абзац сьомий пункту глави 18 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 158 від 23.03.2009№ 389 від 09.11.2011}

{Главу 18 доповнено пунктом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

18.18. Картка із зразками підписів нерезидента-інвестора складається за довільною формою із зазначенням таких обов'язкових реквізитів:

для інвестора - юридичної особи - повного та скороченого найменування, його місцезнаходження, найменування та місцезнаходження банку, у якому відкривається рахунок, номера рахунку, дозволу банку на прийняття зразків підписів, дати прийняття картки із зразками підписів нерезидента-інвестора;

для інвестора - фізичної особи - прізвища, ім'я, по батькові (у разі його наявності), місця проживання, найменування та місцезнаходження банку, у якому відкривається рахунок, номера рахунку, дозволу банку на прийняття зразків підписів, дати прийняття картки із зразками підписів нерезидента-інвестора.

У картку включаються зразки підписів осіб, які мають право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів.

{Абзац п'ятий пункту 18.18.глави 18 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Абзац шостий пункту 18.21 глави 18 виключено на підставі Постанови Національного банку № 221 від 09.04.2015}

Картка із зразками підписів нерезидента-інвестора має містити посвідчувальний напис нотаріуса відповідної форми.

Справжність підписів осіб, зазначених у картці, може бути засвідчена нотаріусом іноземної держави та легалізована в консульській установі України або засвідчена шляхом проставлення апостиля.

{Пункт глави доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

{Главу 18 доповнено пунктом згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

19. Зміна рахунків клієнтів

19.1. Зміною рахунків клієнтів уважається процедура відкриття нових рахунків і закриття раніше відкритих рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у результаті проведення якої змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів - найменування банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку.

{Пункт 19.1 глави 19 в редакції Постанови Національного банку № 3 від 08.01.2008}

19.2. Зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі:

проведення реорганізації в межах одного банку;

проведення реорганізації банків шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення;

{Абзац третій пункту 19.2 глави 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 4 від 05.01.2010}

зміни місцезнаходження банку, у результаті якої змінюється код банку;

зміни порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів (у тому числі рахунків клієнтів, за якими операції не здійснювалися протягом трьох років і більше та на яких є залишки коштів).

{Абзац п'ятий пункту 19.2 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

19.3. Про зміну рахунків банк зобов'язаний завчасно повідомити всіх клієнтів у порядку, установленому внутрішніми положеннями банку.

19.4. У разі зміни рахунків клієнтів нові справи з юридичного оформлення рахунків не формуються. За потреби вони передаються іншому банку (установі цього банку) за передавальним актом.

19.5. Банк зобов'язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про зміну поточного/вкладного (депозитного) рахунку такого клієнта:

юридичної особи;

відокремленого підрозділу;

іноземного представництва, яке відповідно до законодавства України зобов'язане сплачувати податки і збори;

фізичної особи - підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

{Пункт 19.5 глави 19 в редакції Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

19.6. Банки можуть застосовувати процедуру зміни рахунків у разі зміни умов договору банківського вкладу.

{Главу 19 доповнено пунктом 19.6 згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

19.7. Банк не здійснює зміну рахунків клієнтів у разі зміни найменування банку, яка не пов'язана з його реорганізацією, а також у разі зміни найменування банку у зв'язку з проведенням його реорганізації шляхом перетворення.

У цих випадках:

банк зобов'язаний завчасно повідомити всіх клієнтів про зміну свого найменування;

банк не формує нові справи з юридичного оформлення рахунків.

{Главу 19 доповнено пунктом 19.7 згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009; в редакції Постанови Національного банку № 4 від 05.01.2010}

20. Порядок закриття рахунків клієнтів банків

20.1. Поточні рахунки клієнтів банків закриваються:

на підставі заяви клієнта;

на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та визнання фізичної особи банкрутом (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо);

{Абзац третій пункту 20.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку № 110 від 04.04.2005, в редакції Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 346 від 14.06.2016}

{Абзац четвертий пункту 20.1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

у разі смерті власника рахунку - фізичної особи (у тому числі фізичної особи-підприємця) - на підставі свідоцтва про смерть;

{Абзаци четвертий, п'ятий пункту 20.1 глави 20 замінено одним новим абзацом четвертим згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Банк закриває поточні рахунки клієнтів, на кошти яких установлено обтяження майнових прав відповідно до умов договору, лише за згодою обтяжувача, який установив таке обтяження, крім випадків закриття рахунків клієнтів під час виконання банком Плану припинення здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи відповідно до Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків", яке може здійснюватися банком без отримання на це згоди обтяжувача.

{Пункт 20.1 глави 20 доповнено новим абзацом шостим згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

Банк може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.

Банк закриває поточний рахунок юридичної особи на підставі документа, виданого державним реєстратором в порядку, установленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи або на підставі інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

{Пункт 20.1 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 236 від 26.06.2006№ 833 від 27.11.2015№ 346 від 14.06.2016}

{Абзац восьмий пункту 20.1 глави 20 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

{Абзац дев'ятий пункту 20.1 глави 20 виключено на підставі Постанови Національного банку № 833 від 27.11.2015}

20.2. У разі припинення юридичної особи (унаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення), зміни її найменування або зміни імені фізичної особи - підприємця (прізвища/імені/по батькові) поточний рахунок закривається. Для відкриття нового поточного рахунку подаються документи, передбачені цією Інструкцією.

{Пункт 20.2 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 08.01.2008}

20.3. У разі припинення юридичної особи внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення поточний рахунок може бути закритий юридичною особою-правонаступником за умови подання ним таких документів:

заяви про закриття поточного рахунку;

{Абзац другий пункту 20.3 глави 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

копії рішення учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - копії рішення суду або відповідних органів державної влади про припинення юридичної особи, засвідченої в установленому порядку;

{Абзац третій пункту 20.3 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 106 від 25.10.2017}

картки із зразками підписів юридичної особи-правонаступника (додаток 3), засвідченої нотаріально. Якщо на поточному рахунку немає залишку коштів, то картка із зразками підписів не подається.

{Пункт 20.3 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

20.4. У разі припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи, що ліквідовується, визначений комісією з припинення (ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо). Для цього до банку подаються такі документи:

копія рішення учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - копія рішення суду, на підставі якого здійснюється ліквідація юридичної особи, засвідчена нотаріально або органом, який прийняв таке рішення;

{Абзац другий пункту 20.4 глави 20 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 389 від 09.11.2011}

картка із зразками підписів (додаток 3), засвідчена нотаріально. До цієї картки включаються зразки підписів ліквідатора (уповноважених членів ліквідаційної комісії) юридичної особи, що ліквідується. Інші рахунки, виявлені під час проведення ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором (ліквідаційною комісією).

{Абзац третій пункту 20.4 глави 20 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 221 від 09.04.2015№ 106 від 25.10.2017}

Закриття інших рахунків, які не використовуються для проведення ліквідаційної процедури, здійснюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) на підставі заяви про закриття рахунку, підписаної особою, яка згідно з рішенням учасників юридичної особи, суду або органу, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, призначена ліквідатором (за умови проведення ідентифікації та верифікації), та копії рішення учасників, суду або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами про ліквідацію юридичної особи, засвідченої нотаріально або органом, який прийняв таке рішення. Додатково подається картка із зразками підписів (додаток 3), засвідчена нотаріально, якщо на рахунку є залишок коштів.

{Абзац четвертий пункту 20.4 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 485 від 21.12.2005№ 833 від 27.11.2015}

Поточний рахунок, який використовувався для проведення ліквідаційної процедури, закривається ліквідатором на підставі його заяви про закриття поточного рахунку.

{Пункт 20.4 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 485 від 21.12.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

{Пункт 20.4 в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005}

20.5. Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів:

найменування банку;

найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ [реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова")] власника рахунку;

{Абзац третій пункту 20.5 глави 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

номера рахунку, який закривається;

реквізити рахунку, на який перераховується залишок коштів на поточному рахунку клієнта, або вимога фізичної особи про видачу залишку коштів готівкою;

{Пункт 20.5 глави 20 доповнено новим абзацом п'ятим згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

дати складання заяви.

Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою.

{Абзац пункту 20.5 глави 20 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 221 від 09.04.2015№ 106 від 25.10.2017}

Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, підписується власником рахунку або уповноваженою ним особою.

{Абзац восьмий пункту 20.5 глави 20 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Якщо рахунок юридичної особи закривається юридичною особою-правонаступником, то в заяві про закриття поточного рахунку додатково зазначається найменування та код за ЄДРПОУ юридичної особи-правонаступника. Ця заява підписується керівником юридичної особи-правонаступника або іншою уповноваженою на це особою.

{Абзац пункту 20.5 глави 20 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 221 від 09.04.2015№ 106 від 25.10.2017}

Заява про закриття поточного рахунку може подаватися банку в електронній формі засобами інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, якщо це передбачено договором банківського рахунку. У цьому випадку заява про закриття поточного рахунку має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис.

{Абзац десятий пункту 20.5 глави 20 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт 20.5 глави 20 в редакції Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009}

20.6. Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно із заявою клієнта тощо].

{Абзац перший пункту 20.6 глави 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком робочий день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.

{Абзац другий пункту 20.6 глави 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

{Главу 20 доповнено пунктом 20.6 згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

20.7. Вкладні (депозитні) рахунки клієнтів у разі залучення строкових вкладів закриваються після закінчення строку зберігання вкладу та повернення коштів вкладнику. У разі залучення вкладу на умовах його видачі на першу вимогу вкладний (депозитний) рахунок закривається після повернення коштів вкладнику.

{Пункт 20.7 глави 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

20.8. Для дострокового розірвання дії договору банківського вкладу або повернення частини вкладу за бажанням вкладника - фізичної особи вкладник зобов'язаний повідомити про це банк шляхом подання заяви.

У заяві, яка складається за довільною формою, вкладник - фізична особа, зокрема, має зазначити номер і дату укладання договору банківського вкладу, суму вкладу або його частину, а також зазначити дату, коли банк зобов'язаний повернути кошти вкладнику. Таку заяву вкладник - фізична особа подає до банку у двох примірниках не пізніше ніж за два робочих дні до дати отримання готівкових коштів, зазначеної в заяві. Один примірник заяви з відміткою банку про отримання повертається вкладнику - фізичній особі. Другий примірник заяви після повернення коштів вкладнику зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

{Абзац другий пункту 20.8 глави 20 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 158 від 23.03.2009№ 106 від 25.10.2017}

Банк реєструє заяви клієнтів - фізичних осіб на дострокове розірвання договору банківського вкладу або повернення частини вкладу в порядку, визначеному внутрішніми положеннями банку.

{Пункт 20.8 глави 20 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009}

{Пункт 20.9 виключено на підставі Постанови Національного банку № 485 від 21.12.2005}

{Пункт 20.9 глави 20 виключено на підставі Постанови Національного банку № 389 від 09.11.2011}

{Пункт 20.9 глави 20 виключено на підставі Постанови Національного банку № 221 від 09.04.2015}

{Главу 21 виключено на підставі Постанови Національного банку № 212 від 06.06.2013}

21. Порядок відкриття, використання і закриття поточних рахунків представництвам іноземних інвесторів за угодами про розподіл продукції на території України

21.1. Відкриття поточного рахунку в національній та/або іноземній валюті представництву іноземного інвестора за угодою про розподіл продукції на території України (далі - представництво іноземного інвестора), призначеного для обслуговування діяльності для потреб угоди про розподіл продукції, здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) відкривають (відкриває) рахунок, мають (має):

пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку) згідно з переліком, визначеним цією главою Інструкції.

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію представництва іноземного інвестора та ідентифікацію і верифікацію осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком у національній та/або іноземній валюті представництва іноземного інвестора.

{Абзац п'ятий пункту 21.1 глави 21 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Між банком і представництвом іноземного інвестора укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.

21.2. Уповноважений банк відкриває поточний рахунок представництва іноземного інвестора на підставі таких документів:

заяви про відкриття поточного рахунку (додаток 2);

копії свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції, стороною якої є юридична особа-нерезидент (іноземний інвестор), інтереси якої представляє на території України таке представництво, засвідченої нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

копії легалізованої або засвідченої шляхом проставлення апостиля довіреності, виданої представникові іноземного інвестора в Україні, яка надає право розпоряджатися рахунком та підписувати розрахункові документи від імені іноземного інвестора, засвідченої нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

картки зі зразками підписів (додаток 3), засвідченої нотаріально.

21.3. За поточним рахунком представництва іноземного інвестора у національній валюті здійснюються всі види розрахунково-касових операцій, передбачених для поточних рахунків юридичних осіб-резидентів.

21.4. На поточний рахунок представництва іноземного інвестора в іноземній валюті зараховуються такі кошти:

у готівковій формі у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють використання готівкової іноземної валюти на території України;

перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки України;

за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, установленому законодавством України;

за платіжними документами на ім'я власника рахунку, увезеними на територію України і задекларованими митному органу під час в'їзду в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами);

перераховані з рахунків в Україні або за її межами юридичною особою -нерезидентом (іноземним інвестором), інтереси якої представляє на території України таке представництво, інвесторами, представництвами інших іноземних інвесторів за відповідною угодою про розподіл продукції чи державою;

перераховані з рахунків постійних представництв нерезидентів в Україні, якщо в призначенні платежу коштів, що надійшли з-за кордону, зазначено, що ці кошти згідно з договором (контрактом, угодою) належать іноземному інвестору, у тому числі в особі його представництва;

перераховані юридичними особами-нерезидентами (у тому числі через їх представництва в Україні) згідно з міжнародними та/або міжурядовими угодами;

перераховані резидентами, нерезидентами у формі кредитів (позик, фінансової допомоги);

перераховані з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в Україні або за її межами;

сума процентів, нарахована за залишками коштів на поточному рахунку, якщо це передбачено договором;

повернені з будь-яких причин нерезидентом або резидентом, на користь якого такі кошти були перераховані раніше;

іноземна валюта, куплена уповноваженим банком на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів у національній валюті на поточному рахунку представництва іноземного інвестора;

інші надходження на користь представництва іноземного інвестора -власника рахунку, що не суперечать законодавству України.

21.5. З поточного рахунку представництва іноземного інвестора в іноземній валюті проводяться такі операції:

оплата праці працівникам-нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні (перерахування на банківські рахунки цих осіб);

здійснення розрахунку з працівниками-резидентами, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють за межами України;

перерахування коштів або продаж на міжбанківському валютному ринку України з метою подальшого зарахування на відкриті в Україні або за її межами власні поточні або вкладні (депозитні) рахунки представництва іноземного інвестора, рахунки юридичної особи-нерезидента (іноземного інвестора), інтереси якої представляє на території України таке представництво, та/або рахунки інших інвесторів або представництв інших іноземних інвесторів за відповідною угодою про розподіл продукції чи держави (також у разі закриття цього рахунку);

перерахування на користь нерезидента за межі України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами, угодами);

обмін на іншу іноземну валюту відповідно до законодавства України (у тому числі на міжнародних ринках з метою виконання зобов'язань перед нерезидентами в іноземній валюті, що обмінюється, без проміжного зарахування цієї іноземної валюти на поточний рахунок представництва іноземного інвестора);

перерахування за кордон за навчання, за участь у конференціях, виставках;

перерахування на користь юридичної особи-резидента, якщо в призначенні платежу коштів, що надійшли із-за кордону, зазначено, що ці кошти згідно з договором (контрактом, угодою) належать цьому резиденту;

перерахування за кордон на ім'я фізичних осіб, які у зв'язку з угодою про розподіл продукції тимчасово перебувають за межами України в довгостроковому відрядженні або навчаються, як оплата праці (або як стипендія);

перерахування залишків коштів у разі закриття поточного рахунку в одному уповноваженому банку і відкриття поточного рахунку в іншому уповноваженому банку;

перерахування на території України у випадках, передбачених законодавством України;

перерахування для погашення заборгованості за отриманим кредитом (позикою, фінансовою допомогою) в іноземній валюті (у тому числі проценти, комісійні, неустойка та штрафні санкції) на користь резидентів, нерезидентів;

повернення помилково отриманих коштів;

інші будь-які перерахування, що не суперечать законодавству України.

21.6. Поточний рахунок представництва іноземного інвестора закривається в порядку, установленому пунктами 20.5 і 20.6 глави 20 цієї Інструкції.

{Інструкцію доповнено новою главою 21 згідно з Постановою Національного банку № 712 від 06.11.2014}

22. Порядок відкриття і використання вкладних (депозитних) рахунків представництвам іноземних інвесторів за угодами про розподіл продукції на території України і використання коштів за цими рахунками

22.1. Якщо представництво іноземного інвестора за угодою про розподіл продукції на території України (далі - представництво іноземного інвестора) не має рахунків у цьому банку, то відкриття йому вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку.

Особа, яка відкриває рахунок, має:

пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і документи, що підтверджують її повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку) за переліком, визначеним цією главою Інструкції.

На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію представництва іноземного інвестора та ідентифікацію і верифікацію осіб, уповноважених розпоряджатися вкладним (депозитним) рахунком.

{Абзац п'ятий пункту 22.1 глави 22 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 833 від 27.11.2015}

Між банком та представництвом іноземного інвестора укладається в письмовій формі договір банківського вкладу.

22.2. Банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок якщо представництво іноземного інвестора не має рахунків у цьому банку за умови подання представництвом таких документів:

копії свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції, стороною якої є юридична особа-нерезидент (іноземний інвестор), інтереси якої представляє на території України таке представництво, засвідченої нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

копії легалізованої або засвідченої шляхом проставлення апостиля довіреності, виданої представникові іноземного інвестора в Україні, яка надає право розпоряджатися рахунком та підписувати розрахункові документи від імені іноземного інвестора, засвідченої нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

{Пункт 22.3 глави 22 виключено на підставі Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

22.3. Якщо представництво іноземного інвестора вже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється на підставі договору банківського вкладу.

{Пункт 22.3 глави 22 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

22.4. Кошти на вкладні (депозитні) рахунки представництва іноземного інвестора перераховуються з рахунків в Україні або за її межами представництва іноземного інвестора, юридичної особи-нерезидента (іноземного інвестора), інтереси якої представляє на території України таке представництво, інвесторів, представництв інших іноземних інвесторів за відповідною угодою про розподіл продукції чи держави.

Кошти з вкладного (депозитного) рахунку представництва іноземного інвестора перераховуються на рахунки в Україні або за її межами представництва іноземного інвестора, юридичної особи-нерезидента (іноземного інвестора), інтереси якої представляє на території України таке представництво, інвесторів, представництв інших іноземних інвесторів за відповідною угодою про розподіл продукції чи держави.

22.5. Нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом) представництва іноземного інвестора відповідно до умов договору банківського вкладу можуть перераховуватися на поточний рахунок або зараховуватися на поповнення вкладу (депозиту).

22.6. За договором банківського вкладу банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника, крім вкладів, унесених клієнтом на інших умовах повернення, що встановлені договором банківського вкладу.

{Інструкцію доповнено новою главою 22 згідно з Постановою Національного банку № 712 від 06.11.2014}

23. Порядок відкриття, використання і закриття рахунків умовного зберігання (ескроу)

1. Юридична особа, яка не має в цьому банку рахунків, відкриває рахунок умовного зберігання (ескроу) у цьому банку в такому порядку.

Особа, яка від імені юридичної особи відкриває рахунок умовного зберігання (ескроу), має:

1) пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Представник юридичної особи має також подати документи, що підтверджують його повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

2) подати такі документи:

заяву про відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу) (додаток 14). Заяву підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа;

копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/положення). Юридичні особи, установчі документи яких оприлюднені на порталі електронних сервісів, установчий документ у паперовій формі не подають. Юридичні особи публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають. Юридична особа, яка створена та/або діє на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, подає копію рішення про її створення або про провадження діяльності на підставі модельного статуту, підписаного всіма засновниками.

На підставі документів, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 1 глави 23 цієї Інструкції, уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та ідентифікацію і верифікацію особи, уповноваженої відкривати рахунок умовного зберігання (ескроу).

Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір рахунку умовного зберігання (ескроу).

2. Фізична особа-підприємець, яка не має в цьому банку рахунків, відкриває рахунок умовного зберігання (ескроу) у цьому банку в такому порядку.

Фізична особа-підприємець має:

1) пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

2) подати заяву про відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу) (додаток 15), підписану фізичною особою-підприємцем.

На підставі документів, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 2 глави 23 цієї Інструкції, уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію клієнта.

Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір рахунку умовного зберігання (ескроу).

3. Рахунок умовного зберігання (ескроу) може бути відкритий на ім'я фізичної особи-підприємця його представником у такому порядку.

Особа, яка від імені фізичної особи-підприємця відкриває рахунок умовного зберігання (ескроу), має:

1) пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Представник фізичної особи-підприємця має також подати довіреність (копію довіреності), засвідчену в установленому законодавстві порядку. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

2) подати заяву про відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу) (додаток 15), підписану представником фізичної особи-підприємця.

На підставі документів, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 3 глави 23 цієї Інструкції, уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та ідентифікацію і верифікацію особи, уповноваженої відкривати рахунок умовного зберігання (ескроу).

Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір рахунку умовного зберігання (ескроу).

4. Якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу) здійснюється за умови подання цим клієнтом заяви про відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу) (додаток 14/додаток 15) та укладення договору рахунку умовного зберігання (ескроу).

5. Фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не має в цьому банку рахунків, відкриває рахунок умовного зберігання (ескроу) у такому порядку.

Фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, має:

1) пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

2) подати такі документи:

заяву про відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу) (додаток 16);

копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності (свідоцтво про реєстрацію/дозвіл/сертифікат /посвідчення тощо);

копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, на облік у контролюючому органі;

копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, на облік в органі Пенсійного фонду України.

На підставі документів, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 5 глави 23 цієї Інструкції, уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір рахунку умовного зберігання (ескроу).

6. Фізична особа-резидент, яка не має в цьому банку рахунків, відкриває рахунок умовного зберігання (ескроу) у такому порядку:

1) фізична особа-резидент пред'являє уповноваженому працівникові банку паспорт або інший документ, що посвідчує особу, та документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

2) фізична особа-резидент, яка займається підприємницькою діяльністю, зобов'язана зазначити про свій статус підприємця у заяві про відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу) (додаток 16) у рядку "Додаткова інформація";

3) фізична особа-резидент, яка займається незалежною професійною діяльністю, зобов'язана також подати до банку копію документа, що підтверджує взяття на облік такої особи відповідним контролюючим органом;

4) уповноважений працівник банку на підставі отриманих документів здійснює ідентифікацію та верифікацію фізичної особи-резидента, яка відкриває рахунок;

5) фізична особа-резидент заповнює заяву про відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу) (додаток 16);

6) між фізичною особою-резидентом і банком укладається договір рахунку умовного зберігання (ескроу).

Рахунок умовного зберігання (ескроу) на ім'я фізичної особи-резидента може бути відкритий іншою фізичною особою на підставі довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку.

Відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу) однією фізичною особою іншій фізичній особі (резиденту) на підставі довіреності здійснюється в порядку, визначеному пунктом 6 глави 23 цієї Інструкції, за умови пред'явлення довіреною особою паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та подання довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально. Довіреність має містити інформацію, яка дає змогу банку ідентифікувати особу, на ім'я якої відкривається рахунок. Якщо довірена особа є резидентом, то вона додатково має пред'явити документ, виданий контролюючим органом, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Якщо рахунок відкривається на ім'я фізичної особи-резидента і в довіреності не зазначений реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи-резидента, на ім'я якої відкривається рахунок, то довірена особа додатково має подати копію документа, виданого контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків фізичної особи-резидента, на ім'я якої відкривається рахунок. Ця копія має бути засвідчена органом, що видав документ, або нотаріально, або уповноваженим працівником банку. На підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію довіреної особи та ідентифікацію фізичної особи-резидента - власника рахунку.

7. Фізична особа-резидент, яка вже має в цьому банку рахунок, та цей клієнт ідентифікований та верифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, відкриває рахунок умовного зберігання (ескроу) у такому порядку:

1) фізична особа-резидент має:

пред'явити уповноваженому працівникові банку паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

заповнити заяву про відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу) (додаток 16);

2) між фізичною особою-резидентом і банком укладається договір рахунку умовного зберігання (ескроу).

8. Нерезидент-інвестор, який не має в цьому банку рахунків, відкриває рахунок умовного зберігання (ескроу) у такому порядку.

Особа, яка від імені нерезидента-інвестора відкриває рахунок, має:

1) пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і документ, що підтверджує її повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;

2) подати такі документи:

заяву про відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу) (додаток 14 або додаток 16);

копію легалізованого або засвідченого шляхом проставлення апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру/реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи/документа, що свідчить про реєстрацію юридичної особи відповідно до законодавства країни її місцезнаходження, засвідчену нотаріально. Від іноземного інвестора - фізичної особи цей документ не вимагається;

копію легалізованої або засвідченої шляхом проставлення апостиля довіреності на ім'я особи, яка має право відкривати рахунок/документа, що підтверджує повноваження особи, яка має право відкривати рахунок без довіреності, засвідчену нотаріально. У разі видачі іноземним інвестором довіреності на території України подається копія цієї довіреності, засвідчена нотаріально. Якщо рахунок відкривається особисто іноземним інвестором - фізичною особою, то цей документ не вимагається.

На підставі документів, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 8 глави 23 цієї Інструкції, уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію нерезидента-інвестора та ідентифікацію і верифікацію особи, уповноваженої відкривати рахунок умовного зберігання (ескроу).

Між банком та особою, яка від імені нерезидента-інвестора відкриває рахунок умовного зберігання (ескроу), укладається в письмовій формі договір рахунку умовного зберігання (ескроу).

Рахунок умовного зберігання (ескроу) використовується нерезидентом-інвестором для перерахування коштів бенефіціарам у випадках, передбачених законодавством України. Особливості функціонування рахунків умовного зберігання (ескроу) нерезидентів-інвесторів можуть визначатися нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює питання здійснення іноземних інвестицій в Україну.

9. Рахунок умовного зберігання (ескроу) відкривається банком клієнтам для здійснення операцій, передбачених законодавством України та договором рахунку умовного зберігання (ескроу). Використання рахунку умовного зберігання (ескроу) для цілей проведення валютних операцій здійснюється з дотриманням норм валютного законодавства України.

За рахунком умовного зберігання (ескроу) виконуються виключно операції:

1) із зарахування банком отриманих від власника рахунку та/або від третіх осіб коштів, які за настання підстав, визначених договором рахунку умовного зберігання (ескроу), перераховуються бенефіціару(ам)/видаються готівкою бенефіціару(ам) у випадках, передбачених законодавством України, або повертаються власнику рахунку відповідно до умов договору рахунку умовного зберігання (ескроу);

2) пов'язані зі зверненням стягнення на майнові права на кошти, що зберігаються на рахунку умовного зберігання (ескроу), або на права вимоги власника рахунку чи бенефіціара(ів) до банку на підставі договору рахунку умовного зберігання (ескроу) (у випадках, установлених статтею 1076-6 Цивільного кодексу України);

3) зі сплати винагороди банку за послуги, пов'язані з обслуговуванням рахунку умовного зберігання (ескроу) та здійсненням операцій за ним, якщо це передбачено договором рахунку умовного зберігання (ескроу).

10. Банк зобов'язаний установити особу бенефіціара(ів) (або інших осіб, які відповідно до законодавства України мають право на отримання коштів), яка(і) звернулася(ися) до банку з метою отримання коштів з рахунку умовного зберігання (ескроу) та перевірити наявність у цих осіб права на одержання коштів, що розміщені на рахунку умовного зберігання (ескроу), у порядку, визначеному внутрішніми положеннями банку.

11. Банк закриває рахунок умовного зберігання (ескроу) у разі припинення або розірвання договору рахунку умовного зберігання (ескроу) або в інших випадках, установлених договором рахунку умовного зберігання (ескроу).

Банк за наявності коштів на рахунку умовного зберігання (ескроу), який закривається в разі припинення або розірвання договору рахунку умовного зберігання (ескроу), повертає ці кошти власнику рахунку або перераховує їх бенефіціару(ам) чи зазначеній(им) бенефіціаром(ами) особі(ам), якщо це передбачено договором рахунку умовного зберігання (ескроу).

{Інструкцію доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

Директор Департаменту

платіжних систем

В.М. Кравець

Додаток 1  до Інструкції про порядок відкриття,  використання і закриття рахунків  у національній та іноземних валютах  (пункт 1.14 глави 1)   (на бланку банку)  Національне агентство  з питань запобігання корупції  Рахункова палата України ПОВІДОМЛЕННЯ  про відкриття/закриття рахунку-1 політичної партії/місцевої організації політичної партії № з/п Назва реквізитів Реквізит 1 2 3 1 Найменування банку, у якому відкрито/закрито рахунок 2 Код банку, у якому відкрито/закрито рахунок 3 Місцезнаходження банку, у якому відкрито/закрито рахунок (з обов'язковим зазначенням поштового індексу та назви району для міст з районним поділом) 4 Вид рахунку-2 5 Номер рахунку 6 Дата відкриття/закриття рахунку 7 Повне найменування політичної партії/місцевої організації політичної партії 8 Ідентифікаційний код політичної партії/місцевої організації політичної партії за ЄДРПОУ 9 Прізвище, ім'я, по батькові осіб політичної партії, які мають право першого та другого підписів 10 Інформація про працівника банку, відповідального за ведення рахунку (телефон, e-mail) __________  -1 Якщо в одному банку відкрито/закрито кілька рахунків, то повідомлення складається за кожним рахунком окремо. -2 Види рахунків:  поточний рахунок партії/місцевої організації політичної партії;  поточний рахунок партії для отримання коштів із державного бюджету;  поточний рахунок партії для отримання відшкодування витрат, пов'язаних із фінансуванням своєї передвиборної агітації;  вкладний (депозитний) рахунок партії/місцевої організації політичної партії. Керівник банку  (уповноважена керівником особа) _________________  (підпис) ____________________  (прізвище, ініціали)". {Інструкцію доповнено новим Додатком 1 згідно з Постановою Національного банку № 8 від 09.02.2017}

Додаток 2  до Інструкції про порядок  відкриття, використання  і закриття рахунків  у національній  та іноземних валютах  (пункт 3.2 глави 3) ЗАЯВА

про відкриття поточного рахунку

{Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановами Нацбанку № 110 від 04.04.2005№ 485 від 21.12.2005№ 3 від 08.01.2008№ 158 від 23.03.2009№ 389 від 09.11.2011; в редакції Постанови Національного банку № 221 від 09.04.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Додаток 3

до Інструкції про порядок

відкриття, використання

і закриття рахунків

у національній

та іноземних валютах

(пункт 3.2 глави 3)

КАРТКА

із зразками підписів

{Додаток в редакції Постанови Нацбанку № 110 від 04.04.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009; в редакції Постанов Національного банку № 389 від 09.11.2011№ 212 від 06.06.2013№ 221 від 09.04.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Додаток 4

до Інструкції про порядок відкриття,

використання і закриття рахунків

у національній та іноземних валютах

ЗАЯВА

про відкриття поточного рахунку

{Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011}

Додаток 5

до Інструкції про порядок

відкриття, використання

і закриття рахунків у національній

та іноземних валютах

(пункт 3.4 глави 3)

КАРТКА

із зразками підписів

{Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011; в редакції Постанов Національного банку № 212 від 06.06.2013№ 221 від 09.04.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 346 від 14.06.2016№ 106 від 25.10.2017}

Додаток 6

до Інструкції про порядок відкриття,

використання і закриття рахунків

у національній та іноземних валютах

ЗАЯВА

про відкриття поточного рахунку

{Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011}

Додаток 7

до Інструкції про порядок

відкриття, використання

і закриття рахунків у національній

та іноземних валютах

(пункт 6.7 глави 6)

ЗАЯВА

про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб

{Додаток в редакції Постанови Національного банку № 221 від 09.04.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Додаток 8

до Інструкції про порядок відкриття,

використання і закриття рахунків

у національній та іноземних валютах

ЗАЯВА

про відкриття рахунку

{Додаток в редакції Постанови Національного банку № 419 від 10.11.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 421 від 10.09.2010№ 389 від 09.11.2011; в редакції Постанови Національного банку № 273 від 26.06.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 571 від 01.09.2015№ 346 від 14.06.2016}

Додаток 9

до Інструкції про порядок відкриття,

використання і закриття рахунків

у національній та іноземних валютах

КАРТКА

із зразками підписів

Директор Департаменту

платіжних систем

В.М. Кравець

{Додаток в редакції Постанов Нацбанку № 110 від 04.04.2005№ 419 від 10.11.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009; в редакції Постанови Національного банку № 421 від 10.09.2010; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011; в редакції Постанови Національного банку № 273 від 26.06.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 571 від 01.09.2015}

Додаток 10

до Інструкції про порядок відкриття,

використання і закриття рахунків

у національній та іноземних валютах

ЗАЯВА

про відкриття рахунку

{Додаток в редакції Постанов Національного банку № 419 від 10.11.2005№ 421 від 10.09.2010№ 273 від 26.06.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 346 від 14.06.2016№ 106 від 25.10.2017}

Додаток 11

до Інструкції про порядок відкриття,

використання і закриття рахунків

у національній та іноземних валютах

КАРТКА

із зразками підписів

{Додаток в редакції Постанов Нацбанку № 110 від 04.04.2005№ 419 від 10.11.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 158 від 23.03.2009; в редакції Постанов Національного банку № 421 від 10.09.2010№ 273 від 26.06.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 346 від 14.06.2016№ 106 від 25.10.2017}

{Додаток 11 виключено на підставі Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009}

{Додаток 12 виключено на підставі Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009}

{Додаток 13 виключено на підставі Постанови Національного банку № 158 від 23.03.2009}

{Додаток 14 виключено на підставі Постанови Національного банку № 419 від 10.11.2005}

{Додаток 15 виключено на підставі Постанови Національного банку № 419 від 10.11.2005}

Додаток 12

до Інструкції про порядок відкриття,

використання і закриття рахунків

у національній та іноземних валютах

(пункт 17.7 глави 17)

ЗАЯВА

про відкриття рахунку

{Інструкцію доповнено Додатком згідно з Постановою Національного банку № 189 від 03.06.2013}

Додаток 13

до Інструкції про порядок відкриття,

використання і закриття рахунків

у національній та іноземних валютах

(пункт 17.7 глави 17)

КАРТКА

із зразками підписів

Директор

Генерального департаменту

інформаційних технологій

та платіжних систем

Н.Б. Синявська

{Інструкцію доповнено Додатком згідно з Постановою Національного банку № 189 від 03.06.2013}

Додаток 14

до Інструкції про порядок відкриття,

використання і закриття рахунків

у національній та іноземних валютах

(підпункт 2 пункту 1 глави 23)

ЗАЯВА

про відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу)

{Інструкцію доповнено новим Додатком 14 згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

Додаток 15

до Інструкції про порядок відкриття,

використання і закриття рахунків

у національній та іноземних валютах

(підпункт 2 пункту 2 глави 23)

ЗАЯВА

про відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу)

{Інструкцію доповнено новим Додатком 15 згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

Додаток 16

до Інструкції про порядок відкриття,

використання і закриття рахунків

у національній та іноземних валютах

(підпункт 2 пункту 5 глави 23)

ЗАЯВА

про відкриття рахунку умовного зберігання (ескроу)

{Інструкцію доповнено Додатком 16 згідно з Постановою Національного банку № 133 від 18.12.2017}

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.12.2003 № 516

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

29 грудня 2003 р.

за № 1256/8577

Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами

Національного банку

№ 437 від 15.09.2004

№ 159 від 23.03.2009

№ 457 від 08.10.2010

№ 389 від 09.11.2011

№ 212 від 06.06.2013

№ 221 від 09.04.2015

№ 520 від 12.08.2015

№ 403 від 22.11.2016

№ 106 від 25.10.2017}

У зв'язку з потребою приведення правил здійснення вкладних операцій банків України у відповідність до вимог Цивільного кодексу України, Законів України "Про банки і банківську діяльність""Про цінні папери та фондовий ринок""Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні""Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" і з метою розширення сфери банківських послуг та використання банками різних фінансових інструментів щодо залучення грошових коштів від фізичних та юридичних осіб Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

{Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 457 від 08.10.2010№ 389 від 09.11.2011}

1. Затвердити Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі - Положення), що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 07.07.97 № 216 "Про затвердження Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів і Правил випуску та обігу валютних деривативів", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.09.97 за № 393/2197, у частині затвердження Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів;

постанову Правління Національного банку України від 30.06.98 № 250 "Про затвердження нової редакції Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 07.07.97 № 216", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14.07.98 за № 445/2885;

постанову Правління Національного банку України від 10.01.99 № 5 "Про продовження строку застосування бланків ощадного (депозитного) сертифіката старого зразка", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 13.01.99 за № 14/3307;

постанову Правління Національного банку України від 31.10.2000 № 427 "Про внесення змін до Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14.11.2000 за № 816/5037.

3. Банкам України внести відповідні зміни до своїх внутрішніх положень, які регулюють операції із залучення грошових коштів на депозити (вклади) та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

4. Департаменту монетарної політики (Н.І.Гребеник) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків для використання в роботі.

5. Постанова набирає чинності з 1 лютого 2004 року.

6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови А.П.Яценюка.

В.о.Голови

А.П. Яценюк

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постанова Правління

Національного банку України

03.12.2003 № 516

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

29 грудня 2003 р.

за № 1256/8577

ПОЛОЖЕННЯ

про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами

{У тексті Положення слова "договір банківського вкладу (депозиту)" у всіх відмінках та числах замінено словами "договір банківського вкладу" у відповідних відмінках та числах згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Це Положення розроблене відповідно до Цивільного кодексу України, Законів України "Про банки і банківську діяльність""Про цінні папери та фондовий ринок""Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні""Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", нормативно-правових актів Національного банку України та з метою розширення сфери банківських послуг і використання банками різних фінансових інструментів щодо залучення грошових коштів.

{Абзац перший преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011}

Цим Положенням регулюється загальний порядок залучення банками України та філіями іноземних банків в Україні грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

{Абзац другий преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ № 437 від 15.09.2004№ 389 від 09.11.2011}

Вимоги цього Положення щодо порядку залучення банками України вкладів (депозитів) за договорами банківського рахунку застосовуються до кореспондентських рахунків, якщо інше не встановлено законом.

(Преамбулу доповнено абзацом згідно з Постановою НБУ № 437 від 15.09.2004)

{Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 457 від 08.10.2010}

Глава 1. Загальні положення

1.1. У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

{Абзац другий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 520 від 12.08.2015}

вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;

вклади (депозити) на вимогу - це грошові кошти або банківські метали, що розміщені вкладниками в банках на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника або здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку;

{Абзац пункту 1.1 глави 1 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

вклади (депозити) строкові - це грошові кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку на визначений договором строк;

{Абзац пункту 1.1 глави 1 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

вкладна (депозитна) операція - операція банку із залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами. Операції банків з банківськими металами здійснюються або з фізичною поставкою банківських металів, або без фізичної поставки банківських металів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань здійснення операцій з банківськими металами;

{Абзац пункту 1.1 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 437 від 15.09.2004}

{Абзац сьомий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

вкладник - юридична чи фізична особа, яка здійснила розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів або банківських металів на рахунок у банку чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку на договірних умовах;

{Абзац пункту 1.1 глави 1 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

{Абзац сьомий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 520 від 12.08.2015}

{Абзац десятий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, унесеного в банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом установленого строку суми вкладу та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав;

{Абзац сьомий пункту 1.1 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 520 від 12.08.2015}

{Абзац дванадцятий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

{Абзац восьмий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 520 від 12.08.2015}

{Абзац чотирнадцятий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

суб'єкти вкладних (депозитних) операцій - банки і власники грошових коштів або банківських металів.

{Абзац шістнадцятий пункту 1.1 глави 1 виключено на підставі Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

1.2. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу [вклад (депозит) на вимогу] або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку [строковий вклад (депозит)].

Договором банківського вкладу може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Умови цього договору не можуть суперечити законодавству України.

{Пункт 1.2 глави 1 в редакції Постанов НБУ № 437 від 15.09.2004№ 159 від 23.03.2009}

1.3. Сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) визначаються між банком та вкладником на договірних засадах.

1.4. Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:

договором банківського рахунку;

договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки;

договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

{Пункт 1.4 глави 1 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

1.5. Процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями встановлюються банками самостійно. Національний банк України встановлює індикативні розміри процентних ставок для банків з урахуванням ситуації на грошово-кредитному ринку.

{Пункт 1.5 глави 1 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

1.6. Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти:

у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті;

у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті;

у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті.

{Пункт 1.6 глави 1 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

1.7. Проценти на вклад (депозит), залучений відповідно до договору банківського вкладу, нараховуються від дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів або банківських металів, до дня, який передує поверненню грошових коштів або банківських металів вкладнику або списанню з вкладного (депозитного) рахунку вкладника з інших підстав.

{Абзац перший пункту 1.7 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

За вкладами (депозитами) овернайт, розміщеними банком в іншому банку, проценти нараховуються відповідно до умов договору.

{Пункт 1.7 глави 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 212 від 06.06.2013}

Виплата процентів за вкладом (депозитом) здійснюється у строки, що обумовлені в договорі.

{Пункт 1.7 глави 1 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

1.8. Особливості залучення грошових коштів або банківських металів на вклади (депозити) регулюються внутрішніми положеннями банків, розробленими відповідно до законодавства України.

1.9. Банки мають встановлювати основні умови залучення банківського вкладу (депозиту) відповідного виду. Зазначені умови мають бути оприлюднені банком шляхом розміщення відповідної інформації в установі банку в загальнодоступному для клієнтів місці. Ця інформація може додатково розміщуватися банком у засобах масової інформації.

{Пункт 1.9 глави 1 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

1.10. Особливості функціонування поточних та вкладних (депозитних) рахунків нерезидентів-інвесторів визначаються нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну.

{Главу 1 доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 403 від 22.11.2016}

Глава 2. Договірне регулювання вкладних (депозитних) операцій

2.1. Грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

{Пункт 2.1 глави 2 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

2.2. Додержання письмової форми договору (паперова або електронна) є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником. Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України.

{Пункт 2.2 глави 2 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

2.3. Договори банківського рахунку та банківського вкладу визначають права, зобов'язання суб'єктів вкладних (депозитних) операцій (власників грошових коштів або банківських металів і банку) та інші умови, визначені Цивільним кодексом України, і мають бути підписані сторонами договору (уповноваженими ними особами) та скріплені відбитком печатки банку.

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет.

Банк зобов'язаний надати клієнту в спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення.

{Пункт 2.3 глави 2 в редакції Постанов Національного банку № 437 від 15.09.2004№ 106 від 25.10.2017}

2.4. За договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

{Пункт 2.4 глави 2 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

2.5. За договором банківського рахунку, укладеним з юридичною або фізичною особою, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти або банківські метали, що їй надходять, виконувати розпорядження власника рахунку про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

За користування грошовими коштами, що обліковуються на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом.

Проценти сплачуються банком у розмірі, який установлюється в договорі банківського рахунку. Якщо договором не встановлений розмір процентів, то банк зобов'язаний виплатити їх у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

{Пункт 2.5 глави 2 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

2.6. Для вкладників - фізичних осіб банк зобов'язаний установлювати однакові типові умови договору банківського вкладу відповідного виду, крім випадків, передбачених законодавством України.

Договір банківського рахунку укладається для відкриття вкладнику чи визначеній ним особі поточного рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку з юридичною або фізичною особою, яка звернулася з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають законодавству України та банківським правилам.

{Пункт 2.6 глави 2 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

2.7. Банки можуть укладати з фізичними та юридичними особами договори банківського вкладу на користь третьої особи відповідно до законодавства України. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

{Пункт 2.7 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 437 від 15.09.2004}

{Пункт 2.8 глави 2 виключено на підставі Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

2.8. У разі неможливості одержання вкладу (депозиту) особою, на користь якої внесені грошові кошти або банківські метали, до досягнення нею повнолітнього віку, за умови виникнення форс-мажорних обставин, за яких грошові кошти відшкодовуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, вклади (депозити) повертаються особі, що здійснила цей внесок.

2.9. Укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.

{Пункт 2.9 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ № 437 від 15.09.2004№ 159 від 23.03.2009}

2.10. Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених договорів банківського рахунку та договорів банківського вкладу, зокрема, зменшувати розмір процентної ставки за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, установлених законом.

{Пункт 2.10 глави 2 в редакції Постанов НБУ № 437 від 15.09.2004№ 159 від 23.03.2009}

Глава 3. Порядок повернення банками грошових коштів і банківських металів та сплата процентів за договорами банківського вкладу

3.1. Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки перераховуються юридичними особами з поточних рахунків і повертаються банками в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб, крім випадків, передбачених законодавством України.

{Абзац перший пункту 3.1 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Банки можуть перераховувати грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок юридичної особи з її іншого вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в цьому банку, лише в разі зміни банком порядку бухгалтерського обліку рахунку юридичної особи, пов'язаної із:

запровадженням банком процедури зміни рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у випадках та в порядку, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України;

зміною умов договору банківського вкладу.

Нараховані проценти за вкладами (депозитами) юридичних осіб відповідно до умов договору банківського вкладу банки можуть перераховувати на поточний рахунок юридичної особи або зараховувати на поповнення вкладу (депозиту).

Проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов'язаних з:

{Абзац шостий пункту 3.1. глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

відступленням власником такого рахунку на користь іншої(их) особи (осіб)-резидента(ів) права вимоги за договором банківського вкладу щодо виплати грошової суми (вкладу) у національній валюті та процентів на неї. У такому випадку кошти з вкладного (депозитного) рахунку перераховуються на поточний рахунок у національній валюті особи (осіб)-резидента(ів), якій(им) були відступлені відповідні права вимоги за договором банківського вкладу;

{Абзац пункту 3.1. глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави.

{Абзац пункту 3.1. глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт 3.1 глави 3 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

3.2. Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з іншого вкладного (депозитного) рахунку або поточного рахунку і повертаються банками готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. Банки можуть відповідно до умов договору банківського вкладу перераховувати фізичним особам нараховані проценти за вкладами (депозитами) на їх поточний рахунок, для поповнення вкладу (депозиту) або видавати готівкою.

За вкладним (депозитним) рахунком фізичної особи можуть проводитися операції, пов'язані з:

{Пункт 3.2 глави 3 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 389 від 09.11.2011; в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

відступленням власником такого рахунку на користь іншої(их) особи (осіб)-резидента(ів) права вимоги за договором банківського вкладу щодо виплати грошової суми (вкладу) у національній валюті та процентів на неї. У такому випадку кошти з вкладного (депозитного) рахунку перераховуються на поточний рахунок у національній валюті особи (осіб)-резидента(ів), якій(им) були відступлені відповідні права вимоги за договором банківського вкладу;

{Абзац пункту 3.2 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави.

{Абзац пункту 3.2 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

{Пункт 3.2 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 437 від 15.09.2004}

3.3. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину та нараховані проценти на першу вимогу вкладника.

{Абзац перший пункту 3.3 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 520 від 12.08.2015}

За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

{Абзац другий пункту 3.3 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 520 від 12.08.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Повернення вкладникові банківського строкового вкладу (депозиту) та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, коли це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

{Абзац пункту 3.3 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 520 від 12.08.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги вкладника про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ/заява про повернення коштів тощо) (далі - вимога) банк зобов'язаний:

{Пункт 3.3 глави 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 159 від 23.03.2009, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 520 від 12.08.2015}

прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі вкладнику письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку;

{Пункт 3.3 глави 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 159 від 23.03.2009, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 520 від 12.08.2015}

взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.

{Пункт 3.3 глави 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 159 від 23.03.2009}

Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу. Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

{Пункт 3.3 глави 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 159 від 23.03.2009}

{Пункт 3.3 глави 3 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

3.4. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу (депозиту) у розмірі, який установлюється в договорі банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, то банк зобов'язаний виплатити їх в розмірі облікової ставки Національного банку України.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклад (депозит) на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклад (депозит) на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладу (депозиту), унесеного до повідомлення вкладника про зменшення процентів, через один місяць з часу надсилання відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

{Абзац третій пункту 3.4 глави 3 виключено на підставі Постанови Національного банку № 159 від 23.03.2009}

{Пункт 3.5 глави 3 виключено на підставі Постанови Національного банку № 520 від 12.08.2015}

3.5. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу (депозиту) із закінченням строку, установленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу (депозиту), унесеного на інших умовах повернення, то після настання визначених договором обставин договір уважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

{Пункт глави 3 в редакції Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

3.6. Оподаткування доходів від вкладних (депозитних) операцій юридичних та фізичних осіб здійснюється відповідно до законодавства України.

Глава 4. Порядок випуску та оформлення ощадних (депозитних) сертифікатів

4.1. Ощадні (депозитні) сертифікати можуть випускатися за ініціативою банку:

одноразово або серіями;

іменними або на пред'явника;

на строк.

{Абзац четвертий пункту 4.1 глави 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 520 від 12.08.2015}

Ощадні (депозитні) сертифікати мають бути емітовані в паперовій (документарній) формі.

{Абзац шостий пункту 4.1 глави 4 виключено на підставі Постанови Національного банку № 520 від 12.08.2015}

Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути номіновані як у національній валюті, так і в іноземній валюті.

Випуск та розміщення банками ощадних (депозитних) сертифікатів, номінованих у банківських металах, не дозволяється.

Емітентами ощадних (депозитних) сертифікатів можуть бути лише банки - юридичні особи.

Ощадними (депозитними) сертифікатами на пред'явника, номінованими як у національній, так і в іноземній валюті, оформляються лише вклади (депозити) на строк більше ніж 30 днів.

{Пункт 4.2 глави 4 виключено на підставі Постанови НБУ № 437 від 15.09.2004}

4.2. Розміщуючи ощадні (депозитні) сертифікати, банки зобов'язані залучати лише ту валюту, у якій номіновані ощадні (депозитні) сертифікати.

4.3. Строк обігу ощадних (депозитних) сертифікатів установлюється від дати видачі сертифіката безпосередньо вкладнику (власнику сертифіката) до дати, з якої власник сертифіката отримав право вимоги вкладу (депозиту).

4.4. Ощадні (депозитні) сертифікати мають містити реквізити, визначені законодавством України.

4.5. Виготовлення бланків ощадних (депозитних) сертифікатів здійснюється відповідно до вимог законодавства України.

4.6. Бланк ощадного (депозитного) сертифіката заповнюється банком за допомогою відповідних технічних засобів або від руки - чорнилом чи кульковою ручкою. Жодні виправлення під час заповнення сертифіката не допускаються. Якщо під час заповнення бланка сертифіката допущено помилки, то він уважається зіпсованим і підлягає знищенню.

4.7. Сума вкладу (депозиту) зазначається словами і пишеться з великої літери на початку рядка. Назва валюти, у якій номінований ощадний (депозитний) сертифікат, у відповідному відмінку пишеться після зазначеної словами суми впритул.

4.8. У разі виникнення розбіжностей між сумами, зазначеними словами та цифрами, дійсною вважається та сума, яка зазначена словами.

4.9. Ощадний (депозитний) сертифікат має підписувати керівник банку або уповноважена на це особа.

4.10. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати можуть мати корінці (додаток).

4.11. За умови випуску іменного ощадного (депозитного) сертифіката банк заповнює всі реквізити корінця сертифіката, який підписується вкладником або уповноваженою ним особою, відривається від сертифіката, обліковується і зберігається в банку в окремій теці. Якщо до бланка сертифіката корінець не передбачений, то банк веде реєстраційний журнал випущених іменних ощадних (депозитних) сертифікатів, до якого включаються реквізити, що відповідають тим, які передбачені для корінця. Реєстраційний журнал може вміщувати й інші потрібні банку реквізити.

4.12. Заповнення та ведення реєстраційного журналу випущених іменних ощадних (депозитних) сертифікатів може здійснюватися банками в електронній формі, яку банк визначив у своїх внутрішніх положеннях.

{Пункт 4.12 глави 4 в редакції Постанови Національного банку № 106 від 25.10.2017}

Глава 5. Порядок розміщення і погашення ощадних (депозитних) сертифікатів

5.1. Розміщення та погашення ощадних (депозитних) сертифікатів здійснюється лише банком-емітентом. До погашення приймаються тільки оригінали ощадних (депозитних) сертифікатів.

5.2. Ощадний (депозитний) сертифікат, який виписаний на користь юридичної особи, отримує в банку керівник підприємства або уповноважена на це особа. Сертифікат, що виписаний на користь фізичної особи, отримує особа, яка внесла грошові кошти на вклад (депозит), або інша уповноважена на це особа згідно із законодавством України.

5.3. За умови настання строку вимоги вкладу (депозиту) банк здійснює платіж проти пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката.

Погашення ощадних (депозитних) сертифікатів, які номіновані в національній валюті, та виплата процентів за ними здійснюються банками лише в національній валюті.

Погашення ощадних (депозитних) сертифікатів, які номіновані в іноземній валюті, та виплата процентів за ними здійснюються банками в іноземній валюті, а за письмовою заявою вкладника або особи, уповноваженої на здійснення цієї операції, - у національній валюті за курсом Національного банку України на дату закінчення строку, що зазначений в ощадному (депозитному) сертифікаті.

{Абзац третій пункту 5.3 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 520 від 12.08.2015}

{Пункт 5.4 глави 5 виключено на підставі Постанови Національного банку № 520 від 12.08.2015}

5.4. Банк перевіряє справжність ощадного (депозитного) сертифіката і його відповідність записам на корінці або в реєстраційному журналі. Якщо дані збігаються, то в реєстраційному журналі власників сертифікатів робиться позначка про погашення (для іменного ощадного (депозитного) сертифіката). Після цього на підставі заяви власника ощадного (депозитного) сертифіката, у якій обов'язково мають зазначатися дані про документ, що згідно із законодавством України засвідчує особу (назва, серія та номер документа, дата видачі, повна назва органу, що видав документ), грошові кошти перераховуються на зазначений у заяві рахунок або видаються готівкою фізичним особам, також здійснюється погашення сертифіката шляхом написання слова "Погашено" у правому верхньому його куті.

5.5. Розрахунки за придбані ощадні (депозитні) сертифікати та сплата грошових коштів за ними для юридичних осіб здійснюються лише в безготівковій формі.

5.6. Розрахунки за придбані ощадні (депозитні) сертифікати та сплата грошових коштів за ними для фізичних осіб здійснюються як у готівковій, так і в безготівковій формі.

5.7. Якщо строк одержання вкладу (депозиту) за строковим ощадним (депозитним) сертифікатом прострочено, то такий сертифікат уважається документом на вимогу, за яким на банк покладається зобов'язання сплатити зазначену в ньому суму вкладу (депозиту) та процентів за ним у разі пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката.

5.8. Облік операцій з випуску, погашення та сплати процентів за ощадними (депозитними) сертифікатами здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань бухгалтерського обліку.

Глава 6. Порядок обліку, зберігання та знищення бланків ощадних (депозитних) сертифікатів

6.1. Бланки ощадних (депозитних) сертифікатів зберігаються в грошових сховищах або у вогнетривких шафах. Корінці сертифікатів після відображення вкладних (депозитних) операцій за балансовими рахунками вміщуються в окремі теки та зберігаються в грошових сховищах або вогнетривких шафах. Реєстраційні журнали (за умови ведення їх в документарній формі) зберігаються в грошових сховищах або вогнетривких шафах. Порядок зберігання реєстраційних журналів в електронній формі банк визначає самостійно згідно з його внутрішніми положеннями та з урахуванням вимог законодавства України.

{Пункт 6.1 глави 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 106 від 25.10.2017}

6.2. Бланки ощадних (депозитних) сертифікатів обліковуються за позабалансовим рахунком № 9820 "Бланки цінних паперів".

6.3. Видані під звіт бланки сертифікатів обліковуються за позабалансовим рахунком № 9890 "Бланки цінних паперів у підзвіті", а відіслані - за позабалансовим рахунком № 9891 "Бланки цінних паперів у дорозі".

6.4. Банки мають забезпечити ведення журналу обліку виданих бланків ощадних (депозитних) сертифікатів з такими основними реквізитами:

кількість бланків сертифікатів, що надійшли з друку;

дата видачі бланків ощадних (депозитних) сертифікатів вкладникам;

кількість ощадних (депозитних) сертифікатів, виданих вкладникам (з переліком від номера до номера включно);

дата погашення ощадних (депозитних) сертифікатів;

кількість зіпсованих бланків сертифікатів (із зазначенням номерів);

залишок бланків сертифікатів на звітну дату з обов'язковою перевіркою їх наявності в касі.

6.5. Погашені сертифікати та купони до них обліковуються за позабалансовим рахунком № 9812 "Погашені цінності". Бланки погашених ощадних (депозитних) сертифікатів зберігаються в банку п'ять років, якщо інше не передбачено законодавством України.

6.6. Знищення бланків ощадних (депозитних) сертифікатів здійснюється банками відповідно до порядку, визначеного у внутрішніх положеннях банку з питань діловодства, з урахуванням вимог законодавства України, але не раніше ніж через п'ять років після їх погашення.

Директор Департаменту

монетарної політики

Н.І. Гребеник

Додаток  до Положення про порядок здійснення  банками України вкладних (депозитних)  операцій з юридичними і фізичними  особами КОРІНЕЦЬ СЕРТИФІКАТА

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28.08.2001 № 368

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

26 вересня 2001 р.

за № 841/6032

Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку

№ 39 від 28.01.2002

№ 81 від 28.02.2002

№ 186 від 20.05.2002

№ 7 від 13.01.2003

№ 55 від 12.02.2003

№ 107 від 13.03.2003

№ 118 від 19.03.2003, норми Змін щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску боргових цінних паперів вводяться в дію з 01.09.2003

№ 151 від 16.04.2003

№ 240 від 04.06.2003

№ 279 від 01.07.2003

№ 386 від 08.09.2003

№ 489 від 12.11.2003

№ 112 від 17.03.2004

№ 192 від 29.04.2004

№ 267 від 17.06.2004

№ 377 від 10.08.2004

№ 443 від 15.09.2004

№ 494 від 20.10.2004

№ 552 від 17.11.2004

№ 290 від 12.08.2005

№ 346 від 28.09.2005

№ 407 від 01.11.2005

№ 430 від 16.11.2005

№ 31 від 02.02.2007

№ 52 від 19.02.2007

№ 458 від 17.12.2007

№ 30 від 15.02.2008

№ 211 від 23.07.2008

№ 228 від 06.08.2008

№ 476 від 30.12.2008

№ 51 від 06.02.2009

№ 107 від 28.02.2009

№ 270 від 06.05.2009

№ 541 від 10.09.2009

№ 273 від 09.06.2010

№ 564 від 20.12.2010

№ 479 від 28.12.2011

№ 250 від 20.06.2012

№ 254 від 20.06.2012

№ 486 від 22.11.2012

№ 237 від 19.06.2013

№ 276 від 15.07.2013

№ 454 від 14.11.2013}

{Додатково див. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва

№ 826/5617/14 від 12.06.2014}

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку

№ 503 від 19.08.2014

№ 723 від 17.11.2014

№ 746 від 27.11.2014

№ 862 від 25.12.2014

№ 37 від 22.01.2015

№ 121 від 19.02.2015

№ 312 від 12.05.2015

№ 380 від 16.06.2015

№ 392 від 19.06.2015

№ 492 від 28.07.2015

№ 517 від 11.08.2015

№ 683 від 08.10.2015

№ 806 від 19.11.2015

№ 986 від 29.12.2015

№ 58 від 04.02.2016

№ 91 від 18.02.2016

№ 242 від 07.04.2016

№ 338 від 03.06.2016

№ 9 від 13.02.2017

№ 72 від 01.08.2017

№ 92 від 18.09.2017

№ 104 від 20.10.2017

№ 121 від 30.11.2017

№ 136 від 21.12.2017

№ 13 від 15.02.2018

№ 33 від 30.03.2018}

Відповідно до вимог Законів України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність" та з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед їх вкладниками Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (додається).

2. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) та Департаменту інформатизації (А.С. Савченко) до 01.10.2001 внести відповідні зміни до програмного комплексу автоматизованого розрахунку економічних нормативів і своєчасно довести його до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків.

3. Банкам прийняти до виконання доведений програмний комплекс автоматизованого розрахунку економічних нормативів і з 01.11.2001 провести його дослідну експлуатацію.

4. Починаючи з 01.01.2002 банки здійснюють розрахунок економічних нормативів відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої цією постановою.

5. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) та територіальним управлінням Національного банку України з 01.01.2002 здійснювати контроль за дотриманням банками обов'язкових економічних нормативів за новим програмним комплексом згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою цією постановою.

До 01.01.2002 банки зобов'язані дотримуватись економічних нормативів згідно з Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 № 141 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за № 323/2763, за порушення яких заходи впливу мають застосовуватися відповідно до глави 7 Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.05.2000 № 215 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2000 за № 382/4603 (зі змінами).

6. Визнати такими, що втратили чинність:

Порядок надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку, затверджений постановою Правління Національного банку України від 25.10.99 № 518 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.11.99 за № 786/4079 (зі змінами);

Інструкцію про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджену постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 № 141 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за № 323/2763 (зі змінами).

7. Постанова набирає чинності через 10 днів після її державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, крім пункту 6, який набирає чинності з 01.01.2002.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена цією постановою, уводиться в дію з 01.01.2002.

8. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) довести цю постанову після її державної реєстрації до відома самостійних структурних підрозділів Національного банку України, територіальних управлінь Національного банку України, а також банків для керівництва та використання в роботі.

9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови В.Л. Кротюка, Генеральний департамент банківського нагляду (П.В. Андрущенко), Операційне управління (В.Д. Щуцький) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.

Голова

В.С. Стельмах

ЗАТВЕРДЖЕНО  Постанова Правління  Національного банку України  28.08.2001 № 368 Зареєстровано в Міністерстві  юстиції України  26 вересня 2001 р.  за № 841/6032 ІНСТРУКЦІЯ  про порядок регулювання діяльності банків в Україні {У тексті Інструкції слова "Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку" у всіх відмінках замінено словами "Департамент банківського регулювання і нагляду" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 407 від 01.11.2005}

{У тексті Інструкції слова "Департамент банківського регулювання і нагляду" у всіх відмінках замінено словами "Департамент безвиїзного банківського нагляду" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 476 від 30.12.2008}

{У тексті Інструкції слова "Департамент безвиїзного банківського нагляду" у всіх відмінках замінено словами "відповідний структурний підрозділ центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку" у відповідних відмінках; слова "адекватність регулятивного капіталу/платоспроможність" у всіх відмінках замінено словами "достатність (адекватність) регулятивного капіталу" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{У тексті Інструкції слова "територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника)" та "територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку)" у всіх відмінках та числах замінено відповідно словами "структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника", "структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку" у відповідних відмінках та числах згідно з Постановою Національного банку № 392 від 19.06.2015}

{У тексті Інструкції слова "Комісія Національного банку" у всіх відмінках замінено відповідно словами "Комітет з питань нагляду" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 517 від 11.08.2015}

Розділ I. Загальні положення

Ця Інструкція вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" та Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України (далі - Національний банк) установлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:

{Абзац третій розділу І із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

нормативи капіталу:

мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1),

достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2),

достатності основного капіталу (Н3);

{Розділ I доповнено новим абзацом сьомим згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Абзац сьомий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Абзац восьмий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

нормативи ліквідності:

миттєва ліквідність (Н4),

поточна ліквідність (Н5),

короткострокова ліквідність (Н6);

коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR);

{Розділ I доповнено новим абзацом дванадцятим згідно з Постановою Національного банку № 13 від 15.02.2018}

нормативи кредитного ризику:

максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7),

великих кредитних ризиків (Н8),

максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9);

{Абзац розділу I в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Абзац шістнадцятий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

нормативи інвестування:

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)--1,

__________

-1 Установи - будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, що є юридичними особами (підприємства, організації, компанії, фірми, установи тощо).

загальної суми інвестування (Н12).

{Абзац розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 107 від 28.02.2009}

З метою підвищення стійкості банків у період фінансової та економічної нестабільності, створення ними запасу капіталу для підвищення спроможності протистояти ризикам Національний банк встановлює вимоги щодо формування банками буферів капіталу, а саме: буфера запасу (консервації) капіталу та контрциклічного буфера.

{Розділ I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Для системно важливих банків Національний банк також установлює вимоги щодо формування буфера системної важливості.

{Розділ I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Базою для розрахунку економічних нормативів Н2, Н7, Н8, Н9 є регулятивний капітал банку.

{Абзац розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 228 від 06.08.2008№ 107 від 28.02.2009№ 479 від 28.12.2011№ 862 від 25.12.2014№ 312 від 12.05.2015}

{Абзац двадцять другий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 228 від 06.08.2008}

Базою для розрахунку економічних нормативів Н11, Н12 є статутний капітал банку.

{Абзац розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011№ 312 від 12.05.2015}

До основного капіталу банку-правонаступника враховується зареєстрований статутний капітал банку, що реорганізовується, з дати підписання передавального акта/розподільчого балансу банками - учасниками реорганізації. Під час розрахунку нормативів Н11, Н12 статутний капітал банку-правонаступника збільшується на суму таких коштів з дати підписання передавального акта/розподільчого балансу банками - учасниками реорганізації.

{Розділ I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 454 від 14.11.2013№ 312 від 12.05.2015}

Якщо операції здійснюються банком за рахунок капіталу згідно з вимогами цієї Інструкції, то такі операції не включаються до розрахунку економічних нормативів, базою для розрахунку яких є регулятивний капітал.

{Абзац розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Дія цієї Інструкції поширюється на всі банки України незалежно від форм власності.

За надання Національному банку недостовірної інформації щодо економічних нормативів банки несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України.

{Розділ I із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ № 267 від 17.06.2004№ 407 від 01.11.2005}

Розділ II. Регулятивний капітал банку

Глава 1. Порядок розрахунку регулятивного капіталу банку

1.1. Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків-2, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

__________

-2 Ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість активних банківських операцій (здійснювати їх класифікацію), а також визначати розмір кредитного ризику відповідно доПоложення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 червня 2016 року № 351 (зі змінами).

{Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 39 від 28.01.2002; в редакції Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

__________

{Виноску 3 виключено на підставі Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Абзац третій пункту 1.1 виключено на підставі Постанови Національного банку України № 486 від 22.11.2012}

Банки визначають кредитний ризик у валюті, що відповідає валюті активних банківських операцій.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

Банки визначають величину кредитного ризику за всіма активними банківськими операціями як сукупний розмір кредитного ризику за цими операціями станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, у гривні (з урахуванням кредитного ризику за активними банківськими операціями в іноземній валюті в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком).

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

Банки визначають величину непокритого кредитного ризику таким чином:

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

якщо величина кредитного ризику є меншою або дорівнює сумі сукупного розміру резервів за активними банківськими операціями, сформованих відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - розмір резервів за МСФЗ), розміру уцінки фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, та очікуваних кредитних збитків, які відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань обліку фінансових інструментів відображаються на окремих аналітичних рахунках дисконтів, якщо такі кредитні збитки не обліковуються за рахунками резервів (далі - очікувані кредитні збитки, відображені за рахунками дисконтів), то величина непокритого кредитного ризику дорівнює нулю;

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017; в редакції Постанови Національного банку № 33 від 30.03.2018}

якщо величина кредитного ризику перевищує суму розміру резервів за МСФЗ, розміру уцінки фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, та розміру очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів, то величина непокритого кредитного ризику дорівнює сумі такого перевищення.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017; в редакції Постанови Національного банку № 33 від 30.03.2018}

Величина непокритого кредитного ризику розраховується станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, та включається до розрахунку нормативів капіталу протягом наступного місяця в установленому Національним банком порядку.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

Банк під час розрахунку регулятивного капіталу зменшує на величину непокритого кредитного ризику прибуток банку, а саме:

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

нерозподілений прибуток минулих років;

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

результат поточного та звітного року (прибуток).

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

Якщо величина непокритого кредитного ризику перевищує розмір прибутку банку, то на суму такого перевищення зменшується розмір основного капіталу банку.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

1.2. Регулятивний капітал банку - сукупність основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

{Абзац перший пункту 1.2 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

1.3. Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

{Абзац другий підпункту "а" пункту 1.3 глави 1 розділу II та виноску 4 виключено на підставі Постанови Національного банку № 564 від 20.12.2010}

{Абзац другий підпункту "а" пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

б) додаткові внески акціонерів у статутний капітал;

{Пункт 1.3 глави 1 розділу II доповнено новим підпунктом "б" згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

в) фінансова допомога акціонерів банку;

{Пункт 1.3 глави 1 розділу II доповнено новим підпунктом "в" згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

г) прибуток, спрямований на збільшення статутного капіталу.

{Пункт 1.3 глави 1 розділу II доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

ґ) розкриті резерви - резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку:

{Абзац перший підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац другий підпункту "г" пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від емісії (випуску) власних акцій (інших корпоративних прав), над номінальною вартістю таких акцій (інших корпоративних прав) (під час їх первинного розміщення);

{Абзац підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківської діяльності;

{Абзац підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови НБУ № 407 від 01.11.2005}

{Абзац підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови НБУ № 407 від 01.11.2005}

інші фонди банку.

{Підпункт пункту 1.3 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;

будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків;

д) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями будь-якої фізичної чи юридичної особи як резидента, так і нерезидента, яка має з банком відносини фінансового характеру (далі - контрагент) та зменшується на суму:

{Абзац перший підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Абзац другий підпункту "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 806 від 19.11.2015}

нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

капітальних вкладень у нематеріальні активи;

збитків минулих років;

{Абзац підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

збитків поточного року;

збитків від операцій з акціонерами, що отримані після 04 червня 2016 року.

{Підпункт "д" пункту 1.3 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

{Підпункт пункту 1.3 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

1.4. Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

{Підпункт "а" пункту 1.4 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

{Підпункт "а" пункту 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Підпункт "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012}

а) результат переоцінки основних засобів, що включався до суми регулятивного капіталу банків за станом на 31.12.2010;

{Підпункт пункту 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанов Національного банку № 52 від 19.02.2007№ 564 від 20.12.2010}

б) результат поточного та звітного року (прибуток), що зменшений на суму:

{Абзац перший підпункту пункту 1.4 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно зПостановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

нарахованих доходів, неотриманих понад 30 днів із дати їх нарахування, строк сплати яких не минув (крім доходів за цінними паперами, які віднесені до I групи активів зі ступенем ризику 0 відсотків згідно з вимогами цієї Інструкції, та доходів за фінансовими активами, на розмір балансової вартості яких зменшується розмір регулятивного капіталу відповідно до вимог пункту 1.8 глави 1 розділу ІІ цієї Інструкції), зменшених на суму сформованих резервів, уцінки фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів, та збільшених на суму дооцінки фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, в частині, що відноситься до таких нарахованих доходів;

{Абзац другий підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 33 від 30.03.2018}

нарахованих доходів, строк сплати яких згідно з договором минув, зменшених на суму сформованих резервів, уцінки фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів, та збільшених на суму дооцінки фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, в частині, що відноситься до таких нарахованих доходів.

{Абзац третій підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 33 від 30.03.2018}

Якщо прибуток поточного та звітного року менше загальної суми коригування, то на суму такої різниці зменшується розмір основного капіталу банку.

Прибутки та збитки від операцій з акціонерами, що отримані до 04 червня 2016 року, уключаються до регулятивного капіталу банку в складі результату поточного та звітного років;

{Підпункт пункту 1.4 глави 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

{Підпункт пункту 1.4 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ № 407 від 01.11.2005№ 52 від 19.02.2007, Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011№ 486 від 22.11.2012; в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 806 від 19.11.2015}

в) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал);

г) нерозподілений прибуток минулих років.

(Пункт 1.4 глави 1 розділу II доповнено підпунктом згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005)

{Підпункт "д" пункту 1.4 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 806 від 19.11.2015}

{Пункт 1.4 глави 1 розділу II в редакції Постанови НБУ № 267 від 17.06.2004}

1.5. Субординований борг - це звичайні не забезпечені банком боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Сума субординованого боргу, уключеного до капіталу, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п’яти останніх років дії договору.

Субординований борг може включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку.

{Пункт 1.5 глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 250 від 20.06.2012}

1.6. Фінансова допомога акціонерів (суми безповоротної фінансової допомоги, прощення кредитів, вкладів (депозитів), субординованого боргу тощо) може включатися до основного капіталу банку після отримання дозволу Національного банку за таких умов:

кошти отримані в грошовій формі та є безповоротними;

кошти не є кредитними, а є власними коштами акціонерів;

структура власності банку відповідає вимогам щодо її прозорості, установленим Національним банком.

Для отримання дозволу банк подає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, такі документи:

клопотання про можливість уключення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу банку;

письмове запевнення акціонерів, що джерелом походження фінансової допомоги є власні кошти акціонерів банку.

Національний банк приймає рішення про відмову в наданні банку дозволу на включення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу, якщо:

подані банком документи не відповідають вимогам цього пункту;

структура власності банку визнана непрозорою або щодо структури власності банку здійснюється перевірка документів на відповідність вимогам щодо прозорості згідно з нормативно-правовими актами Національного банку.

Рішення про надання дозволу на включення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу банку/відмову в наданні такого дозволу приймає Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) протягом місяця із дня отримання документів, передбачених цим пунктом.

{Главу 1 розділу II доповнено новим пунктом 1.6 згідно з Постановою Національного банку№ 338 від 03.06.2016}

1.7. Під час розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу.

{Пункт глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 541 від 10.09.2009}

1.8. Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на:

а) балансову вартість акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що випущені банками та обліковуються за справедливою вартістю;

{Підпункт "а" пункту глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 211 від 23.07.2008№ 121 від 30.11.2017}

б) балансову вартість інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, а також балансову вартість вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;

{Підпункт "б" пункту глави 1 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 211 від 23.07.2008}

в) балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень);

{Підпункт "г" пункту 1.7 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Підпункт "ґ" пункту 1.7 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Підпункт "д" пункту 1.7 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

г) балансову вартість вкладень в інші банки на умовах субординованого боргу;

{Підпункт пункту глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

ґ) балансову вартість позалістингових цінних паперів (крім цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади, Національним банком та Державною іпотечною установою), які обліковуються за справедливою вартістю;

{Пункт глави 1 розділу II доповнено підпунктом згідно з Постановою НБУ № 31 від 02.02.2007; в редакції Постанов Національного банку № 211 від 23.07.2008№ 121 від 30.11.2017}

д) балансову вартість цінних паперів, що не перебувають в обігу на фондових біржах (у тому числі, торгівля яких на фондових біржах заборонена законодавством України) та які обліковуються за справедливою вартістю;

{Пункт глави 1 розділу II доповнено підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 211 від 23.07.2008; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

е) балансову вартість цінних паперів недиверсифікованих інвестиційних фондів.

{Пункт глави 1 розділу II доповнено підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 211 від 23.07.2008}

{Абзац дев'ятий пункту 1.8 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Пункт глави 1 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 211 від 23.07.2008}

{Пункт глави 1 розділу II в редакції Постанови НБУ № 192 від 29.04.2004}

{Пункт 1.8 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 250 від 20.06.2012}

Глава 2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку

2.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1), що отримав банківську ліцензію після 11 липня 2014 року, має становити 500 мільйонів гривень.

{Пункт 2.1 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 723 від 17.11.2014}

2.2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1), що отримав банківську ліцензію до 11 липня 2014 року, має становити:

120 мільйонів гривень - до 17 червня 2016 року;

200 мільйонів гривень - з 11 липня 2017 року;

300 мільйонів гривень - з 11 липня 2020 року;

{Абзац четвертий пункту 2.2 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 136 від 21.12.2017}

400 мільйонів гривень - з 11 липня 2022 року;

{Абзац п'ятий пункту 2.2 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 136 від 21.12.2017}

{Абзац шостий пункту 2.2 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 136 від 21.12.2017}

500 мільйонів гривень - з 11 липня 2024 року.

{Главу 2 розділу II доповнено новим пунктом 2.2 згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014; в редакції Постанов Національного банку № 58 від 04.02.2016№ 242 від 07.04.2016}

2.3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1), що втратив статус перехідного банку, який був створений відповідно до абзацу другого частини шістнадцятої статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", має відповідати вимогам пункту 2.2 цієї глави.

{Главу 2 розділу II доповнено новим пунктом 2.3 згідно з Постановою Національного банку № 746 від 27.11.2014}

{Пункт 2.4 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

{Глава 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 273 від 09.06.2010}

Розділ III. Порядок отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку

{У тексті розділу III слова "ощадний/депозитний сертифікат" та "депозитний договір" у всіх відмінках виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

Глава 1. Вимоги щодо залучення субординованого боргу

{Назва глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

1.1. Банки мають право залучати субординований борг від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (далі - іноземна валюта), та в банківських металах (золото в стандартних та/або мірних зливках із фізичною поставкою до банку) (далі - кошти на умовах субординованого боргу) з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня).

{Абзац перший пункту 1.1 глави 1 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

Приймаючий або перехідний банк, залучає кошти на умовах субординованого боргу від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, визначеному цим розділом.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

Приймаючий банк має право переоформлювати зобов'язання, отримані від неплатоспроможного банку, у субординований борг у порядку, визначеному цим розділом (крім виконання вимог підпунктів "б""з""і" пункту 2.2 глави 2 та пункту 3.10 глави 3 розділу III).

{Пункт 1.1 глави 1 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 492 від 28.07.2015}

{Пункт 1.1 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 564 від 20.12.2010, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

1.2. Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором [про що укладається договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу (далі - угода)], так і шляхом випуску банком-боржником облігацій [про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій (далі - договір)].

{Пункт 1.2 глави 1 розділу III в редакції Постанови НБУ № 407 від 01.11.2005}

1.3. Залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій здійснюється з урахуванням особливих умов щодо випуску та погашення облігацій згідно з главою 4 цього розділу.

{Пункт 1.3 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005}

1.4. Не допускається заміна облігацій на прямі договори або, навпаки, протягом усього періоду дії угоди (договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку.

{Пункт 1.4 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005}

1.5. Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій для врахування цих коштів до капіталу банку становить 100 тис. грн.

{Абзац перший пункту 1.5 глави 1 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від однієї особи в сумі більше ніж 2 млн. грн. кошти залучаються шляхом укладення прямих договорів.

{Пункт 1.5 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005}

1.6. Банк має право залучати субординований борг в іноземній валюті та/або в банківських металах за наявності генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у частині залучення та розміщення іноземної валюти та/або банківських металів на валютному ринку України та/або залучення та розміщення іноземної валюти та/або банківських металів на міжнародних ринках.

{Пункт 1.6 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011, в редакції Постанови Національного банку № 250 від 20.06.2012}

1.7. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу банк зобов'язаний здійснити ідентифікацію особи, у якої залучає ці кошти, згідно з вимогами законодавства України.

{Главу 1 розділу III доповнено пунктом 1.7 згідно з Постановою Національного банку № 377 від 10.08.2004}

1.8. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від нерезидента в іноземній валюті у вигляді позик, кредитів такий договір підлягає обов'язковій реєстрації в Національному банку відповідно до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06. 2004 № 270 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за № 885/9484 (зі змінами).

{Главу 1 розділу III доповнено пунктом 1.8 згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005; із змінами, внесеними згідно із Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

1.9. Залучення субординованого боргу в банківських металах здійснюється з урахуванням вимог Положення про здійснення операцій з банківськими металами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.08.2003 № 325, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2003 за № 749/8070 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 30.12.2011 № 497, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.01.2012 за № 147/20460).

{Главу 1 розділу III доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

Глава 2. Документи, що подають банки для отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку

2.1. Клопотання про надання Національним банком дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку (далі - Дозвіл) банк-боржник подає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника.

{Абзац перший пункту 2.1 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

Рішення про надання/скасування Дозволу приймає Комітет з питань нагляду із зазначенням конкретного строку дії Дозволу або його скасування. У разі визнання структури власності банку непрозорою або щодо структури власності банку здійснюється перевірка документів на відповідність вимогам щодо прозорості згідно з нормативно-правовими актами Національного банку Дозвіл не надається.

{Абзац другий пункту 2.1 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011№ 723 від 17.11.2014№ 392 від 19.06.2015№ 517 від 11.08.2015; в редакції Постанови Національного банку № 338 від 03.06.2016}

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій серед обмеженого кола юридичних осіб (розміщення облігацій шляхом закритого продажу) у Дозволі має міститися повний перелік цих осіб.

{Пункт 2.1 глави 2 розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005}

2.2. Для отримання Дозволу банк-боржник має у 10-денний термін після укладення угоди, договору з Інвестором подати такі документи (залежно від статусу інвестора):

{Абзац перший пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004}

а) клопотання банку-боржника про отримання Дозволу;

б) письмове підтвердження банку-боржника, що Інвестор не має фінансових та/або майнових зобов'язань перед банком-боржником на дату укладення угоди (договору), та список пов'язаних з Інвестором осіб;

{Підпункт "б" пункту 2.2 глави 2 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ № 407 від 01.11.2005№ 273 від 09.06.2010; в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

в) засвідчену в установленому порядку копію угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу, що укладається між Інвестором і банком-боржником, - подається в разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від юридичної особи-нерезидента - засвідчений в нотаріальному порядку переклад угоди. Доцільно зазначену угоду укладати українською та іноземною мовами, які матимуть однакову юридичну силу;

{Підпункт "в" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005}

г) засвідчену в установленому порядку копію договору - у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій.

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від юридичної особи-нерезидента - засвідчений в нотаріальному порядку переклад договору. Доцільно зазначений договір укладати українською та іноземною мовами, які матимуть однакову юридичну силу;

{Підпункт "г" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004; в редакції Постанови НБУ № 407 від 01.11.2005}

ґ) копію рішення банку про випуск та умови випуску облігацій із зазначенням їх номіналу та загальної кількості;

{Підпункт "ґ" пункту 2.2 глави 2 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005}

д) документальне підтвердження про дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу та ліквідності протягом останніх трьох місяців;

е) копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Інвестора - юридичної особи, засвідчену в установленому порядку (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб);

{Підпункт "е" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011№ 250 від 20.06.2012}

{Підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

{Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

{Підпункт "з" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

{Підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 377 від 10.08.2004}

{Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 377 від 10.08.2004}

є) документи, що стосуються юридичної особи-нерезидента, мають бути перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

{Підпункт пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 377 від 10.08.2004}

ж) копії платіжних документів про перерахування на балансовий рахунок 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, випущені банком, на умовах субординованого боргу" коштів, залучених на умовах субординованого боргу для врахування до капіталу банку (копії мають бути засвідчені підписами керівників банку та відбитком печатки);

{Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011№ 121 від 30.11.2017}

з) бізнес-план, розроблений банком-боржником, у якому мають бути передбачені: економічне обґрунтування щодо доцільності залучення коштів на умовах субординованого боргу; програма капіталізації банку (з урахуванням усіх раніше укладених договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу), що передбачає відповідне збільшення основного капіталу банку (капіталу 1-го рівня) на суму щорічного зменшення розміру субординованого боргу протягом останніх п'яти років дії угоди, що враховується до капіталу відповідно до пунктів 5.7-5.9 цього розділу; прогнозний розрахунок прибутковості банку та значень нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу; первинні напрями використання залучених коштів на умовах субординованого боргу протягом перших шести місяців.

Програма капіталізації банку затверджується правлінням та радою банку;

{Підпункт "з" пункту 2.2 глави 2 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

{Підпункт "з" пункту 2.2 глави 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

и) копію повідомлення про договір з відміткою Національного банку, яка свідчить про реєстрацію договору, отриманого згідно з Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за № 885/9484 (зі змінами) (у разі залучення субординованого боргу від нерезидента в іноземній валюті у вигляді позик, кредитів шляхом укладання прямих договорів);

{Пункт 2.2 глави 2 розділу III доповнено підпунктом "и" згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011№ 486 від 22.11.2012№ 392 від 19.06.2015}

і) документи, що підтверджують джерела походження коштів юридичних (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) і фізичних осіб, передбачені законодавством країни походження Інвестора.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу III доповнено підпунктом "і" згідно з Постановою Національного банку № 228 від 06.08.2008; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

2.3. Визначення пов'язаних з Інвестором осіб банк здійснює згідно зі статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

{Главу 2 розділу III доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Глава 3. Вимоги щодо укладання угоди (депозитного договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу

3.1. Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж п'ять років.

3.2. В угоді про залучення коштів на умовах субординованого боргу (в умовах випуску облігацій) має бути передбачено, що в разі ліквідації (банкрутства) банку-боржника задоволення вимог Інвестора здійснюватиметься після задоволення вимог усіх інших кредиторів.

{Пункт 3.2 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 112 від 17.03.2004№ 407 від 01.11.2005№ 454 від 14.11.2013}

3.3. Процентна ставка за субординованим боргом не може перевищувати максимальної ставки залучення субординованого боргу, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг на відповідну дату:

{Абзац перший пункту 3.3 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 250 від 20.06.2012№ 380 від 16.06.2015}

у разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів - на дату укладання угоди;

{Абзац третій пункту 3.3 глави 3 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій - на дату випуску облігацій;

у разі продовження строку дії угоди (договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу - на дату укладення додаткової угоди (договору) про внесення змін до угоди (договору).

{Пункт 3.3 глави 3 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 380 від 16.06.2015}

{Пункт 3.3 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

3.4. У разі зміни максимальної ставки залучення субординованого боргу Національний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.

{Пункт 3.4 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

3.5.

{Абзац перший пункту 3.5 глави 3 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій процентна ставка залишається незмінною протягом усього періоду обігу облігацій, визначеного в рішенні про випуск облігацій.

{Пункт 3.5 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

3.6. Капіталізація процентів за субординованим боргом не допускається.

3.7. Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється щомісяця згідно з правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.

{Пункт 3.7 глави 3 розділу III в редакції Постанов Національного банку № 112 від 17.03.2004№ 683 від 08.10.2015}

3.8. Авансова сплата процентів за залученими коштами на умовах субординованого боргу не дозволяється, про що зазначається в угоді (договорі).

{Пункт 3.8 глави 3 розділу III в редакції Постанов Національного банку № 479 від 28.12.2011№ 683 від 08.10.2015}

3.9. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник, у тому числі приймаючий банк, не має права укладати договорів, за якими в банку-боржника виникає/може виникнути:

{Абзац перший пункту 3.9 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 492 від 28.07.2015}

обов'язок щодо передавання Інвестору коштів/майна та/або виконання фінансових/майнових зобов'язань щодо Інвестора (крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна є сплатою процентів за залученим субординованим боргом) або

право вимоги до Інвестора (крім договорів, за якими банкборжник залучає кошти від Інвестора).

Банк-боржник здійснює розрахункові операції з Інвестором, якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора, або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором, або до виникнення вимог банку-боржника до Інвестора.

Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника.

Зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою про залучення субординованого боргу не дозволяється.

Вимоги, зазначені в абзацах першому - четвертому пункту 3.9 глави 3 розділу III цієї Інструкції, не поширюються на випадки, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа, з якою Уряд України уклав договір про співробітництво та для якої згідно із законами України встановлені привілеї та імунітети.

{Пункт 3.9 глави 3 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 72 від 01.08.2017}

{Пункт 3.9 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

3.10. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) сукупний обсяг вимог банку-боржника до пов'язаних з Інвестором осіб та/або наданих банком-боржником фінансових/майнових зобов'язань щодо пов'язаних з Інвестором осіб не може перевищувати п'яти відсотків регулятивного капіталу банку, крім випадків, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа, з якою Уряд України уклав договір про співробітництво та для якої згідно із законами України встановлені привілеї та імунітети.

{Пункт глави 3 розділу III в редакції Постанов Національного банку № 454 від 14.11.2013№ 312 від 12.05.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 72 від 01.08.2017}

3.11. В угоді (договорі) доцільно передбачити строки (графік) поступового повернення банком коштів, залучених на умовах субординованого боргу, залежно від обсягу залучених коштів.

{Пункт глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004}

3.12. Якщо кореспондентський рахунок банку-боржника використовується для списання сум за дорученнями банку-Інвестора, що стосуються його власних операцій та операцій його клієнтів і кореспондентів, а також для зарахування коштів на їх користь, то вимоги пункту 3.9 цієї глави на сторони угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу не поширюються.

3.13. Дострокове погашення субординованого боргу в повному обсязі або частково може відбуватися за ініціативою банку-боржника та за згодою Інвестора за умови отримання дозволу Національного банку.

Банк-боржник для отримання дозволу на дострокове погашення субординованого боргу надає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника:

клопотання, яке має містити інформацію про причини такого погашення;

письмове підтвердження Інвестора про його згоду на дострокове погашення субординованого боргу.

Дострокове погашення субординованого боргу може відбуватися за умови фактичного збільшення банком-боржником основного капіталу за період врахування до капіталу банку субординованого боргу, який банк планує погасити Інвестору, на суму, не меншу, ніж цей субординований борг (з урахуванням амортизації в разі часткового погашення).

{Абзац п'ятий пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ в редакції Постанови Національного банку № 37 від 22.01.2015}

{Абзац шостий пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ виключено на підставі Постанови Національного банку № 37 від 22.01.2015}

{Абзац сьомий пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ виключено на підставі Постанови Національного банку № 37 від 22.01.2015}

Національний банк може надати дозвіл на дострокове погашення субординованого боргу в разі недотримання банком-боржником вимоги абзацу п'ятого цього пункту за умови спрямування цих коштів на збільшення основного капіталу банку-боржника або в разі надходження до банку протягом останніх шести місяців коштів, які включено до розрахунку основного капіталу, у розмірі, не меншому, ніж розмір субординованого боргу, який банк-боржник планує погасити Інвестору. У цьому разі разом з клопотанням про дострокове погашення субординованого боргу та згодою Інвестора банк-боржник надає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника:

{Абзац шостий пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 37 від 22.01.2015№ 683 від 08.10.2015}

копію рішення загальних зборів учасників банку про збільшення статутного капіталу та копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій;

{Абзац пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ в редакції Постанови Національного банку № 37 від 22.01.2015}

письмове підтвердження банку-боржника про надходження коштів, що включаються до основного капіталу; або

{Абзац пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ в редакції Постанови Національного банку № 37 від 22.01.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015}

гарантійний лист Інвестора щодо спрямування поверненого субординованого боргу на збільшення основного капіталу банку-боржника з метою забезпечення його капіталізації. Гарантійний лист має відповідати вимогам Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902.

{Абзац пункту 3.13 глави 3 розділу ІІІ в редакції Постанови Національного банку № 37 від 22.01.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015}

Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника протягом 10 робочих днів з дня отримання клопотання банку-боржника про дострокове погашення субординованого боргу перевіряє дотримання банком-боржником умов, визначених цим пунктом, та подає відповідний висновок щодо можливості погашення субординованого боргу на розгляд Комітету з питань нагляду.

Рішення про надання дозволу на дострокове погашення субординованого боргу або обґрунтовану відмову в наданні такого дозволу приймає Комітет з питань нагляду.

{Абзац дванадцятий пункту 3.13 глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

{Пункт глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 386 від 08.09.2003, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004, в редакції Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 273 від 09.06.2010; в редакції Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Пункт 3.14 глави 3 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

3.14. В угоді (договорі) про залучення коштів на умовах субординованого боргу мають передбачатися всі вимоги, що встановлені цією главою.

{Пункт глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004}

3.15. Продовження дії Дозволу у зв'язку з продовженням строку дії угоди про залучення субординованого боргу здійснюється за рішенням Комітету з питань нагляду про внесення змін до Дозволу.

У разі укладення угоди про внесення змін стосовно продовження строку залучення субординованого боргу банк має привести умови основної угоди (зі змінами) у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі цієї Інструкції, що діють на дату укладення додаткової угоди.

Протягом 10 робочих днів із дня внесення таких змін банк-боржник має надіслати структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника клопотання щодо продовження дії Дозволу та документи, що передбачені підпунктами "б", "в", "д", "є", "и" пункту 2.2 глави 2 цього розділу, а також програму капіталізації банку згідно з вимогами підпункту "з" пункту 2.2 глави 2 цього розділу, прогнозний розрахунок прибутковості банку та значень нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу.

Субординований борг, щодо якого продовжується строк дії угоди, уключається до регулятивного капіталу банку з урахуванням нових умов угоди після дати прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про продовження дії Дозволу, починаючи з дня отримання від банку-боржника форми звітності № 610 "Інформація про врахування субординованого боргу до розрахунку капіталу банку", яка подається банком-боржником до Національного банку (далі - форма звітності № 610).

{Абзац четвертий пункту 3.15 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 503 від 19.08.2014}

{Главу 3 розділу III доповнено новим пунктом 3.15 згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

3.16. До угоди (договору) можуть вноситися зміни стосовно найменування банку-боржника та Інвестора у зв'язку з їх реорганізацією. Протягом 10 робочих днів з дня внесення таких змін банк-боржник має надіслати клопотання щодо внесення відповідних змін до Дозволу та нотаріально засвідчену копію угоди (договору) відповідному підрозділу банківського нагляду.

{Пункт глави 3 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 476 від 30.12.2008; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

3.17. У разі заміни Інвестора банк-боржник зобов'язаний протягом 10 робочих днів подати пакет документів для отримання дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від нового Інвестора (далі - дозвіл щодо нового Інвестора) у порядку, передбаченому цим розділом.

{Абзац перший пункту глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011№ 454 від 14.11.2013}

Заміна Інвестора полягає в переході прав та обов'язків до нового Інвестора на підставі укладеного договору про відступлення первісним Інвестором права вимоги за угодою (договором) новому Інвестору або внаслідок правонаступництва чи спадкоємства тощо. Заміна Інвестора за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій допускається лише серед кола осіб, які були визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.

Для отримання дозволу щодо нового Інвестора банк-боржник подає нотаріально засвідчену копію документа, що свідчить про перехід прав та обов'язків до нового Інвестора, та документи, передбачені підпунктами "а", "б", "в", "д", "е", "є", "и" пункту 2.2 глави 2 цього розділу.

{Абзац третій пункту 3.17 глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

За умови своєчасного подання банком-боржником відповідних документів на період розгляду Національним банком питання про надання дозволу щодо нового Інвестора сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не виключається із регулятивного капіталу банку.

У дозволі щодо нового Інвестора додатково мають зазначатися реквізити Дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від первісного Інвестора (дата, номер, назва Інвестора, сума та строк дії Дозволу).

Одночасно з прийняттям рішення про надання дозволу щодо нового Інвестора Комітет з питань нагляду приймає рішення про скасування Дозволу щодо первісного Інвестора.

У разі несвоєчасного подання банком-боржником документів або прийняття Комітетом з питань нагляду обґрунтованого рішення про відмову банку-боржнику в наданні дозволу щодо нового Інвестора, сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не враховується до регулятивного капіталу. У цьому разі банк-боржник зобов'язаний здійснити коригування регулятивного капіталу та звітності згідно з вимогами цього розділу.

{Абзац сьомий пункту глави 3 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

{Главу 3 розділу III доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 407 від 01.11.2005}

{Главу 4 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

Глава 4. Вимоги щодо випуску облігацій

{Назва глави 4 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

4.1. Облігації, емітовані банком-боржником на умовах субординованого боргу, є цінними паперами, що засвідчують внесення їх власником грошових коштів на визначений період часу, на певних умовах і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента, з урахуванням установлених вимог щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу.

4.2. Облігації мають випускатися у бездокументарній формі та бути іменними, строковими і процентними та з обмеженим колом обігу (розміщення облігацій шляхом закритого продажу). Такі облігації мають обслуговуватися в одному з депозитаріїв Національної депозитарної системи. Якщо в умовах випуску облігацій містяться умови щодо їх дострокового погашення емітентом, то Дозвіл не надається.

{Абзац перший пункту 4.2 глави 4 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 407 від 01.11.2005}

За закритим продажем розміщення та обіг облігацій здійснюються між юридичними особами, коло (перелік) яких заздалегідь визначено банком-боржником у рішенні про випуск облігацій. Облігації випускаються під певний договірний процент та на визначений строк, але не менше ніж п'ять років з урахуванням вимог глави 3 цього розділу.

4.3. Юридичні особи придбавають облігації за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківські кредити.

4.4. Облігації сплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, в якій проведено оплату облігацій, їх номінальну вартість виражають у гривнях.

4.5. Дохід за облігаціями виплачується відповідно до умов їх випуску.

4.6. Володіння облігацією, що випущена на умовах субординованого боргу, не дає права на участь в управлінні банком.

4.7. Облігації на умовах субординованого боргу не можуть бути дисконтними.

4.8. Облігації на умовах субординованого боргу підлягають обігу на вторинному ринку тільки в межах кола осіб, які заздалегідь визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.

{Розділ III доповнено главою згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004}

Глава 5. Порядок обліку субординованого боргу та подання звітності

{Назва глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

5.1. Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника перевіряє достовірність та повноту поданих документів, а також дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу, готує обґрунтований висновок щодо достовірності та повноти поданих документів та їх відповідності встановленим вимогам.

{Абзац перший пункту 5.1 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 228 від 06.08.2008№ 479 від 28.12.2011№ 492 від 28.07.2015}

Протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів та за умови відповідності умов угоди (облігації) вимогам, що визначені в пунктах 1.5-1.9 глави 1, підпунктах "в", "г" пункту 2.2 глави 2, пунктах 3.1-3.17 глави 3, пунктах 4.1-4.7 глави 4 цього розділу, дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу та повної сплати Інвестором коштів структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника подає до Комітету з питань нагляду висновок і пропозиції для прийняття остаточного рішення щодо надання Дозволу.

{Абзац другий пункту глави розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 112 від 17.03.2004№ 407 від 01.11.2005№ 228 від 06.08.2008№ 51 від 06.02.2009№ 479 від 28.12.2011№ 250 від 20.06.2012№ 486 від 22.11.2012№ 454 від 14.11.2013№ 392 від 19.06.2015}

Якщо угода (облігація) не відповідає вимогам пунктів 1.5-1.9 глави 1, підпунктів "в", "г" пункту 2.2 глави 2, пунктів 3.1-3.17 глави 3, пунктів 4.1-4.7 глави 4 цього розділу або банк подав неповний пакет документів, перелік яких визначений у пункті 2.2 цього розділу, то структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника повертає пакет документів на доопрацювання протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів.

{Абзац третій пункту глави розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 112 від 17.03.2004№ 407 від 01.11.2005№ 51 від 06.02.2009№ 250 від 20.06.2012№ 454 від 14.11.2013№ 492 від 28.07.2015}

5.2. Комітет з питань нагляду розглядає клопотання банку на наступному засіданні та надає (чи не надає) Дозвіл, про що приймається відповідне рішення.

Комітет з питань нагляду має право відмовити банку в наданні Дозволу, якщо дійде висновку, що залучення коштів на умовах субординованого боргу є ризиковою операцією та такою, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

5.3. У разі надання Дозволу (якщо Інвестором є банк-резидент) вкладені/залучені на умовах субординованого боргу кошти обліковуються так:

а) банком-Інвестором:

у разі вкладання коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - за балансовим рахунком 3560 "Кредити (депозити), що надані (розміщені) на умовах субординованого боргу" за даними аналітичного обліку;

{Абзац другий підпункту "а" пункту 5.3 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 407 від 01.11.2005№ 273 від 09.06.2010№ 250 від 20.06.2012; в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

у разі вкладання коштів на умовах субординованого боргу шляхом придбання облігацій - за балансовим рахунком 3212 "Боргові цінні папери, випущені банками, які обліковуються за амортизованою собівартістю" за даними аналітичного обліку;

{Абзац третій підпункту "а" пункту глави розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004, із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 407 від 01.11.2005№ 250 від 20.06.2012; в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

б) банком-боржником - за балансовим рахунком 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, випущені банком, на умовах субординованого боргу".

{Підпункт "б" пункту 5.3 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011№ 121 від 30.11.2017}

5.4. У разі невідповідності умов угоди (договору, облігації) вимогам, що визначені в пунктах 1.5-1.9 глави 1, підпунктах "в", "г" пункту 2.2 глави 2, пунктах 3.1-3.17 глави 3, пунктах 4.1-4.7 глави 4 цього розділу, та неотримання банком-боржником Дозволу протягом 30 робочих днів із дня подання клопотання про отримання Дозволу або несвоєчасного подання клопотання кошти, що залучені/розміщені на умовах субординованого боргу, з наступного робочого дня обліковуються так:

{Абзац перший пункту глави розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 386 від 08.09.2003№ 112 від 17.03.2004№ 407 від 01.11.2005№ 51 від 06.02.2009; в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 250 від 20.06.2012№ 454 від 14.11.2013}

а) банком-боржником:

у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - на відповідних рахунках 1, 2 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 (далі - План рахунків), відповідно до їх економічної суті;

{Абзац другий підпункту "а" пункту 5.4 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 407 від 01.11.2005№ 479 від 28.12.2011№ 121 від 30.11.2017}

{Абзац третій підпункту "а" пункту 5.4 глави 5 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій - на відповідних рахунках розділу 33 Плану рахунків за даними аналітичного обліку;

{Підпункт "а" пункту глави розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

б) банком-інвестором:

у разі розміщення коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - на відповідних рахунках розділу 15 Плану рахунків за даними аналітичного обліку;

{Абзац другий підпункту "б" пункту 5.4 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 407 від 01.11.2005№ 250 від 20.06.2012; в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

у разі розміщення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій - на відповідних рахунках класу 3 Плану рахунків за даними аналітичного обліку.

{Абзац третій підпункту "б" пункту глави розділу III доповнено абзацом згідно з Постановами Національного банку № 112 від 17.03.2004№ 407 від 01.11.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012; в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

5.5. Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, враховуються до капіталу банку після дати прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про надання Дозволу, починаючи з дня отримання від банку-боржника форми звітності № 610.

{Пункт глави розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

5.6. Субординований борг в іноземній валюті та банківських металах ураховується до регулятивного капіталу банку за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку, установленим на звітну дату, з урахуванням строку, що залишився до дати погашення.

{Пункт 5.6 глави 5 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 273 від 09.06.2010; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

5.7. Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені строком на п'ять років, то сума субординованого боргу враховується до капіталу банку зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 відсотків на кінець кожного року за таким графіком:

Строк до закінчення дії угоди (договору)

Сума, що враховується до капіталу

Від 5 до 4 років

100%

Від 4 до 3 років

80%

Від 3 до 2 років

60%

Від 2 до 1 року

40%

Менше 1 року

20%

{Пункт глави розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

5.8. Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, мають враховуватися до капіталу банку в останні п’ять років дії угоди (договору) з урахуванням розміру амортизації від залишкової суми субординованого боргу, що обліковується на рахунку 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, випущені банком, на умовах субординованого боргу".

{Абзац перший пункту 5.8 глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011№ 486 від 22.11.2012}

Приклад:

Строк, на який залучено кошти, 7 років (з 01.02.2003 до 31.01.2010).

Сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, на яку отримано Дозвіл на врахування до капіталу банку, - 600 000 грн.

Розрахунок суми, що враховується до капіталу, здійснюється так:

з 01.02.2003 до 31.01.2005 - 100% - 600 000 грн.;

з 01.02.2005 до 31.01.2006 - 100% - 600 000 грн.;

з 01.02.2006 до 31.01.2007 - 80% - 480 000 грн.;

з 01.02.2007 до 31.01.2008 - 60% - 360 000 грн.;

з 01.02.2008 до 31.01.2009 - 40% - 240 000 грн.;

з 01.02.2009 до 31.01.2010 - 20% - 120 000 грн.

{Пункт глави розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Пункт 5.9 глави 5 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

5.9. Банк-боржник у разі зміни переліку пов'язаних з Інвестором осіб має надіслати структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника до 10 числа наступного за місяцем, в якому відбулися зміни, оновлений список пов'язаних з Інвестором осіб та письмове підтвердження про дотримання банком-боржником вимог пунктів 3.9, 3.10 глави 3 цього розділу.

{Главу 5 розділу III доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

5.10. Банк-боржник до 10 числа місяця має надіслати письмове повідомлення структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника про виникнення вимог та/або надання фінансових/майнових зобов'язань щодо пов'язаних з Інвестором осіб за попередній місяць.

{Абзац перший пункту глави 5 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

Повідомлення має містити інформацію щодо найменування (або прізвище, ім'я та по батькові) пов'язаної особи (пов'язаних осіб) з Інвестором, суми вимог банку та/або наданих банком фінансових/майнових зобов'язань щодо пов'язаної особи (пов'язаних осіб) з Інвестором, вартості набутих у власність цінних паперів (часток, паїв), емітованих пов'язаною особою (пов'язаними особами) з Інвестором, та розміру співвідношення цієї заборгованості до регулятивного капіталу банку.

{Главу 5 розділу III доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Глава 6. Контроль за коштами, залученими на умовах субординованого боргу

6.1. Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника здійснює контроль за виконанням банком-боржником умов угоди (договору), бізнес-плану (у тому числі програми капіталізації) та дотриманням ним вимог пунктів 3.9, 3.10 глави 3 цього розділу під час проведення планової інспекційної перевірки (у разі потреби - під час проведення позапланової інспекційної перевірки).

{Пункт глави розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 112 від 17.03.2004; в редакції Постанови Національного банку № 228 від 06.08.2008; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 486 від 22.11.2012№ 454 від 14.11.2013}

6.2. У разі неусунення банком у встановлений Національним банком строк фактів порушення порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу або порядку врахування до регулятивного капіталу банку залучених коштів на умовах субординованого боргу, або порядку погашення субординованого боргу структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника подає Комітету з питань нагляду пропозиції щодо скасування Дозволу. Виявлені порушення є також підставою для застосування до банку-боржника адекватних заходів впливу.

{Абзац другий пункту 6.2 глави 6 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 250 від 20.06.2012}

{Пункт глави розділу III в редакції Постанов Національного банку № 112 від 17.03.2004№ 407 від 01.11.2005; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 486 від 22.11.2012№ 454 від 14.11.2013}

6.3. У разі прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про скасування Дозволу сума субординованих коштів не враховується до регулятивного капіталу банку після дати прийняття цього рішення, починаючи з наступної звітної дати, установленої для подання форми звітності № 610.

Банки зобов'язані не пізніше наступної звітної дати, установленої для подання форми звітності № 610, після дати прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про скасування Дозволу подати Національному банку змінену форму звітності № 610 та обліковувати субординований борг згідно з вимогами пункту 5.4 глави 5 цього розділу.

{Абзац другий пункту 6.3 глави 6 розділу III із з��інами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт глави розділу III в редакції Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

{Розділ III із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 39 від 28.01.2002№ 81 від 28.02.2002№ 55 від 12.02.2003; в редакції Постанови Національного банку № 118 від 19.03.2003}

Розділ IV. Нормативи капіталу

Глава 1. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2)

1.1. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника достатності (адекватності) регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки, чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал банку в будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.2. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

{Абзац перший пункту 1.2 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарної балансової вартості активів і позабалансових зобов’язань, зважених за ступенем кредитного ризику після їх зменшення на суму:

{Абзац другий пункту 1.2 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 267 від 17.06.2004; в редакції Постанов Національного банку № 51 від 06.02.2009№ 486 від 22.11.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 33 від 30.03.2018}

{Абзац третій пункту 1.2 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 33 від 30.03.2018}

забезпечення у вигляді безумовного зобов'язання або грошового покриття (з урахуванням вимог пунктів 1.14, 1.15 глави 1, пунктів 2.5, 2.6 глави 2, пунктів 5, 6 глави 4 розділу VI цієї Інструкції);

{Абзац пункту 1.2 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 454 від 14.11.2013№ 312 від 12.05.2015; в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

необтяжених облігацій внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком, та боргових цінних паперів, емітованих Національним банком, придбаних за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку цього нормативу) з переходом права власності на такі цінні папери.

{Абзац пункту 1.2 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 986 від 29.12.2015}

Під час розрахунку нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу до сумарної балансової вартості активів і позабалансових зобов’язань, зважених за ступенем кредитного ризику, додається сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами та виключається величина непокритого кредитного ризику.

{Пункт 1.2 глави 1 розділу IV доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 458 від 17.12.2007; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 486 від 22.11.2012№ 986 від 29.12.2015№ 33 від 30.03.2018}

1.3. Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на групи за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

{Абзац перший пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 237 від 19.06.2013}

а) I група активів зі ступенем ризику 0 відсотків:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти в Національному банку;

боргові цінні папери, емітовані Національним банком;

боргові цінні папери органів державної влади;

активи за операціями з Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією;

{Абзац сьомий підпункту "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 9 від 13.02.2017}

активи, які забезпечені гарантією Кабінету Міністрів України, наданою відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік, у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України (далі - державні гарантії) (облігації Державної іпотечної установи та боргові цінні папери підприємств, розміщення яких здійснюється під державні гарантії; кредити, надані органам державної влади та суб'єктам господарювання під державні гарантії, кредити, надані головним розпорядникам коштів державного бюджету та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів під державні гарантії, для здійснення капітальних видатків);

зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик;

валюта та банківські метали до отримання за купленими опціонними контрактами з метою хеджування;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

{Абзац одинадцятий підпункту "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 443 від 15.09.2004, в редакції Постанов Національного банку № 407 від 01.11.2005№ 683 від 08.10.2015}

б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:

кредити, що надані органам державної влади;

{Абзац другий підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за кредитами, що надані органам державної влади;

{Абзац третій підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Підпункт "б" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

боргові цінні папери органів місцевого самоврядування;

кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;

депозити овернайт та інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;

кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;

боргові цінні папери, випущені банками, небанківськими фінансовими установами та нефінансовими підприємствами, що рефінансуються Національним банком;

валюта та банківські метали до отримання за операціями спот з банком -контрагентом, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

{Підпункт "в" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

г) IV група активів зі ступенем ризику 35 відсотків:

іпотечні кредити, що надані фізичним особам та включаються до складу іпотечного покриття, яке відповідає вимогам законодавства України, за іпотечними облігаціями, емітованими фінансовою установою, більше ніж 50 відсотків корпоративних прав якої належить державі та/або державним банкам, за умови наявності документального підтвердження спроможності позичальника погашати борг грошовими коштами, джерела походження яких не пов’язані із заставою, уключаючи нараховані доходи за такими кредитами, строк сплати яких згідно з договором не минув;

{Абзац другий підпункту "г" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Пункт 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим підпунктом "г" згідно з Постановою Національного банку № 237 від 19.06.2013}

ґ) V група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

гарантійні депозити в інших банках (покриті);

зобов'язання з кредитування, які надані банкам;

валюта та банківські метали до отримання за форвардними та ф'ючерсними контрактами;

активи до одержання;

валюта та банківські метали до отримання за операціями спот з банком-контрагентом, що не належить до інвестиційного класу;

кредити овернайт, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними контрактами;

витрати майбутніх періодів, які хеджовані;

іпотечні кредити, що надані фізичним особам у національній валюті та повністю забезпечені заставою нерухомого майна житлового призначення, яке належить позичальнику на праві власності та є вільним від будь-яких обмежень речових прав на нерухоме майно;

іпотечні облігації, емітовані фінансовою установою, більше ніж 50 відсотків корпоративних прав якої належить державі та/або державним банкам;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

{Підпункт "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

д) VI група активів із ступенем ризику 100 відсотків:

короткострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках, які не належать до інвестиційного класу;

довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;

гарантійні депозити в інших банках (непокриті);

кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

кредити, що надані суб'єктам господарювання;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

кредити, які надані фізичним особам;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

боргові цінні папери, випущені банками, небанківськими фінансовими установами та нефінансовими підприємствами;

запаси матеріальних цінностей;

основні засоби;

інші активи банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

непокриті акредитиви;

цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу;

інші зобов'язання, що надані клієнтам;

нараховані доходи за активами, що віднесені до цієї групи активів, у тому числі строк сплати яких згідно з договором минув;

заборгованість за активами, у тому числі за нарахованими доходами за ними, що визначені у підпунктах "а" - "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, строк сплати за якою згідно з договором минув."

{Підпункт пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 39 від 28.01.2002№ 279 від 01.07.2003№ 267 від 17.06.2004№ 443 від 15.09.2004, в редакції Постанов Національного банку № 407 від 01.11.2005№ 121 від 30.11.2017}

1.4. Сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами розраховується на звітну дату в гривневому еквіваленті в такій послідовності:

визначається відкрита валютна позиція банку (довга або коротка) за кожною іноземною валютою та банківським металом. До розрахунку валютної позиції включається сума балансової вартості придбаних облігацій внутрішніх державних позик з індексованою вартістю, які оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, зменшена на розмір нарахованого купонного доходу, за кодом тієї валюти, відповідно до змін курсу якої здійснюється індексація їх номінальної вартості. До розрахунку валютної позиції не включаються активи, на які зменшується регулятивний капітал банку відповідно до глави 1 розділу II цієї Інструкції;

{Абзац другий пункту 1.4 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015; в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

визначаються окремо сума довгих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах та сума коротких валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

визначається сума відкритої валютної позиції в усіх банківських металах;

визначається більша сума довгих або коротких відкритих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

до більшої суми (довгої або короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх іноземних валютах додається сума відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах (без урахування знаку). Отримане значення є сукупною сумою відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

{Главу 1 розділу IV доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 458 від 17.12.2007}

1.5. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не менше ніж 10 відсотків.

{Абзац перший пункту 1.5 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Для банків, що розпочинають банківську діяльність, цей норматив має становити:

{Абзац другий пункту 1.5 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;

протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;

надалі - не менше 10 відсотків.

{Пункт глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 240 від 04.06.2003}

{Главу 2 розділу ІV виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Главу 3 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 228 від 06.08.2008}

{Главу 3 розділу ІV виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

Глава 2. Норматив достатності основного капіталу (Н3)

1. Норматив достатності основного капіталу (Н3) визначається як співвідношення основного капіталу до суми активів та позабалансових зобов'язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику (далі - загальний обсяг ризику).

2. Основний капітал визначається відповідно до пункту 1.3 з урахуванням підпункту "в"пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

Загальний обсяг ризику визначається відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 глави 1 цього розділу.

3. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 7 відсотків.

{Розділ IV доповнено новою главою 2 згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015 - набирає чинності з 01 січня 2019 року}

Глава 3. Буфери капіталу

1. Банк формує буфери капіталу, а саме: буфер запасу (консервації) капіталу, контрциклічний буфер.

Банк формує буфери капіталу понад нормативне значення нормативу достатності основного капіталу (Н3).

2. Буфер запасу (консервації) капіталу розраховується від загального обсягу ризику.

Банк формує буфер запасу (консервації) капіталу починаючи з:

01 січня 2020 року - у розмірі 0,625 відсотка;

01 січня 2021 року - у розмірі 1,25 відсотка;

01 січня 2022 року - у розмірі 1,875 відсотка;

01 січня 2023 року - у розмірі 2,5 відсотка.

3. Контрциклічний буфер капіталу розраховується від загального обсягу ризику в розмірі 0 - 2,5 відсотка.

Розмір контрциклічного буфера капіталу встановлюється за рішенням Правління Національного банку в разі значної кредитної активності банків із урахуванням ризиків, пов'язаних із надмірним зростанням кредитування. Зазначена інформація завчасно розміщується на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку та має містити відомості, зокрема щодо розміру буфера, дати запровадження буфера в установленому розмірі.

{Розділ IV доповнено новою главою 3 згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015 - набирає чинності з 01 січня 2020 року}

Розділ V. Нормативи ліквідності

Глава 1. Вимоги до ліквідності банків

1.1. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

{Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

1.2. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5), короткострокової ліквідності (Н6) та коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR).

{Пункт 1.2 глави 1 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 13 від 15.02.2018}

1.3. Під час розрахунку нормативів поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6) необтяжені облігації внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком України, та боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у тому числі придбані за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативів ліквідності) з переходом права власності на такі цінні папери, уключаються до активів без урахування строку до погашення.

{Главу 1 розділу V доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 486 від 22.11.2012№ 986 від 29.12.2015}

У разі включення до розрахунку нормативів поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6) зазначених необтяжених цінних паперів, придбаних за операціями репо з переходом права власності на цінні папери, до розрахунку не включаються відповідні суми наданих кредитів за цими операціями.

{Пункт 1.3 глави 1 розділу V доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

1.4. Під час розрахунку нормативів поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6) банк має право зменшувати зобов'язання за наданими банком гарантіями, акредитивами, акцептами та авалями на суму коштів у розрахунках, які є грошовим забезпеченням (покриттям) за цими зобов'язаннями, за умови одночасного дотримання таких вимог:

{Абзац перший пункту 1.4 глави 1 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

безперечного контролю та доступу банку до грошового забезпечення;

право банку здійснити договірне списання коштів з рахунку, на якому обліковується грошове забезпечення, у разі невиконання контрагентом зобов'язань перед банком;

розміщення грошового забезпечення на строк не менший, ніж строк цих зобов'язань (без права дострокового вилучення).

{Главу 1 розділу V доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015}

Глава 2. Норматив миттєвої ліквідності (Н4)

2.1. Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов'язань банку.

Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов'язань протягом одного операційного дня.

Норматив миттєвої ліквідності розраховується з урахуванням сальдо за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків.

2.2. До високоліквідних активів під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються:

готівкові кошти;

кошти на кореспондентському рахунку банку в Національному банку (без урахування коштів обов'язкових резервів банку в Національному банку);

{Абзац третій пункту 2.2 глави 2 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 273 від 09.06.2010}

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, зменшених на суму сформованих під них резервів (за мінусом коштів, що розміщені в банках, які визнані банкрутами, або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або в яких призначена тимчасова адміністрація, або які зареєстровані в офшорних зонах), над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків;

{Абзац четвертий пункту 2.2 глави 2 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

необтяжені депозитні сертифікати Національного банку.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу V доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 862 від 25.12.2014}

2.3. До поточних зобов'язань банку під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються:

кошти на кореспондентському рахунку Національного банку в банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках;

кошти Державного бюджету України та інших фондів України;

кошти на вимогу суб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ;

строкові кошти суб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ, кінцевий строк погашення яких минув;

{Абзац шостий пункту 2.3 глави 2 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;

{Абзац сьомий пункту 2.3 глави 2 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку та за іншими розрахунками.

2.4. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

2.5. У разі наявності в банку розрахункових документів, що не виконані в строк з його вини, значення нормативу миттєвої ліквідності дорівнює нулю з часу виникнення цих зобов'язань.

{Глава 2 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 541 від 10.09.2009}

Глава 3. Норматив поточної ліквідності (Н5)

3.1. Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) до зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно).

Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов'язань протягом одного календарного місяця.

Норматив поточної ліквідності розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів:

за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків;

за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків.

3.2. До активів банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) під час розрахунку нормативу поточної ліквідності включаються:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку (без урахування коштів обов'язкових резервів банку в Національному банку);

{Абзац четвертий пункту 3.2 глави 3 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 273 від 09.06.2010}

строкові вклади (депозити), що розміщені в Національному банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам (за мінусом коштів, що розміщені в банках, які визнані банкрутами, або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або в яких призначена тимчасова адміністрація, або які зареєстровані в офшорних зонах), над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків;

кредити, що надані суб'єктам господарювання, органам державної влади, органам місцевого самоврядування та фізичним особам (без урахування заборгованості, строк сплати якої згідно з договором минув);

{Абзац сьомий пункту 3.2 глави 3 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

боргові цінні папери, інвестиції в асоційовані і дочірні компанії, які утримуються з метою продажу, за умови, що зазначені цінні папери є необтяженими та/або строк сплати заборгованості за якими згідно з договором не минув та/або проти емітента таких цінних паперів не порушено справу про банкрутство.

{Абзац восьмий пункту 3.2 глави 3 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011; в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

Під час розрахунку нормативу поточної ліквідності активи банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) зменшуються на суму сформованих під них резервів, уцінки, очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів.

{Пункт 3.2 глави 3 розділу V доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 121 від 30.11.2017№ 33 від 30.03.2018}

3.3. До зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) під час розрахунку нормативу поточної ліквідності включаються:

кошти на кореспондентському рахунку Національного банку в банку;

строкові вклади (депозити) Національного банку;

кредити, що отримані від Національного банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків, над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам;

кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій;

кошти клієнтів банку;

кошти Державного бюджету України та інших фондів України;

цінні папери власного боргу, емітовані банком;

заборгованість за кредитами, що отримані від Національного банку, строк сплати якої згідно з договором минув;

{Пункт 3.3 глави 3 розділу V доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 273 від 09.06.2010, в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Абзац одинадцятий пункту 3.3 глави 3 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;

{Абзац одинадцятий пункту 3.3 глави 3 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

заборгованість за кредитами, що отримані від інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;

{Абзац дванадцятий пункту 3.3 глави 3 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

кредиторська заборгованість з придбання активів;

субординований борг банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;

зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

3.4. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40 відсотків.

3.5. У разі наявності в банку розрахункових документів, що не виконані в строк з його вини, значення нормативу поточної ліквідності дорівнює нулю з часу виникнення цих зобов'язань.

{Глава 3 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 541 від 10.09.2009}

Глава 4. Норматив короткострокової ліквідності (Н6)

4.1. Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення активів до зобов'язань з кінцевим строком погашення до одного року.

{Абзац перший пункту 4.1 глави 4 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов'язань протягом одного року.

Норматив короткострокової ліквідності розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів:

за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків;

за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків.

4.2. До активів банку з кінцевим строком погашення до одного року під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:

{Абзац перший пункту 4.2 глави 4 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку (без урахування коштів обов'язкових резервів банку в Національному банку);

{Абзац четвертий пункту 4.2 глави 4 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 273 від 09.06.2010}

строкові вклади (депозити), що розміщені в Національному банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам (за мінусом коштів, що розміщені в банках, які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або в яких призначена тимчасова адміністрація, або які зареєстровані в офшорних зонах), над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів), інших банків та кредитів, що отримані від інших банків;

кредити, що надані суб'єктам господарювання, органам державної влади, органам місцевого самоврядування та фізичним особам (без урахування заборгованості, строк сплати якої згідно з договором минув);

{Абзац сьомий пункту 4.2 глави 4 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

боргові цінні папери, інвестиції в асоційовані і дочірні компанії, які утримуються з метою продажу, за умови, що зазначені цінні папери є необтяженими та/або строк сплати заборгованості за якими згідно з договором не минув та/або проти емітента таких цінних паперів не порушено справу про банкрутство;

{Абзац восьмий пункту 4.2 глави 4 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011; в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

безвідкличні безумовні зобов'язання з кредитування, що отримані від банків, які мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "ВВВ-" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній) Fitch IBCA та Moody's Investors Service, у сумі, що обліковується не менше трьох місяців поспіль до дати розрахунку нормативу.

{Пункт 4.2 глави 4 розділу V доповнено новим абзацом дев'ятим згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015}

Під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності активи банку з кінцевим строком погашення до одного року зменшуються на суму сформованих під них резервів, уцінки, очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів.

{Пункт 4.2 глави 4 розділу V доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011, із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 121 від 30.11.2017№ 33 від 30.03.2018}

4.3. До зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до одного року під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:

кошти на кореспондентському рахунку Національного банку в банку;

строкові вклади (депозити) Національного банку;

кредити, що отримані від Національного банку;

сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків, над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам;

кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій;

кошти клієнтів банку;

кошти Державного бюджету України та інших фондів України;

цінні папери власного боргу, емітовані банком;

заборгованість за кредитами, що отримані від Національного банку, строк сплати якої згідно з договором минув;

{Пункт 4.3 глави 4 розділу V доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 273 від 09.06.2010; в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Абзац одинадцятий пункту 4.3 глави 4 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;

{Абзац одинадцятий пункту 4.3 глави 4 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

заборгованість за кредитами, що отримані від інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;

{Абзац дванадцятий пункту 4.3 глави 4 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

кредиторська заборгованість з придбання активів;

субординований борг банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;

зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

4.4. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 60 відсотків.

{Глава 4 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 541 від 10.09.2009}

5. Коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR)

1. Коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень ліквідності для покриття чистого очікуваного відтоку грошових коштів протягом 30 календарних днів з урахуванням стрес-сценарію (далі - чистий очікуваний відтік грошових коштів).

2. Банк розраховує коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) щодня як співвідношення високоякісних ліквідних активів до чистого очікуваного відтоку грошових коштів.

Банк відносить до високоякісних ліквідних активів активи, що відповідають характеристикам та вимогам, установленим Національним банком.

Банк розраховує чистий очікуваний відтік грошових коштів як різницю сукупних очікуваних відтоків і сукупних очікуваних надходжень грошових коштів. Сукупні очікувані надходження приймаються в розмірі не більше ніж 75 відсотків сукупних очікуваних відтоків.

Банк визначає очікувані відтоки та очікувані надходження грошових коштів із застосуванням коефіцієнтів очікуваних відтоків та очікуваних надходжень, установлених Національним банком на основі стрес-сценарію.

3. Банк здійснює розрахунок коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) відповідно до Методики розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR), установленої Національним банком.

{Розділ V доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 13 від 15.02.2018}

Розділ VI. Нормативи кредитного ризику

Глава 1. Вимоги щодо обмеження кредитного ризику банків

1.1. До активних операцій, що пов'язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

{Абзац перший пункту 1.1 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

{Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

1.2. Банки зобов'язані мати ефективну політику та процедури своєчасного виявлення, розрахунку, оцінки, моніторингу, контролю та управління кредитним ризиком, у тому числі за операціями з пов'язаними з банком особами, а також великими ризиками щодо одного контрагента або групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб. Ці політика та процедури мають охоплювати весь цикл кредитування, який включає видачу кредиту, оцінку кредиту, а також здійснення управління кредитним та інвестиційним портфелем.

{Пункт 1.2 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

1.3. Банк зобов'язаний забезпечити здійснення належного контролю за операціями з пов'язаними з банком особами.

Банк визначає пов'язаних з банком осіб згідно зі статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність.

{Пункт 1.3 глави 1 розділу VI в редакції Постанов Національного банку № 250 від 20.06.2012№ 312 від 12.05.2015}

1.4. Рішення про надання банком кредиту, позики, гарантії чи поручительства пов'язаним з банком особам (крім банків) у сумі, що перевищує 1 відсоток від регулятивного капіталу банку (фізичній особі) або 3 відсотки від регулятивного капіталу банку (юридичній особі), має прийматися правлінням або радою банку шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів цього органу без участі зацікавленої особи.

{Пункт 1.4 глави 1 розділу VI в редакції Постанов Національного банку № 479 від 28.12.2011№ 312 від 12.05.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015}

1.5. Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою; придбання активів пов'язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною з банком особою.

Банку забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов'язаними з банком особами, у тому числі розміщувати кошти в іншому банку для кредитування цим банком пов'язаних з банком осіб.

{Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом 1.5 згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

1.6. Банкам забороняється для придбання власних цінних паперів прямо чи опосередковано надавати кредити будь-якій особі.

1.7. Банки можуть за попереднім дозволом Національного банку, який надається уповноваженою посадовою особою Національного банку, використовувати цінні папери власної емісії для забезпечення кредитів у розмірі до 20 відсотків загальної суми внеску акціонера (учасника) до статутного капіталу банку за умови дотримання банком усіх економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції протягом шести місяців поспіль. Дозвіл на використання банками ощадних сертифікатів власної емісії для забезпечення кредитів не потрібен.

{Пункт глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 273 від 09.06.2010№ 683 від 08.10.2015}

1.8. Банк має право надавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції.

{Пункт глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 273 від 09.06.2010}

1.9. Під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше контрагенти уважаються одним контрагентом (групою пов'язаних контрагентів) і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності хоча б однієї з таких умов:

{Абзац перший пункту глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

а) один контрагент є власником істотної участі іншого (інших);

б) два або більше контрагенти мають хоча б одного спільного власника істотної участі (незалежно від того, чи він є також клієнтом банку);

в) контрагенти використовують кредитні кошти для проведення спільної діяльності таким чином, що джерело повернення кредиту є для них спільним. Наприклад: мобілізація позичальниками коштів для придбання будь-якого активу (підприємства або іншого об’єкта власності) або для передавання коштів у кредит/користування іншій фізичній чи юридичній особі;

г) два або більше контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит/користування іншій фізичній чи юридичній особі;

ґ) контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит/користування іншим контрагентам, яким також надано банком кредити. У цьому разі одним контрагентом уважаються усі контрагенти, що отримали кредити від банку;

д) контрагенти, та/або учасники, та/або учасники учасників контрагентів є асоційованими компаніями/дочірніми компаніями/асоційованими особами стосовно один одного;

е) контрагенти є асоційованими особами фізичної особи, зазначеної в пунктах 1 - 356частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

{Підпункт "е" пункту 1.9 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Пункт глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт 1.10 глави 1 розділу VI виключено на піставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Пункт 1.11 глави 1 розділу VI виключено на піставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Пункт 1.12 глави 1 розділу VI виключено на піставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Пункт 1.13 глави 1 розділу VI виключено на піставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

1.10. Контрагенти, у яких держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів є власником істотної участі, не є такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо ці контрагенти не пов'язані між собою виробничими зв'язками та зміни у фінансово-господарській діяльності одного контрагента не можуть вплинути на фінансовий стан (господарську діяльність) іншого.

{Абзац перший пункту в редакції Постанови Національного банку № 279 від 01.07.2003; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015}

Контрагенти, у яких держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів є власником 25 і більше відсотків статутного капіталу та які є власниками істотної участі іншого контрагента, не вважатимуться одним контрагентом.

{Абзац другий пункту глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015}

{Пункт в редакції Постанови Національного банку № 39 від 28.01.2002}

{Пункт 1.11 глави 1 розділу VI виключено на піставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

1.11. З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

1.12. Під час розрахунку нормативів кредитного ризику активні операції включаються за балансовою вартістю-4 без урахування сум дисконтів (крім очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів)/премій, а також нарахованих доходів, на які зменшується прибуток поточного року/основний капітал банку згідно з вимогами підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу ІІ цієї Інструкції.

__________

-4Балансова вартість визначається відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з бухгалтерського обліку.

{Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом 1.12 згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 121 від 30.11.2017№ 33 від 30.03.2018}

1.13. Банк може виключати із загального обсягу кредитного ризику суму необтяжених облігацій внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком, та боргових цінних паперів, емітованих Національним банком, придбаних за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативів кредитного ризику) з переходом права власності на такі цінні папери.

{Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 986 від 29.12.2015}

1.14. Під час розрахунку нормативів кредитного ризику банк має право зменшувати зобов'язання за наданими банком гарантіями, акредитивами, акцептами та авалями на суму коштів у розрахунках, які є грошовим забезпеченням (покриттям) за цими зобов'язаннями, за умови одночасного дотримання вимог, визначених абзацами другим - четвертим пункту 1.4 глави 1 розділу V цієї Інструкції.

{Пункт 1.14 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

{Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015}

1.15. Під час розрахунку нормативів кредитного ризику банк має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику згідно з вимогами пункту 2.5 глави 2 та пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції за умови подання банком у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, програми капіталізації/плану реструктуризації, складених, у тому числі за результатами діагностичного обстеження, а також плану заходів щодо приведення діяльності банку у відповідність до вимог законодавства щодо операцій з пов'язаними з банком особами та забезпечення виконання зазначених програм/планів у визначені в них строки.

{Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

Глава 2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)

2.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

2.2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 39 від 28.01.2002№ 51 від 06.02.2009№ 541 від 10.09.2009№ 479 від 28.12.2011; в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

2.3. До вимог банку щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

{Пункт 2.3 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

2.4. До фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, уключаються:

{Абзац перший пункту 2.4 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

{Абзац другий пункту 2.4 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Абзац третій пункту 2.4 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 51 від 06.02.2009}

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

2.5. Банк під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку цього нормативу) у вигляді:

{Абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 52 від 19.02.2007№ 228 від 06.08.2008№ 51 від 06.02.2009№ 486 від 22.11.2012№ 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 986 від 29.12.2015№ 338 від 03.06.2016}

а) безумовного зобов'язання за умови, що це зобов'язання було надане безпосередньо на користь банку:

{Абзац перший підпункту "а" пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

урядами або центральними банками держав, що належать до категорії А-6;

__________

-6 Країни, що мають офіційну рейтингову оцінку не нижче категорії А, підтверджену в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard&Poor's, Moody's).

{Виноска абзацу другого підпункту "а" пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 51 від 06.02.2009}

або Міжнародним банком реконструкції та розвитку чи Європейським банком реконструкції та розвитку чи Міжнародною фінансовою корпорацією;

{Абзац третій підпункту "а" пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 541 від 10.09.2009}

або першокласними банками, що мають опублікований кредитний рейтинг не нижче інвестиційного класу-7.

{Абзац четвертий підпункту "а" пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 33 від 30.03.2018}

__________

-7 Інвестиційний клас - кредитний рейтинг банку, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's), який свідчить про низьку ймовірність невиконання зобов'язань.

{Виноска 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

У разі дотримання зазначених вимог банк повинен мати такі документи:

оригінал безумовного зобов'язання, що поданий особами, які зазначені в підпункті "а" пункту 2.5 цієї глави. Цей документ має бути нотаріально засвідчений за місцем його видачі (крім акредитивів "стендбай"), перекладений на українську мову та легалізований в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчений в посольстві відповідної держави в Україні та легалізований в Міністерстві закордонних справ України. Переклад зобов'язання у вигляді електронного документа (акредитиви "стендбай") має засвідчуватися нотаріально або банком-заявником, крім того Національний банк у будь-який час може перевірити оригінал зобов'язання. До безумовних зобов'язань належать безумовні гарантії погашення заборгованості позичальника перед банком, уключаючи гарантії на першу вимогу, безвідкличні резервні акредитиви, що виконують функції фінансової гарантії. Безумовне зобов'язання має відповідати нормам міжнародного інституційного (приватного) права щодо зобов'язань такого типу, а саме: Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованим правилам по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати, Уніфікованим правилам Міжнародної торгової палати стосовно гарантій на першу вимогу та іншим міжнародно-правовим актам (у тому числі держави походження гаранта) з питань переказу грошей відповідно до статті 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні";

{Абзац шостий підпункту "а" пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

підтвердження офіційного рейтингу гаранта відповідно до останніх видань бюлетенів провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standart & Poor's, Moody's тощо);

{Абзац сьомий підпункту "а" пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

інші документи, що відповідають вимогам банківського законодавства відповідної країни, які за формою, змістом і засобами реалізації забезпечують виконання гарантом безумовних зобов'язань (за наявності);

б) грошового покриття у вигляді застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти контрагента/майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі.

{Абзац перший підпункту "б" пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

Таке грошове покриття має бути надано у валюті, що відповідає валюті кредитної операції/вкладень в боргові цінні папери або іншій вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269).

{Абзац другий підпункту "б" пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 121 від 19.02.2015№ 338 від 03.06.2016}

Договір про заставу майнових прав на грошові кошти (або договір про заставу ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором), який укладений з контрагентом/майновим поручителем, має передбачати умови щодо передавання цих коштів в управління банку на весь строк дії кредитного договору або розміщення боргових цінних паперів (без права дострокового вилучення) та право банку стягувати кошти з їх рахунків на погашення цього боргу в разі невиконання контрагентом/майновим поручителем зобов'язань перед банком.

{Підпункт "б" пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

{Пункт 2.5 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 39 від 28.01.2002№ 186 від 20.05.2002, в редакції Постанови Національного банку № 279 від 01.07.2003}

{Пункт 2.6 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

2.6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 2.5 цієї глави, банк зобов'язаний:

{Абзац перший пункту глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011; в редакції Постанов Національного банку № 454 від 14.11.2013№ 312 від 12.05.2015}

відобразити інформацію в відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

{Абзац другий пункту глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 273 від 09.06.2010№ 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Абзац третій пункту глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 492 від 28.07.2015}

{Пункт глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 39 від 28.01.2002, в редакції Постанови Національного банку № 279 від 01.07.2003}

2.7. У разі пролонгації кредитного договору для підтвердження наявності грошового покриття (або безумовного зобов'язання) за цією кредитною операцією та права банку зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму такого забезпечення під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) банк зобов'язаний здійснити заходи, визначені пунктом 2.6 цієї глави.

{Абзац перший пункту 2.7 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 312 від 12.05.2015№ 338 від 03.06.2016}

Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку здійснює контроль щодо наявності підстав для зменшення банком загального обсягу кредитного ризику на суму безумовного зобов'язання або грошового покриття під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

{Абзац третій пункту 2.7 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Пункт глави 2 в редакції Постанов Національного банку № 279 від 01.07.2003№ 454 від 14.11.2013}

2.8. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку банківського консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

{Пункт глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

2.9. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

{Пункт 2.10 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Глава 3. Норматив великих кредитних ризиків (Н8)

3.1. Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

3.2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.

{Пункт 3.2 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 454 від 14.11.2013№ 312 від 12.05.2015}

3.3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків щодо контрагентів, груп пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб до регулятивного капіталу банку.

Якщо один клієнт банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів/пов'язаних з банком осіб, то під час розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума всіх вимог банку до цього клієнта та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього клієнта, ураховується один раз.

{Пункт 3.3 глави 3 в редакції Постанов Національного банку № 39 від 28.01.2002№ 683 від 08.10.2015}

3.4. До вимог банку щодо контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

{Пункт 3.4 глави 3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

3.5. До фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб, уключаються:

{Абзац перший пункту 3.5 глави 3 розділу VI в редакції Постанов Національного банку № 454 від 14.11.2013№ 312 від 12.05.2015}

гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

{Абзац другий пункту 3.5 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Абзац третій пункту 3.5 глави 3 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 51 від 06.02.2009}

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

3.6. Рішення кредитного комітету банку про можливість здійснення з контрагентом/позичальником активних операцій у розмірі 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пунктах 3.4, 3.5 цієї глави, щодо контрагента) має бути затверджене правлінням та/або радою банку.

{Пункт 3.6 глави 3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

3.7. Банк може враховувати норми пунктів 2.5, 2.6 глави 2 та 5, 6 глави 4 цього розділу під час визначення обсягу кредитного ризику контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб під час розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8).

{Главу 3 розділу VI доповнено новим пунктом 3.7 згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

3.8. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

3.9. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:

якщо перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу дос��атності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,

якщо перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

{Пункт 3.9 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

3.10. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

Глава 4. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9)

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (далі - норматив Н9) установлюється для обмеження ризику операцій з пов'язаними з банком особами, зменшення негативного впливу операцій з пов'язаними з банком особами на діяльність банку.

2. Норматив Н9 визначається як співвідношення сукупної суми всіх вимог банку до пов'язаних з банком осіб та суми всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо пов'язаних з банком осіб, до регулятивного капіталу банку.

3. До вимог банку щодо пов'язаних з банком осіб уключаються:

1) депозити, які розміщені в інших банках;

2) надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

3) факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

4) акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

5) дебіторська заборгованість;

6) кошти банків у розрахунках.

{Пункт 3 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

4. До фінансових зобов'язань, наданих банком щодо пов'язаних з банком осіб, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов'язання з кредитування, що надані банком.

5. Банк під час розрахунку нормативу Н9 має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку цього нормативу) у вигляді:

{Абзац перший пункту 5 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 986 від 29.12.2015№ 338 від 03.06.2016}

1) безумовного зобов'язання за умови, що це зобов'язання було надане безпосередньо на користь банку Міжнародним банком реконструкції та розвитку чи Європейським банком реконструкції та розвитку, чи Міжнародною фінансовою корпорацією;

{Підпункт 1 пункту 5 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

2) грошового покриття у вигляді застави майнових прав на грошові кошти пов'язаної з банком особи / майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі.

{Абзац перший підпункту 2 пункту 5 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

Грошове покриття має бути надано у валюті, що відповідає валюті кредитної операції або іншій вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269).

{Абзац другий підпункту 2 пункту 5 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

Договір про заставу майнових прав на грошові кошти, укладений з пов'язаною з банком особою / майновим поручителем, має передбачати умови щодо передавання цих коштів в управління банку на весь строк дії кредитного договору (без права дострокового вилучення) та право банку стягувати кошти з їх рахунків на погашення цього боргу в разі невиконання пов'язаною з банком особою / майновим поручителем зобов'язань перед банком.

Розмір процентної ставки за депозитним договором, майнові права за яким передано банку для забезпечення боргу, не може перевищувати розміру процентної ставки за відповідним кредитним договором, укладеним з пов'язаною з банком особою.

6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, банк зобов'язаний відобразити інформацію у відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу Н9.

{Пункт 6 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 492 від 28.07.2015}

7. У разі пролонгації кредитного договору для підтвердження наявності забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, за цією кредитною операцією та права банку зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму такого забезпечення під час розрахунку нормативу Н9 банк зобов'язаний здійснити заходи, визначені пунктом 6 цієї глави.

{Абзац перший пункту 7 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 338 від 03.06.2016}

Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, здійснює контроль за наявністю підстав для зменшення банком загального обсягу кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, під час розрахунку нормативу Н9.

8. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

9. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 25 відсотків.

{Глава 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Главу 5 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Розділ VII. Нормативи інвестування

Глава 1. Вимоги щодо здійснення банками інвестицій

1.1. Національний банк здійснює контроль за інвестиціями банку з придбання банком корпоративних прав (акцій, паїв, часток) в обмін на кошти або майно з метою отримання доходу/прибутку або права на участь в управлінні юридичною особою, у тому числі за прямими інвестиціями.

{Абзац перший пункту 1.1 глави 1 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 104 від 20.10.2017}

Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, паї, частки), емітовані такою юридичною особою.

{Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

1.2. Банк, регулятивний капітал якого відповідає вимогам пунктів 2.12.2 глави 2 розділу II цієї Інструкції, має право здійснити інвестицію без письмового дозволу, якщо:

а) інвестиція у фінансову установу становить у сукупності не більше ніж 1 відсоток статутного капіталу банку;

б) інвестиція здійснюється до статутного капіталу бюро кредитних історій, що має ліцензію національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

{Пункт 1.2 глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

1.3. Банк здійснює інвестицію на підставі письмового дозволу Національного банку, який надається в порядку, установленому цією главою:

а) у фінансову установу в обсязі більше 1 відсотка статутного капіталу банку;

б) в юридичну особу в обсязі 20 і більше відсотків її статутного капіталу та/або голосів (крім інвестицій у фінансову установу в обсязі менше 1 відсотка статутного капіталу банку).

1.4. Банк має право здійснити інвестицію (у тому числі у фінансову установу в обсязі, що перевищує 1 відсоток статутного капіталу банку) за умови одночасного дотримання таких спеціальних вимог:

{Абзац перший пункту 1.4 глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

а) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;

б) розмір регулятивного капіталу банку відповідає вимогам пунктів 2.1, 2.2 глави 2 розділу II цієї Інструкції та здійснення інвестиції не приведе до порушення цих вимог;

{Підпункт "б" пункту 1.4 глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014; в редакції Постанови Національного банку № 104 від 20.10.2017}

в) банк не є об’єктом застосування заходів впливу (в частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій);

г) виконання протягом останніх шести місяців економічних нормативів та вимог щодо порядку формування обов'язкових резервів;

{Підпункт "г" пункту 1.4 глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

ґ) наявність прибутку за даними балансу банку протягом останніх шести місяців.

1.5. Банк має право здійснити інвестицію в рамках процедури фінансової реструктуризації як комплексу заходів із реструктуризації заборгованості боржника під час процедури добровільної фінансової реструктуризації або процедури досудової санації, що здійснюються на умовах та в порядку, установлених законодавством України та/або міжнародною практикою, за умови одночасного дотримання таких спеціальних вимог:

1) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;

2) розмір регулятивного капіталу банку відповідає вимогам глави 2 розділу II цієї Інструкції або банк виконує програму капіталізації та здійснення інвестиції не приведе до порушення банком вимог глави 2 розділу II цієї Інструкції або невиконання програми капіталізації у визначені в ній строки;

3) банк не є об'єктом застосування заходів впливу (у частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій).

{Главу 1 розділу VII доповнено новим пунктом 1.5 згідно з Постановою Національного банку № 104 від 20.10.2017}

1.6. Банк має протягом трьох робочих днів надіслати письмове повідомлення структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку про здійснення інвестиції згідно з пунктами 1.2 - 1.5 глави 1 розділу VII цієї Інструкції.

{Абзац перший пункту глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 486 від 22.11.2012№ 104 від 20.10.2017}

Банку забороняється інвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна відповідальність її власників.

1.7. Банк для отримання письмового дозволу подає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, такі документи:

{Абзац перший пункту глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

клопотання банку про видачу письмового дозволу за підписом голови правління банку;

обґрунтування мети і розміру очікуваного ефекту від інвестицій;

інформацію щодо дотримання банком установлених нормативів та спеціальних вимог для отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення інвестиції.

Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, протягом 20 робочих днів із дня отримання всіх документів перевіряє дотримання банком вимог, визначених пунктами 1.4, 1.5 глави 1 розділу VII цієї Інструкції.

{Абзац п'ятий пункту глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 486 від 22.11.2012№ 392 від 19.06.2015; в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 104 від 20.10.2017}

1.8. Національний банк приймає рішення про відмову банку в наданні письмового дозволу на здійснення інвестиції, якщо дійде висновку, що зазначена операція матиме негативний вплив на фінансовий стан банку та/або створюватиме загрозу безпеці коштів вкладників та інших кредиторів банку.

{Абзац перший пункту глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 392 від 19.06.2015№ 683 від 08.10.2015}

Рішення Національного банку про надання дозволу/відмову в наданні дозволу приймається уповноваженою посадовою особою Національного банку, про що банку повідомляється листом не пізніше п'ятого робочого дня з дня прийняття відповідного рішення.

{Абзац другий пункту глави 1 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

У разі прийняття Національним банком рішення про відмову у наданні дозволу в листі зазначаються підстави для відмови.

1.9. Порушення порядку отримання письмового дозволу на здійснення інвестиції є підставою для застосування до банку адекватних заходів впливу.

1.10. Національний банк з метою обмеження інвестиційного ризику, пов’язаного зі здійсненням банками інвестицій та операцій із цінними паперами, установлює такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

1.11. До розрахунку нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:

а) у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;

б) у зв’язку з інвестицією, яка здійснюється в статутний капітал банку - учасника банківської групи, визнаної Національним банком, до складу якої входить цей банк;

{Підпункт "б" пункту глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

в) за договором про андеррайтинг та знаходяться у власності банку не більше одного року;

г) за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Про невключення відповідних сум до розрахунку нормативів інвестування банки зобов’язані повідомляти Національний банк до 10 числа місяця, наступного за звітним, а також мають подавати план реалізації одержаних цінних паперів у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та відповідного документального підтвердження, що такі папери були одержані на погашення заборгованості за попередньо наданим кредитом.

Банк зобов'язаний здійснити дії згідно з пунктами 1.3-1.6 цієї глави, якщо протягом року з моменту придбання акцій та інших цінних паперів у зв'язку з реалізацією права заставодержателя або за договором про андеррайтинг він не здійснив відчуження таких цінних паперів.

{Пункт глави 1 розділу VII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Глава 1 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Глава 2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)

2.1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи.

{Пункт 2.1 глави 2 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 51 від 06.02.2009}

2.2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів окремо за кожною установою, до статутного капіталу банку.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 51 від 06.02.2009№ 479 від 28.12.2011}

2.3. До коштів, що інвестуються, уключаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені установою та обліковуються за справедливою вартістю;

{Абзац другий пункту 2.3 глави 2 розділу VII в редакції Постанов Національного банку № 407 від 01.11.2005№ 121 від 30.11.2017}

вкладення в асоційовані та дочірні установи.

{Абзац третій пункту 2.3 глави 2 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 81 від 28.02.2002}

{Пункт 2.4 глави 2 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

2.4. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

Глава 3. Норматив загальної суми інвестування (Н12)

3.1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного із здійсненням банком інвестиційної діяльності.

{Абзац перший пункту 3.1 глави 3 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 51 від 06.02.2009}

{Абзац другий пункту 3.1 глави 3 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

3.2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів будь-якої юридичної особи, до статутного капіталу банку.

{Пункт 3.2 глави 2 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 51 від 06.02.2009№ 479 від 28.12.2011}

3.3. До коштів, що інвестуються, включаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені установою та обліковуються за справедливою вартістю;

{Абзац другий пункту 3.3 глави 3 розділу VII в редакції Постанов Національного банку № 407 від 01.11.2005№ 121 від 30.11.2017}

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

{Пункт 3.4 глави 3 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

3.4. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

{Розділ VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 107 від 28.02.2009}

Розділ VIII. Спеціальні вимоги щодо діяльності банків

Глава 1. Встановлення спеціальних значень економічних нормативів

1.1. Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку довірчого управління, якщо обсяг операцій за договорами довірчого управління становить 100 і більше відсотків сукупних активів банку.

Банк, що є управителем фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ), має право зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, за умови одночасного дотримання вимог, передбачених пунктом 3.1 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції, та зобов'язаний дотримуватися вимог, визначених главою 5 розділу VIII цієї Інструкції.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 92 від 18.09.2017}

{Пункт 1.1 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.2. Спеціалізовані банки у зв’язку із концентрацією ризиків зобов’язані дотримуватися спеціальних значень економічних нормативів.

{Пункт 1.2 глави 1 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 228 від 06.08.2008; в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.3. Для спеціалізованих ощадних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) у розмірі - не більше ніж 20 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9) - не більше ніж 20 відсотків.

{Пункт 1.3 глави 1 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ № 443 від 15.09.2004№ 407 від 01.11.2005; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

1.4. Для спеціалізованих банків довірчого управління установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;

{Абзац другий пункту 1.4 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Абзац третій пункту 1.4 глави 1 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 40 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 15 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9) - не більше ніж 20 відсотків.

{Абзац п'ятий пункту 1.4 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Пункт 1.4 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.5. Нормативні значення інших економічних нормативів для спеціалізованих банків установлюються такі самі, як для універсальних банків.

{Пункт 1.5 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.6. Національний банк залежно від виду спеціалізації банку, рівня його капіталу може висувати до нього додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цього банку.

{Пункт 1.6 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт 1.7 глави 1 розділу виключено на підставі Постанови Національного банку № 430 від 16.11.2005}

1.7. До зобов’язань банку за вкладами фізичних осіб належать:

поточні рахунки фізичних осіб;

кошти в розрахунках фізичних осіб;

кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;

нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;

короткострокові депозити фізичних осіб;

довгострокові депозити фізичних осіб;

нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;

ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком, що придбані фізичними особами;

{Абзац дев'ятий пункту 1.7 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком, що придбані фізичними особами.

{Абзац десятий пункту 1.7 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Пункт 1.7 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.8. Розмір залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками (крім спеціалізованих ощадних банків) не може становити більше ніж 5 відсотків капіталу банку.

{Пункт 1.8 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.9. Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб для всіх новостворених банків має становити:

протягом першого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 50 відсотків;

протягом другого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 100 відсотків.

Надалі, якщо банк має високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує його прибуткову діяльність, основні показники фінансової діяльності банку відповідають нормативним вимогам або перевищують їх, то він може залучати вклади фізичних осіб без цих обмежень.

{Пункт глави 1 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 443 від 15.09.2004; в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.10. Недотримання банками встановлених спеціальних значень економічних нормативів є підставою для вжиття Національним банком відповідних заходів впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

1.11. Банки, які недотримуються встановлених спеціальних значень нормативів кредитного ризику у зв'язку з набуттям статусу спеціалізованого, зобов'язані протягом місяця подати структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, План заходів щодо приведення спеціальних значень нормативів кредитного ризику у відповідність до нормативних вимог із зазначенням термінів виконання заходів та обґрунтуванням досягнення планових показників у визначені терміни. Неподання або невиконання банком цього плану заходів є підставою для застосування Національним банком до банку адекватних заходів впливу.

{Главу 1 розділу VIII доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015}

Глава 2. Порядок дотримання спеціальних значень економічних нормативів, установлених для спеціалізованих ощадних банків

2.1. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку та зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків з урахуванням вимог цієї глави, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

{Пункт 2.1 глави 2 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

2.2. Банки зобов’язані постійно за станом на кожний робочий день визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку без урахування розрахунків між відокремленими підрозділами банку.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 407 від 01.11.2005; в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

2.3. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням економічних нормативів банками здійснюються таким чином:

а) структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

{Абзац перший підпункту "а" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

Якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку досягне 45 відсотків і більше, то банк має надіслати до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку обґрунтовані пояснення щодо причин, унаслідок яких утворилося таке співвідношення, та про намір набути статус спеціалізованого ощадного банку;

{Абзац другий підпункту "а" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011№ 486 від 22.11.2012}

б) якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку становитиме більше ніж 50 відсотків пасивів, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу.

{Підпункт "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Абзац другий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац третій підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац четвертий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац п'ятий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

в) якщо через 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме 50 і менше відсотків, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо за 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме більше ніж 50 відсотків, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу;

г) якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 50 відсотків і менше, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме більше 50 відсотків, то банк має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків протягом наступних 360 днів.

{Пункт 2.4 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

{Розділ доповнено главою 2 згідно з Постановою НБУ № 443 від 15.09.2004}

Глава 3. Порядок дотримання спеціальних значень економічних нормативів, установлених для спеціалізованих банків довірчого управління

3.1. Банки зобов’язані постійно за станом на кожний робочий день визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за операціями довірчого управління до середньоарифметичних залишків сукупних активів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку.

Банк зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися в порядку, визначеному цією главою, спеціальних значень економічних нормативів, установлених для спеціалізованих банків довірчого управління, якщо визначене співвідношення досягне 100 і більше відсотків сукупних активів банку.

До операцій довірчого управління належать операції, що обліковуються за позабалансовими рахунками групи 978 "Активні рахунки довірчого управління".

Банк, що є управителем ФФБ, має право зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, за умови наявності документального підтвердження здійснення ним контролю за:

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

цільовим використанням забудовником спрямованих на будівництво коштів та вартістю будівництва;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

дотриманням строків будівництва;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

дотриманням технічних характеристик об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

передаванням забудовником збудованих об'єктів інвестування довірителям за актами про приймання-передавання;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

своєчасним наданням забудовником банку, що є управителем ФФБ, звітності за об'єктом будівництва.

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

Сума коштів, спрямованих на фінансування будівництва, має бути підтверджена документами, які оформлені згідно із законодавством України, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

Банк, що є управителем ФФБ, не має права зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління одного ФФБ на суму коштів, спрямованих на фінансування об'єктів іншого ФФБ.

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

Банк, що є управителем ФФБ, не має права зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, у разі:

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

відкриття фінансування будівництва без наявності визначеного законодавством України переліку документів;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

установлення обов'язкових для довірителів ФФБ умов, з якими вони не мали змоги ознайомитися перед укладенням договору про участь у ФФБ, за винятком норм, установлених законодавством України;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

висування вимог до довірителя щодо надання додаткових коштів за закріплені за ним вимірні одиниці об'єкта інвестування;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

розірвання банком, що є управителем ФФБ, в односторонньому порядку договору про участь у ФФБ, крім випадків невиконання довірителем своїх зобов'язань, передбачених договором про участь у ФФБ;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

закріплення одного об'єкта інвестування одночасно за більше ніж одним довірителем та укладення з цими довірителями різних договорів про участь у ФФБ;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

нецільового використання забудовником коштів, спрямованих на фінансування будівництва;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

збільшення строків будівництва понад 90 днів;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

несанкціонованого відчуження або обтяження забудовником будь-яким способом об'єктів інвестування, майнові права на які передані банку, що є управителем ФФБ;

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

суттєвого погіршення споживчих властивостей об'єкта будівництва та/або об'єктів інвестування порівняно з початковими, узгодженими під час укладення договору між банком, що є управителем ФФБ, та забудовником.

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016}

3.2. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням економічних нормативів банками здійснюється таким чином:

а) якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку становитиме 100 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;

{Підпункт "а" пункту 3.2 глави 3 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

б) якщо через 180 календарних днів із дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення за цей період становитиме менше 100 відсотків сукупних активів банку, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо за 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення за цей період становитиме 100 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;

в) якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме менше 100 відсотків сукупних активів банку, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 100 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;

г) структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

{Підпункт "г" пункту 3.2 глави 3 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Пункт 3.3 глави 3 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

{Розділ VIII доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Глава 4. Особливості нагляду за діяльністю банку, що втратив статус перехідного банку

4.1. До банку, що втратив статус перехідного банку, який був створений відповідно до абзацу другого частини шістнадцятої статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не застосовуються заходи впливу протягом шести місяців із дня втрати ним такого статусу за:

порушення економічних нормативів кредитного ризику та інвестування, лімітів відкритої валютної позиції, які пов'язані з активами і зобов'язаннями, отриманими від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

{Абзац третій пункту 4.1 глави 4 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

наявність у банку збитків, які спричинені формуванням резервів для відшкодування можливих втрат та/або уцінкою фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, пов'язаних з активами, отриманими від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

{Абзац третій пункту 4.1 глави 4 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

порушення порядку формування та зберігання обов'язкових резервів за зобов'язаннями, що були отримані від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4.2. Банк зобов'язаний розробити План заходів щодо забезпечення відповідності своєї діяльності вимогам законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку (далі - План заходів).

План заходів затверджується радою банку.

Строк виконання розробленого Плану заходів не має перевищувати шість місяців із дня втрати банком статусу перехідного.

4.3. Банк зобов'язаний подати План заходів структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку протягом 10 робочих днів із дня втрати ним статусу перехідного.

4.4. Національний банк у разі наявності зауважень або доповнень до поданого банком Плану заходів, надсилає лист банку за підписом уповноваженої посадової особи Національного банку з обґрунтованими зауваженнями.

Банк зобов'язаний протягом 10 робочих днів із дня отримання листа Національного банку подати доопрацьований План заходів.

{Розділ VIII доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

Глава 5. Спеціальні вимоги щодо діяльності банку, що є управителем ФФБ

1. Банк, що є управителем ФФБ, зобов'язаний мати внутрішньобанківське положення, яке, зокрема має містити процедури контролю за:

наявністю документів, необхідних для відкриття фінансування об'єктів будівництва, зокрема щодо ідентифікації особи забудовника, права користування земельною ділянкою, права на виконання будівельних робіт, ліцензії підрядної організації;

цільовим використанням забудовниками коштів ФФБ;

дотриманням строків та обсягів виконання будівельних робіт;

дотриманням кошторису (бюджету) фінансування об'єкта будівництва;

відповідністю технічних характеристик об'єкта будівництва та об'єктів інвестування;

вжиттям забудовником заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Внутрішньобанківське положення також має містити:

формати звітів, що надаються забудовником, обсяг та рівень деталізації інформації яких має забезпечити належне виконання банком, що є управителем ФФБ, законодавчо встановлених обов'язків, зокрема щодо контролю за цільовим використанням забудовниками коштів ФФБ. Періодичність подання таких звітів має забезпечувати безперервний контроль та своєчасне виявлення відхилень/недоліків;

кваліфікаційні вимоги до персоналу, що здійснює контроль за цільовим використанням забудовниками коштів ФФБ.

2. Процедури контролю, визначені внутрішньобанківським положенням, мають містити методики, зокрема щодо:

1) аналізу звітів забудовника щодо повноти, якості, достатності, своєчасності наданої інформації та відповідності використання коштів умовам договору, оцінки дотримання забудовником умов за договором;

2) аналізу кошторису щодо його достатності для здійснення будівництва, відповідності ринковим цінам, відповідності запланованих термінів будівництва обсягу робіт та графіка фінансування;

3) моніторингу дотримання графіка виконання будівельних робіт, аналізу причин відставання/випередження виконання робіт, визначення оцінки впливу такого відставання/випередження на подальшу реалізацію проекту будівництва, у тому числі на завершення будівництва та здачу об'єкта будівництва в експлуатацію у запланований строк;

4) аналізу відповідності фактичного (як кумулятивно з початку будівництва, так і за звітний період) кошторису (бюджету) фінансування будівництва витратам, плановим показникам кошторису (бюджету), у тому числі визначення відхилень, аналізу їх обґрунтованості, доцільності, відповідності договірним умовам;

5) визначення вартості виконаних робіт за звітний період;

6) аналізу здійснених платежів щодо їх відповідності часовому періоду, обсягу виконаних робіт (відповідно до звітів, наданих забудовником за встановленою формою) та ринковим цінам;

7) перевірки дотримання технічних характеристик об'єкта будівництва та об'єктів інвестування, якості та обсягу виконаних робіт;

8) моніторингу ризиків та аналізу заходів із запобігання та/або пом'якшення ризиків;

9) аналізу аудиторських звітів зовнішніх аудиторів, що проводили перевірку фінансової звітності забудовника (за наявності).

Результати контролю банку, що є управителем ФФБ, мають бути оформлені відповідним звітом (актом).

3. Банк, що є управителем ФФБ, зобов'язаний подавати до Національного банку висновок (звіт) аудиторської фірми, яка включена до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків (далі - висновок зовнішнього аудитора), про відповідність використання коштів ФФБ вимогам Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" та Правил ФФБ.

4. Висновок зовнішнього аудитора має містити, зокрема інформацію щодо:

1) оцінки достатності та ефективності процедур, впроваджених згідно з внутрішньобанківським положенням, зокрема щодо:

контролю за використанням забудовником коштів, отриманих від банку, що є управителем ФФБ, та вартістю будівництва;

контролю за дотриманням забудовником технічних характеристик об'єкта будівництва та об'єктів інвестування;

контролю за дотриманням графіка виконання будівельних робіт;

2) цільового використання коштів ФФБ банком, що є управителем ФФБ;

3) оцінки ризиків, що можуть спричинити неналежне виконання банком, що є управителем ФФБ, обов'язків, визначених Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";

4) оцінки ризиків у діяльності банку, що спричинені виконанням ним функцій управителя ФФБ.

5. Банк, що є управителем ФФБ, подає висновок зовнішнього аудитора до 01 березня та 01 вересня кожного року станом на перше число кожного півріччя.

{Розділ VIII доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 92 від 18.09.2017}

Розділ IX. Контроль за дотриманням банками економічних нормативів

{Назва розділу ІХ із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 250 від 20.06.2012}

Глава 1. Періодичність надання банками інформації про дотримання економічних нормативів

1.1. Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється структурним підрозділом Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку на постійній основі.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 392 від 19.06.2015}

1.2. Розрахунок економічних нормативів банки (юридичні особи) проводять на підставі щоденних балансів і додаткових даних.

{Абзац перший пункту 1.2 глави 1 розділу ІХ із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

При цьому звітними є дані про дотримання економічних нормативів, що розраховані:

а) за щоденними розрахунками:

нормативи мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9), миттєвої ліквідності (Н4);

{Абзац другий підпункту "а" пункту 1.2 глави 1 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 541 від 10.09.2009№ 312 від 12.05.2015}

б) за формулою середньозваженої величини (за місяць):

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12);

{Абзац другий підпункту "б" пункту 1.2 глави 1 розділу ІХ із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 228 від 06.08.2008№ 107 від 28.02.2009№ 541 від 10.09.2009№ 479 від 28.12.2011№ 862 від 25.12.2014}

в) за станом на 1-е, 11-е та 21-е число кожного місяця:

нормативи достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2), достатності основного капіталу (Н3), поточної ліквідності (Н5), короткострокової ліквідності (Н6).

{Абзац другий підпункту "в" пункту 1.2 глави 1 розділу ІХ в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

1.3. Якщо за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки встановлено факти невиконання банками економічних нормативів, то до банків мають застосовуватися заходи впливу згідно зі статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування заходів впливу.

1.4. Національний банк відповідно до цієї Інструкції розробляє методику розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків.

{Пункт 1.4 глави 1 розділу ІХ в редакції Постанови Національного банку № 33 від 30.03.2018}

{Глава 1 розділу в редакції Постанови Національного банку № 151 від 16.04.2003}

{Главу 2 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 254 від 20.06.2012}

Глава 2. Вимоги до діяльності філії іноземного банку

2.1. Філія іноземного банку має виконувати такі нормативи:

достатності (адекватності) регулятивного капіталу;

{Абзац третій пункту 2.1 глави 2 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Абзац четвертий пункту 2.1 глави 2 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

ліквідності;

кредитного ризику;

інвестування.

2.2. Розрахунок економічних нормативів і дотримання їх значення здійснюється з урахуванням порядку, установленого цією Інструкцією.

Під час розрахунку економічних нормативів розмір приписного капіталу прирівнюється до розміру статутного капіталу банків України.

{Розділ IX доповнено главою згідно з Постановою Національного банку № 270 від 06.05.2009}

Глава 3. Механізм розрахунку економічних нормативів банку

3.1. Розрахунок середньоарифметичної величини здійснюється за такою формулою

3.2. Розрахунок середньолінійного відхилення здійснюється за такою формулою

де

E

-

знак суми;

Xi

-

фактичне значення економічного нормативу за i-й робочий день;

Xi - Xs

-

абсолютне значення відхилення за i-й робочий день;

n

-

кількість робочих днів у місяці.

{Абзац четвертий пункту глави розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 107 від 28.02.2009}

3.3. Перерахування середньозваженої Xd здійснюється за такою формулою

При розрахунку Xd складова Ai розраховується за такими варіантами для нормативів Н11, Н12:

{Абзац третій пункту 3.3 глави 3 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Підпункт "а" пункту 3.3 глави 3 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

б)

{Абзац перший підпункту "б" пункту 3.3 глави 3 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

Ai = Xi, якщо Xi >= (Xs - Ds),

Аi = Xs - Ds, якщо Xi < (Xs - Ds).

{Абзац четвертий підпункту "б" пункту глави розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 107 від 28.02.2009}

{Глава розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 39 від 28.01.2002, в редакції Постанови Національного банку № 151 від 16.04.2003}

Глава 4. Звітність банків

4.1. Форми звітності банків поділяються на щоденні, щодекадні, щомісячні, квартальні та річні.

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

4.2. Вимоги щодо порядку складання та подання форм статистичної звітності і додаткових даних, що використовуються для розрахунку економічних нормативів (далі - звітність), установлюються відповідними нормативно-правовими актами Національного банку, які регламентують правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку України (далі - Правила).

{Абзац перший пункту глави розділу ІХ із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011№ 723 від 17.11.2014}

Якщо банк допустив помилку під час подання звітності, виправлення якої вплине на значення таких показників, як економічні нормативи, ліміти відкритої валютної позиції, та/або допустив помилку щодо ідентифікаційних даних чи віднесення/невіднесення осіб до пов'язаних з банком осіб, то банк має право виправити зазначені помилки на підставі відповідного дозволу Національного банку на виправлення помилки.

{Абзац другий пункту глави розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 273 від 09.06.2010№ 479 від 28.12.2011; в редакції Постанови Національного банку № 723 від 17.11.2014; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Для отримання дозволу Національного банку на виправлення помилки банк має подати до Національного банку в строки, визначені Правилами, обґрунтування причини виникнення такої помилки та копії документів (у разі потреби), які підтверджують причини та суть помилки.

У разі своєчасного виправлення банком звітності на підставі відповідного дозволу Національного банку така звітність уважається достовірною.

Якщо за результатами банківського нагляду або аудиторської перевірки виявлено, що дані звітності банку містять помилки, які не були виправлені банком у строки, установлені Правилами, що впливають на такі показники фінансового стану банку, як значення економічних нормативів, лімітів відкритої валютної позиції, а їх виправлення призведе до невиконання хоча б одного з цих показників (які до виправлення помилки були виконані), або банк не відніс особу до пов'язаних з банком осіб, то такі помилки є суттєвими, а звітність - недостовірною.

{Абзац п'ятий пункту глави розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 273 від 09.06.2010№ 479 від 28.12.2011; в редакції Постанов Національного банку № 486 від 22.11.2012№ 723 від 17.11.2014; із змінами, внесеними згідно зПостановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Якщо за результатами банківського нагляду або аудиторської перевірки виявлено, що дані звітності банку (крім форми № 1Д "Баланс банку"), містять помилки (крім випадку невіднесення банком особи до пов'язаних з банком осіб), які не були виправлені банком у строки, установлені Правилами, та виправлення яких не впливає на дотримання значень економічних нормативів, лімітів відкритої валютної позиції, то такі помилки є перекрученням даних звітності.

{Абзац пункту 4.2 глави 4 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 723 від 17.11.2014; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Пункт глави розділу в редакції Постанови Національного банку № 494 від 20.10.2004}

{Пункт глави розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 250 від 20.06.2012}

4.3. Складання висновків щодо діяльності кожного банку за результатами аналізу його фінансового стану здійснюється за формою та в строки, що встановлюються розпорядчим актом Національного банку.

{Пункт глави розділу в редакції Постанов Національного банку № 346 від 28.09.2005№ 476 від 30.12.2008№ 273 від 09.06.2010; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 250 від 20.06.2012№ 33 від 30.03.2018}

{Пункт глави розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 273 від 09.06.2010}

{Глава розділу в редакції Постанови Національного банку № 151 від 16.04.2003}

Розділ X. Вимоги щодо діяльності системно важливих банків

1. Системно важливий банк здійснює свою діяльність відповідно до вимог законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку та цієї Інструкції.

2. Системно важливий банк зобов'язаний дотримуватися спеціальних значень таких економічних нормативів:

нормативів ліквідності, зокрема:

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;

нормативів кредитного ризику, зокрема:

максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 20 відсотків.

Якщо системно важливий банк набув статусу спеціалізованого банку, то він має дотримуватися значень нормативів, установлених для спеціалізованих банків.

3. Системно важливий банк також формує буфер системної важливості, який розраховується від загального обсягу ризику.

Розмір буфера системної важливості визначається залежно від розміру показника системної важливості банку (що розраховується відповідно до Положення про порядок визначення системно важливих банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25 грудня 2014 року № 863) у таких межах:

№ з/п

Категорія системно важливого банку

Розмір показника системної важливості банку, %

Розмір буфера системної важливості, %

1

2

3

4

1

1 категорія

менше 5

1

2

2 категорія

від 5 до 10

1,5

3

3 категорія

більше 10

2

4. Банк після отримання повідомлення Національного банку про набуття статусу системно важливого банку зобов'язаний з 01 січня наступного фінансового року дотримуватися спеціальних значень економічних нормативів, вимог щодо формування буфера системної важливості.

5. Банк після втрати статусу системно важливого банку має дотримуватися вимог, установлених цим розділом, протягом 12 місяців із дня втрати такого статусу.

6. Системно важливий банк з урахуванням напрямів своєї діяльності та притаманних йому ризиків розробляє план відновлення діяльності банку (далі - План відновлення) та подає його до Національного банку після отримання повідомлення про набуття статусу системно важливого банку. План відновлення затверджується правлінням та радою банку та має відповідати встановленим Національним банком вимогам.

7. Системно важливий банк протягом двох тижнів із дня проведення загальних зборів акціонерів надає Національному банку інформацію про розглянуті на зборах питання та прийняті щодо них рішення.

8. Рада системно важливого банку зобов'язана повідомити Національний банк про конфлікт інтересів щодо керівників банку протягом трьох робочих днів із дня його виявлення.

9. Системно важливий банк зобов'язаний повідомити Національний банк протягом трьох робочих днів із дня отримання повідомлення про відкриття провадження в судових справах, винесення рішень за якими може мати значний негативний вплив на репутацію банку та/або призвести до втрати активів у розмірі більше ніж один відсоток.

{Інструкцію доповнено новим розділом згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015 - абзаци перший-дев'ятий, дванадцятий, тринадцятий, п'ятнадцятий-сімнадцятий набирають чинності з 01 січня 2019 року; абзаци десятий, одинадцятий набирають чинності з 01 січня 2020 року}

Начальник

управління методології

Генерального департаменту

банківського нагляду

К.Е. Раєвський

{Додаток до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні виключено на підставі Постанови Національного банку № 723 від 17.11.2014}

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

30.06.2016 № 351

Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку

№ 5 від 16.01.2017

№ 75 від 04.08.2017

№ 113 від 15.11.2017

№ 3 від 23.01.2018

№ 26 від 16.03.2018

№ 3 від 23.01.2018

№ 49 від 03.05.2018}

Відповідно до статей 715 та 56 Закону України "Про Національний банк України", статей 44 та 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з метою визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями з урахуванням принципів і рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями (далі - Положення про визначення розміру кредитного ризику), що додається.

2. Банкам України:

1) розробити внутрішньобанківські положення згідно з вимогами Положення про визначення розміру кредитного ризику;

2) станом на 01 вересня 2016 року, 01 жовтня 2016 року, 01 листопада 2016 року, 01 грудня 2016 року та 01 січня 2017 здійснити розрахунок розміру кредитного ризику в тестовому режимі та у строк до 26 вересня 2016 року, 26 жовтня 2016 року, 28 листопада 2016 року, 26 грудня 2016 року та 26 січня 2017 року відповідно проінформувати Національний банк України за встановленою ним формою;

3) починаючи з 03 січня 2017 року здійснювати розрахунок розміру кредитного ризику згідно з вимогами Положення про визначення розміру кредитного ризику.

3. Вимоги пунктів 48 та 63 розділу IV Положення про визначення розміру кредитного ризику в частині підтвердження аудитором фінансової звітності боржників/консолідованої фінансової звітності груп юридичних осіб, що перебувають під спільним контролем, застосовуватимуться банком починаючи з фінансової звітності за 2017 рік.

Рекомендувати банкам застосовувати зазначені вимоги починаючи з фінансової звітності за 2016 рік.

4. Банки з метою забезпечення виконання вимог пункту 14.2 статті 14 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" упродовж строку тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя мають право визначати клас іпотечних кредитів, наданих внутрішньо переміщеним особам, які не здійснюють погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним на підставі вимог цього закону, і забезпеченням за якими є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення таких іпотечних договорів була тимчасово окупована, виходячи з інформації, наявної в банку на дату початку тимчасової окупації зазначеної території.

5. Банкам України під час застосування Положення про визначення розміру кредитного ризику дозволити до 01 січня 2019 року:

1) під час розрахунку розміру кредитного ризику за кредитом під інвестиційний проект самостійно обирати порядок визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - юридичної особи з передбачених розділами IV та IV-1 Положення про визначення розміру кредитного ризику;

2) під час розрахунку розміру кредитного ризику не застосовувати норм підпункту 3 пункту 107 розділу X Положення про визначення розміру кредитного ризику;

3) під час виконання вимоги пункту 162 розділу XVII Положення про визначення розміру кредитного ризику не застосовувати ознаку боржника/контрагента, визначену в підпункті 3 пункту 162 розділу XVII Положення про визначення розміру кредитного ризику;

4) застосовувати згідно з підпунктом 4 пункту 162 розділу XVII Положення про визначення розміру кредитного ризику значення показника "короткострокових та довгострокових зобов'язань до операційного прибутку (збитку) до відрахування амортизації/операційного прибутку (збитку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на кінець останнього звітного періоду" - більше 7 за кредитами, наданими банком до набрання чинності цією постановою;

5) під час розрахунку розміру кредитного ризику не застосовувати норм підпункту 3-1пункту 121 розділу X Положення про визначення розміру кредитного ризику.

{Пункт 5 доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

{Пункт 5 в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

{Пункт 6 виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

5-1. Банки під час застосування норм Положення про визначення розміру кредитного ризику визначають кількість днів визнання активу непрацюючим починаючи з 03 січня 2017 року.

{Постанову доповнено новим пунктом 5-1 згідно з Постановою Національного банку № 26 від 16.03.2018}

7. Визнати такими, що втратили чинність:

1) постанову Правління Національного банку України від 25 січня 2012 року № 23 "Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2012 року за № 231/20544;

2) постанову Правління Національного банку України від 30 листопада 2012 року № 499"Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 25 січня 2012 року № 23", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2122/22434;

3) постанову Правління Національного банку України від 11 березня 2013 року № 82 "Про затвердження Порядку резервування коштів за сформованими резервами за кредитними операціями в іноземній валюті з позичальниками, у яких немає документально підтверджених очікуваних надходжень валютної виручки", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 29 березня 2013 року за № 519/23051;

4) пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 19 червня 2013 року № 237 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 липня 2013 року за № 1175/23707;

5) постанову Правління Національного банку України від 08 жовтня 2013 року № 399 "Про внесення змін до Порядку резервування коштів за сформованими резервами за кредитними операціями в іноземній валюті з позичальниками, у яких немає документально підтверджених очікуваних надходжень валютної виручки", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2013 року за № 1811/24343;

6) постанову Правління Національного банку України від 19 листопада 2014 року № 727"Про внесення зміни до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями";

7) постанову Правління Національного банку України від 20 жовтня 2015 року № 715 "Про внесення змін до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями";

8) пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 27 жовтня 2015 року № 737 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України";

9) постанову Правління Національного банку України від 26 листопада 2015 року № 830"Про внесення змін до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями";

10) постанову Правління Національного банку України від 28 січня 2016 року № 38 "Про внесення змін до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями".

8. Департаменту методології (Іваненко Н.В.) довести зміст цієї постанови до відома банків України для керівництва та використання в роботі.

9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на в.о. заступника Голови Національного банку України Рожкову К.В.

10. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування, крім пункту 7 цієї постанови, який набирає чинності з 03 січня 2017 року.

В.о. Голови

Я.В. Смолій

ЗАТВЕРДЖЕНО  Постанова Правління  Національного банку України  30.06.2016 № 351 ПОЛОЖЕННЯ  про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями {У тексті Положення посилання на рядки 2 - 26 додатка 6 замінено відповідно посиланнями на рядки 3 - 27 згідно з Постановою Національного банку № 113 від 15.11.2017}

I. Загальні положення

1. Це Положення визначає порядок оцінки банками України (далі - банки) розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями (далі - кредитний ризик).

2. Це Положення встановлює мінімальні вимоги до банків щодо визначення розміру очікуваних втрат (збитків) за активними банківськими операціями внаслідок реалізації кредитного ризику.

3. Це Положення розроблено відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність""Про Національний банк України".

4. Підходи, визначені цим Положенням, ґрунтуються на принципах і рекомендаціях Базельського комітету з банківського нагляду, включаючи застосування компонентів кредитного ризику (EAD - експозиція під ризиком, PD - імовірність дефолту боржника/контрагента, LGD - втрати в разі дефолту).

5. Терміни, що використовуються в цьому Положенні, уживаються в таких значеннях:

1) активна банківська операція (далі - актив) - операція, що обліковується банком за активними балансовими або позабалансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 (зі змінами) (далі - План рахунків). До таких операцій належать усі види кредитних операцій, операції з розміщення коштів на кореспондентських рахунках в інших банках, операції з придбання цінних паперів, дебіторська заборгованість, у тому числі дебіторська заборгованість за господарською діяльністю, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи;

{Підпункт 1 пункту 5 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

2) аутсорсинг - передавання на договірній основі функції банку щодо перевірок наявності та стану майна на виконання організації будь-якої форми власності за умови, що:

у договорі визначено періодичність, порядок та умови виконання аутсорсером таких перевірок, порядок здійснення банком контролю за належним виконанням аутсорсером цієї функції;

банк затвердив та дотримується внутрішньобанківських процедур щодо передавання аутсорсеру цієї функції, а також щодо контролю за належним виконанням аутсорсером таких перевірок;

банк забезпечив контроль за належною реалізацією аутсорсером таких перевірок на постійній основі;

3) аутсорсер - організація будь-якої форми власності, на виконання якій банк передає функцію щодо перевірки наявності та стану майна, діяльність якої відповідає вимогам законодавства України та вимогам, визначеним банком з урахуванням цього Положення;

4) борг за активом - балансова вартість активу, визначена згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України (далі - Національний банк) з бухгалтерського обліку, збільшена на суму сформованого за ним резерву, а також збільшена/зменшена на суму дисконту та/або уцінки/премії.

{Абзац перший підпункту 4 пункту 5 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

Для цінного папера, який оцінюється за справедливою вартістю з визнанням переоцінки, боргом за активом є балансова вартість такого цінного папера, визначена згідно з нормативно-правовими актами Національного банку з бухгалтерського обліку, збільшена на суму уцінки за таким цінним папером, а також збільшена/зменшена на суму дисконту/премії;

{Абзац другий підпункту 4 пункту 5 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

{Підпункт 4 пункту 5 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

5) боржник - сторона у зобов'язанні (юридична або фізична особа), яка повинна сплатити борг/виконати вимогу банку згідно з умовами укладеного договору;

6) бюджетна установа - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, а також організація, створена ними в установленому порядку, що повністю утримується за рахунок державного чи місцевого бюджету;

7) втрати в разі дефолту (LGD) - компонент (коефіцієнт) розрахунку розміру кредитного ризику, що відображає рівень втрат (збитків) унаслідок дефолту боржника/контрагента;

8) група пов'язаних контрагентів - два або більше контрагентів - юридичних осіб, що згідно з вимогами глави 1 розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2001 року за № 841/6032 (зі змінами) (далі - Інструкція № 368), визначені як такі, що несуть спільний економічний ризик;

{Підпункт 8 пункту 5 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

9) група юридичних осіб під спільним контролем - дві або більше юридичні особи, що перебувають під спільним контролем, до яких застосовуються вимоги щодо складання консолідованої/комбінованої фінансової звітності згідно з вимогами Міжнародних стандартів фінансової звітності;

10) дефолт боржника/контрагента - стан у відносинах між банком і боржником/контрагентом, що характеризується ознаками, визначеними в розділі XVIII цього Положення;

{Підпункт 10 пункту 5 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

11) експозиція під ризиком (EAD) - компонент розрахунку розміру кредитного ризику, що відповідає боргу за активом, який перебуває під ризиком дефолту боржника/контрагента;

12) заміна активу - припинення визнання одного активу внаслідок визнання іншого щодо одного й того самого боржника/контрагента;

13) імовірність дефолту (PD) - компонент (коефіцієнт) розрахунку розміру кредитного ризику, що відображає ймовірність припинення виконання боржником/контрагентом своїх зобов'язань;

13-1) інтервальний коефіцієнт покриття боргу за кредитами під інвестиційний проект (Debt-Service Coverage Ratio interval/DSCRi) - показник, який відображає співвідношення розрахункового (згідно з бізнес-планом) значення чистого грошового потоку юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект за i-тий тримісячний період часу (розраховується ковзним методом за кожний із наступних i-тих тримісячних періодів часу після звітної дати до дати закінчення дії кредитного договору як очікуваний обсяг чистого грошового потоку від операційної діяльності (р. 3195 гр. 4 ф. № 3 або № 3-к прогнозного балансу), збільшений на суму внесків ініціатора інвестиційного проекту, які згідно з бізнес-планом мають бути використані для обслуговування боргу в і-му періоді), до суми боргу (основна сума боргу та нараховані доходи) боржника за усіма кредитами, отриманими для реалізації цього інвестиційного проекту, яка відповідно до умов кредитних договорів має бути сплачена ним в i-му тримісячному періоді часу. Банк з метою визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект ураховує найнижче зі значень, отриманих за усіма i-тими тримісячними періодами часу;

{Пункт 5 розділу I доповнено новим підпунктом 13-1 згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

14) коефіцієнт кредитної конверсії (CCF) - коефіцієнт, що відображає кількісну ймовірність того, що експозиція під ризиком за фінансовим зобов'язанням, яке обліковується за позабалансовим рахунком Плану рахунків, стане балансовою експозицією;

15) коефіцієнт ліквідності забезпечення - кількісний показник, що характеризує зниження ринкової вартості майна, наданого в забезпечення за кредитною операцією, яка може бути отримана за умови продажу такого майна в строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продано за ціною, що дорівнює ринковій (справедливій) вартості, а також ураховує мінімальний рівень витрат на реалізацію забезпечення, що ґрунтується на нормах законодавства України;

15-1) компанія спеціального призначення (SPE) - юридична особа, що не є пов'язаною з банком особою відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", створена ініціатором або ініціаторами (далі - ініціатор) інвестиційного проекту виключно з метою реалізації цього проекту, діяльність якої відповідає одночасно таким умовам:

фінансової самоокупності;

використання коштів виключно з метою реалізації цього інвестиційного проекту;

{Пункт 5 розділу I доповнено новим підпунктом 15-1 згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

16) контрагент банку - будь-яка юридична чи фізична особа, яка має з банком відносини фінансового характеру. Контрагент може одночасно мати з банком відносини іншого характеру, зокрема трудові;

17) кредитна історія боржника/контрагента - сукупність інформації щодо дисципліни виконання боржником/контрагентом своїх зобов'язань;

18) кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів таким шляхом: надання їх у тимчасове користування або прийняття зобов'язань про надання певної суми коштів; надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів; розміщення депозитів; проведення факторингових операцій та операцій фінансового лізингу; видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій зворотного репо; будь-якого продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів за такою сумою (відстрочення платежу); розстрочення платежу за продані банком активи;

19) кредитний ризик (CR) - розмір очікуваних втрат (збитків) (EL) за активом унаслідок дефолту боржника/контрагента;

20) кредит під інвестиційний проект - довгостроковий кредит, цільовим призначенням якого, зокрема є: фінансування спорудження електростанцій, підприємств хімічної, гірничої промисловості, транспортної, телекомунікаційної, природоохоронної інфраструктури, офісних будівель, торгових центрів, багатоквартирних житлових будинків, виробничих та складських приміщень, готелів, та який відповідає одночасно таким умовам:

наданий компанії спеціального призначення (SPE) (далі - юридична особа - боржник за кредитом під інвестиційний проект);

спільне фінансування інвестиційного проекту його ініціатором і банком/банками - учасниками консорціуму;

джерелом погашення кредиту є грошові потоки/очікувані грошові потоки боржника, що генеруються/генеруватимуться внаслідок реалізації інвестиційного проекту;

забезпеченням вимог банку є: першочергове право банку на отримання грошових потоків/очікуваних грошових потоків боржника, що генеруються/генеруватимуться внаслідок реалізації інвестиційного проекту, та набуття у власність активу/об'єкта, що створюється внаслідок реалізації інвестиційного проекту в разі невиконання/неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором; отримання банком у заставу активу/об'єкта, створеного внаслідок реалізації інвестиційного проекту (для консорціумного кредитування - пропорційно до частки участі банків - учасників консорціуму в інвестиційному проекті згідно з умовами договору про консорціумне кредитування);

надання кредитних коштів юридичній особі - боржнику за кредитом під інвестиційний проект здійснюється банком поступово (траншами) відповідно до встановленого графіка та фактичного стану реалізації проекту;

термін корисної експлуатації активу/об'єкта, створеного внаслідок реалізації інвестиційного проекту, перевищує термін дії кредитного договору;

банк здійснює контроль за: відповідністю реалізації інвестиційного проекту техніко-економічним, технологічним, дозвільним умовам/вимогам; грошовими потоками юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект; дотриманням установлених договором про надання кредиту під інвестиційний проект значень показників/коефіцієнтів фінансової стійкості юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект. Здійснення банком такого контролю та його періодичність (не рідше ніж раз на квартал) установлені договором про надання кредиту під інвестиційний проект;

{Підпункт 20 пункту 5 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

20-1) кумулятивний коефіцієнт достатності дисконтованих грошових потоків за кредитом під інвестиційний проект (Loan Life Coverage Ratio cumulative/LLCRc) - показник, який відображає співвідношення наявної вартості попередньо оцінених майбутніх очікуваних грошових потоків юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект за період часу від звітної дати до дати закінчення дії кредитного договору [дорівнює очікуваному обсягу чистого грошового потоку від операційної діяльності (р. 3195 гр. 4 ф. № 3 або № 3-кпрогнозного балансу)], та фактичної суми боргу на звітну дату згідно з умовами договору про надання кредиту під інвестиційний проект. Наявна вартість попередньо оцінених майбутніх очікуваних грошових потоків юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект визначається із застосуванням ефективної ставки відсотка, розрахованої під час первісного визнання кредиту під інвестиційний проект (первісної ефективної ставки відсотка) або під час останньої зміни номінальної процентної ставки (у разі плаваючої процентної ставки);

{Пункт 5 розділу I доповнено новим підпунктом 20-1 згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

20-2) кумулятивний коефіцієнт покриття боргу за кредитами під інвестиційний проект (Debt-Service Coverage Ratio cumulative/DSCRc) - показник, який відображає співвідношення розрахункового (згідно з бізнес-планом) значення чистого грошового потоку юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект за період часу від звітної дати до дати закінчення дії кредитного договору (дорівнює очікуваному обсягу чистого грошового потоку від операційної діяльності (р. 3195 гр. 4 ф. № 3 або № 3-к прогнозного балансу) до суми боргу (основна сума боргу та нараховані доходи) боржника за усіма кредитами, отриманими для реалізації цього інвестиційного проекту, яка відповідно до умов кредитних договорів має бути сплачена ним у період від звітної дати до дати закінчення дії кредитного договору;

{Пункт 5 розділу I доповнено новим підпунктом 20-2 згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

20-3) кумулятивний коефіцієнт покриття боргу за нарахованими доходами за кредитами під інвестиційний проект (Interest Coverage Ratio cumulative/ICRc) - показник, який відображає співвідношення розрахункового (згідно з бізнес-планом) значення чистого грошового потоку юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект за період часу від звітної дати до дати закінчення дії кредитного договору [дорівнює очікуваному обсягу чистого грошового потоку від операційної діяльності (р. 3195 гр. 4 ф. № 3 або № 3-к прогнозного балансу)] до суми зобов'язань боржника за процентними доходами за усіма кредитами, отриманими для реалізації цього інвестиційного проекту, яка відповідно до умов кредитних договорів має бути сплачена ним у період від звітної дати до дати закінчення дії кредитного договору;

{Пункт 5 розділу I доповнено новим підпунктом 20-3 згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

21) судження банку - задокументоване обґрунтоване рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо оцінки кредитного ризику за активною банківською операцією, яке ґрунтується на:

відповідності фактичних дій щодо визначення кожного з компонентів оцінки кредитного ризику вимогам цього Положення та внутрішньобанківських положень;

комплексному та об'єктивному аналізі всієї інформації, що впливає на визначення розміру компонентів і факторів (подій, ознак) оцінки кредитного ризику;

власному досвіді банку, що ґрунтується на надійних, безперервних, повних та цілісних статистичних даних, період накопичення яких становить щонайменше три або, у визначених цим Положенням випадках, п'ять останніх років поспіль (для новостворених банків - період від початку діяльності), що передують даті розрахунку кредитного ризику (за наявності) (далі - власний досвід банку);

{Абзац четвертий підпункту 21 пункту 5 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 75 від 04.08.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

забезпеченні повної, своєчасної та об'єктивної оцінки кредитного ризику з дотриманням принципів, визначених цим Положенням;

22) платоспроможність - здатність боржника/контрагента банку здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань відповідно до умов договорів;

23) процедура фінансової реструктуризації - комплекс заходів щодо реструктуризації заборгованості та/або господарської діяльності боржника шляхом проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації або процедури досудової санації, що проводиться з особливостями, установленими законодавством України та/або міжнародною практикою;

24) реструктуризація - зміна істотних умов за попереднім договором з метою пом'якшення вимог до боржника у зв'язку з фінансовими труднощами боржника та необхідністю створення сприятливих умов для виконання ним зобов'язань за активом [зокрема: зміна процентної ставки; часткове прощення боргу; зміна графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісій); зміна розміру комісії] шляхом укладання додаткової угоди з боржником;

{Підпункт 25 пункту 5 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

26) фінансове зобов'язання - зобов'язання банку, що обліковується за активними рахунками позабалансового обліку. До таких зобов'язань належать зобов'язання з кредитування, гарантії, поручительства, акредитиви, акцепти та авалі, що надані банкам і клієнтам, активи до отримання;

{Підпункт 26 пункту 5 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

27) фінансовий актив - будь-який актив, погашення якого здійснюватиметься з використанням грошей або іншого фінансового інструменту;

28) цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує проведення окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.

Інші терміни, які вживаються в цьому Положенні, використовуються в значеннях, визначених законами України та нормативно-правовими актами Національного банку.

6. Банк здійснює оцінку кредитного ризику станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання статистичної звітності за формою № 10 (місячна) "Оборотно-сальдовий баланс банку", визначеного відповідним нормативно-правовим актом Національного банку.

Банки визначають кредитний ризик у валюті, що відповідає валюті активної банківської операції.

{Пункт 6 розділу I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

Банки визначають величину кредитного ризику за всіма активними банківськими операціями як сукупний розмір кредитного ризику за цими операціями станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, у гривні (з урахуванням кредитного ризику за активними банківськими операціями в іноземній валюті в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком).

{Пункт 6 розділу I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

7. Банк за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов'язаннями розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківське положення щодо оцінки активу та розрахунку розміру кредитного ризику за таким активом (далі - внутрішньобанківське положення).

Банк розробляє внутрішньобанківські положення, а також установлює оптимальні, економічно обґрунтовані значення показників оцінки фінансового стану боржників/контрагентів, що забезпечують своєчасну та адекватну оцінку розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, особливостей, видів, обсягів та складності здійснюваних операцій.

Методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, є обов'язковими і мінімально необхідними для визначення банком у внутрішньобанківських положеннях.

8. Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника із паперових та/або електронних документів відповідно до вимог, визначених цим Положенням.

Банк використовує для формування кредитної документації (справи) електронні документи, які відповідають вимогам Законів України "Про електронний цифровий підпис""Про електронні документи та електронний документообіг""Про споживче кредитування" та нормативно-правових актів Національного банку щодо застосування електронного підпису в банківський системі, або створені з використанням державних реєстрів, що є у вільному доступі.

{Абзац другий пункту 8 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 3 від 23.01.2018}

Банк у разі формування кредитної документації (справи) боржника з електронних документів повинен забезпечити виконання вимог законодавства України щодо виготовлення та засвідчення їх копій на папері.

{Пункт 8 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 75 від 04.08.2017}

8-1. Кредитна документація (справа) боржника має містити дані, які є обов'язковими та мінімально необхідними для належної оцінки кредитного ризику. Перелік документів, які мають міститись у кредитній документації (справі), наведено в додатку 2 до цього Положення.

Банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо визначивши їх у внутрішньобанківському положенні.

Банк накопичує та зберігає ці дані в хронологічному порядку.

Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п'яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін.

{Абзац четвертий пункту 8-1 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

{Пункт розділу I в редакції Постанови Національного банку № 75 від 04.08.2017}

9. Банк запроваджує ефективні процеси та контроль, що забезпечують своєчасну ідентифікацію та визначення адекватного розміру кредитного ризику за активом, у тому числі спричиненого належністю боржника/контрагента до групи юридичних осіб під спільним контролем або групи пов'язаних контрагентів, опис яких має міститися у внутрішньобанківському положенні та відповідати вимогам цього Положення.

10. Відповідність внутрішньобанківських положень щодо оцінки активів та розрахунку розміру кредитного ризику вимогам цього Положення є предметом оцінки Національним банком.

Банк подає внутрішньобанківські положення щодо оцінки активів та розрахунку розміру кредитного ризику Національному банку на його запит, а також уповноваженим працівникам Національного банку під час здійснення інспекційної перевірки.

11. Національний банк має право під час здійснення банківського нагляду вимагати від банку приведення розміру кредитного ризику за активом/активами у відповідність до вимог цього Положення.

Національній банк має право прийняти рішення про неефективність та неадекватність систем управління кредитним ризиком у банку, а також застосування до банку адекватних заходів впливу в разі відсутності в банку чи неподання для ознайомлення Національному банку на його запит або уповноваженим працівникам Національного банку під час здійснення інспекційної перевірки внутрішньобанківських положень, кредитної документації (справи) боржника/контрагента, суджень банку.

{Пункт 11 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 3 від 23.01.2018}

12. Банк із метою визначення розміру кредитного ризику за активом ураховує наявну в нього інформацію щодо кредитної історії боржника/контрагента згідно з вимогами цього Положення.

II. Загальні підходи та принципи до визначення кредитного ризику за активами

13. Банк визначає кредитний ризик за активами з дотриманням таких принципів:

1) переваги сутності здійснюваних банком активних операцій над їх формою, який, зокрема, передбачає, що банк:

забезпечує повну та адекватну оцінку кредитного ризику під час здійснення розрахунку розміру кредитного ризику за активом як на індивідуальній, так і на груповій основі;

установлює для боржника/контрагента економічно обґрунтовані періодичність та розмір сплати ним боргу;

2) своєчасності та повноти виявлення кредитного ризику, який, зокрема, передбачає, що під час оцінки кредитного ризику за активом банк ураховує:

наявну інформацію про боржника/контрагента, у тому числі публічну; інформацію щодо зловживань і шахрайства; репутацію боржника/контрагента; якість менеджменту; відносини боржника/контрагента з іншими банками-кредиторами/контрагентами, у тому числі його кредитну історію;

мету проведення боржником кредитної операції та її відповідність профілю його господарської діяльності;

ступінь взаємозв'язку банку з боржником/контрагентом, включаючи наявність розрахункового рахунку в банку, разові відносини тощо;

макро- та мікроекономічні фактори, що впливають на фінансовий стан та/або бізнес-діяльність боржника/контрагента, поточний стан економіки, стан галузі, до якої належить боржник/контрагент, включаючи його спроможність виконувати свої зобов'язання перед банком, іншими банками-кредиторами/контрагентами, залежність діяльності боржника/контрагента від (специфічних) ринків постачання/збуту продукції/послуг, фактори ризику, пов'язані з об'єктом кредитування тощо;

усю наявну інформацію, необхідну для здійснення банком адекватної оцінки кредитного ризику, у тому числі достовірну фінансову звітність боржника/контрагента;

схильність боржника/контрагента до діяльності в нових, високоризикових сферах діяльності тощо;

ступінь впливу групи юридичних осіб під спільним контролем або групи пов'язаних контрагентів на фінансовий стан боржника - юридичної особи;

прогноз макро- та мікроекономічних факторів, ринкових умов, що впливають на майбутні умови діяльності боржника/контрагента та можуть погіршити його здатність виконувати свої зобов'язання перед банком, зокрема, очікувані: підвищення процентних ставок, збільшення рівня безробіття, зміни в правовому, економічному або технологічному середовищі функціонування боржника/контрагента, зниження попиту на товари/послуги боржника/контрагента;

3) адекватності оцінки розміру кредитного ризику, яка, зокрема, передбачає, що банк під час оцінки кредитного ризику за активом ураховує:

надійність та стабільність платоспроможності боржника/контрагента, що, зокрема, підтверджується результатами аналізу його платоспроможності за останні кілька років, надійності та стабільності бізнесу;

зіставлення розміру боргу боржника/контрагента, валюти та строків погашення боргу з обсягами його діяльності, очікуваними грошовими потоками, що ґенеруватимуться такою діяльністю, що, зокрема, підтверджується фінансовою звітністю/доходами боржника/контрагента, відповідними статистичними даними. Якщо валюта боргу відрізняється від валюти очікуваних грошових потоків для погашення боргу банк ураховує ризик перерахунку однієї валюти в іншу;

{Абзац третій підпункту 3 пункту 13 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

позитивний досвід щодо фактичного стану виконання укладених боржником/контрагентом контрактів/угод, спроможність контрагентів боржника/контрагента забезпечувати виконання зобов'язань перед ним тощо;

спрямування боржником отриманих кредитних коштів на цілі, що відповідають виду, обсягу та складності здійснюваної ним господарської діяльності;

готовність акціонерів/власників боржника/контрагента брати на себе відповідальність за виконання боржником/контрагентом зобов'язань перед банком, що, зокрема, підтверджується наявністю достатнього обсягу власного (акціонерного) капіталу боржника/контрагента, наданими акціонерами/власниками боржника/контрагента гарантіями щодо погашення боргу (за потреби) тощо;

4) застосування банком способів (методів) зниження кредитного ризику, що об'єктивно, з дотриманням принципу обережності, забезпечують його мінімізацію. Зокрема, щодо отриманого банком забезпечення є об'єктивні докази існування (наявності); доступності; оцінки ринкової вартості; страхування; контролю банком за належністю стану, схоронністю, вибуттям/заміною забезпечення; можливістю відчуження забезпечення на користь банку;

{Підпункт 4 пункту 13 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 75 від 04.08.2017}

5) урахування власного досвіду банку під час оцінки кредитного ризику шляхом застосування судження управлінського персоналу/колегіального органу банку в частині:

розширення за потреби переліку факторів, передбаченого цим Положенням, що впливають на клас боржника/контрагента та спричиняють його коригування в бік пониження (погіршення);

визначення значень компонентів кредитного ризику (PD та LGD) за активом у межах діапазонів, передбачених цим Положенням, а також складової компонента LGD - обсягу інших надходжень від боржника, крім вартості наданого заставодавцем забезпечення (RC);

оцінки впливу на фінансовий стан боржника - юридичної особи ризиків унаслідок його участі в групі юридичних осіб під спільним контролем та/або групі пов'язаних контрагентів;

{Абзац четвертий підпункту 5 пункту 13 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

доведення відсутності впливу однієї або більше ознак дефолту, визначених цим Положенням, на дефолт боржника/контрагента;

формування висновків про спроможність боржника/контрагента попри наявні фінансові труднощі обслуговувати борг;

{Абзац шостий підпункту 5 пункту 13 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

розширення за потреби переліку подій та/або ознак дефолту боржника/контрагента, передбачених цим Положенням;

6) достатності та адекватності розроблених банком внутрішніх положень (правил, процедур, контролів), застосування яких забезпечує належну оцінку кредитного ризику за активними банківськими операціями і унеможливлює її викривлення.

14. Банк визначає кредитний ризик за активом починаючи з дня його визнання в бухгалтерському обліку до дня припинення такого визнання.

15. Банк визначає кредитний ризик за активами, що надані таким боржникам/контрагентам:

1) підприємствам та організаціям, які відповідно до вимог законодавства України віднесені до категорії великих, середніх та малих підприємств;

2) органам державної влади та органам місцевого самоврядування (далі - бюджетні установи);

3) фізичним особам, у тому числі фізичним особам - суб'єктам господарювання;

4) банкам;

5) об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельним кооперативам (далі - ОСББ та ЖБК).

{Пункт 15 розділу II доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017; в редакції Постанови Національного банку № 75 від 04.08.2017}

16. Банк визначає кредитний ризик за такими видами активних операцій:

1) кредити, надані юридичним та фізичним особам;

2) кредити та вимоги до банків (включаючи операції зворотного репо, розміщення коштів на кореспондентських рахунках, кошти в розрахунках);

3) фінансова дебіторська заборгованість;

4) дебіторська заборгованість за господарською діяльністю;

5) боргові цінні папери (далі - цінні папери);

{Підпункт 5 пункту 16 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

6) акції та інші фінансові інвестиції (далі - цінні папери);

{Підпункт 6 пункту 16 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

7) похідні фінансові активи.

17. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за активами на індивідуальній, груповій основі.

18. Банк із метою розрахунку розміру кредитного ризику на груповій основі об'єднує фінансові активи в групи з однорідними характеристиками кредитного ризику відповідно до порядку, установленого розділом XI цього Положення.

{Пункт 18 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

19. Банк із метою розрахунку розміру кредитного ризику за активом відповідно до вимог цього Положення та внутрішньобанківського положення визначає значення кожного з компонентів кредитного ризику (PD, LGD та EAD) залежно від виду боржника/контрагента [юридична особа (крім банку та бюджетної установи), фізична особа, бюджетна установа, банк, боржник - емітент цінних паперів], виду активу, виду забезпечення, валюти боргу (національна або іноземна), способу оцінки активу (на індивідуальній або груповій основі).

20. Банк установлює значення коефіцієнта PD виходячи з класу боржника/контрагента, визначеного згідно з вимогами цього Положення на підставі оцінки своєчасності сплати боргу та з урахуванням інших характеристик, визначених у відповідних розділах цього Положення:

1) боржника за кредитом, включеним до групи фінансових активів;

2) контрагента за фінансовою дебіторською заборгованістю, що не перевищує трьох місяців.

21. Банк установлює значення коефіцієнта PD контрагента за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю виходячи з класу контрагента, визначеного згідно з вимогами цього Положення на підставі кількості календарних днів її визнання в балансі банку.

22. Банк установлює за іншими боржниками/контрагентами значення коефіцієнта PD виходячи з класу боржника/контрагента, визначеного згідно з вимогами цього Положення на підставі оцінки його фінансового стану та скоригованого з урахуванням факторів, наведених нижче:

1) належності боржника/контрагента до:

групи юридичних осіб під спільним контролем (не враховується для боржника - фізичної особи, у тому числі який є суб'єктом господарювання, та боржника - бюджетної установи);

групи пов'язаних контрагентів (не враховується для боржника - бюджетної установи);

2) ознак, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента, установлених розділом XVII цього Положення (ураховується для боржників - емітентів цінних паперів у частині, що не суперечить додатковим характеристикам, визначеним у підпункті 5 пункту 22 розділу II цього Положення);

3) вимог щодо визнання/припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента, установлених розділом XVIII цього Положення;

4) своєчасності сплати боргу боржником/контрагентом - кількості календарних днів прострочення погашення боргу (ураховується для боржника/контрагента, в оцінці фінансового стану якого не передбачено врахування цього фактора);

5) додаткових характеристик, визначених у додатку 3 до цього Положення (ураховується для боржників - емітентів цінних паперів).

{Підпункт 6 пункту 22 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

23. Перелік коригуючих факторів, визначених у пункті 22 розділу II цього Положення, не є вичерпним. Банк, ураховуючи види, обсяг та складність здійснюваних операцій, керуючись судженням банку, має право доповнити перелік факторів та ознак з метою забезпечення своєчасності і повноти виявлення та оцінки кредитного ризику.

Урахування банком таких додаткових факторів не може призводити до підвищення (поліпшення) класу боржника/контрагента, визначеного згідно з вимогами цього Положення.

24. Банк визначає клас боржника - юридичної особи (крім банку та бюджетної установи) та боржника - емітента цінних паперів, що є юридичною особою (крім банку та бюджетної установи), за одним із 10 класів.

25. Банк визначає клас контрагентів за дебіторською заборгованістю, що є фінансовим активом, строк погашення якої згідно з умовами договору не перевищує трьох місяців, та контрагентів за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю за одним із двох класів.

26. Банк визначає клас інших боржників/контрагентів за одним із 5 класів.

27. Якщо за результатами оцінки визначений банком клас щодо одного боржника за кількома активами відрізняється, то банк визначає клас такого боржника/контрагента за найнижчим (найгіршим) з них і встановлює значення коефіцієнта PD, що відповідає активу з найнижчим (найгіршим) класом, за винятком, якщо:

1) клас боржника/контрагента визначений на підставі вимог пункту 41 розділу IIIпункту 103 розділу IXпункту 140 розділу XIIIпункту 151 розділу XV та пункту 158 розділу XVIцього Положення;

{Підпункт 2 пункту 27 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

3) клас боржника визначений виходячи з оцінки активів на груповій основі.

{Підпункт 3 пункту 27 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

28. Банк із метою визначення класу боржника/контрагента, щодо якого є два або більше активів виходячи з найнижчого (найгіршого), користується таблицею, зазначеною в додатку 4до цього Положення.

29. Банк установлює значення коефіцієнтів PD, виходячи з визначеного класу боржника/контрагента, ґрунтуючись на судженні банку.

Банк має право застосовувати нижчі (кращі) значення коефіцієнтів PD, ніж середні значення діапазонів, визначені цим Положенням для відповідних класів боржника/контрагента, ґрунтуючись на власному досвіді банку щонайменше за п'ять років.

{Пункт 29 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 26 від 16.03.2018}

30. Банк, який здійснює банківську діяльність більше трьох років, установлює значення коефіцієнтів LGD, виходячи з виду застави та рівня покриття боргу заставою, ґрунтуючись на судженні банку. Установлені банком значення коефіцієнтів LGD не можуть бути меншими, ніж нижчі (кращі) граничні значення діапазонів, передбачених цим Положенням.

Банк, який є новоствореним та здійснює банківську діяльність менше трьох років, установлює значення коефіцієнтів LGD, виходячи з виду застави та рівня покриття боргу заставою, ґрунтуючись на судженні банку, але установлені банком значення коефіцієнтів LGD не можуть бути нижчими (кращими), ніж середні значення діапазонів, передбачених цим Положенням.

{Пункт 30 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 3 від 23.01.2018}

31. Банк установлює значення коефіцієнтів PD та LGD, що відповідають вищим (гіршим) граничним значенням діапазону, передбаченим цим Положенням для відповідного класу боржника/контрагента та виду забезпечення:

1) якщо немає власного досвіду банку - для банку, який здійснює банківську діяльність більше трьох років;

2) у разі нездійснення/неналежного накопичення власного досвіду банку - для банку, який є новоствореним та здійснює банківську діяльність менше трьох років.

32. Банк визначає розмір експозиції під ризиком (EAD), виходячи з суми боргу за активом, визначеної відповідно до вимог підпункту 4 пункту 5 розділу I цього Положення.

{Абзац перший пункту 32 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 75 від 04.08.2017}

Банк визначає EAD для наданих фінансових зобов'язань із застосуванням значення коефіцієнта кредитної конверсії (CCF), визначеного в додатку 5 до цього Положення.

33. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за активами на індивідуальній основі за такою формулою:

,

(1),

яка ґрунтується на такій формулі: CRінд = PDінд х LGDінд х EADінд,

де CRінд - розмір кредитного ризику за активом на індивідуальній основі;

PDінд - коефіцієнт імовірності дефолту боржника/контрагента за активом, визначений банком згідно з вимогами цього Положення;

LGDінд = 1 - RRінд,

де RRінд - коефіцієнт, що відображає рівень повернення боргу за активом за рахунок реалізації забезпечення та інших надходжень,

,

EADінд - експозиція під ризиком за активом на дату оцінки;

CVi - вартість i-го виду забезпечення, що береться до розрахунку кредитного ризику (у разі наявності кількох видів забезпечення за одним активом). Якщо забезпечення немає або не відповідає переліку, критеріям та принципам прийнятності, визначеним у розділі X цього Положення, то до розрахунку береться значення CV, що дорівнює "0";

ki - коефіцієнт ліквідності i-го виду забезпечення, що визначається банком згідно з додатком 6 до цього Положення. Банк на підставі сформованого судження щодо обсягу витрат на реалізацію забезпечення застосовує нижче (менше) значення коефіцієнта ліквідності забезпечення;

RC - інші надходження, зокрема страхове відшкодування, фінансова порука, реалізація майна боржника/майнового поручителя, крім майна, уключеного до розрахунку значення CV.

{Абзац дев'ятий пункту 33 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

Розмір RC, що включається до розрахунку розміру кредитного ризику, визначається на підставі судження банку, але не може перевищувати п'яти відсотків від суми боргу, що не покрита вартістю забезпечення (з урахуванням коригування на коефіцієнт ліквідності).

34. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику на індивідуальній основі за активами, боржниками за якими є юридичні особи, у яких держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів прямо та/або опосередковано є власником 51 і більше відсотків статутного капіталу та одночасно має право вирішального впливу на господарську діяльність боржника, використовуючи формулу (1) або таку формулу:

CRінд = PDінд х LGDінд х EADінд,

(2),

{Абзац перший пункту 34 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 5 від 16.01.2017№ 75 від 04.08.2017}

де CRінд - розмір кредитного ризику за активом на індивідуальній основі;

PDінд - коефіцієнт імовірності дефолту боржника, визначений банком згідно з вимогами цього Положення;

LGDінд = 0,3;

{Абзац пункту 34 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

EADінд - експозиція під ризиком за активом на дату оцінки.

35. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за активами на груповій основі за такою формулою:

,

(3),

де CRгруп - розмір кредитного ризику за групою фінансових активів;

n - загальна кількість кредитів у групі фінансових активів;

m - порядковий номер кредиту в групі фінансових активів;

EAD - експозиція під ризиком на дату оцінки;

PDгруп - коефіцієнт імовірності дефолту боржників/контрагентів, включених до групи фінансових активів, визначений банком згідно з вимогами цього Положення;

LGDгруп - коефіцієнт, що відповідає рівню збитків за групою фінансових активів у разі дефолту, визначений згідно з вимогами цього Положення.

36. Банк визначає своєчасність сплати боржником боргу виходячи з кількості календарних днів прострочення погашення боргу, що є на дату оцінки активу та розміру простроченої заборгованості за активом.

Банк визначає кількість календарних днів прострочення погашення боргу починаючи з наступного робочого дня за днем, коли не відбулося його погашення в термін, передбачений договором, та в розмірі, що перевищує 250 грн. для боржників - фізичних осіб/500 грн. для боржників - юридичних осіб, або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, визначений за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком на дату визначення розміру кредитного ризику.

Банк визначає кількість календарних днів прострочення погашення боргу за кредитами овердрафт/кредитними картками із дня, наступного за днем, коли відбулось перевищення боржником/контрагентом граничного терміну погашення обов'язкового регулярного платежу, установленого умовами договору.

{Абзац пункту 36 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 75 від 04.08.2017}

Якщо кількість календарних днів прострочення за основною сумою боргу та за нарахованими доходами є різними, то банк визначає кількість календарних днів прострочення боргу виходячи з більшої кількості календарних днів прострочення.

37. Банк із метою визначення кредитного ризику за активами використовує рейтингові дані щодо боржника/контрагента згідно з міжнародною шкалою, підтверджені такими провідними світовими рейтинговими агентствами (компаніями), як Standard&Poor's, Moody's Investors Service та Fitch IBCA, згідно з вимогами цього Положення.

38. Банк під час визначення кредитного ризику використовує дані визначених рейтингових агентств (компаній) таким чином. За наявності одночасно:

1) рейтингів емітента та рейтингів цінних паперів емітента під час оцінки ризику за цінним папером - ураховує нижчий (гірший) рейтинг;

2) рейтингів країни місцезнаходження боржника/контрагента та рейтингів боржника/контрагента - ураховує нижчий (гірший) рейтинг;

3) двох різних рейтингів боржника/контрагента - ураховує рейтинг того рейтингового агентства (компанії), який є нижчим;

4) трьох різних рейтингів боржника/контрагента - ураховує рейтинг того рейтингового агентства (компанії), який є нижчим із двох найвищих.

39. Активи, клас боржників/контрагентів за якими з урахуванням вимог пунктів 24 - 26розділу II цього Положення визначений банком як 10, 2 та 5, є непрацюючими активами.

{Пункт 39 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

III. Загальні вимоги до визначення кредитного ризику за кредитами на індивідуальній основі

{Назва розділу III в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

40. Банк визначає кредитний ризик за кредитами, наданими юридичним особам (крім довгострокових кредитів, які надані іншим банкам на умовах субординованого боргу, на які зменшується розмір регулятивного капіталу згідно з вимогами Інструкції № 368), та фізичним особам, які обліковуються за балансовими рахунками таких груп:

1) строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

2) кредити, що надані іншим банкам, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

3) кредити, що надані іншим банкам, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки;

4) кредити, що надані іншим банкам, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

5) кошти на вимогу інших банків (активні залишки);

6) кошти на вимогу в інших банках;

7) кредити, що надані за операціями репо суб'єктам господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

8) кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

9) вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

10) придбані (створені) знецінені кредити суб'єктів господарювання, що обліковуються за амортизованою собівартістю;

11) кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

12) фінансовий лізинг (оренда), що наданий суб'єктам господарювання, який обліковується за амортизованою собівартістю;

13) іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

14) кредити, що надані органам державної влади, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

15) кредити, що надані органам місцевого самоврядування, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

16) іпотечні кредити, що надані органам державної влади, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

17) іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

18) придбані (створені) знецінені кредити, що надані органам державної влади та органам місцевого самоврядування, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

19) кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

20) фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам, який обліковується за амортизованою собівартістю;

21) кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

22) іпотечні кредити, що надані фізичним особам, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

23) придбані (створені) знецінені кредити фізичних осіб, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

24) кредити в поточну діяльність суб'єктів господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

25) кредити, що надані за операціями репо суб'єктам господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

26) кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

27) вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

28) фінансовий лізинг (оренда) суб'єктів господарювання, який обліковується за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

29) іпотечні кредити суб'єктів господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

30) кредити органам державної влади, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

31) кредити органам місцевого самоврядування, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

32) кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки;

33) кредити, що надані суб'єктам господарювання, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки;

34) кредити, що надані фізичним особам, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

35) фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам, який обліковується за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

36) кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

37) іпотечні кредити, що надані фізичним особам, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

38) кредити, що надані фізичним особам, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки;

39) кошти на вимогу суб'єктів господарювання (активні залишки);

40) кошти на вимогу фізичних осіб (активні залишки);

41) кошти небанківських фінансових установ (активні залишки).

{Пункт 40 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 3 від 23.01.2018}

41. Банк визначає клас 1 боржника та значення коефіцієнта PD, що дорівнює "0" за:

1) коштами в Національному банку;

2) операціями з ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "РОЗРАХУНКОВИМ ЦЕНТРОМ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ДОГОВОРІВ НА ФІНАНСОВИХ РИНКАХ";

3) коштами в центральних банках країн, що мають інвестиційний рейтинг згідно з міжнародною шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням.

{Пункт 41 розділу III доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

42. Банк визначає клас боржника на підставі оцінки його фінансового стану.

43. Банк - учасник консорціуму для розрахунку кредитного ризику за кредитом, наданим у межах консорціумного кредитування, визначає EAD у розмірі частки його участі в консорціумному кредиті.

Головний банк консорціуму/банк-учасник, відповідальний за виконання договору, визначає EAD для розрахунку кредитного ризику за кредитом у розмірі частки власної участі в консорціумному кредиті.

44. Банк під час визначення розміру кредитного ризику за кредитом, наданим нерезиденту, ураховує рейтинг нерезидента, установлений провідними світовими рейтинговими агентствами (компаніями), визначеними цим Положенням.

45. Банк визначає розмір кредитного ризику за кредитом, наданим боржнику в банківських металах, згідно з вимогами, установленими цим Положенням щодо визначення кредитного ризику за кредитами в іноземній валюті.

46. Банк під час визначення розміру кредитного ризику за операцією фінансового лізингу (оренди) ураховує актив, переданий ним у фінансовий лізинг (оренду), як заставу за умови належності такого активу до переліку прийнятної застави та з коефіцієнтом ліквідності, які визначені в додатку 6 до цього Положення.

46-1. Банк під час визначення розміру кредитного ризику за факторинговою операцією з регресом визначає сторону в зобов'язанні (боржника) на підставі сформованого ним судження.

{Розділ III доповнено новим пунктом 46-1 згідно з Постановою Національного банку № 75 від 04.08.2017}

47. Банк під час визначення розміру кредитного ризику за кредитною операцією, що здійснюється в рамках кредитної лінії, оцінює кожен наданий в її межах транш як окремий кредит у межах ліміту за кредитною лінією згідно з умовами, визначеними договором.

IV. Порядок визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - юридичної особи (крім банку, бюджетної установи та юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект)

{Назва розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

48. Банк з метою визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - юридичної особи, крім банку та бюджетної установи (далі - боржник - юридична особа), здійснює оцінку фінансового стану:

1) боржників - юридичних осіб, які відповідно до вимог законодавства України складають квартальну та річну фінансову звітність, - не рідше ніж один раз на три місяці (боржників - юридичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, - на підставі даних річної фінансової звітності, не рідше ніж один раз на 12 місяців).

Річна фінансова звітність боржника/консолідована фінансова звітність групи (у разі належності боржника до групи юридичних осіб під спільним контролем/пов'язаних контрагентів) має бути підтверджена аудитором, звіт якого містить немодифіковану думку/модифіковану думку із застереженнями, якщо боржник - юридична особа є резидентом і сукупна експозиція під ризиком (EAD) за всіма активами такого боржника становить 200000 тис. грн або більше;

{Абзац другий підпункту 1 пункту 48 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 3 від 23.01.2018}

2) боржників - юридичних осіб, які відповідно до вимог законодавства України складають тільки річну фінансову звітність, - не рідше ніж один раз на 12 місяців;

3) групи юридичних осіб, учасником якої є боржник/контрагент, що перебувають під спільним контролем, до яких застосовуються вимоги щодо складання консолідованої/комбінованої фінансової звітності згідно з вимогами Міжнародних стандартів фінансової звітності, - не рідше ніж один раз на 12 місяців;

4) юридичних осіб, що входять до групи пов'язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик, учасником якої є боржник/контрагент, - з урахуванням положень підпунктів 1 та 2 пункту 48 розділу IV цього Положення, із використанням даних річної консолідованої фінансової звітності групи (за наявності)/комбінованої фінансової звітності групи, складеної банком відповідно до розробленого ним порядку, який має ґрунтуватися на економічній сутності операцій.

{Підпункт 4 пункту 48 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника - юридичної особи з установленою у пункті 48 розділу IV цього Положення періодичністю, але не пізніше ніж протягом трьох наступних календарних місяців після подання боржником - юридичною особою фінансової звітності відповідно до законодавства України.

49. Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника - юридичної особи шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника (далі - інтегральний показник).

50. Банк розраховує інтегральний показник із застосуванням логістичної моделі (далі - логістична модель) за такою формулою:

,

(4),

де Z - інтегральний показник;

xі - показники, що визначаються на підставі фінансових коефіцієнтів, розрахованих за даними фінансової звітності боржника - юридичної особи, з урахуванням установлених Національним банком діапазонів для кожного фінансового показника;

βi - коефіцієнти логістичної моделі, що визначаються з урахуванням вагомості показників;

β0 - вільний член логістичної моделі, значення якого актуалізується Національним банком.

Величини xi, β0, βi щороку актуалізуються Національним банком на підставі даних фінансової звітності боржників - юридичних осіб. Банк для актуалізації логістичної моделі подає до Національного банку дані про класифікацію боржників - юридичних осіб, а також дані їх фінансової звітності, за формою та в строки, установлені Національним банком.

51. Банк розраховує інтегральний показник з урахуванням пояснень щодо визначення моделі розрахунку інтегрального показника боржника - юридичної особи, наведених у додатку 7 до цього Положення, виходячи з належності підприємства відповідно до законодавства України до великого, середнього або малого та виду його економічної діяльності.

52. Банк для розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи, що належить до великого або середнього підприємства, використовує дані звітності, складеної відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868 [далі - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1], що належить до малого підприємства - дані звітності, складеної відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382 (зі змінами) [далі - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25].

53. Банк для розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи, що належить до малого підприємства, яке складає фінансову звітність відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1, використовує дані цієї звітності.

54. Банк для розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи/групи юридичних осіб під спільним контролем, який є нерезидентом, здійснює адаптацію даних фінансової звітності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 або 25 виходячи з економічної сутності операцій, які відображаються за відповідними статтями/рахунками.

55. Фінансова звітність, що подається до банку боржником - юридичною особою, що є резидентом, повинна бути підписана керівником і головним бухгалтером (за наявності такої посади).

{Абзац перший пункту 55 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 3 від 23.01.2018}

Банк для розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи, що є резидентом, може використовувати фінансову звітність боржника, що розміщена на його офіційному сайті або в загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, або опублікована в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

{Пункт 55 розділу IV доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

Банк для розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи, що є нерезидентом, може використовувати фінансову звітність боржника, що розміщена на його офіційному сайті або в інших відкритих офіційних джерелах.

{Пункт 55 розділу IV доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

56. Банк визначає вид економічної діяльності боржника - юридичної особи згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженою наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457 (зі змінами) (далі - ДК 009:2010), на підставі даних річної фінансової звітності боржника - юридичної особи виходячи з максимального значення питомої ваги доходу від певного виду діяльності (у процентах) у загальному обсязі операційного доходу [чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інших операційних доходів] з урахуванням вимог, визначених у додатку 7 до цього Положення.

{Пункт 56 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 5 від 16.01.2017, № 49 від 03.05.2018}

57. Банк визначає клас боржника - юридичної особи залежно від значення інтегрального показника згідно з таблицями 4 та 5 додатка 7 до цього Положення.

58. Банк визначає клас боржника - юридичної особи, що є нерезидентом, за класом, нижчим із двох: визначеним згідно з пунктом 50 розділу IV цього Положення та визначеним на підставі рейтингу країни місцезнаходження нерезидента згідно з таблицею додатка 8 до цього Положення.

59. Банк коригує визначений на підставі розрахунку інтегрального показника фінансового стану клас боржника - юридичної особи, застосовуючи коригуючі фактори, визначені в пункті 22 розділу II цього Положення, зокрема щодо:

1) своєчасності сплати боргу боржником - юридичною особою з дотриманням таких вимог:

у разі наявності факту прострочення боргу від 31 до 60 днів - банк визначає клас не вище 5;

від 61 до 90 днів - не вище 8;

91 та більше днів - не вище 10;

2) належності боржника до групи юридичних осіб під спільним контролем/групи пов'язаних контрагентів - згідно з вимогами пунктів 61 - 64 розділу IV цього Положення;

3) ознак, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента, - згідно з розділом XVII цього Положення;

4) вимог щодо визнання/припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента - згідно з розділом XVIII цього Положення.

{Підпункт 5 пункту 59 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

60. Банк у разі наявності в боржника - юридичної особи, який не належить до групи юридичних осіб під спільним контролем/групи пов'язаних контрагентів, коригуючих факторів, що відповідають різним класам, відносить такого боржника до нижчого класу.

61. Банк коригує клас боржника - юридичної особи з урахуванням фактора належності боржника до групи юридичних осіб під спільним контролем з дотриманням зазначених у пункті 61 розділу IV цього Положення вимог.

Банк здійснює оцінку фінансового стану групи юридичних осіб під спільним контролем шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану такої групи.

Банк розраховує інтегральний показник фінансового стану групи юридичних осіб під спільним контролем на підставі консолідованої/комбінованої фінансової звітності групи з дотриманням вимог цього Положення. Банк визначає вид економічної діяльності групи юридичних осіб під спільним контролем згідно з ДК 009:2010 на підставі даних консолідованої/комбінованої річної фінансової звітності групи виходячи з максимального значення питомої ваги доходу від певного виду діяльності (у процентах) у загальному обсязі операційного доходу [чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інших операційних доходів] групи, з урахуванням вимог, визначених у додатку 7 до цього Положення. Банк визначає вид економічної діяльності групи юридичних осіб під спільним контролем, материнською компанією/контролером якої є нерезидент, та щодо якої в банку немає інформації про максимальне значення питомої ваги доходу від певного виду діяльності (у процентах) у загальному обсязі операційного доходу [чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інших операційних доходів] групи, таким самим, що і вид економічної діяльності боржника - юридичної особи, що є учасником цієї групи. Банк визначає клас групи юридичних осіб під спільним контролем, згідно з таблицями 4 та 5 додатка 7 до цього Положення.

{Абзац третій пункту 61 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 5 від 16.01.2017, № 49 від 03.05.2018, № 49 від 03.05.2018}

Банк до боржника - юридичної особи, який належить до групи юридичних осіб під спільним контролем, застосовує коригуючі фактори в такий спосіб та в такій послідовності:

1) коригує клас групи юридичних осіб під спільним контролем, визначений на підставі розрахунку інтегрального показника фінансового стану, з урахуванням факторів, визначених у розділі XVII цього Положення, які застосовуються до групи;

2) коригує клас боржника - юридичної особи з урахуванням фактора його належності до групи юридичних осіб під спільним контролем - згідно з вимогами пунктів 61 - 63 розділу IV цього Положення;

3) коригує клас боржника - юридичної особи з урахуванням факторів, визначених у розділах XVII та XVIII цього Положення, на які не впливає належність такого боржника до групи юридичних осіб під спільним контролем;

4) коригує клас боржника - юридичної особи на інші коригуючі фактори, визначені в пункті 59 розділу IV цього Положення.

Банк у разі наявності в боржника - юридичної особи, який належить до групи юридичних осіб під спільним контролем/групи пов'язаних контрагентів, коригуючих факторів, що відповідають різним класам, відносить такого боржника до нижчого класу.

62. Якщо клас боржника - юридичної особи, що належить до групи юридичних осіб під спільним контролем, є вищим (кращим), ніж клас групи, то банк формує судження щодо ризиків, на які наражається боржник унаслідок участі в такій групі, та їх можливого впливу на платоспроможність боржника.

Якщо банк на підставі судження доходить висновку, що приналежність боржника - юридичної особи до групи юридичних осіб під спільним контролем не має вагомого впливу на його фінансовий стан, то банк може визначити його клас на рівні, не вищому, ніж на один клас від класу групи.

Якщо такого судження немає, то банк визначає клас боржника на рівні, не вищому, ніж клас групи.

63. Якщо клас боржника - юридичної особи, що належить до групи юридичних осіб під спільним контролем, є нижчим (гіршим), ніж клас групи, то банк на підставі судження може підвищити клас такого боржника до вищого рівня, але не вище ніж клас групи, за одночасного дотримання таких умов:

1) належність боржника до групи юридичних осіб під спільним контролем підтверджена консолідованою/комбінованою фінансовою звітністю групи, складеною відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності, підтвердженою аудитором, що включений до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків, що ведеться Національним банком, або аудиторською компанією, що входить до міжнародної мережі аудиторсько-консалтингових фірм, представлених у цьому реєстрі, та звіт аудитора містить немодифіковану думку/модифіковану думку із застереженнями;

{Підпункт 1 пункту 63 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

2) висновок аудиторського звіту не містить застережень щодо периметра консолідації/комбінації фінансової звітності групи юридичних осіб під спільним контролем;

3) борг боржника - юридичної особи в повній сумі забезпечено:

безумовною та безвідкличною гарантією/фінансовою порукою материнської компанії/контролера та учасника групи юридичних осіб під спільним контролем, фінансова звітність якого свідчить, що він генерує грошові потоки групи або володіє/розпоряджається активами групи (якщо він не є материнською компанією/контролером), наданою безпосередньо на користь банку. Борг боржника може бути забезпечений фінансовою порукою, якщо гарантія не може бути надана материнською компанією/контролером/учасником групи юридичних осіб під спільним контролем виходячи з вимог законодавства країни її/його місцезнаходження, або

безвідкличним резервним акредитивом, що виконує функцію фінансової гарантії, випущеним банком, що має інвестиційний кредитний рейтинг згідно з міжнародною шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням, на замовлення материнської компанії/контролера/учасника групи юридичних осіб під спільним контролем.

Банк має сформоване судження про відповідність такої гарантії/поруки/резервного акредитива вимогам законодавства країни місцезнаходження учасника групи, який узяв на себе зобов'язання щодо відповідальності за невиконання зобов'язань боржника, про відсутність будь-яких юридичних обмежень щодо виконання взятого зобов'язання та про спроможність, у тому числі фінансову, гаранта/поручителя/банку, що випустив резервний акредитив, виконати надане зобов'язання.

{Підпункт 3 пункту 63 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

Банк має сформоване судження про відповідність наданої гарантії вимогам законодавства країни учасника групи, який взяв на себе зобов'язання щодо відповідальності за невиконання зобов'язань боржника, та про відсутність будь-яких юридичних обмежень щодо виконання зобов'язань за такою гарантією.

64. Банк коригує (понижує) клас боржника - юридичної особи з урахуванням фактора належності боржника до групи пов'язаних контрагентів згідно з розробленою банком методикою, яка забезпечує своєчасне виявлення та адекватну оцінку ризику на підставі судження банку щодо ризиків, на які наражається боржник унаслідок участі в такій групі, та їх впливу на платоспроможність боржника.

Банк у разі наявності в боржника - юридичної особи, який належить до групи пов'язаних контрагентів, коригуючих факторів, що відповідають різним класам, відносить такого боржника до нижчого класу.

{Пункт 65 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

66. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту:

1) боржника - юридичної особи - згідно з таблицею 1 додатка 9 до цього Положення, виходячи зі скоригованого класу та виду економічної діяльності боржника (крім випадків, визначених у підпункті 2 пункту 66 розділу IV цього Положення);

2) боржника - юридичної особи, що належить до групи юридичних осіб під спільним контролем/групи пов'язаних контрагентів, скоригований клас якого є результатом належності такого боржника до групи юридичних осіб під спільним контролем/групи пов'язаних контрагентів, - згідно з таблицею 1 додатка 9 до цього Положення, виходячи зі скоригованого класу боржника та виду економічної діяльності групи.

{Пункт 66 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 3 від 23.01.2018}

67. Банк під час визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - юридичної особи в межах установленого діапазону відповідно до вимог пунктів 29 - 31 розділу II цього Положення та згідно з методикою банку щодо визначення значення PD також ураховує: динаміку фактичних значень інтегрального показника, якість менеджменту боржника - юридичної особи, наявність та активність ринків збуту продукції, наявність та стан виконання бізнес-плану, рейтинги боржника - юридичної особи (за наявності) та інші події та обставини, що можуть впливати на припинення виконання боржником своїх зобов'язань.

{Абзац перший пункту 67 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

Порядок урахування впливу такої інформації в межах передбаченого цим Положенням для боржника - юридичної особи діапазону банк визначає у внутрішньобанківському положенні.

IV-1. Порядок визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект

67-1. Банк з метою визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект визначає клас такого боржника згідно з додатком 10 до цього Положення на підставі критеріїв щодо:

1) фінансової стійкості юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект;

2) умов, що впливають/можуть вплинути на реалізацію інвестиційного проекту;

3) характеристик інвестиційного проекту;

4) характеристик ініціатора інвестиційного проекту;

5) умов, що забезпечують реалізацію інвестиційного проекту.

67-2. Банк під час визначення класу юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект на підставі критеріїв, установлених в додатку 10 до цього Положення, ураховує:

1) кількісні показники фінансової стійкості (DSCRi, DSCRc, ICRc, LLCRc та Чкк) - у повному обсязі;

2) інші критерії оцінки та їх характеристики - в обсязі не менше ніж 70% від установленого переліку.

67-3. Банк коригує визначений на підставі оцінки фінансового стану клас юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект відповідно до вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у тому числі:

1) своєчасної сплати боргу боржником - з дотриманням таких вимог:

у разі наявності факту прострочення боргу від 31 до 60 днів - банк визначає клас не вище 3;

у разі наявності факту прострочення боргу від 61 до 90 днів - банк визначає клас не вище 4;

у разі наявності факту прострочення боргу 91 та більше днів - банк визначає клас не вище 5;

{Підпункт 1 пункту 67-3 розділу IV-1 в редакції Постанови Національного банку № 75 від 04.08.2017}

2) належності боржника до групи юридичних осіб під спільним контролем/групи пов'язаних контрагентів - згідно з вимогами пунктів 61 - 64 розділу IV цього Положення;

3) ознак, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента, - згідно з розділом XVII цього Положення;

4) вимог щодо визнання/припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента - згідно з розділом XVIII цього Положення.

67-4. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект виходячи зі скоригованого класу боржника згідно з таблицею 9 додатка 9 до цього Положення.

67-5. Банк під час визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект у межах установленого діапазону відповідно до вимог пунктів 29 - 31 розділу II цього Положення та згідно з методикою банку щодо визначення значення PD також ураховує: результати аналізу ефективності бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту та моніторингу стану виконання основних етапів реалізації проекту; спроможність боржника ефективно продовжити/завершити реалізацію такого проекту та досягти запланованих результатів; визначені банком усі ризики, що можуть виникнути впродовж строку користування кредитом, та інші події та обставини, що можуть негативно впливати на виконання боржником своїх зобов'язань.

Порядок урахування впливу такої інформації в межах передбаченого цим Положенням діапазону банк визначає у внутрішньобанківському положенні.

{Положення доповнено новим розділом IV-1 згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

V. Порядок визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - фізичної особи

68. Банк із метою визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - фізичної особи, у тому числі тієї, яка є суб'єктом господарювання, (далі - боржник - фізична особа) здійснює оцінку його фінансового стану на підставі таких кількісних та якісних показників.

69. Кількісні показники:

1) сукупні чисті надходження (щомісячні сукупні надходження, зменшені на щомісячні сукупні витрати та зобов'язання, крім зобов'язань перед банком, що здійснює оцінку фінансового стану боржника - фізичної особи з метою оцінки кредитного ризику);

2) накопичення на рахунках у банку (інформація надається боржником - фізичною особою за бажанням);

3) коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов'язання за кредитом (зокрема співвідношення сукупних доходів і витрат/зобов'язань боржника - фізичної особи; співвідношення обсягу боргу за кредитом до вартості об'єкта кредитування; співвідношення щомісячних витрат боржника на обслуговування боргу до обсягу його щомісячних доходів тощо). Оптимальні значення цих коефіцієнтів банк установлює самостійно з урахуванням видів кредитів і залежно від форми їх надання, цільового призначення, строку користування, наявності забезпечення, способу сплати тощо.

70. Банк для розрахунку кількісних показників ураховує доходи, факт отримання яких протягом дії договору підтверджується достовірними документами, виданими третьою особою [довідка з місця роботи, довідка/декларація про доходи, виписка (довідка) банку з рахунку про рух коштів] або банком-кредитором, який є роботодавцем боржника - фізичної особи або здійснює обслуговування його рахунку.

71. Якісні показники:

1) загальний матеріальний стан клієнта (тобто наявність у власності майна, крім майна, переданого в заставу);

2) соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

3) вік клієнта;

4) кредитна історія боржника, інформація щодо боржника, отримана з державних реєстрів тощо.

{Підпункт 4 пункту 71 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

72. Банк оцінює якісні показники на підставі достовірних документів, у тому числі відповідних копій документів, засвідчених у встановленому законодавством порядку.

73. Оцінка фінансового стану боржника - фізичної особи, яка є суб'єктом господарювання, має здійснюватися банком також з урахуванням аналізу фінансової звітності, що подається ним як суб'єктом господарювання за встановленими законодавством України формами. Аналіз фінансової звітності боржника - фізичної особи, який є суб'єктом господарювання, має враховувати динаміку показників його діяльності щонайменше за останні 12 місяців поспіль, що передують даті оцінки кредитного ризику за кредитом.

74. Питома вага кількісних показників у загальній оцінці фінансового стану боржника - фізичної особи має становити не менше ніж 70 відсотків.

Оптимальні значення кількісних показників, характеристики якісних показників, порядок їх урахування під час оцінки фінансового стану боржника - фізичної особи, а також спосіб (принцип) їх вбудовування до власної системи класифікації кредитних операцій визначаються банком у внутрішньобанківському положенні.

{Абзац другий пункту 74 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

75. Банк визначає періодичність здійснення оцінки поточного фінансового стану боржника - фізичної особи самостійно з урахуванням стану обслуговування боргу, але не рідше ніж один раз на рік.

76. Банк визначає клас боржника - фізичної особи на підставі результатів оцінки його фінансового стану відповідно до наведених характеристик, у тому числі з урахуванням фактора своєчасності сплати боргу.

1) клас 1 - фінансовий стан високий: сукупний розмір внесків боржника на погашення боргу (включаючи внески за кредитами інших банків) не перевищує 50 відсотків обсягу сукупного чистого доходу боржника - фізичної особи за відповідний період; кількість календарних днів прострочення погашення боргу не перевищує сім днів; наявні підстави вважати, що і надалі виконання зобов'язань боржником здійснюватиметься на високому рівні; наявність у власності майна, крім майна, переданого в заставу, яке за рівнем ліквідності відповідає критеріям прийнятності, визначеним у розділі X цього Положення; коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов'язання за кредитом, перевищують їх оптимальні значення;

2) клас 2 - фінансовий стан добрий: сукупний розмір внесків боржника на погашення боргу (включаючи внески за кредитами інших банків) не перевищує 60 відсотків обсягу сукупного чистого доходу боржника - фізичної особи за відповідний період; кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить від 8 до 30 днів; наявні підстави вважати, що надалі стан виконання зобов'язань боржником не погіршиться; коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов'язання за кредитом, не нижчі, ніж їх оптимальні значення;

3) клас 3 - фінансовий стан задовільний: сукупний розмір внесків боржника на погашення боргу (включаючи внески за кредитами інших банків) не перевищує 70 відсотків обсягу сукупного чистого доходу боржника - фізичної особи за відповідний період; простежуються інші негативні тенденції (зміна місця роботи з погіршенням умов, зростання обсягу зобов'язань боржника - фізичної особи, що свідчить про підвищення ймовірності несвоєчасного та/або в неповній сумі погашення боргу); кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить від 31 до 60 днів; наявні підстави очікувати надалі погіршення стану виконання боржником зобов'язань; коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов'язання за кредитом, не завжди відповідають оптимальним значенням;

4) клас 4 - фінансовий стан незадовільний: сукупний розмір внесків боржника на погашення боргу (включаючи внески за кредитами інших банків) не перевищує 80 відсотків обсягу сукупного чистого доходу боржника - фізичної особи за відповідний період; наявні негативні зміни щодо загального матеріального стану клієнта та/або його соціальної стабільності; зростання обсягу зобов'язань боржника - фізичної особи свідчить про високу ймовірність несвоєчасного та/або в неповній сумі погашення боргу; кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить від 61 до 90 днів; коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов'язання за кредитом, є несуттєво нижчими, ніж їх оптимальні значення;

5) клас 5 - фінансовий стан критичний: сукупний розмір внесків боржника на погашення боргу (включаючи внески за кредитами інших банків) перевищує 80 відсотків обсягу сукупного чистого доходу боржника - фізичної особи за відповідний період; кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить більше 90 днів; коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов'язання за кредитом, нижчі, ніж їх оптимальні значення.

77. Банк у разі наявності в боржника - фізичної особи характеристик, які відповідають різним класам, відносить такого боржника до нижчого класу.

78. Банк визначає клас боржника - фізичної особи, що є нерезидентом, за класом, нижчим із двох: визначеним згідно з пунктами 7677 розділу V цього Положення та визначеним на підставі рейтингу країни місцезнаходження нерезидента відповідно до таблиці додатка 8 до цього Положення.

79. Банк коригує визначений на підставі оцінки фінансового стану клас боржника - фізичної особи з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у тому числі:

1) ознак, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента, - згідно з розділом XVII цього Положення;

{Підпункт 2 пункту 79 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 75 від 04.08.2017}

3) вимог щодо визнання/припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента - згідно з розділом XVIII цього Положення.

{Підпункт 4 пункту 79 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

80. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - фізичної особи виходячи зі скоригованого класу боржника згідно з таблицею 2 додатка 9 до цього Положення.

81. Банк під час визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - фізичної особи в межах установленого діапазону відповідно до вимог пунктів 29 - 31 розділу II цього Положення та згідно з методикою банку щодо визначення значення PD ураховує також інші події та обставини, що можуть спричинити припинення виконання боржником своїх зобов'язань.

Банк у внутрішньобанківському положенні визначає такі події та обставини, а також порядок урахування їх впливу в межах установленого цим Положенням діапазону значень PD для боржника - фізичної особи.

VI. Порядок визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту банку-боржника

82. Банк з метою визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту банку-боржника здійснює оцінку його фінансового стану на підставі даних фінансової і статистичної звітності банку-боржника та з урахуванням інформації щодо:

{Підпункт 1 пункту 82 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

2) аналізу якості активів і пасивів;

3) стану ліквідності;

4) аналізу прибутків і збитків;

5) виконання банком-боржником зобов'язань у минулому;

6) наданих та отриманих міжбанківських кредитів;

7) щорічного аудиторського звіту;

8) іншої інформації, що може свідчити про наявність ризиків несвоєчасного виконання зобов'язань.

83. Банк здійснює оцінку фінансового стану банку-боржника щомісяця протягом дії договору про надання кредиту на підставі аналізу абсолютних і відносних показників поточної фінансової і статистичної звітності (горизонтальний аналіз) у динаміці, структури активів і пасивів шляхом визначення питомої ваги за окремими статтями в підсумкових даних (вертикальний аналіз) у динаміці щонайменше за останні 12 місяців поспіль, що передують даті оцінки кредитного ризику за кредитом.

84. Оптимальні значення абсолютних показників, характеристики відносних показників, порядок їх урахування під час оцінки кредитного ризику банку-боржника, а також спосіб (принцип) їх вбудовування до власної системи класифікації кредитних операцій визначаються банком у внутрішньобанківських положеннях.

85. Банк визначає клас банку-боржника на підставі результатів оцінки його фінансового стану відповідно до наведених характеристик, у тому числі з урахуванням фактора своєчасності сплати боргу:

1) клас 1 - фінансовий стан упродовж останніх шести місяців поспіль високий; динаміка абсолютних і відносних показників фінансової звітності є стабільно позитивною; звіт аудитора містить немодифіковану думку; кількість календарних днів прострочення погашення боргу не перевищує трьох днів; банк-боржник (нерезидент) має кредитний рейтинг не нижчий, ніж "A-" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

{Підпункт 1 пункту 85 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

2) клас 2 - фінансовий стан упродовж останніх шести місяців поспіль добрий; динаміка абсолютних і відносних показників фінансової звітності є переважно позитивною; звіт аудитора містить немодифіковану думку/модифіковану думку із застереженнями; кількість календарних днів прострочення погашення боргу не перевищує семи днів; банк-боржник (нерезидент) має кредитний рейтинг не нижчий, ніж "BBB-" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

{Підпункт 2 пункту 85 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

3) клас 3 - фінансовий стан упродовж останніх шести місяців поспіль задовільний; динаміка абсолютних і відносних показників фінансової звітності є різноспрямованою; звіт аудитора містить модифіковану думку із застереженнями; кількість календарних днів прострочення погашення боргу не перевищує 15 днів; банк-боржник (нерезидент) має кредитний рейтинг не нижчий, ніж "B-" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

{Підпункт 3 пункту 85 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

4) клас 4 - фінансовий стан упродовж останніх шести місяців поспіль незадовільний; абсолютні і відносні показники фінансової звітності мають негативну динаміку; звіт аудитора містить модифіковану думку із застереженнями; кількість календарних днів прострочення погашення боргу не перевищує 30 днів; наявні випадки невиконання в строк розрахункових документів з вини банку; банк-боржник (нерезидент) має кредитний рейтинг не нижчий, ніж "C" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

{Підпункт 4 пункту 85 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

5) клас 5 - фінансовий стан упродовж останніх шести місяців поспіль критичний; абсолютні та відносні показники фінансової звітності мають стабільно негативну динаміку; звіт аудитора містить негативну думку/відмову від висловлення думки або його немає (крім банку зі строком діяльності менше ніж один рік); кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить більше 30 днів; наявні розрахункові документи не виконані в строк з вини банку; банк-боржник (нерезидент) має кредитний рейтинг нижчий, ніж "C" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням, або такого рейтингу в боржника (нерезидента) немає.

{Підпункт 5 пункту 85 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

{Пункт 85 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

86. Банк у разі наявності в банку-боржника характеристик, що відповідають різним класам, має віднести такого боржника до нижчого класу.

87. Банк визначає клас банку-боржника, що є нерезидентом, за класом, нижчим із двох: визначеним згідно з пунктами 8586 розділу VI цього Положення та визначеним на підставі рейтингу країни місцезнаходження нерезидента, згідно з таблицею додатка 8 до цього Положення.

88. Банк коригує визначений на підставі оцінки фінансового стану клас банку-боржника з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у тому числі:

1) належності банку-боржника до групи юридичних осіб під спільним контролем/групи пов'язаних контрагентів - згідно з вимогами пунктів 61 - 64 розділу IV цього Положення;

2) ознак, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента, - згідно з розділом XVII цього Положення;

3) вимог щодо визнання, припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента - згідно з розділом XVIII цього Положення.

{Підпункт 4 пункту 88 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

89. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту банку-боржника виходячи зі скоригованого класу:

боржника, що є резидентом, - згідно з таблицею 3 додатка 9 до цього Положення;

боржника, що є нерезидентом, - згідно з таблицею 4 додатка 9 до цього Положення.

90. Банк під час визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту банку-боржника в межах установленого діапазону відповідно до вимог пунктів 29 - 31 розділу II цього Положення та згідно з методикою банку щодо визначення значень PD ураховує також рейтинги банку-боржника (за наявності), інші події та обставини, що можуть спричинити припинення виконання боржником своїх зобов'язань.

Такі події та обставини, а також порядок урахування їх впливу в межах передбаченого цим Положенням для банку-боржника діапазону банк визначає у внутрішньобанківському положенні.

VII. Порядок визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - бюджетної установи

91. Банк з метою визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - бюджетної установи здійснює оцінку його фінансового стану на підставі даних фінансової і бюджетної звітності боржника - бюджетної установи та з урахуванням інформації щодо:

1) стану виконання бюджету боржника - бюджетної установи (далі - бюджет) з урахуванням вимог бюджетного законодавства;

2) обсягу, структури та динаміки загального боргового навантаження бюджету;

3) передбачених у бюджеті витрат на обслуговування та/або погашення наявних зобов'язань;

4) іншої інформації, що може свідчити про наявність ризиків несвоєчасного виконання зобов'язань.

92. Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника - бюджетної установи не рідше ніж один раз на три місяці на підставі аналізу абсолютних та відносних показників поточної фінансової і бюджетної звітності в динаміці щонайменше за останні 12 місяців поспіль, що передують даті оцінки кредитного ризику за кредитом.

93. Оптимальні значення абсолютних показників, характеристики відносних показників, порядок їх врахування під час оцінки кредитного ризику боржника - бюджетної установи, а також спосіб (принцип) їх вбудовування до власної системи класифікації кредитних операцій визначаються банком у внутрішньобанківських положеннях.

94. Банк визначає клас боржника - бюджетної установи на підставі оцінки його фінансового стану та іншої інформації, визначеної в пункті 91 розділу VII цього Положення, відповідно до наведених нижче характеристик, а також з урахуванням фактору своєчасності сплати боргу:

1) клас 1 - фінансовий стан високий: абсолютні та відносні показники фінансової і бюджетної звітності є позитивними, їх динаміка впродовж попереднього та поточного звітних років є позитивно стабільною; фінансові можливості свідчать про спроможність своєчасного виконання зобов'язань відповідно до умов договору; фактичне виконання дохідної частини бюджету впродовж попереднього та поточного звітних років становить не менше ніж 90 відсотків від планового; передбачені в бюджеті витрати на обслуговування та погашення наявних зобов'язань забезпечують покриття витрат на виконання зобов'язань за кредитом, а також інших зобов'язань; кількість календарних днів прострочення погашення боргу не перевищує семи днів; немає іншої інформації, що свідчить про ризики несвоєчасного виконання зобов'язань.

Очікується, що і надалі фінансова діяльність здійснюватиметься на високому рівні;

2) клас 2 - фінансовий стан добрий: характеристики віднесення боржника - бюджетної установи до цього класу близькі за характеристиками до класу 1, проте ймовірність підтримки окремих із них на високому рівні впродовж наступних не менше ніж трьох місяців є низькою; фактичне виконання дохідної частини бюджету впродовж попереднього та поточного звітних років становить не менше ніж 80 відсотків від планового; кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить від 8 до 30 днів;

3) клас 3 - фінансовий стан задовільний: абсолютні та відносні показники фінансової і бюджетної звітності погіршуються, їх динаміка впродовж попереднього та поточного звітних років є різноспрямованою; фінансові можливості свідчать про наявні труднощі зі своєчасним виконанням зобов'язань відповідно до умов договору; фактичне виконання дохідної частини бюджету впродовж попереднього та поточного звітних років становить не менше ніж 70 відсотків від планового; передбачені в бюджеті витрати на обслуговування та погашення наявних зобов'язань не забезпечують повного покриття витрат на виконання зобов'язань за кредитом, а також інших зобов'язань; кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить від 31 до 60 днів; наявна інша інформація, що свідчить про ризики несвоєчасного виконання зобов'язань;

4) клас 4 - фінансовий стан незадовільний: окремі абсолютні та відносні показники поточної фінансової і бюджетної звітності є незадовільними, їх динаміка впродовж попереднього та поточного звітних років має тенденцію до погіршення; фінансові можливості свідчать про високу ймовірність несвоєчасного та/або не в повній сумі виконання зобов'язань відповідно до умов договору; фактичне виконання дохідної частини бюджету впродовж попереднього та поточного звітних років становить не менше ніж 60 відсотків від планового; передбачені в бюджеті витрати на обслуговування та погашення наявних зобов'язань не покривають витрати на виконання зобов'язань за кредитом, а також інших зобов'язань; кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить від 61 до 90 днів; наявна інша інформація про ризики несвоєчасного виконання зобов'язань;

5) клас 5 - фінансовий стан критичний: абсолютні та відносні показники поточної фінансової і бюджетної звітності є стабільно незадовільними, їх динаміка впродовж попереднього та поточного років не має позитивних тенденцій; фінансові можливості свідчать про високу ймовірність невиконання зобов'язань відповідно до умов договору; фактичне виконання дохідної частини бюджету впродовж попереднього та поточного років становить менше ніж 60 відсотків від планового; кількість календарних днів прострочення погашення боргу становить більше 90 днів.

{Підпункт 5 пункту 94 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

95. Банк у разі наявності в боржника - бюджетної установи характеристик, що відповідають різним класам, має віднести такого боржника до нижчого класу.

96. Банк коригує визначений на підставі оцінки фінансового стану клас боржника - бюджетної установи відповідно до вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у тому числі:

1) ознак, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента, - згідно з розділом XVII цього Положення;

2) вимог щодо визнання, припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента - згідно з розділом XVIII цього Положення.

{Підпункт 3 пункту 96 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

97. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - бюджетної установи виходячи зі скоригованого класу боржника згідно з таблицею 5 додатка 9 до цього Положення.

98. Банк під час визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - бюджетної установи в межах установленого діапазону відповідно до вимог пунктів 29 - 31розділу II цього Положення та згідно з методикою банку щодо визначення значення PD ураховує також події та обставини, що можуть спричинити припинення виконання боржником своїх зобов'язань.

Банк у внутрішньобанківському положенні визначає такі події та обставини, а також порядок урахування їх впливу в межах установленого цим Положенням діапазону значень PD для боржника - бюджетної установи.

VIII. Вимоги до визначення розміру кредитного ризику за придбаними кредитами

99. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за кредитами, що придбані в іншому банку або небанківській фінансовій установі (далі - придбані кредити), залежно від умов їх первісного визнання банком.

100. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за придбаними кредитами, за якими під час первісного визнання банк на підставі судження визначив, що погашення боргу здійснюватиметься виключно шляхом реалізації забезпечення, за формулою (5):

,

(5),

де CRпридб - розмір кредитного ризику за придбаним кредитом;

PDпридб - коефіцієнт імовірності дефолту боржника за придбаним кредитом. Банк визначає значення коефіцієнта PD, що дорівнює "1,0", і не застосовує встановлені цим Положенням процедури щодо визначення ймовірності дефолту боржника;

EADпридб - експозиція під ризиком за придбаним кредитом на дату оцінки;

CVi - вартість i-го виду забезпечення, що береться до розрахунку кредитного ризику (у разі наявності кількох видів забезпечення за одним придбаним кредитом). Якщо забезпечення немає або не відповідає переліку, критеріям та принципам прийнятності, визначеним у розділі X цього Положення, то до розрахунку береться значення CV, що дорівнює 0;

ki - коефіцієнт ліквідності i-го виду забезпечення, що визначається банком згідно з додатком 6 до цього Положення.

101. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за придбаними кредитами, за якими під час первісного визнання банк на підставі судження визначив, що погашення боргу здійснюватиметься виключно за рахунок внесків боржника або як за рахунок внесків боржника, так і за рахунок реалізації забезпечення, аналогічно до розрахунку кредитного ризику за кредитами, що надані банком.

IX. Порядок визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника за наданим фінансовим зобов'язанням

102. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за наданими фінансовими зобов'язаннями на індивідуальній основі. Банк здійснює оцінку кредитного ризику за наданими фінансовими зобов'язаннями, які обліковуються за позабалансовими рахунками таких груп:

1) надані гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти;

2) зобов'язання з кредитування, що надані банкам;

3) зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам;

4) валюта та банківські метали до отримання;

5) валюта та банківські метали до отримання за контрактами, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки, розрахунки за якими здійснюються на нетто-основі (без поставки базового активу);

6) цінні папери до отримання за операціями андерайтингу;

7) активи до отримання за контрактами, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки, розрахунки за якими здійснюються на нетто-основі (без поставки базового активу);

8) активи до отримання.

{Пункт 102 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 3 від 23.01.2018}

103. Банк визначає клас 1 боржника/контрагента та значення коефіцієнта PD, що дорівнює "0" за:

1) зобов'язаннями з кредитування, що надані клієнтам (крім банків), які є відкличними і безризиковими, тобто умовами договору, за якими визначено безумовне право банку без попереднього повідомлення боржника в односторонньому порядку відмовитися від подальшого виконання взятих на себе зобов'язань, у тому числі в разі погіршення фінансового стану боржника та/або несвоєчасного виконання ним договірних зобов'язань перед банком;

2) наданими банком авалями податкових векселів.

{Підпункт 3 пункту 103 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 75 від 04.08.2017}

104. Банк бере до розрахунку розміру кредитного ризику за наданим фінансовим зобов'язанням, що є безвідкличним, експозицію під ризиком (EAD), зменшену на суму отриманої банком винагороди, та з застосуванням після цього коефіцієнта кредитної конверсії (CCF), що залежить від терміну дії та виду фінансового зобов'язання згідно з таблицею додатка 5 до цього Положення.

{Пункт 104 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017; в редакції Постанови Національного банку № 75 від 04.08.2017}

105. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника за наданим фінансовим зобов'язанням залежно від виду боржника (боржник - юридична особа, боржник - фізична особа, банк-боржник, боржник - бюджетна установа, юридична особа - боржник за кредитом під інвестиційний проект) згідно з вимогами розділів IV - VII цього Положення відповідно.

{Пункт 105 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

106. Банк відносить до класу 1 боржника за наданим фінансовим зобов'язанням до часу його виконання, якщо на нього не поширюються:

1) ознаки, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента, - згідно з розділом XVII цього Положення;

2) вимоги щодо визнання банком дефолту боржника/контрагента - згідно з розділом XVIIIцього Положення.

{Підпункт 3 пункту 106 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

X. Критерії та принципи прийнятності забезпечення за кредитними операціями з метою зменшення кредитного ризику

107. Банк під час розрахунку розміру кредитного ризику приймає вартість застави, яка є прийнятним забезпеченням за умови її належності до переліку забезпечення, визначеного в додатку 6 до цього Положення, та одночасного дотримання таких принципів:

1) принцип безперешкодного стягнення. Передбачає, що предмет застави:

наданий банку на строк не менший, ніж строк дії кредитного договору;

оформлений у заставу відповідно до вимог законодавства України;

має вищий пріоритет обтяження на користь банку у відповідному реєстрі згідно з вимогами законодавства України на строк не менше ніж строк дії кредитного договору;

не має обмежень щодо звернення банком стягнення на заставне майно та подальшої його реалізації в разі невиконання боржником зобов'язань за договором. Обмеженнями є: наявність законодавчих обмежень щодо прийняття в заставу або звернення стягнення на предмет застави, або реалізації предмета застави (за винятком обмежень, передбачених Законами України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті""Про фінансову реструктуризацію" та "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у частині застави, що розташована на території районів та міст обласного значення, не включених до переліку, що доводиться Національним банком до відома банків згідно з пунктом 3 постанови Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій"); наявність судового рішення, яке позбавляє банка-кредитора права на звернення стягнення на предмет застави, яке набрало законної сили та не було оскаржено банком-кредитором у встановленому законодавством України порядку; втрата банком-кредитором права на звернення стягнення на предмет застави внаслідок несвоєчасного подання кредиторських вимог або відмови від прийняття застави у власність під час виконавчого провадження тощо; інші обмеження, визначені банком;

{Абзац п'ятий підпункту 1 пункту 107 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

не може бути відчуженим заставодавцем без попереднього погодження з банком відповідно до вимог законодавства України;

не наражається на специфічні ризики втрати [наприклад, майно, що не має активного ринку збуту; майно з короткими строками експлуатації/зберігання (до трьох місяців) тощо];

у формі нерухомого майна, цілісного майнового комплексу або устаткування - за умови, що вони розташовані на території України;

у формі транспортних засобів - за умови, що вони зареєстровані на території України;

2) принцип справедливої оцінки. Передбачає здійснення банком оцінки застави за вартістю, яка не перевищує ринкової (справедливої) вартості та забезпечує можливість її продажу сторонньому покупцеві. Тобто, є ринок, на якому застава може бути реалізована в разі звернення на неї стягнення або застава може бути спрямована безпосередньо на погашення зобов'язань боржника.

Переоцінка вартості застави має здійснюватися банком на регулярній основі, зокрема, нерухомого майна, об'єктів у формі цілісного майнового комплексу, земельних ділянок, транспортних засобів та устаткування - не рідше одного разу на дванадцять місяців; товарів в обороті або в переробці та біологічних активів - не рідше одного разу на місяць; іншого майна - не рідше одного разу на шість місяців.

Якщо від дати останньої оцінки/перегляду вартості предмета застави відбулися суттєві зміни в умовах його функціонування, фізичному стані та/або стані ринку подібного майна (пошкодження, знищення, знецінення, завершення реконструкції, уведення в експлуатацію тощо), то банк має забезпечити проведення переоцінки такого майна незалежно від установленої вище періодичності.

Банк з метою розрахунку розміру кредитного ризику використовує ринкову (справедливу) вартість забезпечення у вигляді:

цінного папера - визначену з урахуванням вимог розділів XV та XVI цього Положення;

нерухомого майна, об'єктів у формі цілісного майнового комплексу, земельних ділянок, транспортних засобів, устаткування, майнових прав (крім майнових прав на грошові кошти), товарів в обороті або в переробці, біологічних активів - визначену суб'єктом оціночної діяльності або оцінювачем майна - працівником банку, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, які не є пов'язаними з банком особами (афілійованими, спорідненими, асоційованими), відповідно до законодавства України (без урахування податку на додану вартість).

Банк має право використовувати ринкову (справедливу) вартість визначених видів забезпечення з метою розрахунку розміру кредитного ризику, якщо суб'єкт оціночної діяльності, який її визначив, відповідає одночасно таким критеріям:

банк отримав інформацію про суб'єкта оціночної діяльності та оцінювачів, що виконують оцінку в його складі, розміщену на веб-сайті Фонду державного майна України (адреса сайта - http://www.spfu.gov.ua/), про:

уключення суб'єкта оціночної діяльності до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності;

наявність у суб'єкта оціночної діяльності чинного сертифіката за напрямами оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність з оцінки визначених видів забезпечення;

досвід практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності на ринку України з оцінки майна не менше ніж п'ять років, з яких не менше ніж три роки за напрямами оцінки майна визначених видів забезпечення;

досвід практичної діяльності оцінювачів, які виконують оцінку в складі суб'єкта оціночної діяльності, не менше ніж два роки, з яких не менше ніж один рік за напрямами оцінки майна визначених видів забезпечення;

відсутність упродовж трьох останніх років, що передують даті, на яку здійснюється оцінка кредитного ризику, інформації про суб'єкта оціночної діяльності та оцінювачів, які виконують оцінку в його складі, щодо порушень нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні; фактів порушень обмежень щодо проведення оцінки майна, установлених законодавством України; рецензій на звіт про оцінку майна, що класифікується за такою ознакою: звіт про оцінку майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний;

банк за запитом отримав інформацію від Національного банку про те, що в Національному банку немає інформації про рецензію на звіт про оцінку майна, що класифікується за такою ознакою: звіт про оцінку майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Така інформація актуалізується банком не рідше одного разу на шість місяців;

нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів, устаткування, що визначена в договорі купівлі-продажу, - у разі їх придбання не раніше ніж за три місяці до дати укладення договору застави. Таку вартість банк може використовувати до дати її перегляду відповідно до встановленої в цьому пункті періодичності;

{Підпункт 2 пункту 107 розділу X в редакції Постанови Національного банку № 49 від 03.05.2018}

3) принцип збереження. Передбачає наявність договору страхування предмета застави від втрати/пошкодження, вигодонабувачем за яким є банк. Дія цього принципу поширюється на види застави, визначені в пунктах 12 - 14, 17, 19 - 22, 25 - 26 додатка 6 до цього Положення.

Банк має розробити внутрішньобанківську процедуру страхування предмета застави, що, зокрема, повинна містити:

критерії та порядок відбору страхових компаній;

мінімальні вимоги до договорів страхування, зокрема мінімальний перелік ризиків, від яких повинен бути застрахований кожний із видів забезпечення;

4) принцип наявності. Передбачає здійснення банком/аутсорсером перевірки наявності та стану майна, отриманого в заставу, на регулярній основі. Документами, що засвідчують факт контролю, є: акт, засвідчений працівником банку/аутсорсером, - для майна, визначеного в рядках 12, 14, 15, 17, 18, 27 таблиці додатка 6 до цього Положення/акт, засвідчений працівником банку/аутсорсером та заставодавцем/уповноваженою особою, яка на законних підставах володіє (користується) майном, отриманим банком у заставу/керівником юридичної особи, яка забезпечує охорону (зберігання) майна, отриманого банком у заставу, - для іншого майна, визначеного в додатку 6 до цього Положення, або договір страхування майна, умовами якого встановлено, що банк-заставодержатель виконує функції страхового посередника між страховою компанією та заставодавцем, і підписання якого сторонами договору засвідчує проведення банком перевірки наявності та стану заставленого майна. Період від дати останньої перевірки до дати визначення розміру кредитного ризику не може перевищувати: для нерухомого майна, об'єктів у формі цілісного майнового комплексу, земельних ділянок, транспортних засобів та устаткування - дванадцять місяців; для товарів в обороті або в переробці та біологічних активів - не більше одного місяця; для іншого майна - шість місяців.

{Абзац перший підпункту 4 пункту 107 розділу X в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 75 від 04.08.2017}

Банк/аутсорсер у разі отримання відомостей про ризик втрати майна здійснює позачергову перевірку його наявності та стану;

{Підпункт 4 пункту 107 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

5) принцип належного захисту банком своїх інтересів як кредитора. Передбачає, що банком ужито адекватних заходів зі стягнення та/або реалізації предметів застави шляхом використання його прав, що забезпечують дотримання принципу безперешкодного стягнення майна відповідно до підпункту 1 пункту 107 розділу X цього Положення. Дія цього принципу поширюється на предмети, що є заставою за непрацюючими активами.

{Пункт 107 розділу X доповнено новим підпунктом 5 згідно з Постановою Національного банку № 49 від 03.05.2018}

108. Банк має право передати проведення перевірки наявності та стану майна, отриманого в заставу, на аутсорсинг за умови:

1) прийняття рішення уповноваженим органом банку щодо передавання проведення перевірки наявності та стану майна, отриманого в заставу, на аутсорсинг та обґрунтування необхідності прийняття такого рішення;

2) визначення структурного підрозділу/відповідальних осіб, який/які здійснюватиме/здійснюватимуть контроль за реалізацією аутсорсером проведення перевірки наявності та стану майна, отриманого в заставу;

3) визначення у внутрішньобанківських нормативних документах вимог цього Положення щодо параметрів якості аутсорсингу, порядку проведення верифікації аутсорсера, порядку здійснення контролю за належним виконанням послуг аутсорсером;

4) визначення у внутрішньобанківських нормативних документах вимог цього Положення щодо порядку дій банку в разі порушення аутсорсером умов договору або відмови банку від аутсорсингу, виконання якого забезпечить безперервність процесу перевірки наявності та стану майна, отриманого в заставу, банком самостійно;

5) забезпечення належного контролю за якістю виконання перевірок наявності та стану майна, отриманого в заставу, переданих на аутсорсинг;

6) забезпечення моніторингу та контролю за ризиками, пов'язаними з передаванням проведення перевірки наявності та стану майна, отриманого в заставу, на аутсорсинг.

109. Банк під час визначення кредитного ризику за кредитними операціями використовує вартість прийнятного забезпечення з урахуванням коефіцієнтів ліквідності відповідно до додатка 6 до цього Положення.

110. Банки - учасники консорціуму з метою розрахунку розміру кредитного ризику розподіляють вартість забезпечення, наданого заставодавцями, згідно з умовами договору про консорціумне кредитування між банками - учасниками консорціуму пропорційно до частки їх участі в консорціумному кредитуванні.

111. Банк - учасник консорціуму з метою розрахунку розміру кредитного ризику використовує забезпечення за умови наявності документів, що підтверджують:

1) обтяження забезпечення на користь одного з банків - учасників консорціуму у відповідному реєстрі згідно з вимогами законодавства України;

2) право банку - учасника консорціуму на частину коштів від реалізації такого забезпечення, що відповідає частці його участі в консорціумному кредитуванні, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань.

112. Банк під час розрахунку розміру кредитного ризику приймає вартість забезпечення у вигляді грошового покриття, що розміщене в банку-кредиторі, у розмірі незнижувального залишку, установленого умовами договору та підтвердженого фактичним рівнем залишку коштів на рахунку.

{Пункт 112 розділу X в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

113. Банк із метою розрахунку розміру кредитного ризику використовує вартість застави у вигляді товарів в обороті або в переробці за одночасного дотримання таких умов:

1) є заставою за кредитом, загальний строк дії кредитного договору за яким, у тому числі з урахуванням унесених до нього змін, не перевищує 12 місяців;

{Підпункт 1 пункту 113 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 5 від 16.01.2017№ 75 від 04.08.2017}

2) договір про надання кредиту та/або договір застави визначають: докладний опис предмета застави; періодичність здійснення переоцінки застави з дотриманням термінів, передбачених у цьому розділі; право банку/аутсорсера на постійній основі здійснювати одноосібно контроль за наявністю/належною схоронністю/вибуттям/заміною товарів на інші;

3) право власності заставодавця на товари підтверджене документально;

4) наявність товарів, що передаються в заставу, підтверджується даними фінансової звітності заставодавця, що подається до банку;

5) товари, що передаються в заставу, зберігаються в приміщеннях/на складах/у резервуарах, що забезпечують їх належну схоронність та якість, ураховують строки та умови збереження (підтримання оптимальних: вологості, температурного режиму, циркуляції повітря тощо);

{Підпункт 5 пункту 113 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

6) банк/аутсорсер здійснює належний контроль за наявністю/належною схоронністю/вибуттям/заміною товарів на інші. Такий контроль передбачає, що вибуття/заміна товарів на інші не можуть бути здійснені без згоди банку/аутсорсера; уключає відстеження запасів товарів, їх динаміки, суттєвих змін видів і характеристик товарів (кількісних та якісних, які впливають на їх ринкову вартість), що надходять замість тих, що вибувають.

{Абзац перший підпункту 6 пункту 113 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

{Абзац другий підпункту 6 пункту 113 розділу X виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

Порядок організації та забезпечення належного контролю за заставою у вигляді товарів в обороті банк визначає у внутрішньобанківських положеннях.

114. Банк приймає до розрахунку кредитного ризику вартість застави у вигляді товарів в обороті або в переробці за умови їх відповідності вимогам пункту 113 розділу X цього Положення; в обсязі, що відповідає середньомісячному залишку за останні три календарних місяці поспіль, які передують звітній даті, але не більше, ніж вартість, визначена в договорі застави; з коефіцієнтом ліквідності згідно з додатком 6 до цього Положення.

{Пункт 114 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

115. Банк із метою розрахунку розміру кредитного ризику використовує вартість застави у вигляді біологічних активів за одночасного дотримання таких умов:

1) договір про надання кредиту та/або договір застави визначають: докладний опис предмета застави; періодичність здійснення переоцінки застави з дотриманням термінів, передбачених у цьому розділі; право банку/аутсорсера на постійній основі здійснювати контроль за наявністю/належною схоронністю/вибуттям/заміною біологічних активів на інші;

2) біологічні активи, що передаються в заставу, зберігаються в умовах, що забезпечують їх належну схоронність та якість (спеціальні приміщення), ураховують строки та умови збереження (підтримання оптимальних вологості, температурного режиму, циркуляції повітря тощо);

3) банк/аутсорсер здійснює належний контроль за наявністю/ належною схоронністю/вибуттям/заміною біологічних активів на інші. Такий контроль передбачає, що вибуття/заміна біологічних активів на інші не можуть бути здійснені без згоди банку/аутсорсера; уключає відстеження запасів біологічних активів, їх динаміки, суттєвих змін видів і характеристик (кількісних та якісних, які впливають на їх ринкову вартість), що надходять замість тих, що вибувають.

{Абзац перший підпункту 3 пункту 115 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

{Абзац другий підпункту 3 пункту 115 розділу X виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

Порядок організації та забезпечення належного контролю за заставою у вигляді біологічних активів банк визначає у внутрішньобанківських положеннях.

116. Банк приймає до розрахунку кредитного ризику вартість застави у вигляді біологічних активів за умови їх відповідності вимогам пункту 115 розділу X цього Положення; в обсязі, що відповідає середньомісячному залишку за останні три календарних місяці поспіль, які передують звітній даті, але не більше, ніж вартість, визначена в договорі застави; за нижчою між балансовою та ринковою вартостями; з коефіцієнтом ліквідності згідно з додатком 6 до цього Положення.

{Пункт 116 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

117. Банк із метою розрахунку розміру кредитного ризику використовує вартість застави, яка є забезпеченням за двома (або більше) кредитними операціями, у тому числі за договорами наступної застави, якщо першочергове право вимоги на предмет застави як заставодержателю належить банку у частині, пропорційній розміру заборгованості за кожною кредитною операцією.

118. Якщо погашення боргу за одним із таких кредитів прострочено понад 30 календарних днів, то предмет застави може братися до розрахунку величини кредитного ризику за всіма кредитами за умови, що в договорах про надання кредитів, забезпеченням за якими є один предмет застави, у разі невиконання боржником умов одного з договорів передбачено право банку на дострокове стягнення боргу за всіма іншими кредитами та/або його дострокового погашення за рахунок реалізації предмета застави. Якщо такої умови в договорах про надання кредиту немає, то предмет застави використовується з метою зменшення ризику за одним із кредитів, погашення боргу за яким прострочено понад 30 календарних днів.

119. У разі погашення простроченого боргу за кредитом використання банком цього предмета застави за іншими кредитами в одному банку з метою зменшення ризику відновлюється.

120. Банк із метою розрахунку розміру кредитного ризику за непрацюючим активом, заставою за яким є майно/майнові права, визначені в пунктах 12 - 27 додатка 6 до цього Положення, бере до розрахунку їх вартість:

1) від 1 дня визнання активу непрацюючим до 730 днів уключно - в обсязі не більше 100 відсотків;

{Підпункт 1 пункту 120 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 26 від 16.03.2018}

2) від 731 до 1095 днів уключно - в обсязі не більше 70 відсотків за умови наявності документально підтвердженого обґрунтованого судження щодо ймовірності реалізації забезпечення;

{Підпункт 2 пункту 120 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 26 від 16.03.2018}

3) від 1096 до 1460 днів уключно - в обсязі не більше 50 відсотків за умови наявності документально підтвердженого обґрунтованого судження щодо ймовірності реалізації забезпечення;

{Підпункт 3 пункту 120 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 26 від 16.03.2018}

4) від 1461 днів - 0%.

{Підпункт 4 пункту 120 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 26 від 16.03.2018}

Вимоги пункту 120 розділу X цього Положення не поширюються на предмети застави, звернення стягнення/реалізація на які/яких обмежена Законами України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті""Про фінансову реструктуризацію" та "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у частині застави, що розташована на території районів та міст обласного значення, не включених до переліку, що доводиться Національним банком до відома банків згідно з пунктом 3 постанови Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій".

{Пункт 120 розділу X доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 75 від 04.08.2017}

{Пункт 120 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

121. Банк не бере до розрахунку розміру кредитного ризику вартість забезпечення, якщо воно:

1) належить до переліку, визначеного в пунктах 1, 2 додатка 6 до цього Положення, і надано за кредитом, який банк визнає непрацюючим понад 90 днів поспіль (крім умов, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього пункту);

{Підпункт 1 пункту 121 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 49 від 03.05.2018}

2) належить до переліку, визначеного в пунктах 1, 2 додатка 6 до цього Положення, за кредитом, який банк визнає непрацюючим понад 365 днів поспіль, і наданим боржнику, щодо якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації боржника та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення процедури такої реструктуризації, так і після її завершення;

{Підпункт 2 пункту 121 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 49 від 03.05.2018}

3) належить до переліку, визначеного в пунктах 1, 2 додатка 6 до цього Положення, за кредитом, який банк визнає непрацюючим понад 1095 днів поспіль, і наданим боржнику щодо якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, банки-нерезиденти, іноземні державні експортні кредитні агенції, міжнародні фінансові організації, утримувачі єврооблігацій, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації боржника та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення процедури такої реструктуризації, так і після її завершення;

{Підпункт 3 пункту 121 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 49 від 03.05.2018}

3-1) надано банку заставодавцем, який є пов'язаною з ним особою відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність", за кредитом, прострочення погашення боргу за яким становить більше ніж 30 календарних днів;

{Пункт 121 розділу X доповнено новим підпунктом 3-1 згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

4) належить до переліку, визначеного в пунктах 3 - 11 додатка 6 до цього Положення, за кредитом, який банк визнає непрацюючим понад 90 днів поспіль;

5) належить до переліку, визначеного в пунктах 12 - 27 додатка 6 до цього Положення, за кредитом, який банк визнає непрацюючим понад 1460 днів поспіль;

{Підпункт 5 пункту 121 розділу X із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 49 від 03.05.2018}

6) не відповідає іншим вимогам щодо забезпечення, визначеним цим Положенням.

XI. Порядок визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника/контрагента, уключеного до групи фінансових активів

{Назва розділу XI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

122. Банк об'єднує фінансові активи з однорідними характеристиками в групи з однорідними характеристиками (далі - групи) та розраховує розмір кредитного ризику на груповій основі, використовуючи формулу (3).

{Пункт 122 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

123. Такими характеристиками, зокрема, є:

1) спрямованість [кредит, наданий боржнику - фізичній особі або боржнику - юридичній особі (крім боржників - ОСББ та ЖБК), кредит, наданий боржнику - ОСББ та/або ЖБК; фінансова дебіторська заборгованість];

{Підпункт 1 пункту 123 розділу XI в редакції Постанови Національного банку № 75 від 04.08.2017}

2) вид продукту (зокрема, споживчі кредити; іпотечні кредити; кредити на придбання транспортних засобів; кредити, надані юридичним особам, ОСББ та/або ЖБК; інші кредити, що відповідають умовам однорідності для включення до відповідної групи; фінансова дебіторська заборгованість);

{Підпункт 2 пункту 123 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 75 від 04.08.2017}

3) дрібність (загальна сума боргу за кредитами одного боржника, уключеними до будь-якої групи, не може перевищувати 0,2 відсотка від загальної суми боргу за відповідною групою), яка застосовується одноразово (без циклічності) до кредитів, які об'єднуються в:

групи кредитів, наданих боржникам - юридичним особам (крім боржників - ОСББ та ЖБК);

{Абзац другий підпункту 3 пункту 123 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 75 від 04.08.2017}

групи кредитів, наданих боржникам - фізичним особам, заставою за якими є предмети іпотеки;

групи кредитів, наданих боржникам - фізичним особам, заставою за якими є придбані транспортні засоби;

групи кредитів, наданих боржникам - фізичним особам, заставою за якими є інші види застави;

4) суттєвість розміру індивідуальних вимог (максимальна сума боргу за кількома кредитами одного боржника/контрагента, уключеними до групи, не може перевищувати встановлену цим Положенням для відповідної групи граничну суму);

5) періодичність та обсяг сплати боргу боржником, визначені умовами договору про надання кредиту (щомісяця або щокварталу в обсязі, що є не меншим, ніж обсяг доходів, що визнаватимуться банком згідно з нормативно-правовими актами Національного банку з бухгалтерського обліку).

{Пункт 123 розділу XI в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

124. Банк об'єднує в групи фінансову дебіторську заборгованість, за якою строк погашення згідно з умовами договору не перевищує трьох місяців та загальна сума боргу контрагента не перевищує 20 тис. грн., або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, визначений за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком на дату оцінки кредитного ризику (далі - групи фінансової дебіторської заборгованості).

125. Банк за групами фінансової дебіторської заборгованості визначає клас контрагентів, ґрунтуючись на своєчасності погашення боргу (залежно від кількості календарних днів прострочення погашення боргу).

{Пункт 125 розділу XI в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

126. Банк за групами фінансової дебіторської заборгованості визначає значення коефіцієнта:

1) ймовірності дефолту (PD) контрагентів - на підставі визначеного класу згідно з таблицею 8 додатка 9 до цього Положення;

2) втрат у разі дефолту (LGD), що дорівнює "1".

{Пункт 126 розділу XI в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

127. Банк об'єднує в групи кредити, надані боржникам - фізичним особам, за якими загальна сума боргу за кожного боржника не перевищує 2000 тис. грн., або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, визначений за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком на дату оцінки кредитного ризику (далі - група кредитів фізичних осіб), які є одночасно однорідними за видом застави (кредити, заставою за якими є предмети іпотеки, що відповідають критеріям прийнятності, визначеним у розділі X цього Положення; кредити, заставою за якими є придбані транспортні засоби, що відповідають критеріям прийнятності, визначеним у розділі X цього Положення; кредити, заставою за якими є інші види застави, що відповідають критеріям прийнятності, визначеним у розділі X цього Положення; кредити, застави за якими немає або вона не відповідає критеріям прийнятності, визначеним у розділі X цього Положення).

{Пункт 127 розділу XI в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

127-1. Банк визначає клас боржника за кредитами, уключеними до груп кредитів фізичних осіб, ґрунтуючись на своєчасності погашення боргу (залежно від кількості календарних днів прострочення погашення боргу).

{Розділ XI доповнено новим пунктом 127-1 згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

128. Банк за кредитами, уключеними до груп кредитів фізичних осіб, визначає значення коефіцієнта:

1) ймовірності дефолту (PD) боржників - на підставі визначеного класу згідно з таблицею 6додатка 9 до цього Положення;

2) втрат у разі дефолту (LGD) - залежно від рівня покриття боргу вартістю предмета застави згідно з таблицею 6 додатка 9 до цього Положення.

{Пункт 128 розділу XI в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

129. Банк об'єднує в групи кредити, надані боржнику - юридичній особі, загальна сума боргу за якими не перевищує 2000 тис.грн., або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, визначений за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком на дату оцінки кредитного ризику (далі - група кредитів юридичних осіб), які є одночасно однорідними за:

1) видом застави (кредити, забезпечені заставою, що відповідає критеріям прийнятності, визначеним у розділі X цього Положення; кредити, застави за якими немає або вона не відповідає критеріям прийнятності, визначеним у розділі X цього Положення);

2) своєчасністю погашення боргу (кількість календарних днів прострочення боргу не перевищує 30 календарних днів).

{Пункт 129 розділу XI в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

129-1. Банк об'єднує в групи кредити, надані боржнику - ОСББ та ЖБК, загальна сума боргу за якими не перевищує 250 тис.грн. (далі - група кредитів ОСББ та/або ЖБК), які є одночасно однорідними за:

{Абзац перший пункту 129-1 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 75 від 04.08.2017}

1) видом застави (кредити, забезпечені заставою, що відповідає критеріям прийнятності, визначеним у розділі X цього Положення; кредити, застави за якими немає або вона не відповідає критеріям прийнятності, визначеним у розділі X цього Положення);

2) своєчасністю погашення боргу (кількість календарних днів прострочення боргу не перевищує 30 календарних днів).

{Розділ XI доповнено новим пунктом 129-1 згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

130. Банк за кредитами, уключеними до груп кредитів юридичних осіб та до груп кредитів ОСББ та/або ЖБК, визначає клас 1 таких боржників.

{Пункт 130 розділу XI в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 75 від 04.08.2017}

131. Банк за кредитами, уключеними до груп кредитів юридичних осіб та до груп кредитів ОСББ та/або ЖБК, визначає значення коефіцієнта:

{Абзац перший пункту 131 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 75 від 04.08.2017}

1) ймовірності дефолту (PD) таких боржників - згідно з таблицею 7 додатка 9 до цього Положення;

2) втрат у разі дефолту (LGD) - залежно від рівня покриття боргу вартістю предмета застави згідно з таблицею 7 додатка 9 до цього Положення.

{Пункт 131 розділу XI в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

132. Банк не включає до:

1) груп кредитів юридичних осіб та до груп кредитів ОСББ та/або ЖБК - кредит, наданий боржнику, щодо якого настала подія дефолту, визначена в розділі XVIII цього Положення;

{Підпункт 1 пункту 132 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 75 від 04.08.2017}

2) груп кредитів юридичних осіб, груп кредитів ОСББ та/або ЖБК та груп кредитів фізичних осіб - кредит, за яким умовами договору про надання кредиту передбачено, що періодичність та/або обсяг сплати боргу боржником є рідшими, ніж щомісяця або щокварталу та/або в обсязі меншому, ніж обсяг доходів, що визнаватимуться банком згідно з нормативно-правовими актами Національного банку з бухгалтерського обліку;

{Підпункт 2 пункту 132 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 75 від 04.08.2017}

3) груп кредитів юридичних осіб, груп кредитів ОСББ та/або ЖБК - придбаний (створений) знецінений кредит.

{Пункт 132 розділу XI доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

{Пункт 132 розділу XI в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

XII. Порядок визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту контрагента за коштами, розміщеними в інших банках

133. Банк визначає розмір кредитного ризику за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, та коштами банків у розрахунках (далі - кошти, розміщені в інших банках).

134. Банк визначає клас контрагента за коштами, розміщеними в інших банках, відповідно до вимог розділу VI цього Положення.

135. Банк коригує визначений клас контрагента за коштами, розміщеними в інших банках, відповідно до вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у тому числі:

1) належності контрагента до групи юридичних осіб під спільним контролем/групи пов'язаних контрагентів - згідно з вимогами пунктів 61 - 64 розділу IV цього Положення;

2) ознак, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента, - згідно з розділом XVII цього Положення;

3) вимог щодо визнання, припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента - згідно з розділом XVIII цього Положення.

{Підпункт 4 пункту 135 розділу XII виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

136. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту контрагента за коштами, розміщеними в інших банках, виходячи зі скоригованого класу:

контрагента, що є резидентом, - згідно з таблицею 3 додатка 9 до цього Положення;

контрагента, що є нерезидентом, - згідно з таблицею 4 додатка 9 до цього Положення.

137. Банк бере до розрахунку розміру кредитного ризику за коштами, розміщеними в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, значення EAD, зменшене на суму покриття за таким акредитивом за умови, що заявник акредитива бере на себе ризики, пов'язані з відбором банків, які беруть участь у розрахунках за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають за строками та сумами відповідному акредитиву та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

138. Банк під час визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту контрагента за коштами, розміщеними в інших банках, у межах установленого діапазону відповідно до вимог пунктів 29 - 31 розділу II цього Положення та згідно з методикою банку щодо визначення значень PD ураховує також події та обставини, що можуть спричинити припинення виконання боржником своїх зобов'язань.

XIII. Порядок визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту контрагента за дебіторською заборгованістю

139. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за дебіторською заборгованістю на індивідуальній основі або груповій основі. Банк здійснює оцінку кредитного ризику за дебіторською заборгованістю, яка обліковується за балансовими рахунками таких груп:

{Абзац перший пункту 139 розділу XIII в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

1) дебіторська заборгованість за операціями з банками;

2) дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку;

3) дебіторська заборгованість за операціями банку з фінансовими інструментами;

4) дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку;

5) інші нараховані доходи;

6) дебетові суми до з'ясування;

7) дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку.

140. Банк визначає клас 1 контрагента та значення коефіцієнта PD, що дорівнює "0", за дебіторською заборгованістю (крім дебіторської заборгованості, яка має ознаки безнадійної заборгованості, визначені Податковим кодексом України) за:

1) операціями з грошово-речовими лотереями;

2) індексацією грошових заощаджень.

141. Банк визначає клас контрагента за дебіторською заборгованістю, що є фінансовим активом (далі - фінансова дебіторська заборгованість), залежно від строків погашення боргу, передбачених договорами або правилами здійснення операцій/розрахунків, установлених законодавством України та внутрішньобанківськими положеннями.

142. Банк визначає клас та значення коефіцієнта ймовірності дефолту контрагента за фінансовою дебіторською заборгованістю, строк погашення якої згідно з умовами договору перевищує три місяці, залежно від виду боржника - згідно з вимогами розділів IV - VII цього Положення відповідно.

143. Банк об'єднує в групи та визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту контрагента за фінансовою дебіторською заборгованістю, за якою загальна сума боргу контрагента не перевищує 20 тис. грн., або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, визначений за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком на дату оцінки кредитного ризику, та строк погашення якої згідно з умовами договору не перевищує трьох місяців, згідно з вимогами розділу XI цього Положення.

144. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту контрагента за фінансовою дебіторською заборгованістю, строк погашення якої не перевищує трьох місяців, та яка не відповідає вимогам пункту 143 розділу XIII цього Положення, застосовуючи формулу (1), з урахуванням фактора своєчасності сплати боргу відповідно до таблиці 8 додатка 9 до цього Положення.

{Пункт 144 розділу XIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

145. Банк здійснює розрахунок кількості календарних днів прострочення боргу за заборгованістю, яка обліковується за балансовими рахунками групи "Дебетові суми до з'ясування", починаючи з п'ятого робочого дня після дня списання коштів із рахунку банку.

146. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту контрагента за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю залежно від кількості календарних днів визнання її в балансі банку - згідно з таблицею 8 додатка 9 до цього Положення.

XIV. Порядок визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту контрагента за похідними фінансовими активами

147. Банк визначає розмір кредитного ризику за похідними фінансовими активами, за якими позитивна переоцінка вартості активів за опціонними, форвардними та ф'ючерсними контрактами, а також суми перерахованої премії опціону обліковуються за балансовими рахунками таких груп:

1) похідні фінансові активи, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки;

{Підпункт 1 пункту 147 розділу XIV із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 75 від 04.08.2017№ 3 від 23.01.2018}

2) похідні фінансові активи, що призначені для обліку хеджування.

148. Банк бере до розрахунку розміру кредитного ризику за похідним фінансовим активом значення EAD, що відповідає сумі позитивної переоцінки вартості активів за опціонними, форвардними та ф'ючерсними контрактами, а також сумі перерахованої премії опціону, що обліковується на відповідному балансовому рахунку.

149. Банк визначає значення коефіцієнта ймовірності дефолту контрагента за похідним фінансовим активом залежно від виду боржника - згідно з вимогами розділів IV - VII цього Положення відповідно.

XV. Загальні вимоги до визначення розміру кредитного ризику за цінними паперами

{Назва розділу XV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

150. Банк здійснює розрахунок розміру кредитного ризику за цінними паперами на індивідуальній основі. Банк здійснює оцінку кредитного ризику за цінними паперами, класифікованими до відповідних портфелів, крім цінних паперів, на які зменшується розмір регулятивного капіталу згідно з вимогами Інструкції № 368, які обліковуються за балансовими рахунками таких груп:

1) боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки;

2) боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

3) боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком, які обліковуються за амортизованою собівартістю;

4) депозитні сертифікати Національного банку, розміщені в банках України, що обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

5) депозитні сертифікати Національного банку, розміщені в банках України, що обліковуються за амортизованою собівартістю;

6) депозитні сертифікати Національного банку, розміщені в банках України, що обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки;

7) акції, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки;

8) боргові цінні папери, які обліковуються за справедливою вартістю через прибутки/збитки;

9) акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

10) боргові цінні папери, які обліковуються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід;

11) боргові цінні папери, які обліковуються за амортизованою собівартістю.

{Пункт 150 розділу XV в редакції Постанови Національного банку № 3 від 23.01.2018}

151. Банк визначає клас 1 боржника, що є емітентом цінних паперів, та значення коефіцієнта PD, що дорівнює "0", за:

1) цінними паперами, емітованими центральними органами виконавчої влади України, Національним банком, міжнародними фінансовими організаціями;

{Підпункт 1 пункту 151 розділу XV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

1-1) цінними паперами, емітованими центральними органами виконавчої влади інших країн, що мають інвестиційний рейтинг згідно з міжнародною шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

{Пункт 151 розділу XV доповнено новим підпунктом 1-1 згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

2) вкладеннями в акції ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА РОЗРАХУНКОВОГО ЦЕНТРУ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ДОГОВОРІВ НА ФІНАНСОВИХ РИНКАХ.

152. Банк визначає клас боржника за активами у вигляді інвестиційних сертифікатів інститутів спільного інвестування не вище 10 та встановлює значення коефіцієнта PD, що дорівнює "1,0".

XVI. Порядок визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - емітента цінних паперів

153. Банк з метою визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту здійснює оцінку фінансового стану боржника - емітента цінних паперів на підставі даних його фінансової звітності та з урахуванням виду цінного папера.

154. Банк визначає періодичність здійснення оцінки фінансового стану боржника - емітента цінного папера самостійно з урахуванням наявної в банку інформації про емітента та обіг відповідного цінного папера, але не рідше одного разу на квартал.

155. Банк здійснює оцінку фінансового стану та визначає клас боржника - емітента цінних паперів:

1) боржника - емітента цінних паперів, що є юридичною особою, - згідно з вимогами розділу IV цього Положення (крім коригування на фактор своєчасності обслуговування боргу, який ураховується згідно з додатком 3 до цього Положення);

2) боржника - емітента цінних паперів, що є банком, - згідно з вимогами розділу VI цього Положення (крім коригування на фактор своєчасності обслуговування боргу, який ураховується згідно з додатком 3 до цього Положення);

3) боржника - емітента цінних паперів, який є бюджетною установою, - згідно з вимогами розділу VII цього Положення (крім коригування на фактор своєчасності обслуговування боргу, який ураховується згідно з додатком 3 до цього Положення).

156. Банк коригує визначений на підставі оцінки фінансового стану клас боржника - емітента цінних паперів відповідно до вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у тому числі враховуючи такі фактори:

1) належність боржника, що є емітентом цінних паперів, до групи юридичних осіб під спільним контролем/групи пов'язаних контрагентів - згідно з вимогами пунктів 61 - 64 розділу IV цього Положення;

2) додаткові характеристики - згідно з додатком 3 до цього Положення.

Банк у разі наявності в боржника - емітента цінних паперів додаткових характеристик, які відповідають різним класам, відносить такого боржника до нижчого (гіршого) класу;

3) ознаки, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента, - згідно з розділом XVII цього Положення (у частині, що не суперечить додатковим характеристикам, визначеним у додатку 3 до цього Положення);

4) вимоги щодо визнання, припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента - згідно з розділом XVIII цього Положення.

{Підпункт 5 пункту 156 розділу XVI виключено на підставі Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

157. Банк під час визначення значення коефіцієнта ймовірності дефолту боржника - емітента цінних паперів у межах встановленого діапазону відповідно до вимог пунктів 29 - 31розділу II цього Положення та згідно з методикою банку щодо визначення значення PD ураховує також поточну вартість цінного папера, наявну інформацію про обіг цінного папера на фондовому ринку, податкову та статистичну звітність боржника - емітента цінних паперів, інші події та обставини, що можуть свідчити про припинення виконання боржником своїх зобов'язань.

158. Якщо умовами емісії (випуску) цінних паперів передбачено забезпечення їх погашення у вигляді гарантій Кабінету Міністрів України, то за часткою вартості цінних паперів, покритих таким забезпеченням, визначається коефіцієнт імовірності дефолту боржника, що є емітентом цінних паперів, "0" з віднесенням такого боржника до класу 1.

XVII. Ознаки, що свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента

159. Банк з метою забезпечення адекватної оцінки активу враховує ознаки, які свідчать про високий кредитний ризик боржника/контрагента.

160. Банк ураховує такі ознаки шляхом коригування класу боржника/контрагента.

161. Банк визначає клас боржника/контрагента не вище 5 (для боржників - юридичних осіб, крім банків, бюджетних установ та юридичних осіб - боржників за кредитом під інвестиційний проект)/3 (для інших боржників) за наявності таких ознак:

{Абзац перший пункту 161 розділу XVII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

1) надання кредиту боржнику - юридичній особі, що є нерезидентом, рейтинг якого не підтверджений жодним із провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

2) функціонування боржника - юридичної особи менше одного року з дати державної реєстрації (не застосовується в разі реорганізації боржника; належності боржника до групи; оцінки боржника за кредитом під інвестиційний проект);

3) прострочення боргу від 31 календарного дня і більше [з дати виконання зобов'язання (платежу) відповідно до умов договору] за (не застосовується в разі належності боржника/контрагента до групи):

{Абзац перший підпункту 3 пункту 161 розділу XVII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

урахованим векселем;

факторинговою операцією.

162. Банк визначає клас боржника/контрагента не вище 9 (для боржників - юридичних осіб, крім банків, бюджетних установ та юридичних осіб - боржників за кредитом під інвестиційний проект)/4 (для інших боржників) за наявності таких ознак:

{Абзац перший пункту 162 розділу XVII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 5 від 16.01.2017№ 3 від 23.01.2018}

1) спрямування кредиту, наданого боржнику A, на погашення кредиту боржника B, що був використаний боржником B для погашення кредиту боржника C;

2) прострочення боргу від 61 календарного дня і більше [з дати виконання зобов'язання (платежу) відповідно до умов договору] за (не застосовується в разі належності боржника/контрагента до групи):

{Абзац перший підпункту 2 пункту 162 розділу XVII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

урахованим векселем;

факторинговою операцією;

3) боржник - юридична особа має від'ємне значення капіталу на кінець року протягом трьох останніх років поспіль (у разі належності боржника до групи - застосовується до групи);

4) боржник - юридична особа має одночасно співвідношення (у разі належності боржника до групи - застосовується до групи):

короткострокових та довгострокових зобов'язань [ф. 1 (р. 1510 + р. 1515 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4]/[ф. 1-м (1-мс) (р. 1595 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4)] до чистого доходу від реалізованої продукції (зароблених страхових премій) [ф. 2 (р. 2000 + р. 2010 гр. 3)]/чистого доходу від реалізації продукції [ф. 2-м (2-мс) р. 2000 гр. 3] на кінець останнього звітного періоду - більше 2,5 та

короткострокових та довгострокових зобов'язань (ф. 1 (р. 1510 + р. 1515 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4) або ф. 1-м (1-мс) (р. 1595 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4)) до операційного прибутку (збитку) до відрахування амортизації (ф. 2 (р. 2190 - р. 2195 + р. 2515 гр. 3))/операційного прибутку (збитку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) [ф. 2-м (2-мс) (р. 2000 - р. 2050 гр. 3)] на кінець останнього звітного періоду - більше 5, або операційний прибуток (збиток) до відрахування амортизації/операційний прибуток (збиток) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має від'ємне/нульове значення.

Для квартальної фінансової звітності розрахунок показників здійснюється після їх приведення до річного виміру згідно з вимогами пунктів 8 - 12 та з урахуванням умов, зазначених у виносці 4 додатка 7 до цього Положення;

{Абзац четвертий підпункту 4 пункту 162 розділу XVII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

5) розміщення банком коштів на кореспондентському рахунку в банку-нерезиденті, рейтинг якого дорівнює "BB+" або є нижчим згідно з міжнародною рейтинговою шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard&Poor's, або аналогічного рейтингу інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням, кількість трансакцій (крім нарахування доходів) за яким за три місяці поспіль, що передують даті оцінки, становила менше двох.

{Підпункт 5 пункту 162 розділу XVII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

163. Банк визначає клас банка-боржника/контрагента не вище 4 за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, які є знерухомленими/обтяженими.

{Пункт 163 розділу XVII в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017}

XVIII. Визнання, припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента

164. Банк визнає дефолт боржника/контрагента та визначає його клас не вище 10 (для боржників - юридичних осіб)/5 (для інших боржників) за настання однієї або обох із таких подій:

1) боржник/контрагент (крім іншого банку) прострочив погашення боргу перед банком більш ніж на 90 календарних днів. Банк-боржник/контрагент прострочив погашення боргу/не виконав вимогу банку більш ніж на 30 календарних днів;

2) боржник/контрагент не спроможний забезпечити в повному обсязі виконання зобов'язань перед банком, його материнською та дочірніми установами в установлений договором/договорами строк без застосування банком процедури звернення стягнення на забезпечення (за наявності).

165. Банк визнає подію дефолту, зазначену в підпункті 2 пункту 164 розділу XVIII цього Положення, такою, що настала, за наявності хоча б однієї з наведених нижче або визначених банком ознак:

{Абзац перший пункту 165 розділу XVIII в редакції Постанови Національного банку № 3 від 23.01.2018}

1) сформований банком резерв під зменшення корисності наданого боржнику фінансового активу становить 50 та більше відсотків боргу;

2) унесені зміни до умов договору/умови укладеного договору, у тому числі пов'язані з реструктуризацією боргу [крім реструктуризації боргу, яка здійснена відповідно до вимог законів України щодо фінансової реструктуризації або реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, за якою боржником виконуються умови договору], передбачають:

{Абзац перший підпункту 2 пункту 165 розділу XVIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 26 від 16.03.2018}

прощення частини боргу та/або,

капіталізацію або заміну на інший актив нарахованих та несплачених відсотків за більш ніж 90 календарних днів поспіль;

3) боржник/контрагент заявив про банкрутство;

4) боржника/контрагента визнано банкрутом/розпочато процедуру ліквідації (припинення) юридичної особи в установленому законодавством порядку/банк-боржник за рішенням Національного банку віднесено до категорії неплатоспроможних/відкликано банківську ліцензію;

5) банк порушив проти боржника/контрагента справу про банкрутство у встановленому законодавством України порядку;

6) банк ухвалив рішення про конвертацію (переведення) частини або всієї суми боргу боржника/контрагента в капітал боржника/контрагента (за винятком випадків, передбачених законом України щодо фінансової реструктуризації);

7) хоча б один із зовнішніх рейтингів боржника згідно з міжнародною рейтинговою шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's або іншим провідним світовим рейтинговим агентством (компанією), визначеним(ою) цим Положенням, понижено до рівня "дефолт";

8) відбулася повторна/наступна заміна активу на інший актив;

9) унесені зміни до умов договору, не пов'язані з реструктуризацією, у частині збільшення строків користування активом, наданим боржнику, який не спроможний погасити борг без реалізації застави, попри відсутність на дату оцінки кредитного ризику прострочення погашення боргу.

Продовження строку дії окремого траншу в рамках відкритої банком боржнику кредитної лінії не є внесенням змін до умов договору щодо збільшення строків користування активом;

10) за одним із активів боржника/контрагента відбулося списання боргу за рахунок сформованого резерву;

{Підпункт 10 пункту 165 розділу XVIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

11) за одним із активів боржника/контрагента відбувся продаж зі збитком в обсязі 20 або більше відсотків боргу;

{Підпункт 11 пункту 165 розділу XVIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

12) за одним із активів боржника, який є лізингоотримувачем, відбулось анулювання банком лізингового договору у зв'язку з порушенням боржником (лізингоотримувачем) умов договору;

{Підпункт 12 пункту 165 розділу XVIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

13) продаж банком активу/відступлення права вимоги за активом із відстроченням платежу більше ніж на сім календарних днів відповідно до умов договору про продаж активу/відступлення права вимоги (у тому числі із урахуванням унесених змін до договору про продаж активу), який супроводжується однією або більше з таких подій:

на дату оцінки кредитного ризику контрагент, що купує актив, сплатив банку менше 30 відсотків його вартості/сплату за активом не здійснював;

контрагент сплачує за активом одним платежем у кінці строку дії договору про продаж активу або сплачує більшу частку вартості активу наближено до кінця строку дії договору про продаж активу;

14) є прострочення боргу більше ніж на 90 календарних днів [з дати виконання зобов'язання (платежу) відповідно до умов договору] за:

урахованим векселем;

факторинговою операцією;

15) боржника, що є емітентом цінних паперів, згідно з порядком, передбаченим нормативно-правовим актом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, уключено до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності;

16) є затримка погашення номінальної вартості або процентів понад сім календарних днів за борговими цінними паперами;

17) у банку:

немає фінансової звітності боржника - юридичної особи за останній звітний період понад три місяці після термінів подання, визначених у пункті 48 розділу IV цього Положення, та/або

немає розшифрування даних форми № 2 (2-м2-мс) "Звіт про фінансові результати" (графи 2000) Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 1 або 25 річної фінансової звітності боржника - юридичної особи за останній звітний рік щодо структури доходів;

{Абзац третій підпункту 17 пункту 165 розділу XVIII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 3 від 23.01.2018№ 49 від 03.05.2018}

фінансова звітність боржника, за даними якої банк здійснив оцінку фінансового стану такого боржника, не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"/вимогам законодавства країни місцезнаходження боржника-нерезидента;

{Абзац четвертий підпункту 17 пункту 165 розділу XVIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

фінансова звітність, надана боржником, має негативну думку аудитора/відмову аудитора від висловлення думки;

{Абзац п'ятий підпункту 17 пункту 165 розділу XVIII в редакції Постанови Національного банку № 5 від 16.01.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 3 від 23.01.2018}

18) боржник скористався передбаченою умовами договору про надання кредиту можливістю змін попередніх умов виконання ним зобов'язань на такі, що відповідають ознакам, визначеним у цьому пункті;

19) значення хоча б одного з кількісних показників фінансової стійкості (коефіцієнти DSCRi, DSCRc, ICRc, LLCRc) юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект є меншим 1;

{Пункт 165 розділу XVIII доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

20) значення кількісного показника фінансової стійкості (коефіцієнт Чкк) юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект є більшим, ніж 90%;

{Пункт 165 розділу XVIII доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

21) критерії оцінки класу юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект та їх характеристики, крім визначених у підпунктах 19 та 20 пункту 165 розділу XVII цього Положення кількісних показників фінансової стійкості (DSCRi, DSCRc, ICRc, LLCRc та Чкк), ураховані в обсязі меншому, ніж 70% від переліку, установленого в додатку 10 до цього Положення.

{Пункт 165 розділу XVIII доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

166. Банк визнає подію дефолту, зазначену в підпункті 2 пункту 164 розділу XVIII цього Положення, такою, що настала, за наявності хоча б однієї з наведених нижче або визначених банком ознак, якщо банк на підставі судження не довів відсутності дефолту боржника/контрагента в разі:

{Абзац перший пункту 166 розділу XVIII в редакції Постанови Національного банку № 3 від 23.01.2018}

1) сплати боргу боржником (крім боргу за кредитом під інвестиційний проект; кредитом, наданим на виробничі цілі із сезонним або циклічним характером виробництва; кредитом, наданим боржнику, що є учасником групи, консолідована/комбінована звітність якого свідчить про можливість забезпечення його фінансової стійкості) в обсязі менше ніж обсяг доходів, визнаних банком згідно з нормативно-правовими актами Національного банку з бухгалтерського обліку;

2) унесення змін до умов договору, пов'язаних із реструктуризацією боргу [крім: реструктуризації боргу, яка здійснена відповідно до вимог законів України щодо фінансової реструктуризації або реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, за якою боржником виконуються умови договору], яка пов'язана з фінансовими труднощами боржника, що мають такі ознаки:

клас боржника, визначений банком на момент проведення реструктуризації, - не вище 8 (для боржників - юридичних осіб, крім банків, бюджетних установ та юридичних осіб - боржників за кредитом під інвестиційний проект)/4 (для інших боржників), та/або

{Абзац другий підпункту 2 пункту 166 розділу XVIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

на момент проведення реструктуризації боржник прострочив погашення боргу більше ніж на 30 календарних днів;

3) унесення змін до умов договору, за відсутності яких актив був би віднесений банком до категорії непрацюючих активів;

{Підпункт 3 пункту 166 розділу XVIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

4) зменшення відсоткової ставки більш ніж на 30 відсотків від первинних умов договору внаслідок зміни попередніх умов договору, не пов'язаних із реструктуризацією, не спричинене зміною ринкових умов;

5) якщо в боржника - юридичної особи на звітну дату немає власних/орендованих основних засобів або іншого майна, необхідного для здійснення діяльності (виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів, торгових або офісних приміщень тощо), що генерує грошові потоки в обсягах, необхідних для погашення кредиту;

6) якщо в банку немає інформації щодо кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) боржника - юридичної особи;

7) якщо в штаті боржника - юридичної особи немає персоналу, необхідного для здійснення операційної діяльності;

8) якщо немає боржника - юридичної особи за зазначеною ним адресою місцезнаходження;

9) якщо боржник скористався передбаченою умовами договору про надання кредиту можливістю змін попередніх умов виконання ним зобов'язань на такі, що відповідають ознакам, визначеним у цьому пункті.

167. Банк може ухвалити рішення про припинення визнання дефолту боржника/контрагента за одночасного виконання таких умов:

1) боржник/контрагент поновив регулярні платежі, тобто впродовж щонайменше 180 календарних днів поспіль від дня запровадження банком заходів, спрямованих на відновлення його здатності обслуговувати борг, забезпечує щомісячне або впродовж 365 днів - щоквартальне погашення основного боргу, або процентів у сумі не менше ніж сума нарахованих процентів за ставкою, визначеною в договорі, за відповідний період (місяць, квартал);

1-1) з моменту усунення події/подій, на підставі якої/яких було визнано дефолт боржника, минуло щонайменше 180 днів;

{Пункт 167 розділу XVIII доповнено новим підпунктом 1-1 згідно з Постановою Національного банку № 75 від 04.08.2017}

2) жодне із зобов'язань боржника/контрагента на дату ухвалення рішення про припинення визнання дефолту боржника/контрагента не є простроченим більше ніж на 30 календарних днів;

3) банк має документально підтверджене обґрунтоване судження, що боржник/контрагент попри наявні фінансові труднощі спроможний обслуговувати борг.

Банк має право не застосовувати норми підпунктів 1 та 1-1 пункту 167 розділу XVIII цього Положення під час ухвалення рішення про припинення визнання дефолту боржника після внесення змін до умов договору/укладення договору, пов'язаних/пов'язаного з реструктуризацією боргу, здійсненою відповідно до вимог Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

{Пункт 167 розділу XVIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 26 від 16.03.2018}

168. Банк у разі припинення визнання дефолту боржника/контрагента, попередньо визнаного банком виходячи з настання подій/події дефолту, визначених/визначеної у пунктах 165 та 166 розділу XVIII цього Положення (за винятком подій, визначених у підпунктах 134571415 та 17 пункту 165 розділу XVIII цього Положення), не визнає такі події/подію як події/подію дефолту повторно.

Директор

Департаменту методології

Н.В. Іваненко

ПОГОДЖЕНО:

В.о. заступника Голови

Національного банку України

К.В. Рожкова

Додаток 1

до Положення про визначення

банками України розміру

кредитного ризику за активними

банківськими операціями

(пункт 7 розділу I)

ПЕРЕЛІК

методик та процедур, які мають бути передбачені внутрішньобанківськими положеннями щодо визначення розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями

1. Внутрішньобанківські положення щодо визначення розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями мають передбачати, зокрема:

1) порядок проведення активних банківських операцій, у тому числі порядок прийняття рішення та проведення реструктуризації кредитів;

2) порядок включення/виключення фінансових активів до/з групи фінансових активів;

3) порядок накопичення, документування та систематичного оновлення інформації про своєчасність сплати боргу боржником/контрагентом;

4) окремі методики оцінки фінансового стану та визначення класу (у тому числі опис переліку основних джерел інформації та даних, що використовуються) боржника/контрагента, в тому числі який є учасником групи юридичних осіб під спільним контролем/групи пов'язаних контрагентів, для:

юридичних осіб;

фізичних осіб (у тому числі суб'єктів господарювання);

банків (у тому числі нерезидентів);

бюджетних установ;

боржників - емітентів цінних паперів;

5) окремі порядки формування, статистичного підтвердження та документування власного досвіду банку щодо:

коефіцієнтів PD та LGD за групами фінансових активів;

дефолтів боржників/контрагентів та втрат за активами;

ризиків, на які наражається боржник/контрагент унаслідок участі в групі юридичних осіб під спільним контролем/групі пов'язаних контрагентів;

6) методику визначення значень коефіцієнтів PD та LGD в межах встановлених діапазонів значень згідно з вимогами цього Положення;

7) порядок визнання/припинення визнання банком дефолту боржника/контрагента;

8) окремі порядки розрахунку розміру кредитного ризику за:

активом/наданим фінансовим зобов'язанням за видами активів/наданих фінансових зобов'язань (на індивідуальній та груповій основі);

цінним папером, що містить, у тому числі докладні перелік та опис критеріїв, що враховуються банком під час оцінки кредитного ризику за цінними паперами;

наявного додаткового забезпечення та/або рейтингових оцінок;

дебіторською заборгованістю;

9) порядки та процедури щодо роботи банку із заставою, зокрема:

порядок здійснення правового аналізу документів під час укладення договору застави за кредитом з метою юридичного обґрунтування своїх прав як заставодержателя;

процедуру страхування предмета застави;

порядок визначення ринкової вартості предметів застави та здійснення її переоцінки (для оцінки, що здійснюється оцінювачем майна - працівником банку, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, визначаються процедури проведення ним оцінки (переоцінки, перегляду вартості), застосовувані методики оцінки, зміст і форма внутрішнього документа про оцінку майна);

процедури і методи перевірки наявності та якості предметів застави, оформлення результатів перевірки залежно від їх виду;

процедури реалізації забезпечення;

10) порядок здійснення контролю за правильністю розрахунку розміру кредитного ризику за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями;

11) порядок формування та ведення кредитної документації.

Додаток 2  до Положення про визначення  банками України розміру  кредитного ризику за активними  банківськими операціями  (пункт 8 розділу I) ВИМОГИ  до кредитної документації (справи) боржника 1. Кредитна документація (справа) повинна містити дані, зазначені нижче. 2. Установчі та реєстраційні документи боржника, у тому числі: 1) установчі та реєстраційні документи (для юридичних осіб); 2) копії відповідних сторінок паспорта; 2-1) копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб), що не є обов'язковою, якщо в паспорті цієї особи: контролюючими органами зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта або до паспорта внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків; територіальними підрозділами Державної міграційної служби України внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків/унесений запис про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії, або на паспорті проставлено слово "відмова"; 3) інформація щодо юридичної структури боржника/групи (для юридичних осіб) із зазначенням часток володіння (зазначаються компанії, які не пов'язані юридично, але входять до групи, пов'язані по бізнес-моделі та/або контролюються кінцевим бенефіціаром; зазначаються роль кожного учасника групи, схема товарно-грошових потоків; зазначається реальний власник(и); роль боржника в групі і в схемі товарно-грошових потоків); 4) інформація про менеджмент боржника (для юридичних осіб). 3. Документація про прийняття рішення щодо надання кредиту: 1) письмове клопотання (заява) боржника про надання кредиту; 2) бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі, наявність впливу фактору сезонності або циклічності (для юридичних осіб); 3) інформація, надана боржником та документально підтверджена іншими банками, про: борг боржника з визначенням основних умов договору про надання кредиту (сума за договором, строк, залишок боргу, вид забезпечення за кредитом тощо); наявність простроченої заборгованості; 4) інформація про стан виконання зобов'язань боржника перед банком за попередніми договорами, кредитну історію (за наявності); 5) звіт аудитора з висловленою думкою/відмовою від висловлення думки щодо фінансової звітності боржника (за наявності); 6) висновок уповноважених фахівців банку щодо оцінки кредитоспроможності боржника; 7) рішення колегіального органу/визначеної особи банку про можливість надання кредиту; рішення колегіального органу щодо надання повноважень визначеній особі банку приймати рішення про можливість надання кредитів, унесення змін до діючих умов договору про надання кредиту; 8) договір про надання кредиту і додаткові договори до нього; 9) документи, що підтверджують повноваження особи підписувати договір про надання кредиту та додаткові договори до нього від імені боржника/контрагента банку. 4. Документи щодо застави (у тому числі її моніторингу): 1) договори застави (іпотеки) та додаткові договори до них, гарантійні листи; 2) документи, що підтверджують повноваження особи підписувати договори застави (іпотеки) та додаткові договори до них від імені боржника/контрагента банку; 3) юридична документація заставодавця/поручителя; 4) копії правовстановлюючих документів на майно (майнові права), що передається в забезпечення; 5) документи, що підтверджують ринкову вартість заставленого майна; 6) документи, що свідчать про наявність та якість збереження заставленого майна (акти, довідки, договори страхування майна, що відповідають умовам, визначеним у підпункті 4 пункту 107 розділу X цього Положення, матеріали перевірок); 7) документи, що свідчать про обтяження майна та його державну реєстрацію відповідно до вимог законодавства України; 8) договори страхування заставленого майна та документи, що підтверджують сплату страхового платежу (за наявності). 5. Документація щодо моніторингу, супроводження кредиту: 1) інформація про перевірку спрямування кредитних коштів; 2) контракти та/або договори про купівлю-продаж (за наявності); 3) фінансова звітність та розшифрування даних форм № 2 (2-м2-мс) "Звіт про фінансові результати" (графа 2000) річної фінансової звітності боржника за останній звітний рік щодо структури доходів (для юридичних осіб) відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 1 або 25; інформація про доходи (для фізичних осіб, клас яких визначається на підставі оцінки фінансового стану) боржника; фінансова та бюджетна звітність (для бюджетної установи);

4) інформація щодо руху коштів на поточних рахунках у банку та в інших банках щонайменше за останні шість повних місяців (надається за запитом);

5) підтвердні документи (виписки за балансовими та позабалансовими рахунками, платіжні доручення тощо), що свідчать про надання та погашення кредиту, наявні фінансові зобов'язання, оприбуткування заставленого майна тощо (надаються за запитом);

6) інформація щодо визначення та коригування класу боржника;

7) інформація про вжиті банком заходи для погашення боргу (документи, що засвідчують процедуру повернення або стягнення боргу), ведення претензійно-позовної роботи;

8) узагальнена інформація про кредит з дати його надання з урахуванням даних, передбачених у таблиці цього додатка.

6. Інші документи.

7. Наведений перелік не є вичерпним та доповнюється на розсуд банку.

8. Інформація, визначена в таблиці цього додатка, може зберігатися банком на електронних носіях за умови дотримання таких вимог:

1) формування файла в розрізі боржників (угод);

2) забезпечення щомісячного доповнення (актуалізації) накопиченої інформації у файлах;

3) забезпечення створення резервних копій (або запобігання втраті інформації в інший спосіб);

4) зведена інформація з файла роздруковується і розміщується в кредитній справі один раз на рік (не пізніше 01 лютого, наступного за звітним року) або частіше - на вимогу уповноважених працівників Національного банку України;

5) забезпечення можливості оперативного перегляду інформації в динаміці (надається за запитом).

Таблиця

Інформація за наданим кредитом/кредитною лінією, що оцінюється на індивідуальній основі, станом на ______

Найменування (для юридичних осіб), прізвище,

ім'я та по батькові (для фізичних осіб) боржника _______________________

Код за ЄДРПОУ/ідентифікаційний номер _____________________________

Дата, номер договору про надання кредиту ___________________________

з/п

Показник

Дата 1

Дата №

1

2

3

...

1

Сума (ліміт) та валюта кредиту/кредитної лінії

2

Фактична сума боргу за кредитом

3

Клас боржника, визначений на підставі оцінки фінансового стану

4

Скоригований клас боржника на фактори, визначені цим Положенням

5

Ринкова вартість забезпечення, яке банк враховує з метою зменшення кредитного ризику-1

6

Обсяг сформованого резерву, який банк враховує з метою зменшення кредитного ризику

7

Розмір кредитного ризику

__________

-1 Розподіл застави в розрізі боржників (за наявності спільної застави).

{Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 5 від 16.01.2017№ 75 від 04.08.2017№ 3 від 23.01.2018}

Додаток 3  до Положення про визначення  банками України розміру  кредитного ризику за активними  банківськими операціями  (пункт 22 розділу II) Таблиця Коригування класу боржника - емітента цінних паперів з урахуванням додаткових характеристик № з/п Клас 1-2/  клас 1-3 Клас 2/  клас 1 Клас 3/  клас 2 Клас 4/  клас 2 Клас 5/  клас 3 Клас 6/  клас 3 Клас 7/  клас 4 Клас 8/  клас 4 Клас 9/  клас 5 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1 ≥ 3-х років з державної реєстрації ≥ 3-х років з державної реєстрації ≥ 2-х років з державної реєстрації ≥ 2-х років з державної реєстрації ≥ 1-го року з державної реєстрації ≥ 1-го року з державної реєстрації < 1-го року з державної реєстрації < 1-го року з державної реєстрації < 1-го року з державної реєстрації 2 ≥ 1-го року з дати структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента ≥ 1-го року з дати структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента ≥ 9-ти місяців з дати структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента ≥ 9-ти місяців з дати структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента ≥ 6-ти місяців з дати структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента ≥ 6-ти місяців з дати структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента < 6-ти місяців з дати структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента < 6-ти місяців з дати структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента < 6-ти місяців з дати структурної реорганізації, змін у складі керівництва емітента 3 Звіт аудитора за попередній рік діяльності містить немодифіковану думку Звіт аудитора за попередній рік діяльності містить немодифіковану думку Звіт аудитора за попередній рік діяльності містить модифіковану думку із застереженнями Звіт аудитора за попередній рік діяльності містить модифіковану думку із застереженнями Звіт аудитора за попередній рік діяльності містить модифіковану думку із застереженнями Звіт аудитора за попередній рік діяльності містить модифіковану думку із застереженнями Звіт аудитора за попередній рік діяльності містить модифіковану думку із застереженнями Звіт аудитора за попередній рік діяльності містить модифіковану думку із застереженнями Звіт аудитора за попередній рік діяльності містить модифіковану думку із застереженнями/негативну думку/відмову від висловлення думки 4 Немає фактів несплати/несвоєчасної сплати нарахованих процентів за борговими зобов'язаннями або оголошених дивідендів Немає фактів несплати/несвоєчасної сплати нарахованих процентів за борговими зобов'язаннями або оголошених дивідендів Наявні факти сплати нарахованих процентів за борговими зобов'язаннями або оголошених дивідендів із затримкою до 3 календарних днів Наявні факти сплати нарахованих процентів за борговими зобов'язаннями або оголошених дивідендів із затримкою до 7 календарних днів Наявні факти сплати нарахованих процентів за борговими зобов'язаннями або оголошених дивідендів із затримкою до 15 календарних днів Наявні факти сплати нарахованих процентів за борговими зобов'язаннями або оголошених дивідендів із затримкою до 15 календарних днів Наявні факти сплати нарахованих процентів за борговими зобов'язаннями або оголошених дивідендів із затримкою до 30 календарних днів Наявні факти сплати нарахованих процентів за борговими зобов'язаннями або оголошених дивідендів із затримкою до 30 календарних днів Наявні факти сплати нарахованих процентів за борговими зобов'язаннями або оголошених дивідендів, із затримкою більше 30 календарних днів 5 Немає фактів непогашення/несвоєчасного погашення боргових цінних паперів Немає фактів непогашення/несвоєчасного погашення боргових цінних паперів Немає фактів непогашення/несвоєчасного погашення боргових цінних паперів Немає фактів непогашення/несвоєчасного погашення боргових цінних паперів Наявні факти непогашення/несвоєчасного погашення боргових цінних паперів - із затримкою до 15 календарних днів Наявні факти непогашення/несвоєчасного погашення боргових цінних паперів - із затримкою до 15 календарних днів Наявні факти непогашення/несвоєчасного погашення боргових цінних паперів - із затримкою до 30 календарних днів Наявні факти непогашення/несвоєчасного погашення боргових цінних паперів - із затримкою до 30 календарних днів Наявні факти непогашення/несвоєчасного погашення боргових цінних паперів - із затримкою більше 30 календарних днів 6 Прибуткова діяльність протягом останніх двох років Прибуткова діяльність протягом останніх двох років Прибуткова діяльність за попередній фінансовий рік, позитивні фінансові результати поточного року Прибуткова діяльність за попередній фінансовий рік, позитивні фінансові результати поточного року Прибуткова діяльність за попередній фінансовий рік Збиткова діяльність за попередній фінансовий рік Збиткова діяльність за попередній фінансовий рік Збиткова діяльність протягом останніх двох років, негативні фінансові результати поточного року Збиткова діяльність протягом останніх трьох років, негативні фінансові результати поточного року 7 Розмір власного капіталу суттєво перевищує розмір статутного капіталу та резервного фонду Розмір власного капіталу перевищує розмір статутного капіталу та резервного фонду Розмір власного капіталу перевищує розмір статутного капіталу Розмір власного капіталу є нижчим розміру статутного капіталу Розмір власного капіталу є нижчим розміру статутного капіталу, його значення наближається до від'ємного Від'ємний розмір власного капіталу на дату оцінки Від'ємний розмір власного капіталу на дату оцінки Від'ємний розмір власного капіталу на дату оцінки Від'ємний розмір власного капіталу на дату оцінки та на попередню дату оцінки 8 За борговими цінними паперами виплата доходу здійснюється не рідше одного разу на квартал За борговими цінними паперами виплата доходу здійснюється не рідше одного разу на квартал За борговими цінними паперами виплата доходу здійснюється не рідше одного разу на квартал За борговими цінними паперами виплата доходу здійснюється не рідше одного разу на квартал За борговими цінними паперами виплата доходу здійснюється не рідше одного разу на квартал За борговими цінними паперами виплата доходу здійснюється рідше одного разу на квартал За борговими цінними паперами виплата доходу здійснюється рідше одного разу на квартал За борговими цінними паперами виплата доходу здійснюється рідше одного разу на квартал За борговими цінними паперами виплата доходу здійснюється рідше одного разу на квартал 9 Операції з векселями зі строком погашення боргу до одного року Операції з векселями зі строком погашення боргу до одного року Операції з векселями зі строком погашення боргу до одного року Операції з векселями зі строком погашення боргу до одного року Операції з векселями зі строком погашення боргу понад один рік Операції з векселями зі строком погашення боргу понад один рік Операції з векселями, за якими не визначено строк погашення боргу Операції з векселями, за якими не визначено строк погашення боргу Операції з векселями, за якими не визначено строк погашення боргу 10 Рейтинг емітента або цінних паперів згідно з міжнародною рейтинговою шкалою - від AAA до A- Рейтинг емітента або цінних паперів згідно з міжнародною рейтинговою шкалою - від AAA до A- Рейтинг емітента або цінних паперів згідно з міжнародною рейтинговою шкалою - від BBB+ до BBB- Рейтинг емітента або цінних паперів згідно з міжнародною рейтинговою шкалою - від BBB+ до BBB- Рейтинг емітента або цінних паперів згідно з міжнародною рейтинговою шкалою - від BB+ до B- Рейтинг емітента або цінних паперів згідно з міжнародною рейтинговою шкалою - від BB+ до B- Рейтинг емітента або цінних паперів згідно з міжнародною рейтинговою шкалою - від CCC+ до C Рейтинг емітента або цінних паперів згідно з міжнародною рейтинговою шкалою - від CCC+ до C або рейтинг не визначений Рейтинг емітента або цінних паперів згідно з міжнародною рейтинговою шкалою - D 11 Емітенти, щодо яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення боргових цінних паперів і сплати процентів за ними, а також щодо отримання стабільних доходів за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком Емітенти, щодо яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення боргових цінних паперів і сплати процентів за ними, а також щодо отримання стабільних доходів за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком Емітенти, щодо яких є претензії щодо своєчасного та повного погашення боргових цінних паперів, затримки сплати процентів, а також значного скорочення рівня дохідності за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком Емітенти, щодо яких є претензії щодо своєчасного та повного погашення боргових цінних паперів, затримки сплати процентів, а також значного скорочення рівня дохідності за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком Емітенти, які стикаються з труднощами погашення у встановлені строки боргових цінних паперів, а також емітенти, за якими банк має сумнів щодо повернення суми внеску до статутного капіталу в разі їх реорганізації Емітенти, які стикаються з труднощами погашення у встановлені строки боргових цінних паперів, а також емітенти, за якими банк має сумнів щодо повернення суми внеску до статутного капіталу в разі їх реорганізації Емітенти, які виявились неспроможні у встановлені строки погасити боргові цінні папери, а також емітенти, щодо яких банк не зможе повернути суми внеску до статутного капіталу в разі їх реорганізації Емітенти, які виявились неспроможні у встановлені строки погасити боргові цінні папери, а також емітенти, щодо яких банк не зможе повернути суми внеску до статутного капіталу в разі їх реорганізації Емітенти, придбані боргові цінні папери яких практично неможливо погасити (однак можуть бути погашені за рішенням суду або після санації); емітенти акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком, за якими банк не лише може не повернути свою частку в статутному капіталі, а й стати правонаступником деяких боргових зобов'язань __________  -2 Боржники - емітенти цінних паперів, що є юридичними особами (крім банків та бюджетних установ).  -3 Інші боржники-емітенти. {Додаток 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 5 від 16.01.2017№ 3 від 23.01.2018}

Додаток 4  до Положення про визначення  банками України розміру  кредитного ризику за активними  банківськими операціями  (пункт 28 розділу II) Таблиця Зіставність класів боржника/контрагента залежно від виду боржника/контрагента, за яким визначається кредитний ризик Клас боржників, що оцінюються за 10 класами Клас боржників/контрагентів, що оцінюються за 5 класами Клас контрагентів, що оцінюються за 2 класами 1 2 3 1 1 1 2 3 2 4 5 6 3 7 8 4 9 10 5 2

Додаток 5  до Положення про визначення  банками України розміру  кредитного ризику за активними  банківськими операціями  (пункт 32 розділу II) Таблиця Значення коефіцієнта кредитної конверсії (CCF) залежно від виду фінансового зобов'язання № з/п Група Вид фінансового зобов'язання Значення коефіцієнта кредитної конверсії (CCF) 1 2 3 4 1 1 1.1. За наданими гарантіями (крім зазначених у пунктах 2.1 та 3.1), поруками, акцептами та авалями 1,0 2 1.2. За відкритими (наданими) безвідкличними резервними акредитивами, що виконують функції гарантії 3 1.3. За відкритими (наданими) непокритими/підтвердженими непокритими акредитивами, крім зазначених у пунктах 2.2 та 3.2, а також із терміном дії більше 3 років 4 1.4. За наданими рамбурсними зобов'язаннями 5 1.5. За зобов'язаннями з кредитування з терміном дії більше 3 років 6 1.6. За операціями з іноземною валютою та банківськими металами до отримання за умовами "спот", форвардними, опціонними та ф'ючерсними контрактами, які не відповідають вимогам, визначеним у пункті 4.2 цієї таблиці 7 1.7. За активами до отримання за форвардними, опціонними, ф'ючерсними контрактами, за якими банк має зобов'язання здійснити передоплату; депозитами до розміщення за контрактами на умовах "спот", які не відповідають вимогам, визначеним у пункті 4.2 цієї таблиці 8 1.8. За вимогами за андеррайтингом цінних паперів, щодо яких банк надав зобов'язання про їх визнання в балансі в разі нездійснення розміщення в обумовлені емісією терміни 9 2 2.1. За наданими гарантіями поставки товару та/або послуг, податковими, митними гарантіями 0,5 10 2.2. За відкритими (наданими) непокритими/підтвердженими непокритими акредитивами з терміном дії від 1 до 3 років 11 2.3. За зобов'язаннями з кредитування, купівлі цінних паперів, акцепту зобов'язань із терміном дії від 1 до 3 років 12 3 3.1. За наданими гарантіями: повернення попередньої сплати, виконання договірних зобов'язань, забезпечення якості, тендерними, платіжними 0,2 13 3.2. За відкритими (наданими) непокритими/підтвердженими непокритими акредитивами з терміном дії до 1 року, погашення яких здійснюється наказодавцем акредитиву за рахунок коштів, отриманих ним від продажу товару, що є об'єктом купівлі, уключаючи випадки, коли товар, що транспортується, виконує функцію застави 14 3.3. За зобов'язаннями з кредитування з терміном дії до 1 року 15 4 4.1. ��а наданими банком фінансовими зобов'язаннями на суму коштів, які є грошовим забезпеченням (покриттям) за цими зобов'язаннями, за умови одночасного дотримання таких вимог: безперечного контролю та доступу банку до грошового забезпечення;  права банку здійснити договірне списання коштів з рахунку, на якому обліковується грошове забезпечення, у разі невиконання контрагентом зобов'язань перед банком;  розміщення грошового забезпечення на строк, не менший, ніж строк цих зобов'язань (без права дострокового вилучення) 0 16 4.2. За операціями за активами до отримання за умовами "спот", форвардними, опціонними та ф'ючерсними контрактами, за якими відповідно до умов договору банк має право відмовитися від виконання зобов'язання, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог, та зобов'язання здійснити передоплату покладається на контрагента банку {Додаток 5 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 5 від 16.01.2017№ 75 від 04.08.2017№ 3 від 23.01.2018}

Додаток 6  до Положення про визначення  банками України розміру  кредитного ризику за активними  банківськими операціями  (пункт 33 розділу II) Таблиця Прийнятне забезпечення та коефіцієнти ліквідності забезпечення №  з/п Вид забезпечення/застави Коефіцієнт ліквідності   1 2 3   Забезпечення   1 Безумовні та безвідкличні гарантії/безвідкличні резервні акредитиви, що виконують функції фінансової гарантії:  Кабінету Міністрів України;  урядів країн, що мають інвестиційний кредитний рейтинг згідно з міжнародною шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;  банків та інших установ, що мають інвестиційний кредитний рейтинг згідно з міжнародною шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;  міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Європейський інвестиційний банк, Європейський інвестиційний фонд) 1,0   2 Безумовні та безвідкличні місцеві гарантії міських рад, що мають клас не нижче ніж 2, визначений згідно з вимогами цього Положення 0,5 3 Грошове покриття, що розміщене в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови забезпечення безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитною операцією, що обумовлено договором, з урахуванням ризику перерахунку однієї валюти в іншу 1,0   4 Державні цінні папери за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю державних цінних паперів із одночасним зобов'язанням контрагента викупити державні цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату Дорівнює коригуючому коефіцієнту, встановленому Національним банком України для операцій рефінансування на дату врахування вартості забезпечення   Застава   5 Цінні папери, емітовані центральними органами виконавчої влади України або гарантовані Кабінетом Міністрів України Дорівнює коригуючому коефіцієнту, встановленому Національним банком для операцій рефінансування на дату врахування вартості забезпечення   6 Цінні папери, емітовані Національним банком України 1,0   7 Цінні папери емітентів, які мають інвестиційний кредитний рейтинг згідно з міжнародною шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням Визначається внутрішнім положенням банку-кредитора, але не більше 1,0   8 Облігації міжнародних фінансових організацій, які на умовах, визначених своїм установчим актом, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснюють емісію облігацій на території України 1,0   9 Майнові права на грошові кошти, розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку, який має інвестиційний кредитний рейтинг, за умови, що строк розміщення коштів не менший, ніж строк користування активом 1,0   10 Іменні ощадні (депозитні) сертифікати, що випущені банком-кредитором, або майнові права на грошові кошти боржника чи майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитною операцією, що обумовлено договором 1,0   11 Банківські метали, що перебувають на зберіганні в банку-кредиторі, чи майнові права на банківські метали, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперешкодного доступу банку-кредитора до зазначеного предмета застави в разі невиконання боржником зобов'язань за кредитною операцією, що обумовлено договором Визначається внутрішнім положенням банку-кредитора, але не більше 1,0   12 Нерухоме майно, що належить до житлового фонду (квартири) 0,75   13 Легкові автомобілі 0,75   14 Нерухоме майно, що не належить до житлового фонду (крім земельних ділянок) 0,6   15 Земельні ділянки, оформлені на правах власності, на яких розташоване нерухоме майно, що не належить до житлового фонду, і площа яких безпосередньо використовується в функціонуванні об'єкта 0,6   16 Іпотечні облігації, емітовані фінансовою установою, більше ніж 50 відсотків корпоративних прав якої належить державі та/або державним банкам, якість іпотечного покриття за якими відповідає вимогам законодавства України 0,6   17 Нерухоме майно, що належить до житлового фонду (будинки) 0,55   18 Земельні ділянки, оформлені на правах власності, на яких розташоване нерухоме майно, що належить до житлового фонду (будинки), і площа яких безпосередньо використовується в функціонуванні об'єкта 0,55   19 Транспортні засоби (крім легкових автомобілів) 0,5   20 Об'єкти у формі цілісного майнового комплексу 0,5   21 Устаткування 0,5   22 Товари, прийняті на зберігання за подвійним складським свідоцтвом (протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва) 0,4   23 Цінні папери (крім цінних паперів інститутів спільного інвестування), емітовані резидентами, які внесені до першого рівня лістингу та перебувають у ньому не менше трьох місяців поспіль до дати розрахунку розміру кредитного ризику за активом 0,4   24 Цінні папери, емітовані органами місцевого самоврядування 0,4   25 Товари в обороті або в переробці 0,4   26 Біологічні активи 0,4   27 Земельні ділянки (крім земельних ділянок, за якими їх купівля, продаж та зміна цільового призначення (використання) обмежені на законодавчому рівні) без земельних поліпшень, оформлених на правах власності 0,35   {Додаток 6 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 113 від 15.11.2017№ 3 від 23.01.2018}

Додаток 7  до Положення про визначення  банками України розміру  кредитного ризику за активними  банківськими операціями  (пункт 51 розділу IV) ПОЯСНЕННЯ  щодо визначення моделі розрахунку інтегрального показника боржника - юридичної особи 1. Модель розрахунку інтегрального показника боржника - юридичної особи обирається залежно від виду його економічної діяльності, визначеного за даними граф 2010, 2120 (визначаються за видом діяльності "Фінансова діяльність") та на підставі наданого боржником розшифрування даних графи 2000 щодо структури доходів форм № 2 (2-м2-мс) "Звіт про фінансові результати" Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 або 25 річної фінансової звітності боржника - юридичної особи за останній звітний рік, виходячи з максимального значення питомої ваги доходу від певного виду діяльності (у процентах) у загальному обсязі операційного доходу [чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інших операційних доходів].

У разі однакового значення питомої ваги доходу за двома (або більше) видами діяльності модель розрахунку інтегрального показника боржника - юридичної особи обирається банком самостійно на підставі одного з таких видів діяльності.

Якщо дані граф 2000, 2010 та 2120 форми № 2 (2-м2-мс) "Звіт про фінансові результати" є нульовими, то банк визначає модель розрахунку інтегрального показника боржника - юридичної особи, що відповідає виду діяльності, визначеному боржником як основний.

2. Модель розрахунку інтегрального показника боржника - юридичної особи, що є новоствореним підприємством, у якого немає річної звітності, обирається залежно від виду його економічної діяльності, визначеного на підставі наданого ним розшифрування даних графи 2000 форм № 2 (2-м2-мс) "Звіт про фінансові результати" Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 або 25 фінансової звітності такого боржника за останній звітний період.

3. Модель розрахунку інтегрального показника боржника - юридичної особи, що належить до малого підприємства, яке складає фінансову звітність відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1, обирається відповідно до таблиці 1.

Таблиця 1

Моделі розрахунку інтегрального показника боржника - юридичної особи для великого або середнього підприємства

№ з/п

Групи видів економічної діяльності

Моделі

Фінансові показники (Ki)

Діапазони фінансових показників

Мінімальне значення діапазону (Ki min ≥)

Максимальне значення діапазону (Kimax <)

Показники (Xi)

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1

Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство: секція A

Z = 2,305 + 0,707 ⋅ X5 + 0,588 ⋅ X8 + 0,421 ⋅ X10+ 0,615 ⋅X11 + 0,502 ⋅ X12 + 0,634 ⋅ X13

K5

1

Менше ніж 8950%

X5

-0,544

2

8950%

16380%

-0,136

3

16380%

23750%

0,237

4

23750%

33400%

0,685

5

Дорівнює або більше ніж 33400%

0,101

K8

1

Менше ніж 440%

X8

1,161

2

440%

1900%

0,485

3

1900%

4250%

0,201

4

4250%

8740%

0,068

5

Дорівнює або більше ніж 8740%

-0,933

K10

1

Менше ніж 9,5%

X10

-0,962

2

9,5%

23,2%

-0,443

3

Більше ніж 23,2%

0,276

K11

1

Менше ніж -0,4%

X11

1,548

2

-0,4%

8,7%

1,349

3

8,7%

13,6%

0,733

4

13,6%

21,0%

0,585

5

21,0%

31,2%

0,493

6

31,2%

51,4%

-0,088

7

51,4%

118,3%

-0,823

8

Дорівнює або більше ніж 118,3%

-1,983

K12

1

Менше ніж -16,6%

X12

-1,505

2

-16,6%

2,1%

-1,291

3

2,1%

11,9%

-0,385

4

11,9%

23,8%

0,406

5

23,8%

40,2%

0,778

6

40,2%

108,6%

0,952

7

108,6%

175,0%

1,503

8

175,0%

339,8%

1,595

9

Дорівнює або більше ніж 339,8%

1,646

K13

1

Менше ніж 0,002%

X13

1,121

2

0,002%

2,0%

0,660

3

2,0%

3,9%

0,632

4

3,9%

12,7%

0,201

5

12,7%

35,9%

-0,400

6

Дорівнює або більше ніж 35,9%

-1,280

2

Добувна промисловість і розроблення кар'єрів, переробна промисловість, будівництво: секції B, C, F

Z = 1,670 + 0,375 ⋅ X2 + 0,333 ⋅ X11+ 0,313 ⋅X13 + 0,436 ⋅ X14 + 0,352 ⋅ X15+ 0,261 ⋅X16

K2

1

Менше ніж 27,4%

X2

-1,674

2

27,4%

48,3%

-0,544

3

48,3%

68,7%

-0,213

4

68,7%

85,8%

0,146

5

85,8%

103,3%

0,336

6

103,3%

123,0%

0,555

7

123,0%

151,7%

0,829

8

Дорівнює або більше ніж 151,7%

0,857

K11

1

Менше ніж -0,4%

X11

1,548

2

-0,4%

8,7%

1,349

3

8,7%

13,6%

0,733

4

13,6%

21,0%

0,585

5

21,0%

31,2%

0,493

6

31,2%

51,4%

-0,088

7

51,4%

118,3%

-0,823

8

Дорівнює або більше ніж 118,3%

-1,983

K13

1

Менше ніж 0,3%

X13

0,667

2

0,3%

1,0%

0,626

3

1,0%

1,9%

0,336

4

1,9%

5,4%

0,293

5

5,4%

17,4%

0,062

6

17,4%

31,3%

-0,275

7

Дорівнює або більше ніж 31,3%

-1,232

K14

1

Менше ніж 14990%

X14

0,828

2

14990%

21930%

0,965

3

21930%

38350%

-0,066

4

Дорівнює або більше ніж 38350%

-1,299

K15

1

Менше ніж -125,9%

X15

-1,624

2

-125,9%

70,6%

-1,289

3

70,6%

149,1%

-0,489

4

149,1%

218,1%

0,307

5

218,1%

301,8%

0,787

6

301,8%

418,1%

0,826

7

418,1%

583,7%

1,124

8

583,7%

895,8%

1,241

9

Дорівнює або більше ніж 895,8%

1,562

K16

1

Менше ніж -29,3%

X16

-2,105

2

-29,3%

-5,3%

-0,911

3

-5,3%

-0,1%

-0,066

4

-0,1%

0,9%

0,336

5

0,9%

1,9%

0,745

6

Дорівнює або більше ніж 1,9%

1,089

3

Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів: секція G

Z = 1,939 + 0,480 ⋅ X2 + 0,556 ⋅ X6 + 0,650 ⋅ X8 + 0,282 ⋅ X17+ 0,202·⋅X18

K2

1

Менше ніж 35,2%

X2

-1,807

2

35,2%

57,0%

-0,626

3

57,0%

74,0%

0,120

4

74,0%

99,8%

0,354

5

99,8%

128,1%

0,970

6

Дорівнює або більше ніж 128,1%

0,989

K6

1

Менше ніж 8,9%

X6

-1,842

2

8,9%

30,2%

-1,027

3

30,2%

52,4%

-0,166

4

52,4%

81,1%

0,340

5

81,1%

122,6%

0,627

6

122,6%

186,9%

1,127

7

186,9%

637,5%

1,402

8

Дорівнює або більше ніж 637,5%

1,459

K8

1

Менше ніж 1350%

X8

0,451

2

1350%

3480%

0,599

3

3480%

6070%

0,489

4

6070%

11940%

0,043

5

Дорівнює або більше ніж 11940%

-0,921

K17

1

Менше ніж 193,7%

X17

-1,863

2

193,7%

362,5%

-0,532

3

362,5%

559,9%

-0,322

4

559,9%

799,9%

0,019

5

799,9%

1122,6%

0,565

6

1122,6%

6557,1%

1,216

7

Дорівнює або більше ніж 6557,1%

1,861

K18

1

Менше ніж 6,4%

X18

1,216

2

6,4%

11,2%

0,417

3

11,2%

30,6%

0,353

4

30,6%

39,3%

0,068

5

39,3%

51,9%

-0,284

6

51,9%

72,3%

-0,430

7

Дорівнює або більше ніж 72,3%

-1,286

4

Фінансова та страхова діяльність, операції з нерухомим майном, професійна, наукова та технічна діяльність, діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування: секції K, L, M, N

Z = 1,291 + 0,476 ⋅ X1 + 0,602 ⋅ X2 + 0,501 ⋅ X3 + 0,381 ⋅ X4

K1

1

Менше ніж -83,8%

X1

-1,173

2

-83,8%

-34,7%

-0,894

3

-34,7%

-7,3%

-0,419

4

-7,3%

12,2%

0,056

5

12,2%

22,3%

0,393

6

Дорівнює або більше ніж 22,3%

0,848

K2

1

Менше ніж 4,2%

X2

-1,061

2

4,2%

26,7%

-0,435

3

26,7%

68,3%

-0,180

4

68,3%

94,3%

0,465

5

94,3%

339,1%

0,654

6

Дорівнює або більше ніж 339,1%

0,892

K3

1

Менше ніж -43,6%

X3

-0,714

2

-43,6%

-21,9%

-0,659

3

-21,9%

0,2%

-0,531

4

0,2%

2,7%

0,079

5

2,7%

13,0%

0,715

6

13,0%

43,8%

1,385

7

Дорівнює або більше ніж 43,8%

1,554

K4

1

Менше ніж -25,1%

X4

-0,714

2

-25,1%

0,6%

-0,540

3

0,6%

7,7%

0,121

4

7,7%

21,0%

0,949

5

Дорівнює або більше ніж 21,0%

1,549

5

Інші: секції D, E, H, I, J, O, P, Q, R, S, T, U

Z = 1,719 + 0,648 ⋅ X5 + 0,662 ⋅ X6 + 0,476 ⋅ X7 + 0,596 ⋅ X8 + 0,468 ⋅ X9

K5

1

Менше ніж 220%

X5

-0,105

2

220%

1010%

0,240

3

1010%

2920%

0,521

4

2920%

8140%

0,205

5

Дорівнює або більше ніж 8140%

-0,604

K6

1

Менше ніж 7,5%

X6

-1,052

2

7,5%

18,7%

-0,233

3

18,7%

32,6%

-0,023

4

32,6%

51,5%

0,318

5

51,5%

139,3%

0,391

6

139,3%

217,5%

0,566

7

Дорівнює або більше ніж 217,5%

1,495

K7

1

Менше ніж -462,1%

X7

-0,906

2

-462,1%

-58,1%

-0,768

3

-58,1%

53,1%

-0,379

4

53,1%

218,5%

0,218

5

218,5%

323,1%

0,469

6

323,1%

503,1%

0,662

7

Дорівнює або більше ніж 503,1%

0,708

K8

1

Менше ніж 700%

X8

0,073

2

700%

2270%

0,761

3

2270%

5270%

0,712

4

5270%

13320%

0,137

5

Дорівнює або більше ніж 13320%

-0,983

K9

1

Менше ніж 580%

X9

-0,077

2

580%

1620%

0,473

3

1620%

3630%

0,662

4

3630%

7170%

0,205

5

Дорівнює або більше ніж 7170%

-0,801

Таблиця 2

Моделі розрахунку інтегрального показника боржника - юридичної особи для малого підприємства

№ з/п

Групи видів економічної діяльності

Моделі

Фінансові показники (MKi)

Діапазони фінансових показників

Мінімальне значення діапазону (MKi min ≥)

Максимальне значення діапазону (MKi max <)

Показники (Xi)

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1

Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство: секція A

Z = 2,938 + 0.457 ⋅ X8 + 0.597 ⋅ X9 + 0.870 ⋅ X11+ 0.053 ⋅X13 + 0,616 ⋅ X17

MK8

1

Менше ніж 40%

X8

0,996

2

40%

1000%

0,999

3

1000%

3370%

0,582

4

3370%

9660%

0,056

5

Дорівнює або більше ніж 9660%

-1,089

MK9

1

Менше ніж 0,1%

X9

0,140

2

0,1%

870%

0,273

3

870%

2920%

0,375

4

2920%

7400%

1,185

5

Дорівнює або більше ніж 7400%

-0,919

MK11

1

Менше ніж 4,6%

X11

1,587

2

4,6%

7,9%

1,010

3

7,9%

27,8%

0,827

4

27,8%

48,6%

0,104

5

48,6%

169,4%

-0,662

6

Дорівнює або більше ніж 169,4%

-2,185

MK13

1

Менше ніж 90,8%

X13

-1,397

2

Дорівнює або більше ніж 90,8%

0,346

MK17

1

Менше ніж 4,5%

X17

-1,520

2

4,5%

25,3%

0,331

3

Дорівнює або більше ніж 25,3%

0,475

2

Добувна промисловість і розроблення кар'єрів, переробна промисловість, будівництво: секції B, C, F

Z = 1,608 + 0,460 ⋅ X2 + 0,341 ⋅ X11+ 0,513 ⋅X12 + 0,411 ⋅ X14

MK2

1

Менше ніж 35,1%

X2

-1,759

2

35,1%

64,9%

-0,671

3

64,9%

99,8%

0,099

4

99,8%

112,9%

0,455

5

112,9%

169,4%

0,723

6

Дорівнює або більше ніж 169,4%

0,789

MK11

1

Менше ніж 4,6%

X11

1,587

2

4,6%

7,9%

1,010

3

7,9%

27,8%

0,827

4

27,8%

48,6%

0,104

5

48,6%

169,4%

-0,662

6

Дорівнює або більше ніж 169,4%

-2,185

MK12

1

Менше ніж -18,6%

X12

-1,439

2

-18,6%

0,1%

-1,200

3

0,1%

1,5%

0,455

4

1,5%

3,2%

0,941

5

3,2%

13,0%

1,207

6

13,0%

22,6%

1,794

7

Дорівнює або більше ніж 22,6%

2,090

MK14

1

Менше ніж 8700%

X14

1,463

2

8700%

13820%

0,770

3

13820%

21860%

0,723

4

21860%

47800%

-0,049

5

Дорівнює або більше ніж 47800%

-1,374

3

Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів: секція G

Z = 1,933 + 0,622 ⋅ X6 + 0,199 ⋅ X7 + 0,507 ⋅ X8 + 0,379 ⋅ X10+ 0,346 ⋅X18

MK6

1

Менше ніж 5,4%

X6

-2,061

2

5,4%

28,5%

-0,845

3

28,5%

57,2%

0,017

4

57,2%

87,5%

0,533

5

87,5%

131,2%

0,746

6

131,2%

184,9%

1,229

7

184,9%

349,7%

1,260

8

Дорівнює або більше ніж 349,7%

1,826

MK7

1

Менше ніж -31,3%

X7

-1,091

2

-31,3%

101,7%

-0,974

3

101,7%

134,6%

-0,415

4

134,6%

281,6%

0,607

5

Дорівнює або більше ніж 281,6%

0,645

MK8

1

Менше ніж 1110%

X8

0,404

2

1110%

3610%

0,535

3

3610%

7440%

0,808

4

7440%

16590%

0,231

5

Дорівнює або більше ніж 16590%

-1,079

MK10

1

Менше ніж 6,1%

X10

0,286

2

6,1%

14,2%

1,054

3

14,2%

26,4%

0,949

4

26,4%

52,5%

0,607

5

Дорівнює або більше ніж 52,5%

-1,330

MK18

1

Менше ніж 0,01%

X18

1,634

2

0,01%

6,2%

1,603

3

6,2%

17,5%

0,683

4

17,5%

30,3%

0,404

5

30,3%

39,6%

0,055

6

39,6%

52,1%

-0,160

7

52,1%

78,9%

-0,381

8

Дорівнює або більше ніж 78,9%

-1,704

4

Фінансова та страхова діяльність, операції з нерухомим майном, професійна, наукова та технічна діяльність, діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування: секції K, L, M, N

Z = 1,291 + 0,476 ⋅ X1 + 0,602 ⋅ X2 + 0,501 ⋅ X3 + 0,381 ⋅ X4

MK1

1

Менше ніж -83,8%

X1

-1,173

2

-83,8%

-34,7%

-0,894

3

-34,7%

-7,3%

-0,419

4

-7,3%

12,2%

0,056

5

12,2%

22,3%

0,393

6

Дорівнює або більше ніж 22,3%

0,848

MK2

1

Менше ніж 4,2%

X2

-1,061

2

4,2%

26,7%

-0,435

3

26,7%

68,3%

-0,180

4

68,3%

94,3%

0,465

5

94,3%

339,1%

0,654

6

Дорівнює або більше ніж 339,1%

0,892

MK3

1

Менше ніж -43,6%

X3

-0,714

2

-43,6%

-21,9%

-0,659

3

-21,9%

0,2%

-0,531

4

0,2%

2,7%

0,079

5

2,7%

13,0%

0,715

6

13,0%

43,8%

1,385

7

Дорівнює або більше ніж 43,8%

1,554

MK4

1

Менше ніж -25,1%

X4

-0,714

2

-25,1%

0,6%

-0,540

3

0,6%

7,7%

0,121

4

7,7%

21,0%

0,949

5

Дорівнює або більше ніж 21,0%

1,549

5

Інші: секції D, E, H, I, J, O, P, Q, R, S, T, U

Z = 1,719 + 0,648 ⋅ X5 + 0,662 ⋅ X6 + 0,476 ⋅ X7 + 0,596 ⋅ X8 + 0,468 ⋅ X9

MK5

1

Менше ніж 220%

X5

-0,105

2

220%

1010%

0,240

3

1010%

2920%

0,521

4

2920%

8140%

0,205

5

Дорівнює або більше ніж 8140%

-0,604

MK6

1

Менше ніж 7,5%

X6

-1,052

2

7,5%

18,7%

-0,233

3

18,7%

32,6%

-0,023

4

32,6%

51,5%

0,318

5

51,5%

139,3%

0,391

6

139,3%

217,5%

0,566

7

Дорівнює або більше ніж 217,5%

1,495

MK7

1

Менше ніж -462,1%

X7

-0,906

2

-462,1%

-58,1%

-0,768

3

-58,1%

53,1%

-0,379

4

53,1%

218,5%

0,218

5

218,5%

323,1%

0,469

6

323,1%

503,1%

0,662

7

Дорівнює або більше ніж 503,1%

0,708

MK8

1

Менше ніж 700%

X8

0,073

2

700%

2270%

0,761

3

2270%

5270 %

0,712

4

5270%

13320%

0,137

5

Дорівнює або більше ніж 13320%

-0,983

MK9

1

Менше ніж 580%

X9

-0,077

2

580%

1620%

0,473

3

1620%

3630%

0,662

4

3630%

7170%

0,205

5

Дорівнює або більше ніж 7170%

-0,801

4. Розшифрування даних має засвідчуватися підписами керівника, головного бухгалтера (за наявності такої посади).

5. Фінансові показники визначаються згідно з таблицею 3 цього додатка на підставі даних фінансової звітності за останній звітний період і даних звітності останнього звітного року:

1) для боржника - великого або середнього підприємства - за формою № 1 "Баланс" (ф. 1), формою № 2 "Звіт про фінансові результати" (ф. 2), формою № 3 "Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом)" (ф. 3);

2) для боржника - великого або середнього підприємства, що належить до групи юридичних осіб під спільним контролем, - за формою № 1 "Баланс" (ф. 1), формою № 2 "Звіт про фінансові результати" (ф. 2), формою № 3 "Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом)" (ф. 3), а також за формою № 1-к "Консолідований баланс" (ф. 1-к), формою № 2-к"Консолідований звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)" (ф. 2-к), формою № 3"Консолідований звіт про рух грошових коштів (за прямим методом)" (ф. 3-к);

3) для боржника - малого підприємства - за формою № 1-м або № 1-мс "Баланс" (ф. 1-м або 1-мс), формою № 2-м або № 2-мс "Звіт про фінансові результати" (ф. 2-м або 2-мс).

Для цілей розрахунку фінансових показників показники звітності враховуються зі знаком (+), як це передбачено відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім показників власного капіталу (форми № 1 "Баланс" та № 1-м та № 1-мс "Баланс", рядок 1495); витрат (доходу) з податку на прибуток та прибутку (збитку) від припиненої діяльності після оподаткування (форма № 2 "Звіт про фінансові результати", рядки 2300 та 2305); фінансового результату до оподаткування, податку на прибуток, чистого прибутку (збитку) (форми № 2-м та 2-мс "Звіт про фінансові результати", рядки 2290, 2300 та 2350), які ураховуються зі знаком (-), якщо вони мають від'ємне значення.

6. Якщо під час розрахунку фінансових показників К1, К4, К10, К16, МК1, МК4, МК12, МК17 знаменник формули дорівнює нулю, то для розрахунку інтегрального показника береться значення показника X, що відповідає діапазону, який містить найменше зі значень, установлених для відповідного фінансового показника.

7. Якщо під час розрахунку фінансових показників К2, К5, К8, К9, К11, К13, К14, К18, МК2, МК5, МК8, МК9, МК10, МК11, МК14, МК18 знаменник формули дорівнює нулю, то для розрахунку інтегрального показника береться значення показника X, що відповідає діапазону, який містить найбільше зі значень, установлених для відповідного фінансового показника.

8. Якщо під час розрахунку показників K3, K6, K7, K12, K15, K17, MK3, MK6, MK7, MK13 знаменник формули дорівнює нулю або є від'ємним, то під час розрахунку інтегрального показника фінансовий показник не враховується (значенню відповідного показника Xiприсвоюється 0).

Таблиця 3

Розрахунок фінансових показників, що використовуються для розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи-2

№ з/п

Фінансовий показник

Характеристика

Формула розрахунку

Алгоритм розрахунку

Великі та середні

Малі

1

2

3

4

5

6

1

K1, MK1 - показники капіталу

Частка капіталу в балансі підприємства

Власний капітал

____________________

Валюта балансу

(актив)

ф. 1 р. 1495 гр. 4

______________

ф. 1 р. 1300 гр. 4

ф. 1-м р. 1495 гр. 4

______________

ф. 1-м р. 1300 гр. 4

2

K2, MK2 - показники загальної ліквідності

Спроможність підприємства покривати короткострокові зобов'язання за рахунок оборотних активів

Оборотні активи

____________________

Поточні зобов'язання і забезпечення

ф. 1 р. 1125 гр. + р. 1100 + р. 1110 + р. 1165 гр. 4

_____________

ф. 1 р. 1695 гр. 4

ф. 1-м р. 1125 + р. 1155 + р. 1100 + р. 1110 + р. 1165 гр. 4

_____________

ф. 1-м р. 1695 гр. 4

3

K3, MK3 - показники покриття боргу прибутком до оподаткування

Спроможність обслуговування боргу прибутком до оподаткування

Фінансовий результат до оподаткування

____________________

Короткострокові та довгострокові зобов'язання

ф. 2 р. 2190 - р. 2195 + р. 2220 - р. 2250 гр. 3

_____________

ф. 1 р. 1510 + р. 1515 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4

ф. 2-м р. 2290 гр. 3

______________

ф. 1-м р. 1595 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4

4

K4, MK4 - показники операційної рентабельності активів

Ефективність використання активів підприємства в операційній діяльності

Фінансовий результат від операційної діяльності

_____________________

Валюта балансу

(актив)

ф. 2 р. 2190 - р. 2195 гр. 3

______________

ф. 1 р. 1300 гр. 4

ф. 2-м р. 2000 + р. 2120 - р. 2050 - р. 2180 гр. 3

______________

ф. 1-м р. 1300 гр. 4

5

K5, MK5 - показники оборотності запасів

Період повного обороту запасів

Запаси

_____________________

Собівартість реалізованої продукції

(ф. 1 р. 1100 + р. 1110 гр. 4) ·⋅ 365

______________

ф. 2 р. 2050 гр. 3

(ф. 1-м р. 1100 + р. 1110 гр. 4) ⋅365

_____________

ф. 2-м р. 2050 гр. 3

6

K6, MK6 - показники покриття боргу валовим прибутком

Спроможність обслуговування боргу валовим прибутком

Валовий прибуток

_____________________

Короткострокові та довгострокові зобов'язання

ф. 2 р. 2090 - р. 2095 гр. 3

______________

ф. 1 р. 1510 + р. 1515 + + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4

ф. 2-м р. 2000 - р. 2050 гр. 3

_____________

ф. 1-м р. 1595 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4

7

K7, MK7 - показники покриття чистих фінансових витрат операційним прибутком

Спроможність фінансування чистих неопераційних витрат за результатами операційної діяльності

Фінансовий результат від операційної діяльності

_____________________

Чисті фінансові витрати

ф. 2 р. 2190 - р. 2195 гр. 3

______________

ф. 2 р. 2250 - р. 2220 гр. 3

ф. 2-м р. 2000 + р. 2120 - р. 2050 - р. 2180 гр. 3

____________

ф. 2-м р. 2165 + р. 2270 - р. 2160 - р. 2240 гр. 3

8

K8, MK8 - показники оборотності кредиторської заборгованості

Період повного обороту кредиторської заборгованості

Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

_____________________

Собівартість реалізованої продукції

ф. 1 р. 1615 гр. 4 ⋅ 365

______________

ф. 2 р. 2050 гр. 3

ф. 1-м р. 1615 гр. 4 ⋅ 365

_____________

ф. 2-м р. 2050 гр. 3

9

K9, MK9 - показники оборотності дебіторської заборгованості

Період повного обороту дебіторської заборгованості

Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

_____________________

Чистий дохід від реалізованої продукції (зароблених страхових премій)

ф. 1 р. 1125 гр. 4 ⋅365

______________

ф. 2 р. 2000 р. + 2010 гр. 3

ф. 1-м р. 1125 гр. 4 ⋅ 365

_____________

ф. 2-м р. 2000 гр. 3

10

K10 - показник маневреності робочого капіталу

Частка оборотних активів, непокритих поточними зобов'язаннями

Оборотні активи за вирахуванням поточних зобов'язань і забезпечень

_____________________

Валюта балансу

(актив)

ф. 1 р. 1195 - р. 1160 - р. 1165 - р. 1190 - р. 1695 + р. 1600 + р. 1610 + р. 1690 гр. 4

______________

ф. 1 р. 1300 гр. 4

-

11

MK10 - показник оборотності робочого капіталу

Співвідношення оборотних активів, непокритих поточними зобов'язаннями, та чистого доходу

Оборотні активи за вирахуванням поточних зобов'язань і забезпечень

_____________________

Чистий дохід від реалізованої продукції (зароблених страхових премій)

-

ф. 1-м р. 1195 - р. 1160 - р. 1165 - р. 1190 - р. 1695 + р. 1600 + р. 1610 + р. 1690 гр. 4

____________

ф. 2-м р. 2000 гр. 3

12

K11, MK11 - показники покриття боргу чистим доходом

Спроможність обслуговування боргу доходами від основного виду діяльності

Короткострокові та довгострокові зобов'язання

_____________________

Чистий дохід від реалізованої продукції (зароблених страхових премій)

ф. 1 р. 1510 + р. 1515 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4

_____________

ф. 2 р. 2000 + р. 2010 гр. 3

ф. 1-м р. 1595 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4

____________

ф. 2-м (2-мс) р. 2000 гр. 3

13

K12 - показник покриття боргу прибутком до амортизації та оподаткування

Спроможність обслуговування боргу прибутком до оподаткування та амортизації

Фінансовий результат до оподаткування та амортизації

_____________________

Короткострокові та довгострокові зобов'язання

ф. 2 р. 2190 - р. 2195 + р. 2220 - р. 2250 + р. 2515 гр. 3

____________

ф. 1 р. 1510 + р. 1515 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4

-

14

MK12 - показник рентабельності активів до оподаткування

Ефективність використання активів підприємства

Фінансовий результат до оподаткування

_____________________

Валюта балансу

(актив)

-

ф. 2-м р. 2290 гр. 3

____________

ф. 1-м р. 1300 гр. 4

15

K13 - показник частки неопераційних елементів балансу

Частка активів, яка не має прямого відношення до операційної діяльності підприємства

Неопераційні активи

_____________________

Валюта балансу

(актив)

ф. 1 р. 1000 + р. 1030 + р. 1035 + р. 1040 + р. 1045 + р. 1050 + р. 1090 + р. 1155 + р. 1160 + р. 1190 гр. 4

____________

ф. 1 р. 1300 гр. 4

-

16

MK13 - показник покриття фінансових витрат операційним прибутком

Спроможність фінансування неопераційних витрат операційним прибутком

Фінансовий результат від операційної діяльності

_____________________

Фінансові витрати

-

ф. 2-м р. 2000 + р. 2120 - р. 2050 - р. 2180 гр. 3

_____________

ф. 2-м р. 2165 + р. 2270 гр. 3

17

K14, MK14 - показники оборотності поточних активів

Період повного обороту поточних активів

Поточні активи

_____________________

Чистий дохід від реалізованої продукції (зароблених страхових премій)

ф. 1 р. 1195 гр. 4 ⋅365

____________

ф. 2 р. 2000 р. + 2010 гр. 3

ф. 1-м р. 1195 гр. 4 ⋅ 365

_____________

ф. 2-м р. 2000 гр. 3

18

K15 - показник покриття фінансових витрат прибутком до оподаткування та амортизації

Спроможність фінансування неопераційних витрат операційним прибутком до вирахування амортизації

Фінансовий результат від операційної діяльності до вирахування амортизації

_____________________

Фінансові витрати

ф. 2 р. 2190 - р. 2195 + р. 2515 гр. 3

____________

ф. 2 р. 2250 гр. 3

-

19

K16 - показник рентабельності до оподаткування

Ефективність діяльності підприємства до оподаткування

Фінансовий результат до оподаткування

_____________________

Чистий дохід від реалізованої продукції (зароблених страхових премій)

ф. 2 р. 2190 - р. 2195 + р. 2220 - р. 2250 гр. 3

____________

ф. 2 р. 2000 + р. 2010 гр. 3

-

20

K17 - показник покриття фінансових витрат валовим прибутком

Спроможність фінансування неопераційних витрат валовим прибутком

Валовий прибуток (збиток)

_____________________

Фінансові витрати

ф. 2 р. 2090 - р. 2095 гр. 3

____________

ф. 2 р. 2250 гр. 3

-

21

MK17 - показник валової рентабельності

Ефективність основної діяльності підприємства

Валовий прибуток

_____________________

Чистий дохід

-

ф. 2-м р. 2000 - р. 2050 гр. 3

______________

ф. 2-м р. 2000 гр. 3

22

K18, MK18 - показники заборгованості

Частка боргу підприємства до активів

Короткострокові та довгострокові зобов'язання

_____________________

Валюта балансу

(актив)

ф. 1 р. 1510 + р. 1515 + р. 1600 + р. 1610 гр. 4

_____________

ф. 1 р. 1300 гр. 4

ф. 1-м р. 1595 + р. 1600 + р. 1610 гр. 4

______________

ф. 1-м р. 1300 гр. 4

__________

-2Ф. - форма, р. - рядок, гр. - графа.

9. Під час розрахунку фінансових показників на підставі квартальної звітності здійснюється сезонне коригування та приведення показників форми № 2 (2-м2-мс) "Звіт про фінансові результати" до річного виміру.

10. Приведення показників до річного виміру здійснюється за методом ковзної річної суми за такою формулою:

де

-

значення показника за звітний період поточного року;

-

значення показника за попередній рік;

-

значення показника за звітний період попереднього року.

Якщо показники за формулою неможливо розрахувати тому, що немає відповідних даних за попередні періоди, або змінилася належність підприємства до великого/середнього/малого, то застосовується формула:

де

K

-

порядковий номер останнього звітного кварталу.

Якщо в результаті приведення показників до річного виміру знак (+/-) показника змінюється на протилежний тому, що встановлений Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, то для розрахунку фінансових показників його значення враховується зі зміненим знаком.

11. Під час розрахунку фінансових показників із таблиці 3 додатка 3 сезонно скориговані та приведені до річного виміру елементи форми № 2 (2-м2-мс) "Звіт про фінансові результати" повинні бути віднесені до відповідних у часі елементів форми № 1 "Баланс" та № 1-м та № 1-мс"Баланс".

12. Клас боржника - юридичної особи визначається залежно від значення інтегрального показника з урахуванням величини підприємства (велике, середнє або мале) згідно з таблицями 4 та 5 цього додатка.

Таблиця 4

Визначення класу боржника - юридичної особи для великого або середнього підприємства за інтегральним показником

№ з/п

Види економічної діяльності

Діапазони значень інтегрального показника за класами

значення

клас 1

клас 2

клас 3

клас 4

клас 5

клас 6

клас 7

клас 8

клас 9

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

1

Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство - секція A

Більше або дорівнює

+5,21

+4,35

+3,48

+2,62

+1,75

+0,88

+0,02

-0,85

2

Менше ніж

+5,21

+4,35

+3,48

+2,62

+1,75

+0,88

+0,02

-0,85

3

Добувна промисловість і розроблення кар'єрів, переробна промисловість, будівництво: секції B, C, F

Більше або дорівнює

+3,34

+2,71

+2,08

+1,45

+0,83

+0,20

-0,43

-1,06

4

Менше ніж

+3,34

+2,71

+2,08

+1,45

+0,83

+0,20

-0,43

-1,06

5

Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів - секція G

Більше або дорівнює

+3,75

+3,11

+2,48

+1,84

+1,21

+0,57

-0,07

-0,70

6

Менше ніж

+3,75

+3,11

+2,48

+1,84

+1,21

+0,57

-0,07

-0,70

7

Фінансова та страхова діяльність, операції з нерухомим майном, професійна, наукова та технічна діяльність, діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування: секції K, L, M, N

Більше або дорівнює

+3,14

+2,68

+2,22

+1,76

+1,30

+0,84

+0,38

-0,08

8

Менше ніж

+3,14

+2,68

+2,22

+1,76

+1,30

+0,84

+0,38

-0,08

9

Інші: секції D, E, H, I, J, O, P, Q, R, S, T, U

Більше або дорівнює

+3,60

+3,06

+2,51

+1,97

+1,42

+0,88

+0,33

-0,21

10

Менше ніж

+3,60

+3,06

+2,51

+1,97

+1,42

+0,88

+0,33

-0,21

Таблиця 5

Визначення класу боржника - юридичної особи для малого підприємства за інтегральним показником

№ з/п

Види економічної діяльності

Діапазони значень інтегрального показника за класами

значення

клас 1

клас 2

клас 3

клас 4

клас 5

клас 6

клас 7

клас 8

клас 9

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

1

Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство - секція A

Більше або дорівнює

+5,04

+4,28

+3,52

+2,77

+2,01

+1,25

+0,49

-0,26

2

Менше ніж

+5,04

+4,28

+3,52

+2,77

+2,01

+1,25

+0,49

-0,26

3

Добувна промисловість і розроблення кар'єрів, переробна промисловість, будівництво: секції B, C, F

Більше або дорівнює

+3,65

+3,05

+2,45

+1,85

+1,25

+0,64

+0,04

-0,56

4

Менше ніж

+3,65

+3,05

+2,45

+1,85

+1,25

+0,64

+0,04

-0,56

5

Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів - секція G

Більше або дорівнює

+3,93

+3,29

+2,65

+2,00

+1,36

+0,72

+0,08

-0,56

6

Менше ніж

+3,93

+3,29

+2,65

+2,00

+1,36

+0,72

+0,08

-0,56

7

Фінансова та страхова діяльність, операції з нерухомим майном, професійна, наукова та технічна діяльність, діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування: секції K, L, M, N

Більше або дорівнює

+3,14

+2,68

+2,22

+1,76

+1,30

+0,84

+0,38

-0,08

8

Менше ніж

+3,14

+2,68

+2,22

+1,76

+1,30

+0,84

+0,38

-0,08

9

Інші: секції D, E, H, I, J, O, P, Q, R, S, T, U

Більше або дорівнює

+3,60

+3,06

+2,51

+1,97

+1,42

+0,88

+0,33

-0,21

10

Менше ніж

+3,60

+3,06

+2,51

+1,97

+1,42

+0,88

+0,33

-0,21

{Додаток 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017; в редакції Постанови Національного банку № 3 від 23.01.2018; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 49 від 03.05.2018}

Додаток 8  до Положення про визначення  банками України розміру  кредитного ризику за активними  банківськими операціями  (пункт 58 розділу IV) Трансформація рейтингу країни місцезнаходження нерезидента в клас боржника Рейтинг країни місцезнаходження нерезидента Клас боржника - юридичної особи Клас боржника - фізичної особи Клас боржника - банку 1 2 3 4 від AAA до AA+ 1 1 1 від AA до AA- 2 від A+ до A - 3 BBB+ 4 2 2 від BBB до BBB- 5 від BB+ до BB 6 3 3 від BB- до B+ 7 від B до B- 8 від CCC+ до C або рейтинг не визначений 9 4 4 D 10 5 5

Додаток 9  до Положення про визначення  банками України розміру  кредитного ризику за активними  банківськими операціями  (пункт 66 розділу IV) Значення коефіцієнтів PD та LGD за активними банківськими операціями Таблиця 1 Діапазони значень коефіцієнта PD боржника - юридичної особи № з/п Клас боржника - юридичної особи Діапазони значень коефіцієнтів PD сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство - секція A добувна промисловість і розроблення кар'єрів, переробна промисловість, будівництво: секції B, C, F оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів - секція G фінансова та страхова діяльність, операції з нерухомим майном, професійна, наукова та технічна діяльність, діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування: секції K, L, M, N інші: секції D, E, H, I, J, O, P, Q, R, S, T, U 1 2 3 4 5 6 7 1 1 0,005 - 0,007 0,005 - 0,006 0,005 - 0,008 0,005 - 0,033 0,005 - 0,015 2 2 0,008 - 0,019 0,007 - 0,039 0,009 - 0,019 0,034 - 0,049 0,016 - 0,029 3 3 0,02 - 0,04 0,04 - 0,06 0,02 - 0,04 0,05 - 0,059 0,03 - 0,04 4 4 0,05 - 0,09 0,07 - 0,09 0,05 - 0,06 0,06 - 0,07 0,05 - 0,07 5 5 0,10 - 0,16 0,10 - 0,13 0,07 - 0,11 0,08 - 0,09 0,08 - 0,11 6 6 0,17 - 0,21 0,14 - 0,17 0,12 - 0,17 0,10 - 0,12 0,12 - 0,16 7 7 0,22 - 0,30 0,18 - 0,24 0,18 - 0,24 0,13 - 0,16 0,17 - 0,23 8 8 0,31 - 0,37 0,25 - 0,34 0,25 - 0,34 0,17 - 0,23 0,24 - 0,33 9 9 0,38 - 0,99 0,35 - 0,99 0,35 - 0,99 0,24 - 0,99 0,34 - 0,99 10 10 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 Таблиця 2 Діапазони значень коефіцієнта PD боржника - фізичної особи №  з/п Клас боржника - фізичної особи Діапазони значень коефіцієнтів PD за кредитами в гривні Діапазони значень коефіцієнтів PD за кредитами в іноземній валюті заставою за якими є предмети іпотеки заставою за якими є придбані транспортні засоби за якими інші види застави або застави немає заставою за якими є предмети іпотеки заставою за якими є придбані транспортні засоби за якими інші види застави або застави немає 1 2 3 4 5 6 7 8 1 1 0,005 - 0,14 0,005 - 0,12 0,005 - 0,15 0,005 - 0,16 0,005 - 0,13 0,005 - 0,17 2 2 0,15 - 0,36 0,13 - 0,32 0,16 - 0,40 0,17 - 0,40 0,14 - 0,35 0,18 - 0,44 3 3 0,37 - 0,64 0,33 - 0,62 0,41 - 0,76 0,41 - 0,70 0,36 - 0,68 0,45 - 0,80 4 4 0,65 - 0,99 0,63 - 0,99 0,77 - 0,99 0,71 - 0,99 0,69 - 0,99 0,81 - 0,99 5 5 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 1,0 Таблиця 3 Діапазони значень коефіцієнта PD боржника-банку, що є резидентом, або контрагента за коштами, розміщеними в інших банках-резидентах №  з/п Клас контрагента за коштами, розміщеними в інших банках Діапазони значень коефіцієнта ймовірності дефолту 1 2 3 1 1 0,005 - 0,12 2 2 0,13 - 0,21 3 3 0,22 - 0,36 4 4 0,37 - 0,99 5 5 1,0 Таблиця 4 Діапазони значень коефіцієнта PD боржника-банку, що є нерезидентом, або контрагента за коштами, розміщеними в інших банках-нерезидентах №  з/п Клас контрагента за коштами, розміщеними в інших банках Діапазони значень коефіцієнта ймовірності дефолту 1 2 3 1 1 0,0015 - 0,0024 2 2 0,0025 - 0,049 3 3 0,05 - 0,79 4 4 0,80 - 0,99 5 5 1,0 Таблиця 5 Діапазони значень коефіцієнта PD боржника - бюджетної установи №  з/п Клас боржника - бюджетної установи Діапазони значень коефіцієнтів PD 1 2 3 1 1 0,01 - 0,04 2 2 0,05 - 0,14 3 3 0,15 - 0,49 4 4 0,50 - 0,99 5 5 1,0 Таблиця 6 Діапазони значень коефіцієнтів PD та LGD боржників за групами кредитів боржників - фізичних осіб №  з/п Кількість календарних днів прострочення боргу (уключно) Клас Діапазони значень коефіцієнта PD Діапазони значень коефіцієнта LGD із рівнем покриття боргу заставою <20% або за відсутності застави Діапазони значень коефіцієнта LGD із рівнем покриття боргу заставою від 20% до 39% Діапазони значень коефіцієнта LGD із рівнем покриття боргу заставою від 40% до 59% Діапазони значень коефіцієнта LGD із рівнем покриття боргу заставою від 60% ≤ 79% Діапазони значень коефіцієнта LGD із рівнем покриття боргу заставою від 80% до 99% Діапазони значень коефіцієнта LGD із рівнем покриття боргу заставою≥ 100% грн. ін. вал. грн. ін. вал. грн. ін. вал. грн. ін. вал. грн. ін. вал. грн. ін. вал. грн. ін. вал. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 заставою за якими є предмети іпотеки 1 до 7 1 0,005 - 0,14 0,005 - 0,16 0,80 - 0,95 0,85 - 1,00 0,64 - 0,79 0,69 - 0,84 0,48 - 0,63 0,53 - 0,68 0,32 - 0,47 0,37 - 0,52 0,16 - 0,31 0,21 - 0,36 0,15 0,20 2 від 8 до 30 2 0,15 - 0,36 0,17 - 0,40 3 від 31 до 60 3 0,37 - 0,64 0,41 - 0,70 4 від 61 до 90 4 0,65 - 0,99 0,71 - 0,99 5 більше 90 5 1,0 1,0 заставою за якими є придбані транспортні засоби 6 до 7 1 0,005 - 0,12 0,005 - 0,13 0,82 - 0,95 0,87 - 1,00 0,68 - 0,81 0,73 - 0,86 0,54 - 0,67 0,59 - 0,72 0,40 - 0,53 0,45 - 0,58 0,26 - 0,39 0,31 - 0,44 0,25 0,30 7 від 8 до 30 2 0,13 - 0,32 0,14 - 0,35 8 від 31 до 60 3 0,33 - 0,62 0,36 - 0,68 9 від 61 до 90 4 0,63 - 0,99 0,69 - 0,99 10 більше 90 5 1,0 1,0 за якими інші види застави 11 до 7 1 0,005 - 0,15 0,005 - 0,17 0,80 - 0,90 0,85 - 0,95 0,69 - 0,79 0,74 - 0,84 0,58 - 0,68 0,63 - 0,73 0,47 - 0,57 0,52 - 0,62 0,36 - 0,46 0,41 - 0,51 0,35 0,40 12 від 8 до 30 2 0,16 - 0,40 0,18 - 0,44 13 від 31 до 60 3 0,41 - 0,76 0,45 - 0,80 14 від 61 до 90 4 0,77 - 0,99 0,81 - 0,99 15 більше 90 5 1,0 1,0 Таблиця 7 Діапазони значень коефіцієнтів PD та LGD боржників за групами кредитів боржників - юридичних осіб (крім банків та бюджетних установ) №  з/п Кількість календарних днів прострочення боргу (уключно) Клас Діапазони значень коефіцієнта PD Діапазони значень коефіцієнта LGD із рівнем покриття боргу заставою <20% або за відсутності застави Діапазони значень коефіцієнта LGD із рівнем покриття боргу заставою від 20% до 39% Діапазони значень коефіцієнта LGD із рівнем покриття боргу заставою від 40% до 59% Діапазони значень коефіцієнта LGD із рівнем покриття боргу заставою від 60% до 79% Діапазони значень коефіцієнта LGD із рівнем покриття боргу заставою від 80% до 99% Діапазони значень коефіцієнта LGD із рівнем покриття боргу заставою ≥100% грн. ін. вал. грн. ін. вал. грн. ін. вал. грн. ін. вал. грн. ін. вал. грн. ін. вал. грн. ін. вал. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 1 до 30 1 0,02 - 0,15 0,02 - 0,15 0,85 - 0,95 0,91 - 1,00 0,74 - 0,84 0,81 - 0,90 0,63 - 0,73 0,71 - 0,80 0,52 - 0,62 0,61 - 0,70 0,41 - 0,51 0,51 - 0,60 0,40 0,50 Таблиця 8 Діапазон значень коефіцієнта PD контрагента за фінансовою дебіторською заборгованістю, строк погашення якої не перевищує трьох місяців, та дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю №  з/п Кількість календарних днів прострочення боргу за фінансовою дебіторською заборгованістю/кількість календарних днів визнання дебіторської заборгованості за господарською діяльністю в балансі банку Клас контрагента за дебіторською заборгованістю Діапазон значень коефіцієнта PD 1 2 3 4 1 від 0 до 90 1 0 - 0,99 2 понад 90 2 1,0 Таблиця 9 Діапазони значень коефіцієнта PD юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект № з/п Клас юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект Діапазони значень коефіцієнтів PD 1 2 3 1 1 0,07 - 0,17 2 2 0,18 - 0,32 3 3 0,33 - 0,59 4 4 0,60 - 0,99 5 5 1,0 {Додаток 9 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 5 від 16.01.2017№ 3 від 23.01.2018}

Додаток 10  до Положення про визначення  банками України розміру  кредитного ризику за активними  банківськими операціями  (пункт 67-1 розділу IV-1) ВИЗНАЧЕННЯ КЛАСУ  юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект на підставі встановлених критеріїв № з/п Критерії оцінки та їх характеристики Клас 1 Клас 2 Клас 3 Клас 4 1 2 3 4 5 6 1 Фінансова стійкість юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект 2 Ринкові умови, в яких здійснюється реалізація інвестиційного проекту Обмежена кількість конкурентів або стійка перевага щодо регіонального розташування, витрат, технологій тощо Обмежена кількість конкурентів або стійка перевага щодо регіонального розташування, витрат, технологій тощо. Проте така перевага не є довгостроковою Не має переваг щодо його регіонального розташування, витрат, технологій тощо Має недоліки щодо регіонального розташування, витрат, технологій тощо 3 Значний попит із тенденцією до зростання Значний та стабільний попит Попит нестабільний із тенденцією до зниження Попит слабкий із тенденцією до зниження 4 Кількісні показники фінансової стійкості: Значення показників: Значення показників: Значення показників: Значення показників: 5 інтервальний коефіцієнт покриття боргу за кредитами під інвестиційний проект (DSCRi) DSCRi ≥ 1,3 1,2 ≤ DSCRi < 1,3 1,1 ≤ DSCRi < 1,2 1 ≤ DSCRi < 1,1 6 кумулятивний коефіцієнт покриття боргу за кредитами під інвестиційний проект (DSCRc) DSCRc ≥ 1,5 1,3 ≤ DSCRc < 1,5 1,2 ≤ DSCRc < 1,3 1 ≤ DSCRc < 1,2 7 кумулятивний коефіцієнт покриття боргу за нарахованими доходами за кредитом під інвестиційний проект (ICRc) ICRc ≥ 2,0 1,7 ≤ ICRc < 2,0 1,4 ≤ ICRc < 1,7 1 ≤ ICRc < 1,4 8 кумулятивний коефіцієнт покриття боргу за кредитом під інвестиційний проект (LLCRc) LLCRc ≥ 1,5 1,3 ≤ LLCRc < 1,5 1,2 ≤ LLCRc < 1,3 1 ≤ LLCRc < 1,2 9 частка кредитних коштів у фінансуванні інвестиційного проекту (Чкк). Під час розрахунку показника Чкк враховується частка участі ініціатора інвестиційного проекту у формі грошових внесків та/або основних засобів Чкк ≤ 40% 40% < Чкк ≤ 60% 60% < Чкк ≤ 70% Чкк > 70% 10 Стрес-тестування стійкості інвестиційного проекту до несприятливих змін на ринку (тривалий економічний або галузевий спад більше одного року) з метою аналізу здатності юридичної особи - боржника за кредитом під інвестиційний проект своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання згідно з кредитним договором в умовах стресу (включаючи: зниження обсягів продажу, цін на активи/об'єкт, що створюється внаслідок реалізації інвестиційного проекту; зростання цін на сировину, енергоносії; зростання потреб у капітальних вкладеннях, залученні додаткового фінансування; вплив валютного ризику, якщо валюта кредиту під інвестиційний проект є відмінною від валюти очікуваних грошових потоків від реалізації інвестиційного проекту, тощо) Модель, яка застосовується банком із метою здійснення стрес-тестування, ґрунтується на професійному судженні та забезпечує належну оцінку потенційних ризиків, у т.ч. враховує зовнішні умови, в яких реалізується інвестиційний проект Модель, яка застосовується банком із метою здійснення стрес-тестування, ґрунтується на професійному судженні та забезпечує належну оцінку потенційних ризиків, у т.ч. враховує зовнішні умови, в яких реалізується інвестиційний проект Модель, яка застосовується банком із метою здійснення стрес-тестування, ґрунтується на професійному судженні та забезпечує належну оцінку потенційних ризиків, у т.ч. враховує зовнішні умови, в яких реалізується інвестиційний проект Модель, яка застосовується банком із метою здійснення стрес-тестування, ґрунтується на професійному судженні та забезпечує належну оцінку потенційних ризиків, у т.ч. враховує зовнішні умови, в яких реалізується інвестиційний проект 11 Результати стрес-тестування боржника за умови реалізації песимістичного сценарію свідчать, що боржник залишається спроможним своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання згідно з умовами кредитного договору Результати стрес-тестування боржника за умови реалізації песимістичного сценарію свідчать, що боржник залишається спроможним своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання згідно з умовами кредитного договору Результати стрес-тестування боржника за умови реалізації базового сценарію свідчать, що боржник залишається спроможним своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання згідно з умовами кредитного договору Результати стрес-тестування боржника за умови реалізації базового сценарію свідчать, що боржник не зможе своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання згідно з умовами кредитного договору 12 Інформація щодо обслуговування та погашення боргу Сплата відсотків за кредитом здійснюється щомісяця/щокварталу в обсязі, не меншому ніж обсяг доходів, визнаних банком згідно з нормативно-правовими актами Національного банку з бухгалтерського обліку Сплата відсотків за кредитом здійснюється щомісяця/щокварталу в обсязі, не меншому ніж обсяг доходів, визнаних банком згідно з нормативно-правовими актами Національного банку з бухгалтерського обліку Сплата відсотків за кредитом здійснюється щомісяця/щокварталу в обсязі, меншому від обсягу доходів, визнаних банком згідно з нормативно-правовими актами Національного банку з бухгалтерського обліку, не більше ніж на 10% Сплата відсотків за кредитом здійснюється щомісяця/щокварталу в обсязі, меншому від обсягу доходів, визнаних банком згідно з нормативно-правовими актами Національного банку з бухгалтерського обліку, більше ніж на 10% 13 Грошові потоки, що спрямовуються боржником на погашення боргу, з початком експлуатації активу/об'єкта інвестиційного проекту є рівномірними або поступово збільшуються. На останню третину терміну дії кредитного договору припадає не більше 40% сплати основної суми боргу порівняно із сумою боргу за кредитом на дату, з якої інвестиційний проект починає генерувати грошові потоки Грошові потоки, що спрямовуються боржником на погашення боргу, з початком експлуатації активу/об'єкта інвестиційного проекту поступово збільшуються. На останню третину терміну дії кредитного договору припадає не більше 50% сплати основної суми боргу порівняно із сумою боргу за кредитом на дату, з якої інвестиційний проект починає генерувати грошові потоки Грошові потоки, що спрямовуються боржником на погашення боргу, з початком експлуатації активу/об'єкта інвестиційного проекту поступово збільшуються. На останню третину терміну дії кредитного договору припадає не більше 70% сплати основної суми боргу порівняно із сумою боргу за кредитом на дату, з якої інвестиційний проект починає генерувати грошові потоки Грошові потоки, що спрямовуються боржником на погашення боргу, з початком експлуатації активу/ об'єкта інвестиційного проекту поступово збільшуються. На останню третину терміну дії кредитного договору припадає більше 70% сплати основної суми боргу порівняно із сумою боргу за кредитом на дату, з якої інвестиційний проект починає генерувати грошові потоки 14 Невідповідності між строками та сумою надходжень грошових потоків та між очікуваним обсягом погашення кредиту на звітну дату немає або є мінімальною Невідповідності між строками та сумою надходжень грошових потоків та між очікуваним обсягом погашення кредиту на звітну дату немає або є мінімальною Невідповідність між строками та сумою надходжень грошових потоків та між очікуваним обсягом погашення кредиту на звітну дату є значною Невідповідність між строками та сумою надходжень грошових потоків та між очікуваним обсягом погашення кредиту на звітну дату та впродовж попередніх трьох місяців є значною, з тенденцією до збільшення 15 Сума боргу боржника за кредитом під інвестиційний проект є меншою або зіставною порівняно з обсягом фактичних витрат боржника, понесених у процесі реалізації інвестиційного проекту (без урахування витрат, пов'язаних зі сплатою боргу за кредитом під інвестиційний проект) Сума боргу боржника за кредитом під інвестиційний проект є зіставною або більшою порівняно з обсягом фактичних витрат боржника, понесених у процесі реалізації інвестиційного проекту (без урахування витрат, пов'язаних зі сплатою боргу за кредитом під інвестиційний проект), або наявне відхилення не більш ніж на 30% Сума боргу боржника за кредитом під інвестиційний проект перевищує фактичні витрати боржника, пов'язані з реалізацією інвестиційного проекту, більше ніж на 30% Сума боргу боржника за кредитом під інвестиційний проект перевищує фактичні витрати боржника, пов'язані з реалізацією інвестиційного проекту, більше ніж на 50% 16 Термін погашення боргу порівняно з терміном реалізації інвестиційного проекту Термін кредитування інвестиційного проекту становить не більше 5 років та згідно з техніко-економічним обґрунтуванням не перевищує періоду окупності інвестиційного проекту Термін кредитування інвестиційного проекту становить від 5 до 7 років та згідно з техніко-економічним обґрунтуванням не перевищує періоду окупності інвестиційного проекту Термін кредитування інвестиційного проекту становить від 7 до 9 років та згідно з техніко-економічним обґрунтуванням відповідає періоду окупності інвестиційного проекту Термін кредитування інвестиційного проекту становить більше 9 років та згідно з техніко-економічним обґрунтуванням відповідає періоду окупності інвестиційного проекту 17 Відхилення фактичних показників від планових (виконання графіка реалізації проекту, фактичні капітальні витрати, термін виходу на проектну потужність, фінансові показники тощо) не перевищує 10% Відхилення фактичних показників від планових (виконання графіка реалізації проекту, фактичні капітальні витрати, термін виходу на проектну потужність, фінансові показники тощо) не перевищує 10% Відхилення фактичних показників від планових: за фінансовими показниками - не більше 20%, за рештою показників (виконання графіка реалізації проекту, фактичні капітальні витрати, термін виходу на проектну потужність тощо) - не більше 30% Відхилення фактичних показників від планових: за фінансовими показниками - більше 20%, за рештою показників (виконання графіка реалізації проекту, фактичні капітальні витрати, термін виходу на проектну потужність тощо) - більше 30% 18 Період, з якого інвестиційний проект починає/почав генерувати грошові потоки, відповідає його спрямованості та враховує специфіку активів/об'єктів, які створюються/створені в процесі реалізації інвестиційного проекту, про що банк формує відповідне судження Період, з якого інвестиційний проект починає/почав генерувати грошові потоки, відповідає його спрямованості та враховує специфіку активів/об'єктів, які створюються/створені в процесі реалізації інвестиційного проекту, про що банк формує відповідне судження Наявні факти, що свідчать про відтермінування періоду, з якого інвестиційний проект починає/почав генерувати грошові потоки, з огляду на його спрямованість та специфіку активів/об'єктів, які створюються/створені в процесі реалізації інвестиційного проекту, про що банк формує відповідне судження Наявні факти, що свідчать про відтермінування періоду, з якого інвестиційний проект починає/почав генерувати грошові потоки, з огляду на його спрямованість та специфіку активів/об'єктів, які створюються/створені в процесі реалізації інвестиційного проекту, про що банк формує відповідне судження 19 Строк корисної експлуатації активів/об'єкта, створених у результаті реалізації інвестиційного проекту, набагато перевищує строк погашення кредиту Строк корисної експлуатації активів/об'єкта, створених у результаті реалізації інвестиційного проекту, перевищує строк погашення кредиту Строк корисної експлуатації активів/об'єкта, створених у результаті реалізації інвестиційного проекту, перевищує строк погашення кредиту Строк корисної експлуатації активів/об'єкта, створених у результаті реалізації інвестиційного проекту, не перевищує строку погашення кредиту 20 Умови, які впливають/можуть вплинути на реалізацію інвестиційного проекту 21 Юридична беззаперечність виконання контрактів, реалізації застав та гарантій Контракти виконуються, застави та гарантії не мають обмежень щодо реалізації Контракти виконуються, застави та гарантії не мають обмежень щодо реалізації Наявні невирішені окремі непринципові умови, які можуть мати негативний вплив на виконання контрактів, реалізацію застав та гарантій Наявні невирішені принципові умови, які мають суттєвий негативний вплив на виконання контрактів, реалізацію застав та гарантій 22 Боржник не має інших кредитів, залучених від інших банків, не пов'язаних із реалізацією інвестиційного проекту Боржник не має інших кредитів, залучених від інших банків, не пов'язаних із реалізацією інвестиційного проекту Боржник не має інших кредитів, залучених від інших банків, не пов'язаних із реалізацією інвестиційного проекту 23 Характеристики інвестиційного проекту 24 Технології і методи планування Використовуються сучасні технології, успішно апробовані провідними компаніями у відповідній галузі економіки Використовуються технології, які є широко застосовуваними, проте провідні компанії у відповідній галузі економіки застосовують більш сучасні технології Стартові проблеми були усунені завдяки ефективним діям боржника. Використовуються інноваційні технології, які не пройшли апробації або не мають широкого застосування у відповідній галузі економіки Неперевірені, наявні технологічні проблеми та/або невирішені питання планування 25 Структурні характеристики: отримання дозвільної документації, наявність зобов'язань ініціатора інвестиційного проекту, контрагентів боржника, ділова репутація контрагентів боржника Отримані всі види дозволів (ліцензії, сертифікати, дозвільні документи тощо) Деякі другорядні дозволи (ліцензії, сертифікати, дозвільні документи тощо) не отримані, проте вони будуть отримані протягом наступних шести місяців після початку реалізації інвестиційного проекту Деякі другорядні дозволи (ліцензії, сертифікати, дозвільні документи тощо) не отримані, проте основні дозвільні документи в наявності Не отримані не тільки другорядні дозволи (ліцензії, сертифікати, дозвільні документи тощо), але й деякі принципові дозвільні документи, існує імовірність пред'явлення судових позовів 26 Договори з контрагентами боржника про виготовлення активів/об'єкта та/або виконання робіт містять фіксовані ціни та строки їх виготовлення/виконання (проектно-конструкторські роботи і поставка) Договори з контрагентами боржника про виготовлення активів/об'єкта та/або виконання робіт містять фіксовані ціни та строки їх виготовлення/виконання (проектно-конструкторські роботи і поставка) Ціни та строки виготовлення активів/об'єкта та/або виконання робіт (проектно-конструкторські роботи і поставка), визначені в договорах із контрагентами боржника, можуть бути змінені Ціни та строки виготовлення активів/об'єкта та/або виконання робіт (проектно-конструкторські роботи і поставка), визначені в договорах із контрагентами боржника, можуть бути суттєво змінені 27 Є документально оформлене зобов'язання ініціатора інвестиційного проекту з добрим фінансовим станом компенсувати додаткові/ непередбачувані витрати боржника, що можуть виникнути внаслідок реалізації інвестиційного проекту Є документально оформлене зобов'язання ініціатора інвестиційного проекту з добрим фінансовим станом компенсувати додаткові/ непередбачувані витрати боржника, що можуть виникнути внаслідок реалізації інвестиційного проекту Є документально оформлене зобов'язання ініціатора інвестиційного проекту з добрим фінансовим станом компенсувати додаткові/ непередбачувані витрати боржника, що можуть виникнути внаслідок реалізації інвестиційного проекту Немає документально оформленого зобов'язання ініціатора інвестиційного проекту компенсувати додаткові/ непередбачувані витрати боржника, що можуть виникнути внаслідок реалізації інвестиційного проекту, або є документально оформлене зобов'язання ініціатора інвестиційного проекту зі слабким або незадовільним фінансовим станом 28 Немає будь-яких обмежень (юридичні, екологічні тощо) щодо експлуатації земельної ділянки, на якій реалізується інвестиційний проект Немає будь-яких обмежень (юридичні, екологічні тощо) щодо експлуатації земельної ділянки, на якій реалізується інвестиційний проект Немає будь-яких обмежень (юридичні, екологічні тощо) щодо експлуатації земельної ділянки, на якій реалізується інвестиційний проект Є обмеження (юридичні, екологічні тощо) щодо експлуатації земельної ділянки, на якій реалізується інвестиційний проект 29 Контрагенти боржника мають переважно позитивну ділову репутацію, позитивний досвід реалізації проектів у суміжних галузях або аналогічних проектів, але менших за масштабом Контрагенти боржника мають переважно позитивну ділову репутацію, позитивний досвід реалізації проектів у суміжних галузях або аналогічних проектів, але менших за масштабом Немає інформації щодо контрагентів боржника про їх ділову репутацію, є досвід реалізації проектів у суміжних галузях або аналогічних проектів, але менших за масштабом, проте є інші незавершені проекти Немає або є негативна інформація щодо контрагентів боржника про їх ділову репутацію, немає або є негативний досвід реалізації аналогічних проектів, є інші незавершені проекти 30 Умови поставок сировини і матеріалів (висновок ґрунтується на сформованому судженні банку та забезпечує належну оцінку обґрунтованості очікуваних грошових потоків, підтвердження доступом до матеріально-сировинної бази), забезпеченість трудовими ресурсами належної кваліфікації Інвестиційний проект не залежить від поставок сировини: є власна матеріально-сировинна база, що повністю забезпечує потребу в сировині, та/або укладено довгострокові договори з поставки сировини з перевіреними контрагентами за фіксованими цінами, що повністю забезпечує потребу в сировині Інвестиційний проект є залежним від поставок сировини, проте укладені довгострокові договори з поставки сировини за фіксованими цінами з надійними контрагентами, які є достатньо диверсифікованими, і такі поставки повністю забезпечують потребу в сировині Інвестиційний проект є залежним від поставок сировини, боржником укладені, головним чином, рамкові договори з поставки сировини та/або коло постачальників є недостатньо диверсифікованим, водночас є можливість оперативного розірвання договорів без втрат для проекту та укладення нового договору з іншими постачальниками на нових, ринкових умовах Інвестиційний проект є залежним від поставок сировини, боржником укладені, головним чином, рамкові договори з поставки сировини та/або коло постачальників є недостатньо диверсифікованим, водночас немає можливості оперативного розірвання договорів без втрат для проекту та/або якість сировини не відповідає заявленій 31 Забезпеченість трудовими ресурсами належної кваліфікації на достатньому рівні Забезпеченість трудовими ресурсами належної кваліфікації на достатньому рівні Забезпеченість трудовими ресурсами належної кваліфікації на достатньому рівні Забезпеченість трудовими ресурсами належної кваліфікації на достатньому рівні 32 Характеристики ініціатора інвестиційного проекту 33 Репутація, фінансовий стан ініціатора, спроможність ініціатора, за потреби, надати фінансову підтримку боржнику, що ґрунтується на сформованому банком судженні щодо спроможності ініціатора виконати надану на користь банку гарантію/поруку Немає фактів, що свідчать про негативну ділову репутацію Немає фактів, що свідчать про негативну ділову репутацію Немає фактів, що свідчать про негативну ділову репутацію Немає фактів, що свідчать про негативну ділову репутацію 34 Добрий фінансовий стан Добрий фінансовий стан Прийнятний фінансовий стан Слабкий фінансовий стан 35 Наявна гарантія/фінансова порука ініціатора інвестиційного проекту на користь банку, за якою банк має сформоване судження про спроможність гаранта/поручителя виконати надане зобов'язання Наявна гарантія/фінансова порука ініціатора інвестиційного проекту на користь банку, за якою банк має сформоване судження про спроможність гаранта/поручителя виконати надане зобов'язання 36 Умови, що забезпечують реалізацію інвестиційного проекту 37 Наявність у банку документації щодо реалізації боржником інвестиційного проекту (контракти з постачальниками та покупцями, сплачені рахунки тощо) У повному обсязі, оформлена боржником безпосередньо перед отриманням кредиту під інвестиційний проект У достатньому обсязі для адекватної оцінки стану реалізації інвестиційного проекту, оформлена боржником безпосередньо перед отриманням кредиту під інвестиційний проект У достатньому обсязі для адекватної оцінки стану реалізації інвестиційного проекту, оформлена боржником незадовго до отримання кредиту під інвестиційний проект У недостатньому обсязі для адекватної оцінки стану реалізації інвестиційного проекту 38 Наявність, якість, вартість та ліквідність застави активів/об'єкта, заставні умови У забезпечення за кредитом надані корпоративні права (акції акціонерного товариства, внески в статутний фонд підприємства) ініціатора інвестиційного проекту в обсязі 75% + 1 або більше У забезпечення за кредитом надані корпоративні права (акції акціонерного товариства, внески в статутний фонд підприємства) ініціатора інвестиційного проекту в обсязі 51% + 1 або більше У забезпечення за кредитом надані корпоративні права (акції акціонерного товариства, внески у статутний фонд підприємства) ініціатора інвестиційного проекту в обсязі 25% або більше Немає забезпечення за кредитом у вигляді корпоративних прав (акцій акціонерного товариства, внесків у статутний фонд підприємства) ініціатора інвестиційного проекту або їх обсяг становить менше ніж 25% 39 Контроль банку-кредитора за грошовими потоками боржника Усі грошові потоки за інвестиційним проектом проходять через банк-кредитор Усі грошові потоки за інвестиційним проектом проходять через банк-кредитор Через банк-кредитор проходить не менше ніж 60% грошових потоків за інвестиційним проектом Через банк-кредитор проходить менше ніж 60% грошових потоків за інвестиційним проектом {Положення доповнено новим Додатком 10 згідно з Постановою Національного банку № 5 від 16.01.2017}

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.12.2014 № 867

Про затвердження Положення про організацію внутрішнього контролю в банках України

Відповідно до статей 7, 15, 55, 56 Закону України "Про Національний банк України", статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з метою зменшення ризиків, на які наражаються банки під час своєї діяльності, підвищення ефективності та стабільності діяльності банків, забезпечення захисту інтересів вкладників і кредиторів Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Положення про організацію внутрішнього контролю в банках України (далі - Положення), що додається.

2. Банкам до 01 липня 2015 року привести внутрішні документи щодо організації системи внутрішнього контролю у відповідність до вимог Положення.

3. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду (Іваненко Н.В.) довести зміст цієї постанови до відома структурних підрозділів центрального апарату, територіальних управлінь Національного банку України, а також банків України для використання в роботі.

4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови Національного банку України Писарука О.В.

5. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування, крім пункту 1, який набирає чинності з 10 січня 2015 року.

Голова

В.О. Гонтарева

ЗАТВЕРДЖЕНО  Постанова Правління  Національного банку України  29.12.2014 № 867 ПОЛОЖЕННЯ  про організацію внутрішнього контролю в банках України I. Загальні положення 1. Це Положення розроблене відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" з урахуванням документа Базельського комітету з банківського нагляду "Опорні положення оцінки систем внутрішнього контролю" та загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів, з метою підвищення рівня організації внутрішнього контролю в банках України та ефективності функціонування системи внутрішнього контролю, для забезпечення стабільності і безпечності діяльності банків та захисту інтересів вкладників і кредиторів.

2. Це Положення встановлює обов'язкові мінімальні вимоги щодо організації внутрішнього контролю в банку.

Банк може встановлювати інші додаткові вимоги до системи внутрішнього контролю, адекватні особливостям його діяльності, характеру та обсягам банківських, фінансових послуг та інших видів діяльності банку (далі - операції банку).

II. Визначення термінів

1. У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

внутрішні документи банку - положення, інструкції, методики, правила, розпорядження, рішення, накази, посадові інструкції, опис процедур та операційних процесів, інші документи, що регламентують діяльність банку, у тому числі порядок здійснення внутрішнього контролю в банку;

внутрішній контроль - заходи (процедури) банку, спрямовані на забезпечення ефективності та результативності здійснення операцій банку, ефективності управління активами і пасивами, ризиками, забезпечення повноти, своєчасності та достовірності ведення бухгалтерського обліку та складання і надання фінансової, статистичної, управлінської, податкової та іншої звітності, запобігання шахрайству, комплаєнс тощо;

інформаційна безпека - багаторівневий комплекс організаційних заходів банку, програмних і технічних засобів, що забезпечують захист інформації від випадкових і навмисних загроз, у результаті реалізації яких можливе порушення сервісів безпеки: доступності, цілісності, конфіденційності та спостережності;

комплаєнс - дотримання банком законодавчих актів, ринкових стандартів, а також стандартів та внутрішніх документів банку, у тому числі процедур;

комплаєнс-ризик - ризик юридичних санкцій, фінансових збитків або втрати репутації внаслідок невиконання банком законодавчих актів, ринкових стандартів, а також стандартів та внутрішніх документів банку, у тому числі процедур;

ризик - ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, матимуть негативний вплив на капітал та/або надходження банку. Основні види ризиків визначені нормативно-правовими актами Національного банку України;

система внутрішнього контролю - сукупність процедур, форм, способів і напрямів контролю, що забезпечує порядок здійснення і досягнення цілей внутрішнього контролю в банку;

управління ризиками - систематичний процес виявлення, ідентифікації, оцінки, моніторингу та контролю ризиків.

2. Інші терміни, що вживаються в цьому Положенні, застосовуються в значеннях, визначених законодавчими та нормативно-правовими актами України.

III. Організація системи внутрішнього контролю в банку

1. Банк має запровадити ефективну систему внутрішнього контролю з метою досягнення таких цілей:

1) ефективність проведення операцій банку, захист від потенційних помилок, порушень, втрат, збитків у діяльності банку;

2) ефективність управління ризиками;

3) адекватність, усебічність, повнота, надійність, доступність, своєчасність подання інформації користувачам для прийняття відповідних рішень, у тому числі подання фінансової, статистичної, управлінської, податкової та іншої звітності;

4) повнота, своєчасність та достовірність відображення в бухгалтерському обліку операцій банку;

5) комплаєнс;

6) ефективність управління персоналом;

7) недопущення використання послуг банку в протиправних цілях, виявлення і запобігання проведенню фінансових операцій, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

2. Банк забезпечує функціонування системи внутрішнього контролю шляхом:

1) контролю керівництва банку за дотриманням законодавства України та внутрішніх процедур банку;

2) розподілу обов'язків під час здійснення діяльності банку;

3) контролю за функціонуванням системи управління ризиками;

4) контролю за інформаційною безпекою та обміном інформацією;

5) упровадження процедур внутрішнього контролю;

6) проведення моніторингу системи внутрішнього контролю;

7) упровадження процедур внутрішнього аудиту.

3. Банк під час організації системи внутрішнього контролю має враховувати:

1) розмір банку (обсяг загальних активів, коштів юридичних та фізичних осіб тощо);

2) види та обсяг операцій банку;

3) ризики, що виникають під час діяльності банку;

4) рівень централізації управління та діяльності банку;

5) рівень упровадження інформаційних технологій та сферу їх використання.

4. Суб'єктами системи внутрішнього контролю банку є:

1) рада банку;

2) правління банку;

3) підрозділ внутрішнього аудиту;

4) головний бухгалтер і його заступники;

5) керівники і головні бухгалтери відокремлених підрозділів;

6) підрозділ з управління ризиками;

7) підрозділ, що забезпечує комплаєнс;

8) керівники підрозділів і працівники, які здійснюють внутрішній контроль відповідно до повноважень, визначених внутрішніми документами банку.

5. Банк має розробити внутрішні документи з питань організації системи внутрішнього контролю, які підлягають затвердженню радою банку.

6. Мінімальний перелік внутрішніх документів щодо організаційної структури банку та опису процесів його діяльності і вимоги до їх змісту зазначені в розділі IV цього Положення.

7. Організація системи внутрішнього контролю має відповідати таким принципам:

1) дієвість та ефективність - організація постійного процесу внутрішнього контролю, інтегрованого в поточну діяльність банку та зрозумілого на всіх рівнях персоналу банку;

2) розподіл обов'язків - забезпечення уникнення ситуації, за якої одна особа здійснює повний контроль над функцією чи видом діяльності банку (відокремлення функції контролю від здійснення операцій банку);

3) усебічність - охоплення всіх видів діяльності банку та всіх його підрозділів;

4) своєчасність - створення системи внутрішнього контролю, яка надає можливість отримати інформацію про загрозу виникнення втрат банку раніше, ніж такі втрати будуть понесені;

5) незалежність - відокремлення функції оцінки ефективності системи внутрішнього контролю від функцій її організації і здійснення;

6) конфіденційність - недопущення розголошення інформації особам, у яких немає повноваження щодо її отримання.

8. Функціонування системи внутрішнього контролю має забезпечувати:

1) чіткий розподіл обов'язків, повноважень та відповідальності між органами управління банку, між його структурними підрозділами, між працівниками банку з метою уникнення їх дублювання;

2) подвійний контроль, який полягає в дотриманні правила "двох рук" під час здійснення операцій банку та відповідно до якого здійснення та облік операцій не може належати до повноважень однієї особи. За наявності відповідного програмного забезпечення з належними рівнями контролю окремі операції банку можуть виконуватися від їх ініціювання до відображення в обліку та/або звітності однією особою за умови здійснення подальшого контролю за цими операціями;

3) проведення ретельного та всебічного аналізу операцій банку до початку, а також після їх здійснення з метою запобігання несанкціонованим операціям або таким, що проводяться з порушенням вимог відповідного технологічного процесу;

4) організацію операційної діяльності банку та облік операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України;

5) виконання вимог щодо організації захисту інформації в програмно-технічних комплексах згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;

6) упровадження та функціонування системи управління інформаційною безпекою відповідно до стандартів Національного банку України з питань інформаційної безпеки;

7) захист від навмисних і ненавмисних дій персоналу;

8) підвищення кваліфікаційного рівня персоналу.

9. Система внутрішнього контролю має охоплювати всі етапи його діяльності та включати:

1) попередній контроль, який проводиться до фактичного здійснення операцій банку та забезпечується в таких частинах:

підбору персоналу - шляхом ретельного аналізу ділових і професійних якостей кандидатів на вакантні посади, підвищення професійного рівня і кваліфікації працівників;

залучення і розміщення грошових коштів - шляхом попереднього аналізу ризиковості та ефективності операцій банку, визначення оптимальних засобів і методів для їх виконання з метою уникнення або мінімізації можливих втрат та ризиків;

матеріальних ресурсів - шляхом аналізу якості та рівня забезпеченості банку необхідними технічними засобами, обладнанням, системами автоматизації банківської діяльності з використанням сучасних інформаційних технологій, що відповідають обсягу та складності здійснюваних ним операцій;

вибору постачальників товарів, робіт та послуг - шляхом ретельного аналізу ділової репутації та рівня професіоналізму працівників, дотримання принципу диверсифікації під час вибору постачальників та недопущення концентрації обсягів замовлень на адресу одного постачальника;

розроблення та запровадження нових продуктів - шляхом попереднього аналізу ризиковості та ефективності продукту/послуги, що планується запровадити;

2) поточний контроль, який проводиться під час здійснення операцій банку і включає контроль за дотриманням законодавчих актів та внутрішніх документів банку щодо здійснення цих операцій, порядку прийняття рішень про їх здійснення, контроль за повним, своєчасним і достовірним відображенням операцій у бухгалтерському обліку та звітності, контроль за збереженням майна банку;

3) подальший контроль, який проводиться після здійснення операцій банку та полягає в перевірці обґрунтованості і правильності здійснення операцій, відповідності документів установленим формам і вимогам щодо їх оформлення, відповідності виконуваних працівниками обов'язків їх посадовим інструкціям, виявленні причин порушень і недоліків та визначенні заходів щодо їх усунення, контролі за виконанням планових показників діяльності, визначених у стратегії розвитку банку, його бізнес-планах та бюджеті, перевірці повноти і достовірності даних фінансової, статистичної, управлінської, податкової та іншої звітності, сформованої банком.

IV. Мінімальні вимоги до переліку внутрішніх документів щодо організаційної структури банку та опису процесів його діяльності

1. Внутрішні документи банку щодо організаційної структури, зокрема, мають містити:

1) організаційну структуру банку;

2) персональний розподіл функцій і повноважень членів правління банку;

3) розподіл обов'язків між підрозділами та працівниками банку;

4) порядок і терміни зберігання (архівації) документів;

5) документи, розроблення яких передбачено стандартами Національного банку України з управління інформаційною безпекою в банківській системі України, уключаючи порядок захисту від несанкціонованого доступу і розповсюдження конфіденційної інформації, а також від використання конфіденційної інформації в особистих цілях, плану відновлення діяльності банку.

2. Внутрішні документи банку щодо опису процесів діяльності мають містити детальний опис усіх операцій банку і управлінських процедур, здійснюваних банком, наведених у схематичному та/або текстовому вигляді, та, зокрема, визначати:

1) послідовність здійснення описуваних процесів діяльності банку, зв'язок між окремими процесами;

2) строки поетапного здійснення процесів діяльності банку;

3) кінцеві результати процесів діяльності банку (документи, операції, певні види інформації тощо);

4) основні критерії щодо визначення переліку процесів банку відповідно до напрямів діяльності, наприклад, процесів управління (корпоративне управління, стратегічний менеджмент тощо), основних процесів [кредитні, вкладні (депозитні) операції, корпоративні фінанси, управління рахунками тощо], забезпечувальних процесів (кадрові, фінансові, матеріальні, інформаційні ресурси, бухгалтерський облік тощо);

5) принципи побудови описів процесів, наприклад, забезпечення інтеграції і узгодження дій керівництва, результативності і ефективності діяльності банку, підвищення рівня мотивації працівників, поліпшення якості і прогнозованості результатів роботи тощо;

6) підходи до вибору методики опису процесів, наприклад, вибір виду опису (графічний у вигляді схем та/або текстовий), можливість вибору застосування одночасно обох видів чи визначення лише одного виду опису процесів;

7) етапи реалізації процесів банків, наприклад, розроблення опису процесу (визначення споживачів кожного процесу, ідентифікація їх вимог та повнота зазначення таких вимог у процесі, установлення взаємодії цього процесу з рештою процесів банків, установлення повноважень і відповідальності за управління процесом, визначення ресурсного забезпечення процесу, результати процесу); підтримання процесу в актуальному стані; умови удосконалення процесів тощо.

3. Внутрішні документи банку щодо управління персоналом, зокрема, мають містити:

1) порядок прийняття на роботу, переведення/переміщення, суміщення посад, призначення тимчасово виконуючих обов'язки працівників, оформлення відряджень, звільнення працівників;

2) порядок оплати праці, заохочення та застосування дисциплінарного стягнення до працівників;

3) порядок оцінки якості виконання працівниками покладених на них обов'язків;

4) порядок навчання персоналу, підвищення кваліфікації працівників;

5) порядок просування по службі, формування кадрового резерву;

6) порядок надання відпусток;

7) правила корпоративної етики, культури, комунікації, ділової репутації працівників, вимоги до поведінки на робочому місці і поза ним;

8) порядок інформування працівників банку про ризики, пов'язані з виконанням ними своїх службових обов'язків, їх ролі в системі внутрішнього контролю банку;

9) правила внутрішнього розпорядку, режиму роботи, табельного обліку використання робочого часу;

10) порядок формування штатного розпису;

11) порядок поширення персональних даних працівників;

12) порядок організації охорони праці;

13) порядок ведення кадрової документації (уніфікованих форм кадрових документів, особових справ, трудових книжок тощо).

4. Внутрішні документи банку щодо проведення кредитних операцій, зокрема, мають містити:

1) опис цільових ринків банку, кредитних продуктів;

2) основні критерії, яким повинні відповідати клієнти банку для отримання кредитів;

3) порядок та умови оплати за користування кредитом, визначення сукупної вартості кредитів і справедливої вартості кредитних операцій;

4) порядок прийняття рішень про надання кредитів;

5) склад і кількість членів кредитного комітету, їх повноваження і обов'язки;

6) порядок оформлення договірних відносин, визначення осіб, які мають право підписувати від імені банку кредитні договори, договори застави, гарантії, поруки тощо;

7) перелік документів та інформації щодо порядку формування та умов зберігання кредитної справи;

8) опис операційних процесів та підпроцесів надання і супроводження кредитів;

9) порядок забезпечення кредитів, який, зокрема, уключає:

прийнятні види забезпечення;

установлені коефіцієнти співвідношення забезпечення до розміру кредиту в розрізі видів кредитних продуктів і типів забезпечення;

вимоги до документального оформлення забезпечення (нотаріальне засвідчення договорів, страхування предмета застави на користь банку, реєстрація забезпечення в державних реєстрах тощо);

моніторинг застави та періодичність здійснення переоцінки забезпечення;

вимоги до працівників банку, які здійснюють оцінку застави, порядок роботи з незалежними оцінювачами;

10) інформацію про моніторинг кредитів, його напрями:

оцінка фінансового стану позичальників (поручителів, гарантів) з визначенням відповідних термінів її здійснення та переліку документів, на підставі яких вона здійснюватиметься;

виконання позичальниками (поручителями, гарантами) зобов'язань за укладеними договорами;

цільове використання кредитів, реалізація бізнес-планів щодо використання кредитних коштів;

11) механізм повернення кредитів;

12) порядок роботи з проблемною заборгованістю;

13) опис форми (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, оформлену відповідно до вимог законодавства України;

14) опис процедур щодо роботи з позичальниками, які потрапили / можуть потрапити в скрутне фінансове становище;

15) порядок класифікації кредитів і формування резервів за кредитними операціями банку;

16) порядок обмеження з концентрації кредитів, принципи диверсифікації кредитного портфеля;

17) підстави надання незабезпечених кредитів;

18) принципи і обмеження щодо кредитування осіб, пов'язаних з банком;

19) порядок управління якістю кредитного портфеля, кредитним ризиком, у тому числі з урахуванням стрес-сценаріїв;

20) порядок дій банку щодо передавання інформації, що містить банківську таємницю, третім особам, у тому числі особам, з якими укладено договори про отримання послуг щодо повернення боржниками простроченої (проблемної) заборгованості за отриманими ними кредитами;

21) опис форм звітів про кредитні операції і періодичність подання їх органам управління банку.

5. Внутрішні документи банку щодо інвестиційної діяльності, зокрема, мають містити:

1) опис цілей інвестиційної діяльності, порядок прийняття рішень про здійснення інвестицій;

2) принципи диверсифікації інвестицій за типами інвестиційних інструментів, емітентами цінних паперів, галузями економіки, країнами;

3) умови та підстави віднесення цінного папера до відповідного портфеля з урахуванням наміру його придбання і можливості утримання;

4) порядок комплексного аналізу фінансового стану емітента, визначення класу емітента, ризику цінного папера;

5) опис обраних банком методів визначення справедливої вартості відповідних цінних паперів, методів розрахунку суми очікуваного відшкодування за цінними паперами в портфелях банку на продаж і до погашення, у тому числі критерії оцінки майбутніх грошових потоків;

6) визначення джерел інформації щодо обігу відповідного цінного папера на фондовому ринку, рейтингових агентств, які мають бути незалежними від банку та не мати з банком конфлікту інтересів;

7) опис інвестиційних обмежень залежно від рейтингової оцінки емітента або цінних паперів емітента;

8) розрахунок прибутковості інвестицій, резервів під операції з цінними паперами;

9) стратегію здійснення операцій з похідними фінансовими інструментами;

10) порядок і критерії оцінки зменшення корисності за інвестиціями в асоційовані та дочірні компанії;

11) установлені ліміти за операціями, що укладаються працівниками, які мають право на укладення інвестиційних угод;

12) порядок управління якістю інвестиційного портфеля, у тому числі з урахуванням стрес-сценаріїв;

13) опис операційних процесів та підпроцесів здійснення інвестиційної діяльності;

14) опис форм звітів про інвестиційну діяльність і періодичність подання їх органам управління банку.

6. Внутрішні документи банку щодо управління ліквідністю, зокрема, мають містити:

1) склад, порядок призначення, повноваження та обов'язки членів комітету з управління активами і пасивами банку;

2) порядок щоденного управління ліквідністю банку;

3) вимоги до диверсифікації активів і пасивів банку за видами валют, сумами і строками погашення;

4) ліміти невідповідностей між строками погашення активів і пасивів, прогнози грошових потоків;

5) визначення розмірів процентних ставок за активами і пасивами банку, обмеження розміру процентних ставок, ураховуючи ризик зміни процентних ставок;

6) порядок визначення рівня процентної маржі;

7) принципи координації робіт підрозділів, які можуть своїми діями впливати на рівень ліквідності банку;

8) оцінку доступності ринку, ринкові прогнози та варіанти фінансування;

9) аналіз стану ліквідності та управління ризиком ліквідності, у тому числі з урахуванням стрес-сценаріїв;

10) антикризові плани та плани дій щодо підтримання ліквідності на випадок непередбачених обставин;

11) опис форм звітів щодо управління ліквідністю і періодичність подання їх органам управління банку.

7. Внутрішні документи банку щодо проведення вкладних (депозитних) операцій, зокрема, мають містити:

1) порядок залучення грошових коштів і банківських металів на поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів;

2) принципи диверсифікації депозитного портфеля;

3) умови про види та строки вкладів (депозитів);

4) порядок визначення розміру процентних ставок, умови нарахування та сплати процентів, визначення справедливої вартості вкладних (депозитних) операцій;

5) порядок договірного регулювання вкладних (депозитних) операцій, визначення осіб, які уповноважені підписувати договори банківського вкладу (депозиту) від імені банку;

6) порядок повернення банком вкладів (депозитів);

7) порядок випуску, розміщення і погашення ощадних (депозитних) сертифікатів, порядок обліку, зберігання та знищення бланків ощадних (депозитних) сертифікатів;

8) порядок оприлюднення банком у загальнодоступному для клієнтів місці інформації для вкладників - фізичних осіб та вимоги до змісту розкриття інформації про захист прав споживачів;

9) опис операційних процесів та підпроцесів проведення вкладних (депозитних) операцій;

10) опис форм звітів про вкладні (депозитні) операції і періодичність подання їх органам управління банку.

8. Внутрішні документи банку щодо ведення банком рахунків клієнтів, функціонування платіжних систем, забезпечення проведення розрахунків та зберігання документів, зокрема, мають містити:

1) процедури відкриття, обслуговування, закриття банківських рахунків клієнтів та контролю за ними;

2) порядок оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обміну технологічною інформацією за допомогою систем дистанційного обслуговування;

3) порядок виконання банком заходів щодо арешту коштів на рахунку клієнта;

4) порядок зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта;

5) порядок виконання банком розрахункових документів на списання / примусове списання / стягнення коштів з рахунків клієнтів;

6) порядок функціонування внутрішньобанківської платіжної системи та опис можливих порушень у системі і заходів, спрямованих на їх усунення;

7) правила платіжної системи, у тому числі організаційну структуру платіжної системи, умови участі в платіжній системі, види послуг, які надаватимуться в платіжній системі, строки проведення переказу коштів, систему управління ризиками в платіжній системі тощо;

8) порядок функціонування системи захисту інформації під час проведення переказу коштів;

9) порядок проведення моніторингу з метою виявлення помилкових та неналежних переказів, суб'єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів;

10) правила здійснення банком і його філіями переказу коштів у разі роботи банку в системі електронних платежів Національного банку України за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку;

11) процедури здійснення розрахункових операцій, у тому числі операцій з використанням векселів та розрахункових чеків, а саме: порядок випуску і обслуговування банківських платіжних інструментів, комісійні винагороди тощо;

12) процедури проведення документарних операцій, умови і типи операцій, обмеження, що стосуються здійснення цих операцій;

13) порядок емісії електронних платіжних засобів та процедури здійснення платіжних операцій із їх використанням, порядок нарахування/сплати комісійної винагороди, установлення лімітів та/або обмежень на операції з використанням спеціальних платіжних засобів тощо;

14) порядок оприлюднення банком у загальнодоступному місці інформації для клієнтів, яка повинна містити умови про використання електронного платіжного засобу;

15) процедуру повідомлення користувача електронного платіжного засобу про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу;

16) процедуру інформування користувачем банку про втрату електронного платіжного засобу;

17) процедури щодо забезпечення фізичної і технічної безпеки встановлених платіжних пристроїв (вибір місця встановлення, заходи безпеки, відповідні договори тощо), а також порядок моніторингу роботи цих пристроїв та заходи для усунення причин та умов, які можуть сприяти можливості проведення шахрайських операцій (викраденню коштів);

18) процедури щодо ідентифікації осіб під час обслуговування клієнтів;

19) умови зберігання (архівації) документів;

20) опис форм звітів щодо ведення банком рахунків клієнтів, функціонування платіжних систем, проведення розрахунків і періодичність подання цих форм органам управління банку.

9. Внутрішні документи банку про організацію роботи щодо здійснення касових операцій, зокрема, мають містити:

1) вимоги щодо відповідальності посадових осіб за зберігання готівки та інших цінностей банку у сховищі цінностей та організації їх роботи;

2) вимоги щодо відповідальності працівників банку, які виконують операції з готівкою та іншими цінностями;

3) порядок роботи операційної каси в операційний та післяопераційний час;

4) порядок переміщення та передавання готівки та інших цінностей банку під відповідальність працівників банку;

5) порядок здійснення працівниками банку касових операцій з приймання та видачі готівки, у тому числі із застосуванням електронних платіжних засобів через операційну касу банку, а також застосування автоматичної касової машини (АТМ);

6) порядок роботи з платіжними пристроями та контролю за касовими операціями, здійсненими з їх використанням;

7) порядок роботи банку з приймання, видачі та зберігання готівки операційної каси та інших цінностей;

8) порядок визначення відповідальних осіб, яким надається право підписувати касові документи;

9) вимоги до системи контролю здійснення касових операцій;

10) порядок пакування готівки для касового обслуговування власних клієнтів та передавання іншим банкам;

11) порядок підкріплення готівкою філій/відділень та приймання від них готівки;

12) правила зведення залишків готівки в операційній касі;

13) порядок урегулювання спорів між банком і клієнтом з питань касового обслуговування, у тому числі через платіжні пристрої;

14) порядок забезпечення схоронності готівки та інших цінностей банку:

облік та зберігання ключів, їх дублікатів, печаток і штампів, індикаторних пломб;

правила відкривання і закривання сховищ цінностей;

15) порядок роботи депозитної системи, здавання під охорону та прийняття з-під охорони сховищ цінностей і депозитних систем, а також зберігання ключів та дублікатів до них;

16) порядок приймання від клієнтів / видачі клієнтам на відповідальне зберігання цінностей;

17) порядок надання в оренду індивідуальних сейфів та зберігання в них цінностей клієнтів банку;

18) порядок перевезення валютних цінностей та інкасації коштів відповідно до вимог нормативно-правових актів та розпорядчих документів Національного банку України;

19) порядок роботи каси перерахування;

20) порядок приймання інкасаторських сумок з готівковою виручкою;

21) порядок роботи з іншими цінностями (пам'ятні та інвестиційні монети, сувенірна продукція тощо);

22) порядок проведення ревізії готівки та інших цінностей, що зберігаються в операційній касі та платіжних пристроях (строки проведення та види ревізій, оформлення результатів ревізії);

23) порядок управління якістю касових операцій з урахуванням стрес-сценаріїв;

24) опис операційних процесів та підпроцесів проведення касових операцій;

25) опис форм звітів про касові операції і періодичність подання їх органам управління банку.

10. Внутрішні документи банку щодо операцій з основними засобами та нематеріальними активами, зокрема, мають містити:

1) критерії визнання, класифікації основних засобів та нематеріальних активів;

2) порядок визначення первісної вартості основних засобів та нематеріальних активів, строків їх корисного використання (експлуатації);

3) порядок документального оформлення та обліку операцій з основними засобами та нематеріальними активами;

4) перелік посад матеріально відповідальних осіб за збереження основних засобів та нематеріальних активів;

5) перелік посад керівних осіб, які мають право надавати дозвіл на придбання та вибуття основних засобів і нематеріальних активів;

6) порядок створення постійно діючих комісій з уведення в експлуатацію, раціонального використання, інвентаризації, переоцінки, списання основних засобів та нематеріальних активів, склад та функції постійно діючих комісій;

7) правила придбання, створення, поліпшення та вдосконалення, відтворення основних засобів та нематеріальних активів;

8) порядок переоцінки основних засобів та нематеріальних активів, уключаючи періодичність її проведення;

9) порядок амортизації основних засобів та нематеріальних активів, методи амортизації;

10) порядок вибуття основних засобів та нематеріальних активів:

реалізація основних засобів і нематеріальних активів;

безоплатне передавання основних засобів і нематеріальних активів;

списання основних засобів і нематеріальних активів у разі виведення з експлуатації внаслідок фізичного, морального зносу або непридатності для подальшого використання;

ліквідація основних засобів і нематеріальних активів;

укладення основних засобів і нематеріальних активів у статутні капітали підприємств (господарських товариств);

11) порядок передавання та отримання в оперативний та фінансовий лізинг основних засобів;

12) порядок інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів, строки, результати інвентаризації;

13) порядок визнання банком зменшення корисності основних засобів та нематеріальних активів;

14) порядок використання банком прав на заставлене майно;

15) опис форм звітів про управління основними засобами та нематеріальними активами і періодичність їх подання органам управління банку.

11. Внутрішні документи банку щодо проведення операцій з іноземною валютою та банківськими металами, здійснення банком функцій агента валютного контролю, зокрема, мають містити:

1) порядок проведення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (купівля-продаж іноземної валюти і чеків, зворотний обмін, конвертація, прийняття на інкасо банкнот і чеків);

2) порядок установлення курсів купівлі-продажу готівкових іноземних валют та банківських металів;

3) порядок увезення банком готівкової іноземної валюти і банківських металів в Україну та вивезення за її межі;

4) правила здійснення операцій з банківськими металами в операційній касі банку;

5) порядок проведення банком операцій з купівлі-продажу банківських металів від свого імені, за дорученням і за рахунок коштів клієнтів, а також у межах лімітів власної відкритої валютної позиції, з їх фізичною поставкою або без неї, на міжбанківському валютному ринку України і на міжнародному валютному ринку;

6) умови проведення кредитних операцій у банківських металах;

7) правила надання та отримання банківських металів у заставу;

8) порядок залучення банківських металів на вклади (депозити) клієнтів з їх фізичною поставкою або без неї;

9) порядок обліку маси банківського металу та ведення регістрів обліку для накопичення інформації щодо маси банківських металів;

10) вимоги до кваліфікації експерта банку з банківських металів;

11) порядок відкриття, ведення та закриття рахунків клієнтів в іноземній валюті та банківських металах, у тому числі поточних, вкладних (депозитних), кореспондентських рахунків;

12) правила виконання банком платіжних доручень та здійснення контролю за зовнішньоекономічними операціями клієнтів;

13) порядок контролю банку за використанням іноземної валюти на території України як засобу платежу на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України;

14) порядок купівлі, обміну іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України;

15) порядок продажу (за дорученням і без доручення клієнта) іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, що надійшла на користь клієнта;

16) правила роботи банку з іноземною валютою на міжнародному валютному ринку;

17) порядок розрахунку банком відкритої валютної позиції в іноземних валютах і банківських металах, контролю за дотриманням установлених лімітів відкритої валютної позиції;

18) порядок виконання банками документів на примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металах;

19) порядок управління якістю операцій з іноземною валютою та банківськими металами з урахуванням стрес-сценаріїв;

20) порядок обслуговування операцій за договором щодо виконання боргових зобов'язань перед нерезидентом за залученим від нього кредитом, позикою, поворотною фінансовою допомогою;

21) порядок здійснення в Україні та за її межі переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні;

22) опис операційних процесів та підпроцесів проведення операцій з іноземною валютою та банківськими металами;

23) опис форм звітів про операції з іноземною валютою та банківськими металами і періодичність подання їх органам управління банку.

12. Внутрішні документи банку з питань комплаєнс, зокрема, мають містити:

1) визначення та оцінку комплаєнс-ризиків;

2) основні принципи та порядок управління комплаєнс-ризиками в банку, у тому числі з урахуванням стрес-сценаріїв;

3) повноваження і обов'язки комплаєнс-підрозділу, його керівника та членів підрозділу або працівника, який здійснює функції комплаєнс у разі відсутності комплаєнс-підрозділу в банку;

4) порядок взаємодії між підрозділами банку з питань здійснення управління комплаєнс-ризиками;

5) порядок управління комплаєнс-ризиками на рівні групи - для банківських груп, у тому числі міжнародних;

6) внутрішні документи з питань правового забезпечення діяльності банку;

7) процедури та процеси забезпечення відповідальності діяльності банку вимогам законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

V. Контроль керівництва банку за дотриманням законодавства України та внутрішніх процедур банку

1. Банк має забезпечити чіткий розподіл обов'язків, повноважень та відповідальності між усіма суб'єктами системи внутрішнього контролю.

2. Рада банку забезпечує функціонування системи внутрішнього контролю та здійснює контроль за її ефективністю в межах повноважень, наданих законодавством, статутом та внутрішніми документами банку.

3. Правління банку забезпечує організацію системи внутрішнього контролю.

4. Правління банку може делегувати частину функцій з організації системи внутрішнього контролю постійно діючим комітетам, керівникам структурних підрозділів банку. Правління банку забезпечує контроль за виконанням делегованих ним функцій.

5. Банк упроваджує визначені ним принципи корпоративного управління, професійні стандарти та кодекси поведінки працівників з метою підвищення ефективності функціонування системи ��нутрішнього контролю.

6. Рада банку зобов'язана вживати заходів щодо запобігання виникненню конфліктів інтересів та сприяти їх урегулюванню, а також повідомляти Національному банку України про конфлікти інтересів, що виникають у банку.

7. Керівники банку мають уживати заходів відповідно до законодавства для забезпечення контролю за виконанням функціональних обов'язків працівників банку, підвищення ефективності їх виконання, у тому числі з урахуванням стратегії та бізнес-планів розвитку банку.

VI. Розподіл обов'язків під час здійснення діяльності банку

1. Правління банку визначає чіткі межі відповідальності структурних підрозділів банку, їх керівників та працівників під час здійснення операцій банку.

2. Правління банку здійснює розподіл обов'язків, який має забезпечувати уникнення:

1) конфлікту інтересів і умов його виникнення;

2) можливості скоєння злочинів і здійснення інших протиправних дій під час проведення операцій банку;

3) можливості здійснення одним підрозділом або працівником (крім операцій, які проводяться за наявності відповідного програмного забезпечення з належним рівнем контролю і за умови здійснення подальшого контролю за цими операціями):

операцій банку і здійснення їх реєстрації та/або відображення в обліку;

документального оформлення касових операцій, здійснення їх фактичного виконання та своєчасного відображення в бухгалтерському обліку;

операцій за рахунками клієнтів банку і рахунками, що відображають фінансово-господарську діяльність банку;

оцінювання достовірності і повноти документів, що надаються клієнтом під час отримання кредиту, і здійснення моніторингу позичальника після надання кредиту;

дій у будь-яких інших сферах, у яких є можливим виникнення конфлікту інтересів.

3. Керівники банку та його структурних підрозділів мають забезпечувати відповідність функціональним обов'язкам завдань, що ставляться перед працівниками.

4. Керівники структурних підрозділів банку мають забезпечувати контроль за виконанням підлеглими працівниками функцій, передбачених посадовими інструкціями.

5. Працівники банку мають бути ознайомлені під підпис зі своїми посадовими інструкціями і діяти в межах визначених повноважень.

VII. Контроль за функціонуванням системи управління ризиками

1. Система внутрішнього контролю повинна включати контроль за функціонуванням системи управління ризиками банку.

2. Банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, яка забезпечує виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях з урахуванням специфіки діяльності банку та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків, керуючись вимогами Національного банку України.

3. Банк створює систему управління ризиками, яка забезпечує:

1) оцінку зовнішніх факторів (зміна політичних, економічних умов; зміни, що пов'язані з окремим видом економічної діяльності; технологічні зміни тощо);

2) оцінку внутрішніх факторів (складність організаційної структури банку, специфіка діяльності банку, рівень кваліфікації персоналу, організаційні зміни, упровадження нових продуктів тощо);

3) оцінку ризиків, які підлягають кількісному виміру, та тих, що не підлягають кількісному виміру;

4) визначення ризиків, які банк не має змоги контролювати;

5) контроль за співвідношенням витрат, пов'язаних з управлінням ризиками, та витрат, які ці ризики можуть спричинити.

4. Банк уносить зміни до системи управління ризиками в разі виникнення нових ризиків.

VIII. Контроль за інформаційною безпекою та обміном інформацією

1. Банк установлює у внутрішніх документах порядок управління інформаційною безпекою відповідно до стандартів Національного банку України з управління інформаційною безпекою в банківській системі України.

2. Банк здійснює контроль за обміном інформацією шляхом:

1) забезпечення адекватної, усебічної, цілісної, надійної, доступної, конфіденційної та своєчасної внутрішньої фінансової, операційної та статистичної інформації, інформації про дотримання вимог законодавства України, внутрішніх документів банку, ринкової інформації, необхідної для прийняття рішень і виконання службових обов'язків;

2) установлення порядку доведення інформації, обміну інформацією, який би забезпечував повне розуміння та дотримання працівниками банку внутрішніх політик та процедур.

3. Банк визначає форму надання інформації з урахуванням потреб та вимог конкретного користувача (органів управління банку, структурних підрозділів, працівників банку, наглядових органів, учасників банку та клієнтів).

4. Банк запроваджує ефективний обмін інформацією за різними напрямами, а саме:

1) вертикально (знизу - вгору), щоб рада банку і правління банку знали і усвідомлювали ризики, на які наражається банк, та адекватно реагували, організовували та контролювали роботу банку;

2) вертикально (зверху - вниз), щоб інформація про стратегію та політику банку доводилася до відома всіх управлінських рівнів та інших працівників, яких залучено до управління інформаційною безпекою та обміном інформацією;

3) горизонтально, щоб інформація, якою володіє один підрозділ банку, надавалась іншому підрозділу, якому вона необхідна для виконання своїх функцій.

IX. Процедури внутрішнього контролю

1. Банк для функціонування системи внутрішнього контролю повинен забезпечити наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, банківського обладнання, комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень, що відповідають вимогам, установленим Національним банком України, а також розробити та впровадити відповідні процедури внутрішнього контролю.

2. Банк забезпечує проведення процедур внутрішнього контролю за поточною діяльністю щодня.

3. Процедури внутрішнього контролю повинні бути належним чином задокументовані та передбачати щонайменше три етапи: розроблення політики і процедур контролю, перевірку їх дотримання та контроль за їх ефективністю.

4. Банк запроваджує процедури внутрішнього контролю, які передбачають:

1) звітування раді банку і правлінню банку. Керівники банку відповідно до розподілу функціональних обов'язків постійно отримують і аналізують звіти про виконання поставлених цілей з метою визначення відповідності фактичних фінансових результатів запланованим показникам;

2) багаторівневий контроль за діяльністю банку. Контроль керівників структурних підрозділів за виконанням працівниками своїх функціональних обов'язків; контроль правління банку за роботою (діяльністю) структурних підрозділів банку; контроль ради банку за діяльністю правління банку;

3) перелік заходів (дій) банку для забезпечення контролю за наявністю активів банку, що включає періодичну інвентаризацію, подвійний контроль, обмежений доступ до активів;

4) перелік заходів (дій) банку для забезпечення контролю за доступами до електронних банківських систем, баз даних та програмного забезпечення, що включає розроблення процедур та порядку надання відповідних дозволів;

5) перелік заходів (дій) банку для забезпечення контролю за доступом до інформації, що містить банківську таємницю, що включає розроблення процедур та порядку надання доступу;

6) перелік заходів (дій) банку для забезпечення контролю за доступом працівників банку до здійснення операцій банку, що включає розроблення процедур та порядку надання доступу;

7) відображення всіх операцій банку в бухгалтерському обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні;

8) перелік заходів (дій) банку для забезпечення контролю за оформленням облікових документів працівниками, уповноваженими на це керівником банку або іншою уповноваженою особою;

9) перевірку дотримання встановлених лімітів та обмежень;

10) перевірку повноти, достовірності та своєчасності складання фінансової, статистичної, управлінської, податкової та іншої звітності;

11) постійне оцінювання адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю.

5. Працівники банку в межах своїх функціональних обов'язків забезпечують реалізацію процедур внутрішнього контролю.

X. Моніторинг системи внутрішнього контролю

1. Рада банку забезпечує регулярний контроль (щонайменше один раз на квартал) за ефективністю системи внутрішнього контролю.

2. Правління банку забезпечує здійснення постійного моніторингу ефективності функціонування системи внутрішнього контролю.

3. Банк узагальнює результати моніторингу ефективності функціонування внутрішнього контролю. Звіти про результати моніторингу ефективності функціонування системи внутрішнього контролю мають готуватися на рівні всіх структурних підрозділів, які залучені до системи внутрішнього контролю, доводитися до відома членів правління банку та ради банку, керівників інших структурних підрозділів і обов'язково містити інформацію про узагальнені недоліки системи внутрішнього контролю, причини їх виникнення, ймовірні наслідки, до яких можуть призвести ці недоліки, та пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування системи внутрішнього контролю.

XI. Процедури внутрішнього аудиту

1. Підрозділ внутрішнього аудиту здійснює перевірку й оцінку ефективності функціонування системи внутрішнього контролю, про результати яких інформує раду банку і правління банку шляхом надання об'єктивних суджень, висновків і оцінок щодо достатності та ефективності роботи систем управління ризиками, відповідності цих систем видам та обсягам здійснюваних банком операцій, і внутрішнього контролю банку.

2. Банк забезпечує проведення підрозділом внутрішнього аудиту перевірок ефективності системи внутрішнього контролю, частота і обсяг яких залежить від характеру, складності та ризиковості операцій.

Оцінка ефективності системи внутрішнього контролю надається внутрішнім аудитом безпосередньо раді банку та правлінню банку за результатами проведених перевірок з урахуванням затверджених процедур (методології).

3. Банк розробляє процедури внутрішнього аудиту з метою виконання вимог, зазначених у пункті 1 цього розділу.

4. Вимоги щодо процедур внутрішнього аудиту та організації роботи внутрішнього аудиту в банку встановлюються окремим нормативно-правовим актом Національного банку України.

5. Національний банк України має право здійснювати перевірку ефективності функціонування системи внутрішнього контролю банку.

Директор Департаменту

нормативно-методологічного

забезпечення банківського

регулювання та нагляду

Н.В. Іваненко

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26.06.2015 № 417

Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку

№ 699 від 15.10.2015

№ 42 від 25.05.2017

№ 90 від 12.09.2017

№ 99 від 03.10.2017

№ 20 від 01.03.2018}

З метою забезпечення реалізації вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", відповідно до статей 75556 Закону України "Про Національний банк України", статті 63 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, що додається.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 14 травня 2003 року № 189 "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 20 травня 2003 року за № 381/7702 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 31 січня 2011 року № 22), зі змінами.

3. Банкам привести у відповідність до вимог законодавства України ідентифікацію та виявити факт належності до публічних осіб, до осіб, близьких або пов'язаних із публічними особами, наявних клієнтів/представників клієнтів, щодо яких установлено високий рівень ризику, - протягом трьох місяців із дня набрання чинності цією постановою, щодо інших клієнтів/представників клієнтів - протягом шести місяців із дня набрання чинності цією постановою. Приведення у відповідність до вимог законодавства України ідентифікації та виявлення фактів належності до публічних осіб, до осіб, близьких або пов'язаних із публічними особами, наявних клієнтів/представників клієнтів, які не підтримують ділових (договірних) відносин з банком (крім клієнтів високого ризику), може здійснюватися і понад установлені терміни в разі звернення такого клієнта до банку, ініціювання ним проведення фінансових операцій.

4. Департаменту фінансового моніторингу (Береза І.В.) довести зміст цієї постанови до відома банків України.

5. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови Національного банку України Писарука О.В.

6. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.

Голова

В.О. Гонтарева

ПОГОДЖЕНО:

В.о. Голови Державної служби

фінансового моніторингу України

А.Т. Ковальчук

ЗАТВЕРДЖЕНО  Постанова Правління  Національного банку України  26.06.2015 № 417 ПОЛОЖЕННЯ  про здійснення банками фінансового моніторингу {У тексті Положення слова "Комісія Національного банку" у всіх відмінках замінено словами "Комітет Національного банку" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 699 від 15.10.2015}

I. Загальні положення

1. Це Положення розроблене відповідно до Законів України "Про Національний банк України""Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки), "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон), з метою запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Вимоги цього Положення поширюються на банки, відокремлені підрозділи банків, платіжні організації та членів/учасників платіжних систем, що є банками, філії іноземних банків (далі - банки).

2. У цьому Положенні терміни і поняття вживаються в таких значеннях:

{Підпункт 1 пункту 2 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

2) аналіз фінансових операцій - комплекс ризик-орієнтованих заходів, які здійснюються на постійній основі та установлені внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу, проведення яких дає змогу з'ясувати суть і мету фінансових операцій, зробити висновок про відповідність/невідповідність фінансових операцій фінансовому стану клієнта та/або змісту його діяльності, регулярність здійснення фінансових операцій та спрямований на виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

{Підпункт 2 пункту 2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

3) вивчення фінансової діяльності клієнта - проведення порівняльного аналізу інформації, отриманої під час здійснення аналізу фінансових операцій клієнта, з інформацією, отриманою під час установлення ділових (договірних) відносин (у тому числі в процесі уточнення інформації з питань ідентифікації, змісту діяльності, фінансового стану), та з інформацією, отриманою за час обслуговування за попередній період, з метою переоцінки рівня ризику клієнта;

{Підпункт 3 пункту 2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

4) високий рівень ризику клієнта - це рівень ризику, отриманий за результатами оцінки ризику клієнта, який визначається банком за результатами аналізу сукупності визначених банком критеріїв ризику проведення клієнтом фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму та свідчить про високу ймовірність використання клієнтом послуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

5) відповідальний працівник банку - працівник банку, відповідальний за проведення фінансового моніторингу в банку;

6) внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу - правила, програми, методики, інші документи з питань фінансового моніторингу, затверджені банком згідно з вимогами законодавства України, у тому числі цього Положення;

7) засоби захисту інформації - програмно-технічні засоби, які забезпечують захист електронних документів від несанкціонованих дій щодо ознайомлення з їх змістом, модифікації або викривлення;

8) застережні заходи - визначені внутрішніми документами банку з питань фінансового моніторингу (з урахуванням Закону та цього Положення) та іншими документами банку заходи [у тому числі шляхом відмови від встановлення (підтримання) ділових (договірних) відносин (зокрема шляхом розірвання ділових (договірних) відносин), зупинення/відмови від проведення фінансових операцій] для попередження, обмеження та/або зниження до прийнятного рівня ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

9) зведений реєстр фінансових операцій - документ в електронному вигляді, який формується та ведеться банком - юридичною особою в порядку, установленому Правилами фінансового моніторингу банку, у разі ведення окремих реєстрів відокремленими підрозділами банку;

10) значна сума - сума коштів, на яку здійснюється фінансова операція, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 150000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять лотереї або проводять та надають можливість доступу до азартних ігор у казино, будь-яких інших азартних ігор, у тому числі електронне (віртуальне) казино, - 30000 гривень);

11) комплаєнс-ризик фінансового моніторингу - ризик юридичної відповідальності або ризик застосування заходів впливу Національним банком України (далі - Національний банк), виникнення фінансових збитків та репутаційних втрат, що може зазнати банк у зв'язку з незабезпеченням належного рівня відповідності всім вимогам законів України, нормативно-правових актів, правил, внутрішніх документів банку, правил поведінки, що можуть застосовуватись під час виконання банком обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу;

12) контрагент - особа, яка є другою стороною фінансової операції (контрагентом може бути банк), за якою між клієнтом та контрагентом відбувається передавання активів;

13) моніторинг ризиків клієнтів - процес відстеження критеріїв ризиків клієнтів за результатами вивчення клієнтів, що проводиться з метою своєчасного виявлення змін ризику за географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передавання (отримання) активів, ризику за видом товарів, послуг, ризику за типом клієнта, у тому числі з урахуванням здійснення ними ризикових фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу та їх регулярності, для здійснення переоцінки попередньо встановлених рівнів ризиків клієнтів;

14) невідкладно - проміжок часу, визначений/установлений з моменту настання підстав для здійснення відповідних дій, які є пріоритетними і здійснюються першочергово, але не пізніше наступного робочого дня або встановленого часу наступного робочого дня;

15) негайно - найкоротший термін протягом робочого дня, в який мають здійснюватися (відбуватися) відповідні дії, з моменту настання підстав для їх здійснення;

16) низький рівень ризику клієнта - це рівень ризику, отриманий за результатами оцінки ризику клієнта, який визначається банком за результатами аналізу сукупності визначених банком критеріїв ризику проведення клієнтом фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму та свідчить про низьку ймовірність використання клієнтом послуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

16-1) оцінка фінансового стану - узагальнення та аналіз банками інформації/документів з метою забезпечення встановлення достатності/недостатності реальних фінансових можливостей клієнта проводити (ініціювати) фінансові операції на відповідні суми;

{Пункт 2 розділу I доповнено новим підпунктом 16-1 згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

17) первинний документ - документ, який містить обов'язкові реквізити [найменування особи (юридична або фізична), яка склала документ, найменування документа, дату і місце складання, зміст та обсяг операції, одиницю її виміру, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу - ініціатора здійснення операції; найменування одержувача коштів, номер(и) рахунку(ів)] та є підставою для відображення фінансової операції в системі автоматизації банку;

18) переказ, що здійснюється без відкриття рахунку, - рух певної суми коштів, який ініційовано в готівковій формі без використання рахунку з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі;

19) порядок - чітка послідовність дій певного процесу із зазначенням способів, форм, строків (термінів) ужиття працівниками банку цих дій, визначена у внутрішніх документах банку з питань фінансового моніторингу;

20) прийнятний рівень ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму - ризик, який є керованим, підконтрольним банку, не може спричинити підвищення юридичного ризику та ризику репутації, а також погіршення фінансових результатів діяльності банку чи завдати шкоди його кредиторам і клієнтам;

21) програмне забезпечення банку з питань фінансового моніторингу (далі - програмне забезпечення) - програмний(і) модуль(і) або взаємопов'язана їх сукупність, що впроваджені в діяльність банку та використовуються банком для виконання функцій суб'єкта первинного фінансового моніторингу;

22) публічні особи - особи, які відповідно до Закону є національними, іноземними публічними діячами, діячами, які виконують політичні функції в міжнародних організаціях;

23) разова фінансова операція на значну суму - проведення фінансової операції з готівкою (банківськими металами) на значну суму без відкриття рахунку клієнту;

24) регулярність - це кількісний показник, що характеризується здійсненням трьох і більше разів на місяць певних дій;

25) реєстр фінансових операцій - документ в електронному вигляді, структура якого визначена відповідальним працівником банку - юридичної особи/філії іноземного банку та який формується і ведеться банком відповідно до вимог цього Положення та в порядку, установленому Правилами фінансового моніторингу банку;

{Підпункт 26 пункту 2 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

{Підпункт 27 пункту 2 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

28) ризик за типом клієнта - наявна або потенційна небезпека (загроза, уразливі місця) здійснення клієнтом фінансових операцій, що пов'язані з легалізацією кримінальних доходів/фінансуванням тероризму;

29) ризик за географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи (далі - географічний ризик) - ризик, пов'язаний із фінансовими операціями, якщо клієнт або установа, через яку він здійснює передавання (отримання) активів, має місце перебування, місце проживання, місцезнаходження, місце реєстрації в державі, що віднесена до офшорних зон, або не виконує, або неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією кримінальних доходів/фінансуванням тероризму, та/або до яких застосовані міжнародні санкції;

30) ризик клієнта - це наявна або потенційна небезпека (загроза, уразливі місця) у результаті виникнення ризику за типом клієнта, ризику за видом товарів, послуг, які клієнт отримує від банку, та географічного ризику окремо або в сукупності;

31) ризики легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму - сукупність ризиків клієнтів банку та ризику використання послуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

31-1) ризик-орієнтований підхід - це визначена банком система з управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму та вжиття ним відповідних заходів у спосіб та обсяги, які забезпечують ефективну мінімізацію таких ризиків залежно від їх рівня;

{Пункт 2 розділу I доповнено новим підпунктом 31-1 згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

32) ризик послуги - ризик, який виникає в разі зміни економічної суті фінансової операції (послуги) через її можливе використання для легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму, зокрема, якщо в результаті певних дій змінюються напрями та/або характер використання грошових потоків;

33) ризик репутації - це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу банку клієнтами, контрагентами, потенційними інвесторами або органами нагляду, який впливає на спроможність банку встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати наявні відносини, та може призвести банк (або його керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази, притягнення до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності;

34) ризик юридичний - це наявний чи потенційний ризик для надходжень чи капіталу банку, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів та може призвести банк до фінансових втрат, зловживань, притягнення банку та/або його керівників до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності;

35) середній рівень ризику клієнта - це рівень ризику, отриманий за результатами оцінки ризику клієнта, який визначається банком за результатами аналізу сукупності визначених банком критеріїв ризику проведення клієнтом фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму та свідчить про підвищену ймовірність використання клієнтом послуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

36) справа клієнта - справа з юридичного оформлення рахунку клієнта/справа клієнта, ідентифікація якого здійснюється також в інших передбачених ЗакономЗаконом про банки та цим Положенням випадках, що містять надані клієнтом/представником клієнта/особою, від імені або за дорученням чи в інтересах якої проводиться фінансова операція, належним чином засвідчені копії документів, копії представлених ним/нею оригіналів офіційних документів та інші документи, що є підставою для ідентифікації, уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта, вивчення клієнта, у тому числі оцінки фінансового стану, з'ясування та підтвердження джерел походження коштів та активів, виконання інших вимог законодавства у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму (далі - документи щодо вивчення клієнта).

{Підпункт 36 пункту 2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

{Підпункт 37 пункту 2 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 99 від 03.10.2017}

{Підпункт 38 пункту 2 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

Термін "близькі особи" застосовується в значенні, визначеному Законом України "Про запобігання корупції".

Інші терміни та поняття, які вживаються в цьому Положенні, застосовуються в значеннях, визначених ЗакономЗаконом про банки, Законами України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг""Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і нормативно-правовими актами Національного банку та центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - Міністерство фінансів України).

3. Цим Положенням установлюються загальні вимоги Національного банку щодо порядку:

1) обліку банку в спеціально уповноваженому органі як суб'єкта первинного фінансового моніторингу;

2) виявлення та реєстрації банками фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу або стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

3) розроблення, затвердження, постійного оновлення внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу;

4) ідентифікації, верифікації клієнтів (представників клієнтів), вивчення клієнтів, уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнтів;

{Підпункт 4 пункту 3 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 99 від 03.10.2017}

5) надання банками спеціально уповноваженому органу інформації відповідно до вимог законодавства України з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму;

6) забезпечення управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

7) зупинення, поновлення фінансових операцій та виконання рішень (доручень) спеціально уповноваженого органу;

8) погодження призначення та звільнення відповідального працівника банку.

4. Відповідальність за неналежну організацію дотримання вимог законодавства України у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму та неналежну організацію внутрішньобанківської системи запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму несе керівник виконавчого органу банку/керівник філії іноземного банку (крім банків, віднесених до категорії неплатоспроможних, щодо яких запроваджена процедура тимчасової адміністрації або ліквідації).

Організація дотримання вимог законодавства України у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму включає комплекс заходів щодо забезпечення призначення відповідального працівника банку згідно з вимогами законодавства України у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму, створення та діяльності внутрішньобанківської системи запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму (у тому числі системи управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму), прийняття і постійного оновлення внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу, здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму (у тому числі щодо наявності у відповідального працівника банку - юридичної особи бездоганної ділової репутації та його відповідності встановленим Національним банком кваліфікаційним вимогам, оновлення наявного в банку переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції).

Відповідальність за неналежну організацію дотримання вимог законодавства України у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму та неналежну організацію внутрішньобанківської системи запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму у банках, віднесених до категорії неплатоспроможних, щодо яких запроваджена процедура тимчасової адміністрації або ліквідації, несе уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

5. Відповідальні працівники банків за здійснення фінансового моніторингу, проходять перепідготовку (навчання) та підвищення кваліфікації в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

{Абзац другий пункту 5 розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

6. Банки-правонаступники та банки, які реорганізували свої відокремлені підрозділи, зобов'язані забезпечити виконання вимог законодавства України щодо зберігання наявної до реорганізації інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та осіб, які брали участь в їх проведенні, і вчасно надавати спеціально уповноваженому органу інформацію у випадках, передбачених Законом.

7. Підрозділ служби внутрішнього аудиту банку періодично, але не рідше одного разу на рік, здійснює відповідно до статті 6 Закону перевірки дотримання банком усіх вимог законодавства у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму (у тому числі щодо достатності вжитих банком заходів з управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму). За результатами таких перевірок цей підрозділ готує висновки та пропозиції, які розглядаються спостережною (наглядовою) радою банку/керівником філії іноземного банку в порядку, визначеному установчими документами банку/положенням про філію іноземного банку, та здійснює контроль за усуненням виявлених порушень.

Банк зобов'язаний не пізніше десятого робочого дня з дня розгляду спостережною (наглядовою) радою банку/керівником філії іноземного банку аудиторського висновку та пропозицій надати їх копії на паперових носіях, засвідчені належним чином (прошиті, пронумеровані, засвідчені підписом керівника банку/філії іноземного банку, скріплені відбитком печатки банку/філії іноземного банку) до структурного підрозділу центрального апарату Національного банку з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму (далі - Департамент).

{Абзац другий пункту 7 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 99 від 03.10.2017}

Надання копій аудиторського висновку та пропозицій має забезпечувати їх гарантовану доставку та конфіденційність.

8. Банк зобов'язаний створити окремий структурний підрозділ із запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму.

Підрозділ очолює відповідальний працівник банку або цей підрозділ безпосередньо підпорядковується відповідальному працівникові банку.

З метою забезпечення конфіденційності інформації такий підрозділ повинен розташовуватися в окремому (окремих) приміщенні (приміщеннях) та має функціонувати відповідно до положення про цей структурний підрозділ, що затверджується згідно з внутрішніми документами банку.

9. Банк може створити внутрішньобанківську систему запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму, за якою окремі повноваження щодо ведення реєстру фінансових операцій, прийняття рішення про повідомлення спеціально уповноваженому органу про фінансові операції у відповідному регіоні здійснюватимуть визначені банком відокремлені підрозділи банку (призначені відповідальні працівники відокремлених підрозділів банку).

10. Банк призначає відповідального працівника відокремленого підрозділу або покладає обов'язки відповідального працівника на іншу особу відокремленого підрозділу банку/банку - юридичної особи згідно з вимогами цього Положення, якщо ведення реєстру фінансових операцій та повідомлення спеціально уповноваженому органу про фінансові операції здійснює відокремлений підрозділ банку.

Банк під час прийняття рішення щодо призначення відповідального працівника відокремленого підрозділу банку або покладання обов'язків відповідального працівника на іншу особу зобов'язаний забезпечити уникнення ризику виникнення конфлікту інтересів під час виконання такою особою несумісних обов'язків, що не дасть змоги їй належним чином виконувати обов'язки відповідального працівника.

11. Банк для автоматизації процесів з питань фінансового моніторингу використовує програмне забезпечення, яке має забезпечувати:

1) виявлення та зупинення фінансової операції, що здійснюється на користь або за дорученням клієнта банку, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій);

2) ведення анкет клієнтів банку в електронному вигляді;

3) ведення реєстру (зведеного реєстру) фінансових операцій;

4) унеможливлення виключення інформації з реєстру фінансових операцій;

5) ведення інформації про облік суб'єкта первинного фінансового моніторингу;

6) обмін інформацією зі спеціально уповноваженим органом;

7) ведення протоколу роботи кожного з користувачів, захищеного від модифікації. У протоколі мають відображатися початок та завершення роботи кожного з користувачів із зазначенням часу з точністю до секунди;

8) реалізацію вимог законодавства України, у тому числі вимог нормативно-правових актів Національного банку, Міністерства фінансів України;

9) реалізацію вимог внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу;

10) наявність системи захисту інформації, що відповідає вимогам законодавства України у сфері захисту інформації;

11) наявність системи резервного копіювання та зберігання інформації.

12. Документи в електронному вигляді формуються за допомогою програмно-апаратних засобів банку або спеціально уповноваженого органу і надсилаються адресату з використанням електронної пошти та засобів захисту інформації Національного банку.

Структура та склад реквізитів документів в електронному вигляді, що формуються банком, визначаються Національним банком, Міністерством фінансів України і доводяться до відома банків у встановленому порядку.

Дата та час надходження до банку запиту про надання інформації щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій клієнта, операції якого стали об'єктом фінансового моніторингу, від спеціально уповноваженого органу (далі - запит щодо відстеження), прийнятих спеціально уповноваженим органом рішень і наданих доручень, дата та час відправлення банком довідки про відсутність фінансових операцій за період, визначений у запиті щодо відстеження, відправлення банком листа про факт отримання рішення або доручення чи листа про поновлення проведення фінансових операцій визначаються відповідно до нормативно-правових актів Міністерства фінансів України.

Датою та часом надходження до банку іншої інформації (у тому числі запиту про надання додаткової інформації, документів, у тому числі електронних) від спеціально уповноваженого органу і датою та часом відправлення банком такої інформації (у тому числі відповідей на запити про надання додаткової інформації) до спеціально уповноваженого органу є фіксація дати та часу отримання/відправлення банком відповідних файлів інформаційного обміну на вузлі електронної пошти Національного банку (дата та час, які зазначені на повідомленні про вручення, якщо файл у випадках, передбачених цим Положенням, надавався разом із супровідним листом або запит спеціально уповноваженого органу надавався лише на паперовому носії).

Якщо запит щодо відстеження/інша інформація надійшов(ла) до банку від спеціально уповноваженого органу після закінчення робочого дня, то днем надходження запиту до банку щодо відстеження/іншої інформації від спеціально уповноваженого органу є наступний робочий день банку.

13. Документи в електронному вигляді, які сформовані за допомогою програмно-апаратних засобів банку або спеціально уповноваженого органу, зберігаються в електронних архівах протягом таких строків:

1) реєстр/зведений реєстр фінансових операцій - не менше ніж п'ять років із дня закінчення календарного року, в якому формувався реєстр/зведений реєстр фінансових операцій;

2) анкети клієнтів - не менше ніж п'ять років після завершення ділових (договірних) відносин, проведення разової фінансової операції на значну суму;

3) файли (крім файлів, зазначених у пункті 42 розділу IV цього Положення), надіслані спеціально уповноваженому органу та отримані від спеціально уповноваженого органу з використанням електронної пошти і засобів захисту інформації Національного банку, - не менше ніж п'ять років із дати надсилання чи отримання.

14. Документи на паперових носіях, які отримані банком від спеціально уповноваженого органу, та копії (другі примірники) документів, наданих спеціально уповноваженому органу, зберігаються в окремих справах не менше ніж п'ять років із дати їх надсилання чи отримання.

II. Вимоги до внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу

15. Внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу розробляються банком - юридичною особою/філією іноземного банку з урахуванням вимог законів України, що регулюють питання запобігання та протидії легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму, цього Положення, нормативно-правових актів Національного банку, Міністерства фінансів України, прийнятих для виконання та відповідно до цих законів, рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (далі - рекомендації FATF), Базельського комітету банківського нагляду і реалізовуються для забезпечення функціонування внутрішньобанківської системи запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму.

16. Основними принципами розроблення та реалізації внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу є:

1) управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму з метою зменшення їх до прийнятного рівня;

2) забезпечення здійснення працівниками банку [у межах функціональних обов'язків, визначених трудовими договорами (у посадових інструкціях, контрактах тощо)] ідентифікації, верифікації клієнтів (представників клієнтів), вивчення клієнтів та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу або стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

3) недопущення в роботі банку порушень законодавства у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму.

17. Банк зобов'язаний розробити та затвердити такі окремі внутрішні документи з питань фінансового моніторингу, що мають оновлюватися з урахуванням змін до законодавства України та подій, що можуть вплинути на ризики легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму:

1) Правила фінансового моніторингу банку;

2) Програму ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку;

3) Програму(и) здійснення фінансового моніторингу за напрямами діяльності банку в процесі обслуговування клієнтів [розрахункових, касових операцій, вкладних (депозитних) операцій, валютних операцій, операцій з цінними паперами, кредитних операцій тощо].

Банк, який є платіжною організацією платіжної системи та/або членом/учасником (у тому числі непрямим учасником)/платіжної системи, крім банку, діяльністю якого є виключно еквайринг електронних платіжних засобів відповідної(их) платіжної(их) системи(систем), зобов'язаний розробити та затвердити окрему Програму здійснення фінансового моніторингу фінансових операцій з переказу коштів за допомогою платіжних(ої) систем(и) (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів та під час здійснення операцій з електронними грошима з використанням платіжної системи, членом/учасником якої є банк, особливості здійснення операцій з електронними грошима) з урахуванням положень, які має містити Програма здійснення фінансового моніторингу за напрямами діяльності банку в процесі обслуговування клієнтів;

4) Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу;

5) Програму навчання та підвищення кваліфікації працівників банку.

Банк здійснює оновлення внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу постійно, але не пізніше трьох місяців із дня набрання чинності змінами до законодавства України з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму та/або встановлення банком подій, що можуть вплинути на ризики легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму.

18. Банк має право розробити і реалізовувати також інші внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу.

19. Внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу є документами з обмеженим доступом.

Внутрішніми документами банку з питань фінансового моніторингу визначається порядок ознайомлення з цими документами працівників банку (залежно від їх посадових обов'язків) під підпис або за допомогою електронних засобів у разі:

1) затвердження, унесення змін до внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу - не пізніше п'яти робочих днів з часу затвердження, унесення змін;

2) приймання на роботу до банку - до початку виконання посадових обов'язків.

20. Внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу затверджуються органами управління або керівником виконавчого органу банку/керівником філії іноземного банку в порядку, визначеному установчими документами банку/положенням про філію іноземного банку, за поданням відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку.

Банк зобов'язаний не пізніше третього робочого дня з дня отримання запиту Національного банку про надання копій внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу надіслати Національному банку із супровідним листом копії на паперових носіях, засвідчені належним чином (прошиті, пронумеровані, засвідчені підписом керівника банку, скріплені відбитком печатки банку).

Надання копій внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу має забезпечувати їх гарантовану доставку та конфіденційність.

21. Внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу повинні спрямовуватися на:

1) забезпечення конфіденційності інформації про факт передавання відомостей про фінансову операцію клієнта спеціально уповноваженому органу;

2) забезпечення конфіденційності інформації про внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу;

3) забезпечення конфіденційності інформації про рахунки і внески клієнтів банку, про клієнтів і їх фінансові операції, а також інших відомостей, що становлять банківську таємницю;

4) запобігання залученню працівників банку до легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму.

22. Правила фінансового моніторингу банку мають містити:

1) опис організаційної структури внутрішньобанківської системи запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму;

2) основні засади діяльності (завдання, функції, права та обов'язки) окремого структурного підрозділу банку із запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму;

3) порядок обігу та забезпечення конфіденційності інформації щодо фінансових операцій;

4) порядок надання інформації до правоохоронних органів, визначених законодавством України;

5) порядок ведення реєстру (у тому числі зведеного реєстру) фінансових операцій;

6) порядок здійснення аналізу фінансових операцій з метою виявлення тих, які підлягають фінансовому моніторингу (обов'язковому, внутрішньому), можуть бути пов'язані, стосуватися або призначатися для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також якщо їх учасниками або вигодоодержувачами за ними є особи, які включені до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

7) порядок підготовки та надання працівниками (надання за допомогою програмного забезпечення) відповідальному працівникові банку або працівникові, уповноваженому відповідальним працівником банку, інформації про фінансові операції, а також іншої інформації, необхідної для прийняття обґрунтованого рішення про внесення інформації про фінансову операцію до реєстру фінансових операцій. Цей порядок має містити вимоги щодо фіксації надання працівниками банку (програмним забезпеченням)/отримання відповідальним працівником банку або працівником, уповноваженим відповідальним працівником банку, зазначеної інформації;

8) порядок прийняття рішення щодо внесення інформації про фінансову операцію до реєстру фінансових операцій. Цей порядок має містити вимоги щодо фіксації прийнятого відповідальним працівником банку або працівником, уповноваженим відповідальним працівником банку, рішення щодо реєстрації фінансової операції;

9) порядок надання інформації про фінансову операцію до спеціально уповноваженого органу;

10) порядок надання інформації на запит спеціально уповноваженого органу у випадках, передбачених Законом;

11) порядок зупинення, виконання рішень (доручень) спеціально уповноваженого органу та поновлення фінансових операцій;

12) порядок зберігання документів [у тому числі звітів, які складаються відповідальним працівником банку відповідно до вимог законодавства, внутрішніх розпоряджень про зупинення (поновлення) фінансових операцій] та інформації з питань фінансового моніторингу.

23. Програма ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку має містити:

1) розподіл обов'язків та визначення підрозділу(ів) банку та/або працівників банку, відповідальних за проведення ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта), оцінку фінансового стану клієнта та уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта та/або осіб, які діють від імені клієнта;

2) порядок ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта), особи, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, у випадках, передбачених статтею 9 Закону, статтею 64 Закону про банки та цим Положенням;

3) порядок здійснення заходів щодо отримання інформації та/або документів для встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) клієнта, вигодоодержувача за фінансовою операцією, включаючи перелік відповідних процедур із визначенням запитуваної інформації та/або документів;

4) порядок здійснення поглибленої перевірки клієнта;

5) заходи з вивчення клієнта, які, зокрема, включають:

порядок з'ясування мети і характеру майбутніх ділових відносин з клієнтами та документального підтвердження отриманих результатів;

{Підпункт 5 пункту 23 розділу II доповнено новим абзацом другим згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

порядок проведення оцінки фінансового стану клієнтів;

{Абзац третій підпункту 5 пункту 23 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

порядок виявлення факту належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних із публічними особами, під час здійснення ідентифікації, верифікації та в процесі їх обслуговування, визначення заходів, що вживаються банком для з'ясування джерел походження коштів таких осіб (активів, прав на такі активи тощо) на підставі отриманих від них документів та/або інформації з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою), надання дозволу на встановлення/підтримання/продовження ділових відносин з такими особами;

порядок здійснення та критерії оцінки репутації клієнта (шкала для визначення рівнів репутації має обов'язково містити негативний рівень репутації);

порядок уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта, у тому числі про зміст його діяльності і фінансовий стан, порядок проведення таких заходів;

порядок вивчення фінансової діяльності клієнта, у тому числі порядок проведення аналізу фінансових операцій клієнтів з урахуванням ризик-орієнтованих підходів на постійній основі;

{Абзац сьомий підпункту 5 пункту 23 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

порядок проведення заходів та обсяг додаткової інформації, необхідної для поглибленої перевірки клієнта (представника клієнта), у тому числі щодо його кінцевого бенефіціарного власника (контролера), якщо:

виникли сумніви щодо достовірності чи повноти наданої ним інформації;

ризик проведення клієнтом фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму оцінюється як високий/неприйнятно високий;

6) порядок ведення електронної анкети, який повинен забезпечити своєчасність, повноту та відповідність унесеної до електронної анкети клієнта інформації відомостям, що містяться в справі клієнта;

7) порядок відмови в передбачених Законом та Законом про банки випадках від установлення (підтримання) ділових (договірних) відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції;

8) порядок здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб на договірній основі юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами (далі - агенти);

{Пункт 23 розділу II доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 90 від 12.09.2017}

9) порядок зберігання агентами, передавання агентами інформації/документів/копій документів, засвідчених відповідно до вимог законодавства України, щодо ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб, у тому числі в разі дострокового припинення відносин з агентом (із розірванням укладеного з агентом договору доручення).

{Пункт 23 розділу II доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 90 від 12.09.2017}

24. У Програмі управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу (далі - Програма управління комплаєнс-ризиком) мають ураховуватися типи клієнтів, обсяги проведених банком певних фінансових операцій, перелік послуг, що надаються клієнтам, спрямованість на певні види обслуговування.

Програма управління комплаєнс-ризиком має включати:

1) опис організації системи управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму з визначенням структури та розподілом функціональних обов'язків працівників, відповідальних за здійснення оцінки ризиків клієнтів;

{Підпункт 1 пункту 24 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

2) методику оцінки ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму, що має містити:

{Абзац перший підпункту 2 пункту 24 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

порядок класифікації клієнтів та критерії (показники) для визначення рівня ризику клієнтів з урахуванням характеру здійснюваних фінансових операцій та їх регулярності (у тому числі для встановлення неприйнятно високого рівня ризику);

{Абзац третій підпункту 2 пункту 24 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

вхідні дані та інформаційні джерела для проведення оцінки ризиків;

алгоритм (модель) проведення оцінки ризиків;

шкалу визначення рівнів ризиків.

Банк - юридична особа/філія іноземного банку встановлює критерії ризику клієнта з урахуванням критеріїв ризику, визначених Законом, Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком, цим Положенням та рекомендаціями Національного банку.

Банк з урахуванням обмежень (вимог), визначених законодавством України, установлює кількісні межі для тих критеріїв, які містять кількісні характеристики "істотне збільшення", "значний пакет акцій" тощо.

Банк для оцінки ризику клієнтів може встановити показники, у тому числі кількісні та/або якісні характеристики кожного критерію, які дадуть змогу встановити наявність критерію;

3) порядок визначення (виявлення) та здійснення оцінки ризику, його переоцінки, моніторингу ризиків клієнтів, що передбачає звітність (порядок доведення результатів, які зазначаються у звітності, до відома відповідального працівника банку та керівника виконавчого органу банку/керівника філії іноземного банку);

{Підпункт 3 пункту 24 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

4) визначення відповідних застережних заходів для попередження, обмеження та/або зниження до прийнятного рівня виявлених ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

5) порядок та періодичність проведення навчання працівників щодо практичної реалізації Програми управління комплаєнс-ризиком;

6) порядок здійснення контролю за дотриманням агентами встановленої процедури здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб відповідно до вимог Програми ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку, інших внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу, у тому числі шляхом проведення відповідних перевірок.

{Пункт 24 розділу II доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 90 від 12.09.2017}

25. Програма(и) здійснення фінансового моніторингу за напрямами діяльності банку в процесі обслуговування клієнтів має(ють) містити:

1) розподіл обов'язків та визначення підрозділу(ів) та/або працівників банку (окремо за кожним напрямом діяльності банку), відповідальних за своєчасність здійснення аналізу з метою виявлення і надання відповідальному працівникові банку або працівнику, уповноваженому відповідальним працівником банку, інформації про фінансові операції, що можуть підлягати фінансовому моніторингу або стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму;

2) ознаки фінансових операцій з урахуванням особливостей здійснення фінансового моніторингу за напрямами діяльності:

які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;

які підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу;

які можуть бути пов'язані, стосуватися або призначатися для фінансування тероризму;

3) особливості здійснення аналізу та моніторингу ризиків клієнтів, у тому числі з урахуванням здійснення ними ризикових фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу та їх регулярності, з метою виявлення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу або можуть бути пов'язані, стосуватися або призначатися для фінансування тероризму, з урахуванням напрямів діяльності банку в процесі обслуговування клієнтів, у тому числі порядок проведення подальшого контролю за фінансовими операціями;

4) особливості здійснення аналізу з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансового моніторингу, що здійснюються з використанням нових та існуючих інформаційних продуктів, ділової практики або технологій, у тому числі таких, що забезпечують проведення фінансових операцій без безпосереднього контакту з клієнтом (за наявності);

5) порядок ужиття заходів щодо з'ясування суті та мети фінансової операції клієнта, що підлягає фінансовому моніторингу.

Програма(и) здійснення фінансового моніторингу фінансових операцій з переказу коштів за допомогою платіжних(ої) систем(и) має(ють) містити:

1) порядок здійснення фінансового моніторингу фінансових операцій з переказу коштів з урахуванням особливостей надання послуг з переказу коштів кожної платіжної системи, платіжною організацією та/або членом/учасником (у тому числі непрямим учасником), якої є банк;

2) порядок здійснення заходів, пов'язаних з використанням відповідного програмного забезпечення, яке забезпечує виявлення та зупинення здійснення фінансової операції (у тому числі під час ініціювання переказу), що здійснюється на користь або за дорученням клієнта банку, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, у процесі здійснення фінансового моніторингу фінансових операцій, що здійснюються з використанням платіжної системи. Відповідні заходи мають бути описані з прив'язкою до реального часу здійснення фінансових операцій, у тому числі з визначенням:

структури побудови системи, яка має враховувати особливості здійснення операцій з переказу коштів, типи клієнтів, тощо;

інформаційних потоків та їх характеристик (зокрема з деталізації вхідних та вихідних даних, що передаються за їх допомогою), взаємозв'язків з іншими інформаційними потоками, що використовуються банком (установлені в банку);

опису відповідних параметрів, налаштування яких передбачено системою, процедур та повноважень щодо здійснення цих налаштувань;

порядку завантаження та оновлення переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, та за наявності інших переліків, зокрема переліку осіб, до яких застосовані санкції Радою Європейського Союзу, а також Сполучених Штатів Америки (у тому числі OFAC) тощо;

профілів адміністраторів, користувачів або груп користувачів визначеного програмного забезпечення із зазначенням доступних та/або заборонених функцій щодо роботи у відповідній системі тощо.

26. Банк для забезпечення належного рівня підготовки персоналу з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму розробляє та реалізовує Програму навчання та підвищення кваліфікації працівників банку (далі - Програма навчання).

Програма навчання складається з урахуванням того, що основною умовою успішного здійснення банком діяльності з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму є безпосередня участь кожного працівника (у межах його компетенції) у цьому процесі. Щорічно відповідно до Програми навчання банк складає плани проведення навчання та підвищення кваліфікації працівників банку та забезпечує фіксування результатів отриманих працівниками банку знань.

Програма навчання має включати, зокрема, таке:

1) заходи з організації навчання працівників залежно від їх посадових обов'язків за такими напрямами:

ознайомлення працівників із законодавством України та міжнародними документами, рекомендаціями Базельського комітету банківського нагляду з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму;

ознайомлення працівників із внутрішніми документами банку з питань фінансового моніторингу;

практичні заняття щодо реалізації внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу;

2) заходи з організації підвищення кваліфікації працівників банку з питань запобігання легалізації кримінальних доходів за такими напрямами:

вивчення передового досвіду щодо виявлення фінансових операцій клієнтів, які можуть бути пов'язані з легалізацією кримінальних доходів/фінансуванням тероризму (типологій, схем);

ознайомлення із засобами і прийомами вивчення клієнта, у тому числі встановлення факту належності клієнта або особи, яка діє від його імені, його кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), вигодоодержувачів до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами, вивчення фінансової діяльності клієнта та здійснення поглибленої перевірки клієнта;

3) заходи з організації навчання агентів для забезпечення належного рівня їх підготовки з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму в частині здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб відповідно до вимог Програми ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку, та інших внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу.

{Пункт 26 розділу II доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 90 від 12.09.2017}

III. Побудова та забезпечення функціонування системи управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму

27. Банк - юридична особа/філія іноземного банку зобов'язаний(а) створити та забезпечити функціонування системи управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму. Система управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму включає вжиття відповідно до вимог законодавства та внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу таких заходів:

1) розроблення та впровадження Програми управління комплаєнс-ризиком;

2) визначення (виявлення) та здійснення оцінки/переоцінки ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

3) моніторинг ризиків клієнтів;

{Підпункт 4 пункту 27 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

5) контроль за ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

6) ужиття застережних заходів;

7) навчання працівників щодо реалізації Програми управління комплаєнс-ризиком.

28. Система управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму є складовою частиною внутрішньобанківської системи запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму.

29. Банк зобов'язаний здійснювати управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму.

Банк забезпечує функціонування системи управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму шляхом:

1) документування фактів, що можуть вплинути на формування відповідного(их) рівня(ів) ризику(ів) легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

2) урахування під час прийняття банком рішень результатів оцінки, моніторингу та аналізу рівнів ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму, а також оцінювання можливого впливу на рівні ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму рішень банку до їх прийняття;

3) ужиття застережних заходів.

Забезпечення управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму покладається безпосередньо на відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку.

30. Банк для забезпечення створення та функціонування системи управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму зобов'язаний установити, розподілити [шляхом визначення трудовими договорами (у посадових інструкціях, контрактах тощо)] та довести згідно з вимогами, установленими пунктом 19 розділу II цього Положення, до відома відповідних працівників банку їх функціональні обов'язки щодо здійснення фінансового моніторингу, ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта, визначення (виявлення) та здійснення оцінки/переоцінки ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму, моніторингу ризиків клієнтів тощо.

{Пункт 30 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

31. Здійснення оцінки ризику передбачає встановлення рівня ризику клієнта з урахуванням таких основних складових ризику: ризику за типом клієнта, ризику послуги, яку клієнт отримує від банку, та географічного ризику.

Рівень ризику клієнта переоцінюється на постійній основі за результатами проведеного банком моніторингу ризику клієнта, у тому числі з урахуванням здійснення ним фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та їх регулярності. В анкеті клієнта відображаються всі рівні його ризику із зазначенням дати встановлення/зміни.

Шкала для класифікації рівнів ризику клієнта має обов'язково містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком відповідно до внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу) рівні ризику.

Банк установлює рівень ризику клієнтам з урахуванням відповідних критеріїв ризиків, визначених у Програмі управління комплаєнс-ризиком згідно із Законом, нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України та цим Положенням.

Банк установлює високий рівень ризику клієнтам, визначеним Законом, а також у разі встановлення:

1) негативного рівня репутації клієнта - у день встановлення негативного рівня репутації клієнта;

2) факту невідповідності фінансової(их) операції(ій) фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта - у день реєстрації таких фінансових операцій у реєстрі фінансових операцій;

3) неможливості з'ясування факту відповідності/невідповідності фінансової(их) операції(ій) фінансовому стану; з'ясування суті і мети фінансової(их) операції(ій) за результатами заходів, ужитих відповідно до пункту 75 розділу VI цього Положення, - не пізніше останнього робочого дня строку, передбаченого пунктом 75 розділу VI цього Положення;

4) виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації клієнта, у тому числі на період поглибленої перевірки такого клієнта, - у день виникнення таки�� сумнівів та/або надання клієнтом такої інформації.

{Пункт 31 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

32. Оцінка ризиків клієнтів має здійснюватися за методикою оцінки ризиків, передбаченою Програмою управління комплаєнс-ризиком.

{Пункт 32 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

33. Моніторинг ризику клієнта банк здійснює відповідно до Програми управління комплаєнс-ризиком на постійній основі та вживає відповідних застережних заходів для попередження, обмеження та/або зниження його до прийнятного рівня.

34. Виконавчий орган банку/керівник філії іноземного банку зобов'язані/ий не рідше одного разу на місяць здійснювати розгляд:

1) результатів аналізу фінансових операцій клієнтів, щодо яких виникає підозра, та затвердження застережних заходів з метою мінімізації ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму;

2) питань за результатами відмови від проведення фінансових операцій та/або обслуговування клієнтів, у тому числі в разі встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику;

3) проблемних питань, що виникають під час проведення ідентифікації та вивчення клієнтів;

4) змін в законодавстві з питань фінансового моніторингу, заходів, що повинні бути здійснені банком - юридичною особою/філією іноземного банку, і строків оновлення внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу з урахуванням зазначених змін;

5) результатів аналізу впровадження нових банківських продуктів та пов'язані з ними комплаєнс-ризики фінансового моніторингу;

6) проблемних питань, що виникають під час проходження навчання працівниками банку - юридичної особи/філії іноземного банку з питань фінансового моніторингу;

7) проблемних питань, що пов'язані з установленням ділових відносин та обслуговуванням публічних осіб та осіб близьких або пов'язаних з публічними особами;

8) інших питань, що виникають під час здійснення заходів із запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Виконавчий орган банку - юридичної особи/керівник філії іноземного банку має право делегувати розгляд питань, зазначених у підпунктах 1 - 8 пункту 34 розділу III цього Положення, спеціально створеному окремому комітету або комітету, що вже діє в банку/філії іноземного банку (далі - Комітет).

Повноваження Комітету, порядок формування та прийняття рішень визначаються в положенні про комітет.

Питання, зазначені в підпунктах 1 - 8 пункту 34 розділу III цього Положення, мають розглядатися на засіданнях Комітету не рідше одного разу на місяць.

Головою окремого комітету може бути керівник виконавчого органу банку - юридичної особи/керівник філії іноземного банку або відповідальний працівник.

Склад і чисельність Комітету формуються та затверджуються наказом банку. До складу Комітету повинні входити керівник/його заступник виконавчого органу банку - юридичної особи/філії іноземного банку, відповідальний працівник, секретар Комітету, керівники/їх заступники підрозділів фронт-офісу, бек-офісу, юридичної служби банку - юридичної особи/філії іноземного банку, підрозділу з управління ризиками. До складу Комітету також можуть входити керівники інших підрозділів банку в разі розгляду питань, що належать до їх компетенції.

Голова та члени Комітету мають право запрошувати до участі в засіданні Комітету керівників і працівників інших підрозділів банку - юридичної особи/філії іноземного банку, якщо питання, що розглядаються на засіданні Комітету, належать до їх компетенції.

{Пункт 34 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

35. Результати розгляду питань, зазначених у підпунктах 1-8 пункту 34 розділу III цього Положення, оформляються у формі протоколу не пізніше 10 робочих днів після проведення засідання виконавчого органу банку/Комітету/розгляду питань керівником філії іноземного банку, у якому зазначаються:

1) дата та номер протоколу;

2) особи, присутні під час розгляду питань (для банку - юридичної особи);

3) порядок денний та доповідачі (для банку - юридичної особи);

4) результати голосування з питань порядку денного (для банку - юридичної особи);

5) суть прийнятих рішень, наданих доручень, рекомендацій та пропозицій з кожного розглянутого питання, строки їх виконання, підрозділи (працівники) банку/філії іноземного банку, відповідальні за виконання цих рішень, доручень, рекомендацій та пропозицій, та особи, які здійснюють контроль за їх виконанням.

Протокол засідання підписує керівник виконавчого органу банку/голова Комітету/секретар Комітету/керівник філії іноземного банку.

Оригінали всіх протоколів зберігаються не менше ніж п'ять років із дати їх складання

{Пункт 35 розділу III в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

36. Усі звіти, які подаються відповідальним працівником банку відповідно до вимог Законута цього Положення, із резолюціями керівника виконавчого органу банку/керівника філії іноземного банку мають зберігатися в окремій справі не менше п'яти років.

37. Банк не пізніше 15 робочих днів з дати отримання відповідальним працівником затвердженого аудиторського висновку служби внутрішнього аудиту банку, з дати отримання банком довідки про перевірку Національним банком, який (яка) містить висновки щодо невідповідності (недостатності) заходів, що вживаються банком у сфері управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму, а також рекомендацій Національного банку, складає план заходів, яких він зобов'язується вжити для зменшення ризиків у діяльності банку (далі - план зменшення ризиків).

Банк зобов'язаний уживати застережних заходів відповідно до Програми управління комплаєнс-ризиком у терміни, визначені планом зменшення ризиків.

Банк на вимогу Національного банку зобов'язаний подати план зменшення ризиків. Подані пропозиції та зауваження Національного банку до плану зменшення ризиків є обов'язковими для врахування та виконання банком.

У разі встановлення під час перевірки Національного банку, що підрозділ служби внутрішнього аудиту банку не забезпечує належного здійснення внутрішнього контролю за дотриманням банком усіх вимог законодавства у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму (у тому числі щодо достатності вжитих банком заходів з управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму), Національний банк розглядає питання про відповідність/невідповідність ділової репутації керівника підрозділу внутрішнього аудиту банку в порядку, встановленому нормативно-правовим актом Національного банку.

IV. Порядок надсилання повідомлення про взяття на облік/зняття з обліку суб'єкта первинного фінансового моніторингу

38. Банк зобов'язаний стати на облік у спеціально уповноваженому органі як суб'єкт первинного фінансового моніторингу протягом трьох робочих днів з дати призначення відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку, але не пізніше дня проведення першої фінансової операції (дати встановлення ділових (договірних) відносин з клієнтом) шляхом подання до спеціально уповноваженого органу інформації, необхідної для взяття його на облік.

Банк зобов'язаний подати до спеціально уповноваженого органу інформацію, необхідну для взяття на облік відокремленого підрозділу банку як підрозділу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, якщо цей відокремлений підрозділ веде реєстр фінансових операцій та надає інформацію про фінансові операції спеціально уповноваженому органу самостійно або через банк - юридичну особу.

39. Банк зобов'язаний надіслати файл-повідомлення про облік банку в разі:

1) призначення відповідального працівника банку;

2) звільнення з посади відповідального працівника банку;

3) призначення особи, яка тимчасово виконуватиме обов'язки відповідального працівника банку;

4) зміни відомостей про банк та/або про відповідального працівника банку або особу, яка тимчасово виконує його обов'язки;

5) припинення діяльності банку (виключення відомостей про юридичну особу з Державного реєстру банків).

У випадках, зазначених у цьому пункті, інформація, необхідна для зняття банку з обліку, унесення змін до інформації, яка стала підставою для взяття банку на облік, надсилається не пізніше третього робочого дня з дня настання відповідної події.

Інформація, необхідна для взяття банку на облік (зняття з обліку, унесення змін до інформації, яка стала підставою для взяття банку на облік), надсилається файлом-повідомленням про банк та обов'язково повинна містити відомості про реєстрацію банку, його місцезнаходження, призначення відповідального працівника та (за наявності на момент подання) призначення особи, яка тимчасово виконуватиме обов'язки відповідального працівника банку в разі його відсутності.

40. Спеціально уповноважений орган протягом п'яти робочих днів із дати отримання файла-повідомлення про банк обробляє цей файл та надсилає повідомлення про результати його обробки (файл-повідомлення про результати обробки інформації про банк).

У разі підтвердження того, що інформація, необхідна для взяття банку на облік, оформлена та надана належним чином, спеціально уповноважений орган бере банк на облік та присвоює обліковий ідентифікатор унесеній до Єдиної інформаційної системи інформації про банк.

Банк є взятим на облік у разі отримання ним файла-повідомлення про результати обробки інформації про банк з нульовим кодом помилки.

У разі надання банком інформації, необхідної для взяття його на облік (зняття з обліку, унесення змін до інформації, яка стала підставою для взяття банку на облік), у неповному обсязі або з помилками спеціально уповноважений орган повідомляє про це банк. У такому разі банк протягом трьох робочих днів із дати отримання відповідного повідомлення зобов'язаний надати інформацію в повному обсязі та/або без помилок.

41. Якщо з будь-яких причин банк не отримав від спеціально уповноваженого органу протягом двох робочих днів із дати відправлення інформації для обліку банку, файла-повідомлення про результати обробки інформації про банк, банк (відокремлений підрозділ) звертається до спеціально уповноваженого органу для з'ясування причини неотримання відповідного повідомлення.

42. Копії файлів-повідомлень про банк, надісланих до спеціально уповноваженого органу, та файлів-повідомлень про результати обробки інформації про банк, отриманих банком, зберігаються банком в електронному вигляді до припинення (шляхом ліквідації) діяльності банку.

43. Реквізити та структура файла-повідомлення про банк та файла-повідомлення про результати обробки інформації про банк установлюються Національним банком за погодженням зі спеціально уповноваженим органом.

У разі необхідності отримання банком довідки про обліковий ідентифікатор банк направляє до спеціально уповноваженого органу письмовий запит з обов'язковим зазначенням реквізитів, визначених Міністерством фінансів України.

V. Порядок ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів

44. Банк зобов'язаний здійснювати ідентифікацію та верифікацію:

1) клієнтів/осіб (представника клієнта) у випадках, передбачених статтею 64 Закону про банки;

2) клієнтів/осіб (представника клієнта) у випадках, передбачених частиною третьою статті 9 Закону.

45. Банк під час здійснення верифікації клієнта/представника клієнта має підтверджувати відповідність ідентифікаційних даних особи клієнта/представника клієнта відомостям, зазначеним в отриманих від нього офіційних документах, а також відповідність оформлення офіційних документів вимогам законодавства та перевіряти їх чинність (дійсність).

46. Банк зобов'язаний пересвідчитися в чинності (дійсності) поданих клієнтом/представником клієнта документів та відповідності їх оформлення вимогам законодавства України до встановлення ділових (договірних) відносин, вчинення правочинів, проведення фінансової операції, відкриття рахунку.

47. Банк зобов'язаний у порядку, установленому Програмою ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку до встановлення ділових (договірних) відносин, що оформлені в письмовій формі (укладення договорів), відкриття рахунку, здійснення разових фінансових операцій на значну суму та під час вивчення клієнта, уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта забезпечувати виявлення факту належності клієнта (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу) або особи, яка діє від його імені, їх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), вигодоодержувачів до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами.

Банк у разі виникнення підозри, проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу, зобов'язаний забезпечувати виявлення факту належності стосовно всіх без винятків клієнтів або осіб, які діють від їх імені, їх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), вигодоодержувачів до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами.

48. Встановлення ділових відносин, укладання договорів, відкриття рахунку, проведення разових фінансових операцій на значну суму з публічними особами, особами близькими або пов'язаними з публічними особами здійснюється з дозволу керівника банку/керівника філії іноземного банку.

49. Якщо під час вивчення клієнта, уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта та/або в процесі обслуговування клієнта (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу) банком виявлено факт належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами, то відповідальний працівник банку або працівник банку, уповноважений відповідальним працівником банку, зобов'язаний у день виявлення такого факту проінформувати про це керівника банку/керівника філії іноземного банку для отримання дозволу на продовження існуючих ділових (договірних) відносин.

50. Банк до встановлення ділових (договірних) відносин, відкриття рахунку, здійснення разових фінансових операцій на значну суму, під час вивчення клієнта, а також у строки, передбачені для проведення уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 розділу V цього Положення), зобов'язаний у разі виявлення факту належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами з'ясувати джерела походження коштів та активів таких осіб на підставі отриманих від них документів та/або інформації з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою), підтвердити документально джерела походження їх активів, прав на такі активи.

{Абзац перший пункту 50 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

Банк з метою з'ясування джерел походження коштів та активів таких осіб зобов'язаний проаналізувати надану клієнтом інформацію та інформацію, отриману з інших джерел, та зробити обґрунтований висновок щодо наявності потенційних та реально достатніх фінансових можливостей, розпорядження якими дає змогу проводити або ініціювати проведення фінансових операцій на відповідні суми.

Документами, що дають змогу здійснити такий аналіз та зробити обґрунтований висновок, зокрема можуть бути:

1) копія декларації про майновий стан і доходи (далі - податкова декларація) з відміткою контролюючого органу України про її отримання (для податкових резидентів України);

2) копія декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру/декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органу місцевого самоврядування, отриманої, зокрема з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством з питань запобігання корупції;

3) копія податкової декларації (декларації про доходи) з відміткою контролюючого органу іноземної країни про отримання (для нерезидентів України) (за наявності);

4) інші документи, що підтверджують джерела походження власних коштів та активів фізичної особи.

51. Банк зобов'язаний усі вжиті заходи щодо встановлення факту належності/неналежності клієнта (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу) до публічної особи, до особи близької або пов'язаної з публічною особою, а також, що свідчать про з'ясування джерел походження активів такого клієнта підтверджувати документально.

{Пункт 51 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

52. Кореспондентські рахунки банкам-нерезидентам та в банках-нерезидентах відкриваються з дозволу керівника виконавчого органу банку/керівника філії іноземного банку.

53. Банк до встановлення ділових (договірних) відносин, відкриття рахунку, здійснення разових фінансових операцій на значну суму зобов'язаний витребувати в клієнта - юридичної особи (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу, підприємств, що повністю перебувають у державній власності та комунальних підприємств) інформацію та/або документи, що містять відомості про структуру власності клієнта, на підставі якої банк має встановити всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) або факт їх відсутності.

Надані клієнтом - юридичною особою інформація та/або документи (у тому числі схематичне зображення структури власності, приклад якого наведено в додатку 1 до цього Положення) повинні містити дані про всіх фізичних осіб, які незалежно від формального володіння мають можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу органів управління, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки чи виконувати функції органу управління, або які мають можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі в розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Дані щодо фізичних осіб, які мають формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентами, номінальними утримувачами (номінальними власниками/номінальними акціонерами) або тільки посередниками щодо такого права, не можуть вважатися підтвердженням установлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

Банк зобов'язаний установити дані, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника (контролера) щодо кожної фізичної особи, якщо кілька фізичних осіб одночасно є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) клієнта - юридичної особи.

Працівник банку, відповідальний за проведення ідентифікації, відображає відомості щодо відповідної(их) особи (осіб) кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ів) [контролера(ів)] або інформацію про те, що його (їх) немає, у відповідній графі анкет за формами, наведеним у додатках 2 - 47 до цього Положення.

54. Банк зобов'язаний визначити та встановити процедури отримання від клієнта відомостей про зміну інформації, що надавалася банку, у тому числі щодо кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), зокрема шляхом установлення відповідних обов'язків у договорах про надання послуг банку.

55. Банк з метою здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів/представника клієнта встановлює передбачені Законом і Законом про банки відомості в такому порядку:

1) у разі відкриття поточного, вкладного (депозитного), кореспондентського рахунку - відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття відповідних рахунків;

2) у разі здійснення фізичною особою - ініціатором (платником) переказу, що здійснюється без відкриття рахунку на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або суму, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 Закону, - уповноважений працівник банку робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта громадянина України/паспорта фізичної особи-нерезидента (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), які містять інформацію, визначену частиною дванадцятою статті 9 Закону; якщо немає інформації, визначеної частиною дванадцятою статті 9 Закону, про місце проживання (або місце перебування фізичної особи-резидента чи місце тимчасового перебування фізичної особи-нерезидента в Україні) та дату і місце народження - копію документа, що містить реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, у якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії, або інших документів та/або інформації, одержаної від клієнта, що містять відомості про місце проживання (або місце перебування фізичної особи-резидента чи місце тимчасового перебування фізичної особи-нерезидента в Україні);

3) у разі здійснення фізичною особою разової фінансової операції на значну суму, отримання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком, надання коштів на умовах субординованого боргу - уповноважений працівник банку робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта громадянина України/паспорта фізичної особи-нерезидента (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), які містять прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, дату народження, фотокартку(и), що відповідає(ють) його вікові та дату(и) її (їх) вклеювання, номер паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та найменування органу, що видав документ, інформацію про громадянство (якщо особа є нерезидентом), копію документа, що містить реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, у якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії.

Копії документів, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього пункту, засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та фізичної особи - клієнта банку як такі, що відповідають оригіналу;

4) у разі здійснення юридичною особою разової фінансової операції на значну суму, отримання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком, надання коштів на умовах субординованого боргу - на підставі оригіналів установчих документів цієї юридичної особи або нотаріально засвідчених їх копій, а також інформації та/або документів, що містять відомості про структуру власності клієнта, на підставі якої (яких) банк має встановити всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) або те, що їх немає. Якщо клієнт - юридична особа пред'являє оригінали установчих документів, то копії цих оригіналів засвідчуються підписом уповноваженої особи та відбитком печатки (за наявності) клієнта - юридичної особи, а також підписом уповноваженого працівника банку як такі, що відповідають оригіналу.

Під час ідентифікації та верифікації фізичної особи - представника клієнта уповноважений працівник банку робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), які містять прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, дату народження, фотокартку(и), що відповідає(ють) його вікові та дату(и) її (їх) вклеювання, номер паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та найменування органу, що видав документ, інформацію про громадянство (якщо особа є нерезидентом), копію документа, що містить реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, у якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії.

Копії документів, зазначених в абзаці сьомому цього пункту, засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та фізичною особою - представником клієнта як такі, що відповідають оригіналу.

На виконання вимог частини вісімнадцятої статті 9 Закону банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати представника особи, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, на підставі офіційних документів або засвідчених у встановленому порядку їх копій. Ідентифікація особи, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, здійснюється відповідно до вимог статті 9 Закону на підставі інформації, що міститься в належним чином оформленій довіреності, засвідченій в установленому законодавством порядку, або офіційних документах (копіях офіційних документів, засвідчених у встановленому порядку). Верифікація такої особи здійснюється під час її першого звернення до банку.

У разі якщо клієнт (особа) діє як представник іншої особи чи від імені або в інтересах іншої особи, банк зобов'язаний забезпечити виявлення факту належності особи, від імені або за дорученням якої проводиться така фінансова операція, а також вигодоодержувача до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами.

Банк під час ідентифікації та/або в процесі обслуговування здійснює вивчення клієнтів, визначених статтею 64 Закону про банки та частиною третьою статті 9 Закону, крім клієнтів, що здійснюють переказ без відкриття рахунку на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або суму, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 Закону, та клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу, у тому числі встановлює факт належності клієнта або особи, яка діє від його імені, їх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), вигодоодержувачів до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами.

У разі виникнення підозр щодо клієнтів, які здійснюють переказ без відкриття рахунку на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень або суму, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 Закону, або якщо такі фінансові операції підлягають фінансовому моніторингу, банк зобов'язаний здійснити вивчення таких клієнтів, у тому числі встановити факт належності клієнта або особи, яка діє від його імені, їх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), вигодоодержувачів до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами.

Банк зобов'язаний підтверджувати вжиті заходи та отримані результати щодо ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта [у тому числі оцінки (уточнення оцінки) фінансового стану], уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта, поглибленої перевірки клієнта, наданої клієнтом/представником клієнта/особою, від імені або за дорученням чи в інтересах якої проводиться фінансова операція, інформації на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) і засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

{Абзац восьмий підпункту 4 пункту 55 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

Надані клієнтом/представником клієнта/особою, від імені або за дорученням чи в інтересах якої проводиться фінансова операція, документи щодо вивчення клієнта мають міститися в справі клієнта і зберігатися протягом строків, визначених законодавством України.

У разі здійснення фінансової операції з переказу коштів без відкриття рахунку на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або суму, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 Закону, надані клієнтом документи та/або інформація щодо ідентифікації можуть міститися в справі клієнта або в документах дня банку.

Банк зобов'язаний забезпечити фіксування дати отримання документів щодо вивчення клієнта, одержаних на виконання зазначених вище заходів.

Банк зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта в разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації, на підставі якої здійснювалась ідентифікація, верифікація та/або вивчення клієнта.

56. Банк повинен здійснювати ідентифікацію та верифікацію особи, яка не була раніше ідентифікована та верифікована, якщо така особа звернулася для отримання переказу готівкою на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень або суму, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 Закону, на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій.

Ідентифікація особи, яка звернулася для отримання переказу, здійснюється в порядку, установленому в пункті 55 цього розділу для фізичної особи - ініціатора (платника) переказу, що здійснюється без відкриття рахунку.

57. Банк-агент, який відповідно до умов договору, укладеного з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, проводить виплати гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до проведення фінансової операції з виплати відповідної суми відшкодування здійснює ідентифікацію, верифікацію та вивчення клієнта - особи, яка звернулася за отриманням гарантованої суми відшкодування коштів, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень, без відкриття рахунку.

58. Банк з урахуванням особливостей, визначених у пункті 59 розділу V цього Положення, проводить ідентифікацію таких клієнтів:

{Абзац перший пункту 58 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 99 від 03.10.2017}

1) органів державної влади України;

2) міжнародних установ чи організацій, у яких бере участь Україна відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

3) установ, органів, офісів або агентств Європейського Союзу;

4) дипломатичних представництв іноземної держави, акредитованих в Україні в установленому порядку.

59. Банк під час проведення ідентифікації встановлює:

{Абзац перший пункту 59 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 99 від 03.10.2017}

1) для органів державної влади України - повне найменування, місцезнаходження, реквізити розпорядчого акта, на підставі якого створено юридичну особу (найменування, дата прийняття/підписання, номер розпорядчого акта), ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі - код за ЄДРПОУ), ідентифікаційні дані представника клієнта (осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном);

2) для представництв міжнародних установ чи організацій, у яких бере участь Україна відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - повне найменування, місцезнаходження, відомості про міжнародний договір, згідно з яким створені такі установи та організації (дата укладення, номер, дата ратифікації Україною договору тощо), ідентифікаційні дані представника клієнта (осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном на території України);

3) для представництв установ, органів, офісів або агентств Європейського Союзу - повне найменування, місцезнаходження, відомості про нормативний акт та/або договір, на підставі якого створено таку установу, орган, офіс, або агентство, ідентифікаційні дані представника клієнта (осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном на території України);

4) для дипломатичних представництв іноземних держав, акредитованих в Україні в установленому порядку, - повне найменування, місцезнаходження на території України, документ, що підтверджує акредитацію на території України, ідентифікаційні дані представника клієнта (осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном на території України);

Банк у разі наявності підозр щодо вищезазначених клієнтів зобов'язаний установити їх ідентифікаційні дані, передбачені частинами дев'ятою та десятою статті 9 Закону.

60. Банк стосовно клієнтів високого ризику/неприйнятно високого ризику з метою зменшення виявлених ризиків зобов'язаний:

1) здійснювати поглиблену перевірку клієнта/представника клієнта [у тому числі щодо кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) клієнта];

2) уточнювати інформацію в строки, визначені в пункті 62 цього розділу;

3) уживати інших заходів відповідно до Програми ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку і Програми управління комплаєнс-ризиком.

У разі встановлення факту належності клієнтів банку - учасників, вигодоодержувачів фінансової операції до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами, банк зобов'язаний забезпечити здійснення первинного фінансового моніторингу таких фінансових операцій у порядку, визначеному для клієнтів високого ризику.

61. Банк зобов'язаний під час вивчення установчих документів юридичної особи/відомостей про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та інших наданих клієнтом документів приділяти особливу увагу:

1) оформленню установчих документів (ураховуючи всі зареєстровані зміни) та документів, що підтверджують їх державну реєстрацію;

2) видам діяльності [для резидентів - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до класифікації видів економічної діяльності (далі - КВЕД)] та фінансовим операціям, що планує проводити клієнт;

3) складу власників, структурі власності юридичної особи (за винятком підприємств державної власності), визначенню кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ів) [контролера(ів)] та факту належності його (їх) до публічної(их) особи (осіб), особи (осіб), яка (які) включена(і) до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

4) відомостям про виконавчий орган юридичної особи, у тому числі щодо керівника або особи, на яку покладено функції з керівництва та управління господарською діяльністю клієнта - юридичної особи;

5) розміру зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу юридичної особи;

6) кількості працівників.

62. Банк зобов'язаний уточнювати інформацію щодо ідентифікації та вивчення клієнта:

{Підпункт 1 пункту 62 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

2) не рідше одного разу на рік, якщо ризик проведення клієнтом фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму оцінюється банком як високий;

3) не рідше одного разу на два роки, якщо ризик проведення клієнтом фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму оцінюється банком як середній.

Для інших клієнтів строк уточнення інформації не повинен перевищувати трьох років.

63. Банк зобов'язаний проводити додаткове уточнення інформації щодо ідентифікації та вивчення клієнта в разі:

1) зміни кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ів) [контролера(ів)] клієнта юридичної особи або виявлення банком розбіжностей щодо відомостей про кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ів) [контролера(ів)];

2) зміни місцезнаходження клієнта - юридичної особи, фізичної особи-підприємця;

3) унесення змін до установчих документів;

4) закінчення строку (припинення) дії, втрати чинності чи визнання недійсними поданих документів.

Банк у Програмі ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку може передбачити інші випадки здійснення додаткового уточнення інформації щодо ідентифікації клієнта (представника клієнта) та вивчення клієнта.

Банк вживає заходів щодо додаткового уточнення інформації протягом двох місяців із дня отримання відповідної інформації/настання події.

Для клієнтів, які не підтримують ділових (договірних) відносин з банком або не здійснюють подальших разових фінансових операцій на значну суму (у разі наявності попередньої разової фінансової операції на значну суму) протягом останніх шести місяців до закінчення строків, передбачених абзацом п'ятим пункту 62 цього розділу та абзацом сьомим цього пункту, банк проводить уточнення/додаткове уточнення інформації про клієнтів не пізніше дня їх наступного звернення до банку та/або до моменту ініціювання ними проведення фінансових операцій.

Банк зобов'язаний здійснити верифікацію клієнта (представника клієнта) під час подання банку паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), у разі досягнення клієнтом (представником клієнта) 25- і 45-річного віку, а також у разі обміну документа або отримання інших документів у передбачених законодавством випадках.

64. Банк у випадках, передбачених ЗакономЗаконом про банки та цим Положенням, зобов'язаний:

1) здійснити ідентифікацію, верифікацію клієнта, у тому числі встановити дані про фізичних осіб, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи - клієнта банку, представників клієнта, осіб, від імені або за дорученням яких проводиться фінансова операція (щодо клієнтів, зазначених у пункті 58 розділу V цього Положення, - з урахуванням особливостей, визначених у пункті 59 розділу V цього Положення);

{Підпункт 1 пункту 64 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 99 від 03.10.2017}

1-1) з'ясувати мету і характер майбутніх ділових відносин клієнта (крім клієнтів, які здійснюють переказ без відкриття рахунку на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або суму, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 Закону, та клієнтів, зазначених у пункті 58 розділу V цього Положення);

{Пункт 64 розділу V доповнено новим підпунктом 1-1 згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

2) виявити факт належності/неналежності керівника клієнта - юридичної особи (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу), або особи, що діє від його імені, кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи - клієнта банку до публічної особи, до особи близької або пов'язаної з публічними особами;

3) визначити зміст діяльності клієнта юридичної особи, фізичної особи-підприємця (для резидентів визначається вид діяльності відповідно до КВЕД), соціальний статус клієнта фізичної особи (працевлаштований/безробітний, пенсіонер, студент тощо);

4) оцінити фінансовий стан клієнта (крім клієнтів, що здійснюють переказ без відкриття рахунку на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або суму, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 Закону, та клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу);

5) оцінити репутацію клієнта (крім клієнтів, що здійснюють переказ без відкриття рахунку на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або суму, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 Закону, та клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу);

6) виявити факт належності/неналежності клієнта - фізичної особи, фізичної особи-підприємця (крім клієнтів, що здійснюють переказ без відкриття рахунку на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або суму, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 Закону) або особи, що діє від його імені, до публічної особи, до особи близької або пов'язаної з публічними особами;

7) визначити (виявити) ризик клієнта та здійснити його оцінку.

Зазначені заходи банк здійснює до/або під час установлення ділових (договірних) відносин, до проведення фінансової операції, відкриття рахунку, укладення договору.

65. Банк здійснює оцінку фінансового стану клієнтів під час ідентифікації, вивчення клієнта та в процесі їх обслуговування.

Банк проводить уточнення оцінки фінансового стану клієнтів на постійній основі відповідно до виявлених ризиків.

{Пункт 65 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

{Пункт 66 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

67. Банк під час реалізації Програми ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку зобов'язаний формувати та вести електронні анкети клієнтів (крім клієнтів, які здійснюють переказ без відкриття рахунку на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або суму, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 Закону). Перелік інформації, що має міститися в анкетах клієнтів, наведений у додатках 2 - 7 до цього Положення.

{Пункт 67 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

68. Банк у разі потреби приймає рішення про доповнення анкет(и) додатковими даними.

69. Анкета є внутрішнім документом в електронному вигляді банку і має містити всю інформацію, отриману банком за результатами ідентифікації, вивчення клієнта уточнених даних щодо ідентифікації та вивчення клієнта, поглибленої перевірки клієнта, а також висновки банку щодо оцінки репутації клієнта та оцінки ризику клієнта із зазначенням дат здійснення таких оцінок.

{Абзац перший пункту 69 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 42 від 25.05.2017№ 99 від 03.10.2017}

Банк уносить до анкети інформацію (дані), достовірність якої (яких) підтверджується наявними в банку документами щодо вивчення клієнта, іншими документами.

70. Анкета формується за результатами здійснення ідентифікації клієнта в день установлення ділових (договірних) відносин, укладення договорів, відкриття рахунку, проведення разової фінансової операції на значну суму, проведення фінансової операції без відкриття рахунку, що підлягає фінансовому моніторингу. Інформація, що міститься в анкеті, доповнюється новими або уточненими даними протягом 10 робочих днів із дня отримання банком документів щодо вивчення клієнта, інших документів з відповідною інформацією.

{Пункт 70 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 99 від 03.10.2017}

71. Банк зобов'язаний забезпечити відображення (у разі потреби формування паперової форми анкети) усіх даних електронної анкети з обов'язковим зазначенням інформації, пов'язаної з ідентифікацією, поглибленою перевіркою клієнта та вивченням фінансової діяльності клієнта, а також зі зміною рівня ризику клієнта чи висновку щодо його репутації, дати внесення до анкети доповнень щодо ідентифікації та вивчення.

{Пункт 71 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 99 від 03.10.2017}

72. Банк зобов'язаний на постійній основі з урахуванням ризик-орієнтованих підходів здійснювати аналіз фінансових операцій клієнтів з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану (оцінці фінансового стану) та/або змісту діяльності клієнта, економічна доцільність (сенс) за якими відсутня, або можуть іншим чином наражати банк на здійснення (залучення до здійснення) ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та/або діянь, передбачених Кримінальним кодексом України.

Банк за результатами аналізу має забезпечити оперативне та своєчасне виявлення випадків проведення (спроб проведення) фінансових операцій, передбачених абзацом першим пункту 72 розділу V цього Положення, та забезпечити за такими фінансовими операціями:

1) здійснення посилених заходів щодо перевірки клієнта відповідно до виявлених ризиків;

2) проведення уточнення оцінки фінансового стану клієнта на підставі додатково отриманих документів, у тому числі офіційних документів, інформації з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою), з'ясування джерел походження коштів (активів) клієнта;

3) упровадження заходів для попередження, обмеження та/або зниження до прийнятного рівня ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму, у тому числі шляхом відмови в обслуговуванні (підтриманні ділових відносин).

Банк самостійно з урахуванням ризик-орієнтованих підходів визначає перелік необхідної інформації [у тому числі інформації, яка є публічною (відкритою), та/або додаткових документів, у тому числі офіційних документів, що мають використовуватися для проведення оцінки (уточнення оцінки) фінансового стану клієнта, за умови, що обсяг інформації за такими документами є достатнім для проведення відповідної ефективної оцінки (уточнення оцінки) фінансового стану клієнта, а також належного аналізу відповідності фінансових операцій клієнта його фінансовому стану (оцінці фінансового стану)].

Банк з урахуванням ризик-орієнтованих підходів має здійснити документально підтверджену перевірку джерел походження коштів (активів) клієнта на підставі офіційних документів, належним чином засвідчених їх копій або інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою). Результат такої перевірки має бути достатнім для визначення наявності/відсутності реально достатніх фінансових можливостей, розпорядження якими дає змогу проводити або ініціювати проведення фінансових операцій на відповідні суми.

Для здійснення такої перевірки джерелом походження коштів фізичної особи/фізичної особи-підприємця може бути: заробітна плата, дохід, отриманий за реалізацію продукції, надані послуги, продаж майна, отримання спадку, отримання страхової суми за договором страхування, виграш у лотерею, набуття права на скарб, інші виплати відповідно до умов цивільно-правового правочину (договору).

Банк для з'ясування джерел походження власних коштів фізичної особи може витребувати, зокрема, документи, визначені пунктом 50 розділу V цього Положення. Якщо фізична особа відповідно до податкового законодавства не подавала податкової декларації за будь-який з років, що передують останньому звітному року перед відповідною датою (датою здійснення аналізу), то для підтвердження достатності власних коштів фізичної особи банком може бути використана надана клієнтом/представником клієнта інформація, одержана ним в установленому законодавством порядку від відповідного державного органу, про доходи, отримані у відповідному році, і сплачені з цих доходів податки.

{Пункт 72 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

72-1. Банк має право доручати юридичним особам-резидентам, фізичним особам-підприємцям-резидентам та фізичним особам-резидентам (агентам) на договірній основі здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнтів банку - фізичних осіб.

Рішення про встановлення договірних відносин з агентами приймається з урахуванням результатів проведеної банком оцінки ділової репутації таких осіб відповідно до вимог пункту 11 розділу ІІІ Положення про встановлення вимог до кредитних посередників банків та їх діяльності у сфері споживчого кредитування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 50 (далі - Положення № 50).

Відповідальність за неналежне здійснення агентами ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму покладається на банк.

{Розділ V доповнено новим пунктом 72-1 згідно з Постановою Національного банку № 90 від 12.09.2017}

72-2. Ідентифікація та верифікація клієнтів банку - фізичних осіб агентами здійснюється від імені та в інтересах банку.

{Розділ V доповнено новим пунктом 72-2 згідно з Постановою Національного банку № 90 від 12.09.2017}

72-3. Ідентифікація та верифікація клієнтів банку - фізичних осіб агентами здійснюється за таких умов:

1) банк зобов'язаний отримати, а агенти повинні забезпечити негайне надання банку інформації/документів/копій документів, засвідчених відповідно до вимог законодавства України, щодо ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб;

2) агенти зобов'язані забезпечити захист інформації з обмеженим доступом, у тому числі банківської таємниці, персональних даних клієнтів та несуть відповідальність за їх розголошення згідно із законодавством України;

3) агенти зобов'язанні забезпечити технічну спроможність здійснення ними ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб на належному рівні (наявність комп'ютерної техніки, відповідного програмного забезпечення, комунікаційних засобів, захищеності електронних систем тощо);

4) банк зобов'язаний ужити заходів з організації навчання агентів для забезпечення належного рівня їх підготовки з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму в частині здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб відповідно до вимог Програми ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку та інших внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу;

5) банк зобов'язаний ознайомити агентів з вимогами внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу в частині здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб у разі:

затвердження, унесення змін до внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу - невідкладно з часу затвердження/унесення змін;

установлення договірних відносин з агентом - до початку виконання ним своїх обов'язків;

6) взаємовідносини між банком та агентом щодо здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб, порядок припинення повноважень агента щодо здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб, мають бути врегульовані шляхом укладення договору доручення;

7) агенти зобов'язані:

забезпечити виконання вимог законодавства з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму в частині здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб відповідно до вимог Програми ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку, та інших внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу;

надати письмове зобов'язання щодо забезпечення захисту інформації з обмеженим доступом, персональних даних клієнтів, у тому числі банківської таємниці та/або іншої інформації з обмеженим доступом, що стане їм відомою в процесі виконання договору доручення щодо здійснення ними ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб;

8) банк зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням агентами встановленої процедури здійснення ідентифікації та верифікації клієнта, у тому числі шляхом проведення відповідних перевірок;

9) рішення щодо встановлення ділових відносин з клієнтом, укладання договорів, відкриття рахунку, проведення фінансових операцій без відкриття рахунку, а також щодо відмови у встановленні ділових (договірних) відносин [у тому числі щодо розірвання ділових (договірних) відносин], проведенні фінансових операцій відповідно до статті 10 Закону та статті 64 Закону про банки приймає банк.

{Розділ V доповнено новим пунктом 72-3 згідно з Постановою Національного банку № 90 від 12.09.2017}

72-4. Банк зобов'язаний достроково припинити відносини з агентом (із розірванням укладеного з агентом договору доручення):

1) у випадках, передбачених пунктом 7 розділу ІІ Положення № 50;

2) у разі порушення агентом вимог щодо здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів банку - фізичних осіб, установлених Програмою ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку та іншими внутрішніми документами банку з питань фінансового моніторингу.

{Розділ V доповнено новим пунктом 72-4 згідно з Постановою Національного банку № 90 від 12.09.2017}

VI. Порядок аналізу, виявлення та реєстрації фінансових операцій

73. Аналіз фінансових операцій з метою виявлення таких, що відповідно до Закону можуть підлягати фінансовому моніторингу (у тому числі відібраних за допомогою програмного забезпечення), здійснюється працівниками банку в порядку, установленому Програмою здійснення фінансового моніторингу за напрямами діяльності банку під час обслуговування клієнтів:

1) негайно в день відбору фінансової операції, яка може стосуватися або призначатися для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

2) до початку (у процесі, під час спроби), але не пізніше двох робочих днів після здійснення фінансової операції, що може підлягати обов'язковому фінансовому моніторингу;

3) не пізніше трьох робочих днів після здійснення фінансової операції, щодо якої на момент її проведення наявна інформація, що може свідчити про те, що така фінансова операція або її учасники, джерела походження їх активів пов'язані із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи пов'язані із вчиненням іншого суспільно небезпечного діяння, яке визначене Кримінальним кодексом України як злочин або за яке передбачені міжнародні санкції;

4) не пізніше двадцяти робочих днів після здійснення фінансової операції з готівкою, яка містить ризики, визначені банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, визначених Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком, та з урахуванням рекомендацій Національного банку щодо ознак ризикових фінансових операцій;

5) не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним місяцем, щодо фінансових операцій (сукупності пов'язаних між собою фінансових операцій), що можуть підлягати внутрішньому фінансовому моніторингу, які виявлені за результатами аналізу відповідності фінансових операцій клієнтів їх фінансовому стану та/або змісту діяльності, моніторингу ризиків клієнтів та інших регулярних/періодичних процедур аналізу операцій клієнтів банку, що передбачені Правилами фінансового моніторингу банку;

{Підпункт 5 пункту 73 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

6) у день відмови клієнта від проведення фінансової операції;

7) не пізніше наступного робочого дня після отримання банком необхідних документів та/або відомостей щодо фінансових операцій, стосовно яких на час їх проведення не було необхідної для прийняття рішення інформації.

74. Банк проводить подальший контроль за фінансовими операціями в порядку, установленому Програмою здійснення фінансового моніторингу за напрямами діяльності банку під час обслуговування клієнтів, з метою виявлення таких фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.

Банк не має права проводити подальший контроль за фінансовими операціями протягом усього строку проведення Національним банком перевірки банку з питань дотримання вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму, уключаючи день початку такої перевірки (не поширюється на фінансові операції, які проводяться під час зазначеної перевірки).

75. Банк для здійснення аналізу та виявлення фінансової операції, яка підлягає фінансовому моніторингу, зобов'язаний, якщо на момент проведення фінансової операції немає всіх необхідних для прийняття рішення документів та/або відомостей, забезпечити вжиття не пізніше двох місяців із дня її проведення передбачених законодавством України та визначених у внутрішніх документах банку з питань фінансового моніторингу заходів, зокрема шляхом витребування додаткових документів і відомостей, що стосуються цієї фінансової операції, з обов'язковою фіксацією дати отримання документів і відомостей.

У разі неможливості встановити чи є учасник фінансової операції - контрагент, який не є клієнтом банку, особою, яка включена до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), банк забезпечує вжиття в строк, що не перевищує трьох робочих днів з моменту виявлення такої фінансової операції, заходів для отримання необхідної додаткової інформації про таку особу.

Банк зобов'язаний усі вжиті заходи щодо з'ясування суті і мети фінансової операції підтверджувати документально.

76. Працівник банку, обов'язки якого визначені відповідно до підпункту 1 пункту 25 розділу II цього Положення, надає інформацію про фінансову операцію відповідальному працівникові банку або працівникові, уповноваженому відповідальним працівником банку, якщо за результатами здійснення аналізу відібрано фінансову операцію клієнта, яка:

1) може підлягати обов'язковому фінансовому моніторингу, - не пізніше наступного робочого дня із дня здійснення аналізу;

2) може підлягати внутрішньому фінансовому моніторингу, а також інформацію про свої підозри щодо діяльності осіб або їх активи, якщо є підстави вважати, що вони пов'язані зі злочином, визначеним Кримінальним кодексом України, - негайно в день виникнення підозри чи достатніх підстав для підозри або спроби проведення фінансової операції;

3) стосовно якої є підстави підозрювати, що вона пов'язана, стосується або призначена для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, - негайно в день відбору такої фінансової операції;

77. Банк зобов'язаний забезпечити фіксування дати надходження/отримання відповідальним працівником банку або працівником, уповноваженим відповідальним працівником банку, повідомлень про фінансові операції, у тому числі отриманих за допомогою програмного забезпечення, яке встановлене в банку, а також дати прийняття та змісту прийнятого відповідальним працівником банку або працівником, уповноваженим відповідальним працівником банку, обґрунтованого рішення щодо віднесення фінансових операцій до таких, що підлягають фінансовому моніторингу, а також про фінансові операції осіб, якщо є достатні підстави вважати, що їх діяльність або активи пов'язані із вчиненням злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та їх реєстрацію.

78. Рішення щодо віднесення фінансової операції до такої, що підлягає фінансовому моніторингу (виявлення фінансової операції), та внесення до реєстру фінансових операцій інформації у випадках, передбачених пунктом 81 цього розділу, приймає відповідальний працівник банку або працівник банку, уповноважений відповідальним працівником банку, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації відповідно до пункту 76 цього розділу, а щодо фінансових операцій, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення або якщо їх учасником чи вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, - негайно в день отримання інформації про фінансову операцію відповідно до пункту 76 цього розділу.

Повноваження працівника, уповноваженого відповідальним працівником банку щодо прийняття такого рішення, повинні бути передбачені в трудовому договорі (у посадовій інструкції, контрактах тощо) цього працівника.

79. Банк - юридична особа веде зведений реєстр фінансових операцій з подвійною нумерацією, відлік якої має починатися з початку календарного року, з урахуванням фінансових операцій, виявлених і внесених до реєстрів фінансових операцій інших (крім філій) відокремлених підрозділів банку.

Банк - юридична особа має право вносити до зведеного реєстру фінансових операцій відповідно до вимог абзацу першого цього пункту також інформацію про фінансові операції, виявлені і внесені до реєстру фінансових операцій філії(й) банку.

Банк - юридична особа може не вести свій окремий реєстр фінансових операцій, якщо він веде зведений реєстр фінансових операцій.

Передбачені цим Положенням вимоги щодо реєстру фінансових операцій, у тому числі щодо порядку ведення, змісту, доступу, формування витягів та зберігання реєстру фінансових операцій, поширюються на зведений реєстр фінансових операцій.

80. Реєстр фінансових операцій і зведений реєстр фінансових операцій є документами з обмеженим доступом.

Доступ до зведеного реєстру фінансових операцій мають відповідальний працівник банку - юридичної особи, а також працівники банку, уповноважені відповідальним працівником банку - юридичної особи.

Відповідальний працівник банку встановлює шляхом видачі ним відповідного розпорядження порядок доступу в разі необхідності визначених ним працівників банку до реєстру фінансових операцій.

Відповідальний працівник банку відповідає за захист реєстру фінансових операцій від знищення, несанкціонованого доступу, модифікації або викривлення даних.

Відповідальний працівник банку - юридичної особи відповідає за захист зведеного реєстру фінансових операцій від знищення, несанкціонованого доступу, модифікації або викривлення даних.

81. Банк зобов'язаний забезпечувати внесення до реєстру фінансових операцій інформації про фінансові операції:

1) що підлягають фінансовому моніторингу відповідно до статей 1516 Закону, а також про фінансові операції осіб, якщо є достатні підстави вважати, що їх діяльність або активи пов'язані із вчиненням злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, - не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення відповідно до пункту 78 цього розділу;

2) у проведенні яких відмовлено, - протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови;

3) стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, - негайно в день їх виявлення відповідно до пункту 78 цього розділу;

4) проведення яких зупинено у зв'язку з тим, що вони містять ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, - негайно в день зупинення фінансової операції;

5) проведення яких зупинено у зв'язку з тим, що їх учасниками або вигодоодержувачами є особи, які включені до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовані міжнародні санкції, - негайно в день зупинення фінансової операції;

6) проведення яких було зупинено за рішенням спеціально уповноваженого органу, прийнятим з метою зупинення видаткових фінансових операцій, - у день отримання відповідних первинних документів щодо проведення таких фінансових операцій;

7) проведення прибуткових фінансових операцій, спробу здійснення видаткових фінансових операцій за рахунком, щодо якого прийнято рішення спеціально уповноваженого органу про зупинення видаткових фінансових операцій, - в день здійснення прибуткової фінансової операції, спроби здійснення видаткової фінансової операції, але не пізніше 11 години наступного робочого дня;

8) проведення яких було зупинено за дорученням спеціально уповноваженого органу, наданим з метою виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави (далі - запит уповноваженого органу іноземної держави), - негайно в день зупинення фінансової операції;

9) стосовно яких отримано доручення спеціально уповноваженого органу про забезпечення моніторингу, прийняте з метою виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави, - невідкладно, але не пізніше 12 години наступного робочого дня з дня:

отримання відповідного доручення спеціально уповноваженого органу, якщо на момент отримання зазначеного доручення фінансова операція вже проведена;

проведення фінансової операції, якщо фінансова операція проведена після отримання відповідного доручення спеціально уповноваженого органу;

10) стосовно яких отримано від спеціально уповноваженого органу запит про надання інформації щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій:

протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня після проведення фінансової операції;

не пізніше десятого робочого дня з дати отримання запиту про фінансові операції, здійснені до отримання запиту спеціально уповноваженого органу.

82. Видалення даних, що внесені до реєстру фінансових операцій, не допускається.

83. Банк у разі потреби виправлення помилково внесених до реєстру фінансових операцій даних щодо окремої фінансової операції, інформації про яку немає на обліку в спеціально уповноваженому органі, в інформаційному рядку реєстру фінансових операцій, у якому містяться відомості про цю фінансову операцію, зазначає про його анулювання із наведенням у полі "Коментарі" реєстру фінансових операцій підстав для анулювання та доповнює реєстр фінансових операцій новим записом про цю фінанс��ву операцію, якщо така фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу, або не доповнює реєстр фінансових операцій новим записом, якщо інформація про таку фінансову операцію не підлягає наданню до спеціально уповноваженого органу.

Банк у разі потреби виправлення помилково внесених до реєстру фінансових операцій даних щодо окремої фінансової операції, інформацію про яку вже подано спеціально уповноваженому органу та взято/або не взято на облік спеціально уповноваженим органом, в інформаційному рядку реєстру фінансових операцій, у якому містяться відомості про цю фінансову операцію, зазначає про їх анулювання із наведенням у полі "Коментарі" реєстру фінансових операцій підстав для анулювання та доповнює реєстр фінансових операцій новим записом про цю фінансову операцію, якщо інформація про таку фінансову операцію підлягає наданню до спеціально уповноваженого органу, або не доповнює реєстр фінансових операцій новим записом, якщо інформація про таку фінансову операцію не підлягає наданню до спеціально уповноваженого органу.

Банк у разі потреби виправлення внесених до реєстру фінансових операцій даних щодо окремої фінансової операції, стосовно якої раніше було прийнято рішення про недоцільність інформування спеціально уповноваженого органу, але потім отримано запит спеціально уповноваженого органу про надання інформації щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій клієнта, в інформаційному рядку реєстру фінансових операцій, у якому містяться відомості про цю фінансову операцію, зазначає про його анулювання із зазначенням у полі "Коментарі" реєстру фінансових операцій підстав для анулювання, номера і дати отриманого запиту, нового реєстраційного номера цієї фінансової операції в реєстрі фінансових операцій та одночасно доповнює реєстр фінансових операцій новим записом про цю фінансову операцію. Інформація про таку операцію надається банком спеціально уповноваженому органу в порядку, установленому пунктом 103 розділу VII цього Положення.

Рішення щодо анулювання інформації в інформаційному рядку реєстру фінансових операцій приймає відповідальний працівник банку або працівник, уповноважений відповідальним працівником банку.

84. До реєстру фінансових операцій у випадках, передбачених пунктом 81 цього розділу, уносяться такі дані:

1) порядковий номер реєстрації в реєстрі фінансових операцій з початку календарного року і дата реєстрації;

2) унікальний номер фінансової операції в системі автоматизації банку (за його наявності);

3) код області відповідно до довідника, доведеного до відома банків Національним банком, за місцем здійснення фінансової операції клієнтом (спроби проведення фінансової операції). Для фінансових операцій з використанням електронного платіжного засобу зазначається код області місцезнаходження банку (відокремленого підрозділу), у якому відкрито рахунок клієнта;

4) дата надходження первинного документа (не заповнюється за операцією з використанням електронного платіжного засобу);

5) найменування, номер і дата первинного документа (не заповнюється за операцією з використанням електронного платіжного засобу);

6) дата здійснення (у разі проведення)/спроби проведення/відмови від проведення/зупинення фінансової операції. Для фінансових операцій з використанням електронного платіжного засобу зазначається дата списання (зарахування) коштів за рахунком клієнта;

7) код ознаки здійснення фінансової операції відповідно до довідника кодів ознак здійснення фінансових операцій, визначеного відповідним нормативно-правовим актом Міністерства фінансів України;

8) сума фінансової операції у валюті її проведення (у валюті проведення за рахунком клієнта) та її еквівалент у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленим Національним банком на день проведення фінансової операції;

9) прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи/найменування юридичної особи - клієнта та ідентифікаційний (реєстраційний) номер/код за ЄДРПОУ цієї особи [якщо ідентифікаційного (реєстраційного) номера/коду фізичній особі/юридичній особі не присвоєно, то ставиться дев'ять нулів];

10) прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи, яка діє від імені клієнта, та ідентифікаційний (реєстраційний) номер цієї особи [якщо ідентифікаційного (реєстраційного) номера фізичній особі не присвоєно, то ставиться дев'ять нулів] - щодо касових операцій з готівковими коштами, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу;

11) прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи/найменування юридичної особи-контрагента та ідентифікаційний (реєстраційний) номер/код за ЄДРПОУ цієї особи. Якщо ідентифікаційного (реєстраційного) номера/коду фізичній особі/юридичній особі не присвоєно, то ставиться дев'ять нулів. Якщо ідентифікаційний (реєстраційний) номер фізичної особи не відомий банку, то ставиться п'ять дев'яток. Клієнт банку, якщо він є фактичним відправником (ініціатором переказу/платником) та одержувачем (отримувачем) активів, зазначається в реєстрі фінансових операцій як клієнт та як контрагент за цією фінансовою операцією;

12) код виду фінансової операції відповідно до порядку формування коду виду фінансової операції, визначеного відповідно до нормативно-правового акта Міністерства фінансів України;

13) код ознаки (коди ознак) фінансової операції, за якою (якими) фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу, фінансових операцій осіб, щодо яких є достатні підстави вважати, що їх діяльність або активи пов'язані із вчиненням злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, фінансових операцій, щодо яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, відповідно до довідників кодів ознак, визначених відповідним нормативно-правовим актом Міністерства фінансів України;

14) коментарі (за наявності).

До реєстру фінансових операцій уносяться також інші відомості, передбачені цим Положенням.

85. У разі виявлення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу, за результатами здійснення перевірки службою внутрішнього аудиту або Національним банком (у тому числі в порядку безвиїзного нагляду) інформація про таку фінансову операцію вноситься до реєстру фінансових операцій не пізніше ніж на десятий робочий день з дати отримання відповідальним працівником затвердженого аудиторського висновку служби внутрішнього аудиту банку або дати отримання банком довідки про перевірку Національним банком/акта про результати безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу (крім випадків, коли на момент отримання аудиторського висновку/довідки про перевірку Національним банком фінансова операція не підлягатиме фінансовому моніторингу відповідно до вимог законодавства України).

86. Якщо банк відмовляє клієнту в проведенні фінансової операції у випадках, установлених ЗакономЗаконом про банки, то до реєстру фінансових операцій уносяться дані, пов'язані з такою фінансовою операцією та наявні на час прийняття відповідного рішення, з обов'язковим зазначенням у полі "Коментарі" підстав для відмови.

87. Банк доповнює інформаційний рядок реєстру фінансових операцій, у якому містяться відомості про фінансову операцію, даними щодо дати (дат), найменування(нь) файла(ів)-повідомлення(нь) та номера інформаційного рядка (черговий номер екземпляра структури INF_STR) файла(ів)-повідомлення(нь), у якому(их) інформація про фінансову операцію, спробу її проведення або відмову в проведенні надавалася спеціально уповноваженому органу, а також даними щодо дати (дат), найменування(нь) файла(ів)-повідомлення(нь) про взяття (відмову від взяття) на облік фінансової(их) операції(й), що надходили від спеціально уповноваженого органу щодо цієї фінансової операції.

88. У разі надання спеціально уповноваженому органу додаткової інформації про фінансову операцію інформаційний рядок реєстру фінансових операцій, у якому містяться відомості про цю фінансову операцію, доповнюється даними щодо найменування і дати отримання файла-запиту та/або реквізитів запиту, який надійшов на паперовому носії, найменування і дати надсилання файла-відповіді, файла-додатка та/або реквізитів відповіді, що надана на паперовому носії.

89. Банк у разі потреби формування витягу з реєстру фінансових операцій на паперовому носії, зобов'язаний забезпечити відображення на паперових носіях усіх даних, ідентичних тим, які містить реєстр фінансових операцій в електронному вигляді та які передбачені цим Положенням, з обов'язковим зазначенням дати друкування.

VII. Порядок надання інформації спеціально уповноваженому органу

90. Відповідальний працівник банку забезпечує в строки, визначені Законом, надання спеціально уповноваженому органу інформації про:

1) фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;

2) фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу;

3) підозри щодо діяльності осіб або їх активи, якщо є підстави вважати, що вони пов'язані із злочином, визначеним Кримінальним кодексом України;

4) фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

5) відмову банком у випадках, передбачених статтею 10 Закону, статтею 64 Закону про банки, від встановлення (підтримання) ділових (договірних) відносин та/або проведення фінансової операції;

6) фінансові операції (їх учасників та про залишок коштів на рахунках клієнта), які зупинені банком відповідно до частини першої статті 17 Закону, та в разі зарахування коштів на транзитні рахунки банку - залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум;

7) залишок коштів на рахунку клієнта, видаткові фінансові операції за яким були зупинені банком відповідно до частини третьої статті 17 Закону, та в разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках банку - залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум;

8) прибуткові фінансові операції та/або спробу здійснення видаткових фінансових операцій у разі зупинення видаткових фінансових операцій відповідно до частини третьої статті 17 Закону;

9) відстеження (моніторинг) фінансових операцій клієнта, фінансові операції якого стали об'єктом фінансового моніторингу;

10) додаткової інформації, що може бути пов'язана з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, а також інформації, яка може бути пов'язана із зупиненням фінансової операції (фінансових операцій) відповідно до Закону;

11) іншої додаткової інформації, не зазначеної в підпункті 10 цього пункту;

12) іншої інформації, необхідної для виконання спеціально уповноваженим органом запиту, що надійшов від уповноваженого органу іноземної держави.

У разі зупинення фінансової операції банк надає інформацію про таку фінансову операцію із заповненням поля "Коментарі" в порядку та строки, передбачені розділом VIII цього Положення. Одночасно банк може надати додаткову інформацію щодо цієї фінансової операції спеціально уповноваженому органу.

Інформація, що надається відокремленим підрозділом банку до спеціально уповноваженого органу через банк - юридичну особу, має містити обліковий ідентифікатор цього відокремленого підрозділу.

Порядок передавання інформації до спеціально уповноваженого органу має забезпечувати її гарантовану доставку та конфіденційність.

91. Банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Порядок надання такої інформації має забезпечувати її гарантовану доставку та конфіденційність.

92. Надання банком спеціально уповноваженому органу інформації про: фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; фінансові операції осіб, якщо є достатні підстави вважати, що їх діяльність або активи пов'язані із вчиненням злочину, визначеного Кримінальним кодексом України; фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення; осіб, які мали намір провести фінансові операції, у разі відмови банком у випадках, передбачених статтею 10 Закону, статтею 64 Закону про банки, від проведення фінансової операції; фінансові операції (їх учасників та про залишок коштів на рахунках клієнта), які зупинені банком відповідно до статті 17 Закону, - здійснюється у формі файлів-повідомлень.

Надання банком спеціально уповноваженому органу інформації про відмову від встановлення (підтримання) ділових (договірних) відносин у випадках, передбачених статтею 10 Закону, статтею 64 Закону про банки, інформації про свої підозри щодо діяльності осіб або їх активи, якщо є підстави вважати, що вони пов'язані із злочином, визначеним Кримінальним кодексом України, здійснюється шляхом надсилання листа/файла-листа із зазначенням підстав відмови та наявної інформації щодо клієнта.

93. Інформація щодо кожної фінансової операції, яка надається спеціально уповноваженому органу в складі файла-повідомлення, підписується відповідальним працівником банку або працівником, уповноваженим відповідальним працівником банку, шляхом накладення електронного цифрового підпису за допомогою засобів накладення/перевірки електронного цифрового підпису, наданих Національним банком та вбудованих у систему автоматизації банку.

94. Сформований системою автоматизації банку файл-повідомлення шифрується програмними засобами, вбудованими в АРМ-НБУ-інформаційний (далі - АРМ-НБУ), та передається засобами електронної пошти Національного банку на адресу спеціально уповноваженого органу.

95. Спеціально уповноважений орган після отримання файла-повідомлення від банку розшифровує цей файл за допомогою АРМ-НБУ, перевіряє електронні цифрові підписи, здійснює контроль за правильністю заповнення всіх реквізитів файла-повідомлення та повнотою наданих даних. За результатами такого контролю файла-повідомлення спеціально уповноважений орган до кінця наступного робочого дня, у якому він отримав такий файл, формує та надсилає на адресу банку файл-повідомлення про взяття (відмову від взяття) на облік інформації про фінансову(і) операцію(ї).

96. Відповідальний працівник банку в разі отримання файла-повідомлення про взяття (відмову від взяття) на облік інформації про фінансову(і) операцію(ї) з ненульовими кодами помилок за окремими фінансовими операціями або щодо файла-повідомлення в цілому має проаналізувати причини виникнення помилок, забезпечити їх виправлення та подати протягом трьох робочих днів із дня отримання файла-повідомлення про взяття (відмову від взяття) на облік інформації про фінансову(і) операцію(ї) з ненульовими кодами помилок належним чином оформлене повідомлення в складі нового файла-повідомлення на адресу спеціально уповноваженого органу.

97. Відповідальний працівник банку перед повторним формуванням файла-повідомлення здійснює перевірку чинності відповідного ключа (ключів) шифрування на АРМ-НБУ, якщо отриманий файл-повідомлення про взяття (відмову від взяття) на облік містить ненульові коди помилок. У разі потреби він звертається до служби захисту інформації відповідного підрозділу Національного банку в регіоні для отримання відповідного сертифіката ключа. Файл-повідомлення про взяття (відмову від взяття) на облік з нульовими кодами помилок стосовно окремої фінансової операції, інформація щодо якої надіслана до спеціально уповноваженого органу у відповідному файлі-повідомленні, є підтвердженням того, що ця фінансова операція взята на облік спеціально уповноваженим органом.

98. Відповідальний працівник банку в разі виникнення ситуацій, що призводять до неможливості відправлення до спеціально уповноваженого органу в установленому порядку відповідних файлів інформаційного обміну за допомогою електронної пошти Національного банку, самостійно забезпечує негайне подання на змінних носіях (CD, DVD, Flash-носії) сформованих та зашифрованих АРМ-НБУ файлів разом із супровідним листом на адресу спеціально уповноваженого органу. Порядок надання такої інформації має забезпечувати її гарантовану доставку та конфіденційність.

Відповідальний працівник банку звертається до спеціально уповноваженого органу та узгоджує засіб отримання від спеціально уповноваженого органу відповідних файлів інформаційного обміну.

{Пункт 98 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

99. Відповідальний працівник банку звертається до спеціально уповноваженого органу та з'ясовує причини ненадання банку відповідних файлів інформаційного обміну, якщо з будь-яких причин банк не отримав їх від спеціально уповноваженого органу протягом двох робочих днів із часу відправлення відповідних файлів.

100. Направлення спеціально уповноваженим органом до банку запитів про надання в передбачених Законом випадках інформації здійснюється шляхом направлення файла-запиту в електронному вигляді засобами електронної пошти Національного банку чи на паперовому носії поштою з повідомленням про вручення або за допомогою кур'єрського або фельд'єгерського зв'язку.

101. Надання банком на запит (файл-запит) спеціально уповноваженого органу додаткової інформації здійснюється шляхом формування та надсилання файла-відповіді та в разі потреби файла-додатка протягом:

1) одного робочого дня з дня надходження файла-запиту - щодо додаткової інформації, що може бути пов'язана з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, а також інформації, яка може бути пов'язана із зупиненням фінансової операції (фінансових операцій) відповідно до Закону;

2) п'яти робочих днів із дня надходження від спеціально уповноваженого органу файла-запиту або в інший строк, погоджений у встановленому законодавством України порядку із спеціально уповноваженим органом, - щодо іншої, не зазначеної в підпункті 1 цього пункту, додаткової інформації, а також додаткової інформації, необхідної для виконання ним запиту, що надійшов від уповноваженого органу іноземної держави.

Банк у разі отримання від спеціально уповноваженого органу запиту про надання додаткової інформації на паперовому носії надає в установлений підпунктами 1 та 2 цього пункту строк спеціально уповноваженому органу відповідь на паперовому носії або шляхом формування та надсилання файла-відповіді, а в разі потреби - файла-додатка, за допомогою кур'єрської служби банку (за наявності) або фельд'єгерського зв'язку.

Надання банком спеціально уповноваженому органу за власною ініціативою зазначеної в підпунктах 1 та 2 цього пункту інформації та копій документів, що не можуть бути передані у файлі-повідомленні або файлі-відповіді, здійснюється шляхом формування та надсилання до спеціально уповноваженого органу файла-додатка.

Сформований системою автоматизації банку файл-додаток зашифровується за допомогою програмних засобів, вбудованих в АРМ-НБУ, і надсилається засобами електронної пошти Національного банку на адресу спеціально уповноваженого органу разом із файлом-повідомленням або файлом-відповіддю або передається до спеціально уповноваженого органу на змінному носії.

Порядок передавання до спеціально уповноваженого органу файла-додатка на змінному носії або відповіді на паперовому носії за допомогою кур'єрської служби банку (за наявності) або фельд'єгерського зв'язку має забезпечувати його гарантовану доставку та конфіденційність.

102. Вимога спеціально уповноваженого органу щодо надання інформації, необхідної для виконання запиту відповідного органу іноземної держави, має містити посилання на номер і дату реєстрації цього запиту у відповідному реєстрі спеціально уповноваженого органу.

103. Банк зобов'язаний виконати запит спеціально уповноваженого органу про надання інформації щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій клієнта, фінансові операції якого стали об'єктом фінансового моніторингу, та направити в установленому законодавством України порядку до спеціально уповноваженого органу відповідні файли-повідомлення.

VIII. Порядок зупинення, поновлення фінансових операцій та виконання рішень (доручень) спеціально уповноваженого органу

104. Банк відповідно до частини першої статті 17 Закону:

1) має право зупинити здійснення фінансової(их) операції(ій), яка/які містить(ять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України;

2) зобов'язаний зупинити здійснення фінансової(их) операції(ій), якщо її/їх учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій).

Зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (уключно).

105. Банк зобов'язаний використовувати програмне забезпечення, яке забезпечує автоматичне виявлення та зупинення фінансової операції до її проведення, що здійснюється на користь або за дорученням клієнта банку, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій).

106. Доведення до банків переліку організацій, юридичних або фізичних осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, здійснюється спеціально уповноваженим органом у встановленому законодавством України порядку.

Банк зобов'язаний забезпечити на постійній основі оновлення в порядку, передбаченому нормативно-правовим актом Міністерства фінансів України, наявного в банку переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, у разі внесення Спеціально уповноваженим органом змін до нього.

107. Відповідальний працівник банку видає внутрішнє розпорядження в разі прийняття рішення про:

1) зупинення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 17 Закону, - у день зупинення фінансової операції;

2) подальше зупинення фінансової операції на виконання рішення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини другої статті 17 Закону;

3) продовження зупинення фінансових операцій на виконання рішення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону;

4) зупинення (продовження зупинення) видаткових фінансових операцій на виконання рішення спеціально уповноваженого органу відповідно до частин третьоїп'ятої статті 17 Закону;

5) зупинення проведення фінансової операції відповідної особи за дорученням спеціально уповноваженого органу на виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави відповідно до частини третьої статті 23 Закону;

6) поновлення проведення фінансових операцій у строки, установлені частиною п'ятоюстатті 17 Закону.

У разі отримання рішення/доручення спеціально уповноваженого органу про зупинення [(подальше зупинення, продовження зупинення) фінансової операції (зупинення/продовження зупинення видаткових фінансових операцій)] розпорядження видається в день отримання банком рішення/доручення з обов'язковим повідомленням керівника виконавчого органу банку/керівника філії іноземного банку/керівника відокремленого підрозділу банку. Якщо рішення/доручення спеціально уповноваженого органу про зупинення надійшло до банку після закінчення робочого дня, то днем надходження рішення/доручення спеціально уповноваженого органу про зупинення до банку є наступний робочий день банку.

108. Внутрішні розпорядження відповідального працівника банку, видані згідно з пунктом 107 цього розділу, мають містити таку інформацію:

1) найменування клієнта та номер його рахунку (за винятком фінансової операції з переказу коштів без відкриття рахунку);

2) найменування, номер і дату первинного документа (крім випадків, передбачених підпунктами 4 та 5 пункту 107 цього розділу);

3) суму фінансової операції (крім випадків, передбачених підпунктами 4 та 5 пункту 107 цього розділу);

4) підстави зупинення фінансової операції, визначені Законом (крім випадків, передбачених підпунктом 6 пункту 107 цього розділу);

5) строк зупинення фінансової операції (крім випадків, передбачених підпунктом 6 пункту 107 цього розділу);

6) підпис відповідального працівника і дату та час видачі розпорядження.

У разі видання відповідальним працівником банку внутрішнього розпорядження про зупинення видаткових фінансових операцій відповідно до рішення/доручення спеціально уповноваженого органу, яке було отримане безпосередньо в момент ініціювання такої фінансової операції, інформація, яка має міститись у такому розпорядженні (найменування, номер і дата первинного документа; сума фінансової операції), заповнюється в разі наявності її в банку.

Зазначені в пункті 107 цього розділу розпорядження мають зберігатися в окремій справі не менше п'яти років у порядку, передбаченому для зберігання документів з обмеженим доступом.

109. Банк зобов'язаний повідомити спеціально уповноважений орган про зупинення фінансової операції у випадках, передбачених пунктами 1718 частини другої статті 6 і частиною першою статті 17 Закону, шляхом негайного формування та відправлення в той самий робочий день, коли фінансова операція була зупинена, відповідного файла-повідомлення. У полі "Коментарі" цього повідомлення зазначається дата закінчення зупинення фінансової операції. Одночасно банк може надати додаткову інформацію щодо цієї фінансової операції спеціально уповноваженому органу.

110. Визначені розділом VII цього Положення вимоги стосовно порядку формування, надсилання, контролю за правильністю заповнення всіх реквізитів та отримання спеціально уповноваженим органом відповідних файлів інформаційного обміну поширюються на файли-повідомлення, що містять інформацію про зупинення фінансової операції, передбачені пунктом 109 цього розділу з урахуванням вимог цього розділу.

111. Рішення та/або доручення спеціально уповноваженого органу на паперовому носії має бути надіслане до банку із забезпеченням його гарантованої доставки.

112. Банк зобов'язаний забезпечити негайне доведення до відома відповідального працівника банку отриманих банком рішень та/або доручень спеціально уповноваженого органу.

113. Банк після надходження відповідного файла-рішення від спеціально уповноваженого органу зобов'язаний невідкладно, але не пізніше 11 години наступного робочого дня з дня його отримання підтвердити в листі/файлі-листі факт отримання файла-рішення із зазначенням відомостей щодо забезпечення його виконання.

Банк у разі отримання від спеціально уповноваженого органу рішення та/або доручення на паперовому носії надсилає в установлений абзацом першим цього пункту строк спеціально уповноваженому органу підтвердження в листі (на паперовому носії або в електронному вигляді) або шляхом формування та надсилання файла-листа.

У такому листі/файлі-листі зазначається інформація про час і дату отримання рішення або доручення, виконання рішення або доручення в частині зупинення, поновлення, забезпечення моніторингу фінансових операцій, залишок коштів на час зупинення фінансових операцій на рахунку, а також наявності факту накладення арешту на рахунки клієнта (із зазначенням відомостей про відповідні документи та наданням їх копій).

{Абзац третій пункту 113 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

Порядок надсилання до спеціально уповноваженого органу листа на паперовому носії або в електронному вигляді має забезпечувати його гарантовану доставку та конфіденційність.

114. У разі прийняття спеціально уповноваженим органом рішення про зупинення видаткових фінансових операцій за рахунками клієнтів (осіб) на строк до п'яти робочих днів та отримання банком відповідного файла-рішення/рішення на паперовому носії банк повинен негайно в день надходження рішення про зупинення видаткових фінансових операцій за рахунками клієнтів (осіб) зупинити такі видаткові фінансові операції. Якщо файл-рішення/рішення на паперовому носії надійшов(ло) до банку після закінчення робочого дня, то днем надходження файла-рішення/рішення до банку є наступний робочий день банку.

Інформація про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та в разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках банку - про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум надається спеціально уповноваженому органу в день отримання рішення про зупинення видаткових фінансових операцій, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення, шляхом надсилання листа/файла-листа.

Прибуткові фінансові операції за такими рахунками не зупиняються.

Інформація про такі прибуткові фінансові операції та/або спробу здійснення видаткових фінансових операцій уноситься до реєстру фінансових операцій та надається спеціально уповноваженому органу в складі файла-повідомлення не пізніше 11 години наступного робочого дня з дня здійснення прибуткової фінансової операції та/або спроби здійснення видаткової фінансової операції.

115. Загальний строк зупинення проведення фінансової операції у випадках, передбачених статтею 17 Закону, не може перевищувати 30 робочих днів.

116. Тривалість строку зупинення проведення або забезпечення моніторингу фінансової(их) операції(й) за запитом уповноваженого органу іноземної держави встановлюється спеціально уповноваженим органом відповідно до строку, визначеного в запиті уповноваженого органу іноземної держави.

117. Банк у разі отримання доручення (у тому числі на паперовому носії) спеціально уповноваженого органу стосовно забезпечення моніторингу фінансової операції відповідної особи на виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави забезпечує надсилання до спеціально уповноваженого органу файла-повідомлення з інформацією про таку(і) фінансову(і) операцію(ї):

1) у день її/їх реєстрації в реєстрі фінансових операцій, якщо їх кількість становить до 50 (уключно);

2) не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації в реєстрі фінансових операцій, якщо їх кількість перевищує 50.

118. Банк продовжує обліковувати кошти на поточному рахунку клієнта за фінансовою операцією зі списання коштів, проведення якої зупинено в порядку, визначеному відповідно до цього розділу.

Банк здійснює облік коштів за фінансовими операціями із зарахування коштів на рахунок клієнта та за фінансовими операціями без відкриття рахунку, проведення яких зупинено в порядку, визначеному вимогами цього розділу, на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку 2909 П "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку".

Облік розрахункових документів за передбаченими цим пунктом фінансовими операціями разом із розпорядженнями про їх зупинення здійснюється на позабалансовому рахунку 9809 А "Інші документи за розрахунковими операціями клієнтів".

119. Банк поновлює проведення фінансових операцій:

1) на третій робочий день із дня зупинення фінансової операції в разі неотримання протягом строку, передбаченого частиною першою статті 17 Закону, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової(их) операції(ій);

2) наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідної(их) фінансової(их) операції(ій), зазначеної(их) у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідної(их) фінансової(их) операції(ій) (видаткових фінансових операцій).

Банк поновлює проведення відповідної(их) фінансової(их) операції(ій) наступного робочого дня після дня отримання:

файла-рішення/рішення на паперовому носії про скасування спеціально уповноваженим органом рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або про зупинення видаткової фінансової операції, отриманого протягом строку, зазначеного в цьому рішенні, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій);

файла-рішення/рішення на паперовому носії про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави.

120. Банк у разі поновлення проведення фінансової операції виконує переказ коштів із поточного рахунку клієнта, за яким фінансова операція була зупинена.

IX. Порядок погодження призначення та звільнення відповідального працівника банку

121. Погодження Національним банком кандидатури відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку здійснюється з метою визначення рівня його фахової та професійної підготовки, особистих якостей і здібностей, необхідних для забезпечення ефективного виконання банком вимог законодавства у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму.

122. Призначення відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку на посаду здійснюється в порядку, визначеному установчими документами банку/положенням про філію іноземного банку, після погодження Національним банком його кандидатури.

123. Внутрішньобанківську систему запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму очолює відповідальний працівник банку - юридичної особи/філії іноземного банку. Відповідальний працівник банку - юридичної особи за посадою є членом правління банку. Відповідальним працівником/тимчасово виконуючим обов'язки відповідального працівника банку - юридичної особи не може бути голова правління банку/керівник філії іноземного банку, головний бухгалтер банку/філії іноземного банку та його заступники, керівник структурного підрозділу банку/філії іноземного банку, який безпосередньо надає банківські та інші фінансові послуги клієнтам, керівник банку, якому безпосередньо підпорядкований(і) такий(і) структурний(і) підрозділ(и) банку. Банк зобов'язаний погодити кандидатуру відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку з Національним банком у встановленому порядку.

{Пункт 123 розділу IX в редакції Постанов Національного банку № 42 від 25.05.2017№ 20 від 01.03.2018}

124. Відповідальний працівник відокремленого підрозділу банку у випадку, передбаченому пунктом 10 розділу I цього Положення, призначається на посаду та звільняється з неї в порядку, визначеному установчими документами банку, за погодженням з відповідальним працівником банку - юридичної особи.

Відповідальний працівник відокремленого підрозділу банку за посадою має бути не нижче керівника самостійного структурного підрозділу відокремленого підрозділу банку.

У разі недоцільності введення окремої посади відповідального працівника у відокремленому підрозділі банку виконання обов'язків відповідального працівника відокремленого підрозділу банку покладається на керівника або іншу посадову особу відокремленого підрозділу банку, або на посадову особу структурного підрозділу із запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму, передбаченого пунктом 8 розділу Iцього Положення.

Покладання обов'язків відповідального працівника відокремленого підрозділу банку на посадову особу відокремленого підрозділу банку/посадову особу структурного підрозділу із запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму, передбаченого пунктом 8 розділу I цього Положення, та усунення її від виконання таких обов'язків погоджуються з відповідальним працівником банку - юридичної особи.

Посадові обов'язки та права відповідального працівника відокремленого підрозділу банку або посадової особи, яка виконує обов'язки відповідального працівника відокремленого підрозділу банку, визначаються в трудовому договорі (у посадовій інструкції, контрактах тощо) та погоджуються відповідальним працівником банку - юридичної особи відповідно до законодавства України та внутрішніх документів банку.

125. Банк має право призначити відповідальним працівником банку особу, яка відповідає вимогам статті 42 Закону про банки, нормативно-правового акта Національного банку, яким визначаються вимоги до ділової репутації та професійної придатності керівників банку, а також таким кваліфікаційним вимогам:

1) має стаж роботи в банківській системі, пов'язаний з діяльністю у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму не менше ніж три роки або стаж роботи на посаді керівника банку (підрозділу банку) за напрямом діяльності у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму не менше одного року.

{Підпункт 1 пункту 125 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 20 від 01.03.2018}

2) знає законодавство України у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму та міжнародні стандарти в цій сфері, а також володіє навичками щодо застосування в практичній діяльності вимог законодавства України та внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу.

{Пункт 125 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

126. Ознаки відсутності бездоганної ділової репутації фізичної особи визначені в нормативно-правовому акті Національного банку з питань реєстрації та ліцензування банків.

127. Банк має перевірити надану кандидатом на посаду відповідального працівника банку інформацію щодо його бездоганної ділової репутації та щодо відповідності кваліфікаційним вимогам, зазначеним у пункті 125 цього розділу (далі - кваліфікаційні вимоги).

Банк проводить таку перевірку на підставі наданих кандидатом оригіналів документів або належним чином засвідчених їх копій, а також у разі потреби на підставі інформації, одержаної від органів державної влади, банків, фінансових установ, інших юридичних осіб, і за результатами проведених заходів щодо збору інформації про кандидата з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

128. Банк до подання Національному банку документів для погодження кандидатури відповідального працівника банку повинен з'ясувати, перевірити та прийняти рішення про відповідність кандидата на посаду відповідального працівника банку кваліфікаційним вимогам, передбаченим пунктом 125 розділу IX цього Положення, з урахуванням інформації (у тому числі наданої кандидатом) про допущені внаслідок дії або бездіяльності кандидата на посаду відповідального працівника банку факти порушення банком законодавства України щодо банківської діяльності та/або з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму (у разі їх наявності протягом останніх п'яти років), а саме:

{Абзац перший пункту 128 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

1) кількість фактів порушень;

2) кількість фактів і підстави притягнення до адміністративної відповідальності;

3) кількість заходів впливу (санкцій) до банку, застосованих Національним банком.

129. Погодження кандидатури відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку здійснюється Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет Національного банку).

{Пункт 129 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 699 від 15.10.2015}

130. Банк після прийняття рішення (надання висновку) про відповідність ділової репутації кандидата та його кваліфікаційних вимог формує пакет документів, який має містити:

1) копії сторінок паспорта, які містять фотографію, прізвище, ім'я, по батькові (у разі наявності), дату народження, серію (за наявності) і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та найменування органу, що його видав, реєстрацію місця проживання, інформацію про громадянство, засвідчені банком або нотаріально;

{Підпункт 1 пункту 130 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

2) копію трудової книжки або іншого документа (для фізичних осіб - іноземців), засвідчену банком або нотаріально;

3) копію диплома про вищу освіту (копію документа про освіту, виданого іноземним навчальним закладом), засвідчену банком або нотаріально;

4) копію рішення органу управління (уповноваженої посадової особи) банку про тимчасове покладання на кандидата обов'язків відповідального працівника банку;

5) анкету (додаток 8);

6) рішення (висновок) банку про наявність у кандидата бездоганної ділової репутації та про відповідність кандидата кваліфікаційним вимогам, яке складається на офіційному бланку банку, підписується керівником банку та засвідчується відбитком печатки банку.

Під час призначення на посаду відповідального працівника банку фізичної особи-іноземця рішення про погодження такої кандидатури Комітет Національного банку приймає з урахуванням поданих документів (їх копій, засвідчених у встановленому порядку), що підтверджують наявність:

1) освіти та стажу роботи, визначених у пункті 125 цього розділу;

2) інформації банків, у яких раніше працював іноземець - кандидат на посаду відповідального працівника, про наявність/відсутність фактів порушень законодавства щодо банківської діяльності та/або з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму, професійної етики.

Копія документа про освіту, виданого іноземним навчальним закладом, подається разом із копією рішення, виданого в порядку, визначеному законодавством України, щодо визнання цього іноземного документа про освіту.

131. Банк зобов'язаний надати Національному банку достовірну інформацію та документи про особу, кандидатуру якої подає на погодження, які мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання.

Національний банк у разі подання неповного пакета документів чи його невідповідності вимогам, зазначеним у пункті 130 цього розділу, якщо подані документи містять недостовірну інформацію та/або не є чинними (дійсними) на момент подання, у разі наявності ознак відсутності у кандидата бездоганної ділової репутації та/або невідповідності кандидата хоча б одній із кваліфікаційних вимог повертає банку документи щодо кандидатури відповідального працівника банку з відповідним обґрунтуванням.

Пакет документів для погодження кандидатури відповідального працівника банку повертається Національним банком без розгляду в разі отримання особою, кандидатуру якої банк подає на погодження, негативного висновку за результатами повторного тестування, з моменту отримання якого не минуло одного року.

Банк протягом 10 робочих днів із дати отримання повернутого Національним банком пакета документів зобов'язаний повторно подати пакет документів, передбачений пунктом 130 цього розділу, необхідний для погодження попередньо поданої (у разі усунення невідповідностей) або іншої кандидатури.

132. Пакет документів, передбачений пунктом 130 цього розділу, для погодження кандидатури відповідального працівника банку подається до Департаменту.

133. Порядок погодження кандидатури відповідального працівника банку включає:

1) розгляд поданих банком документів щодо відповідності ділової репутації кандидата та його кваліфікаційних вимог;

2) проведення тестування кандидата на посаду в порядку, установленому Національним банком, та співбесіди з членами Комітету Національного банку з метою обґрунтованого визначення професійної придатності кандидатури на посаду відповідального працівника банку;

3) прийняття рішення Комітетом Національного банку про погодження/непогодження кандидатури відповідального працівника банку.

Якщо кандидат, який уже проходив тестування та був погоджений Національним банком на посаду відповідального працівника банку, змінює місце роботи, але з дати проведення тестування минуло не більше одного року, Комітет Національного банку може прийняти рішення про погодження кандидатури відповідального працівника банку без проведення повторного тестування.

134. Кандидатура відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку погоджується Національним банком після розгляду його кандидатури Комітетом Національного банку з урахуванням результатів тестування щодо знання вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму, та результатів співбесіди, проведених у визначеному Національним банком порядку, а також іншої наявної інформації, що може впливати на прийняття Національним банком рішення (у тому числі інформації, що стосується роботи кандидата в інших банках).

Погодження кандидатури відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку здійснюється одночасно з погодженням Національним банком його кандидатури на посаду члена правління банку (крім випадків, коли на момент подання банком пакета документів, передбаченого пунктом 130 розділу IX цього Положення, Національний банк вже підтвердив відповідність ділової репутації та професійної придатності особи як члена правління цього банку). У такому разі погодження кандидатури оформляється єдиним рішенням Комітету Національного банку.

{Пункт 134 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

135. Національний банк протягом п'яти робочих днів із дня прийняття відповідного рішення про погодження (непогодження) кандидатури відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку направляє копію рішення банку - юридичній особі/філії іноземного банку.

136. У разі отримання від Національного банку рішення про непогодження кандидатури відповідального працівника банку банк у місячний строк із дня прийняття рішення Комітетом Національного банку про відмову відповідно до вимог цього Положення подає Департаменту пакет документів, передбачений пунктом 130 розділу IX цього Положення, необхідний для погодження іншої кандидатури.

{Пункт 136 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

137. Банк - юридична особа/філія іноземного банку зобов'язаний(а) після отримання банківської ліцензії, але до початку надання ним/нею банківських та інших фінансових послуг та/або здійснення іншої діяльності, пов'язаної із здійсненням фінансових операцій, прийняти рішення про тимчасове покладання обов'язків відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку в порядку, визначеному установчими документами банку - юридичної особи/положенням про філію іноземного банку.

Такий працівник повинен мати бездоганну ділову репутацію та відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним у пункті 125 цього розділу.

Банк у місячний строк з дня прийняття рішення про тимчасове покладання обов'язків відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку зобов'язаний подати Департаменту пакет документів, передбачений пунктом 130 цього розділу, для погодження Національним банком кандидатури на посаду відповідального працівника.

138. У разі відсутності (у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відпусткою, відрядженням, відстороненням від посади згідно з рішенням Національного банку, відстороненням від роботи в передбачених законодавством України випадках) відповідального працівника банку строком до чотирьох місяців керівник виконавчого органу банку/керівник філії іноземного банку в установленому установчими документами банку/положенням про філію іноземного банку порядку призначає працівника, який виконуватиме обов'язки тимчасово відсутнього (відстороненого) відповідального працівника банку.

У разі тимчасової відсутності відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку понад чотири місяці погодження кандидатури на посаду відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку з Національним банком здійснюється відповідно до вимог розділу IX цього Положення. Передбачений пунктом 130розділу IX цього Положення пакет документів має бути поданий до Національного банку не пізніше ніж протягом двох тижнів із дня закінчення зазначеного строку.

{Пункт 138 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

138-1. Банк - юридична особа/філія іноземного банку після звільнення з посади відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку, отримання вимоги Національного банку про заміну відповідального працівника банку зобов'язаний(а) наступного робочого дня прийняти рішення про тимчасове покладання на визначену ним особу обов'язків відповідального працівника та в місячний строк із дня звільнення/отримання вимоги з посади відповідального працівника подати Департаменту пакет документів, передбачений пунктом 130 розділу IX цього Положення, для погодження Національним банком кандидатури на посаду відповідального працівника.

{Розділ IX доповнено новим пунктом 138-1 згідно з Постановою Національного банку № 42 від 25.05.2017}

139. Працівник, щодо якого банк приймає рішення про тимчасове покладання обов'язків відповідального працівника банку, повинен мати бездоганну ділову репутацію та відповідати кваліфікаційній вимозі, передбаченій у підпункті 2 пункту 125 розділу IX цього Положення, та мати достатній досвід для тимчасового виконання зазначених обов'язків.

На особу, яка тимчасово виконує обов'язки відповідального працівника банку, покладаються всі обов'язки та надаються всі права відповідального працівника банку, передбачені Законом, цим Положенням і внутрішніми документами банку з питань фінансового моніторингу.

Банк має перевірити інформацію про особу, на яку планується тимчасово покласти обов'язки відповідального працівника банку, щодо наявності в неї бездоганної ділової репутації та відповідності кваліфікаційній вимозі, передбаченій у підпункті 2 пункту 125 розділу IX цього Положення, а також здійснити заходи, зазначені в пункті 128 розділу IX цього Положення.

Банк проводить таку перевірку на підставі представлених особою оригіналів документів або їх належним чином засвідчених копій, а також у разі потреби на підставі інформації, одержаної від органів державної влади, банків, фінансових установ, інших юридичних осіб, і за результатами проведених заходів щодо збору інформації про кандидата з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

За результатами перевірки банк складає висновок про відповідність працівника, на якого планується тимчасово покласти обов'язки відповідального працівника банку, передбаченим пунктом 139 розділу IX цього Положення вимогам, який підписується керівником банку. Такий висновок разом із поданими цим працівником документами або їх копіями повинні зберігатися в банку.

{Пункт 139 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

140. Погодження з Національним банком звільнення з посади відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку здійснюється в разі розірвання трудового договору з ініціативи банку.

Банк у разі розгляду питання про звільнення з посади відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку за ініціативою банку - юридичної особи/філії іноземного банку подає в порядку, установленому пунктом 132 цього розділу, письмове клопотання про погодження звільнення з посади відповідального працівника із зазначенням обґрунтованих підстав.

141. Погодження звільнення з посади відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку здійснює Комітет Національного банку.

142. Національний банк після проведення Комітетом Національного банку співбесіди з особою, звільнення якої ініціює банк - юридична особа/філія іноземного банку, та прийняття відповідного рішення направляє банку - юридичній особі/філії іноземного банку копію цього рішення.

143. {Абзац перший пункту 143 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

Банк - юридична особа/філія іноземного банку зобов'язаний(а) повідомити Департамент про звільнення з посади або переведення на іншу посаду відповідального працівника банку - юридичної особи/філії іноземного банку протягом трьох робочих днів із дня настання таких кадрових змін.

X. Вимоги до правил фінансового моніторингу банківської групи

144. Банківська група, яка визнана Національним банком відповідно до нормативно-правових актів щодо нагляду на консолідованій основі, розробляє з урахуванням вимог законів України, що регулюють питання запобігання та протидії легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму, цього Положення, нормативно-правових актів Національного банку, Міністерства фінансів України, прийнятих відповідно до цих законів, нормативно-правових актів інших суб'єктів державного фінансового моніторингу, рекомендацій FATF, Базельського комітету банківського нагляду та впроваджує єдині правила фінансового моніторингу банківської групи.

Якщо учасником банківської групи є небанківські фінансові установи, то правила фінансового моніторингу банківської групи мають містити особливості здійснення такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу заходів із фінансового моніторингу.

Правила фінансового моніторингу банківської групи поширюються на всіх суб'єктів первинного фінансового моніторингу, що входять до банківської групи.

145. Правила фінансового моніторингу банківської групи мають містити:

1) опис організаційної структури банківської групи в частині забезпечення учасниками банківської групи фінансового моніторингу;

2) визначення об'єктів фінансового моніторингу відповідно до напрямів діяльності учасників банківської групи;

3) порядок обігу та забезпечення конфіденційності інформації в банківській групі;

4) загальні засади щодо здійснення аналізу фінансових операцій з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу (обов'язковому, внутрішньому), можуть бути пов'язані, стосуватися або призначатися для фінансування тероризму, а також якщо їх учасниками або вигодоодержувачами за ними є особи, які включені до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

5) загальні принципи застосування програмного забезпечення для здійснення аналізу фінансових операцій з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, у тому числі учасниками або вигодоодержувачами за якими є особи, які включені до переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

6) ефективну систему управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму в банківській групі, яка ґрунтується на підходах, визначених у відповідних внутрішніх документах учасників банківської групи щодо забезпечення надійного процесу, зокрема визначення (виявлення), оцінки (вимірювання), контролю за ризиками та їх моніторингу в банківській групі з метою їх зменшення;

7) опис системи управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу банківської групи;

8) вимоги до порядку використання інформації щодо ідентифікації та вивчення клієнтів у межах банківської групи з метою здійснення фінансового моніторингу з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних" у частині обробки персональних даних та Закону про банки в частині зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

9) порядок зберігання документів та інформації з питань фінансового моніторингу.

146. Оновлення правил фінансового моніторингу банківської групи здійснюється постійно, але не пізніше трьох місяців із дня набрання чинності змінами до законодавства України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та/або встановлення банківською групою подій, що можуть вплинути на ризики легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму.

Директор

Департаменту фінансового

моніторингу

І.В. Береза

ПОГОДЖЕНО:

Перший заступник Голови

Національного банку України

О.В. Писарук

Додаток 1  до Положення про здійснення  банками фінансового моніторингу  (пункт 53 розділу V) СХЕМАТИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ

структури власності клієнта - юридичної особи

Додаток 2  до Положення про здійснення  банками фінансового моніторингу  (у редакції постанови Правління  Національного банку України  25.05.2017 № 42)

(пункт 67 розділу V)

АНКЕТА

клієнта - юридичної особи-резидента

має містити такі відомості:

1. Повне та скорочене найменування (у разі наявності).

2. Організаційно-правова форма.

3. Форма власності.

4. Місцезнаходження.

5. Кількість працівників.

6. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ.

7. Дата державної реєстрації.

8. Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

9. Номери контактних телефонів і факсів.

10. Відокремлені підрозділи (філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи).

11. Адреса електронної пошти.

12. Дата відкриття першого рахунку.

13. Результат і дата оцінки репутації клієнта*.

14. Рівень ризику проведення фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму**.

15. Дата первинного заповнення анкети.

16. Дата здійснення та заходи щодо здійснення поглибленої перевірки клієнта.

17. Дата внесення до анкети останніх змін.

18. Ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками [інформація про яких унесена до картки зі зразками підписів і відбитка печатки (за наявності)] та/або майном; ідентифікаційні дані представника клієнта (крім інших осіб, які перебувають у трудових відносинах із клієнтом).

19. Відомості про виконавчий орган.

20. Прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) керівника або особи, на яку покладено функції з керівництва та управління господарською діяльністю.

21. Дані про фізичних осіб, які є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами)*.

22. Відомості про структуру власності (пряме володіння) із зазначенням частки*.

23. Інформація про належність осіб, зазначених у пунктах 18, 20 та 21 додатка 2 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, до публічних осіб, до осіб, близьких або пов'язаних із публічними особами*.

24. Інформація про материнську компанію, корпорацію, холдингову групу, промислово-фінансову групу або інше об'єднання, членом якого є клієнт, дочірні підприємства.

25. Розмір статутного капіталу.

26. Вид (види) господарської (економічної) діяльності.

27. Зміст діяльності.

28. Ліцензії (дозволи) на право здійснення певних операцій (діяльності) (найменування, серії, номери, ким видані, термін дії).

29. Послуги банку (продукти), якими користується клієнт.

30. Рахунки, що відкриті в банку.

31. Рахунки, що відкриті в інших банках (найменування банку, його код, номер рахунку)***.

32. Джерела надходження коштів та інших цінностей на рахунки клієнта (у тому числі тих, що очікує клієнт, який раніше не обслуговувався), зокрема:

1) у вигляді фінансової допомоги;

2) від продажу цінних паперів;

3) від продажу або відступлення права грошової вимоги;

4) у вигляді позики;

5) від укладання строкових контрактів або використання інших похідних фінансових інструментів та деривативів.

33. Оцінка відповідності фінансових операцій клієнта змісту його діяльності (у разі виявлення фінансових операцій, що не відповідають змісту діяльності клієнта, зазначаються результати вжитих заходів щодо з'ясування суті та мети їх проведення клієнтом)*.

34. Оцінка відповідності фінансових операцій клієнта його фінансовому стану (у разі виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану, зазначаються результати вжитих заходів щодо з'ясування джерел походження додаткових коштів)*.

____________

* Інформація може не заповнюватися щодо клієнтів, зазначених у пункті 58 розділу V Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.

** Інформація міститься окремо про кожен установлений клієнту рівень ризику із зазначенням дати встановлення/зміни.

*** Заповнюється в разі наявності такої інформації.

{Додаток 2 в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

Додаток 3  до Положення про здійснення  банками фінансового моніторингу  (у редакції постанови Правління  Національного банку України  25.05.2017 № 42)

(пункт 67 розділу V)

АНКЕТА

клієнта - юридичної особи-нерезидента

має містити такі відомості:

1. Повне та скорочене найменування (у разі наявності).

2. Форма власності.

3. Країна реєстрації.

4. Дата реєстрації.

5. Орган реєстрації.

6. Реквізити свідоцтва про реєстрацію або витягу з банківського, торговельного чи судового реєстру.

7. Місцезнаходження.

8. Відокремлені підрозділи (філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи).

9. Кількість працівників.

10. Номери контактних телефонів і факсів.

11. Адреса електронної пошти.

12. Дата відкриття першого рахунку.

13. Результат і дата оцінки репутації клієнта*.

14. Рівень ризику проведення фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму**.

15. Дата первинного заповнення анкети.

16. Дата здійснення та заходи щодо здійснення поглибленої перевірки клієнта.

17. Дата внесення до анкети останніх змін.

18. Ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками [інформація про яких унесена до картки зі зразками підписів і відбитка печатки (за наявності)] та/або майном; ідентифікаційні дані представника клієнта (крім інших осіб, які перебувають у трудових відносинах з клієнтом).

19. Відомості про виконавчий орган.

20. Прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) керівника або особи, на яку покладено функції з керівництва та управління господарською діяльністю.

21. Дані про фізичних осіб, які є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами)*.

22. Відомості про структуру власності (пряме володіння) із зазначенням частки*.

23. Інформація про належність осіб, зазначених у пунктах 18, 20 та 21 додатка 3 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, до публічних осіб, до осіб, близьких або пов'язаних із публічними особами*.

24. Інформація про материнську компанію, корпорацію, холдингову групу, промислово-фінансову групу або інше об'єднання, членом якого є клієнт.

25. Розмір статутного капіталу.

26. Вид (види) господарської (економічної) діяльності.

27. Зміст діяльності.

28. Ліцензії (дозволи) на право здійснення певних операцій (діяльності) (найменування, серії, номери, ким видані, термін дії).

29. Послуги банку (продукти), якими користується клієнт.

30. Рахунки, що відкриті в банку.

31. Рахунки, що відкриті в інших банках (найменування банку, його код, номер рахунку)***.

32. Джерела надходження коштів та інших цінностей на рахунки клієнта (у тому числі тих, які очікує клієнт, що раніше не обслуговувався), зокрема:

1) у вигляді фінансової допомоги;

2) від продажу цінних паперів;

3) від продажу або відступлення права грошової вимоги;

4) у вигляді позики;

5) від укладання строкових контрактів або використання інших похідних фінансових інструментів та деривативів.

33. Оцінка відповідності фінансових операцій клієнта змісту його діяльності (у разі виявлення фінансових операцій, що не відповідають змісту діяльності клієнта, зазначаються результати вжитих заходів щодо з'ясування суті та мети їх проведення клієнтом)*.

34. Оцінка відповідності фінансових операцій клієнта його фінансовому стану (у разі виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану, зазначаються результати вжитих заходів щодо з'ясування джерел походження додаткових коштів)*.

____________

* Інформація може не заповнюватися щодо клієнтів, зазначених у пункті 58 розділу V Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.

** Інформація міститься окремо про кожен установлений клієнту рівень ризику із зазначенням дати встановлення/зміни.

*** Заповнюється в разі наявності такої інформації.

{Додаток 3 в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

Додаток 4  до Положення про здійснення  банками фінансового моніторингу  (у редакції постанови Правління  Національного банку України  25.05.2017 № 42)

(пункт 67 розділу V)

АНКЕТА

клієнта - представництва юридичної особи-нерезидента

має містити такі відомості:

1. Повне та скорочене найменування (у разі наявності).

2. Місцезнаходження.

3. Дані про реєстрацію як платника податку на прибуток (реєстраційний номер, дата реєстрації, орган реєстрації) (за наявності).

4. Вид (види) господарської (економічної) діяльності.

5. Зміст діяльності.

6. Ліцензії (дозволи) на право здійснення певних операцій (діяльності) (найменування, серії, номери, ким видані, термін дії).

7. Послуги банку (продукти), якими користується клієнт.

8. Ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном.

9. Номери контактних телефонів і факсів.

10. Адреса електронної пошти.

11. Дата відкриття першого рахунку.

12. Рахунки, що відкриті в банку.

13. Рахунки, що відкриті в інших банках (найменування банку, його код, номер рахунку).

14. Результат і дата оцінки репутації клієнта*.

15. Рівень ризику проведення фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму**.

16. Дата первинного заповнення анкети.

17. Дата здійснення та заходи щодо здійснення поглибленої перевірки клієнта.

18. Дата внесення до анкети останніх змін.

19. Повне та скорочене найменування (у разі наявності) юридичної особи-нерезидента.

20. Організаційно-правова форма юридичної особи-нерезидента.

21. Форма власності юридичної особи-нерезидента.

22. Країна реєстрації юридичної особи-нерезидента.

23. Дата реєстрації юридичної особи-нерезидента.

24. Орган реєстрації юридичної особи-нерезидента.

25. Реквізити свідоцтва про реєстрацію або витягу з банківського, торговельного чи судового реєстру.

26. Місцезнаходження юридичної особи-нерезидента.

27. Відокремлені підрозділи (філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи) юридичної особи - нерезидента.

28. Ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном юридичної особи - нерезидента.

29. Номери контактних телефонів і факсів юридичної особи - нерезидента.

30. Адреса електронної пошти юридичної особи-нерезидента.

31. Відомості про виконавчий орган юридичної особи-нерезидента.

32. Прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) керівника або особи, на яку покладено функції з керівництва та управління господарською діяльністю юридичної особи-нерезидента.

33. Дані про фізичних осіб, які є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи-нерезидента*.

34. Відомості про структуру власності (пряме володіння) із зазначенням частки юридичної особи-нерезидента*.

35. Інформація про належність осіб, зазначених у пунктах 8, 28, 32 та 33 додатка 4 до Положення про зд��йснення банками фінансового моніторингу, до публічних осіб, до осіб, близьких або пов'язаних із публічними особами*.

36. Інформація про материнську компанію, корпорацію, холдингову групу, промислово-фінансову групу або інше об'єднання, членом якого є клієнт.

37. Розмір статутного капіталу юридичної особи-нерезидента.

38. Вид (види) господарської (економічної) діяльності юридичної особи-нерезидента.

39. Зміст діяльності юридичної особи-нерезидента.

40. Джерела надходження грошових коштів та інших цінностей на рахунки клієнта (у тому числі тих, що очікує клієнт, який раніше не обслуговувався).

41. Оцінка відповідності здійснених фінансових операцій клієнта змісту його діяльності та діяльності юридичної особи-нерезидента (у разі виявлення фінансових операцій, що не відповідають змісту діяльності юридичної особи-нерезидента, зазначаються результати вжитих заходів щодо з'ясування суті та мети їх проведення)*.

42. Оцінка відповідності фінансових операцій клієнта його фінансовому стану (у разі виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану клієнта, зазначаються результати вжитих заходів щодо з'ясування джерел походження додаткових коштів)*.

____________

* Інформація може не заповнюватися щодо клієнтів, зазначених у пункті 58 розділу V Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.

** Інформація міститься окремо про кожен установлений клієнту рівень ризику із зазначенням встановлення/зміни.

{Додаток 4 в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

Додаток 5  до Положення про здійснення  банками фінансового моніторингу  (у редакції постанови Правління  Національного банку України  25.05.2017 № 42)

(пункт 67 розділу V)

АНКЕТА

клієнта - фізичної особи

має містити такі відомості:

1. Прізвище, ім'я, по батькові (за наявності).

2. Дата народження.

3. Місце народження (за наявності).

4. Громадянство (для нерезидентів).

5. Місце проживання або перебування.

6. Відомості про документ, що посвідчує особу.

7. Місце тимчасового перебування на території України (для нерезидентів).

8. Реєстраційний номер облікової картки платника податків (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, у якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України, чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії.

9. Місце роботи, посада.

10. Номери контактного телефону та факсу (за наявності).

11. Адреса електронної пошти (за наявності).

12. Дата відкриття першого рахунку/здійснення операції без відкриття рахунку на суму, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень, або суму, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.

13. Результат та дата оцінки репутації клієнта.

14. Рівень ризику проведення фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму*.

15. Дата первинного заповнення анкети.

16. Дата здійснення та заходи щодо здійснення поглибленої перевірки клієнта.

17. Дата внесення до анкети останніх змін.

18. Ідентифікаційні дані особи, яка відкриває рахунок на ім'я клієнта.

19. Ідентифікаційні дані представника(ів) клієнта.

20. Дані про реєстрацію фізичної особи як підприємця (за наявності).

21. Вид підприємницької діяльності (за наявності).

22. Види незалежної професійної діяльності (за наявності)**.

23. Види послуг, якими користується клієнт.

24. Рахунки клієнта, що відкриті в банку.

25. Інформація про належність клієнта до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних із публічними особами.

26. Інформація про належність осіб, зазначених у пунктах 18 та 19 додатка 5 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами.

27. Джерела та обсяги надходження коштів та інших цінностей на рахунки клієнта (у тому числі тих, що очікує клієнт, який раніше не обслуговувався), зокрема:

1) сукупний середньомісячний дохід;

2) у вигляді фінансової допомоги;

3) від продажу цінних паперів;

4) від продажу або відступлення права грошової вимоги;

5) у вигляді позики;

6) від укладання строкових контрактів або використання інших похідних фінансових інструментів та деривативів.

28. Оцінка відповідності фінансових операцій клієнта його фінансовому стану та/або змісту діяльності (у разі виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта, зазначаються результати вжитих заходів щодо з'ясування джерел походження додаткових коштів).

____________

* Інформація міститься окремо про кожен установлений клієнту рівень ризику із зазначенням дати встановлення/зміни.

** Для клієнтів - фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

{Додаток 5 в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

Додаток 6  до Положення про здійснення  банками фінансового моніторингу  (у редакції постанови Правління  Національного банку України  25.05.2017 № 42)

(пункт 67 розділу V)

АНКЕТА

клієнта - фізичної особи-підприємця

має містити такі відомості:

1. Прізвище, ім'я, по батькові (за наявності).

2. Дата народження.

3. Місце народження (за наявності).

4. Громадянство.

5. Місце проживання або місце перебування.

6. Відомості про документ, що посвідчує особу.

7. Місце тимчасового перебування на території України (для нерезидентів).

8. Реєстраційний номер облікової картки платника податків (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, у якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України, чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії.

9. Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

10. Номери контактного телефону та факсу.

11. Адреса електронної пошти.

12. Дата відкриття першого рахунку/здійснення операції без відкриття рахунку на суму, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.

13. Результат та дата оцінки репутації клієнта.

14. Рівень ризику проведення фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму*.

15. Дата первинного заповнення анкети.

16. Дата здійснення та заходи щодо здійснення поглибленої перевірки клієнта.

17. Дата внесення до анкети останніх змін.

18. Вид (види) підприємницької діяльності.

19. Зміст діяльності.

20. Ліцензії (дозволи) на право здійснення певних операцій (діяльності) (найменування, серії, номери, ким видані, термін дії).

21. Ідентифікаційні дані представника клієнта.

22. Види послуг, якими користується клієнт.

23. Рахунки клієнта, що відкриті в банку.

24. Рахунки клієнта, що відкриті в інших банках (найменування банку, код банку, номер рахунку).

25. Інформація про належність клієнта до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами.

26. Інформація про належність представника клієнта до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами.

27. Джерела надходження коштів та інших цінностей на рахунки клієнта, зокрема:

1) сукупний середньомісячний дохід;

2) у вигляді фінансової допомоги;

3) від продажу цінних паперів;

4) від продажу або відступлення права грошової вимоги;

5) у вигляді позики;

6) від укладання строкових контрактів або використання інших похідних фінансових інструментів та деривативів.

28. Оцінка відповідності здійснених фінансових операцій клієнта змісту його діяльності (у разі виявлення фінансових операцій, що не відповідають змісту діяльності клієнта, зазначаються результати вжитих заходів щодо з'ясування суті та мети їх проведення клієнтом).

29. Оцінка відповідності фінансових операцій клієнта його фінансовому стану (у разі виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану клієнта, зазначаються результати вжитих заходів щодо з'ясування джерел походження додаткових коштів).

__________

* Інформація міститься окремо про кожен установлений клієнту рівень ризику із зазначенням дати встановлення/зміни.

{Додаток 6 в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

Додаток 7  до Положення про здійснення  банками фінансового моніторингу  (у редакції постанови Правління  Національного банку України  25.05.2017 № 42)

(пункт 67 розділу V)

АНКЕТА

клієнта - фінансової установи-нерезидента-кореспондента

має містити такі відомості:

1. Повне та скорочене найменування.

2. Форма власності.

3. Країна реєстрації.

4. Дата реєстрації.

5. Орган реєстрації.

6. Реквізити свідоцтва про реєстрацію або витягу з банківського реєстру.

7. Банківський ідентифікаційний код (BIC).

8. Вид ліцензії на здійснення банківських (фінансових) операцій.

9. Номер ліцензії.

10. Дата видачі ліцензії.

11. Фінансові операції, що можуть здійснюватися фінансовою установою.

12. Місцезнаходження.

13. Номери контактних телефонів і факсів.

14. Адреса електронної пошти.

15. Результат та дата оцінки репутації*.

16. Рівень ризику проведення фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму**.

17. Дата встановлення кореспондентських відносин.

18. Дата первинного заповнення анкети.

19. Дата здійснення та заходи щодо здійснення поглибленої перевірки клієнта.

20. Дата внесених до анкети останніх змін.

21. Ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та майном.

22. Відомості про виконавчий орган.

23. Прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) керівника або особи, на яку покладено функції з керівництва та управління.

24. Дані про фізичних осіб, які є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами)*.

25. Відомості про структуру власності (пряме володіння) із зазначенням частки*.

26. Інформація про належність осіб, зазначених у пунктах 21, 23 та 24 додатка 7 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами*.

27. Розмір статутного капіталу.

28. Інформація про відокремлені структурні підрозділи (у разі їх наявності).

29. Спеціалізація за банківськими (фінансовими) продуктами.

30. Інформація про материнську компанію, корпорацію, холдингову групу, промислово-фінансову групу або інше об'єднання, членом якого є клієнт.

31. Джерела надходження коштів на рахунки клієнта (у тому числі тих, що очікує клієнт, який раніше не обслуговувався).

32. Оцінка відповідності фінансових операцій кореспондента послугам, які зазвичай надаються ним через рахунок (рахунки), відкритий (відкриті) у банку/філії іноземного банку (у разі виявлення фінансових операцій, що не відповідають послугам, які зазвичай надаються кореспондентом своїм клієнтам через рахунки, відкриті в банку/філії іноземного банку, зазначаються результати вжитих заходів щодо з'ясування суті та мети їх проведення)*.

33. Інформація щодо повноважень клієнта - фінансової установи-нерезидента-кореспондента у сфері запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансуванню тероризму.

____________

* Інформація може не заповнюватися щодо клієнтів, зазначених у пункті 58 розділу V Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.

** Інформація міститься окремо про кожен установлений клієнту рівень ризику із зазначенням дати встановлення/зміни.

{Додаток 7 в редакції Постанови Національного банку № 42 від 25.05.2017}

Додаток 8  до Положення про здійснення  банками фінансового моніторингу  (пункт 130 розділу V) АНКЕТА  кандидата на посаду відповідального працівника 1 Прізвище, ім'я, по батькові 2 Реєстраційний номер облікової картки платника податків (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності серія) паспорта громадянина України, у якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України, чи номера паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії 3 Дата народження 4 Номер (та за наявності серія) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дата видачі та орган, що його видав 5 Місце проживання або тимчасового перебування, контактний телефон 6 Громадянство 7 Чи була/є порушена проти Вас кримінальна справа. Якщо так, то надайте інформацію про наявність або відсутність судимості (зазначити рік, підставу, судимість погашена/непогашена) 7.1 Чи були застосовані до Вас іноземними державами або міждержавними об'єднаннями, або міжнародними організаціями, або державою Україна санкції, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи. Якщо так, то зазначити рік та підставу 8 Чи були Ви керівником банку:  у якому запроваджено (було запроваджено) тимчасову адміністрацію;  у якого відкликана ліцензія;  щодо якого Національним банком України встановлено факти здійснення ризикової діяльності; до якого іноземними державами або міждержавними об'єднаннями, або міжнародними організаціями застосовано санкції, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи Наявність фактів порушення банком законодавства України щодо банківської діяльності та з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення нормативно-правових актів Національного банку України, що були спричинені діями або бездіяльністю кандидата на посаду відповідального працівника за останні три роки 9 Кількість фактів порушень вимог законодавства Зазначається кількість таких фактів у розрізі норм законодавства 10 Факти притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства щодо банківської діяльності та з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення Зазначаються дата внесення постанови та орган (посадова особа), яким(ою) прийнята постанова 11 Заходи впливу/санкції, застосовані до банку за порушення ним вимог законодавства за напрямом(ами) діяльності, керівництво яким(и) Ви здійснювали (виконання яких належало/належить до Ваших посадових обов'язків) Зазначається вид заходу впливу/санкції та дата застосування Виконання вимог щодо кваліфікації 12 Освіта (коли, де навчалися, отримана спеціальність, науковий ступінь) 13 Робота до часу призначення виконуючим обов'язки відповідального працівника (найменування установи, посада, час перебування на посаді, службовий телефон) Зазначаються попередні посади в банківській системі (найменування банківської установи, період роботи), а також займана посада на сьогодні 14 Загальний трудовий стаж 15 Стаж роботи в банківській системі 16 Стаж роботи в банківській системі на керівних посадах Інше 17 Чи є у Вас фінансові зобов'язання, борги щодо будь-якого банку або іншої фізичної чи юридичної особи. Чи є Ви поручителем перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання 18 Чи перебуваєте Ви в прямих родинних зв'язках із членами правління банку, спостережної (наглядової) ради банку (батьки, діти, подружжя, рідні брати та сестри) 19 Чи є Ви кінцевим бенефіціарним власником (контролером) або маєте істотну участь (10 і більше відсотків) або опосередковану участь в юридичній особі (особах), розташованій(них) на території України або за її межами. Якщо так, то зазначте їх найменування та місце розташування, частку участі 20 Чи входите Ви до складу керівних органів інших, крім установи, де працюєте, юридичних осіб. Якщо так, то зазначте, до яких саме, із зазначенням їх найменування та місця розташування. Зазначте Вашу посаду у відповідному керівному органі 21 Чи належите Ви до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами Я, що нижче підписався, заявляю, що відповіді повні і правдиві. Дата Підпис кандидата