Підземелля Агропрому
Оновлена та переосмислена версія
Сценарій
Передісторія подій рівня:
Повернувшись на базу після одного із квестів, ми чуємо, що інші сталкери обговорюють, що їх товариш пішов на завдання декілька тижнів тому і досі про нього ніхто нічого не чув та не бачив. Ми включаємось у розмову і дізнаємось, що останнім часом рівень радіації під Агропромом зашкалює і там усе частіше з'являються аномалії та вилізають монстри. Проте ніхто точно не знає і не розуміє, що відбувається. У ході розмови нам стає відомо, що завдання він отримав від торговця, який обіцяв йому кругленьку суму, якщо той йому "дещо" принесе з підземелля.
Ми йдемо до торговця, аби дізнатись, що таке він хотів там знайти і чому сталкер досі не повернувся. Торговець спочатку дуже ухиляється від прямих відповідей, каже що нічого особливого там не шукав і поняття не має, куди міг пропасти сталкер. Тут між гравцем буде стояти вибір:
- Натиснути на торговця і силою вибити з нього інформацію (в такому випадку ми дізнаємось, що торговець хотів зібрати (у колбу) частину унікальної аномалії, які зараз там активно почали з'являтись, і що він від когось чув, що той чув від когось іншого, що там бачили активні рухи когось/чогось невідомого, а воєнні і бандити звідти зовсім пропали)
- Не тиснути на торговця і піти розвідати ситуацію самостійно
Після зробленого вибору у нас з'являється завдання знайти сталкера, який зник, і зрозуміти, чому рівень радіації у тій зоні почав зростати.
Події рівня:
Ми знаходимо в полі вхід у підземілля і спускаємось у нього драбиною. Перед нами є коридор, в якому розкидано багато сміття: труби, бочки, ящики, провода. Ми можемо розбивати якщики і звідти рандомно буде випадати лут (гранати, хілл, патрони, тощо).
Сталкер йде по коридору і підходить до перших ящиків, на них він знаходить записку: "Я вже другий день тут, наче, мене ще ніхто не встиг помітити, цю тварюки - вони..." і записка обравається.
Сталкер оглядається по сторонах, ніби щось шукаючи і говорить"Хто це тут міг залишити? І чому він так хотів лишитись непоміченим?"
Ми рухаємось далі по коридору, доходячи до кінця, бачимо видряпаний напис на стіні: "Ви ще заплатите мені за все, що зі мною зробили!".
Праворуч від нас є прохід, з якого ми бачимо локацію 2.
Спускаємось сходами туди вниз.
Ми потрапляємо у велику кімнату, але прохід перед нами завалено. Ми пробираємось до труби, біля якої є невелика щелина, через яку ми можемо пролізти. На трубі ми знахдимо ключ і підбираємо його.
Ми пролізаємо у щелину, але тут ззаду нас хапають за руку і відкидють назад. Ми падаємо і вдаряємось головою. Спочатку у героя крутиться голова і мутить в очах. Тут ми чуємо жахливий рев монстра і бачимо його силует перед нами. Він збирається напасти. Перед героєм з'являється мітка-прицілювання на голові монстра і він має на швидкість вистрілити.
- Якщо він встигає вистрілити: голова монстра взривається, а тіло відлітає назад. Герой віддихується і підіймається на лікті: "Звідки він тут узявся, було ж порожньо...".
- Якщо він не встигає: монстр стрибає на героя, він руками тримає його за шию і намагається відкинути від себе потвору. Йому вдається перекинути звіра на спину. Сталкер швидко підімається, сідає на тіло монстра і проштрикує його горлянку ножем. Згодом віддихуться і потрохи встає: "Що за чортівня? Він з'явився ніби з повітря."
Ми пролізаємо через щелину. Перед нами знову завал коробками, великими вагонетками. Зліва ми бачимо клітку.
Підходячи до коробок, знаходимо там знову записку: "День 15. Мені вдалось вбити одну тварюку, я виявив в них слабке місце..." - записка знову обривається.
Йдемо до клітки: вона замкнена. Сталкер згадує, що він знайшов ключ. Витягаємо ключ з інвентарю та використовуємо його на двері. Двері відчиняються. Герой заходить всередину.
Сталкер заходить всередину і озирається: перед ним є два операційні столи, вони заляпані кров'ю і зеленою рідиною. Навколо валяється багато шприців, серветок, колбочок і скляночок. Там він бачить розбитий противогаз.
Він підіймає його, звідти починають лізти величезні таргани прямо йому на руку. Сталкер лякається, кидає противогаз і відтряхує руку.
"От лайно! Що тут коїться? Тут ніби катівня і заодно їдальна для тарганів"
Герой виходить з клітки і проходить далі через вагон. Праворуч від себе бачимо зачинені на замок двері. Пройшовши далі прямо - бачимо склад з вагонами, бочками, ящиками. І драбину, яка підіймається вгору. Намагаємось залізти через неї.
Сталкер збирається по драбині вгору, штовхає шалено тяжкі двері, але вони зачинені з іншого боку.
Спускаємось донизу драбиною, серед завалів знаходимо ключі (в цей момент гравець може подумати, що це ключі від попередніх зачинених дверей, але вони не підходять, тому він вимушений повернутись назад). Також серед завалів знаходимо лом.
Якщо пройтись одним з вагонів, можемо знайти ще одну записку: "Я знайшов місце, де вони мене ніколи не зловлять. Якщо вони туди забредуть, то попадуть в мою пастку, як миша в мишоловку. І я їх зхлопну!"
Вертаємось назад до закритих на замок дверей.
Двері відчиняються, ми бачимо перед собою драбину вгору, підіймаємось. Прохід забитий дошками.
Перед нами дуже темна арена. Світло йде тільки від чогось зеленого. І дим! Ми бачимо багато зеленого диму! Якщо придивитись крізь темряву, ми помічаємо величезні чани, з зеленою жижею.
В нас є ліхтарик, але він погано просвічує таку темряву. Ми бачимо тільки маленький вогник-світло з іншого боку арени-кімнати.
Якщо гравець вирішить оббігти спочатку арену з ліхтариком, він зможе залізти на вишку, яка є посеред цієї кімнати, але побачити, що там знаходиться - не зможе (поставити там невидиму стіну, через яку не буде проходити світло ліхтарика) і відкрити двері теж не матиме можливості. Всі інші деталі і артефакти він зможе побачити і знайти незалежно від порядку дій.
Сталкер повільно спускається сходами в кімнату: "Який жах, тут тхне тухлятиною...".
В цей момент він не витримує, нахиляється і блює. Згодом витирає обличчя рукою.
"Я такої гидоти вже давно не відчував"
Під час того, як ми ходимо локацією, Сталкер каже (ніби натякаючи гравцю): "Тут така темрява, хоч око виколи, треба знайти, де вмикається світло". Проходимо через арену в наступну кімнату, у якій бачимо світло.
Це маленька кімнатка-центр управління. Тут є труби, балони, ящики, стіл управління з комп'ютерами (які вже давно не працюють). На столі лежить записка: "День 44. Їх отрута дуже пекельна, вона роз'їдає майже все, окрім деяких металів. Такі метали я знайшов у складі людської крові."
Також збоку праворуч біля входу ми помічаємо рубильник, на якому висить замок.
Ламаємо замок ломом. Включаємо світло на арені, натиснувши на гачки рубильника. Камера пролітається ареною, до самого центру і ми бачимо підвішаний труп монстра у клітці на вишці.
На локації 4 також знаходиться кран, який треба покрутити, аби відкрити двері у наступну локацію, але гравець не зможе це зробити до того, як повернеться на попередню локацію.
Якщо гравець підійде до крана раніше, програється така кат-сцена:
Сталкер намагається прокрутити важіль, але його сили не вистачає: "Його треба чимось змастити, певно вже заіржавів".
Пройшовшись локацією, гравець може знайти записку: "... у цій рідині, але один необрежений.."- записка знову обривається.
Також на одному з містків над чанами ми можемо помітити червоні бочки.
Сталкер забирається на вишку і підходить до дверей клітки.
Він вставляє у двері свій ключ і прокручує. Заходить в клітку і дивиться на тіло мертвеця. З нього стікає зелена жижа, його "кров", до посудини знизу. Він трохи погойдується і камера наближаєтья до його пустих мертвих очей. Екран темніє.
На екрані потрохи починають з'являтись світло і розмиті силуети (Сталкер блимає після пробудження). Він береться за голову: "Що сталось? Це певно цей запах, він ніби зводить мене з розуму". Він розуміє, що він впав, починає потроху підводитись на ноги.
У руці монстра ми знаходимо і беремо записку, на ній лише 4 цифри "3863".
Під своїми ногами ми знаходимо колбу, де зібрано трохи цієї крові чудовиська, підбираємо її.
Коли сталкер підводиться, він опирається на посудину, куди стікала рідина з тіла, вона гучно перевертається та виливається, створюючи шум води і стукоту.
Першу секунду здається, що все є як було, і тут ми чуємо рев монстра позаду. Ми розвертаємось і бачимо, як із цих чанів починають вилізати тварюки.
Гравець починає відстрілюватись від них. Вони стрибають на клітку, але не можуть попасти всередину. Відбувається шутер.
Сталкер знову чує ревкіт в одному з чанів, камера розвертає його і з'являється приціл на екрані на червоних бочках і на монстрі (гравець має на швидкість вистрілити або туди, або туди).
- Якщо він вистрілює в бочки, цей монстр і монстри поблизу розлітаються на шматки, всі інші монстри починають бігти в бік того чану. Сталкер каже "Зараз треба бігти".
- Якщо він вистрілює в монстра, то тільки він розлітається на шматки. Управління передається назад гравцю, він відбиває монстрів на карті і якийсь час вони перестають з'являтись, коли в гравця з'являється можливість пробігти далі.
- Якщо він не вистрілює нікуди (або не попадає), то він відбиває вже існучу атаку і пробігає вперед у локацію 4.
Підбігаємо до важіля і використовуємо колбу з жижею, аби змазати його.
Змазуємо кран, крутимо його і двері відчиняються. Коли ми поглядом дивимось на двері, камера різко дьоргається і ми бачимо, що важіль відвалився від труби і ми тримаємо його в руці. Кидаємо його і йдемо в наступну локацію.
Це великий коридор, де основна пастка - це вогонь (зараз на локації він постійно, але взагалі має стріляти як вогнемет з певною періодичністю).
Якщо піти праворуч, то нас очікує глухий кут (для інших квестів можна буде зробити там прохід і двері, але зараз нам це не потрібно). Проте, в одному завороті, де можна сховатись від вогню, ми можемо знайти ще одну записку "Я майже дістався мети, цей ... вже готовий, .... наймогутніший... будуть під моєю владою..."- записка є дуже не чіткою, більшість тексту просто випалилось або розмазалось.
Якщо піти ліворуч, ми знаходимо забитий дошками прохід.
Пролізаємо через трубу нагору. Попадаємо в таємну схованку-лабораторію. Праворуч від нас стіна, на якій висять трофеї - голови монстрів. Навколо себе ми бачимо багато шафок зі скляночками і колбочками, якимось книжками і ящиками. Також ми бачимо ширми як в палаті лікарні. Якщо пройти вглиб кімнати, ми побачимо стіл, над яким буде висіти екран. На самому столі теж будуть екрани і безлад із книжок і зошитів. В кінці (глибині) кімнати застелений килим, на якому стоїть ще декілька шаф із колбами.
Коли гравець оглядає кімнату і заглядає за другу ширму він бачить два тіла: тіло людини і тіло монстра, які лежать на сусідніх кушетках.
Ми (Сталкер) підбігає до людини і впізнає у ньому свого побратима, який зник декілька тижнів тому. Він бере і кладе його голову собі на руку, хлопець ще живий, але в дуже поганому стані. Герой починає його трясти і намагається докричатись: "Старий, старий!!! Це я, я прийшов аби тебе забрати, ми врятуємось звідси! Брате!!". Той дивиться на нього і ледь усміхається, а потім знову втрачає свідомість. Сталкер відв'язує його від кушетки.
"Я маю щось зробити, мені треба йому якось допомогти".
Ми підходимо до столу. Над ним висить схема, на якій зображено, як людина перетворюється на напів монстра:
А на столі ми знаходимо блокнок, який можемо прочитати:
1 сторінка: "Я ненавиджу! Я ненавиджу їх всіх! Я зроблю абсолютно все що завгодно, аби тільки вони НАЛЕЖАЛИ МЕНІ! Аби вони стали моїми рабами!!!
Я міг врятувати світ! Я міг би створити щось феєричне, але вони забрали в мене це.. І вони відплатяться!
Ні-ні, я не буду їх вбивати, я буду повільно знімати шкіру з них, я буду видирати нігти з їх пальців, поки вони будуть притомні. Вони стануть моїми щурами для дослідів. Чи вони хочуть, чи не хочуть, але зроблять свій вклад в моє відкриття!"
4 сторінка: "вбивають навіть один одного, вчора я бачив як один з них розірвав воєнного навпіл лише одним ривком"
День 10: "Я знайшов місце, куди вони не можуть потрапити, але воно занадто далеко від виходу, я маю шось вигадати, аби оминати їх."
"... живіт! Він м'який і... але там забагато... Я маю бути обережний, бо це цінне місце отрути"
"звук і вони роздирають тебе на лахміття, ніби ніколи тебе і не існувало."
"День 60. Я вже тут як риба вводі. Я вже майже не втрачаю свідомість і блювота від запаху притупилась. Я вже наблизився до мети. Ще трохи..."
".. я знайшов вихід, аби туди ніхто не дістався, але в мене був швидкий шлях, все під кодом..."- сторінка обірвана (цю чатину ми брали з лап монстра в кімнаті-арені)
"Я виловив вже всіх мешканців підземілля, сьогодні мені вдалось впіймати сталкера, який тут шось вишукував... Невже хтось мене помітив??"
Поки Сталкер читає зошит і перегортає сторінки, хтось різко його розвертає до себе обличчям, сміється і втикає шприц йому прямо в горло. Очі починають закриватись.
Темний екран, ми чуємо якийсь шурхіт.
Очі повільно починають відкриватись, ми оглядаємось по сторонах і бачимо, що наші руки прив'язані до кушетки. Перед нами ходить чоловік у білому халаті, ми не бачимо його обличчя, тільки чуємо шалений смішок і такий монолог: "Хе-хе, ще один щур в копілочку, як приємно, що ви самі до мене приходите, мені навіть не треба виходити на полювання. Оо так, кров Сталкера, кров "сильних" (сильних він каже з особливою насмішкою) людей! НАД-людей! ХАХАХА. Це ми ще побачимо, хто тут над ким."
Чоловік в халаті розвертається до нас, ми бачимо шалені очі, які віддалено нагадують очі того монстра з клітки. Він замахується, аби вколоти нам ще один шприц, на цей раз вже із зеленою рідиною.
Ми відштовхуємо його ногою і нам вдається звільнити свою руку, а згодом відв'язати і другу. Вчений трохи приходить до себе, починає підійматись, він в ярості.
Ми не маємо зброї, відходимо назад спиною, аби бути подалі від ворога, але в цей момент об шось спотикаємось і падаємо на лікті назад. Чоловік сміється і починає підходити, в цей момент ми штовхаємо рукою одну з шафок і всі колби падають і розбиваються прямо на нього. Він починає шалено волати від болю, його шкіра починає димитись і роз'їдатись отрутою, він падає і непритомніє.
Звук сильного стукоту серця у вухах.
Ми стоїмо і потираємо руки на тому місці, де була мотузка. В нас перед очима зв'язаний чолов'яга в халаті. Він потрохи приходить до тями.
Сталкер плює йому під ноги і каже: "Ну і хто тут щур, а? Гнида.".
Вчений лише сміється у відповідь, а згодом каже: "Ти спробуй вибратись звідси тепер, там стільки тварюк, вони повністю тебе поглинуть, і мене поглинуть, вони поглинуть увесь наш світ" - і знову цей шалений смішок. Його обличчя усе в опіках, він більше не виглядає як людина, він більше не виглядає як живий.
Сталкер ходить із кута кімнати в інший: "Як вийти звідси, аби обійти їх... Він писав про якийсь таємний вихід!". Ми кидємось до зошита і листаємо сторінки. Але чіткої відповіді там нема. Вчений тихо сміється собі під носа.
Наше завдання знайти безпечний вихід з цього бункеру. Якщо сталкер піде тою дорогою, якою ми сюди прийшли, то на локації-арені, під час битви з монстрами (яка буде дуже довга і складна), його побратим помре, і ми не зможемо його врятувати:
Ми тягнемо на собі вченого і побратима, на нас біжать монстри з усіх сторін. Гравець починає відстрілюватись, але в якийсь момент чує крик позаду, один з монстрів підкрався і розірвав вже ітак хворого-напів живого сталкера.
В такому випадку завдання буде виконано, але не повністю.
Гравець обушукує кімнату і підходить до того місця, де він спотикнувся раніше в кат-сцені. Там ми бачимо килим, який трохи задерся під час бійки. Ми можемо натиснути на нього.
Килим підіймається і за ним ми бачимо двері донизу. Аби їх відкрити потрібно прокрутити пароль (3863):
Гравець прокручує пароль (він може знайти його в себе в папірцях у інвентарі).
Сталкер бере під одну руку вченого, під другу побратима і стрибає вниз.
Вони падають на коробки. Ми підіймаємось і підіймаємо з собою їх.
Ми опиняємось майже на початку рівня, ми тільки що спустились з виходу, який був закритий з іншої сторони, коли ми намагались забратись туди драбиною. Ми біжимо і тащимо за собою ще двох людей. пробігаємо аж до вагону, і цей момент вискакує монстр по іншу сторону.
Біля нього є червоні бочки. Гравець вистрілює у них і монстра розриває, позаду завал теж розчищається.
Якщо гравець вирішить просто відстрілятись, то він вб'є монстра, але йому все одно треба буде вистрелити у бочки, аби підірвати собі прохід (бо у вузьку щелину вони усі не помістяться, якщо гравець спробує там пройти, сталкер скаже: "Разом ми тут не протиснемось" і не піде).
Коли прохід підірвано, ми пробігаємо на першу локацію.
Сталкр підіймає спочатку свого побратима, а потім спускається і витягає вченого теж на гору.
Далі ми повертаємось на базу і розказуємо усім, що там відбувалось. В розмові ми дізнаємось, що не так давно, можливо місяці три тому, а може й більше, група вчених виключила одного зі своїх колег зі спілки і вигнала. Після того ніхто про нього нічого не чув.
Кажуть, що виключили його, бо він хотів проводити негуманні досліди, використовуючи не тільки монстрів, а й людей. В нього були божевільні ідеї про елексири сили і непереможності, які не співпадали з поглядами інших дослідників.