Помилки, неточності, відсутність інформації. Частина 2. Прізвища

Плутанина та помилки у прізвищах також часто трапляються у різних документах. Основні помилки та неточності:

1) Орфографічні. Такі помилки можуть бути найрізноматнішого характеру: о/а, тс/ц, г/к, м/н, ж/дж, ж/ш, б/п, д/т, з/с, с/ш.

Виправлення імені матері у записі про народження Т.Г. Шевченка. Цей факт досі викликає різноманітні спекуляції

2) Транслітераційні. В основному стосується польських за походженням прізвищ, рідше німецьких та єврейських німецького походження. Для прикладу, дуже поширене прізвище Dąbrowski може мати такі варіанти запису: Домбровский, Дембровский, Донбровский, Демнбровский, Дубровский, Дубривский. Основні варіанти різного читання польських літер та буквосполучень: ą - у, ем, ен, он, ом; ę - ен, ем, е, у; zi - зі, жі, rz - рз, рж, ж; ci - чь, ть, ць; ł - л, в, у; sz - ш, с; ść - сц, щ; ó - у, о; ź - з, ж, h - г, х.

У німецьких: s - з/с, z - ц/з, st - шт/ст, sp - шп/сп, eu - ой/ей, ei - ай, ей, v - ф/в, eh - е/ех, ck - к/цк.

У перших ревізіях укр. шляхти прізвища та імена дублювались також польською мовою, тому його треба обов'язково зафіксувати.

Ревізька казка шляхти 1795 р. Зліва розвороту текст староросійською, справа - той же текст польською мовою

3) Декілька прізвищ в однієї родини. Дуже поширене явище, яке значно ускладнює пошуки предків. Напр., сини Петро Георгійовича (Юрійовича) Щербака могли мати мати прізвище Петрик, Петренко, Петрук (по батьку); Юрченко, Юрчик, Юрчук (по діду); Щербаченко, Щербачук, Щербань. Якщо його сини мали малопоширену професію, то вона могла стати прізвищем, напр. Коваль, Чумак, Слюсар, Стельмах, тощо. Новим прізвищем могло стати і місцеве прізвисько на основі фізичних чи психічних особливостей голови сім'ї: Тригуб, Заїченко, Розум.

Якщо вдова виходила заміж вдруге, дуже часто, що діти отримували прізвище отчима, а по-батькові могло залишатись як і справжнє, так і отчимове.

Запис про шлюб з вказівкою двох прізвищ нареченого. У даному випадку друге прізвище (після "он же") отчимове, а по-батькові уроджене.

Діти від міжстанових шлюбів, зокрема чоловіків-селян/солдатів та жінок-однодворців/дворян часто називались прізвищем матері як більш престижним (в осн. стосується тих, що мають закінчення на -ський/цький).

Сім'ї вдів могли записуватись по імені померлого чоловіка на кшталт Гнатиха, Петриха, тощо.

Чоловіки, які жили при сім'ї дружини могли отримати нове прізвище. Напр., Приймак/ Приймаченко/Приймачук або дівоче прізвище дружини.

Цвіте, цвіте черемшина,

Ягідок не має,

А хто в приймах не буває,

Той горя не знає!

(Народна пісня)

Важливо! Якщо ваш найраніший предок має, напр., ім'я Петро Кирилович Кириченко, то з вірогідністю 90% , його батька не звали Кирило Кириченко, а батькове точне прізвище невідоме, оскільки Кирик це народна форма імені Кирило.

4) Русифікація прізвищ. У Рос. імперії до типових укр. прізвищ із закінченням -енко та ін. могли додавати типові російські закінчення. Напр., Ткаченков, Сердюков, Цибулькін, Кравченкова. Начайстіше таке відбувалось на суміжних з рос. етнічною територією землях (Слобожанщина, Сіверщина, Кубань), у солдатів та членів їхніх сімей та як форма позначення дочок та вдів (-ова).

Карта етнічних українських земель за Михайлом Грушевським. 1915 р.

Якщо у двох метричних записах підряд є однакове прізвище, то крім варіанту, що це родичі чи однофамільці, може бути так, що "автоматом" було записане попереднє. Помилкові записи рідко закреслювали, а брали у дужки або виправляли.