Як українці на навчання до Німеччини їздили

(З власних спостережень Viktor Kevliuk)

У курилці, котра у «карпатском стілє», поспілкувалися з амеріканським капітаном про відпустки в армії США. Кожні два місяці військовий має право взяти 5 діб оплачуваного армією відпочинку. Ці доби можна об’єднувати у більш довгі відпустки.

«За сімейними» - ледь мозок не зламав, поки пояснив про що йдеться. Реакція: «У вас в армії таке є???!!!».

Подібну схему з оплачуваними днями відпочинку мають лише потужні американські корпорації. Загалом в США оплачуваних відпусток не існує. І взагалі відпусток не існує. Хочеш відпочити - піди відпочинь. Але тобі ніхто цей час не оплатить. Закону «Про відпустки» також не існує.

Такщо якщо при працевлаштуванні роботодавець зазначає в контракті, що надає робітнику оплачувані дні відпочинку, - фірма серйозна, з дуже жирним соцпакетом.

Солдати армій НАТО не переймаються прибиранням території, побілкою бордюрів чи покосом трави. Для цього є аутсорсери. Отримати контракт від армії - отримати стабільне джерело грошових надходжень. У світі таке цінують.

Якщо до справи підійти творчо, то поламати можна і Абрамс.
Пару цікавинок про цей танк:
За всю війну в Іраку є купа підбитих Абрамсів, зокрема і з РПГ-7 у вуличних боях. Але я не зустрів ніде жодної згадки про екіпаж Абрамса, котрий загинув. Спеціальна бронева конструкція бойового відділення така, що екіпаж не вбиває навіть детонація БК.
Екіпаж може безперервно виконувати задачі впродовж 16 годин: комбінезони танкістів підключаються до внутрішньої системи життєзабезпечення, котра надає зв’язок, кондиціювання/підігрів, каналізацію. На спині в кармані за коміром є спеціальна петля, за котру непритомного/ пораненого танкіста можна краном витягти через люк. Кажуть, що є мікрохвильовка сухпай гріти.
В танк мене не пускають, але якщо вдастся, переконаюсь особисто.
Екіпажу можна лише воювати, щось робити з машиною вартістю більш ніж 2 лями баксів, заборонено. Навіть міняти лампочки та запобіжники.
Під час іракських походів, в Кувейті в порту був розгорнутий цех, котрий разом з робітниками та інженерами приперли із США кораблем прям із завода-виробника. Биті танки збирали на місцях боїв, везли на цей польовий завод і відновлювали.
Вміють люди гроші рахувати.

Останній день навчань, полігон Hohenfels. ФРН.

По коридору йшов судовий адвокат КП дивізії, тому зараз - про розслідування в армії США.

Розслідування там Є! Проводяться вони (якщо не кримінал) особою, на котру пальцем покаже комбриг. У більшості випадків палец вказує на комбата, а той доручає комусь зі своїх. Кримінал розслідує МР.

«Паперів багато в тому розслідуванні?», - питаю.

Капітан-адвокат штабу бригади ЗС США посміхається сумною посмішкою пацієнта психлікарні і показує пальцями стосик сантиметрів 7-8.

Але із самого початку винуватця підтримує той самий капітан-адвокат і, якщо треба, захищає його в суді. Безкоштовно. Взагалі робота військового адвоката добре показана у фільмі «Декілька хороших хлопців» (Том Круз, Демі Мур, подивіться, кому цікаво, не пошкодуєте).

Матеріали розслідування комбриг має надати для погодження правовому раднику свого безпосереднього командира, якщо той схвалив - висновки реалізуються. Комбат, наприклад, може прийняти рішення про пониження у військовому званні.

Існує система дисциплінарних судів. Нижча інстанція - батальйон. Дуже широкі права. Суд дивізії може винести рішення про розстріл (у бойових умовах). Саме жорстке у мирний час рішення - розрив контракту з ініціативи командира. Рішення супроводжується процедурою “drum up” (приблизний переклад - «вибарабанювання»): винного виводять перед строєм, під бой барабану командир зриває з нього погони, охорона проводить жертву перед першою шеренгою строю частини, кожен має висловити своє обурення, стукнути, як дотягнеться, як є бажання - плюнути. Принизливо, коротше. Винуватця саджають у кузов воєнної вантажівки, котра стоїть наприкінці строю, і вивозять за межі воєнної бази. Але це не все: відповідна поміточка буде випливати разом з номером соціального страхування пожиттєво, такщо знайти прилічну роботу така людина шансів не має навіть теоретичних. Плюс - рахунок з Пентагону за все, що армія потратила на людину, але мусила розірвати контракт. Суми - астрономічні.

Процедура застосовується нечасто.

Такщо папіри сильніші не лише за українську армію.

Хоенфельс, ФРН. Навчання Combined Resolve 12 завершені. Полігон відгомонів. Пожвавлення - у таборі: підрозділи 21 країни повертаються до дому.

Так чому і кого вчать в Joint multinational readiness center?

Коротко пояснити важко, але спробую.

Сценарій навчань готує адміністрація JMRC, котра у ході практичної фази виконує обов`язки тренерів та оцінювачів. Сценарій пишуть два цивільні бородаті дядьки впродовж року. На етапі підготовки проводяться три конференції, де вирішуються питання від «які країни залучаються?» до «хто обслуговуватиме їдальні під час польової фази?». Ось тут між НАТО і ЗСУ існує велика відмінність - грунтовність підготовчого етапу.

Система підготовки така: одночасно проводяться КШН для штабу дивізії, КШН із залученням підрозділів штабів 2-3 бригад (для когось - в ППД на засобах імітації, для когось - практично, але на полігоні у своїй країні), БТН - для кожного залученого батальйону, РТН - для кожної залученої роти. Тобто повний комплекс, що охоплює тисяч 10 військових від командира дивізії до останнього бійця останньої бригади. ЗСУ так працюють років 10, але масштабно залучати до практичних дій війська почали лише під час війни (з’явилися гроші на це).

Хто в кого вчиться? Ніхто і ні в кого. Мета навчань - покращення оперативної злагодженості штабів і військ, що діють за прийнятими в НАТО стандартами. Ми тут - не від світу цього: наші штабні процедури геть не відповідають прийнятим в НАТО. Всі інші ВЖЕ НАВЧЕНІ процедурам НАТО і ВЖЕ ГОТОВІ діяти в таких умовах. Ми - ні. Не перший рік ми говоримо про перехід на стандарти, але нікуди ще не перейшли. На мою думку, впровадження процедур оперативного дизайну може стати тим каменем, котрий зруйнує прийняті в СРСР погляди на планування бойових дій. До дня впровадження цієї системи доцільно всі наявні у військових вишах кафедри тактики відправити до вишів країн НАТО на перенавчання зі складанням іспитів ТАМ. Не здав - не махай дисертацією, звільні посаду. Перехідний період доцільно підтримати залученням іноземних викладачів з тих самих Вест-Пойнтів та Сандхерстів.

Так що до впровадження в нас оперативного дизайну говорити про сумісність наших та їх штабів - товкти воду в ступі.

Що��о дій військ, то тут все значно краще: наша піхота діяла впродовж навчань так, як діє на реальній війні, не розслаблялася, не робила скидок на полігон чи щось інше. І мала успіх. Пару прикладів:

навколо району зосередження виставлялось декілька кілець охорони (секрети, засідки, патрулі) - жодна розвідгрупа OPFOR не змогла підійди на відстань, яка б дозволила визначити склад та належність нашої роти, кількість людей та техніки;

рота вийшла на рубіж для організації оборони вночі з вимкненими фарами. Розвідка OPFОR не була готова до такої подляни (як так звалити в ніч на машинах без приладів нічного водіння?!) і втратила нашу роту на декілька діб;

Хололний Яр до самого початку бойових дій не давав про себе знати, бо був замаскований настільки вміло, що роту не знайшли, а вирахували останньою з усіх підрозділів американської бригади, бо на схемі всіх намалювали, а ось тут - незрозуміла порожнеча, квадрік ледь не серед кущів літав шукаючи наших;

ініціативність бійців та командирів: сидів собі на спостережнику солдат з позивним Боб, побачив поблизу ворожий підрозділ, котрий розташувався для обіду, використав відсутність сторожової охорони, наблизився впритул, привітався, побажав смачного, ідентифікував противника і кинув гранату. Спостерігач зарахував Бобу 33 вбитих та 4 знищених БТР. Не знаю, що за граната була у Боба, але всі, хто обідав, залишили поле боя до кінця доби.

Тактичний висновок: у нашої піхоти є чому вчитись. Хто хотів - мали таку можливість. Індивідуальна майстерність спеціалістів Холодного Яру значно вища середнього по НАТО, котре тут представлено.

З мінусів - без перекладачів наші офіцери і сержанти - глухонімі. Military design making process - порожній звук для нашої тактичної ланки та НАТІВСЬКЕ ВСЕ - для всіх інших. Ми не сумісні на рівні підготовки та прийняття рішення. Навчання цьому окремих офіцерів - стрільба з Піону по горобцях.

Мій особистий висновок: брати по зброї вважають за честь воювати з нами на одній стороні та вважають нас серьйозним противником, якщо ми в OPFОR. У розрізі процедур штабів ми поки абсолютно не сумісні.

Підведення підсумків.

Вчора - з командуванням батальйону, в котрому воювала наша рота.

На екран виводять карту і інформацію з трекерів Абрамса і Бредлі, які виконували задачу у складі розвідувального дозору батальйону. Чемна траєкторія по периметру прямокутника 2 на 1 км, по закінченні - позиція в центрі. Краса, не?!

Тут показують маршрут руху двох українських розвідників - щось середнє між кардіограмою та фігурами з осцілографа.

- Що це було?, - питають організатори навчань.

- Це маршрут руху розвіддозору, якій вислав командир роти, адже наданих штабом батальйону даних нам було недостатньо, - доповідає українська делегація.

Всі дивляться на екран, де у прямокутнику 2 на 2 км не залишилося куща, під якій не зазирнула наша розвідка.

- А на чому вони їхали? - питає амеріканська сторона.

- А ні на чому, вони пішки ходили! - відповідає українська.

- @&!!??, - говорить амеріканська сторона.

- А то!, - відповідає українська.

Один розвідник - сержант, котрий воює командиром розвідвзводу батальйону ледь не з початку війни, другій - капітан, у котрого немає одної ноги (як не знаєш - ні за що не здогадаєшся, жодних натяків у поставі чи походці).

Але ж як пояснити НАТУ, що два піших розвідника Холодного Яру за той самий час роблять вдвічі більший обсяг робіт із значно вищою якістю, ніж танк і БМП?

Д - досвід.

#ЦентрМПЗ