Зупинити війну – це вибрати життя!
Вибрати життя у всьому його різноманітті, з усіма почуттями, усвідомлено, проживаючи всі свої статки, вибирати цікавість до життя, мети, бажання, прагнення.
Якщо ми хочемо миру, нам треба створювати цей світ у собі!
Створювати цей світ усередині сім'ї.
Створювати цей світ у країні, своїми думками, своїми почуттями, своїми діями.
Якщо ми хочемо щастя, а його хочуть майже всі, тоді вибиратимемо створювати це щастя.
Якщо ми хочемо хорошого здоров'я, якого бажаємо всім і собі, тоді жити здоровим способом життя, припинити себе руйнувати, гнобити, звинувачувати, карати, придушувати почуття.
Якщо ми хочемо довірчих стосунків, тоді вибирати жити чесно, відкрито, без маніпуляції та обману, без бажання переробити іншого та заподіяти йому щастя, доки не встиг сховатися.
Ми самі, щодня свого життя сприяємо цьому світу, життю, щастю, здоров'ю?
Просто бажати та нічого для цього не робити – це по-дитячому. За нас цього ніхто не зробить.
І це наша і тільки наша відповідальність, кожного з нас, створювати те, про що говоримо і бажаємо.
Потрібно побачити власну брехню, побачити власні страхи, власні бар'єри, які перешкоджають щастю та свободі від обмежень.
Де є страх, там немає свободи, де є образи та засудження, там немає кохання.
А де є ненависть та помста, там немає миру.
Де немає творчості, творення, там туга та руйнування.
Макросвіт відображає мікросвіт кожного і це сигнал, що потрібно усвідомити важливе, що потрібно щось змінити у своєму житті, у відношенні до себе, рідних та близьких, цього світу.
❗️Поки людина підтримує брехню всередині себе, вона змушена страждати, така природа речей.
Наразі наступив час пробудження, трансформації, змін і все змінюється.
Зміни не зупинити, можна лише завмерти та страждати, чекати, поки хтось щось змінить чи діяти.
Хтось щось змінюватиме для себе і в нього будуть зміни, але як це вплине на вас – це питання...
У кожного був свій минулий досвід, він був різним, легким і складним, але він був необхідний. І треба поставитися до нього з вдячністю та йти далі, обирати життя, обирати жити, а не виживати.
Допомагати іншим, співчувати, молитися, створювати те, що виходить, робити щось конкретне для цього світу тільки від Душі, щиро, з любов'ю.
Ставитися до світу по-людськи!
Тільки так можна наблизити світ, коли фокус уваги йтиме у створення корисного, а не в страхи та ненависть.
Шлях страждань – це шлях хвороб, це глухий кут!
Щомиті свого часу ми робимо вибір і від нього залежить, якою буде наша реальність і реальність світу загалом.
Визначтеся зі своїми цінностями.
Поставте собі цілі, завдання - це важливо!
Для цього ставте собі запитання:
✔️ Які мої цілі у житті, які залишаться актуальними до кінця днів життя?
✔️ Те, що я зараз думаю, хочу робити, роблю, сприяє цим головним моїм цілям чи перешкоджає?
Міняти треба себе, і лише себе!
Чекати, що ваше життя змінять інші – безвідповідально.
Інші мають право проживати своє життя за своїм, мають право на свої досліди та їх наслідки.
Якщо річкову рибу перенести у море, вона не виживе, помре. Хіба її можна звинувачувати в тому, що вона річкова?
Отак і з ближніми, не можна вирішувати за інших та їх засуджувати чи чекати від них того, чого вони не можуть.
Перед нами відповідальність за наше життя та життя дітей, а решта має бути з волі кожного.
Про це та багато іншого я говорила вчора на відкритій зустрічі, яку можна подивитися у записі