Діагностичний інструментарій комунікативних бар’єрів

Отже, друзі, ми з вами ознайомилися з основами внутрішніх комунікацій, питаннями лідерства та командоутворення у військових колективах.

Безумовно, отримані знання мають допомогти Вам створити в підрозділі міцну команду однодумців та займати у ній лідерську позицію. Однак, для систематизації діяльності за цим напрямком військовий лідер має знати дійсний стан налагодженості внутрішніх комунікацій у його команді та мати важелі впливу на ситуацію. Тому у наступних повідомленнях ми запропонуємо вашій увазі певний діагностичний інструментарій (анкети, тести) та ряд тренінгових методик (вправ, заходів) для вивчення стану сформованості та впливу на внутрішньо-комунікаційні процеси.

Як ми вже з’ясували, комунікативні бар’єри є однією з реальних проблем в процесі спілкування та взаємодії, тому її вирішення потребує використання командирами (лідерами, керівниками) спеціальних діагностичних методик. Вони дають можливість встановити наявність та причини виникнення комунікативних бар’єрів у військовослужбовців підрозділу (групи, команди), основні чинники (психологічні, соціальні або організаційні), що впливають на їх виникнення. Виходячи з результатів такого вивчення у подальшому розробляється програма усунення (подолання) цих бар’єрів.

Одним з діагностичних інструментів за цим напрямком є анкета “Комунікативні бар'єри в організації” (авторства П. Карамушки). Вона дозволяє вивчити:

• наявність (відсутність)комунікативних бар'єрів у респондента;

• категорії людей в підрозділі та поза ним, з якими виникають такі бар'єри;

• вплив комунікативних бар'єрів на успішність діяльності та самопочуття рес­пондента;

• наявність чинників, які впливають на виникнення комунікативних бар'єрів тощо.

Розробник методики передбачив її використання лише для узагальнення результатів опитування групи респондентів з метою виявлення типових, найбільш поширених у даному підрозділі (групі) проблем спілкування. Аналіз узагальнених результатів враховується військовим лідером при прийнятті ним рішень щодо їх усунення. Однак, на наш погляд ця методика, крім того, дає можливість отримати відомості про особливості комунікаційної діяльності персонально кожного респондента (наприклад представників підпорядкованої ланки підтримки сержантського складу, або військовослужбовців певного підрозділу). З урахуванням цих відомостей Ви зможете корегувати тактику та стратегію персонального спілкування з ними, надавати їм практичну допомогу, сприяти удосконаленню їх навичок спілкування тощо. Тому вважаємо прийнятним персоніфікувати анкету (зазначити прізвище респондента) та проводити індивідуальну обробку отриманих даних.

Отже.

Інструкція для організаторів опитування.

Опитування доцільно проводити:

на початковому етапі створення (формування) підрозділу або Вашому призначенні на керівну сержантську (старшинську) посаду у даному підрозділі;

після значних змін у складі підрозділу;

з прибуттям нового представника, персонально, після одного-трьох місяців його перебування у підрозділі (сержантській (старшинській) посаді).

Для отримання найбільш надійних результатів необхідно визначити час і місце проведення опитування, які не викликатимуть роздратування респондентів. Перед початком анкетування створіть у групі невимушену обстановку (обстановку довіри). Уникайте “офіціозу” при проведенні заходу.

Роздайте текст анкети респондентам з проханням відповісти на всі запитання.Текст анкети адаптований до умов військової служби у Центрі МПЗ ЗСУ.