Імператорська резиденція Гофбург (Hofburg)
Гофбург - місце, де відчуваєш імперський Відень, місце, що переносить мене у минуле, місце, де оживає історія... І не дивно, чого тільки вартує цокіт імперських фіакрів?!
Гофбург - цілий ансамбль палаців, побудованих в різні періоди, адже кожний правитель намагався розширити і вдосконалити свої володіння. Лише погляньте на карту нижче.
Все, що ми осягнули за кілька візитів до Відня, лише огляд фасадів палацу, і то навіть не усіх, один з парків, і ось, нарешті, під час останнього візиту відвідали Віденську школу Іспанської Верхової Їзди, яка теж знаходиться на території Гофбургу.
Кожного разу ми потрапляли до Гофбургу саме зі сторони Міхаельплатц (Michaelerplatz) і ось він, перший фасад, від якого захоплює подих - крило Міхаелетракт - крило Архангела Михаїла.
Саме проходячи через ці ворота: зліва можна купити квитки до вистави коней Іспанської школи верхової їзди, а справа - вхід в музей Скарбниці Габсбургів, куди сподіваюсь потрапити наступного разу.
Гофбург - колишня резиденція династії Габсбургів, вважається найбільшим палацом в світі. І не дивно, бо його площа 240 тисяч кв.м, яка складається з 19 внутрішніх дворів, 18 флігелів і 2600 апартаментів.
Розглядаючи фасади Гофбургу, так хочеться зафіксувати в пам`яті усі деталі його скульптур, колон та фризів, бо настільки вражаюче усе, що бачиш.
Три входи в палац прикрашають скульптури, які відображають подвиги Геракла.
Через центральні ворота, прикрашені колонами, ліпниною і кованими решітками в арках, ми потрапляємо до внутрішнього двору.
Очі розбігаються від помпезність в кожній деталі, чи не так?
З усіх сторін відчувається велич. Мені здається, ніяке інше слово не характеризує Відень краще як "ВЕЛИЧ".
Ніби вбудована в фасади будівель церква Святого Михаїла.
Як чудово, що на фіакрах можна покататися прямо біля стін Гофбургу. Це додає атмосферності і незабутніх відчуттів.
Зліва від Михайлівського крила Гофбургу переходимо на Йозефплатц, саме тут знаходиться Національна бібліотека. Теж залишили на наступний раз, бібліотеки мене завжди дуже вражають.
Бібліотека заснована в 14 сторіччі, тут зібрані усі австрійські видання, твори австрійських авторів, видані як на території Австрії, так і за її межами.
І знов скульптури, які вражають своєю красою і тонкістю виконаної роботи.
Ін дер Бург - внутрішній двір, обрамлений ренесансними і барочними фасадами. Таке цікаве поєднання старовинних будівель і невпинного життєвого руху - потік машин, людей, голосні екскурсоводи, і тільки цокіт копит фіакрів повертає в імперську атмосферу.
Проходимо через ще одні арки і ми на площі Хельденплатц. Тут можна затриматись, завалитись на зелену галявину як місцеві, і роздивлятися архітектурнурозкіш фасадів будівель.
З цієї площі видно і Ратушу...
... і площу Марії Терезії...
...і етнографічний музей Відня, що також знаходиться у Гофбурзі.
Пройшовши крізь Хельденплатц, ми виходимо на Бургрінг, щоб ніби оминути крило Етнографічного музею Гофбургу і зайти в парк.
Доки обходимо, маємо чудову можливість насолоджуватися фасадами та скульптурами.
Бурггарден - місцевий парк, де збираються місцеві жителі, та й туристи, щоб прогулятися, або сховатися від спеки під широкими кронами дерев.
В мене є фото і зимового Бурггардену, але літом мені подобається більше - яскравіше, контрастніше, живіше.
Чому завжди не вистачає часу, щоб ось так залягти, вдихати цвіт весняних дерев і слухати пташок?
Я люблю парки, гуляти ними, фотографувати, ніби доторкатися до місцевого життя, люблю квіти, дерева, рослини, дуже люблю природу.
Дуже мені імпонує можливість зупинитися у великому шумному місті і просто відпочити на галявинці.
Колись цей парк був призначений виключно для прогулянок Франца Йосипа та імператриці Сісі, а в вже через три роки після його смерті парк відкрили усіх охочих.
В Оранжереї зараз знаходиться кафе, та проводяться ярмарки місцевих фермерів. Ох, ті ярмарки і місцеві виробники, яке ж воно близьке моєму серцю.
Одне з цікавинок, що захоплює дітей - кінний балет. Уявляєте? Поєднання граціозності коней з музикою і австрійським стилем? Дуже цікаво спостерігати, як під музику коні роблять наступне "па".
Але вражає не тільки це, а й манеж і його помпезність, і те, що це в центрі міста в Гофбурзі, і сама вистава.
Школа заснована в 1572 році, а класична манера виїзду зберіглась ще з часів ренесансу. Ліпіціани білого або світло-сірого кольору - порода, виведена в Словенії в місті Ліпіце. Завдяки своїй граціозності і легкій навченості, ця порода ідеально підійшла для Іспанської школи верхової їзди.