Мудра притча від бодрого фінансиста
— Майстре, — одного разу спитав учень, — чому існують труднощі, які заважають нам досягти мети, відхиляють нас убік від обраного шляху, намагаються змусити визнати свою слабкість?
— Те, що ти називаєш труднощами, — відповів Учитель, — насправді є частиною твоєї мети. Перестань із цим боротися. Лише подумай про це, і візьми до уваги, коли вибираєш шлях. Уяви, що ти стріляєш із лука. Ціль далеко, і ти не бачиш її, оскільки на землю опустився густий ранковий туман. Хіба ти борешся з туманом? Ні, ти чекаєш, коли подме вітер і туман розвіється. Тепер ціль видно, але вітер відхиляє політ твоєї стріли. Хіба ти борешся з вітром? Ні, ти просто визначаєш його напрямок і робиш виправлення, стріляючи трохи під іншим кутом. Твій лук важкий і жорсткий, у тебе не вистачає сил натягнути тятиву. Хіба ти борешся із луком? Ні, ти тренуєш свої м'язи, з кожним разом все сильніше натягуючи тятиву.
— Але ж існують люди, які стріляють з легкого та гнучкого луку у ясну, безвітряну погоду, — сказав учень скривджено. — Чому ж мій постріл зустрічає стільки перешкод на своєму шляху? Невже Всесвіт пручається моєму руху вперед?
— Ніколи не дивися на інших, — усміхнувся Учитель. — Кожен вибирає свій лук, свою ціль і свій час для пострілу. Для одних ціллю є точне попадання, для інших – можливість навчитися стріляти.
Учитель понизив голос і нахилився до учня:
— І ще я хочу відкрити тобі страшну таємницю, мій хлопче. Всесвіту до тебе немає жодної справи. Він нічому не чинить опір і нікому не допомагає. Туман не опускається на землю для того, щоб завадити твоєму пострілу, вітер не починає дмухати для того, щоб відвести твою стрілу убік, жорсткий лук створений лучником не для того, щоб ти усвідомив свою слабкість. Все це існує саме собою, незалежно від твого бажання. Це ти вирішив, що зможеш у цих умовах точно вразити мішень. Тому, або перестань скаржитися на труднощі і починай стріляти, або утихомир свою гординю і вибери собі легшу ціль. Ціль, по котрій можна стріляти в упор.
