ТЕМА 4.2 : «ПРИКМЕТНИК»

Прикметник — це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий?

Синтаксичні ознаки

У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю.

Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складеного присудка.

Прикметники поділяються на такі розряди:

1. Якісні — відносні — присвійні.

2. Повні — короткі.

Якісні

Якісні прикметники виражають такі ознаки предмета, що можуть виявлятися більшою чи меншою мірою (хоробрий, теплий, довгий).

Найголовнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність утворювати форми ступенів порівняння.

Граматичні ознаки, що відрізняють якісні прикметники від присвійних:

приєднують прислівник із значенням міри або ступеня вияву ознаки (мало, надто, надзвичайно, трохи): відомий — трохи відомий, мало відомий;
вступають у антонімічні відношення: свіжий — черствий, великий — малий;
утворюють якісно-означальні прислівники або іменники з узагальненим значенням прикмети: чуйний — чуйно; добрий — добро;
утворюють ступені порівняння: білий — біліший, найбіліший;
за допомогою суфіксів зменшеності і збільшеності та префікса пре- утворюють похідні прикметники: тонкий — тонесенький, тонюсінький; здоровий — прездоровий;
окремі прикметники можуть мати коротку форму (ясен, весел, певен).

Відносні

Відносні прикметники виражають ознаку предмета опосередковано — через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану (туманний ранок, працьовита людина, земляний вал).

Присвійні

Присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?

Найчастіше присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині (мамина казка, Сергіїва шапка, собача шкіра). Але інколи, у випадку уособлення неживих предметів, можуть вживатися прикметники з присвійним значенням, похідні і від назв неістот (сонячна мати-земля).

Вживаючись у переносному значенні, відносні і присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних: срібний перстень (відн.) — срібний голос (якісн.)

Повні та короткі, тверді та м’які

В сучасній українській мові вживаються переважно повні прикметники.

Лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною формою має коротку (незмінну) форму (зелен, повен, красен, винен, рад).

За кінцевим приголосним основи — твердим чи м’яким — приголосні поділяються на прикметники твердої і м’якої груп:

тверда група — вразливий, сестрин, певен, чистий;

м’яка група — майбутній, хатній, завтрашній, ранній.

До твердої групи належать:

прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний (вразливий, добрий, прекрасний);
всі присвійні прикметники (Наталчин, батьків, тещин);
короткі форми прикметників (годен, рад, жив).

До м’якої групи належать:

якісні і відносні прикметники з основою на м’який н, перед яким стоїть ще один приголосний: майбутній, новітній, останній;
прикметники, які у називному відмінку однини мають закінчення -ій (-я, -є): безкраїй, колишня, художнє;
прикметники на -шній, -жній, що утворені від прислівників: внутрішній, справжній, синій, матерній (частіше материн) та інші.

Повні прикметники поділяються також на дві форми: стягнену і нестягнену.

Стягнені форми є загальновживаними (синя, синє, сині).

Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному і знахідному відмінках однини і множини (синяя, синєє, синіі). Найчастіше вони зустрічаються в народній поезії та етнографії.

Морфологічні ознаки

1. Рід:

чоловічий — лебединий, добрий;

жіночий — кімнатна, кмітлива;

середній — дівоче, веселе.

2. Число:

однина — гарний, гарна, гарне;

множина — гарні.

3. Відмінок:

називний — золотий;

родовий — золотого;

давальний — золотому;

знахідний — золотий (золотого);

орудний — золотим;

місцевий — (на) золотому);

Категорія числа прикметників — форми числа прикметників узгоджуються з формами числа іменників, з тією лише різницею, що ознаки роду повністю нейтралізуються у множині.

За характером закінчень прикметники поділяють на групи — тверду і м’яку (змішаний тип відмінкових закінчень мають лише прикметники з компонентом -лиций, -лице).

До твердої групи належать прикметники, які в називному відмінку однини мають закінчення: чоловічого роду —ий або нульове (жіночого роду -а, середнього роду -е), напр.: природний, зворотний, поточний, рад, готов, повинен, Ігорів, Миколин, Ольжин, Марин.

Прикметники м’якої групи в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ій (-їй), а жіночого роду на -я, середнього роду на -є, напр.: всесвітній, дорожній, безкраїй.

Вибір закінчення не залежить від значення прикметника. Єдиним винятком з цього правила є слова дружний і дружній, в яких закінчення є показником різного лексичного значення. Порівняйте: дружний — “який відбувається одночасно, спільно, погоджено, злагоджено”, і дружній — “який виражає прихильність, довіру, дружелюбність”.

Винятком із загального поділу на групи є також прикметники чоловічого та середнього роду на -лиций, -лице. Наприклад: білолиций (-е), круглолиций (-е), червонолиций(-е), які мають змішаний тип відмінкової парадигми: в однині закінчення прикметників м’якої групи (крім називного та орудного відмінків), а в множині — твердої (крім називного).

Ступені порівняння

Вищий ступінь порівняння прикметника вказує на те, що в одному об’єкті ознака проявляється більшою або меншою мірою, ніж в іншому.

Проста форма вищого ступеня порівняння створюється за допомогою додавання суфіксів –ш та -іш: спритний – спритніший. Але будьте уважні, тому що деякі прикметники можуть втрачати суфікси –к, -ек, -ок: легкий – легший.

Після додавання суфікса –ш, у будові деяких прикметників може спостерігатися чергування приголосних, та як результат – звукові сполуки: жч: близький – ближчий, але с+ш міняється на щ: високий – вищий.

Складена форма порівняння вищого ступеня утворюється дуже легко – шляхом додавання слова більш або менш до звичайної форми прикметника: товстий – більш товстий, гучний – менш гучний.

Найвищий ступінь порівняння є свідченням того, що в цьому об’єкті відповідна ознака проявляється найбільшим або найменшим чином у порівнянні до всіх інших об’єктів.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня порівняння такого префікса, як най-: кращий – найкращий. Але це значення можна також додатково ще посилити префіксами що- та як-: модний - щонаймодніший, спокійна - якнайспокійніша.
Складена форма порівняння найвищого ступеня утворюється так само, як і форма вищого ступеня – за допомогою додавання слів найбільш або найменш до звичайної форми прикметника: холодний – найбільш холодник, гостра – найменш гостра.

Винятки!

Запам’ятайте, що ступені порівняння ніколи не утворюють такі якісні прикметники:

- ті, що називають абсолютну якість: порожній;

- ті, що утворюються за допомогою наступних суфіксів: -уват, -езн, -есеньк, -еньк, -енн, : здоровенний, чорнесенький.