Дитина та її свобода

Люди люблять вішати ярлики, але чомусь щодо дитини це дозволено вільно робити всім, крім неї самій. Якщо її назвуть відмінником - це буде їй похвалою, а якщо на питання сусіда "Як в школі вчишся?", дитина гордо відповість: "Я відмінник!", то їй батьки відразу вкажуть, що потрібно бути скромнішим. Теж саме про погляди дитини - несхвалені батьками думки будуть намагатися виправити, і про яку свободу думки може йти мова?

Діти не завжди радують своїх батьків, а часом зовсім стають "некерованими", і щоб припинити будь-який непослух або заперечення було введено в практику "Так я тебе народила, як ти смієш...!", а також схожі формулювання. Це доводить власництво батьків. Власництво - егоїзм. А це саме те, чого прагнуть не допустити батьки в своїй дитині. Справа навіть не в егоїзмі батьків, а в безвиході дитини. У неї просто немає іншого вибору, і такий докір вкрай образливий по відношенню до неї. Це те ж саме, якщо дорікати інваліда в його інвалідності, бо через неї він вже страждає.

Будучи маленькою дитиною я не знав терміна «ейджизм» (вікова дискримінація), але вже тоді помічав, що дорослі мають привілеї над дітьми. У більшості умів обивателів наступна ситуація буде виглядати цілком нормальною: семирічна дівчинка гуляє з мамою у дворі, на зустріч їм йде сусід, привітавшись з мамою, він починає загравати з дівчинкою: "Хто у нас такий дорослий? Хто у нас маму не слухається?" , намагаючись лоскотати її. А тепер трохи інша ситуація: сімнадцятирічна дівчина йде з мамою в магазин, виходячи з під'їзду вони помічають, що в їхній бік йде сусід, привітавшись з матір'ю дівчини він починає робити те ж саме, що і в першому випадку. Можете уявити подальшу реакцію як і дівчини, так і її матері? Винятком може бути родич, дядько, старший брат або хто-небудь ще з близьких, яким дозволено таке звернення щодо особистого простору дівчини. У будь-якому іншому випадку, це скоріше, можна прийняти за невдалий флірт.

Одного разу, я запитав свого двоюрідного брата: "Чого ти найбільше усього хочеш?". Він мені відповів: "Швидше вирости". Я не думав про це настільки сильно, як він. Така позиція багатьох дітей не дивна, адже кожен хоче відчувати себе комфортно. Чи комфортно почувають себе діти, чий особистий простір не особливо і поважається, чиї інтереси не завжди схвалюються батьками в силу їхньої обмеженості або дурних страхів, чиє спілкування і пересування постійно контролюється "Великим Братом"?

З позиції психології і саморозвитку, розподіл на повно- і неповнолітнього гальмує розвиток особистості. Тягар соціальних обов'язків збільшується різко з приходом заповітної дати, також як і можливості, якими жадібно користуються вчорашні діти.

Такий розподіл вигідний тільки державі. Молода людина бачить всю несправедливість державного ладу і суспільства в цілому, бажає змінити поточний стан справ, але його правовий статус не дозволяє йому це зробити, або належати хоча б самому собі. А ставши "дорослим" він упокорюється з несправедливістю, втрачає колишню амбітність і підпорядковується. Варто згадати Олександра Македонського, який почав завойовувати світ в свої 20, а в сучасному світі, особливо на Заході, людина в такому віці називається «підлітком».

А ще цікавіше ситуація стає, коли якісь волелюбні уми, спраглі рівноправності і справедливості, вказують суспільству на його вади. Після чого отримують порцію ненависті і нападок на особистість, "ти заздриш", "ображений", "у тебе комплекси" і т.д. Потішно, що людина, яка бажає порядку в своєму будинку, називається акуратною, а в світі, або принаймні в своїй країні - скривдженою, закомплексованою і іншими невтішними епітетами.

#Kewe from Kiev. 2017

May 13, 2018by @alexey_gashenko
21
0

Промова Джона Голта (повна версія)

Я та людина, яка любить своє життя. Я – людина, яка не жертвує своєю любов’ю і своїми цінностями. Я та людина, яка позбавила вас ваших жертв, зруйнувала, таким чином, ваш світ. І якщо хочете знати чому гинете ви, ті хто боїться знань – я та людина, яка вам про це скаже.

Ви чули, що зараз вік моральної кризи. Ви сказали про це самі, частково в страху, частково в надії, що ці слова не мають сенсу.

Ви кричали, що гріхи людини гублять світ, проклинаючи людську природу за її нездатність практикувати ті чесноти, яких ви вимагали.

В ім’я повернення до моралі ви пожертвували всіма тими *пороками*, які вважали причиною свого стану. Ви пожертвували справедливістю заради жалості, незалежністю – заради єдності, розумом – заради віри, багатством – заради потреби, самоповагою – заради самовідречення, щастям – заради обов’язку.

Ви знищили все, що вважали ЗЛОМ, і досягли всього, що вважали ДОБРОМ.Чому ж тоді ви корчитесь від жаху споглядаючи світ, що оточує вас?! Це ВАШ моральний ідеал, привнесений в реальність і я – та людина, яка виконала ваші бажання.

Кажете "люди не живуть розумом"? – Я позбавив вас від тих, хто ним живе. ?Кажете "розум безсильний"? – Я позбавив вас від тих, у кого він не такий. Показав їм, як жити за іншою мораллю. Моєю.

Усіх людей, які зникли, забрав від вас я. Не намагайтесь нас знайти – ми не хочемо, щоб нас знайшли. Не просіть нас повернутися – ми страйкуємо. Ми – люди розуму. Ми страйкуємо проти самознищення віри в незаслужену винагороду і обов’язки без нагороди; проти догми, що стремління до "щастя – є ЗЛО", проти доктрини, що "життя – це ГРІХ".

У нас немає до вас ніяких вимог, ніяких умов оборудки, ніякої пропозицій компромісу! Вам немає чого нам запропонувати! Ми не відчуваємо потреби в вас...

Ви проклинали людину, життя, цю землю, але не сміли засумніватися у своєму кодексі. Ви викрикували, що ваш "кодекс благородний, але людська природа не достатньо хороша, щоб жити згідно нього". Кодекс хороший?! За якими мірками?!

Ви хотіли знати "хто такий Джон Голт"? Я та людина, яка поставила це запитання!

З вашим моральним кодексом буде покінчено. Він досяг свого зеніту, тупіка в кінці шляху. Якщо хочете жити далі, вам потрібно не повертатися до моралі (ви ніколи не знали її), а відкрити для себе мораль.

Ви не чули ні про які інші концепції моралі, окрім містичної і суспільної. Впродовж століть моральна битва велася між тими, хто стверджував, що "ваше життя належить богу" і тими, хто вважав, що "вона належить вашому ближньому". Обидві сторони погоджувалися, що мораль вимагає відмови від власних інтересів і свого розуму. У боротьбі проти розуму всі ваші моралісти були заодно. У всіх їхніх системах і планах розум повинні були обібрати і знищити. Тепер вибирайте – загинути вам, чи зрозуміти, що "антирозум" – це "антижиття".

Розум людини – її основне знаряддя виживання:

- щоб жити, людина повинна думати, але мислення – акт вибору;

- розум не працює самовільно, мислення – не механічний процес, логічні зв’язки встановлюються не інстинктом;

- в істоти, яка має свідомість, несвідомого шляху поведінки немає – їй потрібен кодекс цінностей, щоб спрямовувати свої дії;

Цінність – це те, заради досягнення і утримання чого, людина діє. Цінність передбачає відповідь на запитання "для кого, і для чого?"

Де відсутні альтернативи, ніякі цінності не можливі. У Всесвіті існує лише одна беззаперечна альтернатива "існування, чи не існування".

Існування НЕЖИВОЇ РЕЧОВИНИ безумовне, існування ЖИТТЯ – ні! Воно залежить від певної спрямованості дій. Лише концепція "ЖИТТЯ" робить концепцію "ЦІННІСТЬ" можливою. Лише для живого організму існує поняття ДОБРО і ЗЛО. У людини немає несвідомого кодексу "ВИЖИВАННЯ", її головна відмінність від решти істот – "необхідність діяти на основі вольового вибору", у неї відсутнє несвідоме ЗНАННЯ, що для неї є ДОБРО і ЗЛО – цінності, від яких залежить її життя, якого типу дій вона вимагає. Людина повинна набувати це знання і обирати свої дії лише через процес МИСЛЕННЯ. Людина повинна бути ЛЮДИНОЮ. За вибором. За вибором повинна вважати своє життя цінністю і бути доброчинною.

Кодекс прийнятих за вибором цінностей це і є моральний кодекс.

Існує МОРАЛЬ РОЗУМУ – мораль, яка потрібна людині. І людське життя є її міра цінностей. Все, що потрібно для життя розумної істоти – є ДОБРО, все, що його губить – ЗЛО.

Людське життя є мірилом моралі, але ваше власне життя – його ціль. Ні, ви не зобов’язані жити – це акт морального вибору.

Ви не зобов’язані думати, це також моральний вибір. Але, хтось повинен ДУМАТИ, щоб ви могли ЖИТИ. Якщо ви вирішили стати *нравственним* банкротом, то ви очікуєте від людини моралі, що вона пожертвує своїм добром, щоб ви могли виживати через своє власне зло. Бути людиною ви також не зобов’язані, але сьогодні тих, хто є людьми тут більше немає... Я забрав ваш "засіб виживання", ваші жертви.

Якщо хочете знати, як я це зробив і що сказав їм, щоб змусити піти, слухайте: я дав їм це зрозуміти. Ми, люди розуму, тепер страйкуємо проти вас в ім’я єдиної аксіоми, яка є сутністю нашого морального кодексу, тоді як сутністю вашого – є бажання уникнути її, аксіоми, що "життя існує". Існувати – означає бути відмінним від небуття, "не існування".

Сторіччя тому людина, яка була, не дивлячись на всі її помилки, найвеличнішою з філософів, віднайшла формулу, яка визначала концепцію існування і правила всілякого знання: "А – це А". Ви – не зрозуміли сенсу цього твердження. Я розшифрую його: "Буття – є тотожність, свідомість – ототожнення". Щоб ви не стали розглядати, чи то предмет, властивість чи дія, Закон тотожності залишається таким же: листок не може бути в той же час ще й каменем, не може бути червоним і одночасно зеленим – "А – це А". Або, якщо ви бажаєте, це можна виразити більш простою мовою: "не можна поєднати непоєднуване".

Усі біди, що згубили ваш світ, мають витоки з намагань ваших лідерів проігнорувати той факт, що "А – це А". Метою тих, хто навчав вас це робити, було бажання змусити вас забути, що "людина – це людина".

Людина не може вижити не набувши знання. І розум – єдиний засіб набути його. Розум – це вміння сприймати, визначати й інтегрувати матеріал, що надається відчуттями. ВІДЧУТТЯ лише повідомляють, що "є дещо", але "що воно являє собою" повинен встановити РОЗУМ. Впродовж усього цього процесу робота РОЗУМУ складається з відповідей на одне запитання: "Що це?"

Засобом встановити істину його відповідей є ЛОГІКА, а логіка базується на аксіомі, що "існування Є". Логіка – мистецтво ототожнення без протиріч.

Протиріч не може бути: атом – це атом; Всесвіт – це Всесвіт. Ніщо не може суперечити його тотожності, і частина не може суперечити цілому. Прийти до протиріччя – значить визнати помилку у своєму мисленні. Підтримувати протиріччя – значить відказуватися від свого розуму.

Реальність – це те, що існує. Істиною є – усвідомлення реальності. Розум у людини єдиний засіб пізнання, її мірило істини.

Саме безглузде запитання – "чий розум?"! ВАШ розум!!!

Єдиний суддя істини: "якщо інші не погоджуються з його вердиктом, реальність вас розсудить". Ніщо, окрім людського розуму, не може здійснювати вирішального процесу ототожнення, яким є МИСЛЕННЯ.

Мислення є єдиною основною чеснотою людини, з якої витікають всі решта. Але – реальність ІСНУЄ!

У будь який час, у будь якій справі ваш основний моральний вибір – "мислення, чи не мислення", "існування, чи не існування", "А, чи не А", "буття, чи нуль".

Моя мораль – мораль розуму – міститься в одній аксіомі "реальність існує", в одному виборі "жити", все інше витікає звідси. Щоб жити, людина повинна вважати вищими і вирішальними цінностями три речі: 1 – розум, 2 – мета, 3 – самоповага. Ці три цінності вимагають усіх чеснот людини. І всі її чесноти пов’язані зі співвідношенням "існування" і "свідомість", розумністю, незалежністю, чистотою, чесністю, справедливістю, гордістю.

Розумність – це визнання того факту, що реальність існує і ніщо не може змінити істини і бути вищим за акт її збагнення, яким є мислення.

Незалежність – це визнання того, що відповідальність за судження лежить на тобі.

Чистота – це визнання того факту, що не можна фальсифікувати свою свідомість, що людина неподільна істота. Не можна допускати розриву між своїм тілом і розумом, дією і думкою.

Чесність – це визнання того факту, що нереальне є нереальним і не може мати цінності. Ні любов, ні слава, ні гроші не є цінністю, якщо здобуті обманом.

Справедливість – це визнання того факту, що ти не можеш фальсифікувати сутність людей (так само як і не можеш фальсифікувати сутність природи), що ти повинен судити про всіх людей так само добросовісно, як судиш про не живі предмети з тією ж повагою до істини, з тією ж непідкупністю.

Здатність виробляти\творити, твоє сприйняття моралі – це визнання того, що ти вирішив жити.

Ефективна робота – це процес, за допомогою якого свідомість людини контролює її існування, постійний процес набування знань і формування матерії для своїх цілей, переводу ідеї в фізичну форму, процес перероблювання світу у відповідності зі своїми цінностями.

Гордістю можна вважати визнання того факту, що ти – вища цінність. І, як будь-яку людську цінність, її потрібно заробити.

Починаєте розуміти, хто такий Джон Голт? Я людина, яка добилася того, що ви відкинули, зрадили, спаплюжили, але не могли знищити повністю, і тепер приховуєте, як свій сороміцький секрет. Ви лише хочете сказати те, що я кажу зараз відкрито, звертаючись до всього світу. Я горджусь своєю цінністю і тим фактом, що хочу жити.

Єдина моральна мета людини – це її щастя. Але досягнути його можна лише своїми чеснотами. Чесноти самі по собі не мета, нагородою чеснот є життя, а щастя – метою і нагородою життя. Щастя недосяжне з волі примхи, воно НЕ задоволення нерозумних бажань, які ви сліпо намагалися задовольнити. Це стан радості без протиріч, без покарання і відчуття провини.

Щастя можливе лише для розумної людини, яка виявляє стремління до розумних цілей, шукає лише розумні цінності і знаходить радість лише в розумних діях. Немає ніяких жертв і ніяких конфліктів інтересів серед розумних людей, які не хочуть незаробленого. Символом усіх відносин між такими людьми, моральним символом поваги до людей, є торговець.

Торговець – це людина, яка отримує те, що заробляє. Паразити-містики, які впродовж століть зневажали і засуджували торговців, знали потаємний мотив свого знущання: торговець – та істота, яка вселяє їм страх, він втілення справедливості.

Ви запитуєте, які моральні зобов’язання є у мене перед людьми? Ніяких! Окрім обов’язків перед собою, перед матеріальними предметами і всім існуванням розумності. Я веду справи з людьми так, як того вимагає моя і їхня природа – на підставі розуму: я не відмовляюся від свого розуму і не веду справ з людьми, які відмовляються від свого. Єдину цінність, яку люди можуть мені запропонувати – це робота їхнього розуму.

Хоч би якими були б розбіжності ("Какими бы ни были разногласия") є один недопустимий акт зла – акт, якого жодна людина не може здійснювати проти іншої – допоки люди хочуть жити разом, ніхто – чуєте?! Ніхто! – не може застосовувати фізичну силу проти іншого. Той, хто для будь яких цілей, в будь яких межах (А. Д.: приклад про частку НЕ – "Кто для каких бы то ни било целей, в каких бы то ни было пределах". У перекладі на українську мову вона зникає!) почав би застосовувати силу – той убивця, який не просто позбавляє життя, а знищує здатність людини жити.

Якщо є різні ступені зла, то важко сказати, хто більш низький: тварина, яка присвоює право насилувати розум інших, чи моральний дегенерат, який дає іншим право насилувати свій розум. Це – моральний абсолют, який не підлягає обговоренню!

Я не вважаю розумними тих, хто збирається позбавити мене розуму. Я не вступаю в дискусію з тими, хто вважає, що можуть заборонити мені думати. Я не виявляю моральної підтримки моєму вбивці. Коли людина намагається вести справи за допомогою сили, я відповідаю йому силою.

Від імені всіх творців, які дають вам можливість жити і отримують в нагороду ваш смертельний ультиматум, я відповідаю вам нашим, єдиним ультиматумом – "наша робота, або ваша зброя". Можете обрати одне з двох, бо мати і те й інше н е м о ж н а!

Ми не починаємо застосовувати силу проти інших і не підкоряємося чужій силі. Якщо ви захочете знову жити в індустріальному суспільстві, то будете жити на наших умовах! Ви – хочете уникнути страждань, наше стремліннями – це досягнення щастя. Ви – існуєте заради того, щоб уникати покарання, ми – живемо для того, щоб заробляти винагороду. Смерть представляє собою міру ваших цінностей, смерть – ваша обрана ціль.

Погляньте на те, що ви наважуєтесь називати моральним кодексом – ваш кодекс розпочинається із засудження людини, як зла. Потім він вимагає, щоб людина творила добро, яке за визначенням цього кодексу вона не здатна творити. Назва цієї жахливої безглуздості – первородний гріх. Якщо людина порочна від народження, у неї не має ні волі, ні сили змінити це. Якщо у неї немає волі, вона не може бути ні порочною, ні моральною. Вважати природу гріховною – насмішка над природою! Карати людину за злочин, який здійснений до її появи на світ – насмішка над СПРАВЕДЛИВІСТЮ. Вважати людину винною у справі, де не існує невинність – насмішка над РОЗУМОМ. Знищувати мораль, природу, справедливість і розум за допомогою однієї концепції – незрівнянне досягнення ЗЛА. Однак, ця концепція – основа вашого кодексу!

За словами ваших вчителів – "людина безнадійна, невдаха". "Добро, – говорять містики духа, – це Бог". – Добро, – говорять містики плоті, – це суспільство". "Розум людини, – говорять містики духа, – повинен підкорятися Божій волі". "Розум людини, – говорять містики плоті, – повинен підкорятися волісуспільства". "Мета житті людини, – говорять і ті й інші, – стати жалким зомбі, який служить невідомій йому цілі, за причини, про яку не повинен запитувати". "Його нагорода, – говорять містики духа, – буде дана йому на небі". "Його нагорода, - говорять містики плоті, – буде дана на землі його праонукам". "Егоїзм,– говорять і ті й інші, – порок людини". "Жертвування, – кричать і ті й інші, – сутність моралі, найбільша доброчинність, якої може досягнути людина".

Кожен, хто чує зараз мене, кожний, хто Людина, якщо у вас ще залишилися сили підтримувати ті затухаючі іскри, якими були ви самі – скористайтеся цими силами.

Жертвування – це слово, яке погубило вас. Жертвування – це відмова від цінності. Повне жертвування – повна відмова від усіх цінностей. Для людини з моральними якостями, бажання, яке народжується з розумних цінностей – жертвування – це поступитися хорошим – поганому, добра – злу. За принципом жертовності головною цінністю вашого жертвування є мораль, потім слідує самоповага. Коли потреба служить мірою, то кожна людина – і жертва і паразит. Як жертва – вона повинна працювати, щоб задовольняти потреби інших залишаючись в положенні паразита, потреби якого повинні задовольняти інші. Він може наближатися до інших людей лише в одній із двох ганебних ролей – прохача або дармоїда.

Виправдання жертовності аморальніше тієї аморальності, яку вона хоче виправдати. "Мотивом вашого жертвування, – каже вона, – повинна бути любов, яку ви повинні плекати до кожного".

Не може бути безпричинної любові. Ваша мораль каже, що любов вище морального судження і чим вища любов, тим більшу порочність вона прощає любимому. Містики обох шкіл, які проповідують кредо жертовності – це мікроби, які вас атакують через єдину язву – ваш страх покладатися на свій розум. Вони кажуть, що володіють більш високим засобом пізнання ніж розум; вони стверджують, що знають образ життя, який переважає ваше існування на Землі: містики духа називають його четвертим виміром, що являє собою заперечення вимірів; містики плоті називають його майбутнім, що являє собою заперечення теперішнього: "Існувати – значить володіти тотожністю". Яку тотожність вони можуть дати своїй вищій сфері? Вони не кажуть вам, що її не має, але й не кажуть, що є. Всі їхні ототожнення складаються із заперечень: бог – це не людина, небо – це не земля, душа – це не тіло, добродіяння – це не вигода, "А – це не А". Їхні визначення нічого не означають, а лише заперечують! 

Їхні матеріальні, позбавлені користі світи – це сфери, де течуть кофейні ріки з молоком, вино починає бити зі скелі за їхньою командою на цій землі, обмеженій матерією і користю, нагороди треба досягати думкою. В світі вільному від таких обмежень, нагороди здобуваються бажаннями. Ось і вся їхня жалюгідна таємниця! Їхню езотеричну філософію руйнують абсолюти розуму, логіки, матерії, існування, реальності. Вони ж виводять, в подібному штучному тумані, єдиний священний абсолют – їхні бажання. Обмеження, якого вони намагаються уникнути – це закон тотожності.

Не важливо як полум’яно ви заявляєте, що мета ваших містичних бажань – більш високий образ життя. Бунт проти тотожності являє собою бажання НЕіснування, а бажання не бути чимось визначеним – це бажання НЕбути.

Ваші вчителі спотворили закон причини і наслідку в своїй свідомості і тепер намагаються спотворити його в реальності. 

Чесна людина каже: "– Це існує, тому я цього хочу", вони ж кажуть: "– Я цього хочу, тому це існує". Вони хочуть заперечити аксіому існування і свідомості, вони хочуть, щоб їхня свідомість була засобом НЕ сприйняття, а творенням існування. Ланки, які ви хочете потопити – це причинні зв’язки. Ворог, якого ви хочете перемогти – це закон причин і наслідків. Він не допускає ніяких чудес!

Закон причин і наслідків – є законом тотожності стосовно діяльності: Закон тотожності не дозволяє з’їсти двічі один і той же торт, Закон причин і наслідків– з’їсти торт поки ви його не отримали.

Коли ви повстаєте проти закону причини і наслідків вас штовхає на це недостойне бажання не уникнути його, але гірше – повернути його дію навпаки. Ви хочете незаслуженої любові, наче любов зможе дати вам особисту цінність – причину. Ви хочете незаробленого багатства, наче багатство може дати вам здатність – причину. Своєю відразливою дрібною підстановкою ви підтримуєте доктрини своїх учителів, коли вони з піною біля рота проголошують, що "Трата грошей створює багатство" – причину; що ваші сексуальні бажання створюють філософські цінності – причину. Хто причина – безпричинного? Хто жертви, приречені залишатися невизнаними і мовчки гинути, щоб їхні муки не заважали вашому притворству, наче їх не існує.

Ми – люди розуму. Ви – ті, хто вискакують як дикуни із джунглів своїх почуттів на "П’яту авеню" Нью-Йорка і заявляють, що хочуть зберегти електричне світло, але знищити генератори. Ви – користуєтесь нашим багатством знищуючи нас, користуєтесь нашими цінностями проклинаючи нас, користуєтесь нашою мовою заперечуючи розум.

Містики хочуть не будувати, а привласнювати промислові підприємства, хочуть не думати, а привласнювати результати людського мислення.

Вони заявляють, що для керування заводом вимагається лише здатність пересувати важелі машин. Хай канібал, який гарчить, що свобода людського розуму була потрібна для того, щоб створити промислову цивілізацію, але зберігати її не потрібно, отримає лук зі стрілами і ведмежу шкіру, а не кафедру економіки в університеті.

Вони ведуть вас в такий морок давнини, який не знає ніяка історія! Їхня ціль НЕ до-наукова ера, їхня ціль – до-мовна ера. Їхня ціль – позбавити вас концепції від якої залежить розум людини, її життя і культура – концепції об’єктивної реальності.

Ототожніть розвиток людського пізнання і ви зрозумієте ціль цього кредо: дикун – це істота, яка не осягнула, що "А – це А" і що "Реальність існує". Він зупинив розвиток свого розуму на рівні немовлят.

Це немовляті світ видається маревом і днем народженням його розуму є день, коли він розуміє, що дехто, той хто мелькає перед ним – це мати, а коливання позад неї – штора, що вони матеріальні, що вони є те, чим вони є, вони – існують, той день, коли він розуміє, що відображення, яке він бачить у дзеркалі не ілюзія, що відчуття не можуть його обманювати.

Фізичні об’єкти не можуть діяти без причини, але розум має навчитися розуміти цей абсолют, відкривати природу, причини, усю складність матеріалу, який сприймається відчуттями, ототожнювати речі, які він сприймає.

ВСЕ ЦЕ – ДЕНЬ ЙОГО НАРОДЖЕННЯ, ЯК МИСЛИТЕЛЯ І ВЧЕНОГО.

Ваші професори навчають ваших дітей, що "Людина не здатна до пізнання об’єктивної реальності". Яка ж у такому випадку її міра знання й істини? Якщо ви відмовитесь від здатності сприймати, якщо приймете замість об’єктивних критеріїв колективні, то виявите, що ваші вчителі стали правителями колективу.

Чи ви задавалися питанням, що сталося зі світом? Ви зараз бачите вище досягнення ідеології безпричинного й незаробленого.

Ваші зграї містиків б’ються один з одним за владу над вами. !Не обманюйте себе, стосовно характеру містиків!

Упродовж століть їхнею ціллю було ослабити вашу свідомість, їхнею єдиною пристрастю – можливість правити вами за допомогою сили.

Кожен диктатор – містик, і кожен містик – потенційний диктатор. Містик жадає від людей покори, а не згоди – переконання вимагає незалежності і базується на абсолюті об’єктивної реальності – він домагається влади над реальністю і засобами її осягнення над розумом людей руйнування було єдиною ціллю, якої тільки добивалися містики зі своїм кредо і це – єдина ціль, якої вони досягають зараз.

Спричинені їхніми діями катастрофи не змусили їх засумніватися у своїй доктрині тому, що правда про їхню душу гірша ніж безсоромне виправдання, яке ви дозволяєте їм – виправдання, що "ціль виправдує засоби" і що жахи, які вони практикують, являють собою засоби для благородних цілей. Правда полягає в тому, що ці жахи і є їхня ціль!...

Огляньтеся навколо, дикуни, які невпевнено бурмотять, що "машина продукт не людської думки, а таємничої сили". Ви мрієте про закріпачення творців матеріальних цінностей – вчених, дослідників, промисловців. Коли ви вимагаєте суспільної власності на засоби виробництва – (!) ви претендуєте на суспільну власність, на розум! Я навчав своїх страйкарів, що ви заслуговуєте лише однієї відповіді: "Спробуйте його взяти!"

Ви вихваляєте кожне підприємство, яке називало себе некомерційним і засуджували людей, які створювали прибуток, який робив існування цих підприємств можливим. Суспільство для вас – це ті, хто не зміг досягти ніякої чесноти чи цінності. Той, хто їх досяг, той, хто виробляє товари, такі необхідні вам для виживання перестає вважатися членом суспільства чи представником людського роду.

Ви очікуєте, що ми будемо відчувати почуття провини за свої добродіяння, за те, що ми стали успішними, за те, що ми радіємо життю, однак просите допомагати вам жити.

Чи ви хотіли знати, хто такий Джон Голт? Я перша здібна людина, яка відмовилася розглядати свої здібності як провину. Я перша людина, яка не буде каятися в своїх чеснотах і не дозволить використовувати їх, як засоби для мого знищення. Я перша людина, хто не стане приймати мучеництво від рук тих, хто хотів би, щоб я загинув за привілей утримувати вас. Я перша людина, яка сказала їм, що не потребую їх. І допоки вони навчаться вести зі мною справи як з торговцем – вони будуть існувати без мене, як я без них.

Однак, тим з вас, хто зберіг хоч якусь самоповагу і хоче любити своє життя, я пропоную зробити вибір. Вибирайте, (?) чи хочете ви загинути за мораль в яку ніколи не вірили і якій ніколи не слідували? Чим менше ви відчували, тим голосніше проголошували свою безкорисливу любов до інших і слугування їм, страхуючись, щоб інші не відкрили вашої сутності. Існування серед вас являє собою жахливе лицемірство, сцену, яку ви розігруєте один перед одним – кожен з вас обирає своїм моральним авторитетом непізнаване, відоме лише іншим, кожен фальсифікує реальність оскільки відчуває, що це від нього очікують і ні в кого немає сміливості розірвати порочне коло.

З дитинства ви втікали від жаху вибору, який так і не насмілилися усвідомити. Все практичне, що ви б робили для існування – робота, успіхи, досягнення – все, що приносить вам хліб і радість, все, що дає вам вигоду – це зло. І якщо добро, якщо моральне – це все те, що не вдається, руйнується, зривається, все, що шкодить вам – приносить втрати чи страждання, то вибір полягає в тому, щоб "бути моральним чи жити".

Ви задаєтеся питанням, чому ви живете без достоїнства, любите без палкості і вмираєте без спротиву; задаєтесь питаннями, чому куди б ви лише поглянули бачите лише питання на які немає відповідей, чому ваші життя роздирають нестерпні конфлікти… 

Ви не знаходите відповідей? Яким чином ви надіялися знайти їх? Ви відкинули свої засоби сприйняття, розум, а потім скаржитесь, що Всесвіт являє собою загадку.

Очікувальна позиція, яку ви займаєте слухаючи мої слова і намагаючись НЕ ПОЧУТИ їх – це боягузтво, сутність якої міститься у виразі "ми не повинні йти на крайнощі".

Крайність, яку ви завжди намагалися уникнути, це визнання того, що реальність остаточна, що "А – це А", що "істина вірна", "реальність – це абсолют", "існування – абсолют", пилинка – абсолют і людське життя також абсолют. Чи живете ви, чи вмираєте – це абсолют. У кожному запитанні є дві сторони: одна – істина, друга – омана, але середина являє собою завжди зло. Але людина посередині – шахрай, який затемнює істину, для того, щоб робити вигляд, що не існує ніякого вибору і ніяких цінностей. Він не хоче приймати участі в жодній битві, але здійснює "правосуддя" посилаючи у в’язницю і грабіжника, і пограбованого; розв’язує конфлікти наказуючи мислителю і дурню зійтись на півшляху. В будь-якому компромісі між їжею і отрутою виграти може лише смерть. У будь-якому компромісі між добром і злом лише зло може отримати вигоду. Ви, напіврозумні, напівбоягузливі вели нечесну гру з реальністю, але самі стали жертвою цієї нечесності. Сутність, яку ви зрадили – це ваш розум. ЕГО, яке ви шукаєте, те необхідне Я, яке ви не можете виразити чи визначити – це не ваші емоції і примарні мріяння – ЦЕ ВАШ ІНТЕЛЕКТ.

Зверніть увагу з якою наполегливістю в людській міфології повторюється тема раю, який колись належав людям: Атлантиди, райських садів чи якоїсь ідеальної держави, але це завжди знаходиться в минулому. Корінь цієї легенди існує, але в минулому не людства, а кожної людини. Ви все ще зберігаєте почуття, що в дитинстві, до того коли починали підкорятися, осягати жах нерозумного і сумніватися в цінності свого розуму, ви знали деякий пречудовий стан існування; знали незалежність розумної свідомості зверненого до відкритого Всесвіту – це і є той рай, який ви втратили, який ви шукаєте і легко можете набути.

Дехто з вас так і не дізнається, хто такий Джон Голт, але ті, хто хоча б знав єдину мить любові до життя, мить схвального погляду на цю Землю – пізнали велич бути Людиною. І я та людина, яка знає, що цю велич не можна зраджувати. Ви можете зробити цей вибір, цей вибір – відданість вищій здібності – є прийняття того факту, що найблагородніша дія, будь коли здійснена вами – це дія вашого розуму в процесі осягнення, що "двічі по два – чотири"!

Вибір "бути Людиною" все ще є, але ціна цього вибору – розпочати з нуля, стать голим перед лицем реальності і виправляючи історичну помилку, яка дорого дісталася, заявити: "Я існую, значить я мислю!" У людини є лише один основний вибір – думати чи ні. І це є мірою її доброчинності. Моральна досконалість - це не порушувана розумність, повне і неослабне використання вашого розуму прийняття розуму як абсолюту. Прийміть той факт, що досягнення щастя єдина моральна ціль вашого життя і що "щастя не страждання і не бездумне потакання своїм слабкостям, а доказ вашої моральної чистоти, оскільки воно доказ і результат вашої вірності досягненню своїх цінностей".

Скиньте захисні лахміття того пороку, який ви назвали добродіянням. Навчіться цінувати себе, що означає боротися за своє щастя і коли засвоїте, що гордість - це сума всіх чеснот, ви навчитесь жити як Людина.

Не кажіть, що вам занадто важко слідувати моїй моралі, що ви боїтесь її як боїтесь невідомого. Всі хвилини життя, які ви знали, прожиті за цінностями мого кодексу, але ви забули, відкинули, зрадили його; ви продовжували жертвувати: своїми добродіяннями – своїм порокам, кращими людьми серед вас – гіршим. Подивіться – довкола гнітючі руїни, з яких складається тепер ваш світ, що являє собою матеріальну форму зради вашим цінностям, своєму майбутньому, своїй країні, самим собі. Ми, яких ви тепер зовете, але хто вам тепер не відповість, ми жили серед вас, але ви нас не зрозуміли. Ви відмовилися визнати двигун, який я винайшов – і він перетворився в купу металобрухту. Ви не визнали героя в своїй душі і не визнавали мене, коли я проходив повз вас по вулицях.

Коли ви волали з відчаєм до недосяжного духа, який, як ви відчували, покинув ваш світ, ви давали йому моє ім’я, але волали ви до своєї відданої самоповаги. Вам не набути знову одного без іншого. Ця країна – створення розуму – не могла вижити на основі моралі жертвування. Якщо людина повинна жити на Землі, вона має право користуватися своїм розумом, має право діяти на основі своїх суджень, вправі трудитися заради своїх цінностей і володіти результатом своєї праці. Ви вирішили назвати несправедливим те, що ми, ті хто витягнули вас із халуп, забезпечили вас сучасними квартирами, радіоприймачами й автомобілями, маємо палаци і яхти. Ви вирішили, що маєте право на свою зарплату, але ми – не маємо права на свої доходи, що ви хочете мати справу не з нашим розумом, а зі своєю зброєю. Ми відповіли вам на це – "Хай ви будете прокляті!" Наше побажання збулося... ви прокляті...

Я говорю для тих, хто хоче жити і повернути гідність своїм душам. Тепер, коли ви знаєте правду про свій світ, перестаньте підтримувати своїх губителів! Лише ваша згода зробила можливим зло. Позбавте його вашої підтримки, не намагайтесь жити на умовах своїх ворогів чи виграти у грі, в якій вони встановлюють правила. Починайте страйкувати так само як я – використовуйте потайки свої майстерність і розум, розширюйте знання, розвивайте здібності, але не діліться досягненнями з іншими. Дійте як розумна істота і ставте собі за ціль стати об’єднувачем всіх, хто бажає почути чесний голос. Коли позбавлені своїх найкращих рабів держава грабіжників зазнає краху, коли вона перетвориться в хаос, коли розпадеться на голодуючі розбійницькі ватаги, які грабують один одного, а захисники моралі й жертвування пропадуть разом зі своїм вищим ідеалом – в той день ми повернемося!

Ми відкриємо ворота нашого міста для тих, хто вартий в нього увійти. Символом долара, як нашим гербом, символом вільної торгівлі і вільного розуму ми підемо в похід, щоб знову відвоювати цю країну у безсильних дикунів, які не зрозуміли її сутності, сенсу, величі.

Ця країна знову стане заповідником для виду, що зникає – розумних істот. Кожен буде стояти чи падати, жити чи вмирати за своїми розумними судженнями. У цьому світі ви зможете підніматися кожного ранку з тим духом, який був у вашому дитинстві. Це дух палкості, авантюризму і впевненості, який витікає з того, що ви живете в розумному Всесвіті. Ви будете жити в світі відповідальних людей, послідовних і надійних як факти. Від людей ви будете отримувати не подаяння, не жалість, не милосердя, не відпущення гріхів, а єдину цінність – справедливість. Ось такий стоїть перед вами вибір. Хай вирішує ваш розум і ваша любов до життя.

Останні мої слова будуть звернені до тих героїв, які, можливо, все ще ховаються в світі: – Брати по духу, подивіться на свої добродіяння і на природу ворогів, яким ви служите. Ваші губителі утримують вас вашими стійкістю, щедрістю, любов’ю. Але сьогоднішній світ такий, яким вони хотіли його бачити. Полишіть їх смерті, якій вони поклоняються. В ім’я відданості цій землі – полишіть їх! Не тратьте величі своєї душі на торжество їхнього зла. Чи чуєш ти мене, кохана? В ім’я найкращого в вас, не жертвуйте цим світом заради тих, хто представляє собою його найгірше.

Не дозволяйте герою в вашій душі загинути в одинокій боротьбі за те життя, якого ви заслуговуєте. Світ якого ви прагнете існує! Він реальний. Він можливий. Він – ваш! Але, щоб збудувати його, від вас вимагається повна відданість справі, повний розрив зі світом вашого минулого, з доктриною, що людина – це жертовна тварина, яка існує заради блага інших. 

Боріться за цінність своєї особистості. Боріться за свою гордість. Боріться за сутність людини, за його незалежний, мислячий розум. Боріться за чудову впевненість і абсолютну вірність знання, що ваша мораль – це мораль життя, що ваша боротьба – боротьба за досягнення цінності, величі, добра, радості. Ви здобудете цей світ, коли будете готові проказати ту клятву, як дав я на початку своєї битви. І для тих, хто хоче слідувати за мною я скажу її на весь голос:

"Клянусь своїм життям і любов’ю до неї, що ніколи не буду жити для когось іншого і не попрошу нікого іншого жити для мене".

Я та людина, яка любить своє життя. Я – людина, яка не жертвує своєю любов’ю і своїми цінностями. Я та людина, яка позбавила вас ваших жертв, зруйнувала, таким чином, ваш світ. І якщо хочете знати чому гинете ви, ті хто боїться знань – я та людина, яка вам про це скаже.

Ви чули, що зараз вік моральної кризи. Ви сказали про це самі, частково в страху, частково в надії, що ці слова не мають сенсу.

Ви кричали, що гріхи людини гублять світ, проклинаючи людську природу за її нездатність практикувати ті чесноти, яких ви вимагали.

В ім’я повернення до моралі ви пожертвували всіма тими *пороками*, які вважали причиною свого стану. Ви пожертвували справедливістю заради жалості, незалежністю – заради єдності, розумом – заради віри, багатством – заради потреби, самоповагою – заради самовідречення, щастям – заради обов’язку.

Ви знищили все, що вважали ЗЛОМ, і досягли всього, що вважали ДОБРОМ.Чому ж тоді ви корчитесь від жаху споглядаючи світ, що оточує вас?! Це ВАШ моральний ідеал, привнесений в реальність і я – та людина, яка виконала ваші бажання.

Кажете "люди не живуть розумом"? – Я позбавив вас від тих, хто ним живе. ?Кажете "розум безсильний"? – Я позбавив вас від тих, у кого він не такий. Показав їм, як жити за іншою мораллю. Моєю.

Усіх людей, які зникли, забрав від вас я. Не намагайтесь нас знайти – ми не хочемо, щоб нас знайшли. Не просіть нас повернутися – ми страйкуємо. Ми – люди розуму. Ми страйкуємо проти самознищення віри в незаслужену винагороду і обов’язки без нагороди; проти догми, що стремління до "щастя – є ЗЛО", проти доктрини, що "життя – це ГРІХ".

У нас немає до вас ніяких вимог, ніяких умов оборудки, ніякої пропозицій компромісу! Вам немає чого нам запропонувати! Ми не відчуваємо потреби в вас...

Ви проклинали людину, життя, цю землю, але не сміли засумніватися у своєму кодексі. Ви викрикували, що ваш "кодекс благородний, але людська природа не достатньо хороша, щоб жити згідно нього". Кодекс хороший?! За якими мірками?!

Ви хотіли знати "хто такий Джон Голт"? Я та людина, яка поставила це запитання!

З вашим моральним кодексом буде покінчено. Він досяг свого зеніту, тупіка в кінці шляху. Якщо хочете жити далі, вам потрібно не повертатися до моралі (ви ніколи не знали її), а відкрити для себе мораль.

Ви не чули ні про які інші концепції моралі, окрім містичної і суспільної. Впродовж століть моральна битва велася між тими, хто стверджував, що "ваше життя належить богу" і тими, хто вважав, що "вона належить вашому ближньому". Обидві сторони погоджувалися, що мораль вимагає відмови від власних інтересів і свого розуму. У боротьбі проти розуму всі ваші моралісти були заодно. У всіх їхніх системах і планах розум повинні були обібрати і знищити. Тепер вибирайте – загинути вам, чи зрозуміти, що "антирозум" – це "антижиття".

Розум людини – її основне знаряддя виживання:

- щоб жити, людина повинна думати, але мислення – акт вибору;

- розум не працює самовільно, мислення – не механічний процес, логічні зв’язки встановлюються не інстинктом;

- в істоти, яка має свідомість, несвідомого шляху поведінки немає – їй потрібен кодекс цінностей, щоб спрямовувати свої дії;

Цінність – це те, заради досягнення і утримання чого, людина діє. Цінність передбачає відповідь на запитання "для кого, і для чого?"

Де відсутні альтернативи, ніякі цінності не можливі. У Всесвіті існує лише одна беззаперечна альтернатива "існування, чи не існування".

Існування НЕЖИВОЇ РЕЧОВИНИ безумовне, існування ЖИТТЯ – ні! Воно залежить від певної спрямованості дій. Лише концепція "ЖИТТЯ" робить концепцію "ЦІННІСТЬ" можливою. Лише для живого організму існує поняття ДОБРО і ЗЛО. У людини немає несвідомого кодексу "ВИЖИВАННЯ", її головна відмінність від решти істот – "необхідність діяти на основі вольового вибору", у неї відсутнє несвідоме ЗНАННЯ, що для неї є ДОБРО і ЗЛО – цінності, від яких залежить її життя, якого типу дій вона вимагає. Людина повинна набувати це знання і обирати свої дії лише через процес МИСЛЕННЯ. Людина повинна бути ЛЮДИНОЮ. За вибором. За вибором повинна вважати своє життя цінністю і бути доброчинною.

Кодекс прийнятих за вибором цінностей це і є моральний кодекс.

Існує МОРАЛЬ РОЗУМУ – мораль, яка потрібна людині. І людське життя є її міра цінностей. Все, що потрібно для життя розумної істоти – є ДОБРО, все, що його губить – ЗЛО.

Людське життя є мірилом моралі, але ваше власне життя – його ціль. Ні, ви не зобов’язані жити – це акт морального вибору.

Ви не зобов’язані думати, це також моральний вибір. Але, хтось повинен ДУМАТИ, щоб ви могли ЖИТИ. Якщо ви вирішили стати *нравственним* банкротом, то ви очікуєте від людини моралі, що вона пожертвує своїм добром, щоб ви могли виживати через своє власне зло. Бути людиною ви також не зобов’язані, але сьогодні тих, хто є людьми тут більше немає... Я забрав ваш "засіб виживання", ваші жертви.

Якщо хочете знати, як я це зробив і що сказав їм, щоб змусити піти, слухайте: я дав їм це зрозуміти. Ми, люди розуму, тепер страйкуємо проти вас в ім’я єдиної аксіоми, яка є сутністю нашого морального кодексу, тоді як сутністю вашого – є бажання уникнути її, аксіоми, що "життя існує". Існувати – означає бути відмінним від небуття, "не існування".

Сторіччя тому людина, яка була, не дивлячись на всі її помилки, найвеличнішою з філософів, віднайшла формулу, яка визначала концепцію існування і правила всілякого знання: "А – це А". Ви – не зрозуміли сенсу цього твердження. Я розшифрую його: "Буття – є тотожність, свідомість – ототожнення". Щоб ви не стали розглядати, чи то предмет, властивість чи дія, Закон тотожності залишається таким же: листок не може бути в той же час ще й каменем, не може бути червоним і одночасно зеленим – "А – це А". Або, якщо ви бажаєте, це можна виразити більш простою мовою: "не можна поєднати непоєднуване".

Усі біди, що згубили ваш світ, мають витоки з намагань ваших лідерів проігнорувати той факт, що "А – це А". Метою тих, хто навчав вас це робити, було бажання змусити вас забути, що "людина – це людина".

Людина не може вижити не набувши знання. І розум – єдиний засіб набути його. Розум – це вміння сприймати, визначати й інтегрувати матеріал, що надається відчуттями. ВІДЧУТТЯ лише повідомляють, що "є дещо", але "що воно являє собою" повинен встановити РОЗУМ. Впродовж усього цього процесу робота РОЗУМУ складається з відповідей на одне запитання: "Що це?"

Засобом встановити істину його відповідей є ЛОГІКА, а логіка базується на аксіомі, що "існування Є". Логіка – мистецтво ототожнення без протиріч.

Протиріч не може бути: атом – це атом; Всесвіт – це Всесвіт. Ніщо не може суперечити його тотожності, і частина не може суперечити цілому. Прийти до протиріччя – значить визнати помилку у своєму мисленні. Підтримувати протиріччя – значить відказуватися від свого розуму.

Реальність – це те, що існує. Істиною є – усвідомлення реальності. Розум у людини єдиний засіб пізнання, її мірило істини.

Саме безглузде запитання – "чий розум?"! ВАШ розум!!!

Єдиний суддя істини: "якщо інші не погоджуються з його вердиктом, реальність вас розсудить". Ніщо, окрім людського розуму, не може здійснювати вирішального процесу ототожнення, яким є МИСЛЕННЯ.

Мислення є єдиною основною чеснотою людини, з якої витікають всі решта. Але – реальність ІСНУЄ!

У будь який час, у будь якій справі ваш основний моральний вибір – "мислення, чи не мислення", "існування, чи не існування", "А, чи не А", "буття, чи нуль".

Моя мораль – мораль розуму – міститься в одній аксіомі "реальність існує", в одному виборі "жити", все інше витікає звідси. Щоб жити, людина повинна вважати вищими і вирішальними цінностями три речі: 1 – розум, 2 – мета, 3 – самоповага. Ці три цінності вимагають усіх чеснот людини. І всі її чесноти пов’язані зі співвідношенням "існування" і "свідомість", розумністю, незалежністю, чистотою, чесністю, справедливістю, гордістю.

Розумність – це визнання того факту, що реальність існує і ніщо не може змінити істини і бути вищим за акт її збагнення, яким є мислення.

Незалежність – це визнання того, що відповідальність за судження лежить на тобі.

Чистота – це визнання того факту, що не можна фальсифікувати свою свідомість, що людина неподільна істота. Не можна допускати розриву між своїм тілом і розумом, дією і думкою.

Чесність – це визнання того факту, що нереальне є нереальним і не може мати цінності. Ні любов, ні слава, ні гроші не є цінністю, якщо здобуті обманом.

Справедливість – це визнання того факту, що ти не можеш фальсифікувати сутність людей (так само як і не можеш фальсифікувати сутність природи), що ти повинен судити про всіх людей так само добросовісно, як судиш про не живі предмети з тією ж повагою до істини, з тією ж непідкупністю.

Здатність виробляти\творити, твоє сприйняття моралі – це визнання того, що ти вирішив жити.

Ефективна робота – це процес, за допомогою якого свідомість людини контролює її існування, постійний процес набування знань і формування матерії для своїх цілей, переводу ідеї в фізичну форму, процес перероблювання світу у відповідності зі своїми цінностями.

Гордістю можна вважати визнання того факту, що ти – вища цінність. І, як будь-яку людську цінність, її потрібно заробити.

Починаєте розуміти, хто такий Джон Голт? Я людина, яка добилася того, що ви відкинули, зрадили, спаплюжили, але не могли знищити повністю, і тепер приховуєте, як свій сороміцький секрет. Ви лише хочете сказати те, що я кажу зараз відкрито, звертаючись до всього світу. Я горджусь своєю цінністю і тим фактом, що хочу жити.

Єдина моральна мета людини – це її щастя. Але досягнути його можна лише своїми чеснотами. Чесноти самі по собі не мета, нагородою чеснот є життя, а щастя – метою і нагородою життя. Щастя недосяжне з волі примхи, воно НЕ задоволення нерозумних бажань, які ви сліпо намагалися задовольнити. Це стан радості без протиріч, без покарання і відчуття провини.

Щастя можливе лише для розумної людини, яка виявляє стремління до розумних цілей, шукає лише розумні цінності і знаходить радість лише в розумних діях. Немає ніяких жертв і ніяких конфліктів інтересів серед розумних людей, які не хочуть незаробленого. Символом усіх відносин між такими людьми, моральним символом поваги до людей, є торговець.

Торговець – це людина, яка отримує те, що заробляє. Паразити-містики, які впродовж століть зневажали і засуджували торговців, знали потаємний мотив свого знущання: торговець – та істота, яка вселяє їм страх, він втілення справедливості.

Ви запитуєте, які моральні зобов’язання є у мене перед людьми? Ніяких! Окрім обов’язків перед собою, перед матеріальними предметами і всім існуванням розумності. Я веду справи з людьми так, як того вимагає моя і їхня природа – на підставі розуму: я не відмовляюся від свого розуму і не веду справ з людьми, які відмовляються від свого. Єдину цінність, яку люди можуть мені запропонувати – це робота їхнього розуму.

Хоч би якими були б розбіжності ("Какими бы ни были разногласия") є один недопустимий акт зла – акт, якого жодна людина не може здійснювати проти іншої – допоки люди хочуть жити разом, ніхто – чуєте?! Ніхто! – не може застосовувати фізичну силу проти іншого. Той, хто для будь яких цілей, в будь яких межах (А. Д.: приклад про частку НЕ – "Кто для каких бы то ни било целей, в каких бы то ни было пределах". У перекладі на українську мову вона зникає!) почав би застосовувати силу – той убивця, який не просто позбавляє життя, а знищує здатність людини жити.

Якщо є різні ступені зла, то важко сказати, хто більш низький: тварина, яка присвоює право насилувати розум інших, чи моральний дегенерат, який дає іншим право насилувати свій розум. Це – моральний абсолют, який не підлягає обговоренню!

Я не вважаю розумними тих, хто збирається позбавити мене розуму. Я не вступаю в дискусію з тими, хто вважає, що можуть заборонити мені думати. Я не виявляю моральної підтримки моєму вбивці. Коли людина намагається вести справи за допомогою сили, я відповідаю йому силою.

Від імені всіх творців, які дають вам можливість жити і отримують в нагороду ваш смертельний ультиматум, я відповідаю вам нашим, єдиним ультиматумом – "наша робота, або ваша зброя". Можете обрати одне з двох, бо мати і те й інше н е м о ж н а!

Ми не починаємо застосовувати силу проти інших і не підкоряємося чужій силі. Якщо ви захочете знову жити в індустріальному суспільстві, то будете жити на наших умовах! Ви – хочете уникнути страждань, наше стремліннями – це досягнення щастя. Ви – існуєте заради того, щоб уникати покарання, ми – живемо для того, щоб заробляти винагороду. Смерть представляє собою міру ваших цінностей, смерть – ваша обрана ціль.

Погляньте на те, що ви наважуєтесь називати моральним кодексом – ваш кодекс розпочинається із засудження людини, як зла. Потім він вимагає, щоб людина творила добро, яке за визначенням цього кодексу вона не здатна творити. Назва цієї жахливої безглуздості – первородний гріх. Якщо людина порочна від народження, у неї не має ні волі, ні сили змінити це. Якщо у неї немає волі, вона не може бути ні порочною, ні моральною. Вважати природу гріховною – насмішка над природою! Карати людину за злочин, який здійснений до її появи на світ – насмішка над СПРАВЕДЛИВІСТЮ. Вважати людину винною у справі, де не існує невинність – насмішка над РОЗУМОМ. Знищувати мораль, природу, справедливість і розум за допомогою однієї концепції – незрівнянне досягнення ЗЛА. Однак, ця концепція – основа вашого кодексу!

За словами ваших вчителів – "людина безнадійна, невдаха". "Добро, – говорять містики духа, – це Бог". – Добро, – говорять містики плоті, – це суспільство". "Розум людини, – говорять містики духа, – повинен підкорятися Божій волі". "Розум людини, – говорять містики плоті, – повинен підкорятися волісуспільства". "Мета житті людини, – говорять і ті й інші, – стати жалким зомбі, який служить невідомій йому цілі, за причини, про яку не повинен запитувати". "Його нагорода, – говорять містики духа, – буде дана йому на небі". "Його нагорода, - говорять містики плоті, – буде дана на землі його праонукам". "Егоїзм,– говорять і ті й інші, – порок людини". "Жертвування, – кричать і ті й інші, – сутність моралі, найбільша доброчинність, якої може досягнути людина".

Кожен, хто чує зараз мене, кожний, хто Людина, якщо у вас ще залишилися сили підтримувати ті затухаючі іскри, якими були ви самі – скористайтеся цими силами.

Жертвування – це слово, яке погубило вас. Жертвування – це відмова від цінності. Повне жертвування – повна відмова від усіх цінностей. Для людини з моральними якостями, бажання, яке народжується з розумних цінностей – жертвування – це поступитися хорошим – поганому, добра – злу. За принципом жертовності головною цінністю вашого жертвування є мораль, потім слідує самоповага. Коли потреба служить мірою, то кожна людина – і жертва і паразит. Як жертва – вона повинна працювати, щоб задовольняти потреби інших залишаючись в положенні паразита, потреби якого повинні задовольняти інші. Він може наближатися до інших людей лише в одній із двох ганебних ролей – прохача або дармоїда.

Виправдання жертовності аморальніше тієї аморальності, яку вона хоче виправдати. "Мотивом вашого жертвування, – каже вона, – повинна бути любов, яку ви повинні плекати до кожного".

Не може бути безпричинної любові. Ваша мораль каже, що любов вище морального судження і чим вища любов, тим більшу порочність вона прощає любимому. Містики обох шкіл, які проповідують кредо жертовності – це мікроби, які вас атакують через єдину язву – ваш страх покладатися на свій розум. Вони кажуть, що володіють більш високим засобом пізнання ніж розум; вони стверджують, що знають образ життя, який переважає ваше існування на Землі: містики духа називають його четвертим виміром, що являє собою заперечення вимірів; містики плоті називають його майбутнім, що являє собою заперечення теперішнього: "Існувати – значить володіти тотожністю". Яку тотожність вони можуть дати своїй вищій сфері? Вони не кажуть вам, що її не має, але й не кажуть, що є. Всі їхні ототожнення складаються із заперечень: бог – це не людина, небо – це не земля, душа – це не тіло, добродіяння – це не вигода, "А – це не А". Їхні визначення нічого не означають, а лише заперечують! 

Їхні матеріальні, позбавлені користі світи – це сфери, де течуть кофейні ріки з молоком, вино починає бити зі скелі за їхньою командою на цій землі, обмеженій матерією і користю, нагороди треба досягати думкою. В світі вільному від таких обмежень, нагороди здобуваються бажаннями. Ось і вся їхня жалюгідна таємниця! Їхню езотеричну філософію руйнують абсолюти розуму, логіки, матерії, існування, реальності. Вони ж виводять, в подібному штучному тумані, єдиний священний абсолют – їхні бажання. Обмеження, якого вони намагаються уникнути – це закон тотожності.

Не важливо як полум’яно ви заявляєте, що мета ваших містичних бажань – більш високий образ життя. Бунт проти тотожності являє собою бажання НЕіснування, а бажання не бути чимось визначеним – це бажання НЕбути.

Ваші вчителі спотворили закон причини і наслідку в своїй свідомості і тепер намагаються спотворити його в реальності. 

Чесна людина каже: "– Це існує, тому я цього хочу", вони ж кажуть: "– Я цього хочу, тому це існує". Вони хочуть заперечити аксіому існування і свідомості, вони хочуть, щоб їхня свідомість була засобом НЕ сприйняття, а творенням існування. Ланки, які ви хочете потопити – це причинні зв’язки. Ворог, якого ви хочете перемогти – це закон причин і наслідків. Він не допускає ніяких чудес!

Закон причин і наслідків – є законом тотожності стосовно діяльності: Закон тотожності не дозволяє з’їсти двічі один і той же торт, Закон причин і наслідків– з’їсти торт поки ви його не отримали.

Коли ви повстаєте проти закону причини і наслідків вас штовхає на це недостойне бажання не уникнути його, але гірше – повернути його дію навпаки. Ви хочете незаслуженої любові, наче любов зможе дати вам особисту цінність – причину. Ви хочете незаробленого багатства, наче багатство може дати вам здатність – причину. Своєю відразливою дрібною підстановкою ви підтримуєте доктрини своїх учителів, коли вони з піною біля рота проголошують, що "Трата грошей створює багатство" – причину; що ваші сексуальні бажання створюють філософські цінності – причину. Хто причина – безпричинного? Хто жертви, приречені залишатися невизнаними і мовчки гинути, щоб їхні муки не заважали вашому притворству, наче їх не існує.

Ми – люди розуму. Ви – ті, хто вискакують як дикуни із джунглів своїх почуттів на "П’яту авеню" Нью-Йорка і заявляють, що хочуть зберегти електричне світло, але знищити генератори. Ви – користуєтесь нашим багатством знищуючи нас, користуєтесь нашими цінностями проклинаючи нас, користуєтесь нашою мовою заперечуючи розум.

Містики хочуть не будувати, а привласнювати промислові підприємства, хочуть не думати, а привласнювати результати людського мислення.

Вони заявляють, що для керування заводом вимагається лише здатність пересувати важелі машин. Хай канібал, який гарчить, що свобода людського розуму була потрібна для того, щоб створити промислову цивілізацію, але зберігати її не потрібно, отримає лук зі стрілами і ведмежу шкіру, а не кафедру економіки в університеті.

Вони ведуть вас в такий морок давнини, який не знає ніяка історія! Їхня ціль НЕ до-наукова ера, їхня ціль – до-мовна ера. Їхня ціль – позбавити вас концепції від якої залежить розум людини, її життя і культура – концепції об’єктивної реальності.

Ототожніть розвиток людського пізнання і ви зрозумієте ціль цього кредо: дикун – це істота, яка не осягнула, що "А – це А" і що "Реальність існує". Він зупинив розвиток свого розуму на рівні немовлят.

Це немовляті світ видається маревом і днем народженням його розуму є день, коли він розуміє, що дехто, той хто мелькає перед ним – це мати, а коливання позад неї – штора, що вони матеріальні, що вони є те, чим вони є, вони – існують, той день, коли він розуміє, що відображення, яке він бачить у дзеркалі не ілюзія, що відчуття не можуть його обманювати.

Фізичні об’єкти не можуть діяти без причини, але розум має навчитися розуміти цей абсолют, відкривати природу, причини, усю складність матеріалу, який сприймається відчуттями, ототожнювати речі, які він сприймає.

ВСЕ ЦЕ – ДЕНЬ ЙОГО НАРОДЖЕННЯ, ЯК МИСЛИТЕЛЯ І ВЧЕНОГО.

Ваші професори навчають ваших дітей, що "Людина не здатна до пізнання об’єктивної реальності". Яка ж у такому випадку її міра знання й істини? Якщо ви відмовитесь від здатності сприймати, якщо приймете замість об’єктивних критеріїв колективні, то виявите, що ваші вчителі стали правителями колективу.

Чи ви задавалися питанням, що сталося зі світом? Ви зараз бачите вище досягнення ідеології безпричинного й незаробленого.

Ваші зграї містиків б’ються один з одним за владу над вами. !Не обманюйте себе, стосовно характеру містиків!

Упродовж століть їхнею ціллю було ослабити вашу свідомість, їхнею єдиною пристрастю – можливість правити вами за допомогою сили.

Кожен диктатор – містик, і кожен містик – потенційний диктатор. Містик жадає від людей покори, а не згоди – переконання вимагає незалежності і базується на абсолюті об’єктивної реальності – він домагається влади над реальністю і засобами її осягнення над розумом людей руйнування було єдиною ціллю, якої тільки добивалися містики зі своїм кредо і це – єдина ціль, якої вони досягають зараз.

Спричинені їхніми діями катастрофи не змусили їх засумніватися у своїй доктрині тому, що правда про їхню душу гірша ніж безсоромне виправдання, яке ви дозволяєте їм – виправдання, що "ціль виправдує засоби" і що жахи, які вони практикують, являють собою засоби для благородних цілей. Правда полягає в тому, що ці жахи і є їхня ціль!...

Огляньтеся навколо, дикуни, які невпевнено бурмотять, що "машина продукт не людської думки, а таємничої сили". Ви мрієте про закріпачення творців матеріальних цінностей – вчених, дослідників, промисловців. Коли ви вимагаєте суспільної власності на засоби виробництва – (!) ви претендуєте на суспільну власність, на розум! Я навчав своїх страйкарів, що ви заслуговуєте лише однієї відповіді: "Спробуйте його взяти!"

Ви вихваляєте кожне підприємство, яке називало себе некомерційним і засуджували людей, які створювали прибуток, який робив існування цих підприємств можливим. Суспільство для вас – це ті, хто не зміг досягти ніякої чесноти чи цінності. Той, хто їх досяг, той, хто виробляє товари, такі необхідні вам для виживання перестає вважатися членом суспільства чи представником людського роду.

Ви очікуєте, що ми будемо відчувати почуття провини за свої добродіяння, за те, що ми стали успішними, за те, що ми радіємо життю, однак просите допомагати вам жити.

Чи ви хотіли знати, хто такий Джон Голт? Я перша здібна людина, яка відмовилася розглядати свої здібності як провину. Я перша людина, яка не буде каятися в своїх чеснотах і не дозволить використовувати їх, як засоби для мого знищення. Я перша людина, хто не стане приймати мучеництво від рук тих, хто хотів би, щоб я загинув за привілей утримувати вас. Я перша людина, яка сказала їм, що не потребую їх. І допоки вони навчаться вести зі мною справи як з торговцем – вони будуть існувати без мене, як я без них.

Однак, тим з вас, хто зберіг хоч якусь самоповагу і хоче любити своє життя, я пропоную зробити вибір. Вибирайте, (?) чи хочете ви загинути за мораль в яку ніколи не вірили і якій ніколи не слідували? Чим менше ви відчували, тим голосніше проголошували свою безкорисливу любов до інших і слугування їм, страхуючись, щоб інші не відкрили вашої сутності. Існування серед вас являє собою жахливе лицемірство, сцену, яку ви розігруєте один перед одним – кожен з вас обирає своїм моральним авторитетом непізнаване, відоме лише іншим, кожен фальсифікує реальність оскільки відчуває, що це від нього очікують і ні в кого немає сміливості розірвати порочне коло.

З дитинства ви втікали від жаху вибору, який так і не насмілилися усвідомити. Все практичне, що ви б робили для існування – робота, успіхи, досягнення – все, що приносить вам хліб і радість, все, що дає вам вигоду – це зло. І якщо добро, якщо моральне – це все те, що не вдається, руйнується, зривається, все, що шкодить вам – приносить втрати чи страждання, то вибір полягає в тому, щоб "бути моральним чи жити".

Ви задаєтеся питанням, чому ви живете без достоїнства, любите без палкості і вмираєте без спротиву; задаєтесь питаннями, чому куди б ви лише поглянули бачите лише питання на які немає відповідей, чому ваші життя роздирають нестерпні конфлікти… 

Ви не знаходите відповідей? Яким чином ви надіялися знайти їх? Ви відкинули свої засоби сприйняття, розум, а потім скаржитесь, що Всесвіт являє собою загадку.

Очікувальна позиція, яку ви займаєте слухаючи мої слова і намагаючись НЕ ПОЧУТИ їх – це боягузтво, сутність якої міститься у виразі "ми не повинні йти на крайнощі".

Крайність, яку ви завжди намагалися уникнути, це визнання того, що реальність остаточна, що "А – це А", що "істина вірна", "реальність – це абсолют", "існування – абсолют", пилинка – абсолют і людське життя також абсолют. Чи живете ви, чи вмираєте – це абсолют. У кожному запитанні є дві сторони: одна – істина, друга – омана, але середина являє собою завжди зло. Але людина посередині – шахрай, який затемнює істину, для того, щоб робити вигляд, що не існує ніякого вибору і ніяких цінностей. Він не хоче приймати участі в жодній битві, але здійснює "правосуддя" посилаючи у в’язницю і грабіжника, і пограбованого; розв’язує конфлікти наказуючи мислителю і дурню зійтись на півшляху. В будь-якому компромісі між їжею і отрутою виграти може лише смерть. У будь-якому компромісі між добром і злом лише зло може отримати вигоду. Ви, напіврозумні, напівбоягузливі вели нечесну гру з реальністю, але самі стали жертвою цієї нечесності. Сутність, яку ви зрадили – це ваш розум. ЕГО, яке ви шукаєте, те необхідне Я, яке ви не можете виразити чи визначити – це не ваші емоції і примарні мріяння – ЦЕ ВАШ ІНТЕЛЕКТ.

Зверніть увагу з якою наполегливістю в людській міфології повторюється тема раю, який колись належав людям: Атлантиди, райських садів чи якоїсь ідеальної держави, але це завжди знаходиться в минулому. Корінь цієї легенди існує, але в минулому не людства, а кожної людини. Ви все ще зберігаєте почуття, що в дитинстві, до того коли починали підкорятися, осягати жах нерозумного і сумніватися в цінності свого розуму, ви знали деякий пречудовий стан існування; знали незалежність розумної свідомості зверненого до відкритого Всесвіту – це і є той рай, який ви втратили, який ви шукаєте і легко можете набути.

Дехто з вас так і не дізнається, хто такий Джон Голт, але ті, хто хоча б знав єдину мить любові до життя, мить схвального погляду на цю Землю – пізнали велич бути Людиною. І я та людина, яка знає, що цю велич не можна зраджувати. Ви можете зробити цей вибір, цей вибір – відданість вищій здібності – є прийняття того факту, що найблагородніша дія, будь коли здійснена вами – це дія вашого розуму в процесі осягнення, що "двічі по два – чотири"!

Вибір "бути Людиною" все ще є, але ціна цього вибору – розпочати з нуля, стать голим перед лицем реальності і виправляючи історичну помилку, яка дорого дісталася, заявити: "Я існую, значить я мислю!" У людини є лише один основний вибір – думати чи ні. І це є мірою її доброчинності. Моральна досконалість - це не порушувана розумність, повне і неослабне використання вашого розуму прийняття розуму як абсолюту. Прийміть той факт, що досягнення щастя єдина моральна ціль вашого життя і що "щастя не страждання і не бездумне потакання своїм слабкостям, а доказ вашої моральної чистоти, оскільки воно доказ і результат вашої вірності досягненню своїх цінностей".

Скиньте захисні лахміття того пороку, який ви назвали добродіянням. Навчіться цінувати себе, що означає боротися за своє щастя і коли засвоїте, що гордість - це сума всіх чеснот, ви навчитесь жити як Людина.

Не кажіть, що вам занадто важко слідувати моїй моралі, що ви боїтесь її як боїтесь невідомого. Всі хвилини життя, які ви знали, прожиті за цінностями мого кодексу, але ви забули, відкинули, зрадили його; ви продовжували жертвувати: своїми добродіяннями – своїм порокам, кращими людьми серед вас – гіршим. Подивіться – довкола гнітючі руїни, з яких складається тепер ваш світ, що являє собою матеріальну форму зради вашим цінностям, своєму майбутньому, своїй країні, самим собі. Ми, яких ви тепер зовете, але хто вам тепер не відповість, ми жили серед вас, але ви нас не зрозуміли. Ви відмовилися визнати двигун, який я винайшов – і він перетворився в купу металобрухту. Ви не визнали героя в своїй душі і не визнавали мене, коли я проходив повз вас по вулицях.

Коли ви волали з відчаєм до недосяжного духа, який, як ви відчували, покинув ваш світ, ви давали йому моє ім’я, але волали ви до своєї відданої самоповаги. Вам не набути знову одного без іншого. Ця країна – створення розуму – не могла вижити на основі моралі жертвування. Якщо людина повинна жити на Землі, вона має право користуватися своїм розумом, має право діяти на основі своїх суджень, вправі трудитися заради своїх цінностей і володіти результатом своєї праці. Ви вирішили назвати несправедливим те, що ми, ті хто витягнули вас із халуп, забезпечили вас сучасними квартирами, радіоприймачами й автомобілями, маємо палаци і яхти. Ви вирішили, що маєте право на свою зарплату, але ми – не маємо права на свої доходи, що ви хочете мати справу не з нашим розумом, а зі своєю зброєю. Ми відповіли вам на це – "Хай ви будете прокляті!" Наше побажання збулося... ви прокляті...

Я говорю для тих, хто хоче жити і повернути гідність своїм душам. Тепер, коли ви знаєте правду про свій світ, перестаньте підтримувати своїх губителів! Лише ваша згода зробила можливим зло. Позбавте його вашої підтримки, не намагайтесь жити на умовах своїх ворогів чи виграти у грі, в якій вони встановлюють правила. Починайте страйкувати так само як я – використовуйте потайки свої майстерність і розум, розширюйте знання, розвивайте здібності, але не діліться досягненнями з іншими. Дійте як розумна істота і ставте собі за ціль стати об’єднувачем всіх, хто бажає почути чесний голос. Коли позбавлені своїх найкращих рабів держава грабіжників зазнає краху, коли вона перетвориться в хаос, коли розпадеться на голодуючі розбійницькі ватаги, які грабують один одного, а захисники моралі й жертвування пропадуть разом зі своїм вищим ідеалом – в той день ми повернемося!

Ми відкриємо ворота нашого міста для тих, хто вартий в нього увійти. Символом долара, як нашим гербом, символом вільної торгівлі і вільного розуму ми підемо в похід, щоб знову відвоювати цю країну у безсильних дикунів, які не зрозуміли її сутності, сенсу, величі.

Ця країна знову стане заповідником для виду, що зникає – розумних істот. Кожен буде стояти чи падати, жити чи вмирати за своїми розумними судженнями. У цьому світі ви зможете підніматися кожного ранку з тим духом, який був у вашому дитинстві. Це дух палкості, авантюризму і впевненості, який витікає з того, що ви живете в розумному Всесвіті. Ви будете жити в світі відповідальних людей, послідовних і надійних як факти. Від людей ви будете отримувати не подаяння, не жалість, не милосердя, не відпущення гріхів, а єдину цінність – справедливість. Ось такий стоїть перед вами вибір. Хай вирішує ваш розум і ваша любов до життя.

Останні мої слова будуть звернені до тих героїв, які, можливо, все ще ховаються в світі: – Брати по духу, подивіться на свої добродіяння і на природу ворогів, яким ви служите. Ваші губителі утримують вас вашими стійкістю, щедрістю, любов’ю. Але сьогоднішній світ такий, яким вони хотіли його бачити. Полишіть їх смерті, якій вони поклоняються. В ім’я відданості цій землі – полишіть їх! Не тратьте величі своєї душі на торжество їхнього зла. Чи чуєш ти мене, кохана? В ім’я найкращого в вас, не жертвуйте цим світом заради тих, хто представляє собою його найгірше.

Не дозволяйте герою в вашій душі загинути в одинокій боротьбі за те життя, якого ви заслуговуєте. Світ якого ви прагнете існує! Він реальний. Він можливий. Він – ваш! Але, щоб збудувати його, від вас вимагається повна відданість справі, повний розрив зі світом вашого минулого, з доктриною, що людина – це жертовна тварина, яка існує заради блага інших. 

Боріться за цінність своєї особистості. Боріться за свою гордість. Боріться за сутність людини, за його незалежний, мислячий розум. Боріться за чудову впевненість і абсолютну вірність знання, що ваша мораль – це мораль життя, що ваша боротьба – боротьба за досягнення цінності, величі, добра, радості. Ви здобудете цей світ, коли будете готові проказати ту клятву, як дав я на початку своєї битви. І для тих, хто хоче слідувати за мною я скажу її на весь голос:

"Клянусь своїм життям і любов’ю до неї, що ніколи не буду жити для когось іншого і не попрошу нікого іншого жити для мене".

April 24, 2018by @alexey_gashenko
53
0
Show more