Корпоративна культура 3
Шановні побратими! Продовжуємо інформувати Вас про основи корпоративної культуру у військових колективах. До Вашої уваги третя частина матеріалу.
3. Формування традицій, звичаїв, ритуалів організації.
На цьому і наступному етапі невидимі цінності стають цілком видимими, такими, що відчуваються, інтерпретуються за допомогою символів, традицій, ритуалів, звичаїв, свят, обрядів тощо. За допомогою елементів цього рівня організаційна культура передається новим членам. Символи і знаки складають видиму частину організаційної культури, але розглядаються не самі по собі, а разом з попередніми рівнями.
Елементами цього рівня, крім уже згаданих, є міфи, історії, легенди про представників підрозділу, про важливі події. Це також традиції вітання, прийому відвідувачів (гостей), оформлення території та приміщень, особливості мовлення тощо.
Корпоративна культура не є статичною, раз і назавжди встановленою формою взаємовідносин в організації. Зміна керівника і лідера може призвести до змін у культурі організації. Це і добре, і погано. З одного боку, якщо новий керівник “отримав у спадок” від попередника, м’яко кажучи, “недосконалу” організаційну культуру, то у нього є можливість, за наявності твердих переконань та волі, спираючись на підтримку однодумців у колективі та активно залучаючи їх до цього процесу, змінити ситуацію на краще, впровадивши у колективі більш високі ідеали та виважені принципи. З іншого боку, перебуваючи у значній залежності від керівника, організаційна культура може змінюватися в одному й тому ж самому колективі з призначенням кожного нового командира і, таким чином, втратить свою формуючу функцію. Тому велике значення мають традиції підрозділу (звісно, якщо вони здорові!). Розумний командир береже і примножує традиції того колективу, який йому довірено очолювати. Він усвідомлює, що у підсумку, ці традиції є фундаментом його успіху як керівника і лідера! Яскравий приклад традицій підрозділу описаний в одному зі стандартів НАТО (Психологічне керівництво для командирів за циклом розгортання STANAG 2565). До Вашої уваги.
Ритуал Чорного коня
Через кілька днів після повернення додому з бойового завдання, батальйон морської піхоти провів на березі моря церемонію із вшанування загиблих. Конкретно цей батальйон брав участь у важкому вуличному бою і зазнав значних бойових втрат з летальними наслідками. Церемонія вшанування на березі була названа «Ритуал Чорного коня», оскільки позивним батальйону в радіоефірі був «Чорний кінь». На заході сонця весь батальйон, близько тисячі міцних чоловіків, став зімкненим строєм на рівній смузі піску обличчям до невеликого узвишшя. Поки волинщик грав відбій на кручі над морпіхами, що зібрались, а сонце заходило в океан за їх спинами, командир батальйону вивів вороного коня без вершника на загальний огляд. На стременах пустого сідла висіли польові чоботи.
Поки командир стояв та погладжував голову вороного жеребця, морські піхотинці один за одним виходили зі строю, тримаючи в руках армійські жетони, та вигукували імена полеглих побратимів, що були вибиті на жетоні. Кожен з жетонів полеглих піхотинців був прикрашений стрічкою, яка пов’язувалась з жетоном на луці сідла вороного коня. Після того, як останнє ім’я було проголошено і останній жетон було прив’язано, командир батальйону повільно провів коня через стрій присутніх морських піхотинців. Коли він проходив повз них, кожен боєць простягав одну руку аби доторкнутись до боку тварини, яка несла на собі тягар їх загиблих. Після закінчення ритуалу, коли рештки світла дня зникли, на пляжі було запалено вогнища і морські піхотинці батальйону «Чорний кінь» провели ніч братаючись.
4. Розробка і впровадження символіки.
До символіки військових частин (підрозділів) можна віднести емблеми, мотиваційні прапори (для підрозділів – прапорці, вимпели), відзнаки командира, позначки на техніці, нарукавні знаки, пам’ятні сувенірні монети (англ. – coin; побутове – “коіни”), неформальні найменування підрозділів (позивні), певні кольори елементів спортивного одягу під час змагань, аксесуари, талісмани або тотеми (у деяких випадках навіть живі звірі чи птахи!) тощо. Не треба легковажити цим елементом організаційної культури підрозділів. Символи самі по собі не забезпечують, але істотно підтримують природне прагнення кожної людини до досконалості. Вони є певним кодом ідентифікації, ознакою належності до чогось значного, величного і дають військовослужбовцям підстави цим пишатися. Для того, щоб символіка “працювала ” ефективно, необхідно:
вимагати від усіх (і “своїх”, і “чужих”) виявляти повагу до неї, не дискредитувати символи підрозділу негідними вчинками його представників;
використовувати її з дотриманням принципу доцільності, але широко: нехай і в строю і в бою, на навчаннях і змаганнях підрозділ супроводжує його символіка. І найвищим проявом поваги до символіки підрозділу, свідоцтвом гордості за службу у ньому є використання (носіння, демонстрація) її елементів військовослужбовцями, навіть, після їх звільнення з військової служби.
Отже, організаційна культура – це сукупність найбільш важливих передумов, прийнятих представниками підрозділу, що виражені в цінностях, які декларуються цим підрозділом і служать людям орієнтиром для діяльності. Такі ціннісні орієнтири передаються через “символічні” засоби духовного і внутрішньоорганізаційного оточення.
Далі буде.