1939–1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо

У 1998 році Американська жіноча громада включила її в список «100 найвизначніших героїнь світу» - жінок, які боролися за свободу свого народу і за права людини. Теофілія Бзова була знайома з керівництвом Проводу ОУН – Степаном Бандерою, Романом Шухевичем, Василем Куком, Михайлом Лебедем, Ярославом Старухом. Вона забезпечувала передачу важливої інформації, виконувала доручення Проводу, допомагала своєму чоловіку – Петру Федорову, співробітнику референтури Служби Безпеки Центрального проводу ОУН. Затримана польськими спецслужбами, пережила жорстокі катування і була засуджена до 10 років ув’язнення. Попри це вона жодного разу не пошкодувала, що все своє життя присвятила боротьбі за Самостійну Україну і за право українців жити на своїй землі.

Філя (так її називали рідні) народилася в заможній родині в селі Носів Підгаєцького повіту (нині – Тернопільщина). Закінчила львівську семикласну школу ім. Маркіяна Шашкевича, учительську семінарію Українського педагогічного товариства «Рідна школа», була активним членом «Пласту» та Союзу української націоналістичної молоді.

У 1937 році «Гава» (таким тоді було псевдо Філі Бзової) очолила Підгаєцький повітовий провід ОУН. Саме тут Василь Кук, вийшовши з польської в’язниці, на одному з хуторів організував підпільну друкарню Крайової Екзекутиви ОУН. За що у серпні 1939-го Бзова була заарештована та потрапила до польського концентраційного табору Береза Картузька. За місяць Польща опинилася в епіцентрі Другої світової війни і табір було розпущено. Філя їде до Кракова, де входить до референтури пропаганди ОУН.

Її готували до роботи на території СРСР – планували разом з однією із похідних груп Схід відправити до Кривого Рогу, однак через слабкі легені (у Філі була початкова стадія туберкульозу) Степан Бандера особисто викреслив її зі списку і відрядив до Львова. Тут разом із чоловіком, Петром Федоровим (псевдо «Дальнич») координувала роботу підпілля, підтримувала зв’язки з провідними діячами Проводу, передавала секретну інформацію (у серпні 1943 року «Дальнич» відповідав за охорону III Надзвичайного великого збору ОУН).

У 1945 році Провід ОУН призначив Петра Федорова референтом СБ крайового проводу на Закерзонні. Філя поїхала з ним – організувати зв'язкові пункти для членів ОУН, які продовжували боротьбу на українських етнічних територіях. Під час операції «Вісла» та інших каральних акцій польської влади змушена була переховуватися.

Петра «Дальнича» польські спецслужби захоплять 19 вересня 1947 в одному з бункерів. 20 січня 1950 року польським військовим трибуналом він буде засуджений до вищої міри покарання. Філя перед тим встигне переправитися в Ольштинське воєводство. Але 29 вересня 1947-го постукають і в її дім.

Катування тривали майже два роки. А тоді засудили на 10 років ув’язнення. Але страшнішою за вирок стала звістка про смерть чоловіка.
У 1960 році виїхала в Канаду. Вдруге вийшла заміж за Романа Стахова. Була активісткою Комітету українців та Ліги українських жінок Канади. «Багато часу присвячувала молоді, вчила їх писати писанки, розмальовувати кераміку, вишивання та мережива. Молоді потребували мене, а я їх – ще більше», - писала вона.
Про свою боротьбу лишила яскраві спогади: книгу, яка так і називається – «Теофілія».

Точна кількість жінок, які перебували в лавах ОУН та УПА досі невідома. Більшість із них були на нелегальному становищі, виконувала допоміжні функції - збирали та передавали інформацію, носили їжу й ліки, доглядали поранених. В деяких районах жінки становили третину українського підпілля. Найбільше їх було в Українському Червоному Хресті УПА, працювала Жіноча мережа ОУН. Тисячі українок пройшли через ГУЛАГ, польські в'язниці, нацистські табори.

За матеріалами Український інститут національної пам'яті