Рекрути і солдати (Російська імперія)

У Російській імперії до 1873 р. (останній набір) існувала особлива система комплектації регулярної армії 💂 — рекрутські набори. Їхня відмінність від загального призову полягала у наборі невеликої кількості чоловіків у певні роки, але з тривалим роком служби 🎖️. Цей термін у різні роки спочатку був обмежений 25 р., але з часом зменшувався і під кінець складав близько 10 р. Також існувала система безстрокових відпусток (безстроковий квиток 🧾), коли солдата чи унтер-офіцера відпускали додому, але з обов'язком прибути у підрозділ за першою вимогою.

До 1827 р. в армії не брали інородців, але згодом спеціальним указом почали призивати євреїв ✡️. Особи, які втрачали шляхетські/дворянські привілеї як однодворці чи міщани також підлягали рекрутському набору. Перевага надавалась молодим і неодруженим хлопцям. Крім принципу "жеребу" віддача у солдати було також покаранням 🔨👩‍⚖️ за різні проступки: крадіжки, проживання без виду на проживання, волоцюжництво, непокора поміщицьким наглядачам, втечу від поміщика, тощо. Також іноді в армію йшли добровольцями замість того хто мав йти по жеребу. Всім рекрутам, крім "злочинців" виплачували декілька рублів 💰, також певну суму отримувала сім'я рекрута.

У народному розумінні "віддати у солдати" було ледь не рівнозначно смерті ☠️. Тому гучно святкувались проводи в армію і ця традиція значною мірою перекочувала і в наші часи. Причини такого ставлення до армійської служби були не лише у тривалих термінах ⌛служби. Російська імперія часто вела загарбницькі війни, де солдати були витратним матеріалом. Також побут російського вояка залишався на жахливому рівні ☣️. Військові статути заохочували колективні фізичні покарання 🤕, на кшталт побиття шпіцрутенами - палицями з твердої деревини, якими покараного били його службові побратими. Нерідко солдати, які прикріплювались до військових поселенців і, фактично, були для них додатковим економічним тягарем, вступали у конфлікт з останніми і це закінчувалось трагічно.

Доля рекрутів та солдатів дуже добре описана в українських рекрутських та солдатських (жовнірських) піснях:

Ой чи то від Бога,

Ой чи від громади,

Що взяли нас сперед панів

В рекрути забрали.

Для дослідження родоводу предки-солдати можуть становити певні складнощі, оскільки вони не завжди повертались до рідного краю. Особливо це характерно для вихідців з віддалених районів Росії або колишніх кріпаків. Солдат вважався особисто вільною людиною, тому його залежні родичі могли віддалитись від нього.

Це пояснює типове явище для солдатів, які після служби одружувались з дворянками або однодворками. Податкові пільги та особиста свобода сприяла змішуванню цих станів.

Солдат міг одружитись і під час служби за спеціальним дозволом керівництва свого підрозділу і навіть жити зі своєю дружиною біля розташування підрозділу, народжуючи з нею дітей. У фондах губернських духовних консисторій є справи з дозволами на одруження солдатам та відставним військовим чинам.

Сини солдатів могли також призиватися на військову службу або у віці від 18 р. або як кантоністи з 12 р. Кантоністи після досягнення 18 р. переходили на дійсну службу, але, як правило, служили менше і мали більше шансів отримати офіцерське звання.

В армії солдати могли навчитись читати і писати. Про це свідчать вцілілі переписні листи 1897 р. Київської губернії, де у багатьох є примітка "навчався при полку".

В армії відбувались активні процеси русифікації неросіян. Зокрема солдатам змінювали прізвища: напр. Журавель — Журавльов, Кравченко — Кравченков/Кравцов тощо. Також заохочувався перехід з рідної віри у православ'я та зміну імен/прізвищ, який часто мав груповий характер.

Основним та найбільш інформативним генеалогічним джерелом, що стосується рекрутів є формулярні списки рекрутських наборів. Крім імені та даних про стан, грамотність у цьому документі є інформація про зовнішність рекрута, зокрема його зріст, колір волосся, очей, форма обличчя та особливі прикмети.

Знайти такі формулярні списки можна у фондах повітових та губернських рекрутських присутностей (рос. присутствие)

Списки рекрутів та солдатських дітей є також у фондах повітових казенних палат. В ревізьких казках різних станів є примітки про віддавання чоловіків у рекрути із зазначенням року.

У сповідних розписах солдати та солдатки (дружини солдатів, які жили окремо від чоловіка) писались в окрему частину документа.

Формулярні списки солдатів та офіцерів, в більшості знаходяться у Російському державному військово-історичному архіві і це практично унеможливлює туди доступ через захмарну ціну запитів без гарантії результату.

Наш канал планує створити реєстр рекрутів згідно ревізьких казок та формулярних списків для полегшення пошуку таких пращурів всіма охочими.