Клята нержавійка

Кобальтові свердла. Це дивне словосполучення двох слів зустрілось мені вперше і (сподіваюсь) востаннє, коли я повірив, що власні руки ростуть прямо і зможу сам замінити ручку до старої пательні в бабусі.
Як виявилось, планова економіка комуняк не давала можливості придбати нормальне пальто чи ковбасу, але при цьому дозволяла виготовляти ручки для кухонних речей із нержавіючої сталі!

До речі, досі сперечаються ич не краще говорити "неіржавка" (бо ж "іржа"). Мені здається було б краще придумати якесь інше слово, без приставки "не" чи хоча б "безіржавка".

Так ось головна проблема в тому, що хоч сталь для ручки досить м'яка, але ж все одно міцна. Наче супер алюміній або в'язка сталь. Жах! Свердло миттєво нагрівається і тупиться. До того ж сама нержавійка при нагріванні - увага - стає ще твердішою! Якесь замкнуте коло, бляха.

Вирішується проблема тільки дорогими імпортними свердлами - тут без варіантів. Мене врятували французи, але думаю, чи не простіше було б купити іншу пательню -від тих самих французів, ну умовний Тефаль.