Криворізька школа дипломатії, або як вкусити руку, що годує?
8 лютого 2025 року відбулася довгоочікувана зустріч в Овальному кабінеті Білого дому щодо підписання угоди про корисні копалини між США та Україною.
Перш ніж переходити до аналізу самого скандалу, потрібно розглянути, що, власне, хотіли підписати:
- Дві країни створять Фонд інвестицій у реконструкцію для збору та реінвестування доходів від українських ресурсів. Представники обох країн будуть спільно управляти фондом. Україна вноситиме до фонду 50% доходів, отриманих у майбутньому від розробки відповідних українських державних природних ресурсів.
- Активи «визначаються як родовища корисних копалин, вуглеводнів, нафти, природного газу та інших видобувних матеріалів, а також інша інфраструктура, пов’язана з природними ресурсами (наприклад, термінали скрапленого природного газу та портова інфраструктура)».
- «Щоб уникнути непорозумінь, такі майбутні джерела доходів не включають поточні джерела доходів, які вже є частиною загальних доходів бюджету України».
- Метою фонду буде інвестування в українські проєкти та залучення інвестицій у державні та приватні активи, включно з природними ресурсами, інфраструктурою, портами та державними підприємствами.
- Внески до фонду будуть реінвестовані в Україну для сприяння її «безпеці, захищеності та процвітанню. Текст документа
Що можна відзначити, прочитавши цей текст документа? А те, що жодних кабальних угод, про які нам так завзято намагалися довести деякі ЗМІ, тут немає. Окремим пунктом зазначено, що 50% від цих активів Україна віддаватиме не від уже існуючих родовищ та інфраструктури, а від тих, які почнуть розробляти США за власні гроші, які вони збиралися інвестувати. Жодної мови про «розкуркулення» місцевих бізнесменів чи олігархів, які володіють копалинами, на користь «заокеанського колонізатора», тут не було.
На мою думку, розрахунок був на аналог McDonald's Doctrine («Макдональдс-доктрини»), запропонованої американським журналістом Томасом Фрідманом. У своїй книзі The Lexus and the Olive Tree (1999) він висунув тезу, що дві країни, в яких є ресторани McDonald's, ніколи не воювали між собою. Як ми знаємо, ця доктрина провалилася – у війні РФ з Грузією та з Україною. Але різниця в тому, що хоч McDonald's і був американською компанією, його наявність у різних країнах не давало жодних стратегічних переваг США, на відміну від видобутку рідкісноземельних матеріалів, які так необхідні Америці в її змаганні з Китаєм – монополістом цих ресурсів (більше 70%). І за ці ресурси США будуть боротися.
Але ви скажете: Трамп заявляв, що США передали Україні міфічні 500 млрд доларів, і з кожним новим його виступом ця сума зменшувалася, зрештою дійшовши до 20 млрд. Цей тезис про пів трильйона був звичайним популізмом, спрямованим на протрампівську аудиторію, щоб показати їм:
«Дивіться, я такий мачо, зміг домовитися про повернення "боргів"».
Також чудову роботу виконала українська переговорна команда, якій вдалося повністю змінити тональність документа порівняно з попередніми пропозиціями США, прибравши з офіційного тексту міфічні 500 млрд. Фактично, Зеленський виходив із цієї угоди переможцем і був зацікавленою стороною. За даними ЗМІ, 26 лютого Зеленський отримав відмову на запрошення до Білого дому від адміністрації Трампа. Але, повторюся, але, Зеленський зателефонував Макрону, щоб той попросив змінити це рішення. Макрон поручився за українського президента, і зустріч таки відбулася…(краще б не відбулась).
Почалося все спокійно. Зеленський вийшов з машини, і Трамп особисто його зустрів, відзначивши, що той гарно одягнений (жодної негативної конотації в цьому не було). Далі зустріч мала пройти за планом:
Але, як ви розумієте, все пішло не за планом вже на першому етапі, і цим усе закінчилося. Попередня пресконференція тривала приблизно 45 хвилин. Як кажуть, почалося за здоров'я, а закінчилося за упокій.
Спершу Зеленський подякував Трампу за допомогу Україні та згадав про надання гарантій безпеки. Це була перша помилка, адже це камінь спотикання для Трампа – спочатку економічні інтереси, а вже потім гарантії. Так, Зеленський правий, але він хотів отримати все й одразу. За словами американського сенатора Ліндсі Грема (якого вважають «яструбом» і прихильником допомоги Україні), того ж дня він попереджав Зеленського не вступати в дебати з керівництвом Білого дому, а просто підписати угоду і сперечатися за зачиненими дверима.
Проте 40 із 45 хвилин Трамп був у піднесеному настрої, жартував, що ця угода зробить його кращим за Джорджа Вашингтона (він уточнив, що це жарт). На 19-й хвилині журналіст поставив безглузде запитання Зеленському: чому він не носить костюм і чи є він у нього взагалі. Зеленський красномовно відповів, що вдягне костюм після закінчення війни – щось краще, ніж у журналіста, і дешевше. Помітно, що це його зачепило. Далі Зеленський заговорив про Путіна, що з ним неможливо домовлятися і він 25 разів порушував «режим тиші». Трамп відразу підхопив це, заявивши, що це було не при ньому, і що за його президентства все дотримувалося. На 42-й хвилині в розмову втрутився віцепрезидент США, заявивши, що Байден називав Путіна вбивцею, але це ні до чого не привело, і настав час дипломатії. Зеленський перебив його, нахилився вперед (що в психології означає наполегливість і спробу переконати) і заявив, що дипломатія не допомогла при жодній адміністрації, включно з Трампом.
Джей Ді Венс миттєво зупинив Зеленського і висловив невдоволення, що той не поважає їх у присутності ЗМІ. Тоді Зеленський захистився, схрестивши руки, і запитав Венса, чи той був в Україні. Венс відповів, що дивився сторіси в Instagram. Зеленський забив останній цвях у кришку труни, заявивши, що американці теж відчують війну.
Це не на жарт розлютило трампа, адже як це так що б при ньому і Америка постраждала (прямий удар по трампу). І тут почався справжній жах, який ви всі чудово бачили, і що не потребує переказу. Сказати, що це був черговий невдалий номер, для не тієї аудиторії 95-го Кварталу це сказати нічого. Те, що відбувалося, нагадувало, перепалку дворових пацанів у Кривому Розі за поняттями, або перекрикування бабок на ринку "Озерка" у Дніпрі. Таких прецедентів ще не було у світовій історії дипломатичних зустрічей. Зеленський як сторона, що просить, і явно розуміє наше з вами становище повинен був не починати перепалку з "годувальною рукою", а дати Трампу зробити самопіар для своїх змі, і потім як це традиційно буває обговорити все за зачиненими дверима. Одним словом катастрофа, наслідки яких нам ще доведеться усвідомити.