Про Московію
Анатолій ВИСОТА: Про Московію, 1, 09.2021
#Москва
Ще й нині після семи років гібридної війни Росії проти України і загибель 14 тисяч українців (станом на вересень 2021 року) багато українців толерантно ставляться до Росії і росіян. Вражені ще радянською пропагандою про "трьох республік-сестер Росію, Україну і Білорусію, для яких Київська Русь була спільною колискою", ці українці вважають вказану війну непорозумінням між Росією і Україною. Ще одною ілюзією багатьох наших земляків є ілюзія, що російський народ хороший, а це їхня московська влада напала на Україну і захопила частину наших земель. Насправді ворожість москвинів до русичів-українців має кількасотлітню тривалість і закладена в їхній психології. В надії, що хтось з українців прозріє, і пишу цей допис.
Згадаймо
Московією кілька століть називалося Московське князівство, (царство), підпорядковане Золотій Орді. (Довідка: Монгол Батий був ханом і полководцем. Він син хана Джучі і онук Чингізхана. Він утворив Золоту Орду у 1245 р. - автономне державне утворення у складі Монгольської імперії із столицею Сарай, (за 130 км від Астрахані). Столицею імперії був Каракорум).
Це царство було одним із улусів (областей) Золотої Орди і щорічно платило їй данину. Після занепаду Золотої Орди татаро-монголів її спадкоємцями стали Кримські хани Гіреї. Лише у 18-му столітті цар Московії Петро-1 припинив платити данину Криму.
У Москві
Я побував там влітку 1961 року у кількаденній подорожі старшокласників Трипільської школи-інтернату. У швейній майстерні хлопцям пошили однакові сірі штани, а дівчатам однакові кольористі плаття. З нас готували "молодих будівників комунізму" і треба було нам показати велич Москви - "столиці нашої Батьківщини Радянського Союзу". Ночували ми і харчувалися в якомусь інтернаті, а вдень ходили на екскурсії. Якось рано-раненько нас повели на Красну площу і ми стали в довжелезну чергу більше сотні метрів, яка закінчувалася в якомусь занедбаному саду. Величезна брукована каменем площа мене вразила. Із заходу вона обрамлялася високим зубчатим цегляним муром Кремля із Спаською башнею. Перед тим муром виблискувала червоним гранітом зрізана піраміда мавзолею і здалеку я прочитав на ньому "Ленін Сталін". Ото щоб побачити забальзамовані тіла тих вождів ми і стояли в черзі. - Дивіться! - показували нам учителі, ото навпроти мавзолею ГУМ - головний універмаг триповерховий, на південь нижче Собор Василія Блаженного!
А як іти до нього, то побачимо "лобне місце", де людям відрубували голови! Мені так хотілося роздивитися зблизька такий гарний собор і особливо те "лобне місце". Тіла вождів ми побачили. А потім у Кремлі задирали голови, щоб роздивитися виблискуючі золотом маківки церков. Нас вразили "цар-пушка" і "цар-колокол" з відколотим непідйомним шматком бронзи. В "Грановитій палаті" все виблискувало брильянтами і сяяло золотом. Відвідинам ВДНХ (Виставка достіжєній народного хазяйства) ми присвятили цілий день. На фонтані "дружби народов" серед 16 золотих постатей жінок в національному одязі, які символізували всі республіки Радянського Союзу (згодом Карелофінську РСР скасували), я знайшов і Україну у вінку, корсеті і плахті. Мене розпирала гордість: які ракети! які кілометрові шахтні конвеєри! І наш Гагарін був першим у космосі! Наш Радянський Союз могутній і нездоланний! Ми збудуємо комунізм на землі!
І десь скраєчку моєї свідомості проскочило питання: от добре було б ще й побувати у соборі Василія Блаженного - шедеврі архітектури...
Чого туди не водять гостей Москви? Згодом я дізнався, що на стінах того собору, спорудженого на честь підкорення татарської Казані у 1565 році, є написи во славу ханів Золотої Орди. А нас же вчили, що було монголо-татарське іго. Мабуть з-за цієї нестиковки і було обмеження екскурсій у цей собор. Пригадую, що ще із школи нас учили, що "Росія, Україна і Білорусь - це три республіки-сестри, яким Київська Русь була спільною колискою".
Теперішня Російська Федерація (РФ) вважає себе спадкоємицею Радянського Союзу, Російської імперії, Великого Московського князівства (Московії) і ... Київської Русі (??). Президент РФ Путін взагалі вважає, що: "... росіяни та українці – один народ, єдине ціле".
А це не так.
Про це я дізнався недавно із книги Володимира Білинського - мостобудівника і історика-дослідника
"Откритіє Вєлікороссіі" (Откритие Великороссии. Роман-исследование. К., Диокор, 2004, - 240 с.) Розкажу і вам. У київського князя Володимира Мономаха було 8 синів і молодшому Юрію не було місця для "свого столу". Він зібрав дружину і пішов у північно-східні землі. Йому вдалося у тих болотистих нетрях підкорити місцеві фінські племена меря, мокша, мордва, ерзя+, які мали спільну назву моксель. Отак утворилося окреме Володимиро - Суздальське князівство. Військо Юрія Довгорукого переженилося з місцевими моксельчанками, переймаючи їхні звичаї. Ворожість до Києва у залєшанців була такою великою, що вже син Довгорукого Андрій Боголюбський пішов на Київ війною і пограбував навіть церкви. Із Вишгорода була вкрадена ікона Богоматері. Згодом хан Батий підкорив ці моксельські князівства і вони увійшли до Золотої Орди окремими улусами (областями) - Твєрь, Псков, Москва+. На управління цими землями хан видавав князю ярлик. У вказаній книзі про це пишеться так (с.132):
"...Володимирські, а згодом московські князі, дивлячись на татаро-монгольське повновладдя, з часом, у 17-18 віках, і утворили свою подібність - самодержавство. І Димитрій, майбутній Донський, роками сидів у Орді, прилучаючись до татарської культури, до повадок і методів правління ханів. Йому доводилося бувати в Сараї навіть частіше ніж його попередникам, бо за час смути (1359-1380 рр. - А.В.) змінилося біля 25 ханів. І всім їм, просидівшим на престолі хочби біля року, Димитрію доводилося особисто присягати на вірність, тобто залізати на колінах в хомут, повзти до ніг хана, як того вимагав тодішній етикет Золотої Орди, особисто відвозити в Орду щорічну данину і постійно відновлювати ярлик на великокняжий стіл..."
Катерина Друга - імператриця Великоросії жахнулася, дізнавшись про справжню історію своєї держави. Вона утворила державну комісію, яка написала іншу, фальшиву, історію, прив'язавши її до історії Київської Русі (1793).
Ось які висновки зробив В. Білинський (с.46):
"...Ми переконалися в самобутньому утворенні народу великоросів, не маючому нічого спільного із "перетоком" слов'янських племен. Основою утворення російського народу стали фіно-мордовські племена, які перебували в лісових масивах від Тули, Рязані і Пензи до Біломор'я. Іноземці називали той народ здавна - народ Моксель.
Друга важлива істина - істина про самобутність українського народу. Український народ має древні слов'янські корені. Саме він, український народ, є єдинним нащадком великої Київської Русі. Не треба продовжувати брехати про "велике братство слов'янських народів", так як російський народ у своїй масі завжди був переважно фіно-татарським народом..."
Ось довідка про нього з Вікіпедії:
"Володи́мир Па́влович Горбу́лін (нар. 17 січня 1939, Запоріжжя, УРСР, СРСР) — український політик, учений, державний діяч. Доктор технічних наук (1994), професор (1995), академік Національної академії наук України (1997). Радник Президента України (з 1999), директор Національного інституту стратегічних досліджень (2014—2018). Після смерті Бориса Патона був виконувачем обов'язків президента НАН України, 9 жовтня 2020 року обрано першим віце-президентом НАН України".
Цитую за статтею: https://gordonua.com/ukr/publications/gorbuln-rf-nagadu-romanovske-opudalo-nabite-stalnskoyu-vatoyu-yake-kroku-pd-vlasovskimi-praporami-uyavlennya-pro-storyu-u-rosyan-vdpovdne-1569456.html
"...Сучасний росіянин подібно своїм предкам московитам просто боїться залишитися з собою наодинці - боїться свого відображення і тікає від себе, атакуючи інших.
Проголошення українського народу "єдиним" з російським, а його територій - "історично загальними" має слугувати нам попередженням, спонукаючим до пошуку справжніх причин такої нав'язливої спорідненості і справжніх намірів, які за ними ховаються. Вкрай важливо правильно зрозуміти і правильно відреагувати: зокрема, ні в якому разі не слід бігти в архів і бібліотеки за рукописами і мобілізувати патріотичну наукову громадськість, щоб максимально ґрунтовно підтвердити своє право на існування в світовій історії і світовій політиці. Саме такої реакції ідеологічний провокатор і очікує - він прагне змусити жертву пропагандистського нападу багатослівно, істерично, плутано виправдовуватися, прагне зробити цю жертву смішною і незграбною, прагне максимально підірвати її ідентичність і впевненість в собі.
Право на існування в світовій політиці і світовій історії підтверджується військовими, дипломатичними, науково-технологічними, економічними, культурними досягненнями народу і держави і гарантується ціннісними, владно-силовими нормативно-інституційними властивостями чинного світового порядку. У зовнішній політиці роль пропаганди хоч і важлива, проте істотно поступається ролі збройних сил і дипломатії - життєві питання міжнародних відносин, як правило, вирішуються або за столом переговорів або на полі бою. Потік ворожої пропагандистської риторики може трохи деморалізувати, трохи дезорієнтувати, трохи дестабілізувати, а ось ворожі збройні сили, зокрема війська на кордоні і ворожі дипломатичні підступи і інтриги, пошкодити можуть набагато сильніше.
Досвідчений пропагандист-маніпулятор досить часто усвідомлює все убозтво аргументів, які вивалює на голови своїх жертв, сподіваючись, що головну роботу виконають "солдат і дипломат". Готовність поливати противника ідеологічно - риторичними помиями - це дещо інше, ніж готовність проливати свою і його кров на полі бою. Тому пропагандистська агресія не завжди свідчить про наближення агресії озброєної, часто ця пропагандистська агресія є свідченням безсилля, злості, боягузтва.
Існують глибинні причини агресивної зовнішньополітичної поведінки і агресивної зовнішньополітичної пропаганди як її невіддільної складової. Йдеться про широкий комплекс психологічних, соціокультурних, політичних "механізмів", генеруючих агресію і формуючих агресора. Так, сучасний росіянин, подібно своїм предкам московитам (а можливо, і більше, ніж вони), просто боїться залишитися з собою наодинці - боїться свого відображення і тікає від себе, атакуючи інших. Він шалено закоханий в придуманий ним же власний образ. Зате реальна особина, що мешкає на виснажених, обібраних євразійських просторах, його лякає. Він - чудовисько, яке вважає себе красунею (в кокошнику і сарафані), він боїться свого справжнього обличчя, він ненавидить і намагається знищити кожного, кого ця особа бачила і пам'ятає.
Український народ, який століттями живе на історичних територіях Київської Русі, якраз і є таким "дзеркалом для покруча". Своїм історичним і політичним життям Російська Федерація (її населення і ватажки) демонструє відому психологічну ситуацію перенаправлення агресії, коли ненависть до себе трансформується в ненависть до інших (як правило, це сусіди). Таким чином, самогубець перетворюється на вбивцю - поєднання спраги і страху суїциду породжує спрагу і жахи геноциду".
Теперішні росіяни (московити-"русскіє") вважають своїх сусідів дружньо-підлеглими собі. Коли ж якась країна, яка колись була у складі російської імперії, стає на шлях незалежності, то Москва іде на них відкритою війною, як це було у 1939 році із Фінляндією і Польщею. Коли Молдова стала окремою державою, то Москва відібрала в неї Придністров'я (1991-1993рр.), а в Грузії відібрала у 2008 р. Південну Осетію, а ще раніше Абхазію. У 2014 р. Москва пішла на Україну гібридною війною і відібрала Крим і частину районів Донецької і Луганської областей (ОРДЛО). Москва має територіальні претензії і до інших країн, зокрема до Естонії і Казахстану. Путін хвалиться, що не боїться ядерної війни, мовляв, "праведники-росіяни попадуть у рай".
"...У цьому контексті на думку спадають відносно недавні заяви нинішнього ватажка Кремля про мученицьку загибель і потойбічний порятунок в ядерному апокаліпсисі тих, кого він вважає "мучениками-праведниками". Можливо, цей воєвода кремлівської раті вирішив максимально яскраво, в світлі вибухів атомних бомб, завершити своє політичне і людське життя. Можливо, цей улюбленець долі не бажає залишати світ, від якого урвав так багато, ще не прихопивши з собою побільше менш щасливих і успішних "простолюдинів". Можливо, цей захисник і провідник російського православ'я вирішив принести масову прощальну жертву божествам, яким насправді служив усе своє життя. Однак коли на твоєму порозі з'являється буйно помішаний близький сусід або далекий родич, який розмахує сокирою і стверджує, що ти, твоя сім'я, твоє житло, і майно становлять з ним одне ціле, то вибір невеликий - треба захищатися...".
Владімір Буковскій (нейрофізіолог, письменник, дисидент):
«Россия — страна рабов. Никогда у русских не было демократии и не будет. Они к ней не способны — нечего и пытаться. С нашим народом иначе нельзя!»
Сєргєй Пугачов (мільярдер, соратник Путіна, який забрав у друга його мільярди):
Пригадую із інтерв'ю Пугачова Гордону в жовтні-2021:
"Прієхал к нам канцлєр Шрьодер і оні с Путіним поєхалі в лавру. Возвращаєтся Путін і говоріт мнє: "Ти нє повієріш. Пятідєсятітисячная толпа. Міліція сделала нам корідор. Люді напірают, а оні іх дубінками. Лєзут ко мнє і рукі целуют. Какая дємократія, какая свобода слова? Оні царя хотят!". "Вся Россія, всьо богатство, всє люді прінадлєжат Путіну. Русскіє міліонєри ради, что он дайот ім жіть".
Віктор Єрофєєв - один із найвідоміших у світі письменників, присвятив дослідженню характеру москвинів цілу книгу (Єрофєєв Віктор Енциклопедія російської душі: роман переклав Василь Шкляр. - К.: Ярославів Вал, 2010. - 224 с.)
С.11: "...Незважаючи на розходження між станами, поколіннями, статями і областями, росіяни - союз нащадків, битих батогами і нагаями. Росіяни - діти катування...".
С.18: "...В сучасних умовах Росія здається втраченою, програшною щодо іншого світу, де активне начало заявлено органічно. Однак Росія створена для молитов, туги і нещастя. Росія - це вид країни, яка виробляє людське нещастя. Історично існують всі умови, щоб країна безнастанно була нещасною."
С.179: "...У домі в Сірого (=збірному образу москвина - А.В.) немає правильного вигляду речей. Вони в нього наповзають: річ на річ. По-звірячому синіх кольорів стіни. Килим наповзає на стіну, стіна - на диван, ніж - на скатертину, собака - на будку, грядка - на цибулю, огірки - в ароматних пухирцях. Лампа висить криво. Ікони догори ногами, земне тяжіння - не указ, ватерпас скасовано, табуретки нерівні, хвіртка похитнулася, огорожа впала, зуби чорні, вимикач одірвався, літери гнуті, проводка іскрить, у виделки нема ложки. Клямки клацають. Підвіконня потріскалося. Плитка поколота...Усе нашвидкоруч...".
Я прийшов до висновку, що Земля - це школа, а люди в ній учні. За багаторазові втілення наших душ ми покликані навчатися, вдосконалюватися, щоб творити. Наші небесні учителі супроводжують кожну людину. А для чого їм люди? Василь Крутов - мислитель і генерал, у книзі "Возвращение к себе" . (К.: Генеза, 2014. — 400 с.).
пише, що люди перетворюють грубу матеріальну енергію в духовну, якою живимося ми і наші учителі через свідомість. Я додаю, що люди треба для поповнення Божественної Ієрархії (БІ), для управління об'єктами розширюваного Всесвіту. Навчання не може бути у теплій ванні, а тому для людей створене і підтримується контрастне середовище (безпека-смерть; їжа-голод; тепло-холод+). Коли всім усього не вистачає, люди борються між собою, воюють між собою їхні країни. Ось правдива картина з поеми "Сон" Т. Шевченка:
"...У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину...".
Одним із методів навчання є організація СПОКУС для людей і народів. Спокуса - це пропозиція умовно легкого вирішення проблеми. (Про це я маю окреме дослідження:
https://teletype.in/@anatoliana/t-vQlN3Af)
А виглядає це, як випадковий збіг обставин. Типовий приклад: людина знайшла цінну річ і чухає потилицю: забрати собі! Ні! Знайти хазяїна і віддати знайдене йому! Людей і народів, які спокусилися, чекає неминуче покарання: вчинив зло - відповідай.
Москва — це третій Рим, а четвертому не бувати! - казав псковський чорноризець Філофей (1524). Москвини— це «народ-богоносець»! В це щиро вірять і сучасні росіяни, більшість з яких є атеїстами. У вигляді комунізму вони прагнули встановити свою владу на всій Землі. Про це свідчить і герб СРСР, на якому залишалося місце для всіх підкорених у майбутньому народів. А хто не здається, того вони знищують, як намагаються нині знищити хитрою (гібридною) війною Україну. Росіяни — нещасні люди-раби, бо живуть за принципом «і сам не гам, і другому не дам!»
Треба зрозуміти, за що москвини воюють з Україною. Мегаметою цієї війни є збереження фальшивої ідентичності "русскіє", а для цього москвинам треба знищити Україну і українців-русичів.
Павло Штепа - письменник і публіцист ще в 1968 році написав грунтовну книгу "Московство". (Штепа Павло. Московство: Його походження, зміст, форми й історична тяглість: Видання п'яте.- Дрогобич: Видавнича фірма "Відродження", 2005 - 412 с.)
Він вважає, що "саме Україна заб'є осиковий кілок в могилу Російської імперії". У 1990 році чи пізніше це здавалося мені абсолютно фантастичним.
Академік Горбулін написав книгу про перемогу над Московією
Він вважає що спільними зусиллями країн Західного світу буде запущений процес "фінляндизації" Росії і територія її скоротиться до розмірів Московського князівства.
Роман Коваль написав об'ємну книгу "Здолати Росію"
(Коваль Роман. Здолати Росію/ Р.М. Коваль; Бібліотека Історичного клубу "Холодний Яр". - Київ: Видавництво "Холодний Яр"; 2018. - 576 с.), де описав, як українці в новітні часи сприяють демонтажу імперії.
Москвини виконали свою місію творення турбулентного життя для сусідніх народів, але вони замахнулися на управління життям народів всієї Землі. Наслідки цієї спокуси будуть тяжкі. Дефрагментація Російської Федерації буде зроблена руками самих москвинів. У 1917 році москвини самі зруйнували Російську імперію, а зовсім недавно у 1991 році зруйнували і Радянський Союз. Тепер на черзі їхня РФ.
Долю моквинів прозрів наш Т. Шевченко. Згадаймо, що символом Московії є ведмідь. Ось вам уривок з поеми "Сон":
"...Неначе з берлоги
Медвідь виліз, ледве-ледве
Переносить ноги;
Та одутий, аж посинів:
Похмілля прокляте
Його мучило. Як крикне
На самих пузатих —
Всі пузаті до одного
В землю провалились!
Він вилупив баньки з лоба —
І все затрусилось,
Що осталось; мов скажений,
На менших гукає —
І ті в землю; він до дрібних
І ті пропадають!
Він до челяді — і челядь,
І челядь пропала;
До москалів — москалики,
Тілько застогнало,
Пішли в землю; диво дивне
Сталося на світі.
Дивлюся я, що дальш буде,
Що буде робити
Мій медведик! Стоїть собі,
Голову понурив
Сіромаха. Де ж ділася
Медвежа натура?
Мов кошеня, такий чудний.
Я аж засміявся...".
Москвини мають піти із загарбаних територій Європи і Азії. Вони мають компенсувати заподіяне зло собі і окупованим народам. Москвини мають перейти за задумом БІ від руйнування до мурування (до навчання-вдосконалення-творення).
Про це написав Нострадамус - лікар, поет і провидець:
"...а потім пустить пагони та, яка так довго була безплідною...". Коли це станеться? Після припинення існування Нового Вавілону (СРСР - А.В.), яке триватиме 73 роки і 7 місяців. Отже після 1991 року! Де це буде? Коло 50 градуса широти (Львів, Київ, Харків -А.В.). А на якій довготі? Коло Борисфена-Дніпра! Які там будуть люди? Борисфенці-придніпровці!
Додаток від 30 січня 2022 року
На сайті "Українська правда" я натрапив на статті Тараса Возняка - відомого культуролога. Там він вказує в одній із публікацій на головні міти Московії і на їхніх творців:
"Чи не всі сучасні державні утворення для своєї легітимізації конструюють національні міти. Часто вони кодифікуються як "національні історії".
· створений у XVIII ст. міт Росії як спадкоємиці Русі IX-X ст., коли властиво російські території були не руськими, а угро-фінськими. Творцем цього міту є Ніколай Карамзін (1766-1826);
· створений у ХХ ст. в білій еміграції міт Росії як не Европи і не Азії, а Евразії. Одним з головних творців цього міту є евразієць Ніколай Трубецкой (1890-1938).
· створений у ХХ ст. міт Росії як спадкоємиці Великого Степу – Імперії монголів та Золотої орди. Творцем цього міту є Лєв Ґумільов (1912-1992);
· сучасний міт Росії як нордичної континентальної країни Арктогеї. Творцем цього міту є неоевразієць Алєксандр Дуґін (1962);
· паралельний до неоевразійського міту міт "руского міра", творцем якого стала Російська православна церква та її куратори з російських спецслужб. Можливо, цей міт можна приписати його патрону Патріарху РПЦ Кірілу (Владімір Гундяєв, 1946)"
Сьогодні йде 45-й день московсько-української війни. І наші в ній перемагають! У дописі про ОСИКОВИЙ КІЛОК я закликав українців разом тесати осиковий кілок в могилу Російської імперії. Людмила Фесенко прочитала цей допис і передала через ФБ коментар про ставлення росіян до самих себе. Ось він:
"ВЕЛИКИЕ РУССКИЕ О СВОЕМ НАРОДЕ
М.Ю. Лермонтов: «Прощай, немытая Россия, Страна рабов, страна господ...»
Н.А.Некрасов: «Люди холопского звания - сущие псы, иногда: чем тяжелей наказание, тем им милей господа»
А.С.Пушкин: «О, как груб наш русский язык!»
Л.Н.Толстой: "Московия - Русь тайги, монгольская, дикая, звериная."
Ф.Н.Достоевский: "Народ, который блуждает по Европе и ищет, что можно разрушить, уничтожить только ради развлечения."
М.Н.Булгаков: "Не народ, а скотина, хам, дикая орда, душегубов и злодеев."
А.М.Горький: "Наиважнейшею приметою удачи русского народа есть его садистская жестокость".
С.Т.Аксаков: "Ох, как тяжко жить в России, в этом смердючем центре физического и морального разврата, подлости вранья и злодейства".
И.С.Тургенев: "Русский есть наибольший и наинаглейший лгун во всем свете".
И.С.Шмелев: "Народ, что ненавидит волю, обожает рабство, любит цепи на своих руках и ногах, грязный физически и морально... готовый в любой момент угнетать все и вся".ШМЕЛЕВ
А.С.Пушкин: "Народ равнодушный до наименьшей обязанности, до наименьшей
справедливости, до наименьшей правды, народ, что не признает человеческое
достоинство, что целиком не признает ни свободного человека, ни свободной
мысли?.
Aкaдeмик И.П.Павлов: "Должен высказать свой печальный взгляд на русского
человека - он имеет такую слабую мозговую систему, что не способен воспринимать
действительность как таковую. Для него существуют только слова. Его условные
рефлексы координированы не с действиями, а со словами". 1932 год.
А.И.Солженицын: "Нет в этом мире мельче, сволочнее и хамовитее особи, чем кацап. Рождённый в нацистской стране, вскормлённый пропагандой нацизма этот ублюдок никогда не станет Человеком. У его страны нет друзей - либо холуи, либо враги. Его страна способна только угрожать, унижать и убивать. И за сохранение этого статуса Рассеей рядовой кацап готов пожертвовать собственной жизнью, жизнями своих родителей и детей, качеством жизни собственного народа. Воистину: кацапы - звери. Лютые, кровожадные, но...смертные".
ДОДАТОК від 14 квітня 2022 року (від Наталі Любиченко)
*З класиками не посперечаєшся*
*Русский философ Иван Ильин* : «Россия – самая паскудная, до блевоты мерзкая страна во всей мировой истории. Методом селекции там вывели чудовищных моральных уродов, у которых само понятие Добра и Зла вывернуто на изнанку. Всю свою историю эта нация барахтается в дерьме и при этом желает потопить в нем весь мир».
*Русский писатель Фёдор Достоевский* : «Народ, который блуждает по Европе и ищет, что можно разрушить, уничтожить только ради развлечения».
*Президент Франции Шарль де Голль* : «Русские люди никогда не будут счастливы, зная что кто-то живет лучше их. А так как к прогрессу они не способны – злоба и фрустрация являются постоянным душевным состоянием русских».
*Русский писатель Михаил Салтыков-Щедрин* : «Если русским предоставить выбрать себе предводителя, они выбирают самого лживого, подлого, жестокого, вместе с ним убивают грабят насилуют, впоследствии сваливают на него свою вину. Спустя время церковь провозглашает его святым».
*Русский писатель Максим Горький* : «Главной чертой российского национального характера является жестокость, и то жестокость садистическая. Говорю не об отдельных взрывах жестокости, а о психике, о душе народной».
*Президент Чеченской Республики Ичкерия Джохар Дудаев* : «Русизм – это особая форма человеконенавистнической идеологии, основанная на великодержавном шовинизме, полной бездуховности и безнравственности. Отличается от известных форм фашизма, расизма, национализма, особой жестокостью, как к человеку, так и к природе… Принцип действия – уничтожение всего и вся, тактика выжженной земли. Отличается шизофренической формой мании мирового господства. Обладая рабской психологией, паразитирует на ложной истории, на оккупированных территориях и угнетаемых народах. Русизму характерен постоянный политический юридико-правовой и идеологический терроризм».
*Немецкий философ Карл Маркс* : «Россия, не имеющая никакого отношения к Руси и получившая, вернее – укравшая, свое нынешнее название в лучшем случае в 18 веке, тем не менее – нагло претендует на историческое наследие Руси, созданной на восемьсот лет раньше. Однако Московская история – это история Орды, пришитая к истории Руси белыми нитками и полностью сфальсифицированная».
*Русский писатель Александр Солженицын* : «Нет в этом мире мельче, сволочнее и хамовитее особи, чем кацап. Рождённый в нацистской стране, вскормленный пропагандой нацизма, – этот ублюдок никогда не станет Человеком. У его страны нет друзей – либо холуи, либо враги. Его страна способна только угрожать, унижать и убивать. И за сохранение этого статуса Рассеей рядовой кацап готов пожертвовать собственной жизнью, жизнями своих родителей и детей, качеством жизни собственного народа. Воистину: кацапы – звери. Лютые, кровожадные, но… смертные».
*Немецкий философ Фридрих Энгельс* : «Любой захват территории, любое насилие, любое угнетение Россия осуществляла не иначе, как под предлогом просвещения, либерализма, освобождения народов».
*Российский историк Николай Карамзин* : «Русскому соврать, что высморкаться. Их ложь исходит из их рабской сущности. Народ никогда не знавший и не говоривший правды-народ рабов духовных и физических. Убогие люди».
ДОДАТОК від 24 листопада 2022 року.
Сьогодні рівно 9 місяців триває війна Московії проти України. Зеленський: за цей час звільнено 1800 населених пунктів і залишилося звільнити ще 2000 окупованих населених пунктів. Московія обстрілює енергетичну інфраструктуру України: вчора із 67 ракет наші збили 51. Але інші зруйнували інфраструктуру так, що довелося відключити 4 АЕС, ТЕС і гідроелектростанції. Вчора о 14_30 зникла електрика в нашому Красному і появилася знову через майже 10 годин о 2_20 ночі 24.11.22. Московію НАТО і Євросоюз назвали спонсором тероризму і державою-терористкою. Вже звільнений Херсон. Чекаємо на зимовий настут ЗСУ.
Микола Гушул прислав 15 характеристик Московії:
"1.Когда Россия станет фашистским государством, то фашизм в ней будут именовать "особой русской духовностью".
(Уинстон Черчилль)
2. «Должен высказать свой печальный взгляд на русского человека: он имеет такую слабую мозговую систему, что не способен воспринимать действительность как таковую. Для него существуют только слова. Его условные рефлексы координированы не с действиями, а со словами.»
(акaд. Иван Павлов, 1932 год).
3. «Нет в этом мире мельче, сволочнее и хамовитее особи, чем кацап. Рожденный в нацистской стране, вскормленный пропагандой нацизма, этот ублюдок никогда не станет Человеком. У его страны нет друзей: либо холуи, либо враги. Его страна способна только угрожать, унижать и убивать. И за сохранение этого статуса Рассеей рядовой кацап готов пожертвовать собственной жизнью, жизнями своих родителей и детей, качеством жизни собственного народа. Воистину: кацапы – звери. Лютые,
кровожадные, но... смертные.»
(А.И. Солженицын).
4. «Русскому кажется, что все соседи его обижают, недостаточно преклоняются перед его величием и всячески против него злоумышляют. Всякого и из своих домашних он обвиняет в стремлении повредить, отделиться от него и перейти к врагам, а врагами своими, он считает всех соседей.»
(Владимир Соловьев «Мнимые и действительные меры к подъему народного благосостояния». Соловьев В. С. «Смысл любви», Избранные произведения. М.,«Современник»,1991).
5. «Россия, не имеющая никакого отношения к Руси, и получившая, вернее, укравшая свое нынешнее название, в лучшем случае в 18 веке, тем не менее нагло претендует на историческое наследие Руси, созданной на восемьсот лет раньше. Однако, московская история – это история Орды, пришитая к истории Руси белыми нитками и полностью сфальсифицированная.»
(Карл Маркс, Разоблачение дипломатической истории 18 века).
6. «Любой захват территории, любое насилие, любое угнетение Россия осуществляла не иначе, как под предлогом просвещения, либерализма, освобождения народов.»
(Фридрих Энгельс).
7. Приметою удачи русского народа есть его садистская жестокость.»
(Максим Горький).
8. «Русские –народ, который блуждает по Европе и ищет, что можно разрушить, уничтожить только ради развлечения.»
(Федор Достоевский).
9. «С другими европейскими народами можно достигнуть цели человеколюбивыми способами, а с русским – не так… Я имею дело не с людьми, а с животными, которых хочу переделать в людей.»
(Петр 1).
10. «Россия – самая паскудная, до блевоты мерзкая страна во всей мировой истории. Методом селекции там вывели чудовищных моральных уродов, у которых сами понятия Добра и Зла вывернуты наизнанку. Всю свою историю эта нация барахтается в дерьме и при этом желает потопить в нем весь мир.»
(Иван Ильин, русский философ, один из идеологов Белого движения).
11. «Я с ужасом думаю,кого нарожает это пьяное кровавое быдло, захватившее власть в России и что будет с моей страной через два–три поколения. Впрочем, что тут думать. Все более или менее ясно.»
(Иван Бунин).
12. Это народ, что ненавидит волю, обожает рабство, любит цепи на своих руках и ногах, грязный физически и морально, готовый в любой момент угнетать все и вся.»
(Иван Шмелев).
13. «Бог создал русский народ для того, чтобы показать другим народам, как нельзя жить.
Cамосознания у населения России никогда не было. И нет его. И не будет его. И не надо его. Население России, как и сама Россия, исключительно существуют как урок миру.»
(Петр Чаадаев)
14. «Русские – это не народ, а скотина, хам, дикая орда душегубов и злодеев.»
(Михаил Булгаков).
15. «Если русским предоставить выбрать себе предводителя, они выбирают самого лживого, подлого, жестокого, чтобы вместе с ним убивать, грабить, насиловать а впоследствии сваливать на него свою вину. Спустя время церковь провозглашает его святым.»
(Михаил Евграфович Салтыков–Щедрин)"