Станіслав Лем - Фіаско

Слухав цю аудіо-книгу в озвучці Арестовича російською мовою, бо саме така першою попалась в сервісі Мегого. До слова кажучи озвучка файна.

Єдине звідки я чув про Лема - настільна гра Імперія з карточками планет, баз та фішками. Більше того там планета Лем була сама остання та найдорожча. Всі планети іменувалася відомими письменниками-фантастами, тому знайшовши книгу Лема я вже знав що це - фантастика.

Ніколи особливо не читав і не слухав книги такого роду, та й чесно кажучи не знав про що це буде взагалі, ну окрім того що це про космос та контакт з прибульцями, про що я прочитав в описі книги.

Про що книга (СПОЙЛЕР). Не читайте те що знизу якщо ще не читали книгу.

Книга поділена на дві історичні часові рамки.

Перша - у майбутньому, про героя який опинився на Титані - супутникові Сатурна де в кінці заморозився в спеціальній крео-капсулі, бо в нього не було можливості вижити при певних обставинах.

Друга - у ще дальшому майбутньому як розморозили одного з двох астронафтів з Титану і про космічний корабель та його місію контакту з інопланетянами.

Основні моменти книги:

2 разділи першої частини взагалі не про основну історію. Слухаючи ці розділи я не вловив їхнього відношення щодо основної ліні подій, більше того вони якось дезінформували про що ця книга.
Книга зачіпає питання моралі та релігії, бо один з членів екіпажу - священник, розмова з ним була напряжною для людей бо піднімалися неприємні моральні питання. І як я зрозумів був прихольником відступити від місії. Але і він дав добро діям капітана сказавши що місія в добрих руках.
В 2й частині розморозили того, кого знайшли на Титані, але чи це був герой з 1ї частини, чи інший хто там був заморожений - не відомо, хай читач мучається та дофантазовує сам, теми так і не було розкрито.
Перша частина книги (не зважаючи на 2 розділи які зовсім не по темі) та половина другої частини читається/слухається нормально, з описом корабля, планів, подій і всякого такого, але друга частина - суцільний морок присвячений роздумам, діалогам та дискусіям, та всіляким домислам героїв, ця частина повністю змінила відношення до оповіді, бо помінала і темп і стратегію розвитку подій спочатку в гіршу а згодом в саму гіршу та найменш очікувану перспективу.

Коли корабель долетів до планети інопланетян - змінилася риторика оповіді в сторону думок та аналітики замість активних подій. Одна подія тягла за собою море обговорення між членами команди та абсурдними рішенням по факту. І так загострювалося з кожною новою подією та діями інопланетян. Слухаючи я зовсім не одобрював ці рішення і таке враження що це як у сні, ти думаєш що зараз має бути логічним по одному, а в книзі - все йде зовсім у протилежному напрямку, хочеш ти цього чи ні, і ти нічого з тим не можеш зробити. Виникає відчуття тупості, гніву та безпорадності відносно членів команди.
За відсутністю (як на мене) достатньої кількості фактів про інопланетян вся стратегія команди базується на припущеннях та сумнівній аналітиці в умовах відсутності об'єктивної інформації при участі раціонального штучного інтелекту, людського фактору, та емоцій. Команда поставила оцінку цифілізації інопланетян без критичного для цьго набору знань про них, і сама себе ввела в агресивну політику відносно них.
Досить велика роль штучного інтелекту в ролі бортового компютера, який проводив важку аналітику але попереджаючи що для об'єктивної картини не хватає данних, задіта тема відношення людини до штучного інтелекту.
Прозвучала дивна оцінка двох спеціалістів а потім і штучного інтелекту, де говорилося що інопланетяни воюють самі між собою всю свою цивілізацію і загнали себе в устрій коли війна диктує правила самої цивілізації, що жодна зі сторін не має критичної переваги над іншою групою і так вони й живуть. Але явних підтверджень в книзі я так і не почув.
До кінця зберігалася інтрига і таємниця щодо самих інопланетян, їх вигляду та способу життя, єдине що читач явно розуміє - що вони дуже розвинуті технічно, навіть в косомі, мають космічні балістичні ракети, освоїли свій місяць і мають дуже багато супутників на орбітах планети, а ще вони викачали багато води з планети на орбіту але з якихось причин не завершили почате, але не досягли технічного рівня людей що до них прилетіли (управління гравітацією).
Самі інопланетяни не йшли на контакт з людьми і агресивно поставилися до їх появи та спробі контакту.
У відповідь на атаку інопланетян - люди, (тададам... вгадайте що?) знищили їхній місяць, так, саме знищили лише для того щоб показати свою силу. Під час знищення, жителі планети запустили декілька ракет щоб знищити пару ракет які мали знищити місяць, в результаті замість планованого людьми виштовхнення рештків місяця на зовнішні орбіти - маси місяця впали на планету. Більше того вони обвинили інопланетян, що спробою самозахисту вони самі були винні що місяць впав на них самих. Це вам нічого не нагадує?
Ціллю людей було знайти контакт з космітами, але люди пішли далі і знищили льодове кільце навколо планети, знову ж таки щоб посмтитися за збитий космітами шатл.
В кінці кінців силовий тиск на космітів дозволив послати розмороженого героя на їх планету з погрозою що якщо з ним щось станеться - люди знищать планету космітів, при описі планети - не було видно ніяких відомих нам організмів та будівель, опис був чимось геть новим та іншим. Описали робота який був похожим на сороконіжку без подальшого розкриття теми.
Саме цікаве - люди і косміти передавали один одному повідомлення, і розуміли один одного. Коли герой приземлився на космодром косміти показували йому повідомлення які він читав, але автор так і не пояснив яким чином це відбувається і як вони знайшли спільну мову. Сиди і догадуйся.
Герой мав звітувати кожну годину чи другу на корабель що він живий-здоровий, в іншому випадку люди мали знищити планету. І герой, ясне діло, профукав звітування і пішов досліджувати територію поза космодромом, побачивши незрозумілі бугри над поверхнею, він став їх підривати і нащупав теплі труби, потім він став їх розбивати, бо біо пристрій показував в них життя, розбивши скарлупу одного - виприснула жовта пилюка як з гриба дощовика, всеридині побачив монолітну поверхню з тисячою дрібних пір як в розрізаного хліба з тягучим недопікшимся тістом всередині, в цей момент люди з корабля не отримавши повідомлення від героя - вдарили по планеті лазером і в останній момент герой зрозумів що побачив космітів. Кінець. Саме так закінчилася книга, от і сиди додумуй самостійно хто ті косміти і про що ця книжка.

Я переслухав десь 3 рази кінцівку але так і не зрозумів хто ж ті косміти, можна мабуть хіба догадатися що вони якісь розумні гриби звязані одні з одними зі спорами та павутанами, чи щось типу того. Можна також додумати що оскільки на планеті було два материка - то відповідно було дві колонії цих грибів які воювали за домінування на планеті, а можна іще далі додумати і підставити факт що спроба викинути океан за орбіту планети спричинена прагненням зєднатися між колоніями по землі. От сиди і придумуй контекст замість автора. А ще цікаво як вони будували рухомі та нерухомі об'єкти якщо вони гриби.

В книзі озвучені космічні подорожі, глибока заморозка людей, чорні дири, новітні технології від штучної крові до контролю гравітацією. Основна ідея мабуть про тему контакту з інопланетянами, потенційний шлях розвитку цивілізації та доступне вінко контакту з цивілізаціями, коли вони розвинулися достатньо та відносно поточному людському розвитку і поки не розвинулися занадто сильно щоб ми ще могли їх пізнати на доступному нам рівні, а також про людей та їх тупість.

В плані теми оповіді та розкриття суміжних тем - книга надзвичайно сира, не знаю, може так і задумано щоб читач мучився і сам додумував, але по закінченні книги в мене немає відчуття що я зрозумів про що вона. Довгий опис насичений багатьма словами але які всерівно не намалювали в моїй голові того що хотів донести автор, залишилось відчуття що історію обірвали, так і не відкривши основних теми хто ж ці інопланетяни.

Але автор описав роздуми та дії людей достатньо для того щоб можна було скласти деякі висновки про них. Людський фактор завжди здатний зіпсувати любу ціль та мету без різниці який в людей технічний розвиток, людина готова все знищити лиш би доказати свою силу та перевагу. Людина агресивна та готова йти напролом лиш би добитися хоч якихось результатів та задовільнити своє его. Людині чуже відчуття солідарності до інших, людей не цікавить дотримання рівноваги сил та балансу. Куди вона не приходить - залишається біда. І людські емоції максимально здатні зіпсувати любу місію. Людина також не готова відступити у відповідальний момент а лише йде до кінця, потенційно признаючи відступлення як свою поразку. І якщо люди переважають силою то це завжди буде вищим козирем аніж комунікація. А ще, люди самі себе можуть перемудрити всякими теоріями ігор та ввести в емоційний лабіринт.

Цю книгу можна по-різному інтерпретувати та робити різні висновки, це дає волю самостійному додумуванню та можливості надавати різноманітні оцінки, тому мої висновки - лише частина допустимого спектру.

Першу половину книги було цікаво слухати - другу частину книги було "боляче" слухати бо я не розділяю рішень прийнятих героями в той чи інший момент. Післясмак прослуханого - незавершеність, незакриття теми, спустошення, сором за героїв, відчуття що все пропало, все просрали, все знищили, що основна вина саме на людях. Не можна заставляти силою дружити. Дії не відповідають меті.