Riddler & Gravelking SK after 10K

30.01.2021

Продовжую ділитись досвідом використання різних покришок для Gravel.

під словом GRAVEL у цій статті, я маю на увазі використання велосипеду для їзди по дорогах (стежках) з різноманітним покриттям (крім асфальту), або взагалі без покриття

Колеса мають значення, особливо для Gravel, особливо – покришки. Адже вони і котят, і віраж тримають, і амортизують.

Перший рік катання на Revolt мене цілком влаштовували його рідні покришки Giant Crosscut Gravel 1 шириною 40 мм. Звичайно, після 10 років на шосе, вони здавались монстрячими. Тому дві гонки, які цілком можна вважати гравійними, ”Рівно 100” і “100 ВелоВат”, їхав на кросових 30 мм. Тепер я не певен, що це була гарна ідея)

З цими "бубліками" на Рівно 100 було жорсткувато, але як же круто виглядає ;)

Покришка Crosscut доволі універсальна і витривала. Я і зараз поставив її на переднє колесо для катання по снігу.

Але на другий рік, це почуття свербежу, коли хочеться щось вдосконалити на своєму байку, таки мене дістало. Ще й bike24 підкинув зимовий розпродаж

Panaracer Gravelking SK 38 мм

Кращого ім’я для гравійної покришки годі й шукати. Не дарма вони такі популярні в Gravel-спільноті. А ще ЗЕЛЕНОГО кольору, який так пасує до незрозуміло-зеленої смуги на рамі мого Gravelcrusher. З такими покришками Revolt точно стане унікальним і неповторним. Картинку довершила камуфляжна обмотка керма.

Естетична складова повністю мене задовольнила

Треба розуміти, що Gravelking – назва цілого сімейства покришок від японського бренда Panaracer. Просто Gravelking – це слік, з приставкою SS – напівслік, SK – напівшипована (як у мене), AC – all conditions, EXT – для реальної грязюки. Всі вони мають версію Plus – з додатковим захистом (канешно важча).

Ширина

один з найважливіших параметрів покришки. Тут немає універсального рішення, не можна спиратись на чиїсь рекомендації. Це зона пошуку компромісів і золотої середини саме для вас, вашого стилю катання, ваших маршрутів і уподобань.

Ширша покришка = краща амортизація, а відтак, кращий накат по лісовій стежці або кам’яній дорозі, краще щеплення на грунтах, менше провалюєшся у пісок або болото. Але, як казав мій викладач електроніки, “бесплатных пирожных не бывает”. Ширша покришка = більша вага з усіма її мінусами.

Добре, що рік досвіду був достатнім, аби не вестись на колись досить популярну аксіому “вужча значить швидша” і між 32 і 38 я обрав 38 мм.

Можливо не всі знають, позначення 700х38C або 28х1,5 – це старі стандарти (французький і англійський відповідно), які мають доволі умовне відношення до реального діаметру колеса. Сучасний стандарт для колес і покришок розробила ETRTO (European Tire and Rim Technical Organization). За цим стандартом, мої гревелкінги мають розмір 40-622, що означає 40 мм ширина і 622 мм внутрішній діаметр.

Вага

430 грам. Одна з найлегших покришок. Наприклад, аналогічна WTB Riddler 37-622 – 465 гр. IRC BOKEN, Hutchinson TOUAREG - 490 гр. З відомих мені, лише Teravail мають аналогічну вагу.

Використання

Перша прикатка відбулась на початку квітня. Враження були неоднозначні: твердо, не їде по піску, проблеми з встановленням. Ще й на польовому віражі не втримався на звичайній своїй швидкості. Але на швидкісних прямих котить вона дуже приємно.

Як же класно вони “співають” на накатаній піщаній дорозі 😍

Після підбору “правильного” тиску більшість проблем вирішилась. Для мене “правильна зона тиску” для Gravelking 38 знаходиться між 1,7-2,4 bar (25-35 psi) в залежності від маршруту. Якщо качати більше - покишка стає дуже тряскою. Менше – є вірогідність відслоєння від ободу (пару раз бувало таке).

По підбір “правильного тиску” читайте в кінці статті.

Переваги Gravelking повністю розкрились під час дводенного зйомочного туру в Карпати (скоро буде презентація фільму). Каміння, мокре каміння, щебінь, гравій – царина гревелкінгів.

Є в Карпатах річка, яка має назву "Ріка".
Ми проїхали її від міста впадіння в Тису до струмочка, з якого вона починається

Щойно ми приїхали і зібрали велосипеди (три Revolt і Contend AR, всі на Gravelking SK) – поїхали затестити. Хлопці, які вперше сіли на гравійники, мов діти, понеслисль кам’яною карпатською дорогою для лісовозів. У мене серце зупинилось🤬... І нічого, витримали і гума і велосипеди!

Кам'яні підйоми, спуски, дощ і струмочки з камінням де на 100% мав зіслизнути. А ні - тримала зараза. Компаунд і ці невелички квадратні шипи працювали як лапки ящірки.

Стійкість до проколів

Проколи звичайно були, переважно від гострого каміння. Під час гонки "Курна Дорога" такий прокол коштував мені призового місця😭 Але, зважаючи на жорсткість Gravel-умов, це звичайна статистика. За два роки використання я звик, що з собою завжди потрібно мати все для польового ремонту.

Про мінімаьний Gravel-комплект писав тут: https://www.strava.com/athletes/573361/posts/13916840

WTB Riddler 45

вперше поставив через місяць після Gravelking. Суто заради експериментів.
По-перше, 45 мм – максимальна ширина, яка нормально стає в Revolt.
По-друге, зацікавив малюнок з чітко визначеними шипами по краях і невисокими посередині. Про плюси і перші враження я вже доволі детально писав тут: https://teletype.in/@chronic_cyclist/WTB_first_look . Покришка виявилась дуже легкою на свої 45 мм – 510 гр. (хоча виробник вказує 560 😲) і комфортною на лісових та польових стежках і дорогах.

Широка гума має якийсь особливий шарм

Зосереджусь на результатах тривалого використання

Передчуття не збрехало – покришки виявились дуже ніжними. Легко проколюються, на твердому покритті швидко стираються, з боковини лізуть нитки. Герметик треба доливати регулярно – ніби вони його п’ють. Без герметика покришки взагалі спустили за 15 хвилин. Довелось додати до свого Gravel-ремкомплекту ще й дозу герметику.

Цікава була подорож по Бесарабії, коли ми з'їхали з маршруту на необкатану дорогу і я вмить начіпляв купу колючок. Вже вдома, намагався їх повитягувати, але після двох десятків втомився і залишив випадати самостійно 😤

Зато отримав безцінний досвід по ремонту різноманітних проколів і порізів. Тепер точно знаю, як треба готуватись до гонок, щоб це не впливало фатально на результат 😉

Ремонтні жгути працюють чудово, інколи, навіть без герметику

Боковина – найслабше місце. Вона зовсім не тримає повітря без додавання добрячої порції герметику (від 60 мл). Кантик, який тримає покришку в ободі, додатково проклеєний тканиною, яка з часом розсотується і відклеюється від тіла покришки. Тому, при повторному встановленні, треба бути дуже уважним, аби ця тканина не завернулась під обід.

Зустріч з розбитою пляшкою моментально закінчилась розрізом більше 1 см (і це я посто котив велосипед). До такого теж треба бути готовим, адже запасна камера може не допомогти – потрібна спеціальна латка для покришки. Ніколи не зашивав покришки нитками але спробував... і спрацювало 😊

Боковий поріз ще не вирок. Не поспішайте викидати покришку. Після такої "хірургії" вона ще норм поїздила і, як бачите, все Ок.

Закінчилась моя історія з WTB Riddler, коли під час поїздки почало спускати задне колесо і я довго шукав якийсь поріз або прокол, доки не почув, що шипить прямо з під обода. Боковина покришки тупо розшарувалась.

Можна ще щось клеїти але ні

Вердикт

Протектори обох покришок після сезону використання.
Riddler ледь пережили цей сезон, а Gravelking-и ще побігають.

WTB Riddler комфортні, м’які, мають гарне зчеплення, добре котять по будь-якому сухому покриттю. Мінуси: малий ресурс, потребують обережного використання, бояться гострого каміння. Якщо вам потрібна комфортна резина для катання по грунтам (поле, ліс) без екстремальних завдань і змагань, без грязюки – WTB Riddler непоганий варіант. По відчуттях, вона мені дуже сподобалась.

Gravelking витривала і більш універсальна. Вона чудово їде по будь-якому твердому грунту. Але найбільше розкривається на кам'янистому покритті. Для Карпат і південного Поділля я обираю саме її. Але обережно на швидкісних віражах! Якщо в приорітеті не вага, а надійність – обирайте версію з плюсом.

Який ТИСК правильний?

Це окрема історія, на якій варто зупинитись в статті про покришки. Можна знайти різні рекомендації і таблиці для підбору тиску. На покришках пишуть мінімальний і максимальний рекомендований тиск. Хоча Panaracer указують тільки MAX. WTB так написали на своєму сайті: "tire pressure recommendations have changed over time due to further developments in technology".

Загальне правило можна сформулювати так:

Важчий райдер – більший тиск
Гірша дорога – меньший тиск

Але треба хоч від чогось відштовхуватись. Бо рекомендовані діапазони занадто широкі і, як правило, завищені.

Я присвятив цьому питанню багато експериментів. Декілька разів виїжджав з електронним манометром щоб прямо “у полі” підбирати “правильний” тиск для різного покриття. Постійно заміряв його, після повернення додому, щоб порівняти відчуття.

Тестування Gravelking я починав на 3 Bar і це дуууже багато

Висновок, який я для себе зробив – треба їхати на мнімальному тиску, при якому ви не відчуваєте дискомфорт. Що за "дискомфорт" такий? Для переднього і заднього колеса це дещо різні відчуття. Задне колесо почина ніби-то плавати, його водить вліво-вправо. На передньому колесі покришка на віражах починає "підвертатись" і колесо сповза у бік, протилежний від повороту, велосипед втрачає керованість. Відчуваєте таке – значить треба підкачати.

Звичайно, якщо тиску замало, ви можете "пробивати" покришку до обода на коріннях або ямах. Такого допускати не можна. Але тут багато залежить і від техніки. Краща техніка - м'якше проїзджаються перешкоди.

Це орієнтовна таблиця тиску, з якого можна починати експерименти. Вона зроблена на основі рекомендацій Shimano і перевірена для моєї ваги. Особисто я більше 2,4 Bar ніколи не качаю. В середньому мій (80 кг / 38 мм) тиск - 2 bar.

Питання!?