Двері у Європу через небо ч.2(Мадрид+Алкала)
От і прилетіли на Піренейський півострів. Оскільки не було відомо чи буде наявний доступ до інтернету, то брат написав детальну інструкції як добратися до нього, бо живе він не у Мадриді, а у містечкові Торрехо-де-ардос, це як Бориспіль чи Бровари під Києвом.
Але детальна інструкція не позбавила маленької пригоди. У Мадриді 4 термінали, лоукости прилітають у один термінал(наче 3), а вся інфраструктура біля першого та другого. Проте є безкоштовний автобус який курсує між терміналами. Тому ми поїхали і чекали біля свій автобус. Коли автобус під'їхав, то я встиг заскочити, а Тоня спочатку ні. водій намагається щось сказати,але він англійської не знає, не люблять вони вчити англійську мову(що тут, що в Італії як були). А мине розуміємо іспанської. Я показав йому куди нам, що ві побурчав і поїхали. А виявилася проста істинна в тому, що ми намагалися сісти у місці висадки, а посадка в іншому місці і не через дорогу, ми могли б довго шукати.
Добралися до Торрехона, біля будинку, де жив Валерій, також знайшли бамбук
Містечко невелике, але доглянуте і з своєю місцевою атмосферою
Трішки погуляли, виспалися від нічних подорожей та ввечері вийшли поспілкуватися та випити пива/вина у місцеві кафешки.
На наступний день, поки брат був на роботі, то поїхали прогуляти тршіки самі по Мадриду. Для цього йдеш 10 хв до залізничної станції і їдеш на електричці ~20-30хв. Електрички ходять кожні 15-20хв, комфортні, з кондиціонером( що є актуально при температурі не менше +30 вдень). Особливість для нас незвична, що потрібно натискати на кнопку на дверях,коли хочеш зайти чи вийти, як в нас не відчиняється всі двері. Ціна питання 1.3Є з людини. Надурити не сильно то і просто, бо ти валідуєш на вході і на виході і якщо взяв на коротшу відстань(там ціна від відстані), то на виході контроль тебе зупинить і штраф отримаєш. Але наче місцеві якось вміють хитрувати, проте не було часу і бажання про це дізнаватися).
Спочатку вразив центральний вокзал,але про нього пізніше. Там зосереджене метро, приміські електрички,та міжміські і не лише це...
Вирішили відвідати центральний парк, який недалеко від вокзалу знаходиться.
Парк великий та вражає не лише розмірами, а і різноманітною флорою та фауною. Спочатку ми натрапили на павліна, який спокійно гуляв по доріжках парку чи ховався в холодку
потім був чорний благородний лебідь.
Та трішки чи зовсім не трішки черепашок
А ці черепашки та лебідь біли на сторожі "Кришталевого палацу"
Можна навіть покататися на човні в самому центрі парку. Але в таку спеку потрібно ховатися в холодку, а не робити з себе бекон легкого підсмаження.
Загалом парк великий, багато цікавої і архітектури і природи. Тому можна приходити на цілий день і просто відпочивати та гуляти. Та і вхід безкоштовний.
Ми так і зробили, взяли з собою ковдру і влаштували просто на газоні під деревами собі відпочинок/пікнік. Там всі так робили, тому нас міліція не забирала.
Але дослідження нових місць на цей день не завершилися. По завершенню робочого дня у Валерія ми разом поїхали до містечка Алькала-де-Енарес, яке є дійсно батьківщиною Сервантеса. Дане місто знаходиться в іншу сторону від нашого місця ночівлі, Торрехон-де-Ардос, десь на такій відстані як їхати до Мадриду.
Крім батьківщини автора всім відомого "рицаря-фантаста" у даному місту є ще декілька цікавих особливостей. Ознаки Дон Кіхота ми тут знайшли, хоча у інших більш розвинених туристичних місцях атрибутики та символіки даного персонажу набагато більше ніж на Батьківщині Сервантеса.
Одна з цих особливостей - це Університет Алкали (Це був один з найважливіших європейських університетів епохи Відродження) та його візітивка - Коледж Сан-Ільдефонсо
Місто затишне та відносно спокійне, можна гуляти та насолоджуватися атмосферою, особлив�� вже ввечері. коли сонце спало і відчувається прохолода. Тут так більшість і робить.
Але крім цього нас очікував ще один сюрприз - це дуже велика кількість лелек та їхніх гнізд. Якщо ви колись їхали по селу і бачили на стовпах чи деревах декілька гнізд поруч чи навіть десяток в одному селі, то все дрібниці в порівнянні з цим містом. Вони були всюди. чи то дерево чи стовп чи дах церкви чи іншої історичної будівлі.
Тому намилувалися ними досхочу і місто сміливо можна перейменовувати у місто лелек чи якесь Лелексіті
А ввечері дома чекав гарний нічний вид на парк
Початок та продовження подорожі за посиланнями
та інші історію у каналі