По штреках
Є ві Львові цікава гілка залізничної колії, що трьома заходами ся підіймає на Личаків. Раніше вона ся тягнула аж на Бережани чи Підгайці, але по войні, після того, як її німаки файно відбомбили, вона вже аж туди ся не відновила. Трохи ніби пускали по ній приміський потяг на Комсомольське озеро десь на початку семидесєтих, але вже м того не застав. Нині іно там час від часу локомотив тєгає вагони на Ензим чи з Ензиму, а десь так літ зо 25 тому стояв під Личаківським двірцем і бронепоїзд . Але об тім потому .
Ця гілка ся починає на Підзамчу - просто за горою, що називають як Баба чи Баба род, так потроха відходить управо.
Прямо при колії така гігантська кульбабка - як долоня.
Купа цего року червоних маків, і тут також - видніються межи трави.
Павук при дорозі.Захищає колію від мух.
Дорога серпантином ся підіймає потроху догори, і як обернутися назад, мож угледіти файний краєвид на північну частину міста.
А це - найвищий залізничний міст у Львові , висотою десь коло 30 метрів , і вид на него як зверху і знизу, так і вид з него в обидві сторони.
То певно найдовший прямий участок на цій лінії
а це одні з численних поворотів
Невеличка нова церковця при дорозі , на Івановій Горі
Попутник, скакав по рейці переді мнов
Вид на Кривчиці з залізної дороги
Раніше тут був велицьозний кар"єр, але тепер заріс так, що лише на якихось участках ще можна побачити хоч якісь спомини по нім.
Дорога знов петляє, то межи горбами, то навпаки, згори , по насипу.
Ще раз через Кривчицьку Дорогу - як іти по дорозі між залізничним мостом і переїздом - то менше кілометра, а як по штреках - то буде з файний гуцульський, так на півгодини, якщо не більше.
Біля Львівського скансена - вид з залізниці на діючу церкву. перенесену з села Кривки. Коли є відправа, для парафіян відкривають фіртку, і можна цілком легально безкоштовно потрапити на територію музею. Дуже добра альтернатива для тих, хто жме гроші і не хоче ся тиснути межи арматурних дрюків на загорожі зі сторони Кайзервальду.
Була колись пісенька батярська, зі словами типу "а за тим століком єще єден столік" чи "а за тим трамваєм єще єден трамвай" так і тут -
...І видко путь ф нікуда - ніби так як пішохідний мостик над колією, тілько чомусь з боку Кривчицької кольонії обрубаний і замкнений на замок. Але годиться для увіковічнення почуттів чи розмаїтих повідомлень.
А ось і станція Личаків.Саме тут раніше стояв бронепоїзд, чи, як його ласкаво називали , бронєк. Той бронєк - то було пару цистерн з вином, по старій пам"яті- ніби молдавським, хоча ві Львові завод від молдвинпрому був на рогачці, то ніби ближче було його ставити на Підзамчу, а зближча до Личакова був на Погулянці просто Львівський винзавод . Але то було вже давно, вже бим міг щось забути чи перекрутити.Так от, Колись, ще як жили в єдиній країні - від Карпат до Сахаліна - то мож було тут си затано купити якусь літру - три шмурдяку , досить непоганого при тім. То вже тепер, як жиємо в єдіной странє, такого щістя не тра - вистачить пару пакетиків хімії, і нєфіг якісь цистерни звідкись тєгати.
І старий Личаківський двірець - тепер жилий будинок. Дорога далі йде до Ензиму, а ще далі насип ся тєгне повз Винниківське озеро , але вже м туди не йду, тра домів.
