Неділя сиропусна, прощена. Спомин Адамового вигнання з раю. Глас 8-ий.
Прощена неділя – остання неділя напередодні Великого посту має три назви: Тиждень сиропустний (сирний), Адамове вигнання і Прощена неділя. Перші дві назви трапляються в богослужбових книгах (Тріоді та Типіконі), тоді як іменування “Прощена неділя” – винятково повсякденна і вживається тільки в православному побуті.
Неділею сиропусною цей день називається тому, що відбувається заговіння на сирну і молочну їжу (молочний сир типу бринзи був основною скоромною їжею ченців). Найменування “вигнання Адамове” пов’язане з тим, що саме богослужіння (майже всі піснеспіви Тріоді) присвячене спогадам створення людини, її падіння і вигнання з раю. Нарешті, назва “Прощена неділя” зумовлена звершенням увечері цього дня Чину прощення.
Звичай тримати перед Великим постом перехідну сирну седмицю, в яку вже не їли м’ясні продукти, але продовжували куштувати решту видів молочної їжі, з’явився вже в VI столітті. У єрусалимському Лекціонарії VII століття вже вказано Тиждень сиропусний, також позначено особливі прокимни і старозавітні читання для кожного дня сирної седмиці. У саму Неділю сиропусну вказано на літургії євангельське читання Мф.6:1-33, в якому, зокрема, є слова про прощення і про істинний піст (нинішнє літургійне читання є частиною єрусалимського). Сучасна служба Неділі сиропусної виникла в IX-X ст. у Константинополі.
Спомин вигнання перших людей з Раю
Відповідно до трьох назв цього недільного дня, його богослужіння містить у собі три теми:
Гріхопадіння Адама і вигнання з раю – основна тема всенічного бдіння. Актуальність цього спогаду напередодні вступу до Великого посту полягає в такому: перша заповідь, дана людині, була заповіддю про піст, нехай навіть і в м’якій формі – заборонялося їсти плоди всього лише одного конкретного дерева. Адам порушив цю заповідь і позбувся тих благ, які мав при створенні. “А оскільки через те, що Адам одного разу не постив, довелося і нам багато постраждати, пропонується нині, під час вступу у Святу Чотиридесятницю, спогад про цю подію, щоб ми, пам’ятаючи, яке велике зло внесене у світ неспокоєм, поспішили радісно покласти на себе піст і дотримуватися його” (синаксар на неділю сиропусну). У стихирах і тропарях канону часто йдеться від 1-ої особи, чим виражається ідея, що ми своїми гріхами повторюємо злочин свого прабатька і подібно до нього позбавляємося раю (благодаті Божої, даної в хрещенні). Також ми журимося про те, що через гріх Адама все людство втратило безсмертя і первозданну досконалість.
Вступ до Великого посту – друга тема богослужіння, яка повною мірою звучить наприкінці всенічного бдіння у стихирах на “Хваліть…” (2-4-та стихири Тріоді), а також в апостольському та євангельському читанні на літургії. У 3-й хвалитній стихирі відображено зв’язок між спогадом вигнання Адама та початком посту: “Адам із раю відженеться, їжі причастився, яко преслушник: Мойсей Боговидець був, постом очі душевні очистив. Тимже раю жителі бути забажавши, змінимося від некорисної їжі, і Бога бачити бажаючи, Мойсеєву четверицю десятиц постимось, молитвою і благанням чисто терпяще: вгамуємо душевні пристрасті, відженем плотські ласощі, легко до гірської ходи перейдемо…”. У заключній стихирі вказана кінцева мета посту – “Господи, тим сподоби і нас поклонитися Твоїм страстям, і святому Воскресінню”.
Тема прощення ближніх звучить лише в початковій фразі євангельського читання: “Коли ж ви прощатимете людям їхні провини, то пробачить і вам Отець ваш Небесний, а коли не прощатимете людям їхніх провин, то й Отець ваш не пробачить вам провин ваших” (Мф.6:14-15).
Освітній проєкт Вірую: https://viryu.com.ua
Молитва на кожен день https://t.me/viryu_molytva
Відповіді на запитання https://t.me/viryuu
Задати своє питання https://t.me/viryu_bot