Галатасарай 3-3 Динамо Київ 21.01.25 та виїзд двох відчайдушних фанатів ⚪️🔵 у Стамбул для блога https://t.me/ODFanata
-Через кінчений транспорт і невідповідність Гугл мап і реальності провтикали збір «вболівальників», поїхали своїм ходом.
-По дорозі на матч скористалися необережністю та недостатньою пильністю турка, в результаті чого один з представників ultrAslan, які за день до матчу відмічали своє 24-річчя, поплатився розою.
-Біля виходу з метро вузька вулиця з бетонними парканами по обидва боки, завдовжки декілька сотень метрів, просто усіяна людьми в кольорах Галатасараю, уявіть собі базар, але всі люди на ньому в кольорах клубу, максимальний стрьом.
-При вході на стадіо рамси з акабами з приводу динамівської рози, повне незнання англійської, на перекладачі показали «Гостьовим вболівальникам заборонена атрибутика», хотіли щоб я викинув розу, після качу розетка залишається при мені, це все під акомпанемент 1312, який крутить моїм шарфом на всі боки, щось розповідає турецькою, показує удари кулаком по обличчю і вказує на турків, які кричать мені «Mate we’re waiting for you»
-Захід на стадіо, наш сектор відділений від інших двома кордонами мусорів.
-Ніякої гостинності, яка була в коментарях інсти Динамо про «не носіть символіку в місті», на стадіоні не було. Факи, крики, епізодичні літаючі стакани і інше лайно.
-Дівчина поруч в один момент переклала заряд турків - «Плач, плач Динамо».
-Що на цьому, що на попередньому матчі ЛЄ, були присутні представники різних колективів ультрас Динамо Київ у відпустках з України.
-Костя Вівчаренко підігнав матч-ворн футболку в обмін на патч Динамо, по класиці йде на благодійний аукціон.
-Після фінального свистка частина кебабів з ультрас-сектора залишається на місцях, щось заряджає і показує нам руками. Наш «сектор» на 70%+ складається з жінок та дітей.
-«Особливості організації»: Не знаю, як доставляли на стадіон, але після матчу 45 хвилин тримали на секторі, ще 45 в підтрибунці, і це все задля того, щоб відвести на метро, в якому що на пероні, що в вагонах, було купа турків на місцевих кольорах.
-У мене були присутні знайомі 4 представника Кьольна, у іншого нашого спільного друга – 5 представників Вольфсбурга. Розповідали, що до них в різні моменти по дорозі на стадіо підходили турки і питали «Ви з Києва?». Ми потрапили на стадік і після матчу додому взагалі без зайвої уваги, навіть в моменті з акціонуванням ультрасланівської рози.
-Пропєтляли разом з німцями і спригнули через декілька станцій, пішли хавати, після чого успішно повернулися додому.
