Ліга Європи Бешикташ 4–1 Атлетик Більбао 22.01.25 та пригоди Динаміків на турецькій землі - звіт для блога https://t.me/ODFanata
Фінальний відгук буде того, як я сходжу на Фенер і повернусь в Прагу.
Але вже можна однозначно сказати, що це рівень!
Думав, аудіо підтримку Роми (з відвіданих мною матчів) ніхто не переплюне, а ні…
Тут люди реально живуть футболом. Квитки коштують великих навіть для німців грошей, але людей битком, і по суті весь стадіон це один великий сектор. ВСІ люди стоять протягом всіх 90 хвилин. Всі люди знають всі заряди, постійні переклички на весь стадіон. Як грати чи судити під таким тиском взагалі не маю уяви, як тільки мʼяч потрапляє в ноги гостьової команди чи коли суддя приймає рішення не на користь господарів, то свист стоїть такий, що закладає вуха. Сьогодні був 1 з 2 на моїй памʼяті разів, коли в мене від заряду пішли мурахи по шкірі, тому що заряджав весь стадіон.
На стадіонах пити пиво не можна, навіть на нижньолігових. Під стадіоном Бешика продається в рясній кількості вуличними продавалами в перемішку з фаєрами. За 45 хвилин під стадіком бачив не менше 50 запалених по одному фаєрів, люди це роблять просто для веселощів та красивої фотки. При цьому на стадіоні за 4 забитих Бешиком голів не було запалено жодного фаєру. Поруч барабанять чурбани вициганюючи у прохожих гроші. Атмосфера передає загальну атмосферу Стамбула: один великий базар.
Переклад назви головного угруповання Бешикташу Çarşi - ринок, той випадок, коли назва точно описує положення.
Щоб зайти на стадік, треба пройти 3 кордони огляду. Шмон був не сильним, думаю з огляду на привітання англійською і обличчя окуня у відповідь на питання турецькою. Тільки на останньому етапі шмону забрали воду та подивилися всередині сумки.
За воротами обох воріт сектори активної підтримки, але протилежно вони розташовані виключно через величезну кількість людей, які хочуть шизіти, а не через внутрішні чвари. Це призводить до постійних між собою, до яких підключається весь стадік.
Розслабитися в цілому не віддається від слова взагалі. З однією командою грали тільки що і топтали їх розу, другій влаштовували масштабний прогон в Києві, третя - проросійська прошмандовка. Не кажучи вже про їхню загальну «ножову» славу. Та і в цілому, турки не схиляють до себе ні своїм зовнішнім виглядом, ні культурою, ні поведінкою. Цікаво, але з кожною годиною все більше і більше хочеться опинитися в кріслі літака, який мене звідси нарешті забере.
