Червоне
Автор: Svitlana Gaidar
Якщо в наближенні Хеловіну забажається чогось готичного, відкривайте цю статтю і насолоджуйтесь) До вашої уваги палац у селі Червоному Житомирської області!
Неоготичний красень із сірими стінами, похмурими вікнами та сходами, крізь які проростають дикі квіти, так і проситься в якості декорації до якогось фільму жахів. Палац має три поверхи, над якими височать масивні вежі, увінчані різьбленим зубчастим оздобленням. Головна вежа над центральним входом має форму восьмикутника, а на кожному із кутів – декоративні башти. Крізь центральний вхід ви навряд чи зможете зайти, адже він зачинений для звичайних відвідувачів. Але є ще один.
Якщо обійти палац, то оминувши бокову вежу, ви побачите напівзруйновані сходи. Вони ведуть на другий поверх. Та це не просто другий поверх з кімнатами та залишками старовини, це – вхід до верхніх балконів палацового театру. Сцена, оркестрова та суфлерська ями, ложі, партер – залишається лише уявляти, яка тут була колись краса. Але час невблаганний, особливо, коли архітектурні пам’ятки лишають напризволяще і не займаються збереженням, не говорячи вже про реставрацію.
Палац у Червоному побудував Адольф Грохольський на початку XIX сторіччя. Пан Грохольський був родом із Вороновиці, про яку ви могли прочитати в одній із попередніх статей, а в Червоне переїхав, отримавши його у спадок. Сам же нащадків не залишив, хоч і мав два шлюби. Перший – з Отилією Понятовською, другий – з Вандою Радзивіл. Ванді палац і дістався у спадок після смерті чоловіка у 1863 році. Та спадкоємиця не захотіла залишатися тут і, продавши маєток Федору Терещенку, виїхала за кордон.
Терещенко, як і ведеться, побудував у селі цукровий завод. Але на цьому не зупинився. Було в нього ще одне захоплення – авіація. Тож поряд із палацом виникли майстерні, у яких досить успішно будувались аероплани. Перед революцією аеропланний завод був перебазований у Київ. А після 1917 року, завод, палац і все майно Терещенків було націоналізовано, а Федір виїхав дї Францію, де й досі живуть його нащадки.
За часів радянської влади, у палаці спочатку був дитячий притулок, потім у 1928 році сталася пожежа, яка досить суттєво зруйнувала будівлю. Пізніше тут було професійне училище, яке проіснувало до 1991 року. Дотепер палац стоїть майже порожнім. Чому майже? Пам’ятаєте про зачинений центральний вхід? Там кілька кімнат відведено під жіночий православний монастир. Досить дивне рішення – з однієї сторони, за будівлею є хоч який нагляд, а з іншої – чорницям належить лише маленька частина споруди і про повноцінну реставрацію мова не йде.
Якщо вам хочеться ще чогось містичного, то, звісно, можете пошукати таємні підземелля, що за легендами ведуть далеко за місто. Але, поки що, цього ще нікому не вдалося зробити. Тож, пропонуємо більш безпечну прогулянку – пройтися алеями старовинного парку, помилуватись на озеро та відвідати острів, що має форму серця...