Сни в ізотериці

Одного разу я опинився на лекції по ізотериці серед близько сотні таких самих людей як я. На той момент, я ще не ділив людей на тих, хто вивчає ізотерику і на тих, хто не вивчає її. Лектор говорив достатньо впевнено і ніхто не смів його перебивати і навіть говорити між собою ніхто не наважувався. Щось говорив лектор, що було влучно, але іноді щось дуже сильно було не так, але що саме я зрозуміти не міг. Залишався сам на сам з цими неоформленими питаннями.

Минуло пʼятнадцять хвилин.
Я став помічати, що мої знайомі ледь не засинають. Я не можу зрозуміти, лектор говорить про духовні речі, а люди не слухають, а якщо й слухають, то у піввуха.
Тридцять хвилин тому всі були такі активні, коли ми грали у волейбол. Хтось грав для того, щоб отримати задоволення, хтось грав на рахунок, щоб перемогти, а хтось і грати не хотів, але пішов. Але у людях відчувалася енергія. Амбіції дяких гравців навіть переходили особисті межі і вони налаштовували цілу команду на перемогу. Стільки сили і запалу. Де той запал зараз?
А лекції то не безкоштовні. Люди платять за лекцію, щоб навчитись чогось, перейняти досвід вчителя. Так вони свої проблеми не вирішать, якщо будуть засинати на кожній лекції.

Після лекції всі були задоволенні нею, це ще більше вводило мене у ступор, чому всім подобається лекція, якщо ніхто окрім лектора не виглядав бадьорим. Маючи педагогічний досвід я розумію, що якщо група не жива, то я, як лектор щось роблю не правильно, моя погана комунікація з групою, чи то я не правильно доношу матеріал. Причин може бути безліч.

У розмові зі знайомим я поставив йому своє запитання: «А чому ж так відбувається, що на лекціях люди засинають? Невже лектор не відчуває групи?» На це він відповів: «Що тут не лектор винний, а люди не достатньо готові сприймати духовну інформацію, що він дає і тому тіло опирається цій інформації і їх схиляє до сну.»

Такої відповіді я не очікував, мені і відповісти не має чого. Я її запамятаю, раптом знадобиться і мені.