ТЕМА 4 : «МОРФОЛОГІЯ»

ТЕМА 4.1 : «ІМЕННИК»

Іменник – це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що?

Синтаксична роль :

підмет (Політики погомоніли трохи та й розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).
неузгодженим означенням (Рука Сашка легла на моє плече);
іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем);
обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку).

Серед іменників виділяються такі групи слів:

загальні назви – власні назви;
назви істот – назви неістот;
конкретні – абстрактні;
збірні;
речовинні.

Загальні та власні назви

Загальні іменники позначають предмети в цілому. Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.

Назви істот та неістот

Назви істот – хто?

Назви неістот – що?

Конкретні та абстрактні

Іменники, що називають предмети, явища навколишньої дійсності, які можна пізнати органами чуття людини, називають конкретними.

Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища чи властивості, які не сприймаються органами чуття. Характерною ознакою абстрактних іменників є суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм.

Абстрактні іменники переважно вживаються у формі однини.

Збірні

Збірні: козацтво, студенство, зілля, братство

Збірні іменники – це назви сукупності однакових чи подібних предметів, які здатні сприйматися як одне ціле.МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ІМЕННИКА

Іменник має такі морфологічні ознаки:

рід:

чоловічий – блокнот, край;
жіночий – пожежа, матуся;
середній – небо, дитинство;

Чоловічий рід :

біль

живопис

кір

літопис

накип

на́сип

не́жить

пере́пис

пил

полин

рукопис

Сибір

собака

степ

ступінь

степінь

шампунь

тюль

туш (музичний твір)

Жіночий рід:

путь

розкіш

не́хворощ

туш (фарба)

число:

-однина – громадянин, музей

-множина – громадяни, музеї

відмінок:

-називний – вікно

-родовий – вікна

-давальний – вікну

-знахідний – вікно

-орудний – вікном

-місцевий – (на) вікні

До незмінюваних іменників належать:

а) іншомовні слова з кінцевим голосним: бюро, кіно, шасі, парі, кенгуру, рагу, меню, кашне, шосе, але пальто, пальта, в пальті (виняток);

б) жіночі прізвища на приголосний та на -о: Віри Зінчук, Оксані Дяченко, з Ольгою Пакало (чоловічі прізвища відмінюються: про Петра Тищенка, Петрові Тищенку, Олега Мороза);

в) російські прізвища на -их, -ово, -ого (Черних, Крутих, Бєлово, Живаго): Олені Живаго, Юрієві Живаго, з Тетяною Черних, з Олексієм Черних;

г) більшість складноскорочених слів-абревіатур: контора СТО (станції технічного обслуговування), у БМУ (будівельно-монтажному управлінні), але їхати на ЛАЗІ (на автобусі Львівського автобусного заводу);

ґ) складноскорочені слова, у яких другим елементом виступає іменник у непрямому відмінку: заввідділу, комвзводу.

Написання й відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові

Чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -ович (від іменників чоловічих імен): Олександр — Олександрович, Василь — Васильович.

Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -івн (а), від імен на -й — -ївн(а): Василь — Василівна, Сава — Савівна, Ілля — Іллівна.

Зверніть увагу! Григорій — Григорович, рідше — Григорійович, Григорівна, рідше — Григоріївна; Микола — Миколаївна, Яків — Яківна, рідше — Яковлівна.

Кличний відмінок імен по батькові

Імена по батькові жіночого роду мають закінчення -о: Олено Іванівно, Ірино Василівно, Надіє Михайлівно; імена по батькові чоловічого роду мають закінчення -у: Петре Івановичу, Степане Васильовичу.
Звертання, що складаються з кількох слів
У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Людмило Миколаївно, друже Максиме, пані Маріє, брате Василю, тітко Василино.
У звертаннях, що складаються з загальної назви і прізвища, кличний відмінок має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка: колего Іванченко, пане Чорний, добродію Прищепа, депутате Соколовський.
У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, кличний відмінок обов’язково має перше слово, а друге може виступати у формі як називного, так і у формі кличного відмінка: пане офіцере (офіцер), добродію опоненте (опонент), пане голово (голова).