Історія аеродинамічного тунелю Ред Булл

Щоб написати повноцінний матеріал, необхідно витратити багато часу, а з моїм підходом до справи на це підуть тижні. Я оберу трошки простіший шлях та зроблю переклад вже існуючої інформації від Сема Коллінза (https://twitter.com/NorthHertsSam)

Далі переклад без втрати змісту, але із стилістичними коригуваннями.

Для розробки свого боліду 2022 року компанія Ред Булл отримала одне з найменших асигнувань на аеродинамічні випробування в аеродинамічніому тунелі (прим.: а в 2023 році завдяки штрафу ще менше).

У Биків він один із найстаріших в Формулі 1 - колишній аеродинамічний тунель КАІ (Королівського аеронавігаційного інституту) в Бедфорді, Англія.

Тунель був побудований як частина об'єкту Королівського аеронавігаційного інституту на аеродромі Терлі поблизу Бедфорда. Будівництво на території ферми Твінвудс розпочалося у 1947 році і мало на меті розвиток британських військових авіаційних технологій.

Після завершення будівництва об'єкт розташований поблизу станції Королівських військово-повітряних сил Терлі (зараз Бедфордський автодром) складав п’ять аеродинамічних тунелей, в яких можна було випробовувати літаки зі швидкостями від 129 км/год до 6125 км/год (5 махів).

Перший з них - надзвуковий тунель 3×3, який використовувався для випробування моделей високошвидкісних літаків на швидкостях від 1287 км/год до 2450 км/год (2 махи). У 1950-х роках тут випробовувалися літаки подібні до зображеного нижче Saunders Roe SR53.

Другий тунель був набагато більшим - надзвуковий тунель 8×8, призначений для роботи на швидкості від 1592 км/год (1,3 махи) до 3062 км/год (2,5 махи). Його демонтували у 2002 році.

Третій тунель був ще швидшим і призначався для випробувань літаків зі швидкістю від 3062 км/год (2,5 махи) до 6125 км/год (5 махів). Там випробовувалися гіперзвукові проекти. Наприклад, цей шалений концепт пасажирського літака «Waverider».

Четвертий аеродинамічний тунель був дещо дивний - вертикальний тунель, що обертався. Інженери розміщували туди модель літака і дивилися, як справжній літак може потрапити в плоский штопор (як у фільмі «Топ Ган») і вийти з нього. Цей тунель все ще існує. Донедавна можна було політати в ньому за гроші.

Останній аеродинамічною тунель, який цікавить нас найбільше - низькошвидкісний тунель із замкнутим контуром розміром 13х9 футів. Використовувався він для тестування зльоту і посадки літаків на рухомій стрічці із швидкістю до 322 км/год.

Повітря в тунелі приводилося в рух шестилопатевим вентилятором діаметром 9,4 м, що приводився в рух електродвигуном потужністю 1500 к.с. [1125 кВт]. Такі літаки, як Panavia Tornado і Concorde, були частково розроблені за допомогою цього тунеля.

Після закінчення холодної війни комплекс КАІ в Бедфорді був визнано непотрібним. В результаті його частково знесено і продано.

Після того, як Ягуар/Ред Булл (прим.: так, Ред Булл - це колишня команда Ягуар) придбали залишені комплекси, їх було перепрофільовано для автоспортивних цілей, а автодром, який колись використовувався для оцінки посадки літаків, як ніколи став в нагоді.

Варто зазначити, що аеродинамічна труба тривалий час (а можливо і досі) зберігає оригінальні дерев’яні лопаті вентилятора!

Випробування проводяться в 60% масштабі. Першим автомобілем, який планувалося розробити в Бедфордському тунелі - Jaguar R7 2006 року…

…але цьому не судилося відбутись. Ягуар було продано Ред Булл і скоріш за все, перший болід, розроблений в Бедфорді - Ред Булл RB2.

Тому що Ред Булл RB1 розроблявся у старому тунелі команди у 50% масштабі боліду в Бістері, Англія. Пізніше цей тунель перейшов до Торо Россо (прим.: нині Альфа Таурі).

Наразі обидві команди (Альфа Таурі та Ред Булл) використовують тунель в Бедфорді для аеродинамічних розробок.