ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КІНО – свято всіх причетних до створення
ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КІНО – свято всіх причетних до створення вітчизняного кінематографа, а також його відданих поціновувачів.
Професійне свято працівників кінематографії – “День українського кіно” отримав статус офіційного державного професійного свята в 1996 році. 12 січня 1996 року в Києві, другий Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 52/96 “Про день українського кіно”, який наказував відзначати цю дату щорічно у другу суботу вересня місяця. В 2020 році День українського кіно припадає на 12 вересня.
Свою історію український кінематограф веде від 1893 року, коли ще за два роки до братів Люм’єр та на три місяці раніше за Едісона український механік-винахідник Йосип Тимченко розробив свій аналог кінознімального апарату та продемонстрував “живі картинки” під назвою “Наїзник” та “Метальник списів”.
Перша українська кінозйомка відбулася у вересні 1896 року в Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні Федецький влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі.
З дореволюційним кіно в Україні пов’язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі.
Першим кіновиробничим підприємством на території сучасної України стало створене в Катеринославі (нині – місто Дніпро) у 1911 році “Південно-російське акціонерне товариство Сахненко, Щетинін і Ко”, де того ж року режисер Данило Сахненко зняв перший український ігровий фільм “Запорізька Січ”.
На час винайдення кіно вважалося атракціоном, “рухомою фотографією”; воно багато запозичувало з літератури і театру. В Україні ігрові стрічки з’явилися 1907 року, з 1909 почали випускатись комедії, драми, водевілі з репертуару та у виконанні акторів українських театрів: “Шельменко-денщик”, “Москаль-чарівник”, “Ніч перед Різдвом”. Існували невеликі студії в Катеринославі (Дніпро), Одесі, Києві. Потім були по-справжньому “революційні” для українського кіно 20-ті роки ХХ століття, коли з’явилися фільми Довженка “Звенигора” (1928), “Арсенал” (1929), “Земля” (1930).
У 1922 році було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а в 1928 році ввести в дію Київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію імені Олександра Довженка). У 1930 р. в Україні з’являється перший звуковий фільм - документальна стрічка Д. Вертова “Симфонія Донбасу”.
Поява звуку в українському кінематографі відкрила нові творчі горизонти. У 30-х роках Іван Кавалерідзе знімає “Коліївщину” (1933), “Прометея” (1935), “Наталку Полтавку” (1936), “Запорожця за Дунаєм” (1937). Після Другої світової війни, попри жорстку цензуру й тиск з боку тоталітарної держави, на екрани кінотеатрів виходять фільми Леоніда Осики, Сергія Параджанова, Кіри Муратової, Юрія Іллєнка та інших визначних українських кінорежисерів, де й досі немеркнучим світлом сяють зірки акторського таланту Івана Миколайчука та Леоніда Бикова, Лариси Кадочникової та Ади Роговцевої, Богдана Ступки та Костянтина Степанкова.
Невипадково склалося, що День українського кіно відзначається у вересні й майже збігається з днем народження фундатора українського кінематографа Олександра Довженка, а відтак, основні урочистості за участю перших осіб держави відбуваються на Національній кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.
За багатолітньою традицією, в ці дні українські кінематографісти відвідують батьківщину митця, м. Сосницю, де беруть участь у заходах із вшанування його пам’яті.
У рамках відзначення Дня українського кіно відбувається ще одна значна акція – визначення лауреата Державної премії України імені Олександра Довженка, яка присуджується за вагомий внесок у розвиток українського кіномистецтва щорічно до 10 вересня.
Впродовж ХХ століття українські митці створили власну яскраву кіномистецьку школу, яка збагатила світовий кінематограф. Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців.
У 2003 році був прийнятий Закон України “Про загальнодержавну програму розвитку кіноіндустрії”, завданням якого є створення належних умов для розвитку кінематографії України, відновлення ролі і впливу національного кінематографа у культурній, соціальній і духовній сферах життя українського народу, відновлення кінематографії як конкурентоспроможної галузі, вдосконалення механізмів позабюджетного фінансування та залучення в кінематографію України інвестицій.
Наше кіно продовжує не просто жити, а й набирати обертів світового масштабу. Варто згадати хоча б фільми Сергія Лозниці, Мирослава Слабошпицького, Марини Вроди, Олеся Саніна, Михайла Іллєнка, Ахтема Сеітаблаєва.
Сьогодні українське кіно проходить нову сторінку своєї історії: воно вперше освоює нові жанри, влаштовує світові прем'єри на найпрестижніших фестивалях та, що найприємніше, привозить звідти відзнаки і нагороди.
Прямо зараз в України триває 13-й конкурсний відбір Державного агентства України з питань кіно.
Зважаючи на дуже обмежену діяльність кіновиробництва після послаблення карантинних правил ізоляції, цей конкурс – найважливіша кіноподія, що наразі відбувається в країні.
Робота експертної комісії більш ніж непроста. Адже такої кількості проєктів лише на один, дебютний напрямок не було ніколи за весь час оновленого Держкіно з 2012 року – 176 проєктів, допущених до участі в конкурсі.
Вся Україна вірить в найприголомшливіші досягнення вітчизняного кінематографа, а ми пропонуємо Вам переглянути сучасні українські фільми, якими точно можна пишатися:
ВІЙСЬКОВІ
Іловайськ 2014. Батальйон Донбас (2019). Режисер: Іван Тимченко
Військова драма про відомі кожному українцю трагічні події в Іловайську була створена на основі сценарію, написаного на основі матеріалів в пресі та реальних історій ветеранів-добровольців, журналістом і письменником Михайлом Бринихом. Історія про командира штурмової групи батальйону Донбас Бішут (якого грає справжній Бішут), який був поранений у бою за Іловайськ та, розшукуваний російським офіцером Рунковим, намагається сховатись в окупованому місті вразила навіть нашого кінокритика, який поставив цій черговій спробі розповісти про війну на Сході через великий екран високу оцінку.
Атлантида (2019). Режисер: Валентин Васянович
Остання сенсація в українському кіно. Нова робота Валентина Васяновича, рефлексивна кінопритча про майбутню перемогу у війни з Росією, була визнана найкращим фільмом в програмі Горизонти 76-го Венеційського міжнародного кінофестивалю.
Додому (2019). Режисер: Наріман Алієв
Дебютна повнометражна стрічка кримськотатарського режисера Нарімана Алієва, головні ролі в якому виконали «важковаговик» українського кінематографа Ахтем Сеітаблаєв та актор-аматор і за сумісництвом брат режисера Ремзі Білялов. Світова прем'єра стрічки відбулася на 72-му Каннському міжнародному кінофестивалі, а після української прем'єри на 10-му Одеському кінофестивалі творці фільму привезли звідти Гран-прі - Золотого Дюка.
Наші котики (2020). Режисер та сценарист: Володимир Тихий
2014-й, розпал війни Росії проти України. Інженер, актор, футбольний тренер і продавець квітів їдуть добровольцями на Схід. Жоден з них не має бойового досвіду, нічого не знає про наміри командування, та й на місцевості майже не орієнтується. Втім саме вони стають причиною грандіозного фіаско масштабної операції ворога.
Черкаси (2020). Режисер: Тимур Ященко
Воєнна драма про мужню оборону українськими моряками свого судна ‒ тральника «Черкаси». Фільм заснований на реальних подіях.
Погані дороги (2020). Режисер та сценарист: Наталія Ворожбит
Чотири новели про Донбас під час війни. В них розповідаються історії реальних людей ‒ військових та цивільних, які перебувають по обидві сторони розмежування. В кожній новелі герої проходять тест на людяність ‒ чи зможуть вони перейти межу дозволеного чи ні, в умовах, коли завтра може й не настати?
ІСТОРИЧНІ
Жива ватра (2015). Режисер: Остап Костюк
Документальний фільм про життя вівчарів українських Карпат та долю традиційного ремесла, який став підсумком 10-річного дослідження режисером гуцульської культури. На створення неймовірно красивої та атмосферної стрічки, яка згодом принесла своїм творцям багато нагород, включаючи дві Золоті дзиґи (за операторську роботу та музичне оформлення), кошти збирались на краудфандинговій платформі.
Гуцулка Ксеня (2019). Режисер: Олена Дем’яненко
Фільм рідкісного жанру для українського режисера — мюзикл — був знятий за мотивами однойменної оперети Ярослава Барнича. За сюжетом, у 1939 році до Ворохти приїздить американець українського походження Яро, якому помираючий батько заповів одружитися з українкою. Там хлопець знайомиться з гуцулкою Ксенею. Кохання, містика, інтриги і краєвиди — події розвиваються на фоні постійних співів чи то головних героїв, чи то окраси фільму — відомого гурту Dakh Daughters. Красу української пісні та карпатських гір оцінили навіть на дуже далекому сході - 1 липня 2019 року фільм отримав гран-прі японського фестивалю Mt. Fuji — Atami International Film & VR Festival.
Віддана (2020). Режисер: Христина Сиволап
Один з найбільш вишуканих та красивих фільмів вітчизняного кінематографа. Так принаймні запевняють глядачів творці фільму.
Стрічка створена за мотивами бестселера української письменниці Софії Андрухович «Фелікс Австрія». Саундтреком фільму стала пісня «Вільна», яку заспівали Тіна Кароль та Юлія Саніна (THE HARDKISS),а текст до пісні написала реперка alyona alyona.
Для «Відданої» пошили понад 150 костюмів та зібрали близько 300 різноманітних образів жителів кінця ХІХ-го початку ХХ-го століть. Стрічка наповнена багатьма візуальними ефектами та комп’ютерною графікою.
Тарас Шевченко: Перший Самурай (2020). Режисер: Роман Перфільєв
Фантастично-комедійний вестерн «Тарас Шевченко: Перший Самурай» ‒ це альтернативна історія життя українського Кобзаря. Цей фільм про внутрішню трансформацію людини: від кріпака, який хоче втекти за кордон, ‒ до «самурая», який лишається і бореться за свою долю.
Довбуш (2020). Режисер: Олесь Санін
Це один із найдорожчих фільм в історії українського кіно. Попередньо бюджет стрічки склав близько 90 мільйонів гривень. «Довбуш» ‒ це фільм про Олексу Довбуша ‒‒ ватажка опришків ‒‒ народних повстанців в Карпатах та Галичині.
Толока (2020). Режисер та автор сценарію: Михайло Іллєнко
Ідея фільму виникла у режисера Михайла Іллєнка ще у 1967 році. Стрічка створена за мотивами балади Тараса Шевченка «У тієї Катерини хата на помості». Дія фільму охоплює понад 400 років і 14 важливих епізодів історії України: війну на Донбасі, анексію Криму, аварію на ЧАЕС, Другу світову війну, сталінські репресії, Голодомор, Українську революцію 1917 року, Полтавську битву.
НЕОРДИНАРНІ
Плем’я (2014). Режисер: Мирослав Слабошпицький
Прем'єра першого у світі фільму, знятого без єдиного слова — виключно мовою жестів, без субтитрів, інтертитрів чи закадрового голосу, відбулась 21 травня 2014 року на Каннському кінофестивалі. Стрічка стала сенсацією, вийшла в прокат у десятках країн та була представлена на понад 100 кінофестивалях світу, де отримала понад 40 нагород.
Сторожова застава (2017). Режисер: Юрій Ковальов
Чи не перше українське пригодницьке фентезі, щобільше — за переглядом якого діти (та й дорослі!) точно не заснуть від нудьги. Фільм розповідає про школяра Вітька, який через портал часу потрапляє у минуле — на тисячу років назад і зустрічає давньоруських воїнів-богатирів, загарбників-половців, половецького шамана і волхва та багато магії. Якісні костюми, дуже переконлива графіка, яка змогла перетворити на казкові місця не лише мальовничий Коростишівський кар'єр та Скелі Довбуша, але й Бучу і Троєщину. Українське фентезі стало рекордсменом за касовими зборами першого вікенду серед наших кінострічок за всю історію українською кінематографу, та мало успіх не лише в Україні, його закуповували для показу в багатьох країнах світу — Білорусі, Індії, В'єтнамі, Малайзії, Казахстані, Франції.
Мої думки тихі (2020). Режисер: Антоніо Лукіч.
Один з найочікуваніших фільмів року від молодого українського режисера Антоніо Лукіча – комедія про вічну проблему батьків та дітей.