ТЕМА 1 : «УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ»

(художня літературна і музична творча діяльність народу)

Календарно-обрядові пісні

- це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів.

Цикли

Зимовий цикл

Розпочиналося із зимового рівнодення (кінець грудня) і закінчувалося з приходом весни (кінець лютого) .

До зимового циклу календарних пісень входять:

1. колядки — до Різдва (7 січня);
2. щедрівки — до Нового Року (14 січня).

Колядки та щедрівки — пісні, які співають на честь Різдва Христового, Щедрого Вечора і Водохреща.

Весняний цикл

Весняний цикл складається з веснянок і хороводних ігор. Початок припадає на ранню весну, а кінець — на завершення весняних польових робіт.

За змістом пісні весняного циклу зводяться до:

1. закликання весни;
2. хорошого врожаю;
3. підготовка поля, знарядь.

Це переважно дівочі пісні. Крім веснянок були поширені петрівки. В них оспівувалася весняна природа, відображалися народні звичаї, побут. Велике місце в петрівках займала тема кохання.

Літній цикл

Літній цикл розпочинається русальними піснями, на початку червня, коли починало колоситися жито.

Ще з язичницьких часів до нас дійшло свято Івана Купала (7 липня) з його специфічними піснями.

До літнього циклу відносяться і жниварські пісні — обрядові величальні пісні, які виконували під час жнив :

1. зажинкові —величають вправних жниць, перший сніп,;
2. жниварські —нарікання на важку працю, недоброго хазяїна;
3. обжинкові —завершення жнив.

Суспільно-побутові пісні

– це пісні про думки, почуття, настрої народу про суспільне життя.

Види

• козацькі ( XV – XVI ст.) - виникли з появою козацтва та мають декілька тем : прощання козака з рідними та його від’їзд із дому; небезпека, що постійно загрожує козакові; тема смерті.
• чумацькі (з XV ст.) – пісні, про важку і роботу чумаків; теми чумацьких пісень: від’їзд у дорогу; приготування до тривалої подорожі; прощання з родиною; пригоди чумаків; гуляння після повернення, застереження дівчатам не закохуватися в чумака, висміюється чумакова жінка, яка гуляє, поки чоловіка немає вдома;
• кріпацькі (відновлення Росією кріпацтва на українських землях) – зображають підневільне життя селян, протест проти кріпацтва; для них характерно: негативне ставлення селян до тяжкої долі, умов підневільного життя; відсутність романтичних рис; показ нелегкої праці, умов селянського побуту, епізодів знущання поміщиків з кріпаків, приниження людської гідності;
• солдатські і рекрутські (після зруйнування Запорізької Січі Росія запровадила на українських землях загальну військову службу для чоловіків що стала рекрутською повинністю (уведена наказом Петра 1699 р.) - пісні, що супроводжували відхід хлопця до війська; теми схожі на козацькі;
• бурлацькі – пісні про думки бурлаків; основні теми : туга за рідним краєм, родиною; важка праця і погане ставлення хазяїна;
• заробітчанські і наймитські – пісні, у яких ідеться про долю наймита, якого зневажають, гонять після тяжкої роботи в полі ще й носити воду, пасти худобу, а буває й віддають наймита в солдати замість свого сина ;

Родино-побутові пісні

- це пісні, в яких зображені почуття, думки людини, пов´язані з її особистим життям, подіями в сім´ї, родинними стосунками.

Види

• пісні про кохання - взаємини між закоханими переплітаються зі ставленням до них членів їхніх сімей (батьків, братів і сестер) та інших людей (сусідів, друзів, ворогів); основними ліричними персонажами виступають закохані: зазвичай пісні побудовані у виді діалогу, але розмова може переходити в монолог.

Мотиви:

• вірність, нерозділене кохання, дошлюбні взаємини;
• пісні про сімейне життя (родинні стосунки, життєві конфлікти, побут)
• у них немає романтичних картин, ідеалізованих почуттів; на першому плані — відтворення реальної дійсності, без прикрас і перебільшень, без поетизації.
• найпоширеніші теми — нелегка жіноча доля, безповоротність молодості, туга за минулим;
• пісні про трагічні сімейні обставини, пов´язані з втратою членів сім´ї

Теми:

• сирітські пісні, де оплакувалась нелегка доля сироти у наймах;
• вдовині пісні, де змальовується важка доля жінки, що сама виконує всю роботу, виховує дітей-сиріт;
• життя вдівця, що залишився з дрібними діточками, мусить сам виконувати всю хатню роботу; холостяцькі (парубоцькі);
• гумористично-сатиричні пісні, (весела вдача українця, який вміє все сприймати з гумором)

Теми:

• кохання (залицяння хлопця до дівчини);
• сімейні стосунки, родинні взаємини;
• залицяння кума до куми чи сусіда до сусідки;
• зображення дідів, які, розраховуючи на свої маєтки, сватаються до молодих дівчат;
• оспівуються п´яниці, яких жінки женуть додому з корчми.

--/---/---/---/-Аналізи творів/---/---/---/---/--

Пісні Марусі Чурай

Маруся Чурай народилася у Полтаві в сім’ї хороброго та чесного козака Гордія Чурая. Дівчина мала чудовий голос та сама складала пісні.

«Віють вітри, віють буйні»

Автор: Маруся Чурай.

Жанр: лірична пісня.

Тема: відтворення страждань дівчини за своїм милим.

Ідея : возвеличення щирого почуття кохання.

Художні засоби:

• Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться».
• Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе», «тяжко жити».
• Риторичні запитання: «Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?», «Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?».
• Риторичний оклик: «Озовися!».

«Засвіт встали козаченьки»

Тема: Зображення походу козаченьків, розлучення хлопця з матінкою і коханою.

Ідея: Звернення сина до матері з проханням, щоб вона прийняла його кохану як свою дитину.

Жанр: літературна козацька пісня.

Художні засоби:

• Епітети:«Ясні очі», «милий синочку», «кінь вороненький», «рідна дитина», «чужая дитиночка»;
• Метафори: «Стоїть місяць над горою», « кінь спіткнувся», « година настала»;
• Паралелізм: «Стоїть місяць над горою, /Та сонця немає,/ Мати сина в доріженьку/ Сльозно проводжає»;
• Антитеза: «Яка ж би то, мій синочку, / Година настала, / Щоб чужая дитиночка/ За рідную стала?»;
• Звертання: «Прощай, милий мій синочку», «Ой рад би я, матусенько», «Яка ж би то, мій синочку»;
• Риторичні оклики: «Через чотири недільки/ Додому вертайся!», «Бо хто знає, чи жив вернусь, / Чи ляжу в полі!».

Композиція: У пісні розповідається, як козаченьки, що «засвіт встали», вирушають у похід. Козак заспокоює свою кохану Марусю та просить її помолитись Богу за нього. Проводжає мати свого сина в далеку дорогу й просить його «через чотири недільки» додому вертатись. Молодий козак не вірить, що швидко повернеться з походу, бо «кінь вороненький в воротях спіткнувся». Син не знає, чи вернеться живим, чи ляже в полі, а тому просить матір прийняти його кохану Марусеньку «як рідну дитину». Мати бідкається, що ж то за час настав, «щоб чужая дитиночка За рідную стала».

________________________________________________

Історичні пісні – народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб.

Ознаки історичної пісні:

• гуртовий та багатоголосий спів.

Тематика пісень:

• історичні події, війни, повстання, виступи народу проти загарбників;
• боротьба козаків із турецько-татарськими ордами.

«Ой Морозе, Морозенку»

Тема: оспівування боротьби козаків під керівництвом Морозенка з татарами.

Ідея: возвеличення мудрості, мужності козацького ватажка; засудження жорстокості, підступності татарських поневолювачів.

Жанр: історична пісня.

Композиція: Твір має свого роду обрамлення — починається і закінчується уславленням мужності козацького ватажка Морозенка.

• Експозиція: похід козаків на татар під керівництвом Морозенка.
• Зав’язка: бій з ворогом.
• Кульмінація: полон та катування героя.
• Розв’язка: сум матінки-України з приводу смерті свого сина.

«Чи не той то хміль»

Тема: оспівування мужності, героїзму, винахідливості Б. Хмельницького — видатного українського гетьмана, його прагнення здобути волю і щастя народу в боротьбі з ляхами.

Ідея: уславлення Б. Хмельницького — народного ватажка, талановитого полководця, мудрого державного діяча.

Жанр: історична пісня.

Композиція:

• Експозиція: розповідь про Б. Хмельницького, порівняння його з хмелем.
• Зав’язка: застереження гетьману — перед битвою з ляхами не пити Золотої Води.
• Кульмінація: перемога над ворогом.
• Розв’язка: «Утікали вражі ляхи…».

Художні засоби:

• Метафори: «хміль в’ється, грає, кисне», «становили хати».
• Епітети: «золота Вода», «хороша врода».
• Гіпербола: «Гей, поїхав Хмельницький к Золотому Броду,— Гей, не один лях лежить головою у воду».
• Повтори: «Чи не той то хміль?», «Ой, той то Хмельницький», «…вражі ляхи».
• Риторичні запитання: «Що коло тичини в’ється?», «Що по ниві грає?», «Що у пиві кисне?».

________________________________________________

Думи – великий віршований народний ліро-епічний твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконується речитативом (протяжним мелодійним проказуванням) у супроводі кобзи, бандури чи ліри.

Ознаки думи :

• не ділиться на строфи, а її різноскладові рядки утворюють періоди й об’єднані дієслівною римою;
• виконувалася музиками у Центральній та Лівобережній Україні;
• більша за обсягом від історичної пісні;
• у своєму змісті не має фантастичних елементів;
• має 3 частини : заспів («заплачка»), основна розповідь, закінчення («славословіє»);

її героями були такі історичні постаті, як Самійло Кішка, Байда, Б.Хмельницький, П.Сагайдачний, П.Дорошенко, І.Богун та ін.

«Дума про Марусю Богуславку»

Тема: відтворення часів боротьби українського народу з турками та тривалого перебування козаків у ворожому полоні, яким прагне допомогти Маруся Богуславка.

Ідея: засудження поневолення, страждань, яких зазнали українці під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя.

Жанр: народна дума невільницького циклу.

Композиція :

• Вступ: розповідь про те, як козаки перебували в ув’язненні у пана турецького.
• Основна частина: обіцяння Марусі звільнити запорожців з неволі після від’їзду турецького пана до мечеті. Закінчення: Маруся дотрималася обіцянки — визволила козаків з неволі; відмова героїні тікати на рідну землю.

Художні засоби:

• Епітети: «білий камень», «бідні невільники», «святий день», «тяжка неволя», «розкіш турецька», «лакомство нещасне», «тихі води».
• Метафора: «сльозами проливали».
• Повтори: «…стояла темниця кам’яная»; «…козаки, ви, бідні невольники»; «Словами промовляли, Сльозами проливали»; «…дівкабранка, Маруся, попівна Богуславка».
• Риторичні оклики: «Козаки, ви, бідні невільники!», «Гей. Козаки, ви, бідні невільники!», «Як ти нам святий Великдень і сказала!», «Тільки города Богуслава не минайте!», «…Между мир хрещений!», «Пошли, Боже, на многая літа І до конця віка!».
• Риторичне запитання: «Чи ви знаєте, Що в нашій землі Та й день затепера?»

________________________________________________

Балада – поетичний твір, у якому історична доля всього народу розкривається через драматичну історію конкретної людини; віршовий ліро-епічний твір казково-фантастичного легендарно-історичного чи героїчного змісту; близька до історичної пісні та народної думи.

Види балад:

1. Легендарні ( фантастичні )
2. Родинно-побутові ( сімейні )
3. Історичні

Ознаки балад:

• невелика кількість персонажів;
• незвичайність та загадковість подій;
• трагічність і гострота у розв’язанні конфлікту;
• наявність казкових, фантастичних елементів;
• часто використовуються метаморфози (перетворення людини на рослину чи тварину).

«Ой летіла стріла»

Тема: оспівування суму за вбитим стрілою вдовиним сином.

Ідея: висловлення співчуття до загиблого.

Композиція :

• Експозиція: діалог про причину смерті вдовиного сина.
• Зав’язка: приліт трьох рябеньких зозуль.
• Кульмінація: оплакування матері, сестри, миленької, смерть героя.
• Розв’язка: смерть рідної людини — одвічна пам’ять про неї.

У баладі «Ой летіла стріла» змальовується, як загинув удовин син від стріли. Горе рідних — безмірне. Вони, як зозулі, прилетіли та й плачуть над убитим. Де мати плаче — там «Дунай розлився», де сестра — там «слізок криниця», а де миленька — «земля сухенька». Сестра й мила скоро забудуть про втрату, а мати страждатиме довіку. У баладі присутні гіпербола, метаморфози (перетворення), трикратність.