Все ли видно третьему глазу?|Чи все може побачити третє око?
РУС
Индианка, сидящая справа от меня, смотрит в иллюминатор, повторяя защитные ведические мантры для благополучного завершения полета. Женщина поодаль читает «Учение Господа Капилы» на русском языке. Глядя на нее, мужчина слева наклоняется ко мне и обращается выразительным полушепотом: «Я не верю в гуру и чтение книг. Я считаю, что мы сами создаем свой собственный духовный мир. Я читал книгу Кришнамурти, в которой он доказывает, что учителя, как и книги, совершенно необязательны».
В расчете на то, что мой собеседник способен рассуждать здраво, я задаю ему вопрос: «Как бы вы поступили, узнав о том, что летчик, обязанный доставить нас к месту назначения, не проходил никакого обучения в летной школе? И более того, после его обращения к обеспокоенным этим известием пассажирам: “Добрый вечер, дамы и господа. С вами говорит капитан авиалайнера. Это мой первый полет, и мне пришло в голову, что вам, должно быть, интересно узнать, что я никогда прежде не летал, и вообще не знаю, на какую кнопку нажимать в этой посудине. Говоря начистоту, мне плевать на всех пилотов с их заморочками. А штурманы вместе с навигаторами, сколько бы их там ни было, могут катиться ко всем чертям! Я намерен лететь так, как мне будет подсказывать внутренний голос. Полет — это дело интуиции. Здесь не нужен никакой учитель. И уж тем более никакой штурман. Надо лишь верить в себя, настроиться на хорошее и довериться собственным суждениям. Разумеется, я не застрахован от ошибок, но если не доверять себе, кому тогда вообще можно довериться? Поэтому откиньтесь в кресле, расслабьтесь и наслаждайтесь ощущением полета”».
Я прибавил, что после этих слов немедленно покинул бы самолет. Бравада пагубна для духовных искателей. И выбор того, кому вы доверяете вести свою душу, важен не в меньшей, если не в большей степени.
Пуская в ход многозначительную артикуляцию хинду-вуду-мумбо-юмбо, он возразил: «Но не станете же вы отрицать, что интуиция — нечто сродни “третьему глазу”?» Я согласился с этим с оговоркой: «И все же необходимость в учителе остается, хотя бы для того, чтобы удостовериться в том, что полученное вами пришло от “третьего”, а не от “дурного глаза”».
Мне показалось, он внял этому доводу. Но, что бы я ни говорил, — решение всегда за вами.
Шрипад Бхакти Судхир Госвами Махарадж
23 апреля 2002 г., на борту самолета, летящего из Дели в Москву
УКР
Індійська жінка, що займає місце праворуч від мене, дивиться в ілюмінатор та повторює захисні ведичні мантри для вдалого закінчення польоту. Жінка подалі читає «Вчення Господа Капіли» російською. Дивлячись на неї, чоловік ліворуч нахиляється до мене і звертається напівпошепки: «Я не маю віри в Ґуру та читання книг. Я вважаю, що ми самостійно створюємо свій особистий духовний світ. Я читав книгу Крішнамурті, у якій той доводить, що вчителі, як і книги, в цілому необов'язкові.
Розраховуючи на те, що мій співрозмовник здатен на здоровий розсуд, я ставлю йому запитання: «Як би ви вчинили, дізнавшись, що льотчик, зобов'язаний доставити нас до місця призначення, не проходив жодного навчання у льотній школі? Ба більше, після його звернення до пасажирів, стурбованих цією звісткою: “Добрий вечір, пані та панове. З вами розмовляє капітан авіалайнера. Це мій перший політ, і мені спало на думку, що вам мабуть цікаво дізнатися, що я ніколи раніше не літав, і взагалі не знаю, на яку кнопку натискати в цій посудині. Відверто кажучи, мені байдуже на всіх пілотів з їх заморочками. А штурмани разом з навігаторами, скільки б їх не було, можуть котитися до біса! Я маю намір летіти так, як мені підкаже внутрішній голос. Політ – це справа інтуїтивна. Тут не потрібен учитель. І тим паче якийсь там штурман. Варто лише вірити в себе, налаштуватися на позитив й довіряти власному розсуду. Авжеж, я не застрахований від помилок, та якщо не довіряти собі, тоді кому взагалі можна довіряти? Тому відкиньтесь у кріслі, розслабтеся та насолоджуйтесь відчуттям польоту”».
Я додав, що після цих слів негайно покинув би літак. Бравада згубна для духовних шукачів. І вибір того, кому ви довіряєте вести свою душу, важливий не меншою, якщо не більшою мірою.
Скориставшись багатозначною артикуляцією хінду-вуду-мумбо-юмбо, він заперечив: «Але ж не станете ви заперечувати, що інтуїція — це щось схоже на “третє око”?». Я погодився з цим, зауваживши (із застереженням): «І все ж таки необхідність у вчителі залишається, хоча б для того, щоб переконатися в тому, що отримане вами прийшло від “третього”, а не від “лихого ока”».
Мені здалося, він прислухався до цього аргументу. Та хоч би що я не сказав, — рішення завжди за вами.
Шріпад Бхакті Судхір Госвамі Махарадж
23 квітня 2002 р., на борту літака, у польоті з Дейлі до Москви