Як українці на навчання до Німеччини їздили

(З власних спостережень Viktor Kevliuk)

Трохи про обід:

ранком в їдальні береш пакет МRE (meal ready to eat, їжа, готова для вживання). Всього існує 24 варіанти. Я витяг N9, яловиче рагу. Існують навіть вегетаріанські меню, але «Холодний Яр» відмів рішуче це ганебне явище.

Що в пакеті? Грелка (в новому українському пайку грелка значно потужніша), пакет власно з рагу (ну так, рагу як рагу), пакет з мультизерновим хлібом (трохи солодкий на смак), пакет з тістечком, два пакети з лимонним напоєм (треба залити водою), пакет Skitles (котрий «відчуй веселку на смак») і пакет ще з чимось, що я не відкривав ще. Є ложка. Наївся.

Цікаво, що кожне блюдо супроводжується докладною інформацією про склад, енергетичну цінність, наявні вітаміни. На тістечку - попередження про відсутність трансгенних жирів (да, кохана, я слідкую за цим).

Цілком пристойно.

Пральне обслуговування. 7/24. Треба мати шість монеток по 25 центів. Кожна монетка - десь 5 хвилин прання. Так само і сушіння. Монетки автомати віддають назад, тобто фактично це - жетон, а бійцю прання/сушіння безкоштовне. Черг немає. Є де присісти почекати, автомати з прохолоджувальних напоями і снеками. Чисто. Комфортно. Сухо.

Пункт заправки пальним виглядає так: на чотирьох трубах стоїть дах, позаду - стіна з шиферу (може, профілю), дві смуги асфальту, розділені двома бетонними блоками навпіл: з олного боку - паливозапрвник, з іншого - споживач, між блоками - прохід для заправника. Заправники - цивільні, машина і солярка - військові. У заправників - роздавальна відомість, шляхових листів не питали. Як списується пальне - питання потребує додаткового дослідження.

Да, будки заправника, колонок, рукавів, пожежного щита, купи піску, інших атрибутів нашої заправки в парку бойових машин - немає.

На паливозаправнику - напис: «ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ КУРИТИ НЕ БОИЖЧЕ 50 ФУТІВ». Якось дивно. Вони там безсмертні всі на складі ПММ?!

Про спорт:

сьогодні по ТВ у спортзалі гігантський гамбургер та гігантська кола гналися за дуже товстим солдатом. Складається враження, що служба фізпідготовки в армії США - далеко не кафедра свистка, прапорця та секундоміра.

новини кулінарії: румунські кухарі, що обслуговують три їдальні головного табору, на сніданок видали кожному по диво-гамбургеру: замість булочки з сезамом - солодкі вафлі, замість сиру - моцарела, котлетка як завжди, гамбургер - со

лодкий на смак. Ці люди не відвідують спортзал, де гігантські гамбургери відловлюють військовослужбовців, та нічого не знають про це епічне протистояння. Думаю, зрада.

про культуру: на стінах спортзалу розвішені оголошення, зміст которих - «будьте чемні, приберіть ваги після виконання вправи на свої місця». Висновок: залишити млинці на тренажері чи не розібрати штангу - не чемно. У нас прийнято на тренажер накинути рушника, в американців - протерти після вправи серветкою.

про погоду: завдяки управлінню впровадження нових видів МТЗ український контингент забезпечений дощовиками і нам пофігу на дрібний дощ, котрий іде цілий день.

Про відпочинок:

так би мовити - вечір в екіпажі. Атмосфера американського салуна. Військові і родини витрачають суботній вечір на спілкування та розваги. Багато родин з геть маленькими діточками (переважно грають у боулінг, одна пані вибиває страйк за страйком, прям заздрю твердій руці, три доці десь 3-5 чемно споживають піцу та вболівають за матусю). До речи, цікаве спостереження: всі бачені мною за три дні діти дошкільного віку до мами звертаються виключно «мамочка».

Наприкінці боулінгу (17 доріжок до речи) - двери в Нарнію, звідки і фото. Народ постарше/серйозніше сидить на терасі, молодь рубається у більярд та настільний футбол. Звучить рок. Група воєнної поліції присутня. П’є пиво з дуже дрібних пляшечок. Чи чергує, чи відпочиває - невідомо.

Народ споживає піци геть нелюдського розміру - десь 70 см в діаметрі.

Добре і затишно...

Як виглядає американський парк бойових машин?

На базі є певна кількість заасфальтованих майданчиків, обнесених стандартним забором НАТО. Є ворота для машин і хвіртка для людей. Як нікого немає біля техніки - все це зачинено на висячий замок, ключ - у командира підрозділу. Ніякого наряду, КТП, шлагбаумів, пожежних щитів, варт, будь-якої інфраструктури з обслуговування і ремонту на цих майданчиках прос

то не існує. Тренд: машина постійно готова до виходу. КРАПКА. Щось подібне до нашого ПТОР є, це режимна територія з входом за перепустками. На майданчиках, де стоять бойові машини, є навіси зі стелажами для обслуговування озброєння та спорядження стрічок. Тут же, але трохи окремо, стоять паливозапрвники. Головна вимога до розміщення техніки на стоянці - щоб стояло рівненько.

Кинулася в очі велика кількість різного виду та призначення навантажувачів, від геть дитячих до просто монструозних. Не прийнято в НАТО руками щось вантажити без крайньої нужди.

Да, всі, хто їде у військовій машині, - у касках. Виняток - цивільний персонал.

Спостерігав, як прибув взвод інженерних машин (три фури з бульдозерами). Командир підрозділу - пані, водії фур - теж пані, всі - у касках. Пошикували машини, заїжджаючи заднім ходом на длінномерах, з першого разу, добре навчені.

Висновок: без паркової служби можна чудово обходитись.

Далі буде...

#ЦентрМПЗ