1939–1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо
Вона була легендою руху спротиву в нацистському таборі Равенсбрюк. Доцентка Одеського педагогічного інституту Євгенія Клем очолила в таборі підпільну координаційну групу, до якої входили жінки з різних країн. Вільно володіючи німецькою, французькою, англійською та іншими мовами, вона збирала інформацію з газет, які потрапляли до табору, проводила політінформації, влаштовувала акції непокори
Друга світова застала Євгенію Клем в Одесі. Із педагога вона стала фельдшеркою і перекладачкою, брала участь в обороні Одеси та Севастополя. Але на початку липня 1942 року разом з госпіталем та іншим медперсоналом потрапила в німецький полон.
Під час пересилки з табору в табір (а їх кидали із Севастополя в Славуту на Хмельниччині, тоді – в табір Зоест у Вестфалії) Євгенія стала лідером серед сестер по нещастю. Коли у Вестфалії їх захотіли позбавити статусу військовополонених і відправити на військові заводи, вона підбила усіх не погоджуватися. Кілька днів без їжі та води не зламали їхнє рішення.
«Тоді Євгенія Клем попросилася на прийом до коменданта й від імені полонених німецькою мовою заявила: «Подальші катування полонених не принесуть бажаного вам результату. На військову машину німців ніхто з нас працювати не буде, а застосування тортур є порушенням міжнародної конвенції про військовополонених», - переповідали нащадки очевидців.
На ранок усю групу полонених, 536 жінок, доправили у концтабір Равенсбрюк. Їй пощастило, що німці не розпізнали в ній єврейку. Вона ж стала лідером руху опору в таборі. Один з епізодів: коли нацисти, як покарання, змусили радянських жінок марширувати на плацу, це з акту приниження стало демонстрацією сили – жінки люто чеканили крок, а потім заспівали «Вставай, страна огромная».
Її звільнили у квітні 1945-го. Але додому Євгенія Лазарівна повернулася не героїнею, яка чинила спротив нацизму, а зрадницею. Почалися щоденні виклики в НКВД, принизливі допити. В Одеському педагогічному інституті, де вона поновилася на роботі, почали скорочувати години, а потім її курс взагалі вилучили із програми занять.
Не витримавши цього, 3 вересня 1953-го Євгенія Клем наклала на себе руки. Про неї в Одесі згадали за кілька років – коли мужню жінку почали розшукувати члени міжнародної організації колишніх в'язнів концтабору Равенсбрюк.
За час існування найбільшого суто жіночого нацистського концтабору Равенсбрюк (розташовувався на околиці Фюрстенбергу, за 80 км від Берліну) «пройшло» понад 130 тисяч жінок із 23 країн Європи, понад 90 тисяч загинуло. Найбільшу групу становили бранки із Польщі (понад 40 тис.), другими за чисельністю були жінки із Радянського Союзу (23-25 тисяч).
Загалом в нацистських таборах для військовополонених загинул понад 3,5 млн радянських солдат.
За матеріалами Український інститут національної пам'яті