Як українці на навчання до Німеччини їздили

(З власних спостережень Viktor Kevliuk)

Нарешті дісталися місця призначення. Виїхали об 11.00, на місті - 04.00, в дорозі - 41 година. Перевізник старанно уникав платних доріг, зупинявся на якіхось геть переферійних заправках, тому піхота півтори доби харчувалася хот-догами і кавою.

На КПП американської воєнної бази в Германії нас зустріла цілком російськомовна пані середніх років, чим чимало здивувала. Взагалі на КПП чергують дві пані з числа цивільного персоналу бази. Воріт і паркана, звичних для нас, не бачу, наявні три лінії пропуску транспорту зі шлагбаумами. Загалом - не як у нас.

Вечір на базі. З інфраструктури досугу поки знайшли дуже хороший спортзал і боулінг. Перший відкритий з 6 ранку до 8 вечору. В боулінгу є вайфай. Серед іншого, виявлені прокат авто, декілька магазинів, купа яток з піцою/шавермою/бургерами, центр побутового обслуговування. Але база досить велика, важко обійти за один раз. До речи, прохід на територію, де розташована інфраструктура відпочинку, - по ID або паспорту. Такщо в спортзал ходжу в трусах і з паспортом.

Завтра напишу про військове містечко.

#ЦентрМПЗ