Том Купер. Походження "Шахедів", частина 2
Переклад: Світлана Гаєвська Редактор: Сергій Чернявський
Першоджерело: https://xxtomcooperxx.substack.com/p/origins-of-the-shahed-part-2?utm_source=profile&utm_medium=reader2
У другій частині цієї публікації я сподіваюся пояснити, чому витратив стільки часу, пояснюючи усю «передісторію та контекст» щодо іранських БПЛА, а також чому про них так багато негативних відгуків.
Період із середини 1980-х приблизно до 2003–2005 років сформував «основу» цієї історії та пояснює, чому відбувався такий безсистемний розвиток нових і чому модернізація старих та/або існуючих БПЛА просувалася повільними темпами, та чому до цього часу іранські БПЛА не сприймалися досить серйозно.
Не те, щоб в наступні кілька років все раптом змінилося на краще. Навпаки, протягом більшої частини кінця 2000-х і більшої частини 2010-х різні угрупування Корпус вартових ісламської революції (КВІР) і регулярних збройних сил все ще буквально «билися» за те, кому що дістанеться із двигунів та електроніки, які вдалося провезти контрабандою, з-за кордону.
Це було досить важливо, оскільки Іран підпадає під низку західних ембарго та санкцій, і тому західні високі технології наразі важко отримати (навіть якщо це зовсім не «неможливо отримати»). Безсумнівно, було багато ідей і, незважаючи на масовий відтік мозків, багато добрих намірів і принаймні стільки ж прототипів. Але все ж: маса з них піддалася поєднанню корупції та внутрішньої боротьби, і, загалом, уся іранська індустрія БПЛА — як і більшість іранського оборонного сектора — рухалася прямо в «нікуди».
Але потім сталося кілька важливих подій. Починаючи з 2011 року КВІР почав військову інтервенцію в Сирії.
З огляду на можливу реакцію Заходу, це була таємна операція, яка вимагала «мінімального сліду» КВІР у цій країні. «Експедиційні сили» (ЕС КВІР) — розгорнули відносно невелику кількість власних військ (щонайбільше 3–4 батальйони), фактично більшість із них служили радниками режиму Асада та командували й керували обраними військами з місцевих ополченців.
Керування відносно невеликими підрозділами на великому полі бою вимагало глибокої обізнаності про ситуацію: важливою для цього є хороша розвідка. Таким чином, ЕС КВІР швидко почав розгортання свого тактичного розвідувального БПЛА HESA Shahed-129 у Сирії. Перше відео (з БПЛА), яке я пам’ятаю, з’явилося в 2012 році, а до 2014 року вони вже стали звичайним явищем на більшій частині західної Сирії, але особливо на напрямку Дамаск і Алеппо.
Витративши близько 50 мільярдів доларів США на спроби врятувати Асада в період між 2011 і 2014 роками, але без особливого успіху (як зазвичай, Башар і його «внутрішнє оточення» привласнили більшу частину цього, а решту витратили або на хороший піар на Заході, або лояльність різних воєначальників), ЕС КВІР був розчарована низкою поразок. У 2015 році це зіграло важливу роль для того, щоб переконати Путіна розпочати військову інтервенцію в Сирії — що було доречно для останнього, оскільки він перебував у міжнародній ізоляції після вторгнення в Україну.
«Тим не менш, у той час КВІР хотів досягти набагато більшого - він прагнув встановити стратегічні відносини з Путіним (тобто Росією). Пихатий і недалекоглядний, як завжди, Путін (і Медведєв) не тільки сказав «нєт» але й зупинив експорт ракет «земля-повітря» (ЗРК) С-300 та кількох інших систем озброєнь, замовлених Іраном (що спричинило міжнародний скандал, який тривав роки та завдав значних фінансових збитків Москві), а також наполягав на тому, що російські військові офіцери командуватимуть і контролюватимуть усе і всіх у Сирії.
Як наслідок, росіяни, розпочавши свою операцію в країні, разом з асадистими вели власну битву, а ЕС КВІР та його місцеві союзники - свою власну. Напруженість виросла настільки, що, за чутками, іранці намагалися повалити Башара, і «лише» російським військам вдалося їм завадити.
Поступово, до 2017 року, опоненти налагодили стосунки, й іранці прийняли росіян, які видавали себе за посередників влади у Сирії. Натомість іранці розраховували з часом створити власну напівдержаву на другому плані.
Зрештою, Путін не міг запропонувати нічого порівняно з прагненням ЕС КВІР навернути сирійців у релігію Дванадцяти шиїтів за допомогою робочих місць в іранських культурних центрах в Латакії, на заводах боєприпасів, що належать КВІР, в інших місцях країни або безкоштовні стипендії в Ірані...
Головне: путінське «ні» мало далекосяжні наслідки в стратегічному плані. КВІР звернувся до Пекіна за стратегічним партнерством.
Це сталося в лічені тижні, переважно наприкінці 2015-го та на початку 2016-го, і, оскільки Iран був заповнений нафтодоларами, незабаром досягло такого рівня, коли якість відносин між Ісламською Республікою Іран (ІРІ) і Китайською Народною Республікою (КНР) легко перевершила якість стосунків між КНР та Ісламською Республікою Пакистан.
«Раптово» протягом наступних двох років Іран почав не тільки розробляти, але й фактично серійно виробляти та вводити на озброєння ряд високотехнологічних систем зброї. Вони варіювалися від значної модернізації старих зенітно-ракетних систем (ЗРК) американського та радянського/російського виробництва до появи абсолютно нових систем ЗРК — деякі з яких, як стверджується, перевершують російські С-300 і С-400 — до появи численних зрілих систем БПЛА.
Без сумніву, в Ірані є великі технічні університети, і вони випускають тисячі висококваліфікованих учених, які, у свою чергу, публікують величезну кількість наукових робіт, настільки, що це викликало чимале занепокоєння в Ізраїлі.
Ще в 2016–2018 роках «The Jerusalem Post» почала висловлювати занепокоєння на кшталт того, чи виграє Іран у «технологічній війні».
Безсумнівно, Iран «успадкував» добре розвинену оборонну промисловість, куплену у США ще за часів правління шаха в 1970-х роках.
Однак через відсутність перспектив, які пропонує режим КВІР, Іран потерпає від масового відтоку мозків: по суті, маса розумної молоді залишає країну.
Корупція є поширеною, тому жоден новий проект не має серйозних шансів бути реалізованим без значної політичної та фінансової підтримки різноманітних клік ІРІ. Ось чому маса місцевих компаній все ще виробляє, наприклад, автомобілі на основі технологій 1970-х років: це «працює», оскільки допомагає «підтримувати статус-кво» між різними угрупуваннями. Крім того, багато з цих наукових робіт, опублікованих іранськими вченими, були або підробленими, або лише копіями існуючих західних документів.
Що насправді сталося, так це те, що КВІР максимально використав свої нещодавно встановлені зв’язки з КНР і залучив китайців не лише для масової передачі ноу-хау, але й для допомоги у розбудові та зміцненні, між іншим, Іранської індустрії БПЛА.
ЦЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ, ДУРНІ
Це грало прямо на руку Пекіну, адже якщо в чомусь китайці явно перевершують своїх західних і російських конкурентів за останні 10 років, то в сфері «обслуговування клієнтів». Вони не лише пропонують свою продукцію, вони пропонують продукцію, адаптовану до вимог клієнта, і якщо клієнт готовий співпрацювати на належному рівні та здатний платити, у Пекіна немає проблем із замовленням державних корпорацій, таких як China Poly Group, China Electronic Technology Group (CETC) і 14-й Інститут, щоб «поділитися» в області деяких найбільш чутливих високих технологій. Дійсно, допомогти замовнику запустити вітчизняне виробництво.
У цьому випадку угода була відносно простою: в обмін на іранський бойовий досвід, конструкції та вимоги китайські провідні наукові установи проводили дослідження та розробки, тоді як китайська промисловість допомогла запустити серійне виробництво в Ірані. Іншими словами: КНР надала «повне обслуговування клієнтів», від допомоги у визначенні іранських вимог до фактичного введення в озброєння отриманих систем озброєння. «Бонус» (з точки зору Китаю): останнє вимагає постійного використання високотехнологічних «Зроблено в КНР», що означає, що китайці можуть не тільки контролювати іранське виробництво, але й останній бойовий досвід і прогрес у відношенні подальшого розвитку. Прибуток гарантовано на роки вперед…
Єдиними «умовами», які китайці вимагали натомість (за винятком оплати, звичайно), були:
• жодна передача отриманого ноу-хау будь-яким третім сторонам,
• заборона ІРІ (який насправді керується КВІР) вступати в аналогічну співпрацю з будь-якою третьою країною чи інстанцією, і
• всі продукти цієї співпраці офіційно і наполегливо декларуються як «made in IRI» (настільки, що навіть таблички «made in IRI» виготовляються в КНР і вже на місці застосовуються).
Китайці не в останню чергу не хочуть зіпсувати свої комерційні відносини із Заходом або потрапити під ембарго та санкції за «співпрацю з державою-ізгоєм»; зрештою, такі корпорації, як Poly Group, беруть участь не лише у військових проектах, а й… між іншим, відповідають за імпорт таких західних предметів розкоші до КНР, як автомобілі Ferrari…
НОВЕ ЖИТТЯ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ДРОНІВ
Розробивши різноманітні іранські концепції та проекти, китайці подбали про переобладнання, реорганізацію та модернізацію ряду заводів в ІРІ. Це було прийнято різними угрупуваннями в КВІР, тому що таким чином кожне могло отримати свою частку, і це на роки вперед, тоді як раніше менше ніж жменька клік отримувала прибуток від контрабанди західних технологій з ОАЕ. Крім того, Емірати стягували до 300% ринкової ціни за обладнання, яке вони постачали. Іншими словами: китайці допомогли іранцям виготовити більш досконалі, потужніші БПЛА (безпілотні летальні апарати), до ДБЛА (дистанційно керовані безпілотні апарати) того ж за нижчою ціною.
Можливо, найкращий приклад результатів: хоча раніше КВІР, тобто іранський оборонний сектор, так і не спромігся розробити рішення для перетворення своїх БПЛА, таких як Шахед-129, на ДБЛА, і не міг досліджувати та розробляти міні-точні керовані боєприпаси (PGM) для них, то на часі іранська промисловість не тільки виробляє БПЛА, та ДБЛА у великих кількостях, але й також запускає серійне виробництво міні-PGM. У цьому випадку китайці почали з іранської версії американського BGM-71 TOW під назвою Toophan, щоб допомогти розробити Sadid-1.
Це було ще в 2017 році (приблизно); тим часом іранці виробляють ракети класу «повітря-земля» Sadid-345, Sadid-361 і Fat’h-362. Близько двох-трьох років тому вони продемонстрували ракету «повітря-повітря» на основі аеродинамічного дизайну ракети «повітря-повітря» AIM-9 Sidewinder також для своїх БПЛА.
Дві ракети Sadid-345 перед БПЛА Shahed-121 (на задньому плані ліворуч) і Shahed-129 (на задньому плані праворуч) БПЛА — усі вони розроблені за (великої) підтримки Китаю та зараз виробляються та експлуатуються в Ірані