Махапрабху принес высочайшее|Mahaprabhu brought the highest matter|Махапрабгу приніс найвище
РУС
Учение Шри Чайтаньи Махапрабху — это не просто одна из религий, это высочайшее учение, равных которому не существует. Никто не может дать ничего выше Кришна-премы, заключенной в Святом Имени. Нет идей, которые шли хотя бы в какое-то сравнение с тем, что дал Рупа Госвами, Сварупа Дамодар, Джива Госвами, наши ачарьи.
Таких идей не существует в принципе, религиозных идей мира или чего бы то ни было. Он дал нечто эксклюзивное, нечто уникальное, нечто небывалое, то, чего ещё не было. Это смысл явления чханна аватары, Он — чханна аватар, то есть, мы это помним из Чайтанья Чаритамриты, анарпита-чарӣм чират (ЧЧ, Ад, 1.1.4), пришёл дать миру то, что мир ещё не знал, то есть Он не был «одним из аватаров». Каждый аватар даёт примерно одно и то же — он даёт дхарму людям, но в целом он даёт то, что они уже знают, то есть то, что они ожидают от него увидеть. А этот аватар, анарпита-чарӣм чират карунайаватӣрнах калау, пришёл дать нечто небывалое — Божественную любовь, Кришна-прему, судурлабхах — то, что очень редко бывает в этом мире. То, что Он принёс, это невозможно было дать — только Он мог дать это. С одной стороны, это было нечто эксклюзивное. Но, на самом деле, это эксклюзивное явление повторялось многократно — не только Махапрабху был эксклюзивен, все они были эксклюзивны. Рупа Госвами был эксклюзивен — Он дал то, что не мог дать никто другой, Бхактивинод Тхакур был эксклюзивен — Он дал то, что не мог дать никто другой, Сарасвати Тхакур был эксклюзивен, Шрила Прабхупада был эксклюзивен, Шрила Шридхар Махарадж был эксклюзивен — каждый из Них был неповторим. Это великие ачарьи, они дают не просто какой-то стереотипный, шаблонный вайшнавизм, они дают новое живое понимание. Величие ачарьи состоит в том, что он дал то, что мог дать только он и никто другой.
В одной известной беседе Говинда Махарадж удивлённо спросил у Шридхара Махараджа... Было явлено объяснение гаятри мантры, брахма-гаятри бхашья, — всё это было явлено, и Говинда Махарадж слушал все эти объяснения и потрясённо спросил: «Гуру Махарадж,» — Он спросил так несколько даже непочтительно в каком-то смысле, — «Гуру Махарадж, зачем Вы объясняете всё это? Кто может это понять? Зачем Вы даёте всё это, кому Вы даёте всё это? Кто из них может понять это?». Но Шрила Шридхар Махарадж ответил: «Я должен дать, потому что если я не дам, то кто даст? Я должен дать это. Может быть останется, может быть и нет — это уже не так существенно, но откровение должно прийти.»
Как Шри Чайтанья Махапрабху, патит паван, Он дал божественную любовь, но кто оценил эту божественную любовь? Все эти падшие, несчастные, грешные люди пришли и, как мы знаем, они получили милость Махапрабху, но кто смог оценить из этих падших грешных людей, какую ценность и дар они получили на самом деле? Но Махапрабху это не заботит. Он хочет дать самое высокое самым падшим — это Его природа патит павана, Он даёт, то есть Он раздающий, Он — аударья. Самое главное — Он хочет раздать, Он раздающий. Кто и насколько может принять — это их дело, но Он — раздающий, Он должен дать. То же самое Шрила Шридхар Махарадж сказал: «Я должен дать. Кто насколько способен, у кого какая есть квалификация, чтобы это понять — меня не заботит, но дать Я должен. Я не должен давать меньше, чем я могу дать, приноравливаясь к уровню людей, к их пониманию, я не должен делать этого, Я должен дать столько сколько я могу дать.»
Поэтому здесь объясняется Его природа:
гаура-санкӣрттана-раса-расера ашрай «дойала нитаи» наме нитйа премамой
Они находят прибежище в санкиртане Золотого Господа Гауранги, и ты восклицаешь «Дойал Нитаи! Дойал Нитаи!»
(Шрила Бхакти Сундар Говинда Дев-Госвами Махарадж, «Шри Гуру Арати Стути»)
И в самом деле, Он всё время (повторял): «Дойал Нитаи, Дойал Нитаи, Дойал Нитаи, Дойал Нитаи», — постоянно исходило от Него, — «Дойал Нитаи, Дойал Нитаи, Дойал Нитаи, Дойал Нитаи». Вся Его проповедь была в этом. «Дойал Нитаи, Дойал Нитаи, Дойал Нитаи, Дойал Нитаи» — это была вся Его проповедь.
Нитай говорил через Его уста, Нитай был в Его личности, в конце концов Нитьянанда вдохновил Его принимать учеников.
Б. А. Данди Свами
Транскрибация: Мадхави-лата деви даси
ENG
The doctrine of Sri Chaitanya Mahaprabhu is the highest Teaching, incomparable with anything else — it is not just some religion. Nobody can give more than Krishna-prema, which is living in the Holy Name. Any other concept cannot be compared with the gift of Rupa Goswami, Swarupa Damodar and our acharyas. Generally, that mundane ideas, religious ones or worldly... don`t even exist. He brought something exclusive, something unique, unprecedented, something that have not yet existed. He is channa-avatar, and this is the reason why channa-avatar is coming here. As we remember from Chaitanya Charitamrita, anarpita-carīṁ cirāt (CC, Ad, 1.1.4), He came to bring something that the world have never known, so He wasn`t just «one of the avatars». Generally, avatar gives more or less the same things — he brings dharma to people, it means, he reveals things which humanity already expecting. But This avatar, anarpita-carīṁ cirāt karuṇayāvatīrṇaḥ kalau, came to give the unique treasure — Krishna-prema, sudurlabha — something very rare in this universe. Nobody can give such an exclusive thing except Him, only Him. Actually, this wondrous phenomena have repeated many times — not only Mahaprabhu was exclusive, but all of them. Rupa Goswami was exclusive — he gave what nobody could give, Srila Bhaktivinod Thakur was exclusive, Saraswati Thakur, Srila Prabhupada, Shridhar Maharaj — each of Them was unique. They are the great acharyas and they gave us new blooming flow of vaisnavism, not just conventional doctrine. The greatness of acharya is in his own unique divine sentiment, which only he can emanate.
Srila Govinda Maharaj and Srila Shridhar Maharaj once had a talk: Shridhar Maharaj was giving an explanation for gayatri mantra, bramha-gayatri bhashya — He revealed all that things and Govinda Maharaj was listening to that great explanation, and then He wondered: «Guru Maharaj, — He asked even a bit disrespectfully, — Guru Maharaj, why are You explaining all these things? Who would understand it? Why do You give it, for who? Who from all of them can understand it?» And Srila Shridhar Maharaj said: «I must give it, because if not me, then who? I must give it. It may stay or no — it is not matter, but the revelation must descend.»
Like Sri Chaytanya Mahaprabhu, patita pavana, he revealed divine love, but who appreciated this divine love? All these poor fallen sinners came to Mahaprabhu and got His mercy, but who sincerely appreciated amazing gift of Gauranga? But Mahaprabhu didn`t care about it. He wants to give the highest to the lowest — it is His nature, patita pavana, He is audarya, generous distributor. He wants to distribute the Absolute Truth, the main revelation. Such like Shridhar Maharaj said: «I will give it. I don`t care about their qualification, about their capability to understand, I must just give. I don`t need to adjust to the people`s level, to their understandings, I will give all that I have, not less. I must give all that I know.»
So there is His nature:
gaura-sankirtana-rasa-rasera asraya «dayala nitai» name nitya premamaya
You are the abode of the joy of Sri Gauranga’s sankirtan dance, and you are always filled with divine love as you call «Dayal Nitai, Dayal Nitai!»
(Srila Bhakti Sundar Govinda Dev-Goswami Maharaj, «Sri Guru Arati Stuti»)
And really, He was always «Dayal Nitai, Dayal Nitai, Dayal Nitai, Dayal Nitai» — whole the time, — «Dayal Nitai, Dayal Nitai, Dayal Nitai, Dayal Nitai». It was the heart and soul of whole His preaching. «Dayal Nitai, Dayal Nitai, Dayal Nitai, Dayal Nitai» — this is His preaching. Nitai talked from His lips, Nitai was in His personality, and finally Nityananda inspired Him to take disciples.
B. A. Dandi Swami
Translation: Madhavi-lata devi dasi
УКР
Вчення Шрі Чайтаньї Махапрабгу — це не просто одна з релігій, це найвище вчення, якому немає рівних. Ніхто не може дати що-небудь вище, ніж Крішна-прєму, вкладену у Святе Ім’я. Не існує ідей, які йшли хоча б у якесь порівняння з тим, що дав Рупа Ґосвамі, Сварупа Дамодар, Джива Ґосвамі, наші ачар’ї. Таких ідей не існує в принципі, релігійних ідей світу або чого-небудь ще. Він дав щось ексклюзивне, щось унікальне, те, чого ще не було. Це сенс явища чханна аватари, він — чханна аватар, тобто він, ми це пам’ятаємо в Чайтаньї Чарітамріті, анарпіта-чарім чірат (ЧЧ, Ад, 1.1.4) прийшов дати світу те, що світ ще не знав, тобто Він не був «одним з аватарів». Загалом, кожен аватар дає приблизно одне й те саме — він дає дгарму, але він дає те, що люди вже знають, тобто те, що вони очікують від нього побачити. А цей аватар, анарпіта-чарім чірат карунайаватірнах калу, прийшов дати щось небувале — Божественну любов, Крішна-прєму, судурлабхах — те, що дуже рідко буває в цьому світі. Те, що Він приніс, це неможливо було дати, тільки Він міг дати це, з одного боку, це було щось ексклюзивне. Але, насправді, це ексклюзивне явище повторювалося багаторазово — не тільки Махапрабгу був ексклюзивним, усі вони були ексклюзивними. Рупа Ґосвамі був ексклюзивним — він дав те, що не міг дати ніхто інший, Бгактівінода Тгакур був ексклюзивним — він дав те, що не міг дати ніхто інший, Сарасваті Тхакур був ексклюзивним, Шріла Прабгупада був ексклюзивним, Шрідгар Махарадж був ексклюзивним — кожен із Них був неповторним. Це великі ачар’ї, вони дають не просто якийсь стереотипний, шаблонний вайшнавізм, вони дають нове, живе розуміння. Велич ачар’ї полягає в тому, що він дав те, що міг дати тільки він і ніхто інший.
В одній відомій бесіді Ґовінда Махарадж здивовано запитав у Шрідгара Махараджа... Було явлено пояснення ґаятрі мантри, брахма-ґаятрі бхашья, — усе це було явлено, і Ґовінда Махарадж слухав усі ці пояснення і приголомшено запитав: «Ґуру Махарадж,» — Він запитав навіть трохи зневажливо в якомусь сенсі, — «Ґуру Махарадж, навіщо Ви пояснюєте все це? Хто може це зрозуміти? Навіщо Ви даєте все це, кому Ви даєте все це? Хто з них може зрозуміти це?». Але Шріла Шрідгар Махарадж відповів: «Я мушу дати, тому що якщо я не дам, то хто дасть? Я мушу дати це. Можливо лишиться, можливо й ні — це вже не так суттєво, але одкровення має прийти.»
Як Шрі Чайтанья Махапрабгу, патіт паван, Він дав божественну любов, але хто оцінив цю божественну любов? Усі ці занепалі, нещасні, грішні люди прийшли і, як ми знаємо, вони отримали милість Махапрабгу, але хто зміг оцінити з цих занепалих, грішних людей, яку цінність і дар вони отримали насправді? Та Махапрабгу це не турбує. Він хоче дати найвище найзанепалішим — це Його природа патіт павана, Він дає, тобто Він роздає, Він — аударья. Найголовніше, Він хоче роздати, Він роздає. Хто і скільки може прийняти — це їхня справа, але Він — роздає, Він повинен дати. Те ж саме Шріла Шрідгар Махарадж сказав: «Я повинен дати. Хто наскільки здатний, у кого яка кваліфікація, щоб це зрозуміти — мене не турбує, але дати я повинен. Я не мушу давати менше, ніж я можу дати, пристосовуючись до рівня людей, до їхнього розуміння, я не маю робити цього, я повинен дати стільки, скільки я можу дати.»
Тому тут пояснюється Його природа:
гаура-санкірттана-раса-расера ашрай «дойала нітаи» наме нітйа премамой
Вони знаходять притулок у санкіртані Золотого Господа Ґауранги, і ти вигукуєш «Дойал Нітаи! Дойал Нітаи!»
(Шріла Бгакті Сундар Ґовінда Дев-Ґосвамі Махарадж, «Шрі Гуру Араті Стуті»)
І дійсно, Він весь час (повторював): «Дойал Нітаи, Дойал Нітаи, Дойал Нітаи, Дойал Нітаи», — постійно виходило з Нього, — «Дойал Нітаи, Дойал Нітаи, Дойал Нітаи, Дойал Нітаи». Уся Його проповідь була в цьому. «Дойал Нітаи, Дойал Нітаи, Дойал Нітаи, Дойал Нітаи» — це була вся Його проповідь.
Нітай говорив через Його уста, Нітай був частиною Його особистості, врешті-решт Нітьянанда надихнув Його приймати учнів.
Б. А. Данді Свамі
Переклад: Наяна Мані Манджарі деві дасі