Як українці на навчання до Німеччини їздили

(З власних спостережень Viktor Kevliuk)

Про умови проживання. Сам табір - величезна кількість бараків на роту кожен. Всередині - двоярусні ліжка з ортопедичними матрасасми. Більше немає нічого. Душові, туалети, пральні - в окремих будівлях. Звичних нам кімнат побутового обслуговування, світлиць, канцелярій, сушарень, каптьорок немає.

Мав годинку часу, яку із задоволенням витратив на спортзал. Зал загалом нічим не відрізняється від тих, шо я відвідував в Україні. Рівненський «Манхеттен» у чомусь і крутіший.

Обладнання залу - Nautilus, наша дніпровська Interatletica не гірша. Хоча тут деякі тренажери ергономічніши і є такі, котрих у нас я ще не бачив. Переважна більшість спортсменів - американці та члени їх родин. Друга група за чисельністю - неочікувано украінці. На стінах - телевізори, по котрих я за 1 к

м на кардіо встиг подивитись тренування обслуги ЗРК Рatriot по перезаряджанню контейнера з ракетою, висадку групи спецназу з літака Osprey, військова пані, чимось схожа на прес-секретаря «Чорних запоріжців» пані Олену, розповіла оборонні новини, прогноз погоди на військових базах США у східній Азії. В кінці присутніх качків полякали нездоровим харчуванням: чотири шматочки смаженого бекону, 200 грам сиру (кохана, да-да!) - 500 ккал. Запропонували відмовитись від цього і споживати каши та овочі. А ранком румунський кухар на сніданок мені саме стільки бекону і поклав. Він точно у змові проти начфіза бази!

Цікаві правила відвідування залу: лише у формі, визначеній настановою з фізпідготовки, заборонене тактичне взуття, в зал для баскетболу можна зайти лише у взутті, котре принесене в руках. Захист інформації пробрався і сюди: дозволені лише сертифіковані армією навушники.

Крім іншого, є кімнати для фітнесу, сімейних тренувань, масаж, сауна.

Хороший зал. Буде час - відвідуватиму обов’язково.

#ЦентрМПЗ