1939–1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо
З перших днів на війні був уродженець села Мамашай Бахчисарайського району Абдураїм Решидов, який здійснив 222 бойові вильоти, завдаючи бомбових ударів по стратегічних об'єктах і скупченнях військ противника, здійснюючи розвідувальні вильоти. У складі 5-ї повітряної армії 2-го Українського фронту Решидов брав участь у битві за Дніпро, у Кіровоградській, Корсунь-Шевченківській, Умансько-Ботошанській наступальних операціях. Він був командиром ескадрильї, пізніше – заступником і командиром авіаполку. День Перемоги зустрів у небі над Чехословаччиною.
Вперше подання на присвоєння Абдураїму Решидову звання Героя Радянського Союзу надійшло ще в листопаді 1941 року – за 71 бойовий виліт у найскладніших умовах першого періоду війни. Однак тоді це найвище звання замінили орденом Леніна. Пізніше у відважного льотчика були інші високі нагороди, але лише після війни, 27 червня 1945 він отримав звання Героя.
Але жодні фронтові заслуги не допомагали Абдураїму Решидову вирішити головну проблему – повернутися додому. Після 20-річних поневірянь у розпачі 4 листопада 1967 він направив телеграму на адресу Головного маршала авіації Костянтина Вершиніна: «За бездушне ставлення до моєї долі як до колишнього офіцера-льотчика з боку партійних і радянських органів, влади міста Сімферополя... у зв'язку з відмовою в задоволенні житлоплощею, 6-7 листопада 1967 кінчаю життя самоспаленням. Герой Радянського Союзу Решидов».
КГБ не могло допустити такого скандалу. Квартиру в Сімферополі йому таки дали. І вона одразу ж стала прихистком для всіх кримських татар, які потрапляли на півострів. «Герой Радянського Союзу Решидов Абдураїм, що активно підтримує «автономістів», практично перетворив надану йому квартиру в Сімферополі в місце зборищ татар. У бесідах з ними веде підбурювальну роботу, агітуючи за масове повернення татар до Криму», - повідомляло КГБ СРСР в 1972 році.
Абдураїм Решидов помер 24 жовтня 1984 в Сімферополі. Масове повернення корінного народу до Криму почалося лише наприкінці «перебудови» 1989 року.
У травні 1944 року, згідно Постанови Державного комітету оборони СРСР «Про кримських татар» співробітниками НКВД було депортовано понад 191 тис. кримських татар з Кримського півострова. Протягом року від голоду, хвороб та виснаження з них загинуло понад 30 тис.