Старосільський замок

Автор Svitlana Gaidar

У Пустомитівському районі Львівської області розташовано Старе Село - так, обидва слова з великої літери. Назва відповідає реальному стану речей: ще за часів Київської Русі тут було місто Черепів (або Черепин), яке згодом розділилося на три селища: Давидів, Черепин і Старе Село. Знайти на мапі ці населені пункти можна й досі за Сихівським напрямком, на відстані приблизно двадцяти кілометрів від Львова.

Дістатися туди найкраще приміською електричкою – вона, на відміну від маршруток, під’їжджає прямісінько під головну старосільську пам’ятку. Залишиться лише перейти дорогу, пройтися через маленький місток над захисним ровом – і ось перед вами найбільший замок Львівщини!

У XV столітті тут стояли дерев’яні укріплення, а замок був побудований пізніше Яном Завішою, сином Завіші Чорного, відомого польського лицаря та дипломата, чиє ім’я згадано в численних художніх творах, зокрема у «Хрестоносцях» Генріка Сенкевича й «Вежі Блазнів» Анджея Сапковського. До речі, правнук лицаря, Ян Тарновський, – засновник Тернополя.

Коли у 1584 році місцеві землі перейшли у володіння князів Острозьких, тут було збудовано кам’яний замок. Попередній, набагато менший, дерев’яний, було зруйновано під час одного з татаро-монгольських набігів. Замок Острозьких – п’ятикутну оборонну фортецю, оточену глибоким ровом і валами, з ланцюговим мостом, воротами і гербом власників на найбільшій башті – ще недобудовану, під час подій Визвольної війни 1648 року зруйнували війська Богдана Хмельницького.

Однак за рік будівельні роботи розпочалися знову, під керівництвом Владислава Домініка Острозького-Заславського, і цього разу споруду перебудували у стилі пізнього Ренесансу. Територію замку збільшили до двох гектарів, висота стін фортеці сягала восьми метрів, а фронтони шести веж прикрасили бароковим кам’яним різьбленням, яке частково збереглося і до сьогодні на східній (Князівській) вежі.

У 1654 році відбудову було повністю завершено – і так якісно, що замок витримав облогу козацької і турецької армій у 1672-му.

Наразі з минулих часів збереглися земляні укріплення, рови й навіть болота навколо фортеці. Звісно, на все це наклав свій відбиток час і життєві перипетії власників замку, однак враження від величі споруди це не руйнує, навіть навпаки.

На початку ХVIII століття старосільський замок перейшов у власність Адама-Миколая Сенявського. Він перетворив його на арсенал, перевізши сюди велику кількість зброї, яку раніше зберігав у Львові.

Пізніше споруда іще декілька разів змінювала власників; у ХІХ столітті на її території послідовно облаштовували брооварню, винокурню і склади для збіжжя. Довгий час по тому у замку ніхто не жив, останнім же власником став граф Альфред Потоцький (до 1939 року).

До наших часів, окрім вищезгаданої Князівської вежі, із замкових споруд залишилися фортечні стіни і ще дві вежі. Щодо них серед місцевих ходить кілька легенд: одна розповідає, що до будівельного розчину додавали молоко і яйця, які скріпили цеглу краще, ніж це зробив би сучасний цемент, а друга – що ці самі яйця на будівництво мав привезти шляхтич, засуджений на смерть. При чому якби привіз повен віз так, щоб жодне не розбилося, йому обіцяли свободу і життя. Шляхтич знайшов оригінальний вихід і попередньо зварив всі яйця, в результаті чого привіз їх цілими, однак його все одно стратили.

У 2007 році коштом співачки Руслани територію старосільського замку розчистили від дерев, а в 2010 – передали в концесію, директор якої обіцяв зайнятися повною реконструкцією фортеці і відкрити в ній пізнавально-мистецький центр, з великою кількістю майстерень, однак нічого з цього не було розпочато.

Замок потребує масштабної реконструкції і поступово все більше руйнується під дією природних явищ. Сьогодні внутрішній двір споруди місцеві використовують як пасовисько для худоби.