Казка про божевільного тигра
Якось Тигр зійшов з Розуму. І не те, щоб він цього прагнув — просто так сталося... І тоді Розум зрадів... "Ой як добре, ну нарешті мені цей Тигр не заважатиме! Тепер я зможу по-справжньому замислитися, і напевно придумаю щось таке. Таке, що ніхто, крім мене, не придумував. І тоді я стану... Я стану.
А тим часом божевільний Тигр лежав під деревом... Але, на жаль, Тигр тепер був божевільний, і він не міг знати, що таке "під"... І тому він став Деревом. І Листя його плило за вітром... Але Тигр більше не знав, як це "за", і від того став Вітром... А Розум раптом випадково глянув крізь призму своїх роздумів на Тигра й обурився: "Так не можна, ти, нікчемний Тигре, ти не можеш летіти над землею"... Але Тигр не знав... Що нікчемний Тигр відволікав його своїми дурними витівками і заважав думати, і сказав, так суворо й мудро, як тільки може сказати Розум: "Що ти чиниш, дурна тварино, ти тільки заважаєш мені думати! Який ти неправильний! Ти не можеш лежати Землею під Небом!"
А божевільний Тигр зовсім його не слухав, він просто став Небом... Розум же зовсім розлютився, — що витворяє цей Тигр, адже це Розуму Не Дано Осягнути. "Слухай-но, адже тобі не дано", — що було сили, грізно гаркнув Розум. Але Тигр уже стрибнув і... Став "Між". Розум вже зовсім знесилився: "Між чим і чим?" "Між усім", — промурмотів божевільний Тигр, ніби пробуючи на смак "Дано — треба", "Треба — дано", м'яко розтікаючись сонячним світлом.
І тут Розум злякався... і подумав: — "А що, якщо цей божевільний збагне, що щоб знати, що тобі Дано, треба зрозуміти, що тобі Треба?" А раптом він уже знає, що Треба... І тоді Розум точно ніким не стане, зрештою, адже ким він міг стати без Тигра, адже все, що Розум умів, то це бути Розумом Тигра... А якщо Тигр божевільний, то хіба можна бути Розумом божевільного Тигра... І Розум швидко повернувся до Тигра. І Вітром, і Землею, і Небом.... А, найважливіше, що він був "Між"...
І тільки іноді, після важкого полювання, вночі, коли в лісі затихають усі шелести й звуки , а місяць немов надкушене яблуко, Тигрові стає нестерпно сумно, наче він щось втратив і ніяк не може знайти знову. Але таких ночей у році занадто мало, щоб Розумний Тигр захотів це знайти...
Розум же, в такі хвилини тихенько нашіптує йому, що, мовляв, день був важкий, а ось завтра.... І Тигр, тихенько сопучи, заплющує свої дивні бурштинові очі... І тоді, коли Втомлений Розум засинає, та й як тут не втомитися, постійно приховуючи очевидне — те, що справді треба... Так ось, коли він засинає, тоді Тигр знову стає Небом, і Деревом, і Між... Але прокинувшись вранці, Розумний Тигр знає: це всього лише сон, та й як такий Розумний Тигр, може не знати, що сни — це тільки сни, а світанкові години полювання без жодного сумніву найвдаліші...