Структура, завдання та поточна діяльність НАТО. Участь Збройних Сил України в програмах та ініціативах Альянсу

НАТО – це альянс 30 країн з Північної Америки і Європи, які прагнуть досягти мети Північноатлантичного договору, підпи­саного у Вашингтоні 4 квітня 1949 року.

За Договором головною метою НАТО є захист свободи і безпеки всіх її членів політичними та військовими засобами.

Два місяці тому на флагштоці перед штаб квартирою Альянсу був піднятий прапор 30-ї країни-члена – Північної Македонії.

В рамках подальшої адаптації НАТО у відповідь на виклики у сфері безпеки зі сходу (Російська Федерація) Альянс створив вісім інтеграційних підрозділів сил у Болгарії, Естонії, Угорщині, Латвії, Литві, Польщі, Румунії та Словаччині.

На сучасному етапі Альянсом проводяться 1 операція та 3 місії у різних регіонах світу, які відкриті для країн-партнерів НАТО. А саме:

1.Тренувально-дорадча Місія НАТО “Рішуча підтримка” в Ісламській Республіці Афганістан (Місія РП-А). Місію було започатковано 01 січня 2015 року після припинення діяльності Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані.

У Місії “Рішуча підтримка” в Афганістані за ЗС України закріплено 20 посад. Станом на цей день у складі РП-А виконують завдання 12 військовослужбовців ЗС України.

24 квітня 2020 року з метою виконання заходів з попередження поширення коронавірусу COVID-19 в Місії НАТО РП-А 8 військовослужбовців ЗС України та мінно-пошукова собака були тимчасово виведені зі складу українського національного персоналу Місії НАТО РП-А та повернуті до України.

2. Місію багатонаціональних сил НАТО у Косово, Республіка Сербія (Місія КФОР) було започатковано ще у 1999 році з метою припинення гуманітарної катастрофи у регіоні.

У складі місії КФОР виконує завдання і підрозділ ЗС України чисельністю 40 військовослужбовців у складі Об'єднаної групи логістичної підтримки.

3. Місія НАТО в Іраку (МНІ).

Основним напрямом діяльності місії, яка розпочалася з 15.02.2018 є надання допомоги Уряду Іраку у розвитку спроможностей національних сил безпеки щодо підтримання безпеки та ефективної протидії тероризму.

На даний час триває робота щодо нормативно-правового врегулювання направлення національного персоналу України на 4 штабні посади до складу МНІ.

4. Операція з підтримання безпеки на морі “Морський охоронець” проводиться у Середземному морі. Фактично вона є продовженням операції “Активні зусилля”, яка проводилась на підставі статті 5 Північноатлантичного договору для забезпечення безпеки судноплавства у Середземному морі.

У Збройних Силах України проводиться робота щодо приєднання України до операції НАТО “Морський охоронець”.

З початком агресії Росії проти України блок НАТО швидко відреагував й ефективно адаптувався до стратегії РФ.

Альянсом було вжито додаткових заходів щодо стримування її агресивної політики, зокрема було у три рази (з 13 000 до 40 000 тис. осіб) збільшено чисельність Сил реагування НАТО та створено нові Об’єднані сили високого ступеню готовності до дій протягом 2-3 діб.

Крім того, з метою оборони та стримування Росії в рамках ініціативи Передова присутність НАТО посилило свою присутність у Північно-Східній Європі шляхом розміщення чотирьох багатонаціональних бойових груп в Естонії, Латвії, Литві та Польщі на ротаційній основі.

Також, здійснюється патрулювання повітряного простору над територією Балтійських країн, Польщі, а також Албанії, Чорногорії та Словенії.

Після розпаду Радянського союзу та кінця холодної війни НАТО зрозуміло, що стабільність і безпека в Євроатлантичному регіоні може бути досягнута тільки шляхом співпраці і сумісних дій з іншими країнами. Це і стало передумовою започаткування Альянсом євроатлантичного партнерства.

На сьогодні 40 країн, що не є членами, працюють із НАТО над широким спектром політичних питань і проблемами, пов’язаними з безпекою.

Першим Вагомим кроком уперед на шляху розвитку процесу співробітництва стало започаткування у 1994 році великомасштабної програми практичної двосторонньої співпраці між НАТО й окремими країнами-партнерами, яка дістала назву “Партнерство заради миру”.

На даний час в ній приймають участь 20 країн Європи та Азії, у тому числі Україна.

Україна приєдналася до цієї програми ще у 2004 році. На даний час до спільного фонду оперативних сил та можливостей заявлено 12 підрозділів ЗС України.

Деякі з них вже пройшли повний цикл оцінювання готовності до спільних дій з підрозділами НАТО та перебувають на чергуванні в складі Сил реагування НАТО. Це військово-транспортний літак Повітряних Сил ЗС України (Іл-76МД) та підрозділ Сил спеціальних операцій ЗС України (SOLTG-140).

Інші – продовжують оцінювання на відповідних рівнях.

Партнерство з розширеними можливостями НАТО (EOP) була започаткована на Уельському саміті НАТО у вересні 2014 року з метою надання окремим країнам-партнерам механізмів для досягнення та підтримання максимальної взаємосумісності з Альянсом у сферах, що становлять спільний інтерес.

Після згаданого саміту статус ЕОР було надано п’ятьом державам-партнерам, а саме: Австралії, Грузії, Йорданії, Фінляндії та Швеції.

12 червня 2020 року цей статус було також надано Україні.

Партнерство з розширеними можливостями надає запрошеним до нього країнам низку особливих можливостей взаємодії з НАТО, а саме:

визнання цих держав-партнерів потенційними операційними партнерами для майбутніх операцій з метою надання їм можливості раннього допуску до передкризових консультацій, оперативного планування, володіння та оцінки обстановки;

доступ до актуальної для країн-партнерів інформації Об’єднаного центру НАТО з аналізу та узагальнення досвіду операцій;

розширений діалог у сфері розвідки та обмін розвідувальними даними у відповідності з поточними та майбутніми узгодженими процедурами.

пріоритетний допуск до сертифікаційних заходів (оцінок) у рамках Концепції оперативних можливостей;

надання допуску до участі в навчаннях, відкритих для партнерів, а також навчаннях з підготовки Сил реагування НАТО, включно із плануванням цих навчань на початкових етапах;

надання можливості обіймати поточні, або нові посади у штаб-квартирі НАТО та Командній структурі Альянсу.

Статус ЕОР не є обов’язковий кроком для отримання державою-аспірантом членства в Альянсі, або Плану дій щодо членства. Проте, може використовуватись як додатковий інструмент для підготовки до членства в Альянсі.

Тож, участь України в Програмі партнерства з розширеними можливостями надає нам ряд привілей та розкриває ряд перспектив, такі як:

реалізація спільного інтересу щодо підтримання безпеки та стабільності на східному фланзі Альянсу, в тому числі у Чорноморському регіоні;

сприяння таким елементам оборони та стримування НАТО, як інтегрована протиповітряна та протиракетна оборона (розширення обміну даними про повітряну обстановку, приєднання до Регіональної програми безпеки повітряного простору та сприяння іншим ініціативам в рамках національних можливостей та інші.

Основоположними документами, що визначають відносини між Україною та НАТО на сучасному етапі, є Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору (09.07.1997 р.) і Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство (21.08.2009 р.).

Заходи військового співробітництва це результат щорічної роботи, які підсумовуються та враховуються під час штабних переговорів з формування Імплементаційної програми на наступний рік із залученням представників всіх керівних структур ЗСУ та Альянсу (проводяться у 2 етапи, 1 етап в жовтні місяці в Києві, 2-й заключний етап в м. Монс, Королівство Бельгія на початку грудня).

Триває робота по досягненню пакету Цілей партнерства України з НАТО на 2018 – 2020 роки, що був схвалений у 2018 році на засіданні Комітету з партнерств та колективної безпеки з Україною у форматі ППОС.

Пакет Цілей партнерства по своїй суті є інструментом підтримки з боку Альянсу проведення в Україні комплексної реформи сектору безпеки і оборони у відповідності до положень Стратегічного оборонного бюлетеня України.

Він спрямований на розвиток структурними підрозділами Міністерства оборони та Генерального штабу, військовими частини і підрозділами Збройних Сил України визначених спроможностей та досягнення взаємосумісності зі збройними силами держав ‑ членів НАТО.

З метою підвищення рівня взаємосумісності підрозділів ЗС України із збройними силами НАТО, нарощування бойового злагодження та вдосконалення рівня навченості органів управління та штабів до дій у складі багатонаціональних угруповань Збройні Сили України постійно приймають участь у багатонаціональних військових навчаннях НАТО.

Упродовж минулого року підрозділи ЗС України взяли участь у 36 багатонаціональних навчаннях з країнами-членами НАТО, у тому числі: 6 – на території України, 30 – поза її межами, з них 15 із залученням військ (сил) та 15 на рівні штабних офіцерів (спостерігачів).

У 2020 році планується участь підрозділів ЗС України в 14 багатонаціональних навчаннях з країнами-членами НАТО, у тому числі: 5 – на території України, 9 – поза її межами, з них 1 із залученням військ (сил), та 8 на рівні штабних офіцерів (спостерігачів).

Станом на сьогодні підрозділи Збройних Сил України взяли участь у 4 багатонаціональних навчаннях, з них: на території України – 1 та поза її межами – 3.

Військове співробітництво між Збройними Силами України та військовою структурою НАТО (ВК, МВШ, СК-О) координується та здійснюється Військовим представництвом Місії України. Основними завданнями військового представництва є:

планування та реалізація військових завдань євроатлантичної інтеграції;

планування перспективних напрямів військового співробітництва;

участь в розробці програм та планів співпраці з НАТО;

опрацювання пропозицій щодо участі в операціях НАТО;

забезпечення участі у засіданнях Військового комітету, супроводження заходів за участю ЗС України;

взаємодія з МО, ЗС, іншими ЦОВВ з військових аспектів євроатлантичної інтеграції.

Військове представництво зосереджене на роботі за трьома основними напрямами:

Перший напрям, це сприяння інтеграції України до НАТО шляхом зміцнення безпеки і довіри через розширення військового співробітництва Збройних Сил України з військовою структурою Альянсу.

Другий напрям – протидія Росії як шлях зміцнення безпеки у регіоні.

Третім напрямом є повсякденна рутинна робота, спрямована на реалізацію спільних рішень України та НАТО щодо співпраці у військовій сфері (РПВК, ІП РПВК, робота в комітетах НАТО, зокрема Військового комітету та його робочих групах). Іншими словами – це уся практична співпраця з НАТО у військовій сфері – реальні практичні заходи (військово-політичний діалог, військові навчання, курсова підготовка, конференції, семінари, участь в операціях НАТО тощо). Така робота складає приблизно 70% зусиль.

Крім того на посадах в командній структурі НАТО проходять службу 7 офіцерів Збройних Сил, а саме:

Міжнародний військовий штаб штаб-квартира НАТО м. Брюссель (Бельгія) – 2;

Стратегічне командування НАТО з операцій (м. Монс, Бельгія) – 2;

Стратегічне командування НАТО з трансформації (м. Норфолк, США) – 1;

об’єднане оперативне командування ОЗС НАТО “Брюнссум” (Королівство Нідерланди) – 1;

Командування Сухопутних військ НАТО “Ізмір” (Туреччина) – 1.

Вони виконують безпосередньо свої функція на визначених посадах у зазначених штабах, чим вносять вклад України у забезпечення роботи командної структури НАТО та набувають важливого досвіду для Збройних Сил. Також, у разі необхідності, вони сприяють вирішення питань в цих штабах в інтересах України.

Отже, у нинішніх умовах відносини України та НАТО відіграють важливу роль у забезпеченні обороноздатності України. Подальший рух України до повної взаємосумісності з Альянсом виглядає безальтернативним в умовах міжнародної та регіональної безпекової обстановки, що склалася на цей час. Саме вступ до НАТО гарантуватиме нам безпеку, адже це не лише військова, а й військово-технічна та інша підтримка країни з боку Альянсу