Відпустки без збереження заробітної плати: підстави та особливості надання у 2023 році
Відпустки без збереження заробітної плати у загальному порядку надають відповідно до ст. 84 КЗпП, статей 25 і 26 Закону про відпустки. Разом із тим у зв'язку з продовженням воєнного стану у 2023 році такі відпустки можна надавати на підставі ч. ч. 3 і 4 ст. 12 Закону № 2136. Крім того, окремі правила надання таких відпусток передбачено і для спрощених трудових відносин відповідно до ст. 495 КЗпП, а також в інших випадках відповідно до законодавчих актів.
У ст. 25 Закону про відпустки визначено перелік випадків, коли роботодавець зобов'язаний надати працівнику відпустку без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку (див. таблицю). Тобто в таких випадках роботодавець не може відмовити працівнику в наданні відпустки. Проте слід урахувати, що обов'язкову відпустку надають лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця (див. лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 р. № 416/13/116-13).
Працівники, які мають право на обов'язкову відпустку без збереження заробітної плати (ст. 25 Закону про відпустки)
Мати, що має двох і більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю
До 14 календарних днів щорічно
Батько, який виховує двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю без матері, або якщо мати тривалий час перебуває в лікувальному закладі
Чоловік, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці
Мати, батько, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, один із прийомних батьків чи батьків-вихователів
Визначають у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку (у разі якщо дитина потребує домашнього догляду)
Визначають у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку (у разі, якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня)
До досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку (якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги)
Мати, батько, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, один із прийомних батьків чи батьків-вихователів або особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину для догляду за дитиною віком до 14 років
На період оголошення карантину на відповідній території
Учасники війни, члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України
До 14 календарних днів щорічно
Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлено відповідно до Закону № 3551
До 21 календарного дня щорічно
Особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною
До 21 календарного дня щорічно
Пенсіонери за віком та особи з інвалідністю III групи
До 30 календарних днів щорічно
Особи з інвалідністю I та II груп
До 60 календарних днів щорічно
Працівники у разі смерті рідних по крові або по шлюбу (чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер)
До 7 календарних днів (без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад)
Працівники у разі смерті інших рідних
До 3 календарних днів (без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад)
Працівники для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду
Визначається у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів
Працівники для завершення санаторно-курортного лікування
Визначається у медичному висновку
Працівники, допущені до вступних іспитів у вищі навчальні заклади
15 календарних днів (без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад)
Працівники, допущені до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва
Необхідний час для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад
Працівники, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки
До закінчення відпустки за основним місцем роботи
Працівники, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію
До 24 календарних днів (у перший рік роботи на цьому підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи)
Працівники, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості
12 календарних днів (без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі)*
* За наявності двох або більше дітей зазначеного віку таку відпустку надають окремо для супроводження кожної дитини.
У ст. 26 Закону про відпустки вказано підстави для надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін:
Тривалість такої відпустки – не більше 15 календарних днів на рік. Менший строк такої відпустки може бути визначено за угодою сторін – працівника та роботодавця.
Із березня 2020 року в ст. 26 Закону про відпустки є згадка про відпустку без збереження заробітної плати на період карантину, яку надають у разі встановлення Кабміном карантину відповідно до Закону № 1645.
Тобто ця відпустка є різновидом відпусток за згодою сторін. Це означає, що надати таку відпустку працівнику можна лише за бажанням працівника, тобто однієї ініціативи роботодавця недостатньо. Тож примусово відправити працівника в таку відпустку неможливо. У листі Мінсоцполітики від 19.09.2013 р. № 416/13/116-13 вказано, що "примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку має бути притягнено до відповідальності".
Разом із тим роботодавець може відмовити працівнику в наданні такої відпустки, якщо він вважає, що це не відповідає інтересам підприємства.
У ст. 26 Закону про відпустки вказано, що строк "карантинної" відпустки не враховують у 15-денному обмеженні тривалості відпустки, який визначено в ч. 1 цієї статті. Нагадаємо, що початок карантину визначено ще з 12.03.2020 відповідно до постанови КМУ від 11.03.2020 р. № 211. Надалі карантин неодноразово продовжували, і наразі відповідно до постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 (зі змінами і доповненнями) він триватиме до 30.04.2023 включно.
Відпустка на період воєнного стану
Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, установленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки, тобто без урахування 15-денного обмеження (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136).
Нагадаємо, що строк дії воєнного стану було визначено відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 з 24.02.2022 строком на 30 діб, тобто по 25.03.2022. Пізніше строк дії воєнного стану було продовжено:
• з 26.03.2022 по 24.04.2022 згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 р. № 133/2022;
• з 25.04.2022 по 24.05.2022 згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 р. № 259/2022;
• з 25.05.2022 по 22.08.2022 згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 р. № 341/2022;
• з 23.08.2022 по 20.11.2022 згідно з Указом Президента України від 18.08.2022 р. № 573/2022;
• з 21.11.2022 по 19.02.2023 згідно з Указом Президента України від 07.11.2022 р. № 757/2022.
Таку відпустку надають тільки з ініціативи працівника (див. лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 р. № 416/13/116-13).
Тобто видати наказ про відпустку працівника без збереження заробітної плати можна виключно на підставі заяви працівника. Інших варіантів ні КЗпП, ні Закон про відпустки, ні Закон № 2136 не допускають.
Заяву про відпустку працівник пише в довільній формі, указуючи в ній дату початку відпустки та її тривалість. Слід урахувати, що надати відпустку можна лише на відповідний період, який обмежується строком воєнного стану на момент подання заяви працівником.
Наприклад, якщо працівник подає заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 27 грудня 2022 року, то відпустку може бути надано лише до 19 лютого 2023 року (включно):
"Прошу надати мені відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку з воєнним станом тривалістю 56 календарних днів із 26.12.2022.
У наказі про надання відпустки роботодавець має зазначити підстави для надання такої відпустки:
"Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 р. № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", ч. 3 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 р. № 2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відпустки" від 15.11.96 р. № 504/96-ВР
КРАВЧУК Олегу Олеговичу, економісту 1 категорії фінансового департаменту, відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін на період дії воєнного стану з 27.12.2022 по 19.02.2022 тривалістю 56 календарних днів".
Поряд із цим слід зважати на те, що на підставі ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури. Тож це правило поширюється і на відпустки без збереження заробітної плати. Перелік секторів (підсекторів), основних послуг критичної інфраструктури держави затверджено постановою КМУ від 09.10.2020 р. № 1109.
Окремо в ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 передбачено інший вид відпустки без збереження заробітної плати:
У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов'язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".
Цю відпустку надають в обов'язковому порядку виключно:
– працівникам, які виїхали за межі території України;
– працівникам, які мають статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено довідкою.
Відпустку надають за заявою працівника! При цьому вона не належить до відпусток без збереження заробітної плати, передбачених ст. ст. 25, 26 Закону про відпустки (див. Роз'яснення від 01.08.2022 р.).
У заяві працівник указує тривалість відпустки (але не більше ніж 90 календарних днів) і зазначає підстави для її надання. Тобто він має підтвердити, що він набув статусу внутрішньо переміщеної особи або виїхав за кордон. Для цього він має надіслати копію довідки внутрішньо переміщеної особи або копії сторінок паспорта, які підтверджують факт перетину кордону. Якщо раніше працівнику вже надавали відпустку без збереження заробітної плати відповідно до ст. ст. 25, 26 Закону про відпустки або ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, то це не обмежує його право на відпустку відповідно до ч. 3 ст. 12, яку обов'язково має бути надано йому за його заявою.
Зверніть увагу! Таку відпустку не включають до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
Див. також статтю "Відпустка без збереження заробітної плати з 90-денним обмеженням: умови надання".
Відповідно до Закону № 796 працівникам, які є особами, віднесеними до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічно надають відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 14 робочих днів (п. 3 ч. 1 ст. 22). Таку відпустку надають одному з батьків, які мають неповнолітніх дітей і проживають на територіях зон радіоактивного забруднення.
Для роботодавців, які мають право на спрощений режим регулювання трудових відносин, у ст. 495 КЗпП передбачено, що відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин можна надавати за згодою сторін на термін, більший ніж 15 календарних днів на рік, якщо таку умову передбачено трудовим договором.
Тобто у трудовому договорі може бути вказано:
"Відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику відповідно до порядку та умов, визначених статтями 79, 84, 115 КЗпП. При цьому за згодою Роботодавця Працівнику може надаватися відпустка без збереження зарплати через сімейні обставини або з інших причин тривалістю до 30 календарних днів на календарний рік".
Докладніше див. статтю "Спрощене регулювання трудових відносин: кого стосуються чергові зміни в КЗпП".
Загальні правила та наслідки надання відпусток
Виходячи з положень Закону про відпустки, можна виділити такі правила надання відпустки без збереження зарплати:
1) Закон визначає тривалість відпустки на календарний, а не робочий рік. Тобто навіть якщо працівника прийнято на роботу на початку грудня, то він має право на відпустку без збереження заробітної плати за відповідною підставою ст. 25 Закону;
2) не використані протягом календарного року дні відпустки не переносять на наступний рік;
3) на думку Мінсоцполітики (лист від 03.02.2012 р. № 31/13/133-12), відпустки без збереження зарплати згідно з чинним законодавством не ділять на частини. Дійсно, у ст. 12 Закону про відпустки передбачено лише поділ щорічної відпустки. Проте Закон про відпустки не передбачає, що відпустку слід використати одразу повної тривалості. Наприклад, якщо працівник, який є ветераном, із 21 дня належної йому відпустки може спочатку написати заяву про надання йому 10 днів відпустки, а пізніше має право подати заяву про надання решти 11 днів відпустки. Доцільно в локальному документі, яким визначено порядок надання відпусток на підприємстві (наприклад, Положення про відпустки) передбачити, що за домовленістю між працівником і роботодавцем відпустку без збереження зарплати може бути поділено на частини будь-якої тривалості;
4) відпустку без збереження зарплати надають з урахуванням святкових і неробочих днів, тобто на ці дні її тривалість не збільшується;
5) у разі хвороби працівника під час відпустки за власний рахунок її не продовжують на кількість днів хвороби і не переносять на інший період;
6) за угодою між працівником і роботодавцем відпустку може бути достроково перервано, адже Закон про відпустки не передбачає таких обмежень. Ініціювати переривання такої відпустки може працівник, подавши роботодавцю відповідну заяву;
7) ні КЗпП, ні Закон про відпустки не передбачають підстав для відкликання працівника з відпустки без збереження зарплати за будь-яких обставин з ініціативи роботодавця.
У табелі обліку використання робочого часу відпустки без збереження заробітної плати рекомендують відображати таким буквеним чи цифровим кодом:
Відпустка без збереження заробітної плати у зв'язку з навчанням (п. п. 12, 13, 17 ст. 25 Закону про відпустки)
Додаткова відпустка без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку (ст. 25, крім п. п. 3, 12, 13, 17 Закону про відпустки)
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку (п. 3 ст. 25 Закону про відпустки)
Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (стаття 26 Закону про відпустки)
Інші відпустки без збереження заробітної плати (на період припинення виконання робіт)
Слід зважати на те, що час, коли працівник перебував у відпустці без збереження зарплати на підставі ст. ст. 25 і 26 Закону про відпустки, включають до стажу для надання щорічної основної відпустки (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки). Виняток передбачено для відпусток без збереження заробітної плати:
• для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку,
• для догляду за дитиною до досягнення нею шістнадцятирічного віку, якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня,
• для догляду за дитиною вісімнадцятирічного віку, якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги;
• наданих працівникам, які виїхали за кордон або є внутрішньо переміщеними особами (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136).
Однак із розрахункового періоду виключають час відпустки без збереження заробітної плати, оскільки в абзаці шостому п. 2 Порядку № 100 вказано, що "час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду".
1. КЗпП – Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
2. Закон № 2136 – Закон України від 15.03.2022 р. № 2136-IX "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
3. Закон про відпустки – Закон України "Про відпустки" від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
4. Закон № 1645 – Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 р. № 1645-III.
5. Закон № 3551 – Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 р. № 3551-XII.
6. Закон № 796 – Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 р. № 796-XII.
7. Порядок № 100 – Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабміну від 08.02.95 р. № 100.
8. Роз'яснення від 01.08.2022 – Коментар Мінекономіки до Закону України від 1 липня 2022 р. № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин".