РІЧНИЦЯ ЗВІЛЬНЕННЯ МАРІУПОЛЯ

13 червня 2014 року українські війська визволили від проросійських окупантів Маріуполь.

Ще з самого початку втілення в життя російськими агресорами сумнівної ідеї «русского мира», а потім і в час неприкритої збройної агресії проти України Маріуполь був (та й залишається) ласим шматком для Кремля, адже це місто має надзвичайно важливе стратегічне значення.

Маріуполь – це і порт, і два металургійні комбінати (Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та «Азовсталь») та найбільше в Україні машинобудівне підприємство – концерн «Азовмаш», продукція яких складає значну частину експорту України. Протистояння між українцями і проросійськими сепаратистами розпочалося в Маріуполі майже одразу після втечі з України президента Януковича. Особливо проросійські сили активізувались після так званого приєднання Криму до Росії.

Приблизно з середини квітня Маріупольська міськрада була захоплена сепаратистами, які наводили жах на місцевих мешканців, показуючи, хто в місті господар. 9 травня, виконуючи накази московських кураторів, вони штурмували міське УВС – Маріуполь перейшов під їхній повний контроль. При цьому було поранено і взято в полон начальника УВС Валерія Андрощука і вбито начальника ДАІ Віктора Саєнка, бійця добровольчого батальйону міліції «Азов» Родіона Добродомова. До того ж, терористи заблокували бетонними блоками декілька вулиць у центрі міста і захопили адмінбудівлі. Міліція, СБУ і прокуратура були повністю паралізовані, а чимало хто з силовиків вже готувався приміряти на себе російську форму за прикладом своїх кримських колег.

Читайте також: Бої за Маріуполь 9 травня 2014 року. Спогади учасників тих подій

Після подій 9 травня і фактичної втрати контролю над третім за розміром містом Донбасу – Маріуполем, Україна контролювала лише маріупольський аеродром, на якому знаходилися українські нацгвардійці, військовослужбовці Збройних Сил України, та півтори сотні добровольців з батальйону МВС «Азов».

Штурм Маріуполя українське командування спочатку планувало на 23 травня 2014 року, аби надати можливість містянам проголосувати разом з іншими українцями на президентських виборах, але згодом, після аналізу наявних сил і засобів, відмовилося від цього плану.

Остаточною датою початку визволення було визначено 13 червня. У спецоперації брали участь 150 бійців спецбатальйону «Азов», 2 роти спецбатальйону «Дніпро», 2 роти Національної гвардії та спецназ МВС. Блок-пости на в’їздах до міста контролювали військові, допомога надходила також від членів Правого сектору та місцевих активістів. Для блокування району проведення спецоперації було залучено близько 500 військовослужбовців ЗСУ та НГ. Також до зачистки було залучено 72-у механізовану бригаду ЗСУ.

У місті на момент початку операції знаходилося близько 80 бойовиків. Штурм розпочався близько 5 години ранку. Спершу "азовці" вдарили по позиціях терористів із ЗУ-23, після чого своє завдання почали виконувати штурмові групи. Метою було взяття відділення банку на вулиці Грецькій, де бойовики влаштували свій штаб. Терористи встигли замінувати територію навколо банку – на одній із мін підірвався боєць "Азову".

В цілому просування здійснювалося досить стрімко і за декілька годин українські сили ліквідували основні опорні пункти та техніку терористів. Згодом контроль над усіма раніше захопленими будівлями було відновлено, а "укріпрайон" бойовиків на вулиці Грецькій знищено.

• Результати спецоперації

Ніхто з мирних жителів Маріуполя в ході операції не постраждав.

Протягом заходів з деокупації міста поранення отримали 5 бійців Нацгвардії, шістьох окупантів було ліквідовано, 17 – отримали поранення. Ще близько 30 членів незаконних збройних формувань затримали. Серед них – лідери бандитів на прізвиська "Дід" та "Полковник", які розшукувалися МВС за підозрою у мінуванні захоплених будівель. Деякі терористи встигли втекти на окуповані території Донбасу.

З часу звільнення міста Донецька обладміністрація тимчасово розташовується у Маріуполі.