Медичне страхування в Україні
Відповідно до 49-ї статті II-го розділу Конституції України:
Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Фактично Україна успадкувала з Конституції УРСР (1978) положення про безоплатну медицину майже без змін.
Стаття 40. Громадяни Української РСР мають право на охорону здоров'я.
Це право забезпечується безплатною кваліфікованою медичною допомогою, що подається державними закладами охорони здоров'я; розширенням мережі закладів для лікування і зміцнення здоров'я громадян; розвитком і вдосконаленням техніки безпеки і виробничої санітарії; проведенням широких профілактичних заходів; заходами щодо оздоровлення навколишнього середовища; особливим піклуванням про здоров'я підростаючого покоління, включаючи заборону дитячої праці, не зв'язаної з навчанням і трудовим вихованням; розгортанням наукових досліджень, спрямованих на запобігання та зниження захворюваності, на забезпечення довголітнього активного життя громадян.
На відміну від Конституції УРСР, у новій українській було додано пункт про право на медичне страхування. Проблема в тому, що за 34 роки незалежності в цьому напрямку не було жодних значних зрушень. Принцип безкоштовної медицини виявився нежиттєздатним без радянської централізованої економіки, і тому на практиці система почала деградувати. У результаті з’явилися неформальні платежі від пацієнта до лікаря, що стали єдиною надією на гарантію отримання якісної медичної допомоги та пришвидшення її надання.
За даними опитування, проведеного фондом "Демократичні ініціативи" та Центром Разумкова у 2020 році, 35% українців зазначили, що протягом останніх 12 місяців їм доводилося доплачувати за прийом у лікаря або медичну процедуру.
Щоб ви переконалися в ступені деградації медицини в Україні, ми розглянемо такий показник, як Disability-Adjusted Life Year (DALY). Він визначає не середню тривалість життя, а загальне «тягар» хвороб, виражений у кількості років, втрачених через погане здоров’я, інвалідність або передчасну смертність.
Цей показник використовується Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) та іншими міжнародними організаціями для оцінки загального рівня захворюваності в країні.
Простий приклад: якщо в країні DALY = 20 000 на 100 000 осіб, це означає, що середній житель втрачає 20 років здорового життя через хвороби, травми або передчасну смерть.
За підрахунками, DALY в Україні у 2019 році становив 61,7 року. У списку найближчою європейською країною України є Росія з показником 63,7 року.
Цифри говорять самі за себе: якщо нічого не змінити, українське населення продовжить масово вимирати. Страхування може пом'якшити цю ситуацію і зняти роль перерозподілу податків з держави. Ти повинен сам вибирати, у кого будеш брати послуги, щоб між постачальниками послуг почалась конкуренція за клієнтів.
Які ж бувають види страховок?
Як ви вже зрозуміли, існує два види страхування: державне та приватне. Візьмемо на приклад німецьку державну страхову компанію AOK (Allgemeine Ortskrankenkasse). У ній працює змішана система, а саме громадяни, які працюють за трудовим договором, зобов'язані сплачувати щомісячні внески до страхової компанії. Внески розраховуються на основі їхнього доходу і складають певний відсоток від заробітної плати. В рамках цієї системи громадяни зобов'язані мати державне медичне страхування. Система фінансується переважно за рахунок цих внесків. Однак на соціальному рівні вона також підтримується за рахунок перерозподілу коштів, щоб покрити витрати на лікування більш бідних і старших членів суспільства. Такий варіант може підходити для бідних верств населення, які не можуть собі дозволити доплачувати за додаткові послуги. Звісно, це покриває лише базові потреби в лікуванні. Аналогічну державну компанію можна назвати МЕДІС+Д (державне медичне страхування).
А якщо розглядати приватні страхові компанії (наприклад, Allianz, AXA) в Німеччині, то вони пропонують приватне медичне страхування (PKV). Воно надає ширший спектр послуг і додаткових опцій, ніж GKV, і зазвичай включає швидший доступ до послуг, приватні клініки, покращені умови тощо. Також існує кореляція між наявністю страхової системи в державі та покращенням показників ІЧР та DALY, що доступ до медичного страхування може позитивно впливати на різні індекси, включаючи Індекс людського розвитку (ІЧР) та індекс Disability-Adjusted Life Year (DALY).
Я нагадую, що я виступаю проти обов'язкового загального медичного страхування з адміністративними наслідками, такими як штрафи за його не використання, як це було реалізовано в США при демократичному президенті Бараку Хусейні Обамі.