Що треба знати про стандарти НАТО
Збройні Сили України продовжують свій шлях до НАТО. Часто з екранів телевізорів, по радіо можна почути інформацію про стандарти Альянсу, але для багатьох українців, запитання, що це по суті, залишається досі без відповіді. Щоб детальніше про них розповісти, кореспондент АрміяInform звернувся до Управління стандартизації, кодифікації та каталогізації Міністерства оборони України.
В Управлінні розповіли, що вся діяльність зі стандартизації в НАТО ґрунтується на положеннях прийнятої у березні 2016 року нової Політики НАТО зі стандартизації. Цей документ визначає керівні принципи стандартизації НАТО, описує її функції, повноваження і взаємодію між основними учасниками спільноти зі стандартизації.
Стандартизація, власне, сприяє досягненню, підтриманню та вдосконаленню взаємосумісності як між військами/силами Альянсу, так і між військами/силами держав-партнерів НАТО, зміцнюючи оборонні спроможності Альянсу та посилюючи його боєздатність та ефективність. Стандартизація у підтримку взаємосумісності є не самоціллю, а одним із ключових факторів підвищення спроможностей.
Що ж таке стандартизація НАТО?
Насамперед – це розроблення та запровадження процедур, проєктних рішень та термінології в інтересах досягнення необхідного рівня взаємосумісності, який вимагається членами Альянсу, або з метою надання рекомендацій щодо багатонаціонального співробітництва.
Тобто, необхідно в черговий раз наголосити, що головною метою стандартизації НАТО є забезпечення досягнення взаємосумісності та багатонаціонального співробітництва.
У НАТО визначають три рівні стандартизації – сумісність, взаємозамінність та уніфікацію. Так, сумісність (compatibility) є здатністю двох та більше підрозділів чи предметів постачання (частин обладнання, матеріалів) до функціонування в одній системі або середовищі без взаємного втручання.
У поняття взаємозамінність (interchangeability) вкладають здатність двох та більше підрозділів чи предметів постачання, які мають однакові функції чи характеристики, бути заміненими одне одним без переозброєння або перенавчання (стосовно підрозділів) чи перероблення або дороблення (стосовно предметів постачання).
Своєю чергою уніфікованість (commonality) є вищим рівнем стандартизації, тобто реалізована здатність груп або окремих осіб, організацій або країн використовувати загальні доктрини, процедури або обладнання.
Документи НАТО зі стандартизації
Стандарти НАТО, яких близько 1200 одиниць – це лише невелика частина документів Альянсу, яка направлена виключно на забезпечення досягнення оперативної і технічної сумісності сил оборони. Запровадження стандартів НАТО не гарантує набуття членства в НАТО, а є лише однією з запорук на шляху до цього.
Наприклад, Річні національні програми під егідою Комісії Україна – НАТО містять лише два розділи, присвячені оборонним, військовим і безпековим питанням. Усі інші розділи розкривають політичні, економічні, ресурсні та правові питання.
Тож, відповідно до основоположного стандарту НАТО з питань стандартизації ААР-03 «Директива із розроблення, супроводження та управління документами НАТО зі стандартизації» існують різні види документів НАТО зі стандартизації такі, як угоди НАТО зі стандартизації (STANAG), рекомендації НАТО зі стандартизації (STANREC), стандарти Альянсу тощо.
Як держави-члени НАТО переходять на стандарти НАТО, наскільки цей перехід є обов’язковим
Одним із основних принципів стандартизації НАТО є її добровільність. Запровадження документів НАТО зі стандартизації є національним рішенням, яке є добровільним, проте має важливе значення для розвитку взаємосумісних спроможностей.
Слід розуміти, що під запровадженням розуміється виконання вимог угоди/стандарту, зокрема шляхом врахування його положень у відповідних нормативно-правових актах (керівних документах)/стандартах.
Тобто, ніхто і ніяким чином не може зобов’язати державу-члена НАТО запроваджувати абсолютно всі стандарти НАТО.
В окремих випадках запровадження є недоцільним з причини відсутності у держави-члена НАТО відповідного виду збройних сил чи типу озброєння. Наприклад, в Чеській Республіці відсутні військово-морські сили і, відповідно, їм не потрібно ратифікувати та запроваджувати стандарти військово-морської тематики.
Окрім того, існує дуже багато випадків, коли вимоги документів НАТО не відповідають вимогам національного законодавства.
Варто додати, що станом на початок вересня цього року лідерами ратифікації Угод НАТО зі стандартизації провідними стали Німеччина – 90 ратифікованих, Норвегія – 88, Греція – 86. Натомість, для прикладу, в США ратифіковано 77 угод та 73 впроваджуються, в Україні на цей час ратифіковано 8 і впроваджуються також 8 угод.