KickAssTrip 6 - Китай, Пекін. Місія не виконана, мушу повернутися!
33 бакса і я їду на поїзді з Ланьчжоу в Пекін (Beijing, 北京). Перетнути всього тритину Китаю і ти вже там. Кожного разу як хтось бідкається шо треба їхати або летіти декілька годин і що це невиносимо важко, в мене мимоволі появляється усмішка згадуючи добовий переліт до Аляски, та поїзд зайцем через Казахстан що їхав пару днів через степи, на фоні таких довгих переїздів навіть мої покатушки по Китаю, Лаосу та інших країнах вже не будуть такими довгими, а з мене в свою чергу посміються ті хто проїхав транссибір)
Приїхавши в Пекін перше шо я чомусь відчув, то його велич - величезні проспекти, широчезні дороги, ну справжній мегаполіс одним словом. Без особливих проблем знайшов потрібний мені автобус і поїхав до свого хоста. Його звали Lee і він амбасадор на платформі коучсерфінга, короче крутий хост який хостив в себе більше 400 людей на той момент і сам активно подорожував.
Їхав до нього на двохповерховому автобусі, ясне діло з самого переду на 2му поверсі, споглядаючи сонце що дуже гарно сходить і 5ти-полосні магістралі туда і сюда, тоді це було дуже круто, зараз я ж розумію що мегаполіси такого типу насправді давлять на психіку, ти себе відчуваєш букашкою в такому місці і не сказав би що себе там комфортно відчуваєш. Великий простір - давить. Але то тема на окремий пост.
По дорозі до хоста вибив в якогось дядька мобілку передзвонити, бо по іншому не мав як звязатися, з горем пополам дійшов і попав куди треба) Невелика трохи захаращена квартирка в якій крім мене жив ше один китаєць та продвинута бабця з Таїланду, але про них пізніше.
Хост мене прийняв, сфоткався, попрощався і полетів в Європу подорожувати, короче не понятно хто в дома хазяйнував весь той час) Спочатку обходив свій спальний райончик, потім вирішив рушити в центр і зацінити "Заборонене місто", не секундочку найбільший палацовий комплекс у світі де пів тисячоліття правили всякі там правителі, було досить круто і велично, туристів не багато бо холодно і зима, правда багато території закрито, в будинки не пускають. Білет сюди коштував мені 2 юаня, це десь тритина бакса. Я трохи пізно прийшов і вони сказали що закриваються, але я ще потайком від охорони гуляв там десь годину. Загалом, мені сподобалося.
Біля комплекса по периметру працюють разводіли, це такі собі парочки по 2 дівчини 20-30 років які на ідеальній англійській з тобою знайомляться, розпитують хто ти і звідки, заводять розмови в ході якої запрошують в місцеву чайну або якийсь заклад де в результаті тобі дають рахунки на сотні а то й тисячі баксів, і сама печалька - їх кришують місцеві мусара і не у всіх потерпілих виходить себе захистити від цього.
Я наперед знав про існування таких баришень, мене неодноразово попереджали не вестися, тому я успішно уникнув цієї пригоди, на камеру дівки сильно бояться говорити, зразу морозяться і відстають від тебе, можете брати собі на озброєння.
Моєю найбільшою місією в Китаї було відвідати "Велику китайську стіну" яка недалеко біля Пекіну і я планував наступного дня туди рушити. Хєр тобі а не китайська стіна, того ж вечора після відвідин забороненого міста я мега сильно захворів і тупо зліг на весь наступний тиждень, було настільки фігово шо я не те що про стіну не міг думати але почав переживати щоб встигнути виздоровіти до поїздки в Шанхай, білети куди в мене вже були куплені (за 52 бакса). Короче я успішно провалявся весь тиждень, а мої співжителі помогли мені купити якісь ліки від грипу і всякого такого за що їм мега респект і подяка.
Велику стіну не вкрадуть і вона мене дочекається до наступного разу як я сюди приїду подумав я і забив на неї, бо аж ніяк з тою хворобою не встигав.
Так от, зі мною жив пацанчик китайчег Марк який не розумів англійської і весь день бавився на телефоні, він був велелим хлопцем, я так і не поняв чи він там жив чи теж кентувався тимчасово, а ще була 70ти-річна бабця з Таїланду по імені Supaporn Ross яка подорожує по світу, раніше хостила в себе купу народу, сама живе в Санта-Розі що в Каліфорнії, розказувала мені купу мега цікавих історій, а ще планувала летіти в Європу щоб відвідати близько 20ти країн, запрошувала мене пожити в неї на фермі в Таї, реально бажаю кожному таку супер бабцю!
На цій фотці я доречі в майці що мені дали в заводі на Алясці де я працював пару місяців по програмі Work and Travel 2010 :)
Я все ще недокінця оговтався але попрощався і побіг на поїзд до Шанхаю, бо в мене вже там було домовлено з наступним хостом і я не хотів міняти планів.
