Одного разу я опинився на лекції по ізотериці серед близько сотні таких самих людей як я. На той момент, я ще не ділив людей на тих, хто вивчає ізотерику і на тих, хто не вивчає її. Лектор говорив достатньо впевнено і ніхто не смів його перебивати і навіть говорити між собою ніхто не наважувався. Щось говорив лектор, що було влучно, але іноді щось дуже сильно було не так, але що саме я зрозуміти не міг. Залишався сам на сам з цими неоформленими питаннями.
Я був звичайним хлопчиком, який ходив в школу і кудись іще, куди тільки не ходив: гуртки, музика, танці, спорт. Багато чого перепробував ще в дитинстві, бо батьки не хотіли, щоб я сидів вдома і нічим не займався. Але мені все здавалося зрозумілим і тому не хотів продовжувати будь-яку справу, яку починав. Звичайно, я хотів знайти щось таке, що мене зачепить на великий проміжок часу, щоб у мене була спрага до чогось. Не знав, що спрага може бути до когось.