ТЕМА 3 : «БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР»

Будова слова

Морфеміка — розділ мовознавства, що вивчає значу­щі частини слова (морфеми); він вивчає будову слів без огляду на те, як вони утворилися.

Порядок розташування частин слова такий:

префікс — корінь — інтерфікс — корінь — суфікс — закінчення — постфікс.

Основа — частина слова без закінчення. Вона виражає лексичне зна­чення слова, тому є спільною для всіх форм слова.

Лише з основи складаються незмінювані слова, а саме:

-незмінювані іменники: манто, ситро, таксі, Марокко;

-форми дієслова — інфінітиви: писати, читати, любити;

-форми дієслова — дієприслівники: писавши, читаючи, люблячи;

-форми дієслова — безособові форми на -но, -то: писано, читано, люблено;

-прислівники: безоглядно, сміливо, по-перше, натщесерце, по-українськи.

Незмінювані слова не мають ніякого закінчення: читати, солодко.

Закінчення — змінна значуща частина слова, що виражає його грама­тичне значення (рід, число, відмінок, особу, час тощо,) і слугує для зв’язку слів у словосполученні й реченні.

Закінчення мають усі змінні слова, хоча воно може бути нульовим, тобто таким, що не виражається звуком і не позначається літерою, але має певне граматичне значення.

Не мають закінчень незмінювані слова:

— прислівники (тихо, увечері, здалеку);

— дієприслівники (співаючи, прибігши);

— інфінітив дієслова (любити, знати);

— незмінювані слова іншомовного походження (таксі, поні, бюро).

Деякі змінювані слова мають нульове закінчення. Нульове закінчення — це матеріально не виявлене закінчення, про існування якого в слові робимо висновок, порівнюючи це слово з іншими його формами.

Корінь — головна значуща частина слова, що містить спільне значен­ня спільнокореневих слів (воля, воленька, звільнити). Корінь є носієм лексичного значення. Коренем слова називається спільна частина споріднених слів, яка є носієм основного лексичного значення.

Зауважте! Треба відрізняти спільнокореневі слова від слів з омонімічними коренями.

Префікс — значуща частина слова, що стоїть перед коренем і слугує для творення слів із новим лексичним значенням або відтінком у значен­ні: осінній — передосінній, чекати — зачекати.

Суфікс — значуща частина слова, яка стоїть після кореня та слугує дія творення слів з новим лексичним значенням або відтінком у значен­ні: учити — учитель, калина — калинонька).

Різновидом суфікса є частка -ся(-сь), яка стоїть у кінці дієслів. Такий різновид суфікса називається постфікс: хвилюватися).

Спільнокореневі слова й форми того самого слова

Спільнокореневі слова – це слова, що мають спільний корінь, але відрізняються за лексичним значенням.

Приклад: Літо — літній, літечко, влітку, літувати.

Спільнокореневі слова можуть належати до різних частин мови.

Зауважте! Інколи корені можуть звучати й писатися однаково, але позначати зовсім різні явища чи предмети.

1. Вода, водний, підводник.

2. Водій, водити, водійський.

У першому випадку корінь означає рідину й усе, що з нею зв'язане. У другому — «керувати рухом чого-небудь».

З'ясувати значення слова допоможе зміст речення або суфікси чи префікси, що входять до основи.

Коли ми відмінюємо слово за відмінками, числами, родами, тоді ми змінюємо форму слова. Тобто ми змінюємо лише закінчення слова, а основа залишається сталою.

У спільнокореневих словах змінюється склад основи (додаємо чи відкидаємо суфікси, префікси) — у формах слова змінюється закінчення.

Форми слова за відмінками:

Називний відмінок (хто? що?).

Родовий відмінок (кого? чого?).

Давальний відмінок (кому? чому?).

Знахідний відмінок (кого? що?).

Орудний відмінок (ким? чим?).

Місцевий відмінок (на (у) кому? на (у) чому?).

Кличний відмінок (тільки в іменників, запитань нема).

Форми слова за числами:

Однина.

Множина.

Форми слова за родами:

Чоловічий рід.

Жіночий рід.

Середній рід.