Економічний пост.

НЕ ДІВЧАЧА ТЕМА

Економікою я почала цікавитись недавно. Все почалося з книги Роберта Кійосакі "Багатий тато, бідний тато". Після цієї книги я зрозуміла, що фінансова грамотність - це дуже важливий аспект в житті кожної людини. Тож я почала читати блоги в Instagram, а також різноманітні статті на економічну тематику. Не скажу, що це дуже цікаво, але я вбачаю в цьому користь. Моїми маленькими досягненнями у цьому плані стало те, що я почала менше тратити гроші на різний непотріб, вести свій облік витрат, дізналась методи, як планувати бюджет та що таке подушка безпеки.

Читаючи різноманітні блоги, я все частіше натрапляю на тему про пенсійні реформи, пенсії та її альтернативи, а також на тривожні заголовки типу "Пенсій не буде! Що робити?". Саме про це я й хочу сьогодні поговорити.

Можливо, це виглядає дивно, що 17-річна дівчина робить запис в своєму блозі не про новий серіал/красунчика актора/нову книжку, а саме про пенсії. Та на мою думку, це серйозна тема в якій потрібно ретельно розібратись. Це точно пригодиться в майбутньому.

ПЕНСІЙНА СИСТЕМА

Спершу пора визнати, що молодим українцям доведеться старіти без пенсії. Враховуючи, що тривалість життя і пенсійний вік зростають, ті, хто зараз отримують зарплатню в конвертах, не довіряють фінансовим інституціям і не накопичують самостійно, залишаться без пенсії або отримають від держави незначну соціальну допомогу.

Населення старіє. Із 2018 року вийти на пенсію у 60 зможуть ті, чий трудовий стаж становить 25 років. Щороку цей показник збільшуватиметься і до 2028 року сягне 35 років. Однак це не означає, що пенсійна реформа відбулася. Вона відбудеться, коли пенсія кожної людини залежатиме від її власних внесків на індивідуальний пенсійний рахунок, і за умови, що стосуватиметься молодих українців більше, аніж нинішніх пенсіонерів.

В Україні пенсійна система є трирівневою:

  • солідарна система (перший рівень);
  • обов’язкова накопичувальна система (другий рівень);
  • недержавне добровільне пенсійне забезпечення (третій рівень).

Проте реально діють два рівні — перший та третій. Про українців молодого та середнього віку уряд планує подбати через запровадження з 2019 року другого рівня пенсійної системи. Цей рівень передбачає,що особа або її роботодавець обов’язково сплачуватимуть внески на індивідуальний пенсійний рахунок, а пенсійний фонд інвестуватиме ці кошти. Пенсія кожного громадянина обраховуватиметься окремо, залежно від накопичених внесків та інвестиційного доходу.

YOU ONLY LIVE ONCE

Українці віком 20—30 років — це покоління мілленіалів, які «живуть сьогоднішнім днем» та «живуть тільки раз». Вони росли під час кризи та не набули довіри до фінансових інституцій. Це перше покоління людей, які не накопичують зовсім. Частково через те, що витрачають більше часу на освіту, ніж їхні батьки колись, а також тому, що поєднують навчання із часто неофіційною роботою або не мають постійної роботи. Молоді люди більше схильні накопичувати на короткострокову перспективу, на подорожі і бажаний спосіб життя, аніж на пенсію в її класичному розумінні, навіть у тих країнах Заходу, де це є обов’язковим. Українці середнього віку, батьки мілленіалів, планують на довготривалу перспективу не набагато краще, ніж їхні діти. Вони отримали негативний досвід накопичення в 90-х роках, коли через гіперінфляцію та самоліквідацію Ощадбанку СРСР втратили заощаджені кошти.

Вперше з 80-х років у світі і в Україні стало більше старших і молодших людей, аніж людей працездатного віку. Платники податків утримують пенсіонерів, за це їм нараховується страховий стаж, потрібний для виходу на пенсію у майбутньому. Так працює перший рівень пенсійного накопичення — солідарний. На цьому рівні кошти не належать конкретній людині, яка їх сплачує, а перерозподіляються між усіма теперішніми пенсіонерами.

Орієнтуючись на нинішніх або завтрашніх пенсіонерів, уряд називає підвищення пенсій пенсійною реформою. Натомість про реформу треба говорити насамперед із молодими людьми. І бажано чесно попереджати про невідповідність між державними виплатами і сумою, необхідною для комфортного життя у старшому віці. А цього, на жаль, не роблять.

НАКОПИЧУВАТИ ВЖЕ

Уряд анонсував запровадження другого накопичувального рівня на 2019 рік. Цей рівень існуватиме поруч зі солідарним і передбачатиме додатковий податок — певний відсоток від заробітної платні, що відкладатиметься на особисті рахунки. Та запровадження другого рівня має свої небезпеки:

  • Розпорядник має інвестувати кошти, щоб вони не втрачали своєї цінності. Враховуючи обмеженість інструментів і закритість зовнішніх ринків для України, ці вкладення будуть ризикованими;
  • З досвіду впровадження другого рівня у країнах, що мають високий рівень корупції або слабкі інституції, влада може використовувати кошти не за призначенням.

На думку багатьох експертів, українців не треба примушувати до обов’язкових додаткових відрахувань, вони мають заощаджувати самостійно. Держава ж має забезпечити механізми. Багато людей хотіли б самостійно збирати на пенсію. Але їм не вистачає знань. Вони не знають як правильно накопичувати.

Щоб до часу виходу на пенсію отримати більше доходу від накопичень, людям варто:

  • Завчасно почати відкладати;
  • Розподіляти вкладення.

Сьогодні це можна зробити в рамках третього рівня пенсійної системи, добровільно-накопичувального. Особливо це стосується тих, хто отримує заробітну плату в конвертах, часто змінює роботу, є фрилансером або надає послуги без договору. На третьому рівні перебувають недержавні пенсійні фонди (НПФ) і страхові компанії (СК).

Недержавний пенсійний фонд — це фінансова установа, яка пропонує альтернативу обов’язковому державному пенсійному страхуванню і надає змогу накопичувати додатково. Такі фонди вкладають активи майбутніх пенсіонерів у державні і корпоративні облігації та депозити. На Заході ж, де розвинений ринок цінних паперів, переважно вкладають в акції, які можуть бути більш дохідними, аніж банківські депозити.

Що до НПФ у мене виникає багато питань. Наприклад, як вгадати, який з них проіснує до моєї пенсії? А якщо проіснує - то чи зможе забезпечити мені обіцяну прибутковість?

Тож, як обрати НПФ?

Фонд має бути таким, аби вкладники могли за потреби контролювати його діяльність, ставити питання та отримувати відповіді, а також у будь-який момент перевести свої накопичення до іншого фонду. Обираючи НПФ, варто в першу чергу зважати на його попередню діяльність,  прибутковість, диверсифікацію інвестицій та можливість контролю рахунку 24/7. Що довше НПФ працює на ринку України, то краще. Прибутковість варто оцінювати у тривалій перспективі, бо для пенсійного накопичення термін у два-три роки не є показовим.

У що більшу кількість кошиків ви розкладете свої яблука, то більше яблук збережете. НПФ робить саме це: розкладає яблука по різних кошиках, просто робить це професійно.

Українці починають більше довіряти страховим компаніям. Страхування життя та пенсійне накопичення дуже часто продають як один страховий продукт. Страхові компанії мають перевагу перед НПФ через вищі прибутки від інвестицій». Свої накопичення у страхових компаніях можна отримати будь-коли, не обов’язково чекати пенсійного віку. Різні страхові програми передбачають виплати на визначений термін після виходу на пенсію або довічне пенсійне утримання. Однак регулювання і ліцензування СК викликає багато питань. Надійними є страхові компанії з іноземним капіталом, натомість варто уникати компаній з високим рівнем перестрахування, — це може свідчити про їхню участь у фінансових схемах або про роботу з високими ризиками.

ІНВЕСТУВАТИ

Українці, які хочуть накопичувати і примножувати капітал, можуть легально інвестувати в закордонні активи з липня 2017 року. Йдеться як про нерухомість, так і, наприклад, про акції закордонних компаній. Наприклад, почати вкладати в індексні фонди, а також у перспективні підприємства. Адже банківський депозит менш надійний та не дає достатньо прибутку.

Ще можна сформувати інвестиційний портфель, який забезпечить вам фінансову незалежність, і вкладатися в цінні папери. Краще за кордоном. Сам інвестиційний портфель - це співвідношення різних інструментів: депозитів, цінних паперів (боргових та пайових), нерухомості та землі, страхових та пенсійних платежів, золота. Прекрасна порада, правда ж? Тільки я поки не можу сказати, що відчуваю себе впевнено в цьому питанні. Впевненою настільки, щоб самостійно вибрати закордонний фонд і віднести туди свої гроші. Можливо, в майбутньому я зважуся на такий крок.

Ще один шанс на гідну старість — інвестувати в нерухомість. Наприклад, вкласти гроші у квартиру, аби мати додатковий прибуток на пенсії. Ренти з житла вистачатиме для гідної старості.

Однак цей метод має свої недоліки. Наприклад, багато кому бракує грошей, щоб купити квартиру, а ціни на нерухомість коливаються під впливом змін в економіці та політиці. Є ризик, що через інфляцію купівля житла обійдеться дорожче, ніж його продаж за декілька років, і тоді нерухомість перетвориться з інвестиції на тягар. За підрахунками видання «Новое Время», якщо купити квартиру за 80 тисяч доларів та здавати її в довгострокову оренду за 250 доларів на місяць, інвестиційний прибуток від такого вкладу через 10 років становитиме лише 3% на рік. Це приблизно дорівнює річному відсотку від депозиту в надійному закордонному банку. Тому, з одного боку, нерухомість справді може приносити стабільний дохід на старості, а з іншого, — її рентабельність є порівняно низькою.

ПРАЦЮЄМО ДО САМОЇ СМЕРТІ

Якщо ж ви все-таки вирішили працювати і не йти на пенсію зовсім, то ваш план не такий простий, як здається. Тому, що після 45 років починаються проблеми з працевлаштуванням і зі здоров'ям. Щоб все пройшло успішно, потрібно заздалегідь підготуватися до такого сценарію:

  • Перекваліфікуватися;

Справа в тому, що не всі роботи підходять для літніх людей. Є роботи, які вимагають фізичних зусиль, гострого зору, швидкої реакції. Подивіться навколо: чи бачите ви вдалі приклади літніх людей, які працюють у вашій професії? Якщо ні, значить, вам потрібно перекваліфікуватися.

Заодно непогано б заздалегідь вирішити, в якому форматі ви будете працювати. У наймі або на себе. Якщо в наймі, то потрібно шукати таку спеціальність, в якій ви зможете стати унікальним, незамінним фахівцем. Таким, щоб вас згодні були тримати в будь-якому віці. Тому, що замінити ніким. Відповідно, копати треба вглиб професії.А якщо ви більше схиляєтеся до фрілансу, самозайнятості? Тоді навпаки копати вшир. Тому, що вам самостійно доведеться шукати замовників. Тих, кому потрібні якісь унікальні, штучні послуги - мало. А якщо ви будете вміти багато всього - у вас більше шансів бути при грошах.

Також обов'язково заводимо і регулярно оновлюємо базу корисних контактів, розширюємо професійні зв'язки. Працюємо над особистим брендом і будуємо собі репутацію.

Також можливий варіант, коли ви в активному віці працюєте в одній сфері. А в літньому - йдіть в суміжну, наприклад, починаєте викладати свою спеціальність. Але такий перехід теж вимагає підготовки.

  • Забезпечити базові потреби;

Як мінімум, купуєте квартиру. Якщо в кредит - намагаєтеся закрити його до 45 років.

  • Слідкувати за здоров'ям;

У стратегії, коли ви збираєтеся працювати до самої смерті, ваше здоров'я - це ваш капітал. Якщо ви захворієте, не зможете працювати. Тому з молодого віку починаємо посилено піклуватися про своє тіло. Спорт, режим, здорова діета, своєчасна діагностика і лікування захворювань. В ідеалі потрібно з якогось віку почати страхувати своє життя і здоров'я від втрати працездатності.

ВИРІШУЄМО САМІ

«Ми живемо тільки раз» — це правда, але старіємо також лише раз, і це невідворотно. Жити сьогоднішнім днем може означати не таку старість, яку ми собі уявляємо. Або ще не уявляємо. Я ще не уявляю.

Так чи інакше, кожен вкладає у те майбутнє, яке бачить для себе сам.

На мою думку, якщо ми самі відкладаємо на пенсію, то стаємо більш відповідальними за своє завтра, менше очікуємо від держави, отже, менше залежимо від неї.

Важливо накопичувати кошти для гідного життя, аби в майбутньому не залежати від кар’єри, стану здоров’я, економічної ситуації в державі тощо.

Зміни, які зараз відбуваються у пенсійній системі, не можна назвати повноцінною реформою, тому розраховувати тільки на них ризиковано. Пенсійні і податкові правила неодноразово змінюватимуться, але держава має запропонувати інструменти накопичення і підвищувати довіру громадян до них.

Попри те, що кожен інструмент має свої недоліки, результат, який можна отримати від інвестицій, є індивідуальним і залежить від фінансової грамотності та мотивації жити так, а не інакше.